16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

конспекти занять для ДНЗ

Про матеріал
Продовжувження ознайомлення дітей з народними символами України: знайомлення зі звичаями та обрядами пов’язаними з ними. Навчати милуватися красою рідного краю.
Перегляд файлу

Тема: "БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ"

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей з народними символами України: вербою та калиною, знайомити зі звичаями та обрядами  пов’язаними з ними. Навчати милуватися красою рідного краю. Заохочувати малят до відображення своїх вражень від почутого та побаченого у творчих роботах. Малювання в техніці "пальчиковий живопис", вправляти у зображенні мазків. Розвивати уяву творчі здібності. Виховувати любов та повагу до України, її  звичаїв.

Лінії розвитку: пізнавальний, емоційно-ціннісний, художньо-естетичний .

Матеріали: демонстраційний матеріал з зображенням верби та калини, аркуш паперу, гуаш, пензлики, серветки.

 

 

 

Хід заняття

1. Мотиваційний етап:

Вихователь: Діти до нас потрапив незвичайний лист давайте його прочитаємо:

     Червоніє калина

     Зеленіє верба 

             Степом котиться диво-луна

 

 Це моя Україна

           Це моя Батьківщина

            Що як тато і мама одна!

Цього листа нам прислала наша знайома лялька Оленка, вона  також пише, що хоче зробити подарунки своїм друзям: скатертинку на святковий стіл, і просить вашої допомоги.

2. Повторення раніше вивченого:

  • Але перед тим як допомогти Оленці. давайте згадаємо що означають калина та верба як символи України.(Відповіді дітей)

Дитина1:Калину і до столу подавали

  Весільні короваї прикрашали

  Як символ долі і краси

  І чистої дівочої коси.

Дитина2:Верба одвічний символ України

  Також відома культова рослина

  Символізує вірність,рідний край

Любов безмежну, ніби небокрай!

3.Фізкультхвилинка: народна гра: " Котилася торба"

4. Продуктивна діяльність:

Я пропоную вам виготовити скатертинки для друзів Оленки з зображенням верби та калини, щоб вони несли красу та здоровя в їхні оселі.Перед вами лежать аркуші паперу які ми будемо прикрашати. В цьому нам допоможуть наші пальчики та пензлик.

По центру ми зобразимо кетяг калини.Пензлик повинен всією щетиною лягти на аркуш паперу і утворити мазок. Тепер згадаємо як ми вміємо малювати пальчиками.

Ось і вийшли в нас ягідки! Цілі кетяги калинові- символ України. А в куточках нашої скатертини ми зобразимо вербові листочки .Пензликом робимо мазки – зернятка . (Свої слова вихователь супроводжує технікою виконання . )

5. Самостійна робота дітей .

6. Підсумок заняття.

  • Що ми з вами виготовляли ?
  • Які символи України зображені на нашій скатертині?
  • Тепер у Оленки є подарунки для своїх друзів.

 

 

Керамічний посуд

(Декоративне малювання в старшій дошкільній групі)

Мета: знайомити дітей з народним декоративно вжитковим мистецтвом, зокрема з керамікою, Уточнити знання про посуд, про його використання у побуті. Продовжувати вчити дітей правильно використовувати набуті знання мислити, висловлювати свою думку, доводити свою тонку зору українською мовою. Заохочувати дошкільнят самостійно обирати і створювати орнаменти на вирізаних з паперу силуетах посуду. Розвивати увагу, зосередженість, самостійність, творчу ініціативу, трудові та технічні навички у декоративному малюванні. Виховувати патріотизм, інтерес і повагу до праці народних умільців.

Обладнання: фарби, ганчірочки для висушування пензлів, серветки.

Хід заняття

Вихователь. Діти, сьогодні ми будемо гостями у цій світлиці. Проходьте, сідайте, зручніше. Послухайте загадку і відгадайте, хто ж господар цієї світлиці.

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд, ніби жар?

Ну, звичайно ж, це - .. (гончар).

Вихователь. Так, ми в гостях у гончаря. А хто такий гончар? Так, гончар - це майстер, який виготовляє вироби із глини. А які вироби виготовляє гончар? (Він виготовляє посуд, іграшки, скульптури із зображенням людей, тварин, птахів, декоративні вази, прикраси).

Вихователь. Треба було викопати глину, і не абияку, а найкращу. Вона зберігається кілька років. Потім глину ретельно перетирають, пересіюють, щоб не було у ній жодного камінця, шматочків, коріння. Потім її розмішують. Чим розмішували глину? (Водою) На чому гончар робить свої вироби? (На гончарному крузі)

 

 

Вихователь. Діти, я розкажу вам казочку про маленький шматочок глини, а ви послухайте.

Жив собі гончар. Узяв він маленький шматочок темно-сірої глини. Поплескав його, подавив пальцями та й став м'яти руками. Легенько розкрутив гончарний круг, змочив середину його водою і коротким махом вліпив у центр круга наш шматочок глини. Постукав по ньому кулаком. Потім погнав круг і потягнув глину вгору. Круг все швидше і швидше, а на ньому вслід за руками майстра витягувався горщик. Круг вертівся, а гончар роздивлявся горщик - чи гарний він, чи рівний? Потім круг пішов все тихіше і, нарешті, зупинився.

Вихователь читає вірш Т. Коломієць «Гончарний круг».

Старається гончарний круг,

І глина тягнеться до рук,

Стає вона горнятком -

Малятком - товстенятком.

Гончар горня оте зніма -

І глина в руки йде сама,

І знов же - тим порядком,

Кружля, щоб стать горнятком.

Вихователь. Діти, а скажіть мені, чи готові вже ці вироби до використання? (Ні) А що потім з ними роблять? (Просушують) Так, три доби вони стоять на стелажах. Волога з них випаровується, вироби світлішають. Що роблять з ними далі? (Обпалюють у печах) Для чого це роблять? (Щоб вироби були міцними, стійкими) Для того, щоб заповнити печі, треба зробити дужа багато виробів. Бо піч у майстерні величезна. А що роблять для того, щоб ці вироби були такими гарними, привабливими, як на цьому столі? (Їх розписують) А хто їх розписує? (Художники) Так, після випалювання вироби потрапляють до рук художників. Оздоблюючи їх, художники дарують людям радість. Яких народних художників України ви знаєте? (Марія та Федір Приймаченки, Надія Білокінь, Тетяна Пата)

Вихователь. Колись давно, коли ще ваші бабусі були маленькі, славилися вироби, розписані руками талановитих малювальниць - Мотрі Назарчук, Зінаїди Линник, Марії Кришталь. Які елементи використовували художники у своїх розписах? (Діти називають) Як іще називаються вироби із глини? (Керамічні)

Вихователь. З давніх часів в Україні славиться кераміка. У різних куточках України свої традиції розпису кераміки. І від назв населених пунктів, жили знамениті майстри, пішли назви видів кераміки. Деякі з них ми знаємо Давайте пригадаємо їх. (Косівська, Київська, Опішнянська)

Вихователь. Після розпису вироби поливали глазуррю, щоб блищали, знову ставили у печі і випалювали. Ось так маленький шматочок глини сірого кольору перетворюється на красивий горщик, вазу, дивакуватого звіра (Вихователь разом із дітьми повторює вірш А. Качан «Горнятка-двійнятка»).

Вихователь.

Звідки ви взялися,  горнятка-двійнятка?

Діти.

З гончарного круга  зійшли ми спочатку.

А потім нам пензель боки розписав

І жар у печі своїм духом обдав.

Вихователь.

А хто ж вас, горнятка, із глини ліпив?

 

Діти.

Дівчатка-близнятка з сім'ї гончарів.

Вихователь. Що і казати, нелегка це справа. Дуже багато потребує вона терпіння і вміння. Діти, а давайте пригадаємо, які ми знаємо прислів'я про працю.

* Гончаря глина годує.

* Людину праця годує.

* Без праці не проживеш.

* Хто працює, той і урожай збирає.

Вихователь.  А зараз ми з вами пограємо у гру «Василю, вгадай, яка праця у нас» (з музичним супроводом).

Ой, Василю, товаришу,

Ну ж бо глянь ти на нас.

Чи вгадаєш, товаришу,

Яка праця у нас?

А як не вгадаєш,

Будемо сміятись,

Будемо з тебе, товаришу,

Три дні реготатись.

(Хлопчик, що виконує роль Василя, виходить у другу кімнату. Усі інші діти домовляються між собою, яку роботу вони будуть виконувати перед Василем (наприклад, шити, колоти дрова, грати на скрипці і т. д.

Василь мусить відгадати, яку роботу виконують діти. Якщо не вгадає, діти сміються з нього, і він мусить знову іти за двері.

Якщо вгадає, діти кричать «Правильно!» і тікають, а Василь ловить їх. Піймана дитина буде Василем.

Після гри діти сідають на місця. Перед ними на столі стоїть керамічний посуд).

- Діти, як можна одним словом назвати ці предмети? (Посуд) Таким посудом користувалися дуже давно.

- Подивіться на картинку і скажіть мені, з якої казки ці герої?

Так, це герої казки «Лисичка та Журавель».

- Із чого Лисичка пригощала Журавля? (З тарілочки)

- Чому Журавель не міг ухопити каші? (Бо тарілка мілка, а у Журавля гострий та довгий дзьоб)

- Хто покаже тарілочку?

(Дитина показує і розповідає, з чого зроблена, де використовували).

- З чого пригощав Журавель Лисичку? (З глечика)

- Чому Лисичка не могла дістати страви? (Бо у глечика вузька шийка)

- Діти, тут на столі є глечик. Хто покаже його і розповість, де його можна використати?

(Дитина розповідає, вихователь підсумовує).

- Так, глечик -- це глиняний посуд, у якому зберігали молоко, сметану, компот.

 

А зараз послухайте загадку і відгадайте, про який посуд вона.

У землі родився, на кружалі вертівся,

На вогні пікся, а на базарі бував,

Людей годував.

Як упав, то й пропав, ніхто не поховав. (Горщик)

Вихователь. Так, це горщик. А який він, хто мені покаже?

(Дитина показує горщик і розповідає про нього. Вихователь підсумовує).

Горщик - це глиняний посуд, у якому господиня варила їжу - борщ, кашу. Горщик накривали покришкою і ставили у гарячу піч.

(Дитина розповідає вірш К. Вишинської «Рецепт»).

Узяла Настуся горщик,

Щоб зварити в ньому борщик.

До бабусі підбігає,

Для борщу рецепт питає.

А бабуся аж присіла:

Ти ж недавно борщик їла!

Ще й казала - дуже смачно.

Тож рецепт тобі цей нащо?

То варила ти, бабусю,

А тепер і я навчуся,

І мені потрібно знати,

Як цю страву готувати.

Посміхнулася бабуся

І погладила Настусю:

- Що ж, ходімо, буду вчити  український борщ варити.

Вихователь. А хто мені розкаже ось про цей посуд? (Показує куманець).

Описание: Описание: D:\Сад\IMG_0591.JPG

Вихователь. Куманець - традиційний український святковий посуд для напоїв у вигляді великого бублика з носиком і ручкою на основі-підставці.

 

Вихователь. Діти, а ви б хотіли сьогодні побувати художниками? Тож давайте відкриємо майстерню народних умільців. У мене на столику лежить посуд з паперу (площинні силуети різного посуду). Підійдіть і виберіть той посуд, який би вам хотілося розписати і проходьте у майстерню.

(Діти сідають за столи, на яких обладнання для малювання).

Вихователь.  А щоб швидко працювали наші пальчики, давайте зробимо з ними вправи Пальчикова гра.Пальчик-хлопчик, де ти був? (Ворушать великим пальцем).З першим братом в ліс ходив. (По черзі загинають пальці).

З другим борщик я варив.

З третім кашу доїдав.

А з четвертим я співав.

Вихователь. Перед тим, як прикрасити посуд, художники задумували орнамент. Подумайте, якими елементами ви хотіли б прикрасити свій виріб? (Запитати 2-3 дітей).

Вихователь. Візьміть пензлики і покажіть, як ви будете їх тримати.

Лунає тиха музика, а наші художники починають працювати. Діти малюють. Вихователь допомагає їм, використовуючи словесні та практичні прийоми навчання.

Вихователь. Які гарні вироби! Впізнаю і Косівський розпис, і Київський, і Опішнянський. Все це наше, українське! (Дитина розповідає віршик).

ПРО НАШУ УКРАЇНУ

Ми дуже любим весь наш край

І любим Україну,

її лани і зелен гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками.

Та й ми співаємо пісні,

Змагається він з нами.

М. Познанська

Вихователь. Наші діти дуже люблять співати. А ще українські діти люблять грати у народну гру «Подоляночка». Давайте і ми пограємо.

 

 

Опішнянський посуд

(заняття з декоративного малювання для дітей старшого дошкільного віку)

Мета: вчити дітей самостійно створювати візерунок, характерний для опішнянського керамічного посуду на площинному предметі. Добирати кольори, характерні для опішнянської кераміки. Закріпити вміння малювати вільні мазки, обвідні, хвилясті, прямі лінії, крапки, дуги, квіти та інші елементи опішнянського розпису. Збагатити знання дітей про українське декоративно-прикладне мистецтво. Закріпити назви предметів посуду з Опішні (куманець, миска, барило,  глечик, бокла). Розвивати самостійність, уважність. Виховувати інтерес до декоративного малювання, повагу до майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Матеріал:   площинні форми посуду, пензлі,  гуашеві фарби банки з водою, серветки, зразки опішнянського посуду (куманець, миска,  барило, глечик, бокла).

Хід заняття

Вихователь розповідає:

З давніх часів на Україні проводили ярмарки. На них з’їжджались  звідусіль,   себе показати, інших подивитись. Чого там тільки не було: овочі, фрукти, плетені  кошики, вишиті рушники, виробі майстрів з різьблення, ковалів і гончарів.

Ярмарок, ярмарок!

Шумить веселий ярмарок!

Скоріше, не барися –

Прийди і подивися!

Давайте і ми завітаємо на ярмарок, а точніше, це куточок ярмарку завітав до нас.

Діти з вихователем підходять до куточку, оформленому як ярмарок.

- Дивіться, які гарні красиві речі тут є. Як вони називаються? (Діти називають предмету посуду). Як ви гадаєте, хто їх привіз на ярмарок? (Гончарі). Звідки цей посуд? (З Опішні). Чому ви так вирішили? Так, це опішнянський посуд. Його виготовляють майстри-гончарі з глини. Ліплять руками на гончарному крузі, потім поверхню згладжують вологою губкою або гумою, сушать при звичайній температурі, розписують спеціальними фарбами. Розпис виконують гумовою грушею, в яку вмонтовано соломину потрібного розміру. Розписаний виріб сушать, обпікають, глазурують, знов обпікають і виріб готовий.

А ви б хотіли розписати посуд, як опішнянські майстри? Обирайте собі площинну форму та сідайте за столи. Перш ніж почати працювати, давайте ще раз уточнимо, які елементи можна використовувати у розписі, як їх розташувати? (Лінії прямі і хвилясті, крапки, окремі мазки на ніжці, кришці, ручці; квіти, виноград, стеблинки, пуп’янки по всій площі; у куманця – по колу «віночок»; у глечика, як на смужці). Як обирати колір обводки? (Світлий візерунок – темна обводка і навпаки).

Діти працюють. Вихователь слідкує за поставою дітей, вірним триманням пензля тощо.

Наприкінці заняття розвісити всі роботи. Запропонувати дітям уважно розглянути їх, обрати ту, що найбільше сподобалась, пояснити чому саме ця робота привернула увагу. Відзначити малюнки, що найвдаліше передають опішнянський розпис.

 

«Майстри- гончарі »

 

Мета: продовжувати знайомити дітей з українським народним ремеслом – гончарством, з його історичними витоками і сучасним використанням, прилучати до культури минулого свого народу; формувати оцінні судження, навчати виявляти схожість і відмінність; прищеплювати зацікавленість до вивчення витворів українських майстрів (гончарів); закріпити знання про різноманітні види розписів. Викликати бажання оздоблювати вироби, схожі на вироби українських майстрів. Розвивати мислення, пам’ять, уяву та творчість, дрібну моторику рук. Виховувати відчуття гордості за українських майстрів.

 

Хід заняття

 Звучить весела музика. (діти заходять, вітаються з гостями)

Вихователь: — Діти, ви чуєте яка весела музика? І сьогодні я не хочу бути Любов Василівною, а буду я зараз , здогадайтесь ким?( вих -ль одягає хустку і фартух).

Чи я не хазяйка ? Чи не господиня ?

Гарно хату прибрала, їсти наварила.

-Здогадалися , хто я? Так, я господиня.

— І  сьогодні я  запрошую вас до свого міні-музею. А чи були ви , діти, хоч раз у справжньому музеї? В якому? Де він знаходиться? Давайте згадаємо, як ми відвідували музей. (перегляд фотографій )

-Погляньте навколо, що ви бачите в моєму музеї? Так-це посуд, іграшки. Ви сьогодні завітали до музею керамічних виробів.

З давніх-давен українська земля славилася народними майстрами. В Україні вміли і ткати, і різьбити по дереву, і вишивати , виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.

(звернути увагу на мисник) – Для чого він потрібен? З чого вони виготовлені?

– Як ви гадаєте, як називається людина , яка виготовляє ці вироби?

Загадка:

Глина в кого ожива?

Творить з нею хто дива?

В нього посуд ніби жар,

Ну, звичайно ж, це…. (гончар)

— Гончар- це дуже давня і шановна професія. Раніше в кожному селі був свій гончар. — Гончар знаходив глину у землі і залишав її на дворі, щоб вона вилежалась, її мочили дощі, морозили морози, обігрівало сонце, обдували вітри. А навесні з глини вибирали всі палички і камінці, просіювали її, намочували водою, ліпили виріб,  (Відео сюжет про роботу майстра – гончара)

Вже вироблений виріб поливали водою, а потім при високій температурі обпалювали в печі. Сучасні майстри вигадали спосіб прикрашати свої вироби ще до випікання.  (продовження відео перегляду про роботу майстра) .

Після випікання посуд ставав міцним і дзвінким. Той виріб, який вже обпалили в печі,- називають керамікою. Які ж предмети побуту виготовляли майстри – гончарі? (глиняні іграшки – свищики у формі півників, баранчиків, вершників, коників, козликів, різноманітні вази, свічники, посуд – глечики, макітри, горнята – двійнята, тикви, ринки, тарілки, горщики, куманці.

Отже, гончарство – виготовлення посуду та інших виробів із глини.

Гра – імітація

— А тепер уявіть себе справжніми майстрами, давайте просіємо глину, намочимо її, виліпимо посуд, поллємо водою, обпалимо в печі.

— Майстер Андрійко, що ти виробив? (діти називають)

Д/в «Скажи, який?»

— А який ваш посуд? ( глиняний, блискучий, гарний, красивий, великий, розписний, новий, старовинний, український, казковий, красивий).

Д/в «Назви елементи розписів»

— Погляньте, який гарний посуд! А чим же майстри прикрашали свої вироби?(діти пригадують різні види розпису: Опішнянський, Косівський; які кольори переважають, називають елементи розпису)

Ознайомлення з гончаром Первомайщини.(розгляд картини)

Д/в « Порівняй »

Діти порівнюють картини з сучасними виробами та виробами минулих років.

  Д/г « Що звучить?»

А ще якось бабуся мені розповідала, що раніше на базарі гарним вважався той посуд, який під час постукування по ньому лунко відзвонював .

-А-ну перевіримо, як він звучить?-  Якщо дзвінко звучить наш посуд,- це свідчить про якісну роботу гончара та його матеріалу. Так гарно звучав наш посуд, що мені захотілося потанцювати, а вам?

            Народна гра «Як підем ми на базар»

1.Як підем ми на базар

Роздивлятися товар,

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати.

По стежині ми підем,

Там макітрочки знайдем.

 

Ми макітрочки гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати,

Смачні страви зберігати.

 

2.Як підем ми на базар

Роздивлятися товар,

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати.

По стежині ми підем

Там ми глечики знайдем.

Ми глечики гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати,

І напої зберігати.

 

3.Як підем ми на базар

Роздивлятися товар

За що будем купувати?

Треба купу грошей мати

По стежині ми підем

Там ми горщики знайдем.

Ми горщики гарненькі,

Веселенькі, глибоченькі,

Полюбляєм частувати,

Смачні каші зберігати.

         Після нашої веселої гри посуд у моєму музеї став незвичайним. А хто в горщик зазирне – щось цікаве там знайде.

Д/в «Так чи ні?» (діти за допомогою запитань відгадують, що дитина побачила в горщику)

– А макітра дуже хитра — ви макітрочку потріть та прислів’я назовіть! ( про працю майстрів)

Д/в «Назви прислів’я»

1.        Гончара глина годує.

2.        Нехай горщики б’ються на гончарову голову.

3.        Горшки не святі ліплять.

4.        Без діла слабіє сила.

5.        Без труда нема  плода.

6.        Терпіння і труд все перетруть.

7.        Коли працюєш – час біжить, коли чекаєш – не  спішить.

8.        Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.

 

— А хто в макітру руку опускає – той загадку загадає! А відгадки ви знайдете в нашому музеї.

Загадки:

• Біля тіла- вухо, голови не маю,

Молоко, сметану, квас, добре зберігаю. ( глечик)

— А чи може глечик бути для когось хаткою? – В яких казках зустрічається глечик?

• В мені мак розтирають, галушки в мене кидають,

Річ потрібна і не хитра, називають всі… ( макітра).

Що можуть готувати в макітрі?

• Майстер в руки мене взяв, на мені намалював,

Листок, квітку, перепілку, бо розписував… ( тарілку).

— На що схожа тарілка? Відповіді дітей)

• Як у піч мене несуть, в мене овочі кладуть,

Ще й водичку наливають, у вогонь – і борщик мають! ( горщик)

— Що ж можна приготувати у горщику?

-Ми зовсім забули про наші вироби, час вже їх витягати з печі.

В мене вмілі рученята, посуд дуже я люблю,

Зараз сяду, візьму пензлик, візеруночок зроблю!

— Я запрошую вас у студію, де ми зможемо прикрасити наш посуд. Нехай ваші вироби будуть чарівними, різними, бо кожний з вас намалює свій візерунок, а якими вони будуть ,вам підкаже ваша фантазія і творчість. (перехід у художню студію, біля входу знаходимо горщик)

– Ви цей горщик відкривайте і горішки доставайте.

Горіховий масаж

.Цей горішок – фантазер,

Він чудовий масажер.

Візерунчастий бочок

Розвиває кулачок.

Міцно ти його стисни,

Свою силу прояви.

Практична діяльність під музичний супровід.

— Які чудові вироби у вас вийшли! Як би вони прикрасили мій міні-музей! (діти пропонують подарувати свої вироби в міні – музей)

Підсумок

— Чи сподобалась вам наша подорож?

— Кого б ви привели до мене в міні-музей на екскурсію? Як ви гадаєте, що б

 

 

 «Український рушник»

(Конспект заняття з малювання)

Мета: Вправляти дітей у малюванні ліній різної ширини одним пензлем, закріпити прийоми малювання хвилястих ліній, мазків,  крапок, кругів; вміння симетрично заповнювати візерунком короткі сторони рушника. Продовжувати формувати уявлення про рушник як оберіг людини та оселі. Розвивати вміння аналізувати зразок, визначати послідовність виконання роботи, мовлення, моторику,  індивідуальну творчість. Виховувати інтерес до національного мистецтва, свідоме ставлення до результату своєї праці.

 

Матеріали та обладнання: запис пісні на слова В. Симоненко «Пісня про рушник», зразки вишитих рушників. 2-3 зразки-малюнки; гуашеві фарби (чорна, червона), пензлі, паперові смуги,  склянки з водою,  серветки.

 Хід заняття

1. Організаційний момент.

Під запис  «Пісні про рушник» діти збираються біля вихователя. Педагог звертає увагу дошкільнят на рушники, що розміщені поруч та пропонує пограти в гру  «Кореспондент  у музеї» (вихователь бере на себе роль кореспондента , діти – екскурсоводів) 

2. Запитання до гри :

- Що це?

- На вашу думку, хто їх вишив?

- Як використовувались вишиті рушники нашими бабусями?

- Як їх називали?

- Від чого охороняв рушник, що використовувався як оберіг?

- Які кольори тут використані? Що вони означають?

- Які символи вам знайомі, про що вони розповідають?

- Як ви думаєте,  це  - рушник святковий, чи буденний?

3. Розповідь вихователя.

- Так, це – рушники святкові. Візерунки та кольори властиві нашому краю – Черкащині.  А ще цікавим є те, що тільки в центральній  Україні малювали рушники природними фарбами на самій тканині. Я спробувала намалювати собі такі рушники-обереги (звертає увагу на зразки), адже оберіг, створений власними руками має велику захисну силу. А ви хотіли б мати свій оберіг у будинку.

4. Розгляд зразків та пояснення виконання роботи.

Вихователь пропонує дітям  сісти за столи, розподілившись відповідно умовних позначок на три підгрупи (для диференціації завдання за ступенем складності).

Завдання: розглянути зразки та дати відповідь на запитання :

- Які елементи розпису зображено на рушниках?

- Де розміщено їх?

- Яка послідовність чергування елементів?

Педагог пропонує пригадати,  як правильно малювати вузькі та широкі прямі лінії. Здійснює показ техніки з коментуванням. Зображення знайомих елементів демонструє під коментар дітей (хвилясті, круги, крапки, мазки).

   Дітям І групи (середній рівень розвитку самостійності) вихователь дає зразки малюнків;

 дітям ІІ групи (достатній рівень) – зображення елементів;

дітям ІІІ групи (високий рівень) пропонує малювати самостійно,  без зразка і зображених елементів.

Під тихе звучання музики діти виконують роботу. Педагог здійснює індивідуальний підхід.

5. Підсумок та аналіз заняття.

Вихователь пропонує дітям визначити, чи вдалося їм розмалювати свій рушник.

- Які елементи вдались, а що могло бути кращим?

- Чому переважає червоний та чорний колір?

- Виберіть роботу,  яка сподобалась вам найбільше у вашій підгрупі, поясніть свій вибір.

- Ваші обереги – чудові, а при бажанні – стануть ще кращими, коли ви підростете і навчитесь вишивати.

 

 

 

Класна Оцінка. Образовательный портал

«Чари петриківки»

(конспект заняття здітьми старшої групи)

Мета: познайомити дітей з петриківським розписом, зокрема з роботами майстрині Марфи Тимченко; вправляти дітей у виконанні основних мазків різними способами (пензлем та пальцем); прилучати до споконвічних традицій українського мистецтва; розвивати мислення, креативність, допитливість; виховувати охайність, любов до рідного краю

Ресурси: репродукції картин Марфи Тимченко, вироби петриківського декоративно-прикладного мистецтва, українська піч, вишиті рушники, мольберт, фарби, палітри, пензлики, вода, вологі серветки, папір, зразок, буряк, морква, вугілля, глина, молоко, яйце.

Хід заняття:

І.Вступна частина

Організація дітей.

Погляньте, як незвично сьогодні в нашому залі, скільки гостей зібралось у ньому. Давайте ми з вами привітаємось і подаруємо їм свої усмішки.

ІІ. Основна частина

Сьогодні я запрошую Вас до музею, де зібрано твори майстрів петриківського декоративного розпису. Слово декоративний походить від слово «декор» - прикрашати, а петриківський від назви селища, де він виник. Найвідоміші майстри живуть в  селі Петриківка. З давніх давен передають з покоління в покоління свої секрети розпису, свою майстерність.

Погляньте, це роботи відомої майстрині петриківського розпису Марфи Тимченко. Ця картина називається «Українське весілля». На ній художниця відобразила традиції та обряди українського народу. В центрі білим кольором зображена хата, розмальована рослинним орнаментом, з обох боків якої намальована калина. Назвіть основний колір, який використала Марфа Тищенко у своїй роботі.

Інша її робота «Диво-птахи». На ній майстриня зобразила чарівних птахів серед мальовничих квітів. Погляньте, яке гарне поєднання червоних та чорних барв.

Ми з вами підійшли до третьої картини. Що відбувається на цій картині? А хто думає інакше? Яка пора року зображена? Чому ви так думаєте? Які барви для цієї композиції використала майстриня? Як би ви назвали цю картину? Не здогадуєтеся?  А я вам підкажу. Свою роботу Марфа Тимченко назвала «Ранок на селі».

Наступний експонат нашого музею – це піч. Колись люди жили в глиняних хатах, центральне місце в яких займала піч. Вона обігрівала житло, в ній варили їсти, на ній спали. Тому люди любили і шанували піч, прикрашали її візерунками із квітів, ягід, малювали на ній півників.

Соня підготувала вірш про Петриківських майстринь. Давайте її послухаємо.

Стіни в квітах, пічка квітне,

Де цвітіння це привітне?

Знають це старі й малі,

В Петриківці, у селі.

Там бабусі так малюють,

Що художників дивують.

Став відомим на весь світ,

Той квітковий диво цвіт.

А чи знаєте ви, за допомогою чого можна малювати? (Пензлики, рогозина, піпетка, та навіть пальчиками). Раніше пензлики робили з котячої шерсті, ним малювали тоненькі, немов ниточки лінії, фарби виготовляли з вугілля, сажі, соку буряка та моркви, розводили фарби молоком, додаючи яєчний жовток, щоб фарба була блискучою та яскравою. (Демонструю). Ось скільки нового та цікавого ми дізналися під час подорожі залами музею.

Ми з Вами підійшли до майстерні. Тут ми спробуємо відтворити петриківські візерунки. Сідайте за столи, вдягніть нарукавники, щоб не забруднити одяг під час роботи.

Давайте пригадаємо які елементи рослинного орнаменту ми зустрічали на картинах Марфи Тимченко. Як у справжньої майстрині, у мене є палітра з чарівними фарбами, кожна фарба має своє значення:

Зелена – весна, добрий настрій,

Жовта – сонце, осінь, урожай,

Синя – небо, вода,

Коричнева – дерево,

Біла – чистота,

Чорна – земля,

Червона – вогонь, рідна домівка, кохання.

Сьогодні ми з вами намалюємо гроно червоної калини, як символ дівочої краси, відданості. Український народ дуже любить калину, її зображенням прикрашають домівки, про неї складають вірші, оспівують в піснях, одну з яких ми зараз і послухаємо.

Пісня про калину

 

Чарівні звуки пісні проникають в саму душу, змушують задуматись про добро, відданість, дружбу, кохання, про все найкраще, що є в житті людини.

Погляньте, яку гілочку калини намалювала я. На вашу думку, чим я виконала цю роботу? Будьте, уважні, зараз я вам покажу як виконати цей малюнок.

  • Аркуш паперу покладіть вертикально, вузькою стороною до себе.
  • Спочатку за допомогою пензлика я намалюю гілочку. Для цього мені потрібно пензлик спочатку занурити в воду, а потім в зелену фарбу.
  • Кінчиком пензлика я проводжу плавну лінію згори донизу, поступово притискаючи пензлик до паперу.
  • З верхівки гілочки відходять тоненькі лінії, які я малюю кінчиком пензлика. Їх чотири.
  • У напрямку до гілочки я проводжу ще дві лінії. Це майбутні листочки.
  • Більше пензлик мені не потрібен.
  • Тепер  працює мій вказівний пальчик правої руки. Спочатку я занурюю його в червону фарбу і притискаю кінчик вказівного пальця до паперу. Це у мене будуть ягоди калини.
  • Починаю малювати листя. Спочатку занурюю палець в зелену фарбу, а потім лише торкаюсь жовтої. Веду плавну лінію, потім ще декілька.

Щоб гарно виконати роботу нам потрібно підготувати наші пальчики. Будь-ласка встаньте всі з-за столу і приготуйте руки.

Фізкультхвилинка

 

Що малюємо спочатку? За допомогою чого малюємо гілку? Якого кольору будуть ягоди?

ІІІ. Самостійна робота дітей.

Лунає спокійно лірична мелодія

ІV. Заключна частина

Які гарні у вас вийшли роботи! Мені вони дуже сподобалися. А чи подобають вони вам?

Я пропоную наші роботи залишити у майстерні, щоб наші гості могли ними помилуватись. Але нам уже час повертатися до себе в групу.

З яким видом декоративного-прикладного мистецтва ми з вами познайомились? (петриківський розпис)

Твори якої художниці ми сьогодні розглянули? (Марфи Тимченко)

Що найбільше вам запам’яталось?

Зараз підійдіть всі будь-ласка до мене, давайте ми попрощаємося з нашими гостями і подякуємо їх за увагу.

 

 

 

«Півник-свищик»

(Дитина і навколишній світ, малювання. Молодша група)

Мета: поглибити знання дітей про українську народну іграшку з глини, а саме – про свищик. Продовжувати знайомити дітей з декора-тивними візерунками українського народного декоративно-вжиткового мистецтва. Учити дітей прикрашати лініями, крапками, кільцями папе-рові силуети керамічної іграшки. Розвивати зацікавленість до декоративного мистецтва, естетичні почуття, відчуття ритму. Виховувати дбайливе ставлення до іграшок, охайність у роботі з фарбами, бажання малювати.

Матеріал: керамічна пташка-свищик, ілюстрації із зображенням ке-рамічних пташок-свищиків, тоновані плоскі паперові силуети пташок, гуашеві фарби, пензлі та інше приладдя для малювання.

 

Хід заняття

Вихователька:  Діти, що найбільше ви любите робити вдома і в дитсадку? Так, гратися. А що ви найбільше любите одержувати в дару-нок? (Іграшки). Звичайно, всі діти дуже люблять іграшки.

(Стук у двері, заходить хлопчик-лялька в українському одязі з керамічною іграшкою – пташкою-свищиком.)

      – Ой, діти, хто це до нас прийшов? Який гарний хлопчик! Яка гарна на ньому вишивана сорочка! Діти, запитайте, як його звати. (Хлопчика звати Петрик). Діти, запросіть Петрика сісти. Петрик каже, що в нього був день народження. До нього прийшли друзі, привітали його і пода-рували подарунок. Він хоче, щоб ви відгадали, який подарунок йому по-дарували друзі. Послухайте уважно вірш, і ви відгадаєте, що подарували Петрикові.

Друзі Петрика вітали                 Ходить Петрик по селу,

І йому подарували                      Має втіху не малу.

Півника із глини.                        Хто його почує,

Гарні іменини!                            Сміється, жартує.

А той півник чубатий                 Петрик не вгаває –

Добре вміє співати.                    На півнику грає.

 

 

      – Діти, що подарували Петрику друзі? Так, півника. Ось подивіться, Петрик приніс цю іграшку з собою. З чого зроблена ця іграшка? Так, з глини. А що вміє робити ця пташка? Так, вміє співати. Полухайте, як вона співає. (Вихователька грає на свищику). Вам подобається? Давайте розглянемо цього півника і назвемо, що в нього є (Тулуб, голівка, гребін-чик, борідка, дзьобик, хвіст, а замість ніг – підставка). Чим прикраше-ний півник? (Крапочками, лініями, кільцями). Діти, чи хочете ви прикра-сити паперових півників? Петрик каже, що він вам у дитсадку залишить свій свищик. Давайте ми розмалюємо півників і подаруємо Петрикові. Ви погоджуєтеся зі мною? Перш ніж приступити до малювання, я вас запрошую поспівати веселу пісеньку “Два півники”. (Діти співають з вихователькою, імітують дії за змістом пісні, танцюють). А зараз, ді-ти, сідайте за столи і будемо прикрашати пташок. Ось, подивіться, як я прикрасила пташку. (Діти розглядають різні зразки). Що прикрашено у пташки? (Голівка, хвостик, тулуб). Чим прикрашений тулуб? Голівка? Хвостик? Діти, я буду розмальовувати півника, а ви уважно дивіться, як я буду малювати. (Вихователька показує послідовність виконання робо-ти.)

(Діти виконують роботу. Вихователька з Петриком оглядають роботи.)

      – Молодці, діти. Ви дуже гарно розмалювали півників. Петрикові дуже подобаються ці пташки. Ми даруємо їх Петрикові.

(Петрик дякує за подарунок. Діти дякують за свищик, запрошують Петрика прийти в гості ще раз, заняття закінчується.)

 

 

 

«Два кольори мої – два кольори»

(Розвиток мовлення. Молодша група)

Завдання: поглибити знання дітей про традиційні речі українців – вишивки. Закріпити знання дітей про візерунки на вишивках та значення кольорів. Збагачувати словниковий запас дітей, вчити будувати прості речення. Розвивати естетичний смак, відчуття краси. Виховувати повагу до традицій українського народу, прищеплювати любов до народного мистецтва.

Матеріал: Вишивані сорочки, скатерті, серветки, рушники; скринь-ка; вірші про вишивку.

Хід заняття

Вихователька: Діти, я сьогодні вранці прийшла на роботу і знайшла біля наших дверей ось цю скриньку. Чи подобається вам ця скринька? Мені теж сподобалася ця скринька. Я взяла її, дивлюся, а тут написано: “Малятам молодшої групи від бабусі Одарки”. Цікаво, що там всереди-ні? А вам цікаво, що в цій скриньці? Давайте відкриємо її і подивимося, що нам прислала бабуся Одарка. Діти, подивіться, яка краса!

(Вихователька виймає із скриньки різні вишивані речі і листівку).

      – Бабуся нам щось ще й написала, послухайте.

 

Співаночки я співала,

Співаючи вишивала

Рушнички і поясочки,

І хусточки, і сорочки.

А тепер любій малечі

Я дарую всі ці речі.

 

Отже, діти, що нам прислала бабуся? Так, всякі вишивані речі. Ось по-дивіться на ці гарні вишиті сорочки. Для кого ці сорочки? Так, для дів-чаток і для хлопчиків. Що вишито на сорочечках? Так, квіти, листочки, ягідки калини. У кого вдома є вишита сорочка? Хто тобі вишив сороч-ку? Хто знає віршик про вишиваночку?

 

 

Вишиваю вишиваночку

Я для братика Іваночка.

Вся в мережках вишиваночка,

Подарунок для Іваночка.

 

      Коли діти одягають такі гарні сорочки? Правильно, коли ідуть на свято. Хто розкаже віршик про те, як ми одягаємося на свято?

 

Ой вдягнуся я на свято

У вишивану сорочку,

У червоную спідничку,

Ще й коралі на шнурочку.

 

      Діти, подивіться, які гарні серветки та скатерті прислала нам бабуся Одарка. Вони теж вишивані. Що вишито на них? Так, квіти, листочки, смужки, ягідки. Якого кольору квіти? Ягідки? Листочки? У кого вдома є вишивані серветки? Де вони лежать? Діти, подивіться, що ще нам при-слала бабуся! Що це? (Вихователька розстеляє рушники).

      Так, це рушники. А чи є рушники в нашій групі? Що ними прикра-шено? (Портрет Шевченка, образ, розмальована тарілка).

      Скажіть мені, як зображений портрет Шевченка? Він намальований чи вишитий? Так, правильно, цей портрет теж вишитий. Що вишито на рушниках?

(Квіти, листочки, ягідки калини, птахи).

      Бачите, як багато різих вишиваних речей? Вишивками люди прикра-шають домівку. Чи хотіли би ви навчитися вишивати? От ви трошки підростете, і ми з вами будемо вчитися вишивати. А зараз ми з вами ци-ми вишиваними речами прикрасимо нашу групову кімнату.

(Діти допомагають виховательці, заняття закінчується.)

 

 

«Народна іграшка»

Мета: пізнавальний розвиток: збагачувати знання дітей про різні види               української народної іграшки; розширювати знання дітей, пов’язані з  культурою, ремеслом, побутом українців у минулі часи; пояснити дітям,  яку роль відігравала іграшка в житті людей у давнину; емоційно – ціннісний розвиток: викликати у дітей бажання емоційно сприймати народну іграшку; розвивати, чутливість до гармонії, кольору, форми народної іграшки; мовленнєвий розвиток: вчити складати розповіді за даним початком, розвивати зв’язне мовлення; соціально – моральний: виховувати інтерес і повагу до народної іграшки; креативний розвиток: закріплювати вміння  працювати з   тканиною, розвивати фантазію, творчість.

Обладнання: виставка народної іграшки; матеріал, з якого робили  іграшки, плакати з зразками народної іграшки; матеріал  для виконання ляльки (тканинні серветки); дидактичні ігри «Про що дізнався - розкажи», «Упізнай іграшку», загадки, додатки для  самостійної - художньої роботи.

Хід заняття

Вихователь:

- Діти, відгадайте, з якої  української народної казки ці слова?Жили собі дід і баба. Просить баба діда:

- Поїдь, діду, до лісу, вирубай там мені деревинку і зроби собі колисочку. А я покладу деревинку в колисочку та й буду колихати. От буде мені хоч забавка (Івасик - Телесик).

- Так, діти, напевно так і з’явилася перша іграшка. Ось вони перед нами – коник, олень, птах, лялька… Дуже веселі, різноманітні, святкові іграшки з глини, дерева, соломи та звичайного ганчір’я. Народні іграшки робили з різного матеріалу. Дерев’яна іграшка, мабуть найдавніша. Найімовірніше, спочатку це була звичайна гілочка, трохи схожа на людину чи звіра. Пізніше така фігурка стала більш досконалою, більш схожою на людину чи тварину.

         В наш час існує кілька видів дерев’яних іграшок. Центри виготовлення дерев’яних іграшок розташовані на заході України. В Косові роблять переважно токарні іграшки, на Гуцульщині поширена бондарна іграшка, що є зменшеною копією справжнього посуду, а на Прикарпатті створюють дитячі сопілки та маленькі іграшкові скрипки.

 Однак найбільш поширеними дерев’яними іграшками є звірі: коники та олені, кози та ведмеді (демонстрація).

Солом’яна лялька – мотанка – іграшка, що відома майже в усьому світі. ЇЇ роблять із соломи, трави, очерету, які перегинають навпіл, зв’язують у кількох місцях, формуючи голову й статуру, а потім «вдягають». Вважалося, що така лялька носила магічну функцію: коли дитина хворіла, їй давали гратися цією лялькою – хвороба переходила з дитини на ляльку. Після цього останню спалювали – у такий спосіб «лікували».  Схожа на неї лялька, зроблена з ниток. Але виникла вона пізніше, коли нитки були вже у повсякденному вжитку.

Лялька – жованка (вузлова лялька) – аби її зробити, брали кусень хліба, пережовували й клали в клаптик тканини, який призначався для голови іграшки, зв’язували його ниткою, наче вузлик, і залишали висохнути. Потім одягали ляльку: на голову зав’язували хустку, тулуб робили з окремих клаптиків, зав’язували обгортку та фартух. Обличчя робили нитками у вигляді хреста. Жований хліб і хрест на обличчі виконували роль оберега.

Іграшка з глини – теж дуже давня. Серед іграшок із глини є й зображення різних тварин, і жіночі постаті (демонстрація).

     Окрему групу керамічних іграшок складають свищики з глини. Є припущення, що ця група іграшок є нащадком старих магічних, ритуальних інструментів, за допомогою яких викликали добрих духів і відганяли злих.

Їстівні іграшки – різновид іграшок, які можна з’їсти. Такі іграшки дарували дітям на свята: сирні коники та олені, печені пані, коні й весняні жайворонки тощо.

Вихователь:

Отже, які є дитячі народні іграшки?  Щоб зробити яку – не будь іграшку, потрібен певний час. Діти, подивіться уважно на стіл і  скажіть мені, що бачите (на столі лежать: глина, солома, трава, дерево, нитки, кукурудза, тканина, папір, лоза).

  А тепер розгадайте загадку і покажіть матеріал, про який у ній говориться:

Висока, мов гай, вона в полі зростає,

А листя. Мов гілля, додолу згинає.

Важка. Під плодами аж в землю погрузла,

Цариця полів – золота …

                                     (Кукурудза.)

Діти розглядають іграшки, які зроблені з природного матеріалу.

Вихователь:

- Діти, кажіть, будь-ласка, чия це майстерня?

На столі шматочок глини.

Гончар – завзятий теж трудар,

Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі –

Макітру, горщик або глечик.

Гончар із залишків глини робив глиняні іграшки (діти розглядають глиняні вироби).

На столі деревинка.

Чи знаєш ти, мій юний друже,

Як зветься той, хто дошки струже,

Щоб зробити з них стіл чи лаву?

То робить столяр свою справу.

А столяр із дерева ще робив дерев’яні іграшки.

Дидактична гра «Упізнай іграшку»

Команди отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок. Перемагає та команда, яка перша складає малюнок і називає іграшку та матеріал, з якого вона зроблена.

Виховател:.

- Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру «Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка».

Виходить двоє дітей: хлопчик із дудочкою та дівчинка з сопілкою. По черзі промовляють слова:

Я маленький хлопчик,

Виліз на стовпчик.

На дудочці граю,

        Всіх вас забавляю, ду-ду-ду!

                             Я маленька дівонька,

                             Наче в полі квітонька,

                             На сопілці граю,

                             Пісеньку співаю

                             Всіх вас розважаю, ля-ля-ля!

Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи.

Виховател:.

- Зараз ми з вами , як справжні чарівники будемо створювати казку.

Моделювання ігрових ситуацій за допомогою казкових персонажів – іграшок «Створимо казку».

Методика проведення: Вихователь за допомогою іграшки починає розповідати казку, а в гості до казкового героя заходить персонаж із іншої казки (наприклад, герой Пан Коцький, а гість Солом’яний Бичок). Діти придумують, як будуть розвиватися події нової казки.

         «Жив собі Пан Коцький, любив він гуляти в горах Карпатах, ходив по галявинах, ловив мишей, ніжився на сонечку. Одного разу зустрів він Солом’яного Бичка і подумав, що за диво, такого звіра ще не бачив у своєму житті. Він познайомився з ним і запропонував дружити, щоб не було самому сумно».

Дидактична гра «Про що дізнався, розкажи»

Мета гри: закріплення отриманих на занятті знань дошкільників про українську народну іграшку, вид, орнамент, оздоблення, кольорова палітра, регіон виготовлення, використання у побуті, звичаї чи традиції, пов’язані з іграшкою.

Хід гри: За допомогою тематичних таблиць відмічаємо характерні особливості народних керамічних та дерев’яних іграшок. Як виглядають ці таблиці? Дерев’яна дошка із поличками, на яких виставляють відповідні символи.

Перша поличка – матеріал виготовлення іграшки (дерев’яний брусок, кусок глини, лоза, кусок тіста …).

Друга поличка – відповідає кольоровій палітрі народної іграшки, тобто прямокутники певного кольору.

Третя поличка – відповідають елементам орнаменту розпису народної іграшки (вербівка, сіточка…). Вербівка – це каплеподібні листочки з’єднані почергово з двох сторін.

 На четверту – викладають площинні зображення виробів (асортимент) українських народних іграшок.

 Лялька з тканинних серветок.

 Із серветки або будь-якого іншого квадратного клаптика тканини легко    зробити ляльку-артиста. Серветку беруть за кінці одного краю й закручують    доти, доки вони не згорнуться в трубочки – це ноги ляльки. Обидва інші кінці й серединку серветки зв’язують у вузлики. Один вузлик буде  голівкою  ляльки, а інші – ручками. У ці три вузлики вставляють великий, вказівний і середній пальці – і лялька оживає.

 Художня праця «Виготовимо ляльку»

 Із клаптиків тканини діти за зразком вихователя виготовляють ляльку –  мотанку.

Підсумок.

Діти, що ми сьогодні з вами розглядали? Чому ці іграшки називають         народними?!

 

 

 « Ознайомлення з керамікою»

(Заняття в дошкільному навчальному закладі. Дитина і навколишній світ Старша група)

Мета: ознайомити дітей із керамікою як видом ремесла; дати поняття про різні види кераміки, про способи роботи з глиною, про гончарство взагалі й оздоблення виробів та їх різноманітні форми; навчити бачити красу в усьому, що виготовили вмілі руки майстрів; виховувати естетичний смак. 

Бабуся (Переодягнений в український одяг вихователь)

Чи я не хазяйка,
Чи не господиня —
Гарно хату прибирала,
Їсти наварила.

 Зараз слід брати рогач і ставити в піч горщик, щоб зварити для онучат смачного борщу. (Горщик падає, розбивається.) Ой лишенько, що ж робити?

 Дитина. Не сумуйте бабусю, підемо на ярмарок і купимо новий горщик.

 Бабуся. З давніх-давен українська земля славилась народними майстрами. В Україні вміли і ткати, і вишивати, і різьбити по дереву, виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.

Діти, сьогодні ви завітали на ярмарок, де багато керамічних виробів.

Із чого вони виготовлені? Як ви гадаєте, як називають ту людину, яка виготовляє ці вироби?

 Глина в кого ожива?
Творить з нею хто дива?
В кого посуд ніби жар?
Ну, звичайно ж, це… (гончар).

 Щоб з-під рук майстра вийшов справжній витвір, глина повинна пройти довгий шлях. Спочатку глину просіювали, намочували, ліпили виріб, поливали, потім обпалювали в печі.

На базарі потрібно вміти обирати посуд. Гарним вважався той посуд, який під час постукування по ньому лунко відзвонював. Я хочу вас ознайомити ще з деякими виробами.

 1. У відро завжди пірнаю,
Коли воду набираю,
З мене радісно всі п’ють,
Ніжно… (кухликом) зовуть.

 2. Майстер в руки мене взяв
й на мені намалював
Листок, квітку, перепілку,
Бо розписав… (тарілку).

 3. Біля тіла — вухо,
Голови не маю.
Молоко, сметану, квас
Добре зберігаю. (Глечик.)

 4. В мені мак розтирають,
Галушки в мене складають,
Річ потрібна і не хитра
Називають всі… (макітра).

 5. А я чудо із чудес:
Мене знає рід увесь,
Бо я хлопець-молодець —
Опішнянський… (куманець).

 6. Як у піч мене несуть.
В мене овочі кладуть.
Ще й водичку наливають
У вогонь — і борщик мають. (Горщик.)

 Бабуся. А це, напевно, мій горщик.

 Та щоб придбати якусь річ, потрібно запам’ятати її назву. А зараз ми перевіримо, як ви запам’ятали назви виробів.

 Дидактична гра «Знайди предмет»

Діти по черзі беруть малюнок виробу, називають його, а потім знаходять справжні.

 Дидактична гра «Відгадай»

Дитина очима обирає предмет, описує його, а інші відгадують, про що йдеться.

 Бабуся. У давні часи гончарі, які виготовляли для господарства посуд, почали робити іграшки. Вони були з глини і призначались власним дітям для забави. У більшості це були іграшки-свищики. Інших іграшок не було, і діти дуже раділи забавкам. Діти розважалися козликами, кониками, баранцями, свинками, півниками. Майстри розфарбовували їх, малювали на них візерунки, а також робили так, щоб вони видавали звуки, свистіли, гуділи.

Традиція збереглась і до цього часу. Такі іграшки люблять і сучасні діти.

 Ось і повернулися ми з ярмарку.

 Підсумок

 Бабуся. Чи цікаво вам було на ярмарку? Що корисного ви дізналися?

 

 

«Маленькі майстри»

Мета: Закріпити знання дітей про свою державу, державні символи, народні ремесла та про майстрів-умільців: гончарів, різьбярів, ковалів, вишивальниць, ткаль, майстрів лозоплетіння; продовжувати вчити дітей ліпити з солоного тіста фігурки та складати їх в сюжетну картинку; закріпити прийоми ліплення: скачування, розкачування, здавлювання, розплющування; вчити дітей працювати разом, в колективі; розвивати зв´язне мовлення під час відповідей, збагачувати словниковий запас назвами ремесел; розвивати дрібні м´язи рук, допитливість, увагу, пам´ять; виховувати любов до рідного краю, до своєї держави, бажання більше знати.

Обладнання: в групі розташована виставка дитячих робіт «Маленькі майстри».На кожну дитину: дошка, серветка, стека, зубочистка, тісто; для двох дітей: фарби, пензлики, вода, серветки, фігурки з тіста (хатка, дерево-яблунька, трава). Зразок вихователя — гроно калини (з тіста).

Попередня робота

* Діти знайомі з картою України, знають назву столиці України, можуть показати її на карті, знають державні символи, пояснюють символіку прапору, знають багато віршів і прислівїв про Україну, калину.

* Діти мають уявлення про українських майстрів та декоративно- вжиткові ремесла: гончарство, вишивання, лозоплетіння, ткацтво, різьбярство.

* Знають техніку ліплення з солоного тіста і для картини «Моя Україна» вже підготували (виліпили та розфарбували) деякі деталі.

* Підготували роботи для виставки (з паперу, пластиліну, макаронів, шишок, черепашок, ниток).

Хід заняття

Вхід на виставку перетягнутий стрічкою.

Вихователь

Увага! Увага!

Спішіть-поспішайте!

Виставку, з нами Ви відкривайте.

Дива зробили майстри малі,

Тож не баріться, заходьте сюди!

Заходять діти.

Вихователь

Гості сидять Подивіться які,

Тож привітайтесь...

Діти. Добридень усім!

Вихователь. Щоб потрапити на виставку, треба відповісти на мої запитання. То що, готові? (Так)

Запитання

Як називається наша країна?

Чим є для нас Україна?

Столиця України —...

Назвати державні символи.

Що позначають кольори прапора?

Як називається наше місто?

А тепер згадайте прислів’я про Батьківщину.

Діти по черзі розповідають.

Прочитайте, як називається наша виставка.

А хто такі майстри?

Вихователь. Так, діти, майстри — це люди, які виготовляють різні цікаві і корисні вироби, і цим прославляють нашу країну. Наша країна славиться різними майстрами-умільцями, і ви їх знаєте, назвіть їх. (Діти називають.) Молодці, діти. Ви їх правильно назвали і розповіли, що можуть виготовляти майстри-умільці. А зараз я вам пропоную пограти в гру «Впізнай майстра».

Створюються 2 команди дітей. Одна команда показує рухи майстрів: коваля, гончара, вишивальниці, ткачині, а друга команда відгадує, якому майстру належать ці рухи.

 Рухлива гра «Впізнай майстра»

Вихователь. Ну, що ж, я вважаю, що ми можемо увійти на виставку. З моїми завданнями ви впорались.

Перерізають стрічку, заходять у виставочну залу.

Діти, скільки тут гарних робіт, які ви зробили власноруч! Вас також можна назвати майстрами. Зараз ми пройдемо по цій виставці, я буду кореспондентом, а ви відповідатимете на мої запитання і розкажете про свої роботи.

Запитання:

Як тебе звати?

Як називається робота?

З чого виготовлена робота?

Вихователь. Яка гарна виставка в нас і які гарні роботи! Але ми можемо поповнити нашу виставку ще однією картиною. Ми її розпочали на попередніх заняттях. Як ми її назвали? («Моя Україна») А який матеріал ми використали для створення картини? (Тісто) Так, деякі елементи-фігурки ми вже зробили, ось вони. Давайте згадаємо, як ми їх виготовляли:

Зробили з тіста.

Висушили.

Розфарбували.

Висушили фарбу.

Вкрили лаком.

Відповіді дітей.

Вихователь. Так, діти. Ми будемо продовжувати працювати над нашою картиною і сьогодні зробимо деталі для оздоблення рамки. А оздоблюватимемо рамку ми кетягами калини. Ось такими. (Показує зразок.)

Кетяги калини ми розташуємо в цих кутках. Діти, як ви вважаєте, чому саме калину ми візьмемо для оздоблення нашої рамки? (Це український символ, символ життя, краси. Калину вважають оберегом.)

Є багато прислів’їв та приказок про калину, давайте згадаємо їх.

Без верби та калини нема України.

У дівчини щоки червоні, як кетяги калинові.

Посади біля хати калину — матимеш долю щасливу.

Молода дівчина така гарна, як калина.

Вихователь. Ну що ж, діти, сідайте, і почнемо працювати. Подивіться, як я робитиму. У вас на столах три кулеподібних шматки тіста. З двох ви зробите листочки, а з третього — ягоди калини.

А тепер ви зробите такі ж самі грона калини. Але спочатку давайте розігріємо наші пальчики.

Щоб нам гарно працювати,

Треба пальці розім’яти.

Ми в замочок їх складемо,

Крутом нього поведемо,

Потім в інший бік покрутим.

Пальці вгору піднімаєм,

Потім знову опускаєм,

І до себе, і від себе їх на гойдалці катаєм.

Потім ручки стряхнемо,

Працювати почнемо.

Робота дітей: четверо дітей виліплюють грона калини (в чотири кутки картини), а двоє розфарбовують нерозфарбовані фігурки (хатку, яблуньку, траву). Діти по черзі коментують свої дії.

Вихователь. Молодці, діти, гарні у вас вийшли кетяги калини. Ми їх залишимо висихати, а самі візьмемо вже готові деталі й викладемо на нашу картину. (Діти викладають.) Так, дуже гарно виходить, але нам необхідно ці деталі приклеїти. Клей у нас не такий, як завжди, тому працювати з ним потрібно обережно, і я вам допомагатиму. (Діти по черзі коментують свої дії.)

Діти разом з вихователем приклеюють деталі.

Яка гарна картина в нас вийшла! Що ми хотіли показати цією картиною? (Красу нашої Батьківщини) Я вважаю, що ми змогли це показати. Коли повністю буде закінчена наша картина, ми зможемо її розташувати на нашій виставці. А зараз можна згадати вірш М. Познанської «Про нашу Україну».

Діти читають вірш хором.

Ми дуже любимо наш край

І любим Україну,

Її лани, зелений гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками.

Та й ми співаємо пісні —

Змагається він з нами.

загрузка...

 

 

 

 

docx
Додав(-ла)
Куновська Інна
Додано
17 березня
Переглядів
674
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку