Конспект заняття:«Об’ємно-просторовий рисунок натюрморту з предметів побуту (тривимірна, об’ємно-просторова лінія) з легким використанням світлотіні»

Розробила: Давиденко Н.І.,

керівник гуртка «Аrt-майстер»

КПНЗ «ЦДЮТ «Дружба» КМР

Конспект заняття

Вікова категорія (рівень навчання, вік): початковий рівень, 10-12років

Розділ: «Натюрморт»

Тема: «Об’ємно-просторовий рисунок натюрморту з предметів побуту (тривимірна, об’ємно-просторова лінія) з легким використанням світлотіні»

Мета: на базі набутих навичок з попереднього завдання навчитись будувати прості геометричні форми в заданій системі просторового середовища передавати плановість та просторовість, виявляти взаємозв’язок між предметами та предметами і середовищем; продовжувати формувати уміння аналізувати природні форми; виховувати уважність; навчати міркувати, стимулювати розвиток допитливості.

Завдання: опанувати основи компонування на площині листа найпростіших трьохмірних предметів в заданому просторовому середовищі; прорисувати конструкцію позначити вузлові пункти з урахуванням обрію і крапок сходу; точність у передачі натури-показати тектонічну будову об’єктів; графічними засобами лінії та тону показати трьохмірність та просторовість заданих об’єктів; знайти характерні пункти власної тіні і визначити відповідні їм пункти падаючої тіні; мінімальне використання тону.

Обладнання: навчальні плакати; репродукції картин художників  і навчальні роботи з методичного фонду; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи, два простих за формою предмета для постановки натюрморту.

Матеріали та інструментидля для вихованців: лист для малювання формат А3; графітні олівці різної твердості, знімаючіграфіт засоби; серветки для рук.

Основні поняття: «натюрморт», «простір», «об’єм».

Тип: комбіноване заняття.

Вузлики на память:  

Натюрморт — французьке слово nature morte, що буквально означає «мертва природа». У натюрмортах зображують не тільки неістот, але й фрукти, квіти, рибу чи дичину. 

Пропорції - відносини частин до цілого і один одному.

Конструкція форми - зведення форми до простих геометричних складовими: кубу, кулі, циліндра, конуса. Виразне візуальне пояснення форми.

Характер форми - краще зрозумілий через порівняння, на що схожа яка-небудь форма, незграбність або м'якість, стрункість або ваговитість.

Простір - створення враження тривимірного простору на площині.

Рух - похилі лінії в малюнку, визначення кута нахилу.

Тон - розподіл і настройка шкали від світлого тону до темного в зображуваному об'єкті.

 

Хід заняття.

І. Організаційний момент

Привітання

 

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда:

керівник гуртка пропонує вихованцям пригадати відомості про натюрморт та засоби відтворення об’ємних предметів на площині.

Показ слайдів https://naurok.com.ua/prezentaciya-natyurmort-osnovni-pravila-kompozici-32279.html

 

ІII. Вивчення нового матеріалу

Організація сприйняття творів мистецтва

Пояснення педагога:

- Натюрморт може зображувати речі домашнього й особистого побуту, елементи рослинного й тваринного світу, витвори ужиткового й образотворчого мистецтва та багато-багато іншого.

Натюрморт може бути не тільки чудовою навчальною вправою. Розглядаючи предметні натюрморти, можна багато чого дізнатися про характери, професії власників зображених предметів та навіть часи, в які вони жили. На початку XVIII століття стали модними «натюрморти-оманки», вимальовані настільки ретельно, що дехто намагався торкнутися предметів, зображених на них.(Додаток А,Б,В,Г)

Пояснення педагога

Правила малювання з натури

Під час малювання з натури необхідно керуватися такими правилами:

• аркуш паперу повинен розташовуватися перпендикулярно до променя зору. Не можна у процесі роботи повертати папір;

• починати малювати слід легкими, ледь помітними лініями;

• у процесі роботи потрібно йти від великої форми до деталі, а наприкінці роботи повертатися знову до загальної форми;

• увесь час необхідно перевіряти й уточнювати пропорції предметів у всіх їх частинах і на всіх етапах роботи, а помічені помилки виправляти негайно;

• увесь малюнок виконується одночасно. Не можна завершувати його вроздріб;

• під час роботи потрібно весь час порівнювати предмети між собою за розмірами та силою освітленості, знаходити й будувати пропорційні співвідношення на малюнку. Не можна порівнювати окремо будь-яку деталь малюнка з тією самою деталлю в натурі, порівнювати необхідно кілька співвідношень у натурі з пропорційними співвідношеннями на малюнку;

• зображуючи натуру, потрібно меншою мірою займатися зовнішньою обробкою, а більше думати про сутність малюнка: точність пропорцій та конструкцію, перспективну побудову, виявлення головного та характерного.

 

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Організація сприйняття творів мистецтва

Керівник гуртка пропонує вихованцям розглянути репродукції натюрмортів, що виконані видатними художниками; пропонує уважно роздивитися картини; скласти усний твір-опис за картиною, яка найбільше вразила; визначити, якими засобами виразності скористався художник для відображення свого ставлення.

 

V. Індивідуальна робота вихованців

Слово педагога

- Малюємо натюрморт із трьох контрастних геометричних форм.

Які засоби виразності вам знадобляться для його виконання?

Перш ніж розпочати малювати, потрібно перевірити відстань між глядачем та постановкою. Потрібно бачити весь об’єкт, не повертаючи голови. Ви повинні дивитися на натуру узагальнено та ставити собі запитання: що ви помічаєте у першу чергу, а що більшою мірою розчиняється в тіні або на задньому плані. Таким цільним баченням натури можна перевірити свій малюнок, після чого буває необхідно щось підсилити, щось послабити, узагальнити, усі подробиці форми на тіньовій стороні підкорити тіні, на освітленій стороні — світлу, зіставивши всі частини малюнка порівняно із найтемнішим місцем і відблиском. Як на тіньовій стороні предмета, так і на тій, що освітлена, не повинен повторюватися тон окремих деталей. Рефлекси не можна перебільшувати. Вони не мають бути за площею більше, ніж площа світла або площа півтіні. Так поступово малюнок узагальнюється та стає цілісним. На стадії узагальнення завершується виконання також головного завдання зображення: виділення головного та характерного, підпорядкування йому другорядного.

- Особливо важливо перевірити єдність оптичного та композиційного центрів.

Композиційний центр – це структурна одиниця, навколо якої і по відношенню,  до якої вибудовується всі елементі композиції натюрморту.

Композиційний центр розкриває змістовний задум, а в разі його відсутності композиційна організація форми візуально здається неконкретною, нецікавою.

Таблиця Види композиційних центрів натюрморту

№ з\п	Вид композиційного центру	Характеристика виду композиційного центру
1.	Геометричний	Точка перетину діагоналей прямокутного зображення, яка впливає на структуру всієї композиції
2.	Оптичний центр	Точка, яка розташована віще перетину діагоналей, не впливає на структуру композиції, але найперше потрапляє в поле зору людини.
3.	Сюжетний (семантичниий)	Логічний центр, який може поєднувати групу елементів, за змістом, фактурами, лініями, кольором, тощо

 

Робота над формуванням навичок і вмінь.

 

Фiзкультхвилинка (проводиться під час практичної роботи вихованців над постановкою)

Гра « Будь уважним» ( для відпочинку м‘язів шиї та очей)

Вихованців заспокоїти, посадити рівно, запропонувати руки покласти на стіл, заплющити очі і під повільний рахунок зробити кілька обертів головою: на «раз» - підборіддя торкається грудей; на «два» - голова нахиляється праворуч; на «три» - потилиця повисла над спиною; на «чотири» - голова нахиляється  ліворуч. (Вправу виконуємо 3 – 4 рази).

Розплющити очі, подивитися  на стіл і сусіда. За командою педагога погляд перевести на стіну, потім у вікно, знайти за вікном предмет, розташований якомога далі. Вихованці дають відповідь на запитання: «Який предмет ви побачили?»

VІ. Підбиття підсумків

Обговорення робіт вихованців

За своїм об’ємом завдання не може бути завершене за одне заняття. Під час обговорення робіт потрібно акцентувати увагу вихованців на передання пропорцій об’ємних форм, їх будови та розташування щодо обрію, передачи загальної освітленості.

Вихованці мають аналізувати роботи своїх товаришів, обґрунтовуючи свою точку зору.

 

Коментар

Наприкінці заняття вихованці повинні засвоїти відомості про лінію, пляму, крапку як засоби виразності; демонструвати навички й уміння створювати графічне зображення.

 

 

 

 

 

Додаток А

Предметні натюрморти,

в яких можна багато чого дізнатися про характери, професії власників зображених предметів та навіть часи, в які вони жили. МузикантХудожникМисливець  Відчуття присутності людиниПобутова композиціяРозповідь речей

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Натюрморти-оманки

(XVIII століття)

  

 

 

Додаток В

Декоративні натюрморти

 

         

Картини Василя Ярмина

 

 

 

Додаток2В

Декоративні натюрморти

 

Картини Давида Галчита

 

 

 

Додаток Г

Графічні натюрморти

Борис Рибінський «Натюрморт»

 

           

Анастасія Моргунова «Навчальна постановка»      Михайло Врубель «Натюрморт зі свічкою»

 

Приклад навчального натюрморту

 

Конструктивний лінійний малюнок натюрморту

 

 

 

Рекомендації для керівника гуртка

 

Теоретичний аспект заняття

 

Малюнок можна умовно розділити на такі складові частини як: пропорції, рух, характер форми, конструкція форми, світлотінь, тон, простір.

Пропорції - Відносини частин до цілого і один одному.

Рух - похилі лінії в малюнку, визначення кута нахилу.

Характер форми - краще зрозумілий через порівняння, на що схожа яка-небудь форма, незграбність або м'якість, стрункість або ваговитість і т.д.

Конструкція форми - зведення форми до простих геометричних складовими: кубу, кулі, циліндра, конуса. Виразне візуальне пояснення форми.

Світлотінь - характеристика форми через особливості зіткнення світла і тіні на вихідних геометричних формах.

Тон - розподіл і настройка шкали від світлого тону до темного в зображуваному об'єкті.

Простір - створення враження тривимірного простору на площині.

 

Побудова пропорцій в академічному малюнку

Побудова пропорцій - одне з семи основних завдань, які ми повинні вирішити в академічному малюнку. Дамо відразу визначення поняттю пропорції.

Пропорція (від лат. Proportio - співвідношення, домірність). Співвідношення частин до цілого і співвідношення їх між собою.

У малюнку ми стикаємося з тією обставиною, що зображуваний об'єкт може бути більше або менше, ніж наш аркуш паперу. Наприклад, частина інтер'єру або фігура людини явно більше середнього розміру аркуша, а метелик або квітка значно менше. А ми можемо зробити малюнок, скажімо, на аркуші А3 таким чином, щоб зайняти максимально площу аркуша і не порушити співвідношення розмірів зображуваного предмета. Для цього ми повинні знайти спосіб правильно передати співвідношення розмірів пропорційно зменшуючи або збільшуючи все зображення.

З чого почати?

Починаємо з начерку, щоб встановити місце зображення на аркуші і його передбачуваний розмір. Зробимо це на прикладі натюрморту з 3-х предметів.

Наступним етапом буде визначення найбільших розмірів - всієї висоти и всієї довжини постановки в правильному співвідношенні.

Потім ми визначаємо місце і розмір кожного з предметів по відношенню до цілого і один до одного. Для цього ділимо великі, вже знайдені розміри на відповідні частини. На цьому етапі завданням буде знайти крайні точки у кожного предмета - верхню, нижню, праву і ліву.

 

На аркуші поступово проступає малюнок, початковий начерк уточнюється. Ми можемо порівнювати свій малюнок з натурою. Якщо десь виникають явні невідповідності, треба їх поправити на цьому етапі, почавши перевірку з співвідношення найбільших розмірів.

Коли місце і розмір кожного предмета в постановці знайдені, ми продовжуємо шукати пропорції вже всередині розмірів кожного предмета таким чином, як робили це з великими розмірами. Тепер необхідно знайти всі необхідні опорні точки, щоб можна було розібрати конструкцію кожного предмета.

Неправильно було б вважати, що цим етапом побудова пропорцій обмежується. Насправді процес знаходження пропорцій деталей і різних уточнень триває до самого кінця малюнка.

Але завдання по знаходженню головних пропорцій ми виконали.

 

Світлотінь в малюнку

Чи замислювалися ви, що саме зіткнення світла і тіні дозволяє нам побачити форму предметів. Якщо вимкнути світло, то в темряві ми не побачимо жодної форми. Якщо все висвітлити дуже яскравим прожектором, то форми ми теж не побачимо. Тільки зіткнення світла і тіні дозволяють нам її побачити.

Світлотінь не лягає на предмети як попало. Є певні закономірності, як буде розташовуватися світлотінь на різних формах. І людині, яка хоче навчитися малювати це необхідно знати.

Основних форм, з поєднання яких можна побудувати будь-яку складну форму, чотири. Це: куб, циліндр, конус і кулю. У кожної з цих форм є свої закономірності поширення світлотіні і свої відмінності.

Розглянемо їх по черзі.

Власна тінь

Куб 

Світло і тінь на кубі зустрічаються в одну жорстку пряму лінію, яку називають «лінією розлому на світлотінь» або просто «розломом».

 

 

При цьому напруга тіні в бік світла посилюється, також як і напруга світла в сторону тіні. Іншими словами тінь на тіньовий грані куба буде найтемнішої там, де вона стикається з освітленої гранню. У свою чергу і світло на світлій грані буде світліше біля лінії розлому. Таким чином виходить, що ні сама темна частина тіні, ні найсвітліша частина світла не лежать на самому краю форми. У куба розлом на світлотінь буде «жорстким».

Циліндр

Розлом на світлотінь на циліндрі поводиться в чимось схожим чином. Світло і тінь тут теж як і у куба утворюють пряму лінію. Тінь так само, як і на кубі буде більш напружена у бік світла. Таке посилення тіні в бік світла - це загальна закономірність для будь-яких форм. Світло теж не лежить на краю форми. І це теж загальна закономірність.

 

 

Але є й істотні відмінності в поширенні світла по циліндру. Тут світло і тінь не зустрічаються в одну лінію, а між ними є проміжні півтони світліші до світла, і темніші до тіні. На циліндрі ми бачимо «м'який» розлом.

 

Конус

Конус дуже схожий на циліндр. Лінія розлому також розташовується по прямій, ми спостерігаємо «м'який» розлом. Напруга світла і тіні і чергування півтонів така ж, як на циліндрі.

 

 

Тим не менш, конус виділений як одна з чотирьох основних фігур і у нього є одна істотна відмінність. Чим вужче форма, тим напруженіше і контрастніше стає тінь, а там, де форма, стає ширшою, тінь світлішає і як би розпливається по формі.

Куля

У кулі спостерігається дещо інша картина. Лінія розлому проходить по колу, що лежить перпендикулярно напрямку джерела світла.

 

 

Тут, як і у інших форм, посилення тіні буде до місця розлому, світло так само буде лежати не на самому краю форми. Півтони розташуються концентричними колами від світла до лінії розлому.

Це те, що стосується «власних» тіней, тобто тіней на самій формі. А є ще й «падаючі тіні».

Падаюча тінь

«Падаючою» називають тінь, яку форма відкидає на інші поверхні.

У трьох із цих форм - куба, циліндра і конуса - падаюча тінь будується за одним принципом, а у кулі - по іншому.

Куб, циліндр і конус

У першому випадку є точка, де розлом зустрічається з поверхнею, на якій стоїть форма. Це так звана «мертва точка». Це те місце, де закінчується власна тінь і починається падаюча. Через цю точку обидві тіні пов'язані.

 

 

Куля

У кулі ми спостерігаємо іншу картину. Лінія розлому проскакує повз точки дотику кулі з поверхнею, на якій він стоїть. І «мертва точка» відсутня. Падаюча тінь лягає навколо точки дотику кулі, як би обводячи її.

Малюючи форми, які нагадують ці геометричні фігури, ми повинні пам'ятати про закономірності поширення світлотіні на них.

І ще. Треба розрізняти світлотінь і тон в малюнку. І те, і інше може бути зроблено за допомогою штрихування. Але завдання у світлотіні і тону різні.

Світлотінь - це формотворний початок. Світлотінь буде однаково лягати як на білий, так і на чорний або кольоровий предмет.

Коли в малюнку стоїть завдання зробити світлотінь, це означає, що треба проявити форму і розташування предметів безвідносно їх тону і кольору. Як правило, така вимога буває в роботі над конструктивним малюнком, коли ми вчимося малювати форму в просторі.