Контрольна робота з інформатики на тему "Опрацювання текстових даних"

Тема: Контрольна робота  з теми «Опрацювання текстових даних»

Мета:

навчальна: перевірити знання, уміння та навички роботи в текстовому документі.

розвивальна: розвивати інформатичну компетентність учнів.

виховна: прививати ціннісне ставлення до рідного народу, української культури, повагу до традицій; виховувати самостійність та дисциплінованість.

Тип уроку: перевірка знань, умінь та навичок.

Програмне забезпечення: Office Word.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

 

ІІ. Виконання контрольної роботи

Дана контрольна робота буде складатися з двох етапів:

• Виконання тестових завдань;
• Виконання практичного завдання.

1) Виконання тестових завдань (6 балів)

Варіант 1

1. Програми, що дозволяють створювати тексти з простим форматуванням – це:

а) текстовий редактор;         б) текстовий процесор.

2. Word відносять до:

а) текстового редактора;          б) текстового процесора.

3. За допомогою якої програми створюють документи формату *.docx:

а) Блокнот;  б) Word 2003 і старіші;  в) Word 2007 і новіші.

4. Мінімальна одиниця текстової інформації – це:

а) символ;  б) колонтитул;  в) кегль.

5.Послідовність абзаців, на початку кожного з яких стоїть маркер (спеціальний символ) – це:

а) нумерований список;  б) маркований список.

6. Зайвий символ у тексті потрібно:

а) видалити;  б) замінити;  в) вставити.

Варіант 2

1. Програми, що дозволяють створювати тексти зі складним форматуванням – це:

а) текстовий редактор;         б) текстовий процесор.

2. Блокнот відносять до:

а) текстового редактора;          б) текстового процесора.

3. За допомогою якої програми створюють документи формату *.doc:

а) Блокнот;  б) Word 2003 і старіші;  в) Word 2007 і новіші.

4. Іменовані набори значень параметрів оформлення тексту – це:

а) символ;  б) колонтитули;  в) стилі.

5. Послідовність абзаців, на початку кожного з яких стоїть порядковий номер або літера – це:

а) нумерований список;  б) маркований список.

6. Неправильний символ у тексті потрібно:

а) видалити;  б) замінити;  в) вставити.

2) Виконання практичного завдання (6 балів)

Завдання. Підготувати текстовий документ «Походження української мови» (додаток)

Виконайте редагування та форматування тексту документу «Походження української мови»:

Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту основного тексту – 12. Виставити абзаци. Встановити вирівнювання тексту по ширині сторінки. Міжрядковий інтервал – 1,5. Параметри сторінки – альбомна. Додайте зображення та відредагуйте його.

 

ІІІ. Підсумки уроку

1) Збір виконаних завдань

2) Рефлексія

• Які етапи у роботі викликали найбільше труднощів?
• З якими питаннями не вдалося справитись?

 

 

 

Додаток

Походження української мови

Формування сучасної української мови з усіма її особливостями тривало кілька століть. Як слушно зауважив визначний мовознавець О. Потебня, виокремлення етнографічної одиниці - це не падіння яблука, що сталося точно о такій-то годині, хвилині. Є багато версій походження української мови. Так, М. Грушевський, С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, К. Німчинов виникнення української мови пов'язують із V-VI ст., твердячи, шо вона безпосередньо постала на базі мови праслов'янської. О. Потебня, К. Михальчук відносять початий становлення української мови до епохи Київської Русі. На думку А. Кримського, С. Кульбакіна, П. Бузука, між праслов'янською та українською мовою існувала східнослов'янська мовна єдність, але вже в XI ст. українська мова мала виразні особливості, що зафіксовано в найперших давньоруських пам'ятках, які дійшли до нас: наприклад, перехід [г] у горловий [г], [е] в [о] після шиплячих, злиття [і], [ы] в [и], зближення [е-и], перехід губно-губного [w] в губно-губний [в); вживання закінчення -ові, -eel (-єві) в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду, кличного відмінка іменників; чергування приголосних [г], [к], [х] зі свистячими [з], [ц], [с] у давальному та місцевому відмінках однини; закінчення -мо у дієсловах 1-ї особи множини теперішнього й майбутнього часів (маємо, напишемо) тощо.

О. Потебня вважав, що українська мова за часів Київської Русі вже існувала. Грунтовно вивчивши природу фонетичних процесів південних давньоруських говірок, А. Кримський дійшов висновку: "...жива мова півдня XI віку стоїть посеред східного слов'янства цілком уже відокремлено. Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі XI віку - це цілком рельєфна, певно означена, ярко-індивідуальна одиниця, і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної малоросійської мови..."

На особливу увагу заслуговує концепція М. Грушевського, який на підставі спільного і відмінного між українцями, білорусами і росіянами переконливо довів, що етнічні українські землі ще до часів Київської Русі заселяли українці. Він ототожнював українців з народом Дніпрово- Бузької держави II-VII ст., яка одержала назву Антської. До наукового аналізу залучено не лише мовознавчі дослідження, знахідки археологів, а й відомості про українців та їхню мову, які збереглися в інших народів і зафіксовані в їхніх писемних пам'ятках.

           Питання про походження української мови та її взаємозв'язки з іншими мовами вперше по-науковому осмислив М. Максимович. Учений вивчив говірки київських князів за історичними пам'ятками і встановив таку закономірність: вони співзвучні з діалектом сучасного Йому київського селянина.

           Отже, жива народна лексика давньоруських пам'яток саме українська. Коріння української мови слід шукати ще в домонгольському епосі. У розвитку української мови вчені виділяють такі періоди:

1) протоукраїнська мова - VII—XI ст.;

2) староукраїнська мова - XI (час появи перших писемних пам'яток) - кінець XIV ст.;

3) середиьоукраїнська мова - кінець XIV - початок XIX ст.;

4) нова українська мова - з XIX ст. і донині.