Консультація для педагогів Розвиток творчих здібностей дітей за системою Карла Орфа з процесі музичного виховання дошкільників

Консультація для педагогів

Розвиток творчих здібностей дітей за системою Карла Орфа з процесі музичного виховання дошкільників

Задумане півстоліття назад Карлом Орфом навчання дітей музиці  за допомогою імпровізаційного музикування в повній мірі є тим, що у нас називається «особистісно-орієнтованим навчанням».

Для того, щоб розвинути у кожного малюка музичний слух і здібності, які тією чи іншою мірою є абсолютно у всіх, треба дати змогу дитині бути ДІЯЧЕМ. Класичні методи навчання музики в дитячих садках часто бувають нуднуваті. Вихователь грає на піаніно, а діти сидять і слухають не ворушачись. Якщо на першому ж занятті дати малюкам у руки інструменти і попросити попадати в такт, ефект буде набагато кращим. Саме так і чинять педагоги, які працюють за методом Орфа. Вони впевнені: що більше різних інструментів, бодай навіть і саморобних, запропонувати дітям, то краще. Попросіть, наприклад, малюка двох років взяти в руки пластмасову пляшечку, наповнену крупою, і показати, як біжить мишка, або за допомогою двох дерев'яних паличок зобразити, як стрибає козлик. Навіть просто потрясти маракаси під музику, попадаючи в такт, — захопленню не буде меж! Здавалося б, бавиться малюк: шарудить, стукає і нічого більше. Але насправді він розвиває почуття ритму, почуття міри, відчуття динаміки, словом, свою природну музикальність.
 Навчаючи дітей навичок колективного музикування, Орф наполягав на співові, імпровізації, рухах і грі на найпростіших ударних інструментах (звідси «елементарне музикування», що складається з елементів).

Вправи, пісеньки і п'єси можна змінювати, варіювати, придумувати разом з дітьми. Цікавий матеріал спонукує дитину складати, імпровізувати, фантазувати. Дитина виступає не як слухач, а як творець музики. Основною метою заняття є розвиток творчого початку, що, у свою чергу, важливо для загального розвитку особистості (для дитини, з дитиною, виходячи з дитини). Одна із загальних ідей, що покладена в основу системи дитячого музичного виховання Карла Орфа: «Кожний дізнається лише те, що сам намагається зробити» (Песталоцці).

Творче музикування — це можливість набуття різноманітного досвіду у зв'язку з музикою — досвіду руху й мови, праоснов музики; досвіду слухача, композитора, виконавця й актора; досвіду спілкування, творчості й фантазування, самовираження й спонтанності; досвіду переживання музики як радості й задоволення.

Основне і найважливіше на заняттях — це атмосфера, що створюється особливою якістю спілкування рівних партнерів — дітей і педагога. Це спілкування по праву можна назвати ігровим. Можливість бути прийнятим оточенням без будь-яких умов дає змогу дитині проявляти свою індивідуальність. Своєрідна ритуалізація (повторювана структура заняття) допомагає дітям швидко орієнтуватися в новому матеріалі, бути впевненими, створювати образи, творити, допомагати іншим учасникам і радіти їхнім успіхам і вдалим знахідкам.  

Система музичного виховання за К. Орфом містить такі елементи:

  • мовленнєві вправи;

 • поетичне музикування;

 • музично-рухові вправи;

  • ігри з інструментами К.Орфа;

 • елементарний музичний театр.

Мовленнєві вправи доцільні для загального музичного розвитку, бо легкі й доступні для всіх дітей. Використання мовленнєвих вправ допомагає розвивати в дитини почуття ритму, формувати хорошу дикцію, артикуляцію, допомагає ввести дитину в світ динамічних відтінків і темпової розмаїтості, ознайомити з музичними формами.

Поетичне музикування допомагає дітям відчути красу звучання поезії й музики. Завдяки поетичному музикуванню діти не лише непомітно, а залюбки заучують вірші на пам'ять, читають їх з особливим почуттям і вираженням, усвідомлюють зв'язок слова й музики.

Музично-рухові вправи допомагають підготувати дитину до спонтанного рухового вираження, навчають ії зображувати звуки і настрої через елементарний рух (удари, клацання, плескання, притупування), при цьому в дітей виробляється швидкість реакції, уміння чекати, знаходити момент вступу. У музично-рухових вправах дитина водночас виконує і творить, оскільки вона придумує рухи, виходячи з характеру, темпу, ритму, тембру пропонованої їй музики. Дитина починає усвідомлювати музику через рух.

Оволодіваючи грою з інструментами Карла Орфа, діти вдосконалюють навички, набуті в роботі з мовленнєвими вправами (почуття ритму, володіння темпом, "динамікою), розвивають почуття ансамблю, вчаться розрізняти звучання інструментів за тембром.

Елементарний музичний театр як інтегративна ігрова форма припускає загальний вплив музики, мовлення, руху, танцю і художнього образу в образотворчій грі. Особливі прийоми організації театралізованої діяльності — ігротренінги — крім широкого спектра розвивальних завдань, розв'язують проблему захоплюючого і корисного проведення часу в дружньому колі.

Орфівська педагогіка являє собою особливий тип музичної педагогіки, яку звичайно називають креативною. Вона створює умови для дітей творити свою музику. Навчання через творчість сприяє прояву універсальної креативності, яка є в кожній дитині і розвиток якої стає все більш очевидним завданням навчання.

Основні принципи педагогіки Карла Орфа:

• креативність
• варіативність
• комунікативність.

Під принципами ми розуміємо основне, початкове положення якої-небудь теорії, учіння, світогляду, теоретичної програми.

       Креативність припускає творчий підхід до викладання музики дітям. Творить педагог, творить дитина. Малюкові пропонують скласти мелодію, придумати простий рух, підібрати риму. Для дітей це дуже важливо: «я – сам поет і композитор».

       Варіативність має на увазі різні варіанти, «варіації» при виконанні завдання, розучування пісні або танцю. Внесення нових, цікавих елементів дозволяє зацікавити дітей, позбавляє від нудного, одноманітного повторення.

Комунікативність – важлива якість, необхідне кожному в наш непростий час. На заняттях діти вчаться спілкуватися між собою, домовлятися.

Важливим моментом в педагогіці К. Орфа є з'єднання таких видів діяльності, як спів, рух, слухання з грою, заняттями в оркестрі. Як правило, всі ці види діяльності проходять одночасно, не заважаючи, а взаємодоповнюючи один одного.

Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не помічають тої великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування.

Але будь-яке музикування неможливе без попередньої клопіткої роботи з оволодіння елементами музики, тому на кожному занятті необхідно поєднувати елементарне музикування з навчанням найпростішим елементам музичної мови. Та все ж головним є музикування, бажання дітей «спілкуватися» з музикою, співати та грати колективно, отримуючи від цього задоволення. Звідси випливають пріоритетні завдання, необхідні для розвитку музичних творчих здібностей дітей.

Пріоритетні завдання на заняттях:

- допомогти дітям ввійти в світ музики, відчути і пережити її чуттєво;

- створити передумови до формування творчого мислення;

- розвивати творчу уяву та фантазію дітей;

- формувати у дітей риси характеру, що сприяють самоствердженню особистості, самостійності та свободи мислення, індивідуальності сприйняття.

Заняття з розвитку творчих музичних здібностей дітей необхідно проводити, поєднуючи навчальне та творче музикування.

1. Навчальне музикування – це знайомство дітей з найпростішими елементами музичної мови та навчання у дітей вміння практично використовувати їх у роботі над формуванням звуковисотного слуху та метроритму.

2.     Творче музикування – це імпровізаційно-творча гра в мову та рух. Мета даного музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання в дії. Саме тому воно за формою та змістом найбільш відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам ігрових методик, існуючих у світовій практиці.

Тому головним на заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес. Творчість дітей тут розуміється, як вміння і бажання зробити щось по-своєму. «Зіграй, затанцюй, як ти хочеш» – ці магічні слова відкривають перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати своє виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив), дозволяє дитині бути індивідуальною, неповторною.

Інтерес дітей до музичних  інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі. Гра в ансамблі з диригентом учить малюків бути уважними, терплячими, учить пошані один до одного. В процесі гри на музичних інструментах яскраво проявляються риси кожного виконавця: наявність волі, емоційності, розвиваються творчі і музичні здібності.

Велику увагу Карл Орф  приділяв «звучним жестам». Звучні жести – це гра звуками свого тіла: бавовна, шльопання по стегнах, грудях, притупування ногами, клацання пальцями. Спів і танці з акомпанементом звучних жестів дозволяють організувати елементарне музикування в будь-яких умовах, за відсутності інших інструментів. Звучні жести є не просто носіями певних тембрів – їх використання вносить рух в освоєння дітьми ритму. Цей підхід є важливим методичним моментом, оскільки ритм усвідомлюється і освоюється тільки в русі. Виховання відчуття ритму, і тембрового слуху, розвиток координації, реакції з використанням звучних жестів мають дуже високу ефективність.. Як правило, дітей цікавить ритміка та співзвуччя вірша, а дитячі потішки, лічилки є невіддільними від ігор дітей і танців.

Таким чином, педагогіка Карла Орфа створює всі умови для дітей, щоб творити свою музику, дає змогу оптимально поєднувати кілька видів діяльності дошкільників: логорітміку, спів, рух та гру на музичних інструментах. Така синкретична діяльність дуже подобається дітям і, водночас, розвиває їхній творчий потенціал, адже діти не лише слухають чи виконують музичні п’єси, а й самі творять музику.