Конспект уроку "Життя і творчість німецького письменника Патріка Зюскінда. Ознаки постмодернізму в повісті «Запахи. Історія одного вбивці»."

Тема. Життя і творчість німецького письменника Патріка Зюскінда. Ознаки постмодернізму в повісті «Запахи. Історія одного вбивці».

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, ознаками постмодернізму в його найвідомішому творі; розвивати навички сприйняття й аналізу творів постмодернізму, висловлення своєї думки та її аргументування; розширювати кругозір учнів, виховувати естетичний смак, критичне мислення.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Постмодернізм – незвичний у своїх виявах, поєднаннях і прагненням. Але те, що він твори цього періоду не лишають байдужими, можна сказати напевно.

Використовуючи форму й стереотипи «масової культури», німецький письменник Патрік Зюскінд порушив складні філософські проблеми. Серед них особливе місце посідає феномен творчості генія. На цьому уроці ми ознайомимося з особистістю митця та його постмодерністськими хитросплетіннями, прихованими за життєподібним сюжетом та детективною інтригою.

 ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1. Знайомство з творчістю і життям письменника.

Патрік Зюскінд народився 1949 року в місті Амбах, Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), у родині письменника. Хлопець ріс у творчій атмосфері, адже в батьків у гостях часто бували літератори, композитори, художники, які вели між собою цікаві дискусії про мистецтво. Із семи років Патрік почав серйозно займатися музикою, здобув музичну освіту. Після закінчення гімназії вивчав у Мюнхенському університеті історію, одночасно працюючи у відділі патентів компанії «Сіменс», потім тапером у танцбарі, тренером із настільного тенісу, сценаристом на телебаченні. Університет закінчив із відзнакою.

1984 року Патрік Зюскінд написав одноактний монолог «Контрабас». Після прем’єри в Мюнхенському театрі п’єса стала однією з найпопулярніших у Європі. Одна із цюріхських газет відзначала, що «віртуозне володіння мовою, тонкий гумор автора, неприховані симпатії до свого героя, вигідно вирізняють цей твір серед багатьох драматичних одноденок». Театральні критики писали захоплені відгуки про твір «Контрабас»: «П’єсу Патріка Зюскінда хочеться цитувати безкінечно, захоплено милуючись її гармонійною побудовою, неспішно смакуючи вишукані перепади авторської думки».

1985 року був надрукований роман «Запахи. Історія одного вбивці», який приніс авторові світову славу. Цей твір перекладений більш ніж 30-ма мовами світу, близько десяти років був бестселером. Наступного року письменник отримав у Парижі премію Гутенберга за найкращий іноземний роман. Німецька преса відгукнулася на це так: «Про те, що описує Зюскінд, можна не тільки довідатися по запаху, відчути на смак, побачити й почути; це художник, який уміє показати вбоге життя в його великому внутрішньому драматизмові».

Нині письменник живе в Мюнхені та Парижі, є членом Пен-клубу. Він веде замкнений спосіб життя, уникає публічності.

Творчість П. Зюскінда близька до літературних традицій Ф. Кафки, Ґ. Ґарсія Маркеса та інших прибічників фантастичного перетворення реальності, у якій абсурдність життя переплітається з глибоким філософським змістом.

Особливості творчого методу Патріка Зюскінда:

1) розвінчування модерністського міфу про можливості митця перетворювати своєю творчістю світ;

2) вибудовування свого ілюзорного світу відповідно до власного уявлення про ідеал;

3) засвідчення двозначної ролі мистецтва у людському житті. Воно животворне, але може набувати руйнівної сили;

4) створення власного міфу про мистецтво, головні ідеї якого такі:

o творчий геній – з самого початку зло, бо перебував не в гармонії зі світом, а виникає всупереч світові як опозиція до нього;

o шлях мистецтва – антигуманний, бо творчий пошук і творчі досягнення не мали нічого спільного з моральністю, яка здавна використовувалися владою, що з її допомогою стримувала руйнівні інстинкти натовпу;

o крах генія у світі спричинений принциповою неможливістю поєднати позаособистісну досконалість і свою внутрішню недосконалість нездатністю, незважаючи на всі хитрощі, самому стати джерелом досконалості, привласнити її собі і змінити світ, наповнивши його гармонією;

o у центрі – митець, який прагнув перетворити недосконалий світ і недосконале «Я», навіть здобувши перемогу й отримавши владу, виявився нездатний дати раду інертному опору світу.

5) герої у П. Зюскінда – герої-маргінали, які перебували «по той бік» етичних обмежень і заборон, тих основоположних принципів, на яких ґрунтувало буття індивіда в суспільстві. В свою чергу, маргінальність як поняття – це специфічна опозиція індивіда до загальноприйнятих норм соціально-культурного життя;

6) події у творах відбувалися не в тій художній реальності, що для свого розуміння вимагала співвіднесення з реальністю емпіричного, а на певному ілюзорному просторі культури, який отримав статус надреальності.

2. Художній аналіз роману.

Архітекстуальність у творі зумовлена тим, що його сюжет побудовано за принципами постмодерністської естетики, в основі роману – гра з різними жанровими структурами, стереотипами масової літератури, адже ззовні сюжет роману вбирає в себе елементи популярних жанрів: історичного, детективного романів, трилера, а також «виховного роману». Однак автор не стільки наслідує шаблони масової літератури, скільки руйнує їх.

Так, сюжет роману «Парфуми» розгортається у Франції ХVIII століття. Але письменник відходить від традицій класичного історичного роману, родоначальником якого був В. Скотт. Він уникає зображення історичних подій, що мають вирішальне значення для долі народів і націй, не змальовує історичні постаті, не відтворює широкої панорами життя, атмосферу доби. Не наслідує П. Зюскінд також традицій французького історичного роману доби романтизму, в центрі якого не конфлікт політичний або соціальний, як у романах В. Скотта, а конфлікт моральний, і герої отримують характеристики з точки зору моралі, залежно від політичних симпатій автора твору (В. Гюго, А. де Віньї). Однак зауважимо, що обом типам історичного роману – англійському і французькому – притаманне ретельне відтворення історичного колориту доби. А. П. Зюскінд відмовляється від схеми класичного історичного роману, він створює віртуальну реальність на тлі історичних декорацій Франції доби Просвітництва.

Історичне тло тут – «театральні лаштунки, місце карнавального дійства, і покликане ясно, передусім, нагадати, що все вже колись було, і немає нічого нового під сонцем».

Отже ми бачимо використання прийому так званого віртуального історизму.

Крім того, роман П. Зюскінда є пародією на «роман виховання», жанр традиційний для німецької літератури. Як усі автори «виховних романів», П. Зюскінд розповідає історію свого героя – від його народження до самої смерті, – він зберігає хронологічний порядок оповіді й не ухиляється від теми. У класичному зразку «романа виховання» – романі Й. В. Гете «Роки навчання Вільгельма Мейстера» – головним питанням для героя є вибір професії.

Твір П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» (дехто перекладає як «Парфумер») належить до постмодерністських, отже, складний і багаторівневий, інтертекстуальний. Читаючи твір удома, зверніть увагу і на детективний сюжет, і на асоціації з іншими творами, і на «віртуальний історизм», що полягає в імітації світогляду Франції доби Просвітництва, і на можливість різних інтерпретацій твору читачем.

3. Бесіда.

Які ще пародійні романи ви можете згадати?

У чому заключається ефект пародіювання?

Чому автори його використовують?

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Словесне малювання

Намалюйте «психологічний портрет» письменника.

2. Заповнення анкети автора

Заповніть «паспортну анкету» письменника, опрацювавши матеріал підручника, прослухавши лекцію вчителя чи повідомлення учня.

VI. Домашнє завдання

Знати біографію письменника.

Прочитати роман «Запахи…».

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

Постмодерністська література і її автори відкрилися мені…

Я зрозумів(-ла), що сучасна література…