16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Консультація для батьків "Як підтримати самооцінку підлітка"

Про матеріал
Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.
Перегляд файлу

                            Як підтримати самооцінку підлітка

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і прома­хів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ ди­тини будується

зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка — словом, вчинком, інтонацією, жестом, вигля­дом і навіть мовчанням — ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка склада­ється відчуття: «зі мною все гаразд», «я— добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики — відчуття: «зі мною щось негаразд», «я — поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття не-благополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду пога­ним!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримува­ти її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

  1. Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
  2. Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
  3. Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпо­чивати).
  4. Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляєть­ся самостійно.
  5. Допомагати, коли просить.
  6. Підтримувати успіхи.
  7. Довіряти їй свої почуття.
  8. Конструктивно вирішувати конфлікти.
  9. Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є». 
  10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати»

 

 

 

docx
Додано
26 січня
Переглядів
86
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку