Консультація для педагогів Формування альтернативних способів взаємодії з вихованцями з особливостями психофізичного розвитку

Консультація

"Формування альтернативних способів взаємодії з вихованцями з особливостями психофізичного розвитку".

Підготувала Періжняк Г.Ю.

      Всі педагоги знають про зростання кількості дітей з особливостям у розвитку. Фахівці-початківці під час праці з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, стикаються з безліччю труднощів: по-перше, з такими дітьми нелегко знайти контакт, особливо, якщо у дитини присутні порушення аутичного спектра; по-друге, визнані ефективними прийоми навчання часто виявляються невідповідними. Перед тим як починати роботу з дитиною, слід запам'ятати ряд важливих положень:

    На етапі налагодження контакту з дитиною не рекомендується наполягати на проведенні конкретних ігор, виконанні певних завдань.

     Будьте більш чуйні до реакцій дитини, дійте залежно від ситуації, її бажань і настрою. Часто вона сама пропонує ту форму можливої ​​взаємодії, яка в даний момент для неї найбільш комфортна. Іноді, особливо на початкових етапах роботи, варто прийняти таку пропозицію дитини (не забуваючи, звичайно, про цілі роботи).

      Все, що відбувається на занятті, має супроводжуватися емоційним коментарем, в ході якого дорослий промовляє всі дії і ситуації.

     Не забувайте, що поведінка дитини під час заняття може бути дуже різною, якщо вона вийшла зі стану рівноваги, слід зберігати спокій, не галасувати, а зрозуміти, чого дитина хоче в даний конкретний момент і постаратися допомогти їй вийти зі стану дискомфорту.

     Потрібно бути готовим до того, що реакція на одну і ту ж гру, ситуацію у різних дітей з діагнозом «аутизм» може бути різною: на що один відреагував цілком дружелюбно, в іншого може викликати різко негативну реакцію. Мало того, одна і таж дитина може вести себе зовсім по-різному в подібних положеннях. Тут можна порадити не боятися пробувати. У разі, якщо дитина прийняла запропоноване, постаратися розвивати ситуацію, якщо ж виникла реакція відторгнення, слід зупинити гру. Безумовно, це вимагає від педагога гнучкості, що дозволяє діяти в залежності від розвитку подій.

      Труднощі в роботі з дитиною виникають у педагога вже при першому знайомстві. Звичайним виявляється становище, коли дитина або не звертає уваги на присутність нового дорослого, або стає напруженою і агресивною. До такої реакції необхідно бути готовим заздалегідь. При цьому слід чітко уявляти психологічні причини такої поведінки, А причина в тому, що поява нової незнайомої людини привносить в життя дитини елемент невідомості, яка викликає у неї почуття дискомфорту і страху. Їй потрібен час, щоб освоїтися в нових умовах, звикнути до педагога.

     Зазвичай у дитини є улюблені письменники і поети. В таких іграх вона може годинами маніпулювати предметами, роблячи дивні дії. Головні особливості таких стереотипних ігор:

• мета і логіка гри, зміст  дій часто незрозумілі для оточуючих;

• в цій грі мається на увазі єдиний учасник - сама дитина;

• повторюваність: дитина раз за разом робить один і той же набір дій і маніпуляцій;

• незмінність: раз встановившись, гра залишається однаковою протягом дуже тривалого часу;

• тривалість: дитина може грати в таку гру роками.

     Наявність стереотипної гри ставить аутичну дитину в особливий ряд, відразу ж виділяє його серед інших дітей. Її дивні дії викликають цікавість оточуючих, що часто ранить близьких дитини. Проте, стереотипна гра дитини з аутизмом на початку корекційної роботи стане основою побудови взаємодії з нею, так як для самої дитини це комфортна ситуація, усередині якої вона спокійна.

    Під час знайомства з дитиною педагог спочатку лише спостерігає за її стереотипної грою. Мета такого спостереження - постаратися вникнути в структуру стереотипної гри: виділити цикл повторюваних дій; виділити конкретні звукосполучення, слова і словосполучення в бурмотіння дитини під час гри. Ваші спостереження та висновки допоможуть в подальшому, підкажуть, яким чином ви можете взяти участь в грі дитини.

     Для початку просто сядьте на деякій відстані від дитини. Якщо вона не відвернеться від вас, це вже добре. Однак часто в неї вже є негативний досвід спілкування з дорослим, заснований на прямому тиску. Тому вона може відреагувати негативно: відійде від вас подалі і розташується для гри в іншому місці, або прямо заявить: "Не хочу!".  В будь-якому випадку залишайтеся неподалік і продовжуйте спостерігати. Коли дитина звикне до вашої присутності, можна починати обережно пробувати підключатися до її ігор, причому робити це слід тактовно і ненав'язливо. Не треба багато говорити, здійснювати активні дії. Почніть з того, що в потрібний момент (адже ви вже запам'ятали порядок дій дитини) подайте їй необхідну деталь, цим зверніть  увагу на вашу присутність. Неголосно повторіть за дитиною її слова.

    Не квапте взаємодію. Ваша мета - дати дитині зрозуміти, що ви не заважаєте їй грати (як зазвичай буває), крім того, від вас може бути користь. На цьому етапі всі ваші зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб завоювати довіру дитини. Це потребує часу і терпіння. Ситуація, коли педагог приходить, а дитина в цей час зайнята своєю стереотипної грою і не звертає на його прихід ніякої уваги, є звичайною на початку занять з дитиною з аутизмом. Але якщо діяти терпляче і наполегливо, обов'язково настане момент, коли дитина довіриться вам, ви станете для неї тією людиною, від якого вона чекатиме розуміння і допомоги. І одного разу прийме вашу пропозицію пограти трошки по-іншому. Щоб налагодити з дитиною з аутизмом контакт, без якого неможливе проведення корекційних заходів, можна проводити з нею сенсорні ігри, основна мета яких - дати дитині нові чуттєві відчуття. Відчуття можуть бути самі різні: зорові, слухові, тактильні та рухові, нюхові і смакові.

    Доцільність проведення таких ігор ґрунтується на положенні про те, що сенсорний компонент світу набуває для такої дитини особливу значимість. Тому проведення сенсорних ігор є своєрідною "спокусою" дитини.

    А якщо вдається зв'язати приємне переживання, яке виникає у дитини при отриманні нового сенсорного відчуття, з образом конкретної людини, дитина переймається довірою до дорослого, який грає з нею, починає бачити в ньому союзника. В цьому випадку можна говорити про встановлення емоційного контакту, початку ефективної взаємодії.

Можна використовувати різні види сенсорних ігор:

1. Ігри з фарбами. "Кольорова вода": для проведення гри потрібні: акварельні фарби, пензлики, 5 прозорих пластикових склянок (надалі кількість склянок може бути будь-якою). Склянки розставляються в ряд на столі і наповнюються водою, потім в них по черзі розчиняються фарби різних кольорів. Зазвичай дитина стежить за тим, як частинка фарби поступово розчиняється в воді. Можна урізноманітнити ефект і в наступній склянці розвести фарбу швидко, помішуючи пензликом; дитина ж своєю реакцією дасть вам зрозуміти, який із способів їй більше подобається.  У цій грі дитина досить скоро може виявити бажання більш активно брати участь у цих заходах: починає "замовляти" наступну фарбу або вихоплює пензлик і приймається діяти самостійно. Коли захопленість чистим сенсорним ефектом стане слабшати (це може статися через різну кількість часу у різних дітей, причому мається на увазі, що дитина грає в цю гру не тільки на заняттях, але може затіяти її в будь-який момент, закликавши на допомогу близьких, або самостійно, якщо дозволяє рівень розвитку його побутових навичок), можна приступати до розширення гри.
2.  Ігри з водою. Метушня з водою, переливання і бризкання особливо улюблені дітьми. До того ж, гри з водою мають і терапевтичний ефект.
3. Ігри з крупами. Приготуйте по упаковці наступних круп - гречка, горох, манна крупа, квасоля, рис. Висипати гречану крупу в глибоку миску, опустіть в неї руки і поворушить пальцями. Висловлюючи задоволення посмішкою і словами, запропонуйте дитині приєднатися: "Де мої ручки? Заховалися. Давай і твої ручки сховаємо. Поворуши пальчиками - так приємно! А тепер потри долоні один об одного - трошки колеться, так?" На наступних заняттях можна використовувати інші крупи. Надалі:

     1) Ховайте дрібні іграшки, зариваючи їх в крупу, а потім шукайте.

     2) Пересипайте крупу за допомогою совочка, ложки, стаканчика з однієї ємності в іншу. Пересипайте в руках, звертаючи увагу дитини на витягає при цьому звук.

   3) Якщо дитина захоче розсипати крупу, нехай це буде "дощ" або "град". По розсипаній по підлозі крупі можна походити в шкарпетках. Можна посипати крупу на шийку або  спинку дитини, якщо вона дозволить.

      Спочатку не варто чекати від дитини активності, слід радіти будь-якій, навіть самій мінімальній участі в грі.

    Пам'ятайте про те, що дитину можуть налякати ті нові яскраві враження, які ви їй пропонуєте. Оскільки припустити заздалегідь, яке саме враження справить на неї даний сенсорний ефект неможливо, будьте обережні: пропонуйте нове поступово і маленькими порціями. Уважно стежте за тим, як реагує дитина, і при перших ознаках тривоги або страху негайно припиніть гру. Вподобана дитиною гра зажадає деякої кількості повторень. Чи не противитися на прохання дитини повторити ігрові дії знову і знову: їй потрібен час, щоб обжити нові відчуття.

   Слід враховувати той факт, що довільна увага дитини на короткочасна і нестійка, тому, якщо в грі з'явилася сюжетна лінія, не затягуйте сюжет. Нехай спочатку ігрові дії будуть згорнуті: наприклад, на грядку посаджений лише один овоч, а ляльковий "обід" триває всього дві хвилини. Головне завдання на даному етапі - за допомогою емоційного коментарю зберегти логічну структуру гри, завершити ігрову дію і підвести підсумок. Під час гри дитина може почати говорити, заглядаючи при цьому вам в обличчя в очікуванні реакції. Це можуть бути фрази-штампи з рекламних роликів або вигадані нею самою слова. Посміхніться у відповідь і повторіть те, що сказала дитина, з дотриманням інтонації. Така форма спілкування, своєрідна "перекличка", дасть дитині підтвердження того, що ви її розумієте, викличе більшу довіру до вас. Успіхів Вам!