Конспект заняття з методичними додатками з української літератури для 10 класу на тему "Від реалізму - до імпресіонізму. Огляд новелістики М. Коцюбинського"у - до імпресіонізму

План-конспект заняття

Українська література кінця XIX - початку XX ст.

Тема.    Від реалізму - до імпресіонізму. Огляд новелістики           Михайла Коцюбинського

Мета: здобувачі освіти мають відкрити для себе багатий світ письменника, пройнятий високими загальнолюдськими ідеалами; усвідомити еволюцію його творчості від стилю розповідного, реалістичного до метафоричного, імпресіоністського; внаслідок художнього аналізу новели „Intermezzo" повинні розкрити для себе внутрішній стан ліричного героя - митця, особливості його світосприймання, громадянську позицію, психологію письменницької праці; розвивати в собі естетичні почуття та мистецькі смаки; виховувати любов до людини, до природи, до рідної літератури.

Вид заняття:  заняття-літературознавче дослідження.

Тип заняття: семінар.

Форми і методи роботи: метод випереджувального навчання, метод літературознавчого дослідження, метод дискусії, твір-мініатюра.

Міжпредметні зв’язки: художня культура, історія України.

Методичне забезпечення: портрет М. Коцюбинського, таблиця1 „Ознаки імпресіонізму",   таблиця 2  „Дещо  з  творчості М. Коцюбинського", записи уривків з музичних творів, репродукції картин, виставка малюнків-ілюстрацій студентів, відеопрезентація до теми заняття, опорні конспекти, результати досліджень.

Теорія літератури: «нова школа» в прозі,  психологічна новела, «поезія в прозі», імпресіонізм.

Технічні засоби навчання: Notebook з програмним забезпеченням Microsoft Offise з DVD- проєктором.

Література

1. Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література (рівень стандарту, академічний рівень), 10 кл. — К.: Грамота, 2010.

2. Коцюбинська М. X. Михайло Коцюбинський сьогоднішніми   очима// М. Коцюбинський. Хвала життю: Новели, повість. - К.: Дніпро,    1991 - с. 5 - 51.

3. Коцюбинський М. М. Твори: В 2-х т.: Повісті та оповідання.         – К.: Наукова думка, 1988.

4. Кузнєцов Ю. Б. Імпресіонізм в українській прозі кін. ХIХ -             поч. XX ст. – К.: Зодіак - ЕКО, 1995.

5. Харахоріна Т. О., Адаменко В. С., Ткачук Т. В. Українська література. Хрестоматія. – К.: БАО, 2007.

План.

1.                Імпресіонізм як художнє явище.
2.                Огляд новел М. Коцюбинського.
3.                Художній аналіз новели „Intermezzo".
4.                Значення творчості М. Коцюбинського.

Епіграф заняття.

Людина - найцікавіше для нас явище тому, що вона змінюється, ховає в собі всякі несподіванки, не задовольняється жодною формою щастя.

М. Коцюбинський

Зміст і хід заняття

1.                Організація навчальної діяльності.

2.            Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності студентів.

Читання студентом напам'ять початок казки „Хо" на тлі легкої класичної музики або запису лісових звуків.

Вступна бесіда.

Зобразити неважко. Наповнена чарами лісових шелестів, шепотів, звуків, переливами природних світлотіней постає перед нами знайома з дитинства картина вранішнього лісу, намальована неповторним пензлем - словом Михайла Коцюбинського. „Хо" (за визначенням самого автора - казка) - один з ранніх творів письменника, але він засвідчив надзвичайну поетичність художнього письма.

Чи бачили ви коли-небудь стереофільми? Чи переживали той стан, коли втрачається відчуття відстані й часу, а сила мистецтва переносить вас у епіцентр подій, що перед вами? Чи вмієте ви на крилах мистецтва переміщатись у просторі й часі? Якщо ви можете ствердно відповісти на ці питання, то ви відчуєте на собі чарівний вплив художнього слова Михайла Коцюбинського не тільки естетичного, але й етичного, що народжувалося від безмежної любові до людини і в ім'я людини. Ми спробуємо відчути чарівність художнього слова М. Коцюбинського, дослідити загальнолюдське в його новелістиці, визначити, що можна записати у свою книгу життя під впливом творчості неперевершеного майстра слова.

Оголошення теми, запис плану.

3.        Актуалізація опорних знань студентів

Розповідь викладача.

Стиль М. Коцюбинського досліджувало багато знавців літератури. Цікавими є й літературознавчі міркування сучасного відомого письменника Валерія Шевчука, який простежує рух творчості Коцюбинського від „етнографічно-реалістичного письма" до „письма метаморфічного, імпресіоністичного і психологічного". Ілюстрацією розповідної реалістичної манери є оповідання „Харитя", „Ялинка", „Дорогою ціною". І хоч кожен з цих творів має психологічні моменти, одухотворення природи, та стиль тут нагадує оповідну манеру письма Івана Нечуя-Левицького і плавну течію художньої мови Панаса Мирного. Валерій Шевчук пише, що корінний злам у творчості Коцюбинського стався у 1900-1902 роках, коли, за визначенням вченого-літературознавця академіка Сергія Єфремова, письменник знаходить сам себе і стає тим незрівнянним Коцюбинським, яким ми його знаємо, тобто утверджує свій „сонячний імпресіонізм".

Якщо термін „реалізм", „етнографія", „романтизм" вам уже відомі, то „імпресіонізм" - слово нове, незнайоме. Походить воно від французького іmpression - враження.

Імпресіонізм як художнє явище виник насамперед у живопису. Відлік свого існування, свою презентацію імпресіонізм починає з експонування картини Клода Моне „Враження. Сонце сходить", що була виставлена в одному з художніх салонів Парижа в 1874 р. і викликала широкий розголос.

Імпресіонізм був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан. Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, на красу і потворність, на будь - які подразники зовнішнього світу.

Інтерес до імпресіонізму як оригінального художнього явища, завойовує симпатії і музикантів (Клод Дебюссі, Моріс Равель), почасти скульпторів (Огюст Роден) і, великою мірою, письменників.

Першими представниками імпресіонізму у світовій літературі буди брати Ганкури, Гі де Мопассан, Т. Манн, А. Чехов, І. Бунін та ін. Наприкінці      XIX ст. риси імпресіонізму проникають в українську літературу, яка дедалі більше тяжіє до психологізму, до таких художніх прийомів, якими найглибше передаються людські настрої і стани. Імпресіоністичне письмо властиве творам В. Стефаника, О. Кобилянської, окремим творам                 М. Хвильового, В. Винниченка.

Запис визначення імпресіонізму (таблиця на дошці) .

Імпресіонізм - (фр. іmpression - враження) - течія в мистецтві й літературі другої половини XIX і початку XX ст., митці якої основним своїм завданням вважали виточене відтворення суб'єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань.

Ознаки - заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення яскравими зоровими і слуховими образами, промовистими художніми деталями найточніших змін у її настроях і в природі.

Імпресіоністичне письмо нелегке, воно вимагає неабиякого таланту, особливої чутливості від митця, вміння сказати образно, переконливо й лаконічно. Таким майстром і став М. Коцюбинський. Услід за багатьма шанувальниками його таланту Валерій Шевчук захоплено пише: „Ніхто ніколи ні до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження , і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх тканин".

IV.  Аналіз уривку з новели „Лялечка".   

     Так у новелі „Лялечка" письменник створює „виключне враження", описуючи грозу, поєднуючи опис з тривожним внутрішнім станом головної героїні.

     Ваше завдання: слухаючи уривок, визначте виразні ознаки імпресіоністичного письма в цьому уривку.

     Читання уривка студентами від слів: „Ніч швидко надходила. Чорні хмари росли на крайнебі..." до „...стіни в школі розсипались, і все щезло і затихло.

     Бесіда за питаннями

- Які виразні ознаки імпресіоністичного письма є в цьому уривку?

/Використання художніх деталей і порівняння грози зі звіром яскраво передає відчуття переляку пані Раїси; її уявлення про те, що після „канонади" „стіни в школі розсипались", засвідчує силу цього переляку. Відтворення яскравих зорових образів блискавки, яка „розгоралася, жевріла, ставала сліпучо-білою, ...роздирала заслону ночі; тополь, хати, вітряків", що „з'являлися в огняних рамах"...

Відтворення слухового образу грому, що „раптом - гар-р-р..." і „Від того рику затремтіла земля, затріщали шибки і йокнуло серце"; крику і постогнування Раїси „за кожним гуртком грому"...

Для змалювання мінливого відчуття і переживання використано метафоризоване порівняння - „волосся у неї стало тверде, як дріт". Це порівняння розкриває внутрішній стан героїні, наляканої громом і блискавкою./

Можна ще чимало часу присвятити аналізу лише даного уривку, так як кожне слово письменника несе якесь смислове навантаження, привертає нашу увагу, захоплює, і ми поступово стаємо співучасниками подій. Усе це досягається шляхом використання письменником імпресіоністичного письма.

Однак не слід уявляти собі, що письменник вирішує писати в тому чи іншому стилі. Як писати - йому підказує серце. У природному процесі творчості митець поєднує елементи різних стилів: реалізму, символізму, психологізму. При цьому він залишається самим собою. Про впливи різних течій і стилів на творчий почерк митця Єфремов писав: „Великий талант взагалі не можна покласти на прокрустове ложе, і всюди він додає щось од себе, беручи кращі риси творчості од інших". Так було й з Коцюбинським.

Ми помічаємо риси та ознаки стилю митця лише під час художнього аналізу тексту. Коли ми читаємо твір, то не думаємо про це, а впиваємося красою слова, милуємося вивершеною формою художнього полотна.

V. Заслуховування та обговорення літературознавчих досліджень.

Розгляд окремих новел М. Коцюбинського.

На думку М. Грушевського, поняття гарного у М. Коцюбинського „містить однаково прикмети естетичні і вартості етичні". Вічні цінності - основний орієнтир творчості всіх митців початку століття: Лесі Українки, Івана Франка, було ключовим поняттям для творчості Олександра Блока.

Вслухаймося у тексти творів М. Коцюбинського, кожен з яких автор підсумовує загальнолюдським висновком, неначе акордом, зводячи все до елементарного підставного поняття „людина". Спробуємо визначити широту загальнолюдської перспективи в новелістиці М. Коцюбинського.

Робота з таблицею «Дещо з творчості М. Коцюбинського.

Кожен з вас, я маю надію, прочитав один із запропонованих творів Коцюбинського. Розглянемо їх і одночасно заповнимо таблицю „Дещо з творчості М. Коцюбинського". Накресліть у конспектах, переписавши поки що назви колонок. Розглянемо твори у даній послідовності, створюючи записи й аналізуючи твір.

Презентація студентами досліджень про окремі новели, оповідання         М. Коцюбинського („П'ятизлотник", „Для загального добра", „В путах шайтана", „На камені", „Persona grata", „Сміх", „Коні не винні", „Цвіт яблуні", „Що записано в книгу життя", „Сон", „Хвала життю").

Стисло передайте зміст кожного твору, свою думку про нього, визначте, які загальнолюдські проблеми порушує М. Коцюбинський у новелах, оповіданнях, які обстоює мистецькі позиції.

1.  Новела „П'ятизлотник".

Виступ студентів із дослідженням про оповідання.

2. Оповідання „Для загального добра" та нарис „В путах шайтана".

Викладач. Висота загальнолюдського виявляється і в такому характерному для Коцюбинського умінні вийти за рамки української тематики, влитися в чужу стихію побуту, характерів, мови, щоразу показати якусь грань неповторності людини і нації. Тому загальнолюдські проблеми набувають нового наповнення в новелах молдавського, кримського, єврейського циклів.

Виступи студентів із дослідженнями про оповідання „Для загального добра" та нарису „В путах шайтана".

Викладач. Ці твори пронизані спокійною самозрозумілою переконаністю в абсолютній духовній суверенності кожного народу - малий він чи великий, у праві на повноцінний розвиток, у внутрішніх можливостях здійснення цього права.

Лише при умові виховання в собі поваги до інших націй можна сподіватися на визнання своєї нації як рівноправної, самобутньої цими націями.

3. Новели „На камені" та „Цвіт яблуні".

Викладач. Коцюбинському присутній інтерес до людини, психологічний і мистецький. Відчувається особливо це в новелах. „На камені" та „Цвіт яблуні".

Виступи студентів із дослідженнями про акварель „На камені" та новелу „Цвіт яблуні".

Бесіда за питаннями.

•                   Що є об'єктом дослідження письменника в новелах?

/Внутрішній світ героїв./

•                   Які улюблені своєрідні художні прийоми використовує письменник? /Психологізацію пейзажів ( коли настрій людини і природи приймається як одне ціле), внутрішній діалог./

4. Новела „Persona  grata".

Викладач. Внутрішній світ героя - об'єкт дослідження і у новелі „Persona  grata".

Виступ студентів із дослідженням про новелу „Persona grata".

Бесіда за питаннями.

Актуальна новела сьогодні? Чому?

Які прийоми використовує письменник?

/Внутрішній монолог; зоровий контраст./

•                   Зовнішнє чи внутрішнє життя поступається одне одному?

/Зовнішнє життя, тобто події, поступається внутрішньому - життю душі й серця головного героя./

5.               Оповідання „Сміх" і „Коні не винні"

Викладач. М. Коцюбинський продовжує шукати виходи в загальнолюдські глибини в оповіданнях „Сміх" і „Коні не винні".

Завдання для слухачів: визначте спільне і різне у проблематиці оповідань.

Виступ студентів із дослідженнями про оповідання „Сміх" і „Коні не винні".

Бесіда за питаннями.

- Що спільного у проблематиці оповідань?

/Роздвоєння людської особливості. У Чубинського, як і у Малині, показано роздвоєння особи: людина, якою вона є насправді і якою сама собі видається, творець і герой власних міфів. І от в якийсь момент спалах блискавки висвічує потаємні закутки душі - і все стає на свої місця./

- Що різного виявляється у поведінці героїв після такого моменту? /Чубинський зі сміху раптом бачить навколишнє новими очима. Такі, як він, здатні на якийсь - хай хвилинний - самоаналіз, на якусь бодай нетривку покуту. У других, таких, як Малина, полуда міцно в'їлася в очі. Такий чекає лише зачіпки для самовиправдання, якогось свого аргументу - свого „коні не винні", щоб не порушувати усталеного плину життя, щоб не здобуватися на якісь душевні зусилля./

6.               Оповідання „Що записано в книгу життя".

Викладач. Гарячим гуманізмом пронизана творчість                                     М. Коцюбинського. Керуючись саме цим почуттям, було написано оповідання „Що записано в книгу життя".

Виступ студентів із дослідженням про оповідання „Що записано в книгу життя".

Бесіда за питаннями.

- Чи має місце описана ситуація місце в нашій дійсності?

- Що намагався згадати Потам „з того, що піп казав у церкві, що творилось між людьми отак, для годиться"?

- Що значить вислів: „Шануй батька і матір"?

7.               Новела „Сон".

Викладач. Усе життя письменника хвилювала тема заколисуючого, паралізуючого впливу буденщини, безбарвності життя. У новелі „Сон" стикається поезія і проза, ідеал і безкрилля.

Виступ студентів із дослідженням про новелу „Сон".

Бесіда за питанням.

-Який протест висловлено у новелі?

/Протест проти того, що душу людини закладають тільки вантажом життя, проти байдужості і самозаспокоєння./

8.  Новела „Хвала життю"

Викладач. Сонцепоклонник М. Коцюбинський не міг не співати хвалу життю.

Виступ студентів із дослідженням про новелу „Хвала життю".

Підведення підсумків досліджень.

Бесіда за питанням.

- Яка широта загальнолюдської перспективи у новелістиці                           М. Коцюбинського?

Викладач. Звернемо увагу! За своєю проблематикою твори майстра слова досить актуальні й сьогодні: вирок тоталітаризму, у якій би формі він не проявлявся („Persona grata"); нехтування інтересів народу урядом держави („Для загального добра"); пошук прилучення до загальноєвропейських традицій, не загубивши своє національне „я" („В путах шайтана"); нужденність селян („Що записано в книгу життя"); не лише сьогодні, а вічні такі проблеми: роздвоєність людської особливості („Сміх", „Коні не винні), благородство душі („П'ятизлотник"); поривання до щастя і діючих тенденцій („Цвіт яблуні"); пошук краси у житті („Сон"). І над всім цим велика віра у перемогу життя над смертю, у високе призначення людини на землі („Хвала життю").

М. Коцюбинський мріяв про створення серії книжок під назвою „Літопис прояву людського", вважаючи, що для демократії таке видання мало б чітко визначену настанову - виховати в людях прекрасне, бо улюблений герой письменника - людина з „неспокоєм у серці", що постає проти нелюдяних умов життя, забобон, що рушить особисте щастя /Фатьма і Aлi - „На камені"/. Пристрасно ненавидів косність, застій, пристосовництво і байдужість. Скаламутити „мертвий спокій калюжі", врятувати в собі поки не пізно людину, врятувати від знеособлення, від духовної смерті. Від животіння до життя веде свою дружину Антін зі „Сну" - адже „вже частіше червоніли за їх столом троянди"...

Бесіда за питанням.

- Яка манера письма притаманна М. Коцюбинському?

/Реалістична й імпресіоністична./

VI.  Аналіз новели „Intermezzo" М. Коцюбинського

Вершиною імпресіоністичного письма М. Коцюбинського став твір „Intermezzo". Твір особливий. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та політологів. Є царство природи, панування Божої краси, розписи барв і велич рідної землі. Це майже суспільний пейзаж. І все це об'єднує в одне ціле зболене авторське „я", яке в обіймах природи шукає свого зцілення.

Хто ж він ліричний герой „Intermezzo"?

І ,можливо, сам Коцюбинський, але не лише він. Перед нами митець, письменник.

Глибоке проникнення в канву твору допомагає краще зрозуміти душу митця, витоки художньої літератури.

Сергій Єфремов назвав ліричну новелу „Intermezzo" „поемою душі". Справді, бо зміст новели - своєрідна поетична кардіограма внутрішнього етапу.

Що керує діями письменника, його почуттями і помислами; що робиться в його душі; як у ній співіснують щастя і горе; як митець бачить світ? Це і є метою наших найголовніших досліджень.

Щоб зрозуміти художній задум, глянемо на твір ніби здалеку, як на картину.

Бесіда за питаннями.

•                   Що побачимо?

/Насамперед обрамлення; друга й остання частина перегукуються, повторюється образ „залізної руки города"./

Першою з дійових осіб, названих автором на початку, є втома - „Моя утома".

-Чим вона зумовлена?

/Студенти розкривають причини тієї важкої втоми, яка висмоктала любов з душі ліричного героя, поселила в ній роздратованість і нервозність./

-Чому так сталось?

/Та тому, що справжній митець не поділяє біди на людські і власні - він переживає за все. А це - нелегко./

Знайомо щось самому Коцюбинському? Чи переживав щось подібне письменник?

Розповідь викладача.

Новела „Intermezzo" написана Коцюбинським у 1908 році. Це був час реакції - жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками.

Тюрми переповнилися вчорашніми правдошукачами. Поліція та жандарми, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били. У листі до Чернявського Коцюбинський пише: „Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас" (18 листопада 1905 року). А ось думки, які висловлює письменник у листі до Володимира Гнатюка: „Взагалі переживаються підлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею".

Вкрай виснажений службою, громадською роботою, політичними обставинами, знесилений хворобою, Коцюбинський мріяв про відпочинок.

У цей складний час він переживає ще й особисту драму: несподівано до нього, людини сімейної, прийшло кохання. Це не було ні мимовільним захопленням, ні грою в почуття. Олександра Аплаксіна, молода співробітниця статистичного бюро, увійшла в його життя і цілковито заволоділа серцем та думками. Але в найкритичніший момент їхніх стосунків, коли треба було вибирати між сім'єю і коханою жінкою, Коцюбинський промовив: „Я не залишу сім'ї, якщо навіть доведеться переступити через себе". Аплаксіна пережила письменника на кілька років, але таки залишилася самотньою.

Відмовитися від кохання було нелегко. Михайло Михайлович замкнув у грудях своє нестримне серце, від чого воно боліло ще сильніше. Нескінченні „треба" і „мусиш" додавали муки.

Справжнім порятунком стали кононівські поля відомого мецената і друга Коцюбинського Євгена Чикаленка, у будинку якого письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 року.

Отже, утома - це стан не лише ліричного героя, а й самого автора „Intermezzo".

У новелі людина з'являється на початку твору і в кінці його. Центральна розповідь - немов місток від людини до людини. Оце і є intermezzo - у перекладі з латинської „перерва", тобто перепочинок. У   музиці - невеличка інструментальна п'єса, що в XVII ст. виконували між актами трагедії, а пізніше - опери.

У Коцюбинського „intermezzo" треба розуміти як перепочинок ліричного героя. Сюжетна лінія окреслена - це втеча від людини і повернення до неї. З одного світу письменник потрапляє в інший, протилежний.

Бесіда за питаннями.

- Порівняйте ці світи.

/Розповідають про світ, що породив втому; і світ, що оточував ліричного героя за містом./

- Проілюструйте це протиставлення уривками з новел.

- Які дійові особи пов'язані з першим світом, а які - з другим світом?

- Чи легко забути перший світ7

- Коли, на вашу думку, починається власне intermezzo?

- Чи можна сказати, що краса природи лікує душу?

Ниви у червні, Сонце, Зозуля, Жайворонки приносять героєві новели втіху, спокій, насолоду.

Почнемо з Сонця.

Бесіда за питаннями.

-Як сонце прослідковується протягом усієї новели?

/На початку твору атмосфера похмура. І ліричний герой опиняється за містом, серед природи і вперше помічає: „Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені".

Краса світу ще існує незалежно від героя, вона ніби протистоїть йому: „На небі сонце - серед нив я". - зауважує він. Але поступово прогулянки в полі, споглядання загадкового й чарівного світу природи відновлюють його сили. Запахи, голоси, кольори природи все більше проникають у душу героя, заповнюють її мажорним, оптимістичним настроєм: „Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безумного, як текуча вода, пересипання зерна. І повні очі сяйва сонця..."

Сонце змінює не тільки настрій героя, воно просочується у глибину його серця. Нарешті, повне нервово і настроєве відродження ліричного героя, його готовність до нової боротьби відчуваються у закличних словах кінцевого мажорного акорду: „Погаси сонця й засвіти друге на небі..."/

- Як же „поводяться" в цей час інші „дійові особі"? Яка „поведінка" зозуль і жайворонків?

/Зозулю ми зустрічаємо, коли в душі героя запановує рівновага: напруження вже трохи відійшло, але бадьорість, радість життя ще не повернулись. Ось як ця мить зображена у творі: „Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір - закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу". Ця тиша поступово починає заповнюватися голосами. Спочатку це все та ж зозуля, що „б'є молоточком у кришталевій великий дзвін...", потім до нього приєднується неповторна пісня жайворонка. Вона зливається з „симфонією полів", відокремлюється в ній як провідна партія і підсилює основну образну тему твору - наростаюче мажорне розгортання образу сонця.

- Що є кульмінацією твору?

/„симфонія поля"/

- У що зливаються звуки природи?

- Якого характеру музика?

- Яку музику, за характером, ви підібрали би до початку твору?

- Між ким виникає конфлікт у творі?

/Поступово зникає утома і все більше в душу проникає сонце. Інші образи доповнюють і поглиблюють його. Дійові особи неначе вступають між собою у конфлікт (Моя утома, Залізна рука города, Людське горе з Сонцем, Нивами в червні, трьома білими вівчарками, Зозулею, Жайворонками)./

„Неначе", тому що насправді вони не стикаються, не взаємодіють як образи-персонажі. Конфлікт між утомою і сонцем нагадує більше конфлікт у музичному творі, коли протиставляються різні теми, скажімо, мінорна і мажорна. Звідси надзвичайний симфонізм „Intermezzo" і назва, запозичена з музичних жанрів. Перерва в даному разі - це невеличкий перепочинок героя в дорозі революційної боротьби.

- Чому ж письменник назвав образи природи „дійовими особами"?

/Пейзаж змальовується не сам по собі, а передається крізь призму сприйняття героя. По суті, природи ми не бачимо і не знаємо, що в ній відбувається. Перед нами душа ліричного героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на голосній арфі полів. У його душі стикаються різні, часом несподівані образи./

Як часто ми проходимо повз красу, не помічаючи її… Прочитайте ті описи природи, які вам найбільше сподобались.

Виразне читання уривків твору під музику /концерт Вівальді №6/.

Бесіда за питанням.

- Чи вривалася людина у підсвідомість письменника під час самого intermezzo?

Митець звертає увагу на людські оселі і безпомічні „цятки" людей. Свідомість письменника готувалася до зустрічі з людиною, чекала повернення у важкий непривабливий реальний світ, у якому митець - лікар народного духу. І як справжній лікар, він вислуховує людські болі.

У творі не стоїть проблема вибору між служінням людей і втечею від суспільного життя. Ліричний герой цілком відданий людям, художник чесний і дуже сумлінний.

Бесіда за питанням.

•                   Що ж штовхали ліричного героя на тимчасовий відпочинок?

/Не страх, не зневіра, не зрада суспільним ідеалам, а лише втома перевтома від боротьби штовхають на тимчасовий відпочинок./

Уся його „трагедія" в тому, що він не може розминутися з людиною, тобто не сприйняти людське горе, якби й хотів. Але сприймати їх він більше не може, його душа, серце, врешті нервова система гранично перенапружені. „Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть".

Бесіда за питаннями

•                   Який конфлікт у центрі твору?

/У центрі конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. І навіть почасти переходить, коли його починають жахати тінь від людини, порожня, вечірня кімната, де все сприймається як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих дванадцяти повішених, звістку про яких він заїв сливою. „Ви бачите, я навіть не червонію..." тобто, „ви бачите до чого я дійшов", - каже герой./

•                   Як відпочинок вплинув на нашого героя?

/Відпочинок повертає йому сили. „Дійові особи", що символізують складну боротьбу в душі героя, передають, як поступово повертається до нього рівновага, зникає роздвоєння, він готовий знову до виконання свого суспільного обов'язку./

- Яка тема твору?

/Митець і суспільство. А саме: філософсько-психологічна проблема - митець у критичній, екстремальній ситуації./

Запис у таблиці 2.

І. Франко про митця слова висловився так:

...Поет сучасний –

Він тим сучасний, що нещасний,

Поет - значить і вродився хворим,

Болить чужим і людським горем.

В його чутливість сильна, дика,

Еольфа арфа мов велика,

Що все бринить і не втихає:

В ній кожний стрічний вітер грає.

Написання творів

- Чим перегукується зміст новели „Intermezzo" з поезією Івана Франка? Викладіть думки в письмовій формі.

VII. Бесіда проблемного характеру. Підсумок розгляду новелістики М. Коцюбинського.

Бесіда за питаннями.

-У чому виявляються риси імпресіоністичної поетики у творчості Коцюбинського?

/Використання своєрідних художніх прийомів письменника: розгорнута метафора, психологізація пейзажів, внутрішній монолог; зовнішнє життя часто поступається внутрішньому./

- Хто є об'єктом дослідження письменника? 

/Людина з її внутрішнім світом./

- Чому Коцюбинського називають письменником-психологом?

/Характер і вчинки людей постають не лише як наслідок певних психічних процесів - письменника захоплюють самі ці процеси. Прагне мовби розібрати механізм людської психіки, показати, як і чому твориться переконання, як формується характер./

- Чи можна поділити героїв Коцюбинського на позитивних і негативних? Чи осуджує він когось?

/Людина для нього не однолінійна, не витримана в суворо визначених пропорціях „позитивного" і „негативного", „чорного" й „білого". Ці пропорції, як і в житті, постійно й примхливо міняються. Не просто виносить своїм героям вирок, а показує історію хвороби./

- Що можна записати у свою книгу життя, знайомлячись з творчістю  М. Коцюбинського?

VIII. Заключне слово викладача

Людина - найцінніше, що є на Землі.  Кожна зі своїми болями, долею, характером. Осуджувати - це найпростіше заняття. Розуміння, співчуття, допомога - це те, що необхідно кожному з нас. У людині присутнє і хороше, і погане. Намагаймось бачити це хороше й допомогти світлим закуткам душі освітити темні. У цьому й виявляється любов до людини.

Побачити, відчути, зрозуміти - таке завдання ставить Коцюбинський перед читачем. Щоб допомогти виконати читачу це завдання, використав імпресіоністичне письмо. Завдяки чому думки, почуття творяться у нас на очах, у своїй первозданній хаотичності, недоказовості, спонтанності.

Усе це породжує буквально фізичне відчуття справжнього зображення, створює ефект присутності.

Справжнє мистецтво спонукає нас озирнутися довкола, почути звуки, побачити кольори.

Випереджувальне завдання.

Викладач. Продемонструйте, що побачили ви у творах                            М. Коцюбинського.

Виставка малюнків - ілюстрацій студентів до прочитаних новел.

Культ краси, бажання „гармонії в людському житті", духовне    багатство, як протиотрута обивательських „смітників", ситого спокою, певної обмеженості втілені у творчості М. Коцюбинського.

Кожний твір письменника розкриває нову грань загальнолюдського у творчості М. Коцюбинського.

„Йду поміж люди" - ці слова Коцюбинського можна було б поставити епіграфом до всієї його творчості.

Письменник неспроможний вийти із зачарованого кола людських інтересів, покінчити із невблаганним „треба". Свідомість суспільного обов'язку й розуміння значення естетичних цінностей - два крила творчості    М. Коцюбинського.

Коцюбинському належить гідне місце у нашому письменстві. Перефразовуючи вислів, можна сказати, що якби такого письменника не було б в українській літературі, його слід було б вигадати.

Головною програмою Коцюбинського, як митця й громадянина, було виводити рідну культуру за межі хуторянства й народницького дидактизму у сфери високого духу, інтелекту, краси. Це було покликання, життєва мета, що її утверджував письменник усім своїм життям і творчістю.

Не знайдемо в Коцюбинського спеціальних декларацій про право української мови на життєву самостійність, про багатющі можливості її художнього розвитку. Але творчість письменника доводила це яскравіше, ніж тисячі декларацій. У цьому було його патріотичне діяння, його переконливий аргумент на користь сили й могутності рідної мови.

„З надмірної любові" до рідної культури не пробачав національної мізерії, провінціалізму, костної традиційності. Послугувався найвищими критеріями: українська культура, що довела свою силу й життєздатність, не потребувала знижок.

Вірив у „величну перемогу живого над мертвим, мудрого й різнобарвного над диким, одноманітними". І вже цією вірою близький нам, сьогоднішнім.

Коцюбинський дуже потрібний нам, сучасникам, нашій культурі. Тому ще не раз рукою дотягнемось до книжкової полиці по томик письменника - там не все ще прочитано.

IX. Підведення підсумків заняття.

X. Оцінювання.

XI. Домашнє завдання. Написати твір на тему „Що я запишу у свою „книгу життя", ознайомившись з творчістю М. Коцюбинського?"

Методичні додатки

Додаток А

Наочність

Таблиця 1.

Імпресіонізм - (фр. іmpression - враження) - течія в мистецтві й літературі другої половини XIX і початку XX ст., митці якої основним своїм завданням вважали виточене відтворення суб'єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань.

Ознаки - заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення яскравими зоровими і слуховими образами, промовистими художніми деталями найточніших змін у її настроях і в природі.

Таблиця 2.

Додаток Б

Матеріали результатів дослідницької роботи студентів

„П’ятизлотник"  (1892 р., оповідання)

У творі сюжет будується на побутовій історії з життя селян: старе подружжя допомогло людям, які голодують.

Реалізм набирає ознак психологічних. Увага зосереджується на думках і переживаннях старих селян Хоми і Хими. Дійсність, події у творі подано крізь сприйняття героїв - бідних, знедолених селян, які проявили велике благородство душі. Написано у традиційному ключі - розповідна реалістична манера .

Проблема: морально-етична – благородство людської душі.

Література:

1. Кузнєцов Ю. Б., Орлик П. І. Слідами феї моргани - К.: Либідь, 1990.

2. М. Коцюбинський. Твори: В 2 т., т. 1 - К.: Наукова думка, 1998 -       С. 28.

„ Для загального добра" (1896 р., оповідання)

Це оповідання з творів молдавського циклу. У ньому присутнє відчуття духовної суверенності народу, співчуття й повага до нього. У центрі гостросюжетної розповіді - доля молдавського селянина Земфіра Нерона. Добросовісно працюючи на своєму винограднику, він зумів досягти певного добробуту. І от нещастя: філоксера напала на його виноградник. Ззовні ще здорові, квітучі лози, а коріння підточують паразити. У село прибуває філоксерна комісія з керівником Тиховичем. Яку ж допомогу в цьому разі пропонує держава селянинові? Єдину - знищити роками виплекану лозу, щоб не перекинулась філоксера на виноградники інших господарів. Для загального добра, так би мовити. Це розорює сім'ю Земфіра Нерона. Не переживши такої трагедії, умирає його дружина.

Тихович з „загального добра" хоче цьому народові добра. Та яке вже добро, коли доводиться вдиратися в уставлений світ народу - гордого і самобутнього - зі своїми законами, нав'язувати свою допомогу, сенс якої не пояснити чужою мовою, виходячи з чужої психології, нав'язувати свою „правду", що зневажає інтереси конкретної людини, плюндрує її світ, руйнує добробут...

Тихович з повісті швидко переконується, що філоксера – це не  тільки „один із шкідників на винограднику". Доходить до висновку, що „загальне добро" - це лише прекраснодушна фраза і окремими людяними вчинками, дрібними поступками не знищити зла: „Коли б хоч певність, - думає він, - що така афера потрібна для загального добра, робити „справді пожиточне діло, а не зайву жорстокість".

Проблематика: протиставлення інтересів народу та уряду.

Мистецька манера: реалістичне письмо з поглибленим психологізмом і елементами використання вражень.

Горить виноградник - і письменник вбачає в цьому якийсь потаємний зміст. Дим від вогнища видається йому димом жертви, яку кладуть на олтар безжалісного й ненажерливого бога.

Починаємо бачити в цьому внутрішній зміст: так на олтар безжалісного уряду покладено життя цілої родини. І в її трагедії вина держави.

Література:

1. Кузнєцов Ю. Б., Орлик П. І. Слідами феї органи - К.: Либідь, 1990    – С. 20-21.

2. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський сьогоднішніми очима                 /М. Коцюбинський. Хвала життю -К.: Либідь , 1995 - С.5 - 51.

„В путах шайтана" (1899 р., нарис)

Ця новела із кримського циклу. Вона знаменувала зародження у Коцюбинського нової манери імпресіоністичного живопису.

Крим постає як органічне життєве середовище кримськотатарського народу. То їхній світ, їхня земля, навколишній пейзаж - то значною мірою плід їхньої праці. Повноцінність „малого народу", без тіні імперської зверхності. Це погляд „на Крим очима аборигенів, а не „гяурів", розкішними віллами яких милується Емене зі свого двору. І водночас - нема ідеалізації, солодової екзотики. Бачить національні болячки - відсталість, безправ'я жінки, обмеженість приписами традиційної моралі. Усе складно і неоднозначно - ця обмеженість обертається своєрідним гарантом самозбереження в реальному чужомовному середовищі - сильному і звабливому.

До кращого, вільнішого, цивілізованого життя прагнуть молоді люди: і хлопець Септар, і дівчина Емене. Це відображено через спір Септара і батька Емене хаджі Бекіра про старий і новий спосіб життя; через роздуми Емене, описи будинку батька, закритого від чужих очей. Письменник докладно описує, як одягається Емене. Та річ не в описі одягу. Емене надіває на себе все своє багатство, розмальовується, аж стає схожою на індійського божка, і це єдина її відрада, втіха в житті. І від цього дівчині тоскно, її огортає туга за життям, таким життям, як у невірних жінок, що вільно розмовляють з чоловіками, не криючи обличчя, вільні у своїй поведінці, можуть посміхатися тому красеню Септару, що так запав у її серце.

Конфлікт хаджі Бекіра й Септара чорно-білими „так" чи „ні" не розрубати - у кожного своя правда. Як прилучитися до загальноєвропейської цивілізації народу, не втративши при цьому свого обличчя, не потоптавши традиційних моральних підвалин, як зберегти свій світ, зробивши його тривкішим і життєздатнішим - це проблема, що піднімається в нарисі.

Проблема: прагнення до особистого щастя; прагнення прилучитися до загальноєвропейської цивілізації, не втративши свій національний світ.

Мистецька манера: імпресіонізм.

Дивовижно органічно входить Коцюбинський у чужий світ - без фотографічного опису суттєвими штрихами й деталями освоює побут, характери, музику незнайомої мови. Думки, чуття народжуються в нас на очах. Характерно, що окремі мазки підкріпляються звукозаписом. Звуконаслідування, вкраплення чужої мови. Усе це створює буквально фізичне відчуття справжнього зображення. Маємо ефект присутності. Така манера близька до імпресіонізму.

Література

1. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський сьогоднішніми  очима./      М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.

„На камені" (1902 р., акварель)

Рве пута рабства Фатьма, воліючи краще вмерти, ніж жити з нелюбим.

Проблема: заглиблення у внутрішній стан персонажів, їх настрої і переживання, викликані  високим пориванням до щастя і свободи.

Характерно окремі мазки підкріплюються звукозаписом. Звуконаслідування, вкраплення чужої мови. Усе це створює буквально фізичне відчуття справжнього зображення. Маємо ефект присутності. Така манера близька до імпресіонізму.

Література:

1. Українська література (рівень стандарту): підручн. для 10кл. закл. загальн. серед. освіти/ Олександр Авраменко, Василь Пахаренко. – К.: Грамота, 2018. – С.111 – 133.

„Коні не винні" (1912 р., оповідання)

В оповіданні „Коні не винні" письменник викриває фальшиві обличчя пана Малини. Це старий генерал, якого сусіди вважали „червоним" і небезпечним, бо він завжди обстоював погляд, що земля має належати тим, хто її обробляє. Вважаючи себе демократом, „другом народу", він був насправді фальшивим народолюбом.

Герой „Коні не винні" упевнений, що його ніхто не зачепить. Письменник вдається до сатири у розкритті психології поміщика, який прикривається розмовами, а насправді готовий до розстрілу селян, лиш би не віддати обіцяну селянам землю. Для самовиправдання знаходить зачіпку: не можна з двору прогнати козаків, бо треба дати відпочинку коням, що йшли цілу ніч і зморені: „коні не винні".

Проблема: роздвоєння людської особистості. Герой не здатний на самоаналіз.

Мистецька манера: реалістичне письмо з поглибленим психологізмом.

Література:

1.               М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима./ М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.
2.               Коцюбинський М. М. Твори: В 2-х т.: Повісті та оповідання. –    К.: Наукова думка, 1988.

„Сміх" (1906, оповідання)

В оповідання письменник шукає виходи у загальнолюдські психологічні глибини. У Чубинського, як і у Малині, роздвоєння особистості: людина, якою вона є насправді і якою сама собі видається, творець і герой власних міфів. І от в якийсь момент спалах блискавки висвічує всі потаємні закутки душі - і все стає на свої місця. Чубинський зі „Сміху" раптом бачить навколишнє новими очима. Такі, як він, здатні на якийсь - хай хвилинний - самоаналіз, на якусь бодай нетривку покуту. У других таких, як Малина, полуда міцно в'їлася в очі. Такий чекає лише зачіпки для самовиправдання, якогось свого аргументу - свого „коні не винні", щоб не порушувати усталеного плину життя, щоб не здобуватися на якісь душевні зусилля.

Проблема: роздвоєння людської особистості. Герой здатний на тимчасовий самоаналіз.

Мистецька манера: реалістичне письмо з поглибленим психологізмом.

Література:

1.               М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима./ М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.:Либідь,1999.

„Цвіт яблуні" (етюд, 1904р.)

Герой „Цвіту яблуні" навіть у найтяжкі в житті хвилини не може бути тільки зламаною горем людиною, не може не дивитися на все очима митця, який спостерігає, порівнює, нотує, запам'ятовує. Уся істота його як батька постає проти цього, як проти чогось неприродного. „А моя пам'ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю безвладність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла на посинілих лицях, і мій дивний настрій... Я знаю нащо ти записуєш усе те, моя мучителько! Воно здасться тобі... колись як матеріал

Проблема: проникнення у внутрішній світ людини, філософське осмислення життя як плин протидіючих тенденцій.

Мистецька манера: імпресіонізм.

Література:

1. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима. /М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.

2. Коцюбинський М. М. Твори: В 2-х т.: Повісті та оповідання. –   К.: Наукова думка, 1988.

„Persona  grata "(1907 р., новела)

У центрі новели - психологія ката. Письменник показує його як дрібного гвинтика усього катівського державного механізму, як виконавця волі найвищого ката. Прозріння Лазаря відбувається повільно, болюче, він інтуїтивно намацує істину. „Не сокира рубає, а той, хто її держить".

Коцюбинський наснажує новелу глибоким змістом, і вона переростає конкретні історичні рамки і звучить щоразу актуально як вирок тоталітаризму, у якій би формі він не проявлявся.

„То „він" скаже: забий - і становлять стовп..., а Лазар накладає насилу мотузку. Йому здавалося, що зло сидить у одному місці, простягає звідти руки на усі боки. Хоче підійти, уявити в пригощу зло і здушити, всі б руки спустились безсилі...".

Проблема: взаємодія людини і світу. Засудження тоталітарної системи.

Мистецька манера: імпресіонізм. Здоровий графічний контраст переростає у символічний висновок. Ведуть вішати дівчину-революціонерку. Солдати - чорна маса, як контраст, дівчина - світла фігура, єдина, ясна. Творить письменник ніби поетичну другу дійсність.

Література:

1. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима. /М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.

2. Коцюбинський М. М. Твори: В 2-х т.: Повісті та оповідання. –   К.: Наукова думка, 1988.

„Що записано в книгу життя" (оповідання, 1911р.)

Мотивами твір нагадує оповідання „Мужичу смерть" Л. Мартовича, новели В. Стефаника.

Стара, забута смертю мати, яка досі «роками валялася на печі», мусила лягти на підлозі, бо захворіла онука. Тепер все змінилося в її очах, «все виросло зразу: онуки, що спиналися над бабою до мисника… синові чоботи, старі, намерзлі, важкі, як гори, і босі ноги невістки, що ставали перед самим обличчям та закривали ввесь світ». У хаті холодно, бо вогонь, а «чорні кутки роззявляли беззубі роти і дихали зогнилою вогкістю». Нужда, безвихідь, голод і холод оселилися у хаті.

«Життя виїло силу з неї і, як лушпиння з картоплі, кинуло в кут. А душа міцно вчепилась за ту шабатурку і не хоче її покинуть». Натомість голод примушує людину думати про смерть, аби врятувати своїх рідних. У той же час мати знає, що грошей на її похорон у сина немає. Мати просить сина вивезти її в ліс і залишити там. Крім особистої трагедії старої жінки, постає трагедія синового вибору між любов'ю до матері та бажанням вижити самому і врятувати родину від голоду. Цей вимушений вибір ставить людину в позицію фактичного вбивці, який, усвідомлюючи свій гріх, виправдовується: «Вся земля у гріху. Хіба його голод не гріхи ситих?».

Останнє прохання матері не різати зозулястої курки, у яку, як їй здається, «перевтілюється її душа».

Вислів «Книга Життя (Книга Буття)» — біблійного походження, вживається у значенні «майбутнє людини; те, що їй призначено долею». У розумінні Коцюбинського «Книга життя» — це саме життя. У старості кожен читає свою «книгу життя», тобто згадує минуле. Кожен пише свою книгу, і якою вона буде, залежить тільки від самої людини.

Мистецька манера: реалістичне письмо з поглибленим психологізмом.

Проблема: нужденність селян. Гарячий вистражданий гуманізм, до якого підводить нас письменник усім ходом психологічних роздумів. Відчувається страждання письменника разом з головними героями, яких він не засуджує, а намагається зрозуміти, проникнутися їхніми болями. Оповідання сповнене гарячою любов'ю до людей, гуманізмом.

Література:

1. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима / М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.:Либідь,1999.

„Сон" (1911р.,  новела)

Усе життя письменника хвилювала тема заколисуючого, паралізуючого впливу буденщини. У новелі не просто стикаються між поезією і прозою, ідеалом і безкриллям. Антонові зі „Сну" його дім видається „леговищем людини", пристосованим тільки для плотського існування, але не зігрітим ніяким духовним теплом. Поезія дає людині душу, „без неї життя - злочин". Антін, зустрівши жінку-мрію, „перестав бути мертвим деревом скрипки... Голос... обізвався у грудях, і очі видющими стали".

Проблема: пошук краси у житті. Протест проти того, що душу людини закидають „тільки грузом життя", проти байдужості і самозаспокоєння.

Контраст „красивого життя до обивательського животіння підсилюється пейзажами: якщо на початку світ огорнуто сірою, слизькою й каламутною атмосферою, як численні калюжі на дорогах, то у сні головного героя Антона з'являється прекрасний острів серед блакитного моря у сяйві яскравого сонячного світла. У дійсності дім - лігво людини, ситий спокій затишної кімнати, а на Антона війнуло, як з гнилого болота влітку. У сні ж - незвичайної краси гори, море квітів, зелені хвилі - „оргія сонця, блиску і фарб". Пейзаж у новелі стає активною дійовою силою, підкреслює основну ідею твору: життя повинно бути красивим.

Мистецька манера: імпресіонізм.

У цей новелі особливо чітко помітно прагнення письменника до перенесення деяких засобів живопису й музики в літературу. Недаремно знайомі говорили Коцюбинському, що від його твору вони винесли більше музично-малярське враження, ніж суто літературне

Література:

1. Авраменко О. М. Українська література: хрестоматія для 10 класу загальноосвіт. навч. закл. -  К.: Грамота, 2011.

2. М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима./ М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.

„Хвала життю" (1912 р., нарис)

У новелі письменник передає свої враження зруйнованої землетрусом Мессіни, описує руїни колись веселого міста. Його вразили „страшні, чорні, жахливі очі людей, які, здавалось, замкнули в собі все пекло ночі" під час землетрусу і вже більш нічого не могли бачити. Але навіть серед цих жахливих руїн на кожному кроці вирує життя: і там їде підвода з повним кошиком цибулі, в іншому місці жінки обступили продавця косметики тощо. І автора вже не гнітили руїни, він раптом побачив далекі зелені гори, залиті радісним сонцем помаранчеві сади, безмежний шовковий простір блакитного моря, і душа його „проспівала над сим кладовищем хвалу життю..." .

У новелі Коцюбинський проявив себе як великий оптиміст, що не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом.

Проблема: оптимізм, віра в людей, перемога світлого над темрявою і злом, життя над смертю.

Мистецька манера: імпресіонізм

Література:

1.               М. Коцюбинська. Михайло Коцюбинський  сьогоднішніми очима. /М. Коцюбинський: новели, повість. Хвала життю.- К.: Либідь,1999.
2.               Українська література (рівень стандарту): підручн. для 10 кл. закл. загальн. серед. освіти/ Олександр Авраменко, Василь Пахаренко. –                 К.: Грамота, 2018.