Консультація для батьків "Легенди про маму"

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ!Автор презентації до Дня матері музичний керівник КЗН «ДНЗ(я-с) №366»ДМРАмпілогова Олена Матвіївна

Як сонце посилає свої проміння, зігріваючи усе живе на землі, так і любов матері завжди зігріває дитину. День матері – це всесвітнє свято, присвячене усім матусям світу. На Україні цей день відзначається у травні. Його мета– підтримати традиції бережливого ставлення до жінки, відзначити значущість в нашому житті найголовнішої людини – матері. Мати – найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить людських правил, збагачує наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. . Перше слово, яке дитина вимовляє це слово „мама”. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках, легендах та притчах. Легенда — це оповитий казковістю і фантастичністю переказ про якусь одну визначну історичну подію чи улюблений народом персонаж (здебільшого реальний). Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє. Притчі не мають вікових обмежень - вони цікаві всім! До презентаціїї ввійшли кращі українські притчі про матір, з якими пропоную ознайомитися батькам разом з дітьми. Бажаю приємного перегляду!   

  Притча    «Як  Бог  створив  маму»   Одного  разу  добрий  Бог  вирішив  створити  ...  маму.    Шість  днів  він  думав  і  експериментував.      Прилетів  ангел  і  каже:  -  Ти  стільки  часу  витрачаєш  на  її  створення!    -  Так  ...  А  ти  читав  умови  замовлення?    Вона  повинна  складатися  з  180 рухомих  частин,  які  можна  було  б  при  необхідності  замінювати;    її  поцілунок  має  лікувати  все  -  від  зламаної  ноги  до  розчарувань  в  любові,  а  також  у  неї  має  бути  шість  пар  рук.    Ангел  похитав  головою  і  недовірливо  запитав:  -  Шість  пар  рук?    -  Не  в  руках  проблема,  -  відповів  Бог,  -  а  в  трьох  парах  очей,  які  вона  повинна  мати.    -  Так  багато!    -  запитав  ангел.    Бог  стверджено  кивнув.    Потім  додав:  -  Одну  пару,  щоб  бачити  крізь  зачинені  двері,  коли  питає:  "Що  ви  там  робите,  діти?",  Навіть  якщо  вона  вже  знає,  що  вони  роблять.    Іншу  -   на  потилиці,  щоб  бачити  те,  що  не  повинна  бачити,  але  повинна  знати.     Ще  одну  пару,  щоб  таємно  сказати  синові,  який  потрапив  в  неприємну  історію:  "Розумію,  сину,  і  люблю  тебе".    

 Господи,  -  сказав  ангел,  -  вже  пізно,  йди  відпочивати.    -  Не  можу,  -  відповів  Господь,- вже  майже  закінчую.    Ангел  повільно  обійшов  навколо  моделі-  матері.    -  Дуже  ніжна,  -  сказав  зітхнувши.    -  Але  витривала!    -  відповів  Господь.    Ти  не  можеш  уявити  собі  того,  що  може  зробити  і  витримати  мати.    -  Вміє  думати?    -  запитав  ангел.    -  Не  тільки  думати,  але  і  вміє  дуже  добре  користуватися  своїм  розумом  і  пристосовуватися  до  обставин.    Тоді  ангел  схилився  над   моделлю  і  доторкнувся  пальцем  до  її  обличчя.    -  Тут  щось  стікає,  -  сказав  здивовано.    -  Це  сльоза,  -  відповів  сумно  Бог.    -  А  для  чого  вона?    -  запитав  ангел.    -  Щоб  висловлювати  радість,  печаль,  розчарування,  біль.    -  Господи,  ти  справжній  геній!    -  вигукнув  ангел.    Тихим  і  сумним  голосом  Бог  прошепотів:  -  Правду  кажучи,  це  не  Я  створив  ...  цю  сльозу  ...

«Притча про маму»Одного разу за день до свого народження дитина запитала у Бога:– Я не знаю, навіщо я йду в цей світ. Що мені там робити?Бог відповів:– Я подарую тобі ангела, який завжди буде поруч з тобою. Він усе тобі пояснить.– А як я зрозумію його, адже я не знаю його мови?– Ангел буде вчити тебе своїй мові. Він охоронятиме тебе від усіх бід.– Як і коли я повинен повернутися до Тебе?– Твій ангел скаже тобі все.– А як звуть мого ангела?– Неважливо як його звуть, у нього багато імен. Але ти для початку називатимеш його: мама.

 «Притча  про  любов  мами»   Дізнався  один  ангел,  що  в  материнській  любові  ховається  така  сила,  що  немає  їй  рівної  на  Землі.    Вирішив  ангел  відкрити  таємницю  материнської  любові.    Довго  ходив  він  серед  людей,  але  нічого  не  зрозумів.    -  Ніякої  таємниці  я  не  знайшов,  Господи!    -  вигукнув  ангел.    -  Всі  матері  поводяться  по-різному.    Одні  -  цілують  своїх  дітей,  інші  -  сварять,  одні  -  балують,  інші  -  виховують  в  строгості,  одні  -  привчають  дітей  до  важкої  праці,  інші  -  нічого  не  дають  їм  робити.    -  Ти  не  туди  дивився,  -  пролунав  голос  з  небес.    -  Не  дивися  на  поведінку  матері,  а  зазирни  в  її  серце.    Побачив  тоді  ангел,  що  одні  матері  цілують  своїх  дітей,  інші  -  сварять,  але  всі  вони  однаково  люблять  їх,  більше  життя.   

Одного разу у матері запитали: Кого із дітей ти любиш найбільше?Мати відповіла: Найменшого, доки не виросте!Хворого, поки не стане здоровим!Того, хто покинув дім, поки не повернеться!І кожного, поки я жива!

«Легенда про матерів» Колись, дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря, співали, танцювали, влаштовували веселі ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив із морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.— Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь! - говорив він, сміючись. Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, усі як один, пустили туди стріли. Як же розгнівався Нептун!-  Я усіх вас поховаю у безодні морській! - заревів він. Жінки, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морський і справді може поховати їхніх дітей у морі. А жінки були тоді сильні, вродливі і ніколи не старіли. Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам.

Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув величезний вал, але юнаки вистояли. А матері після цього стали слабкими. Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск важкого валу, він люто вигукнув жінкам:-  Хай ваші сини вистояли проти мене на березі, але в морі я їх переможу, я порву їм руки. Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали:-  Жінки, віддайте нам свою красу - за це ми дістанемо з морського дна трави, зів’ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки будуть у них такі дужі, як у нашого батька. Жінки погодилися і віддали дочкам морського царя свою красу. Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, страшенно розгнівався на них, викинув їх з моря і перетворив на пташок чайок.

Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони і зникли. Чекають-чекають матері - не повертаються сини. З’явився знову перед жінками Нептун і голосно-голосно зареготав:- Не діждатися вам тепер синів! Вони заблукали. Вони забули, що на морі немає доріг. Тоді жінки вигукнули:- Нехай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше світять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів!Тільки сказали це, у небі зразу ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось чому моряки сильні й непереможні: матері віддали їм усе найкраще, що мали самі. За І. Панківом