Шляхи підготовки майбутніх учителів Нової української школи.

Підготувала

Студентка ХГПА Капелюшок Аліна

ШЛЯХИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ.

У статті висвітлено можливості проведення навчальних, практичних занять та педагогічної практики для удосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів Нової української школи за сучасних умов у закладах вищої освіти.

Ключові слова: учитель початкових класів, здобувач освіти, школа, професійна підготовка, заклад вищої освіти, практика.

Постановка проблеми. Зміни, що реалізуються в системі освіти України відповідно до національних пріоритетів, викликають нові можливості  до підготовки майбутнього вчителя початкової школи. Вчитель є центром освіти, а рівень його професійної підготовки є важливою складовою успішності школи, результативності застосування освітніх технологій і засобів навчання. Суспільство має певний запит щодо результатів освіти школярів, а сьогоднішні умови діяльності вчителя початкової школи пов’язані з різноманітністю освітніх систем, компетентностями, варіативністю змістового наповнення початкової освіти й технічного та технологічного забезпечення навчального процесу, розширенням можливостей технологій для навчання школярів й необхідністю передбачати результати професійної діяльності – все це спонукає до зміни змісту й характеру підготовки у закладах вищої освіти.

Потреби в удосконаленні професійної підготовки пов’язані також з різними нововведеннями в початковій освіті, а саме переходом до реалізації нового Державного стандарту початкової освіти, гуманізації освіти, дитиноцентризму у навчанні, запровадження принципів компетентнісного та особистісно-зорієнтованого підходів у навчанні молодших школярів та впровадженням освітніх технологій у навчальний процес початкової школи

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему підготовки здобувачів освіти педагогічного ЗВО досліджували різні педагоги, науковці, психологи, а результати висвітлювали у наукових працях. Теоретичні й методологічні засади підготовки майбутніх учителів висвітлені у роботах Ш.О.Амонашвілі, В.І.Бондаря, Н.А.Глузман, О.К.Дусавицького, Л.Коваль, С.М.Мартиненко, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинського, Л.О.Хомич, Л.Л.Хоружої, та інших. Однак питання проблеми удосконалення професійної підготовки вчителя початкових класів все ще висвітлено недостатньо в різній науково-педагогічній літературі.

Дану проблему підготовки здобувачів освіти розглядають з різних сторін. Так, наприклад, С. М. Мартиненко розробив концептуальні засади підготовки майбутнього вчителя початкової школи до діагностичної діяльності [2]. Д.І. Пащенко досліджував та розробляв методологічні основи формування готовності вчителів початкових класів до гуманного виховання учнів [3], а Л. Л. Хоружою досліджено та створено теоретичні умови формування етичної компетентності вчителя початкових класів [5]. Систему формування методико-математичної компетентності здобувачів освіти розробила Н. А. Глузман [1]. Варто зауважити, що спільним у цих дослідженнях є те, що сьогоднішній процес розвитку шкільної освіти України, створення нової моделі початкової школи зумовлює потребу в детальному аналізі й переобгрунтуванні теоретичних, методичних й концептуальних основ підготовки майбутнього вчителя початкових класів, забезпечення їх викликам сучасності.

Важливу думку подає й О.Я.Савченко, вона стверджує, що ядром професійної підготовки здобувачів освіти є зміст, фундаментальність якого повинна забезпечувати випереджувальну підготовку фахівця [4]. Авторка дійшла висновку щодо необхідності реформування змісту методичної підготовки вчителів за принципом цілісності, системності та інтеграції. Окрім того дослідниця звертає увагу на необхідності врахування тих змін, що вже відбулися в суспільстві і мають зв’язок з науково-технічним прогресом, посиленням інтеграційних процесів, інформатизацією і комп’ютеризацією [4].

Мета статті – продемонструвати можливі шляхи покращення професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи в ЗВО, що зумовлені сучасними викликами в освіті.

Виклад основного матеріалу. Зміст сьогоднішньої вищої освіти не встигає за тими реформуваннями, що відбуваються у соціумі.  Сучасні нововведення у розвитку суспільства вимагають докорінних змін у підготовці майбутнього спеціаліста, а саме, переходу від «навчання на все життя» до безперервного навчання протягом всього життя. Отже, освітній процес у закладі вищої освіти має бути направлений на реалізацію освіти, що має випереджувальний характер та спрямовуватися на створення умов для професійного зростання й можливості самоудосконалення, на формування умінь навчатися й приймати відповідальні рішення самотужки, на формування потреби у саморозвиткові, що вимагає дотримання системності й науковості у підготовці здобувача освіти - майбутнього вчителя. Різкий розвиток науки призводить до неактуальності отриманих під час навчання у закладі вищої освіти знань, умінь й навичок. Варто ще зазначити, що отримані знання й уміння можуть застаріти ще до завершення навчання у ЗВО. Це призводить до того, що варто звернути увагу на потрібність посилення основної підготовки майбутнього вчителя, її орієнтації на такі підходи до вирішення професійних завдань, які будуть актуальними протягом тривалого часу.

Навчальний процес у педагогічному закладі вищої освіти – це система організаційних і дидактичних заходів,  які спрямовані на реалізацію змісту освіти на освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти [4]. Основними формами здійснення навчального процесу у ЗВО є навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота здобувачів освіти, практична підготовка, контрольні заходи [3].

Лекція як основна форма проведення навчальних занять у педагогічному закладі вищої освіти, виконує низку функцій: освітню, дидактничну, виховну, розвивальну, організуючу, мотиваційну, гедоністичну. Означені функції виступають у тісному взаємозв’язку і взаємодії. Вони у комплексі являють собою систему й у свою чергу входять до системи навчально-виховних і розвивально-стимульних впливів освітнього процесу на особистість здобувачів освіти й забезпечують формування професійних здібностей майбутнього педагога.

Виділяють певні умови, які дають змогу підвищити ефективність лекційних занять у навчальному процесі:

- високий науково-теоретичний і соціально-культурний рівень лекції, що сприяє підвищенню обізнаності та розширенню наукового, професійного і загальнокультурного кругозору майбутнього педагога;

- побудова лекційних занять на основі мультидисциплінарного підходу, акцентування уваги здобувачів освіти на міжпредметних зв’язках, що сприяє формуванню у майбутніх фахівців наукової картини світу;

 - високий рівень узагальнень, формулювання чітких порад для самостійного опрацювання і самоосвітньої діяльності, що дає можливість забезпечити системність і послідовність сприйняття інформації;

 - спрямування лекції на роботу з практичним матеріалом, а не тільки на повідомлення і роботу з теоретичними знаннями;

- забезпечення для здобувачів освіти зворотного зв’язку у процесі підготовки до лекції та викладення навчального матеріалу;

 - лекторська майстерність викладача, його особистість, професійні та особистісні якості серед яких важливе місце посідають широка обізнаність, досконале володіння навчальним матеріалом, уміння подавати його у доступній формі, бажання допомогти здобувачеві освіти на кожному етапі навчання та ін., сприяють підвищенню авторитету викладача, породжують бажання майбутніх педагогів наслідувати йому, прагнути бути такою ж  людиною, викладачем, професіоналом, любити свою справу й постійно удосконалюватися у ній;

- постійне урізноманітнення форм проведення лекційних занять, посилення уваги до наочності і технічних засобів навчання[5].

Завдання сучасної освіти – навчити вчитись. А тому важливою формою навчальної діяльності у педагогічному закладі вищої освіти є практичні заняття.

Практичні заняття - форма навчальної роботи, за допомогою якої відбувається перенесення здобутих знань у практичну діяльність, що впливає на збагачення практичного досвіду здобувачів освіти. Практичні заняття потрібні для поглибленого вивчення дисципліни [5].

Практичні заняття, що проводяться у закладах вищої освіти, включають такі види занять як семінар, лабораторні заняття, практикуми, ігрові форми занять (ділові і рольові ігри), круглі столи, дискусії тощо. Слід зазначити, що практичні заняття відіграють важливу роль у мотивуванні майбутніх учителів початкових класів до самоосвіти і підготовки їх до самоосвітньої діяльності.

Практичні та семінарські заняття є такою формою занять, що покликана активізувати процес мислення здобувачів освіти шляхом безпосереднього залучення їх до самих занять, де закріплюються теоретичні знання, розвивається пізнавальна активність, самостійність. Самостійна робота під час проведення таких занять має бути домінуючою, адже практичні заняття привчають майбутніх спеціалістів до вміння вчитися самостійно та носять мотиваційний характер.

Є потреба  також і в переході до особистісно-зорієнтованого навчання. Воно актуалізує проблеми застосування інтерактивних методів і технологій. Рекомендується застосовувати дані методи і технології як у лекційних, так і у практичних заняттях, бо вони базуються на активній взаємодії усіх здобувачів освіти, що дозволяє зробити навчальний процес більш ефективним. Поняття «інтерактивний» перекладається як взаємодія. Тобто в основі інтерактивних методів навчання покладена взаємодія викладача і здобувача освіти, здобувачів освіти між собою. Також таке навчання можуть називати діалоговим. При проведенні практичних занять із застосуванням інтерактивних методів і технологій значно підвищується інтерес здобувачів освіти до навчального матеріалу і роботи, яка виконується під час заняття, формуються комунікативні уміння і навички, є можливість встановлювати емоційний контакт між учасниками заняття, здобувачі освіти навчаються працювати у команді, взаємодіяти, співпрацювати [4]. Важливо, що при застосуванні інтерактивних методів можливо створювати певну атмосферу у групі, сприятливий мікроклімат, впливати на встановлення дружніх і робочих зв’язків майбутніх фахівців, де кожен здобувач освіти може відчути себе рівноправним учасником, показати своє бачення чи ставлення до певного питання.

Важливо застосовувати метод креативності (креативного розв’язання проблем), який потрібний в практичній діяльності при проведенні пробних уроків та при плануванні та написанні планів-конспектів уроків. Даний метод дає змогу аналізувати різні педагогічні ситуації, допомагає в формуванні навичок планування дій та очікуваних результатів. Також сприяє рефлексії виконаної роботи, що є витоком внутрішнього досвіду, засобом самопізнання і потрібним інструментом міркування [1]. Цьому майбутні педагоги початкової школи навчаються на практичних заняттях. Адже майбутній вчитель має розуміти важливість критичного самоаналізу та вміти досліджувати свою діяльність. Здобувач освіти повинен розуміти, чого він досяг на уроці і де допустив помилки, де були пропуски в набутих знаннях.

Найважливішою ланкою в системі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів є педагогічна практика. Практика дає змогу розвивати педагогічну свідомість, професійну педагогічну культуру, творче мислення, організаторські здібності майбутнього вчителя початкових класів. Саме під час практики здобувач освіти може зрозуміти, чи правильно він обрав для себе сферу діяльності.

Видатний педагог К. Д. Ушинський писав, що методи викладання можна вивчити з книг або зі слів викладача, але здобути та сформувати навички застосування цих методів можливо тільки завдяки тривалій практичній діяльності[3].

Під час педагогічної практики майбутніх учителів початкових класів також доцільно рекомендувати здобувачам освіти певні напрями їх подальшої самостійної і самоосвітньої діяльності, наприклад, ознайомлення з новими нормативними документами стосовно початкової школи; вивчення навчальної та науковометодичної літератури; ознайомлення з новими досягненнями педагогіки, дитячої психології, анатомії, фізіології; вивчення нових програм і освітніх інноваційних технологій; ознайомлення з передовою педагогічною практикою та досвідом учителів-практиків.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Аналіз сучасних шляхів підготовки майбутніх педагогів початкової школи дає нам змогу дійти таких висновків, що навчальний процес у педагогічному ЗВО має бути спрямованим не тільки на формування фундаментальних і професійних знань, умінь й навичок, але й виховання особистості, яка здатна й готова до продовження навчання у майбутньому, до швидкої орієнтації у світі, що постійно змінюється, до постійно змінюваних вимог; на результат підготовки майбутнього педагога має вплив зміст навчальної, методичної і матеріально-технічної бази закладу вищої освіти, а також атмосфера самого закладу освіти, особистості викладачів, створені умови для зручного навчання, загальна спрямованість на залучення до наукової роботи й виконання реальних досліджень. Подальші дослідження планується провести у напрямку більш детального вивчення питання вдосконалення викладання низки навчальних предметів та методик в педагогічному ЗВО.

ЛІТЕРАТУРА

1. Глузман Н. А. Система формування методико-математичної компетентності майбутніх учителів початкових класів: автореф. дис. ... д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти»/ Н. А. Глузман.— Луганськ, 2011. — 44 с.

2. Мартиненко С. М. Система підготовки вчителя початкових класів до діагностичної діяльності : автореф. дис. … д-ра пед.наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / С. М.Мартиненко. — Київ, 2009 — 52 с.

3. Пащенко Д.І. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів : автореф. дис… д-ра пед.н. : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Д.І.Пащенко. — К., 2006. — 37 с.

4. Савченко О.Я. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів / О.Я Савченко // Початкова школа. — 2001. — № 7. — С. 1—4.

5. Себало Л. Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до самоосвітньої діяльності - теорія і методика професійної освіти: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2016. 265 с.