Конспект заняття для старших дошкільників "Весна – днем красна "

Весна – днем красна

Мета; ознайомити дітей зі звичаєм зазивати весну, з народними весняними піснями та іграми , закличками та примовками, розучити веснянки та народні ігри. Збагачувати словниковий запас, розвивати мовлення. Виховувати почуття патріотизму, бажання продовжувати народні традиції українського народу.

Обладнання: зображення жайворонка, запис співу жайворонка

Хід заняття

•                   На землі все росте та розвивається від тепла  сонця та живильної води. До  своїх гнізд повертаються птахи – несуть весну на крилах. А на душі радісно і гарно. От люди від цієї краси та радості створювали веснянки, таночки,  ігри, прикмети, звичаї. Впродовж всієї весни уславлювали люди ясне сонце і природи розмай.

А як зустрічали та святкували весняні дні наші прабабусі та прадідусі ми з вами сьогодні дізнаємося.

- Колом, колом сонце в гору йде. Зустрілась весна з літом. Вечорами все частіше починали співати веснянки, жінки та дівчата розмальовували писанки і сонечками, і клинцями і безконечниками.  Як тільки сніг з землі трохи зійшов, дівчата дзвінкоголосим гуртом підходили до матері та говорили:

       Благослови, мати,
            Весну закликати!
            Весну закликати,
            Зиму проводжати!
            Весну закликати,
            Зиму проводжати!
            Зимочка - в візочку,
            Літечко - в човничку.
 

Бо у нашого народу такий звичай: щоб справа добре починалась і  добре виливалась,  у батьків просять благословення. Мати   відповідала:

                « Благословляю вас веснянки співати,

                   Весну зустрічати, землю звеселяти.»

А дівчата починали співати:

    - Весняночко-паняночко,
            Де ти зимувала?
            - У садочку на пеньочку,
            Пряла на сорочку.
            А ворони оснують,
            А сороки витчуть,
            А білії лебеді
            Ще побілять на воді,
            А лугові пташки
            Пошиють рубашки. 

Ходять дівчата і співають веснянки…

• найперші прилітають у наші краї жайворонки. Це вони провісники весни, а як гарно слухати спів жайворонка над полем. Хочете почути?
• Відповіді дітей.

(звучить спів жайворонка в запису)

• А на знак прильоту цих пташок та приходу весни , матері дітям пекли  «жайворонків». З ними малеча ходила і здоровила людей, співала про весну-красну, про птахів-веселиків
• Послухайте вірш  Марії Пономаренко  , який так і називається «Жайвір» (виставляється зображення жайворонка)

                                    В сонця жайвір підхопив

                                     Нитку золочену.

                                   Та й на крильця накрутив,

                                   Мов на веретено.

                                   Веретенце те підняв

                                   Високо за хмари

                                   І співав, співав, співав

                                  Слухали отари.

                                  Ранок слухав, слухав ліс,

                                   Слухала Маринка,

                                  Зупинилась серед неба

                                   Дощова хмаринка

• Маленькі діти , граючись, закликали сонце, щоб воно більше пригрівало та було тепліше:

Дитина:Вийди, вийди , сонечко

На дідове полечко

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

на весняні квіточки ,

на маленькі діточки,

там вони граються

тебе дожидаються…

• А треба було ще й дощик просити:

Дитина: Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику,

В полив’янім горщику,

Тобі каша, мені – борщ,

Щоб густіше ішов дощ

Або :

               Дощику, дощику, припусти

               На бабині капусти,

                Зеленая нивонька,

                Чекає половоньки.

• Наш народ склав дуже багато пісень – веснянок про працю в полі. Ось, наприклад, «А ми просо сіяли».
• Весна усе до росту кличе, землю красою повиває. Росте трава, щебечуть птахи, квітують дерева і гудуть бджоли, хвилюється вода і плескоте риба. Повсюди шум оживання. Дівчата та хлопчаки збиралися в гурти, співали пісень та водили хороводи.
• Давайте й ми заспіваємо гаївочку  «Огірочки»

Діти беруться за руки, витягуються в одну лінію. Передні завертаються до задніх, ніби в'ються. Двоє останніх піднімають вгору руки, а всі проходять попід руками, співаючи:

Ой, дівчата, в ряд ставайте,

Огірочки завивайте, в’яжіться

Чи великі, чи маленькі

Огірочки зелененькі, родіться

Ой питала мати дочки,

Чи садила огірочки, в’яжіться

Чи великі, чи маленькі

Огірочки зелененькі, родіться

Ой, садила, підливала,

Від морозу укривала, в’яжіться

Чи великі, чи маленькі

Огірочки зелененькі, родіться

• А ще наші предки дуже любили гратися. Ось, наприклад, улюблена гра хлопчиків була «Довга лоза» . Давайте ми з вами теж розучимо цю гру

            А в довгої лози
            Пасли хлопці кози,
            А дівчата козенята,
            Та й померзли в ноженята.
            А в довгої лози
            Та й скакали в терен кози.
            То угору, то в долину,
            То у рожу, то в калину.
            То у рожу темнесеньку,
            То в калину червонесеньку.
            Ой ви, дівки гожі,
            Та кидайте тії кози,
            В кривім танці походжаймо
            Та ніженьки зігріваймо.

 

• Хліб – сіль на вишитому рушнику є символом українського народу. Ще одним символом – є каша, що уособлює найтісніше єднання. У нас в Україні, у нашого народу існує дуже давній звичай – варити весняну кашу , або ще називали її «майова каша». Варили кашу родами, родинами та гуртами. Кашу цю варили тільки з пшона. Ось, наприклад, таку, як нам зварили наші кухарі на обід.

Коли сідали їсти кашу, примовляли:

               Благословляємо весняну кашу їсти,

               Будьмо здорові з кашею!

                Щоб нам і на той рік її діждати

- В гурті завжди каша смачніша, що ми й узнаємо по обіді..