КОНСПЕКТ заняття з мовленнєвого розвитку «В гості казка завітала» для дітей середнього дошкільного віку

Лозівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)

комбінованого типу №11 «Берізка»

Лозівської міської ради Харківської області

КОНСПЕКТ

заняття з мовленнєвого розвитку

«В гості казка завітала»

для дітей середнього дошкільного віку

                                                  Підготувала і провела  вихователь:

                                                                 Колісник  Ірина Іванівна

м. Лозова

Конспект заняття з мовленнєвого розвитку

для дітей середнього дошкільного віку

«В гості казка завітала»

Мета: зв’язне мовлення: вчити дітей переказувати добре відому їм казку близько до тексту, моделювати її схему.

Словник: вправляти в умінні добирати прикметники до іменників, які характеризують персонажів казки. Збагатити словник словами-назвами домівки звірят, іменами-призвіськами тварин.

Звукова культура мови: виробляти у дітей інтонаційну виразність мовлення, дикцію, силу голосу, темпу та ритму мовлення.

Розвивати пам’ять, зв’язне та діалогічне мовлення, мислення, увагу. Викликати емоційне задоволення від спілкування з казкою. Виховувати почуття доброти та взаємодопомоги.

Матеріал: клубочок, розрізні картинки (персонажі казки), заготівки схем, картинки для моделювання, ігрове середовище (лісова галявина), шапочки-наголівники, велика рукавичка.

Хід заняття

Психогімнастика «Привітання»

До нас прийшло гостей багато,

Треба всіх їх привітати.

Добрий день! Добрий день!

Добрий день усім!

Щастя ми бажаємо і здоров’я всім!

Вихователь: діти, у мене для вас є цікава новина, ось послухайте

Котився клубочок з гори на долину

І гляньте, вкотився до нас на гостину.

З клубочком вкотилася казка,

Відгадайте яка, будь ласка!

Чи цікаво вам дізнатися, яка саме казка до нас завітала. Клубочок вкаже нам шлях, але за умови, що ми з ним пограємо. Згодні ви грати?

Дидактична гра «Додай слово»

(дитина спочатку додає слово, а потім повторює речення повністю)

До кого в руки потрапить  клубочок, той і відповідає. Приготувались, почнемо.

Казки живуть у ….. книжках

Золоте яєчко знесла…  Курочка Ряба

Колобка спекла… баба

Журавель запросив у гості… Лисичку

Ріпку посадив… дід

Зайчика з хатки вигнала… Коза-Дереза

Півник у дворі знайшов… колосок

Молодці, гарно грали, казок багато знаєте. А зараз настав час дізнатися, яка казка вже чекає на нас, тож тримайтеся за ниточку та рушаємо.

(діти беруться за ниточку клубка і рушають у супроводі

мелодії «В гостях у казки», підходять до великої рукавички)

Діти, погляньте, що це?

Вам подобається рукавичка?

Яка вона?

Андрій, може це рукавичка твоя?

А може це Софійчина?

То чия ж вона може бути?

Тож в якій казці ми опинилися?

Щось нікого не видно! Можливо звірі ще не знайшли рукавичку, тому в ній ніхто і не живе. Як же перевірити? Пригадайте, як це робили звірята.

(діти промовляють «Хто, хто в рукавичці живе?» з різною силою голосу)

Ніхто не відповідає. Можливо, коли ми складемо картинки, з’являться мешканці рукавички.

Дидактична гра «Склади картинку»

(розрізні картинки із зображенням персонажів)

Це хто? (мишка)

Як її називають у казці? (мишка-шкряботушка)

Мишка яка?  

(аналогічно характеризуються – жабка, заєць, лисиця, вовк, ведмідь)

Молодці, а тепер назвемо всіх персонажів плескаючи у долоньки.

Дидактична вправа «Назвемо по складах»

Персонажі казки розповіли клубочкові, що їх зачаклував злий чаклун і вони тепер не можуть потрапити у свою казочку. Тож клубочок просить вашої допомоги. Чи згодні ви допомогти звіряткам та розчаклувати казку?

Казка нам добре відома, тому нам треба її пригадати та викласти послідовність дій персонажів ось на ці рукавички. Допомагати нам буде чарівний екран. Якщо ваші відповіді будуть вірними, то на ньому з’являтимуться картинки. Випробування це важке, але я впевнена, що ви його подолаєте. Тож будьте уважні!

(діти пригадують зміст казки за допомогою запитань та

створюють її модель)

Пригадайте, як починається казка.

Хто першим побачив рукавичку?

Хто підбіг згодом?

Що запитала жабка-скрекотушка?

Як відповіла мишка?

Хто наступним побачив рукавичку?

Розкажіть, як зайчик-побігайчик просився до рукавички.

Хто прийшов до рукавички наступним?

Хто підбіг згодом?

Хто прийшов останнім?

Як ведмідь-набрід просився до рукавички?

Що відповіли звірі?

Що відбулося далі?

Перевірьте, будь ласка, чи вірно ми визначили події казки та розповіли її.

(на екрані готова модель казки)

Як ви гадаєте, чого навчає казка? Бути добрими, дружними, піклуватися

                                                        одне про одного.

Так, вірно. Недарма в народі кажуть: «Дружба і добро у справах помічники».

А чи жаль вам звіряток, які залишилися без домівки? Тоді давайте допоможемо їм дістатися до своїх будиночків.

( діти стають у коло, називають помешкання тварин та рухаються

по колу під музичний супровід)

Дякую, вам, за допомогу! А чи не знаєте, де подівся наш клубочок? Та ось він! (клубочок лежить коло шапочок-наголівників персонажів казки)

Клубочок пропонує вам стати справжніми акторами та показати виставу нашим гостям. Чи приймаєте ви його пропозицію? Тоді закрийте на мить оченята і уявіть -  роль якого персонажа вам би хотілось виконати. Якщо ви вже визначились, одягніть шапочку свого персонажа. (одягають шапочки-наголівники)

Гра-драматизація казки «Рукавичка»

Ведучий:              Усіх присутніх подивуємо

                               І виставу їм влаштуємо.

                              Прошу всіх зручніш сідати,

                               Будем казку починати.

                               По сніжку іде дідусь, а за ним біжить собачка.

                               Прибуло це товариство у густий лісочок.

                               Нарубавши собі дровець, сів дід на пеньочок.

                               Зняв тепленькі рукавички, бо упрів без звички,

                               Голову схилив на груди подрімати трішки.

                               А як відпочив на славу, взяв він рукавичку праву,

                               А про ліву геть забув: дід забудькуватим був.

                               Ось лежить та рукавичка, наче хатка невеличка.

                               Раптом теплу рукавичку на дорозі бачить мишка.

Виходить мишка

Мишка:                   Пі-пі-пі! Хто в хатці є?

                                  Хай свій голос подає!

                                 Мабуть, тут нема нікого,

                                 Відпочину я з дороги.

Ведуча:                   Та не встигла мишка втішитись добряче,

                                 Як по білому сніжку жабенятко скаче.

                                             Виходить жабка

Жабка:                    Ква! Ква! Ква! Де поділася трава?

                                  Змерзли лапки і живіт, став холодним білий світ,

                                  Ква! Ква! Ква! Ось і хатка лісова.

                                  Хто тут в рукавичці є? хай свій голос подає!

Мишка:                   Пі-пі-пі! Я – мишка шкряботушка. А ти хто?

Жабка:                    А я жабка-скрекотушка, зелененька пострибушка.

                                 Пусти мене погрітися.

Ведучий:                 Так живуть вони удвох, на млинці товчуть горох,

                                  На піджарку смажать сало, дуже добре жити стало.

                                  Ось і зайчик-побігайчик  вибиває гопачок,

                                  Довговухий, швидконогий, він стрибає без дороги.

Виходить зайчик

Зайчик:                   Хрум, хрум, хрум! Хто в хатці є, хай свій голос подає!

Мишка:                    Я – мишка-шкряботушка.

Жабка:                     Я – жабка-скрекотушка. А ти хто?

Зайчик:                    А я зайчик-побігайчик, веселенький по стрибайчик.

                                  Хазяєчки-сестрички, пустіть у рукавичку.

Ведучий:                  Втрьох живуть і поживають, борщик варять, не гуляють.

                                  Не сумують в рукавичці. Раптом йде руда лисичка.

Виходить лисичка

Лисичка:                  Стук, стук, стук! Хто в хатці є? Хай свій голос подає!

Мишка:                    Я – мишка-шкряботушка.

Жабка:                     Я – жабка-скрекотушка.

 Зайчик:                    А я зайчик-побігайчик. А ти хто?

Лисичка:                  А я кумонька лисичка, рудохвостая сестричка.

                                  Хоч розкішну шубу маю, та вже зовсім замерзаю.

                                  Ой, загину, пропаду, якщо в хатку не ввійду.

Ведучий:                 Вчотирьох вже стали жити, радість й сум на всіх ділити.

                                  Ось вовчисько-сіромаха змерз у лісі, як собака.

                                  Зуби клацають, стрибає. Зуб на зуб не попадає.

Виходить вовчик

Вовк:                       Поживитись ніде нині… Хто живе у цій хатині?

Мишка:                    Я – мишка-шкряботушка.

Жабка:                     Я – жабка-скрекотушка.

 Зайчик:                    А я зайчик-побігайчик.

Лисичка:                  А я лисичка-сестричка, а ти хто?

Вовк:                        А я вовчик-братик звуся, з вами, бачу, подружуся.

Ведучий:                  В лісі вечір наступає, десь сова собі літає,

                                   Бродить лісом лиш ведмідь, підійшов й давай ревіть.

Виходить ведмідь

Ведмідь:                    Гей! Пустіть заночувати, буду з вами зимувати.

                                    Хто в хатці є? Хай свій голос подає?

Мишка:                    Я – мишка-шкряботушка.

Жабка:                     Я – жабка-скрекотушка.

 Зайчик:                    А я зайчик-побігайчик.

Лисичка:                  А я лисичка-сестричка.

Вовк:                        А я вовчик-братик, а ти хто?

Ведмідь:                   А я ведмідь косолапий, цілу зиму смокчу лапу.

Зайчик:                    Не на дворі ж ночувати, та іди уже до хати.

                                  Важко буде тільки влізти, тут нема де і присісти.

Ведмідь:                   Та нічого, я скраєчку.

Ведучий:                  Стали  друзі в рукавичці жити-поживати.

                                  Раптом бігає собачка поблизу їх хати,

                                  Кругом нишпорить, шукає рукавичку дідуся.

Звучить музика

                                  Звірі зразу навтьоки: той – туди, а той – сюди.

                                  Любі гості! Ми для вас радо грали весь цей час.

                                   Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець.

Чи сподобалась казка нашим гостям?

А чи приємно вам, дітки, було відчути себе справжніми акторами?

В яку казку ми грали?

Що цікавого вам запам’яталося найбільше?