КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З КАЗКОТЕРАПІЇ

Середня група (4–5 років)

Тема заняття: «Хто живе в рукавичці?»

Форма проведення: ігрове заняття з елементами казкотерапії

Літературна основа: українська народна казка «Рукавичка»

Мета заняття

Освітня мета:

Закріплювати знання дітей про зміст української народної казки «Рукавичка»; вчити уважно слухати казку, відповідати на запитання за її змістом; закріплювати назви тварин, їх характерні ознаки та поведінку.

Розвивальна мета:

Розвивати зв’язне мовлення, увагу, пам’ять, уяву; сприяти розвитку емоційного інтелекту, вміння розпізнавати та називати емоції; розвивати дрібну та загальну моторику, координацію рухів.

Виховна мета:

Виховувати доброзичливе ставлення один до одного, вміння співпереживати, допомагати та ділитися; формувати навички колективної взаємодії, дружби та взаємоповаги; виховувати інтерес і любов до українських народних казок.

Обладнання

Велика декоративна рукавичка (тканинна або фетрова); іграшки або ілюстрації тварин (мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчик, ведмідь); килимок або імітація лісової галявини; картки з емоціями (радість, страх, здивування, дружба); музичний супровід для фізкультхвилинки.

Хід заняття

Вихователь створює емоційно позитивну, доброзичливу атмосферу в групі, спонукає дітей до спільної діяльності, налаштовує їх на сприймання казки.

Діти стають у коло або зручно розміщуються на килимку. Вихователь говорить спокійним, лагідним голосом.

Вихователь:
— Діти, сьогодні я прийшла до вас не сама, а з маленькою таємницею. Подивіться уважно, що я тримаю в руках.

Вихователь повільно дістає декоративну рукавичку, демонструє її дітям, дає можливість роздивитися, обережно доторкнутися.

— Це чарівна рукавичка. Як ви думаєте, кому вона може належати? Чиї руки могли її носити? А як ви вважаєте, чи може хтось жити в такій рукавичці?

Діти висловлюють свої припущення, фантазують, діляться власними думками. Вихователь уважно слухає кожну відповідь, підтримує дітей словами схвалення, заохочує до активного мовлення.

Вихователь:
— Скільки цікавих думок ви висловили! Сьогодні ця рукавичка справді не проста — вона казкова. У ній можуть жити герої з відомої нам української народної казки.

— Заплющте, будь ласка, оченята, зробімо глибокий вдих… і повільний видих. Уявімо, що ми опинилися у зимовому лісі. Навколо тихо, падає сніжок, а десь неподалік лежить чарівна рукавичка.

Вихователь запрошує дітей у казкову подорож, пропонуючи разом дізнатися, хто саме оселився у рукавичці та які пригоди з ним трапилися.

Вихователь:
— Уявіть собі зимовий ліс. Тихо-тихо навколо, сніжок блищить на сонечку. Іде дідусь лісом та й загубив рукавичку. Лежить вона на снігу — самотня й холодна.

Вихователь показує рукавичку та звертає увагу дітей на її розмір і вигляд.

— Аж тут біжить маленька мишка. Побачила вона рукавичку і зраділа.

Вихователь демонструє іграшку-мишку та ставить запитання дітям:
— Хто це?
— Яка мишка? (маленька, швидка, обережна)
— Чи пустимо мишку до рукавички?

Діти відповідають, разом приймають рішення та «поселяють» мишку в рукавичку.

Далі вихователь продовжує розповідь казки, поступово вводячи інших персонажів.

— Прискакала жабка, побачила рукавичку та попросилася всередину.

Запитання до дітей:
— Хто це?
— Яка жабка?
— Чи знайдеться для неї місце у рукавичці?

Після обговорення діти приймають спільне рішення і заселяють жабку.

Аналогічно вихователь знайомить дітей із зайчиком, лисичкою, вовчиком і ведмедем, кожного разу звертаючись до дітей із запитаннями та заохочуючи їх висловлювати власну думку.

Під час розповіді вихователь акцентує увагу на тому, що звірята вчаться жити разом, домовлятися та дбати один про одного.

У процесі заселення тварин у рукавичку формується відчуття спільності, безпеки та дружби.

Вихователь по черзі показує дітям іграшки або ілюстрації тварин — героїв казки «Рукавичка», пропонуючи кожного разу вирішити, чи можна пустити тваринку до чарівної рукавички.

Вихователь:
— Подивіться, діти, хто це до нас завітав. Як називається ця тваринка? Яка вона? Добра чи зла? Маленька чи велика? Як ви думаєте, чи знайдеться для неї місце у рукавичці?

Умови гри:
— Якщо ви вважаєте, що тваринку можна пустити до рукавички, плескайте у долоньки.
— Якщо думаєте, що їй там буде тісно або незручно — тупайте ніжками.

Діти уважно слухають, аналізують ситуацію та виконують відповідні рухи. Вихователь заохочує дітей аргументувати свою думку простими реченнями: «Можна пустити, бо…», «Не можна пустити, бо…».

Після кожного рішення вихователь узагальнює відповіді дітей, наголошує на важливості дружби, взаємодопомоги та вміння ділитися.

Після завершення гри проводиться коротке обговорення:

— Як почувалися звірята, коли їх пускали до рукавички?
— Чи приємно бути разом?
— Чому важливо бути добрим і дружнім?

Вихователь підсумовує, що у казковій рукавичці знайшлося місце для всіх, тому що звірята були добрими, ввічливими та дружними.

Вихователь пропонує дітям перетворитися на звірят, які живуть у чарівній рукавичці.

Вихователь:
— Діти, звіряткам стало трохи тісно в рукавичці, і вони вирішили трошки порухатися. Давайте допоможемо їм і перетворимося на кожного з них.

Під легкий музичний супровід або ритмічний рахунок діти виконують рухи відповідно до образів тварин.

Мишка:
— Діти дрібними кроками тихенько рухаються по колу, руки притиснуті до тулуба, рухи обережні.
Вихователь: «Мишка маленька, тихенька, боїться, щоб її не помітили».

Жабка:
— Діти виконують стрибки на двох ногах, присідають, відштовхуються руками.
Вихователь: «Жабка весела, стрибає по галявині — стриб-стриб!»

Зайчик:
— Діти виконують легкі підскоки на місці або з просуванням уперед, руки зігнуті в ліктях.
Вихователь: «Зайчик швидкий, уважний, прислухається до лісових звуків».

Лисиця:
— Діти рухаються плавно, навшпиньках, роблять обережні кроки, рухи плавні та тихі.
Вихователь: «Лисичка хитра, крокує повільно й обережно».

Ведмідь:
— Діти широко крокують, злегка похитуючись з боку в бік, імітують важку ходу.
Вихователь: «Ведмідь великий, важкий, туп-туп — іде по лісу».

Після виконання рухів вихователь пропонує дітям глибоко вдихнути носиком та повільно видихнути ротом, заспокоїти дихання.

Фізкультхвилинка завершується словами вихователя про те, що звірятка відпочили, стали бадьорими та повертаються до чарівної рукавички.

Вихователь пропонує дітям пригадати героїв казки «Рукавичка» та звертає увагу на те, що під час казкових подій кожен герой переживав різні почуття.

Вихователь демонструє дітям картки з емоціями (радість, страх, здивування, сум, дружба) та пояснює значення кожної емоції доступними для дітей словами.

Вихователь:
— Подивіться, діти, на ці картки. На них зображені різні почуття. Кожне з них знайоме нам у житті. Давайте пригадаємо, які емоції відчували звірята з нашої казки.

Вихователь по черзі показує іграшку або ілюстрацію тваринки та ставить запитання, залучаючи дітей до обговорення.

Запитання до дітей:
— Як почувалася мишка, коли була сама в лісі?
— Які почуття вона відчула, коли знайшла теплу рукавичку?
— Що відчували звірята, коли до рукавички приходили нові мешканці?
— Якою була емоція, коли всі звірята жили разом у рукавичці?

Діти обирають відповідні картки з емоціями, називають їх та пояснюють свій вибір короткими реченнями.

Вихователь уважно слухає відповіді дітей, допомагає підібрати потрібні слова, уточнює та узагальнює висловлювання, заохочує кожну дитину до активної участі.

Для кращого усвідомлення емоцій вихователь пропонує дітям показати обрану емоцію мімікою та рухами: усміхнутися, здивуватися, насупитися або зобразити радість.

Вихователь підсумовує вправу, наголошуючи, що всі емоції важливі, а вміння розуміти свої почуття та почуття інших допомагає бути добрими, уважними та дружними.

Вихователь запрошує дітей сісти зручно у коло, створюючи атмосферу спокою та довіри.

Вихователь:
— Наша казкова подорож добігає кінця. Давайте пригадаємо, про що нам розповіла казка «Рукавичка».

Рефлексійна бесіда проводиться у формі дружнього спілкування.

Запитання до дітей:
— Чого навчила нас казка «Рукавичка»?
— Чи добре бути дружними та допомагати один одному?
— Як почувалися звірята, коли жили разом у рукавичці?
— Кого б ти запросив до своєї рукавички і чому?

Діти по черзі висловлюють свої думки, діляться враженнями та власними почуттями. Вихователь уважно слухає відповіді, підтримує кожну дитину, заохочує до щирих висловлювань.

Вихователь узагальнює відповіді дітей, наголошує на важливості дружби, взаємодопомоги, уміння домовлятися та жити разом.

Вихователь:
— Коли ми добрі, уважні та дружні, у нашій «рукавичці» завжди буде тепло і затишно.

На завершення заняття вихователь хвалить дітей за активність, уважність, добрі відповіді та дружню поведінку, створює позитивний настрій та дякує дітям за участь.