Контрольна робота "Музейна педагогіка. Музейна комунікація та форми взаємодії"

 

Степаніцька Олена Миколаївна

Завідувач відділу ФДКМ –

 музей «Герої Чорнобиля»

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 НА ТЕМУ: «МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА.

МУЗЕЙНА КОМУНІКАЦІЯ ТА ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1. Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... ... .2

2. Завдання та методи музейної педагогіки…………………………..…3

3. Музейна педагогіка в Фастівському державному музеї. ... ... ... ... ... 6

4. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ...15

5. Література ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У сучасних умовах реформування української освітньої системи постає питання щодо нових підходів до організації і змісту навчально-виховної діяльності. Важливе місце серед них посідає один із перспективних напрямів сучасної педагогіки – музейна педагогіка, що вирішує проблеми формування особистості, а саме: залучення учнівської молоді до дослідницької діяльності засобами музейної експозиції з використанням інформаційних технологій, розвиток їхніх дослідницьких умінь і творчих здібностей, вироблення здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення.

Музейна педагогіка має важливе значення в системі освіти та сприяє всебічному розвитку особистості учня, активному пізнанню навколишнього світу.

Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки і психології, яка розглядає музей як освітню систему. Через свій міждисциплінарний характер музейна педагогіка оперує категоріями музеєзнавства та психолого-педагогічних дисциплін.

Термін «музейна педагогіка» уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен, Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею.

Сьогодні різноманіття зв’язків музею та суспільство дає підстави розглядати його як інформаційну систему, спрямовану на передачу інформації специфічними засобами. Значення сучасної музейної установи визначається його комунікаційним потенціалом і харектеризується наявністю різних форм комунікації: музейного предмета і дослідника, який розкриває різні боки інформаційного потенціалу, закладеного у предмет;  музейного предмета та експозиціонерів, які складають наукову концепцію експозиції; музейного предмета і музейного педагога, екскурсовода та психолога, які прагнуть донести до різних категорій відвідувачів (у відповідності з їх рівнем сприймання) не тільки інформацію, а й впливати через емоції на підсвідомість реципієнтів і сприяти їхньому заглибленню в історичне середовище.

Ще одна важлива форма комунікації – між музейним предметом та відвідувачем, яка визначає формування особистості, її цінностей, всього комплексу світогляду. Наявність цієї форми комунікації дає можливість сучасному музею реалізовувати свою виховну функцію, здійснюючи естетичне, морально-етичне, патріотичне, економічне та інші види виховання. [1, с. 36].

У такому разі музейний предмет виступає першорядною складовою музейної комунікації, оскільки він присутній на всіх її рівнях. Музейний предмет – це виділений з середовища природи або суспільства об’єкт (предмет), який несе наукову, художньо-естетичну, історичну та моральну, репрезентативну цінність. Різноманітні музейні предмети – писемні пам’ятки, речові реліквії, образотворчі матеріали, фотографії, предмети археології, нумізматики, ботаністики, етнографії та багато іншого, будучи носіями   соціальної й природничо-наукової інформації, автентичними джерелами знань і емоцій, мають унікальну особливість,а саме здатність впливати на інтелект, емоційну й моральну сферу особистості, активізуючи почуттєве сприйняття, актуалізуючи особистий досвід і стимулюючи ціннісне ставлення людини до навколишньої дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Завдання та методи музейної педагогіки

 

Завдання музейної педагогіки випливають із вимог сьогодення, мудрого використання історичної та культурної спадщини нашого народу у системі виховної роботи.

Важливою умовою ефективного застосування музейно-педагогічних технологій у практиці школи є вибір відповідних дидактичних методів та прийомів, адже музейний простір вимагає спеціальної методики проведення занять. Вітчизняні педагоги, що користуються елементами музейної педагогіки на практиці, розробили власні підходи до цього актуального питання. Це метод «занурення» в історичну епоху, який забезпечує відвідувачу символічний доступ у простір іншої культури, і при цьому дає йому змогу не лише візуально відчути епоху, а й задіяти майже всі органи відчуття. Метод моделювання, який дозволяє групі відвідувачів провести музейне дослідження за допомогою уявної побудови ситуацій, подій, явищ, історичних процесів, «залучити до роботи» свою пам’ять та уяву. Це уможливлює не лише перевірку повноти своїх знань з певного предмета, а й сприяє розвитку практичних умінь їх вільно застосовувати.

До власне музейно-педагогічних методів належать також: рольове «прожиття» історичних та культурних подій, інформаційний, продуктивний, репродуктивний, дослідницький, реконструкції, порівняльних аналогій, асоціативний, порівняльного аналізу, випереджувального заохочення [2, с.428].

Загальнопедагогічні методи здебільшого узгоджуються з методами, які використовують на музейній експозиції. Дотримуючись класифікацій дидактичних методів за джерелом знань та характером мисленнєвої й пізнавальної активності учнів, можна провести паралелі щодо їх застосування в музеї.

Так, розповідь і бесіду як словесні методи можна використовувати під час вивчення історії експонату, характеристики історичної епохи; методи ілюстрації й демонстрації – для безпосереднього показу експозиції; проблемно-пошуковий – для розкриття певної ідеї експозиції та особливостей її втілення, виявлення власного враження від побаченого тощо.

Український дослідник музейної педагогіки О. Караманов виокремлює 7 музейно-педагогічних прийомів:

- прийом показу – головний прийом і головний складник музейного заняття, що спрямовує увагу на риси та ознаки предметів;

- прийом коментування використовують тоді, якщо експонат демонструють у процесі розвитку або руху. Прийом коментування доцільно використовувати на експозиції, де «відчувається» розгортання історичних подій, еволюційних процесів, наприклад, на виставці механічних приладів, народних виробів у контексті їхніх змін та вдосконалення впродовж певного часу;

- прийом руху: за його допомогою пізнають музейний об’єкт і закріплюють знання, а увага акцентована на окремих деталях;

- прийом реконструкції полягає у відтворенні події або епохи шляхом образної розповіді, за допомогою якої музейний педагог немовби робить слухача дійовою особою якоїсь події, ситуації;

- прийом локалізації подій характеризують особливо сильним емоційним впливом, що полягає у «прив’язуванні» певної історичної події до певного місця;

- прийом порівняння полягає в зіставленні різних ознак одного й того ж експоната або різних об’єктів між собою. Порівнювати можна ознаки та особливості певних предметів у різні історичні епохи, вираження схожих почуттів різними авторами в різних експонатах;

- прийом цитування дозволяє загострити інтерес слухачів на якомусь факті, події, явища, надає більшої авторитетності висловлюванням педагога [3, с.10].

Усі методи і прийоми роботи в музеї мають практичну значущість та ефективність, однак проблема полягає в їхній апробації, подальшому удосконаленню в ході постійного практичного застосування в навчально-виховному процесі, деталізації прийомів для різних категорій відвідувачів.

Застосування сучасних технологій у музейній педагогіці потребує практичної реалізації досвіду усього культурно-освітнього потенціалу музею, своєрідної «трансляції» інформації, яка зосереджена у музейних експонатах. Умовами цього є підвищення значення музейного предмета як своєрідного символа тієї чи іншої епохи, культури. Очевидно, що такий підхід сприятиме розширенню світогляду учнів, вихованню людей, здатних активно пізнавати та розуміти оточуючий світ, відчувати глибину світової та національної культури.

У ході музейно-педагогічного діалогу з’являється можливість продемонструвати, як саме триває процес пошуку та інтерпретації інформації про кожний музейний експонат, як впливають на його розуміння індивідуальні особливості та властивості пам’ятки історії, як слід організовувати роботу з музейним експонатом з метою збільшення його емоційного впливу. Музей є унікальним засобом навчання та виховання: цінні експонати дають можливість безпосередньо доторкнутися до навчального матеріалу, що вивчається на уроках історії, українознавства та ін. Емоційні враження після побаченого сприяють виконанню освітніх та виховних завдань навчального закладу, педагога. [4, с.10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Музейна педагогіка в Фастівському державному музеї

 

В Фастівському державному краєзнавчому музеї розроблено багато музей              но-педагогічних заходів, які спрямовані на пряму взаємодію з учнями різних вікових категорій.  Прикладом такої співпраці є урок – узагальнення по темі з розділу «Первісні спільноти. Археологічні культури на Фастівщині.

Мета даного уроку - методом використання експозиції краєзнавчого музею «Археологія Фастівщини»  узагальнити уявлення учнів про суспільне, господарське та духовне життя людей у первісні часи.

Цільові завдання уроку-екскурсії:

1. Вчити застосовувати отримані знання в нових ситуаціях.

2.Створити цілісне уявлення про процес еволюції людини .

3. Перевірити здатність учнів проводити порівняння життя людей в різні періоди давньої історії та пояснювати взаємовплив природних умов та способів господарювання.

 4. Вчити висловлювати власну думку.

5.  Перевірити рівень засвоєння учнями матеріалу теми, а також вміння застосовувати отримані знання.

Очікувані результати:

1.Вільно володіти вивченим матеріалом,застосовувати набуті знання та вміння в новій навчальній ситуації.

2. Аналізувати зміни в способі життя і господарювання давніх людей протягом різних історичних періодів та пояснювати роль природничо-кліматичних умов у цьому процесі.

3.Пояснювати різні форми релігійних вірувань первісної людини.

Урок-екскурсія має формат рольової гри на тему:  «Полювання на мамонта». Обладнання:  Шалагінова  О.,  Шалагінов  Б.  Історія  стародавнього  світу (К., 2006), атлас «Історія стародавнього світу. 6 клас»

Учитель робить вступ до уроку. Сьогодні ми відправляємося в  далеку подорож  а  пов’яжемо її з одним із занять давньої людини полюванням на мамонта. Для цього нам необхідно об’єднатися в гурт взяти необхідні предмети для полювання та задобрити сили природи які стануть нам у пригоді. Учні одягають стилізований костюм первісної людини зроблений кожним на практичній роботі.(вчитель проводить руханку «Хто іде на полювання

Хто іде на полювання Обіймаймося один з одним

Хто іде на полювання бере з собою палку

Тричі тупає ногами

Хто іде на полювання бере з собою мотозку

Тричі плеще у долоні

Хто іде на полювання бере з собою камінь

Тричі обертається навколо себе

Хто іде на полювання

Видає звук який лякає звіра.

Учитель. Я бачу всі готові відправитись на полювання  в час історії який ми називаємо давні археологічні культури  а допоможуть  нам в цьому експонати краєзнавчого музею та головний археолог_____________________________

Екскурсовод текст екскурсії

Під час екскурсії учні вчаться добувати вогонь та робити житло за результатами отримують  нагороду символічну частину мамонта на якого вони полюють виконуючи різні завдання.

Учитель. Ми прослухали цікаву розповідь з історії нашого міст. Далі  гурт – мисливців ділимо на три частини і вчимося самостійно складати експозицію для музею по темам  Палеоліт. Мезоліт. Неоліт. використовуючи  матеріали у вигляді малюнків та  археологічних експонатів наданих музеєм

Кожна група створює експозицію та презентує її у вигляді розповіді, отримує в нагороду наступну частину мамонта на якого полюють.

Учитель  Вся ця інформація яку ви презентували у своїх розповідях дійшла до нас за допомогою історичних джерел . Головним джерелом вивчення теми  «Первісні спільноти. Археологічні культури».є наскельні малюнки  Ви маєте унікальну можливість залишити свій слід в історії  створивши свій паперовий малюнок «Фастівщина в період первісної доби.  Все що почули побачили запам’ятали  в ході нашої екскурсії відображаємо при допомозі фарб на плакаті. ( учні створюють колективний малюнок)за результатом отримують наступну частину мамонта

Учитель.  Мандрівник, що вивчав життя давніх народів, писав: «Вони  бояться негоди, голоду, хвороб, мертвих людей, злиднів — всього, чого вони не знають».

1.  Чи можна на підставі цього висловлювання визначити причини

появи у людей релігійних вірувань?

2.  В які надприродні сили вірили первісні люди?

У ч и т е л ь. Первісна людина не могла одразу пізнати навколишній світ, зрозуміти суть явищ природи. Їй здавалося, що над нею панують грізні, ворожі сили, перед якими вона відчувала свою безпорадність. Саме про різні форми релігійних уявлень представлених у нашому музею подальша розповідь

Екскурсовод

Учитель.Працюємо з поняттями «тотемізм», «анімізм», «фетишизм», «магія».

Завдання

1.  Визначте, про яку форму релігійних уявлень ідеться у наведених

прикладах.

а)  Орнамент на посуді, вишивка на рушнику — все це речі, яким стародавня людина приписувала захисні властивості. Для захисту від злих чар на тіло колись наносили татуювання, а обличчя розмальовували.  Так  виникла  традиція  наносити  на  обличчя косметику.

б)  Якось під час спекотного літа водойма, в якій жили черепахи, висохла.  Тоді  черепахи  вирішили  знайти  собі  нове  місце  для житла й вирушили в путь. Найтовстіша черепаха, щоб полегшити собі дорогу, зняла панцир. Так і йшла без панцира доти, доки не перетворилася на людину — предка роду Черепахи.

в)  Майже всі місця на світі — небо, повітря, земля, гори і ліси — населені, за уявленням роду, різними духами, яких бояться і поважають.

Учитель. Полюючи на мамонта ми отримали цікаву інформацію про  історію нашого міста та району і у період давньої  історії  Результатом  полювання всі ми задоволені мамонта вполювали (учні складають із частин отриманих під час уроку малюнок мамонта) Всі раніше отримані знання вміло використали  в новій навчальній ситуації та отримали цілісне уявлення про життя людей за первісних часів.

Учні виконують тест.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити висновки, що використання елементів музейної педагогіки дозволяє:

- підвищити інтерес вихованців до навчання;

- урізноманітнити форми і методи навчально-виховної роботи;

- посилити міжпредметні зв’язки;

- використовувати нестандартні види занять;

- підвищувати загальний рівень культури учнів та впливати на формування їх свідомого ставлення до культурної спадщини людства.

У кожному регіоні України існує багата історична спадщина, яку не одмінно треба використати в роботі з учнями. Жоден підручник, посібник чи навіть електронний носій не дасть школярам того багатого історичного матеріалу, про який зможуть розповісти музейні експонати. Пам’ятки історії та культури допомагають вчителю більш яскраво розкрити перед учнями історичну спадщину, зрозуміти процес розвитку суспільства від найдавніших часів до сьогодення. Музейні експонати є відбитком визначних подій історії України, героїчних подвигів і трудових звершень українського народу. Музейні реліквії – своєрідні «голоси історії», які являють собою значний ілюстративний матеріал. Знаряддя праці, зброя, одяг, предмети побуту, особисті речі видатних історичних діячів, документи, нагороди, фотографії, різноманітні джерела допомагають учням відчути історичну епоху і справляють на них велике враження.

Враховуючи усі аспекти використання елементів музейної педагогіки,  цей напрямок є досить важливою частиною системи патріотичного виховання, оскільки завдяки безпосередньому зв’язку із духовними надбаннями та історичним минулим, дозволяє научно ілюструвати ті чи інші події і факти. На думку професора Ф. Левітаса, одним із нагальних питань більш ефективного використання новітніх методів роботи є створення скоординованої системи співпраці музею і навчальних закладів. Організація екскурсій, лекцій, конференцій з урахуванням особливостей шкільної програми сприятиме модернізації навчально-виховного процесу в цілому.      [5, с. 65]

Отже, музейна педагогіка активно сприяє процесу виховання особистості, формуванню нового способу мислення, відходу від авторитарних принципів та підвищенню мотивації до навчальної діяльності, що відповідає сучасним тенденціям орієнтованої освіти.

Перспективи подальшого дослідження пов’язані з визначенням ролі музейної педагогіки у вихованні студентської молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

 

1. Бєлофастова Т.Ю. Музей у системі сучасних комунікацій/ Т.Ю.   Бєлофастова//Вісник Державеної академії керівних кадрів культури і мистецтва: Науковий журнал. – К.: Міленіум. – 2009. - №4.- С.36-39

2. Любич О. Роль засобів музейної педагогіки в процесі виховання учнів у позашкільних навчальних закладах / О.І. Любич // Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал: матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем виховання НАПН України за 2013 рік / [За ред. О. В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Г. П. Пустовіта, О. В. Мельника

3. Караманов О. Музейна педагогіка в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / О.В. Караманов // Освіта та педагогічна наука. – 2012. – №3 (152). – С. 5-12.

4.Левітас Ф.Л., Дудар О.В. Елементи музейної педагогіки у системі патріотичного виховання [Електронний ресурс] http://ffre.ru/merrnajgejgernaqas.html

5.Столяров Б. Музейная педагогика. История, теория, практика: Учеб. пособие / Б.А. Столяров. – М.: Высшая школа, 2004. – 216 с.