Консультативно - методичні поради для педагогів «Агресія як форма прояву девіантної поведінки. Особливості роботи педагога з підлітками.

Консультативно - методичні поради  для педагогів

«Агресія як форма прояву девіантної поведінки.                                                               Особливості роботи педагога з підлітками»

          Рекомендації підготувала Константинова Л.М., практичний психолог НВК 56

      У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психологію людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. По-перше, це пов'язано з темпом і ритмом технологічних перетворень, які постійно зростають, ставлячи перед людьми нові вимоги. По-друге, величезний потік інформації створює безліч «шумів», що впливають на підлітка, в якого ще немає чіткої життєвої позиції. По-третє, екологічні та економічні кризи викликають у дитини відчуття безнадійності і роздратування. При цьому в дітей з'являється бажання протестувати, інколи неусвідомлено.

    Психологи-науковці дедалі більше уваги приділяють вивченню са­мого феномену агресії, агресив­ним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресії. Різні автори по-різному визначають агресію та агресивність: як вроджену реакцію людини для захисту території, яку вона займає (К. Лоренн, А. Андрі); як нама­гання панувати (Моррісон); як реак­цію на ворожу навколишню дійсність (К. Хорні, Е. Фромм). Дуже поширені теорії, що пов'язують агресію і фруст­рацію (Дж. Доллард, Л. Берковітц).

Основні форми агресивної поведінки:

а) фізична агресія, тобто застосуван­ня фізичної сили проти іншої особи;

б) негативізм, спрямований проти керівництва, і встановлення правил;

в) підозрілість, тобто недовіра до інших людей, яка грунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

г) вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через сварки, образи, при­ниження;

г) аутоагресія - агресія спрямована на са­мого себе.

   Становлення агресивної поведінки — це складний і багатогранний процес, у яко­му діє низка чинників. Часто трапляється, що обділені професійною педагогічною тур­ботою саме ті діти, які найбільше її потре­бують. Це, як правило, агресивні діти, котрі постійно зустрічаються з проявами неповаги до себе в сім'ї, брутальністю, тобто діти з складною долею, педагогічно занедбані, не­рідко фізично та розумово відсталі.

 Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійс­нюється перехід до нового щабля розвитку особистості. Серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна поведінка сто­совно дорослих, частішають випадки проявів жорстокості й агресивності. Варто зазна­чити, що агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням установлених правил і норм, вона відокремлюється від асоціальної поведінки.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціаль­но-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя. Характерним стає порушення емоційних стосунків з іншими людьми. Підлітки потрапляють під сильний вплив підліткової групи, що часто формує асоціаль­ну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і коло спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Отже, негативний мікроклімат у багатьох сім'ях зумовлює виникнення

від­чуженості, грубості, неприязні у значної час­тини підлітків, прагнення

робити все на зло, всупереч волі інших, створює об'єктивні передумови для проявів демонстративної непокори, агресивності й руйнівних дій. Та­ким дітям властива емоційна грубість, оз­лобленість як проти однолітків, так і проти дорослих людей. У агресивних підлітків спо­стерігається крайня самооцінка (максималь­но позитивна або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широ­кими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід із важких ситуацій, переважання захисних механізмів над інши­ми механізмами, що регулюють поведінку.

•           Зазвичай, у дітей із агресивною поведін­кою знижений рівень інтелектуального роз­витку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. Вони всіляко уникають обов'язків, доручень, під­готовки домашніх завдань, не систематично відвідують школу,  в них багато «зайвого часу». Змістовно проводити дозвілля такі підлітки не вміють, бо у більшості з них відсутні ін­дивідуальні захоплення. Вони не займаються в секціях, гуртках, не відвідують виставки і театри, дуже мало читають, а зміст прочитаних книжок не виходить за межі при­годницько-детективного жанру. Ось чому беззмістовно проведений час штовхає дітей на пошуки нових «гострих відчуттів».
•           Іноді серед агресивних підлітків мож­на зустріти дітей, які добре інтелектуально й соціально розвинені. У них агресивність є засобом підняття престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості.
•           Агресивні діти спочатку діють, а потім ду­мають. Серед чинників, що перешкоджають появі агресивності, виокремлюють: мож­ливість покарання за агресію, любов, дружні стосунки, а також такі особистісні якості, як поміркованість, толерантність, завбач­ливість, безконфліктність, високий рівень самоконтролю.

Подоланню агресивності дитини до­помагають:

•           прихильність, уміння слухати, теплота, піклування, добре слово, ласкавий погляд. Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресивність. Воно характеризується байдужістю, ворожістю до факту існування дитини. Самостійність, відсутність бажання спілкуватися з близькими людьми, відсутність у родині / виховній групі традицій, звичаїв, законів. Таким дітям найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров'я.
•           Агресія, в якій би формі вона не виявляла­ся, — це поведінка, спрямована на заподіян­ня шкоди чи збитку іншим людям, у яких є всі підстави уникати схожого поводження із собою. Усі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликані спробами кон­тролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення самого себе або свого оточен­ня, включаючи близьких людей.
•           Агресивну поведінку не можна однознач­но вважати поганою: у критичній ситуа­ції вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв'язання (виходу) із ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостері­гається в дитини у критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що дитині стало склад­ніше: будь-яку складну ситуацію в момент вікової кризи дитина переживає важче, тому можна чекати зростання агресивних елемен­тів у поведінці.
•           У корекційній роботі педагога з дитиною, в якої прояви агресії, потрібно від­шукати ефективні способи знижен­ня їх рівня. Цінності, протилежні агресії й насильству, можуть виступити в якості сильного засобу, здатного їх зупинити.