Конспект заходу ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ на тему: «Слово – найтонший дотик до душі….» для учнів 8 – 11 класів

ЗАХІД ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ

«Слово – найтонший дотик до душі….»

Дата проведення : 21 лютого

Мета заходу : виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія – українського народу, до держави Україна, до народних традицій, пісень та обрядів, до кращих митців українського слова -  Т.Г. Шевченка;

розвиток в учнів мовного чуття, культури мовлення,  виразного читання прозових і віршованих творів, а також любові до рідної мови, глибокої пошани до Шевченківського слова;

формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, бажання берегти національну культуру  і свою мову.

Обладнання:  тематичні плакати, ілюстрації, музичний супровід заходу….

Форма проведення: літературно – музична композиція.

ХІД ЗАХОДУ:

Зв.м.   українська народна пісня «Червона рута»

Ведучий  № 2:

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась  на світ.

О Мово! Ніжна, колискова!

Прийми мій радісний привіт!

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй, моя державна!

Слово вчителя: Доброго дня всім! Вітаємо  всіх присутніх  у нашій залі і запрошуємо стати учасниками сьогоднішнього свята, присвяченому Дню рідної мови, «Слово – найтонший дотик до душі….», яке святкують щороку 21 лютого.

Звучить вірш «Рідна мова» О. Олеся

Ведуча № 1:

Мова кожного народу – неповторна і – своя

В ній гримлять громи в негоду

В тиші – трелі солов`я

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Ведучий  № 2:

Солов`їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так, як мати,-

Мова в кожного із нас.

Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу…

Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж посмерті – “невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець”, — так  писав І.Я.Франко у “Посвяті”.

Звучить вірш Т.Г. Шевченка  «Тече вода…»
Слово вчителя:   

9 березня 1914 року

В похилій хаті край села.

Над ставом чистим  і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Т.Г.Шевченкові, генію-земляку, великому Кобзарю з нагоди його 200 -  річчя від дня народження  присвячуємо одну сторіночку нашого свята….

Ведучий № 2: Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку кропив Тарас

Своїми росам-сльозами.

Ведуча № 1:  Спасибі, земле, що ти родиш хліб,

Спрасибі, земле, що на Україні

Колись давно з убогої хатини

Тарас великий вирушив у світ.

Ведучий № 2:  І в слово ніжне й гнівне перелив.

Снагу свою, і віру, і надію,

Пройшов крізь пекло нелюдів-катів,

Та не зломився і не відступив,

А став борцем  своєї України.

Ведуча № 1: Хай важко – легко не бува,

Але ніколи нам не буть рабами.

Тарасе, Україна сильна дочками й синами.

І не померти вічним твоїми думам,

Вони міцнітимуть з роками.

Звучить вірш Шевченка « Мені однаково» 

Ведучий № 2: Час не владний над поезією Великого Кобзаря. Вона ніколи не старіє: людський розум завжди знаходитиме  у ній те, що є сучасним, адже адресована вона “і мертвим, і живим, і ненародженним землякам моїм в Україні і не в Україні живущим”.

Ведуча № 1:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть.

Ведучий № 2:

Я так люблю…Я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю.

Ведуча № 1:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

Ведучий № 2:

Доборолася Україна

До самого краю.

Гірше ляха  свої діти

Її розтинають.

Ведуча № 1:

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Ведучий № 2:

Оживе добра слава,

Слава України

І світ ясний, невечірній

Тихо засяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Звучить вірш Шевченка «1845»  

Ведуча № 1:  Незважаючи на те, що народився поет  в бідній кріпацькій сім*ї і дитинство його було тяжким  і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим  і розумним хлопчиком.

УЧЕНЬ:

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї  в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду…

Ведуча № 2: Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художником Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським круто змінила доля Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого і поета, і художника і викупили його з неволі.

УЧЕНЬ:

Так  у людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли  в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

 Вольним став Тарас!

Чого ж серце  в тузі?

Біль чому не згас?

Ведуча № 1: А чого ж в серці Шевченка була туга?

Ведучий № 2: Бо доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Він відстоював і зберігав національну гідність свого багатостраждального народу в залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя «Кобзар», де вірив у краще майбутнє. Свого краю….

Ведуча № 1: Спробуйте продовжити рядок вірша Шевченка….

“Садок вишневий (коло хати)”

“Як у Дніпра веселочка (воду  позичає)”

“Наша дума, наша пісня (не вмре, не загине)”

“Біленькі хати (повалялись)”

“А онуки – (Їм байдуже)”

“Мов кабани (годовані)”

“Із нор золото виносять)”

“Споконвіку Прометея (там орел  карає)”

“Обніміте ж, брати мої, (найменшого брата)”

“Якби ви вчились (так, як треба)”

“Там матір (добрую мою)”

“Щоб лани (широкополі)”

Звучить вірш Шевченка «Садок вишневий ….»

Ведуча № 1: І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ведучий № 2:  9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальни телеграм. До поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі.

Ведуча № 1: А 10 березня того ж року перестало битися серце Великого Кобзаря. Тіло було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Звучить вір Шевченка «Заповіт».

Ведучий № 2: Минуло 200  років із дня народження славного сина України, але зайдіть у будь – яку ату, заклад. Установу і ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він – як член сім*ї, як найдорожча людина.

УЧЕНЬ:

У нашій хаті на стіні

Висить  портрет  у рамі.

Він дуже рідний  і мені,

І татові, і мамі.

 Він стереже  і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився  в неволі.

Такий ріднесенький, дивись,

Він мов говорить із нами,

 Він на портреті, мов живий,

Ось – ось – і вийде з рами.

Звучить  танок «Рушничок»

Ведуча № 1:

В дні перемог і в дня поразок,

В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої сумні,

Іду крізь свята і крізь будні,

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє

До тебе я, Тарасе, йду.

Ведучий № 2:

 Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого,

У Всесвіт віршів і поем,

І в дощ, і в сніг  карбую кроки,

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Ведуча № 1:

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі,

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи,

І доки в римах заповіту

Вогонь поезії не згас,

То рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

Ведучий № 2: Ми, захисники заповіту Шевченка, завжди будемо пам*ятати його заклик: «Борітеся!»

Ведуча № 1: А тому разом відповімо: «Поборемо!»

На нашій Україні і небо голубіше,

На нашій Україні і сонце на тепло.

На нашій Україні дівчата наймиліші,

На нашій Україні і пісня на добро.

Приспів:

У саду калина, на ставку верба,

Пісня журавлина, радість і журба.

Сонячна долина, стежка спориша,

І співа пташина, як моя душа,

І співа пташина, як моя душа.

2. На нашій Україні і зорі найрясніші,

І хата біла-біла, неначе у вінку.

На нашій Україні молитва найсвятіша,

І пісня солов’їна в вишневому садку.

Приспів: