Контрольні роботи 1 семестр

 Контрольна робота № 1

Аудіювання

 

Ведмідь і павучок

    Одного разу після прогулянки  ведмідь заліз у барліг і заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок. 

— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! — роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити. 

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня? 

— Даруйте, дядьку, я більше не буду,—  благав павучок ведмедя. Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану. 

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? — здивувався старий ведмідь.— Яка може бути з тебе поміч? 

Але  пожалів маленького і відпустив. 

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять по лісу, то в один бік, то в  другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятися. Бідний ведмідь не знав куди подітися , щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. 

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз  до тієї ями і швидко обснував її  павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі. 

— А може наш бурмило* сидить у тій ямі, що під скелею? — сказав один  мисливець. 

— Туди він не міг залізти,— озвався другий .— Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би.

— Це правда! — підтвердили інші мисливці. 

Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

А старий бурмило сидить собі  у ямі, від страху ані живий, ані мертвий. Так злякався,  що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго. А врешті вирішив подивитись, чи нема якоїсь небезпеки. 

Лізе ведмідь з ями й очам своїм не вірить — яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється. 

— Бачите, дядьку,— озвався він до ведмедя,— якби не моє павутиння, то вас давно убили. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається». 

— Щиро  дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,— відповів  ведмідь. 

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю. 

 

* Бурмило — жартівлива назва ведмедя. 

 

 

 

 

1 варіант

1. Назви дійових осіб. 

а) Павучок і ведмідь; 

б) Мисливці, павучок, ведмідь; 

в) Мисливці, ведмідь. 

2. Чому ведмідь відпустив павучка? 

а) Бо він не їсть павуків; 

б) Бо павук дуже благав ведмедя; 

в) Бо ведмідь був добрий. 

3. Яка біда трапилася з ведмедем? 

а) Він потрапив у пастку; 

б) На нього напали мисливці; 

в) На нього напали бджоли. 

4. Хто допоміг ведмедеві  врятуватися? 

а) Вдача; 

б) Павучок; 

в) Інші ведмеді. 

5. Павучок допоміг ведмедю врятуватися, бо

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Встанови послідовність подій

      Павучок поліз скоренько до тієї  ями і швидко обснував її густою

      павутиною.

      Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

     Ведмідь все-таки пожалів маленького і відпустив. 

     Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій    

     барліг і глибоко заснув.

     Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

     Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю. 

7. Як по іншому автор називав ведмедя. Запиши. ____________________________________________________________________________________________________________________________

8. Визнач і запиши головну думку твору. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

2 варіант

1.Де повз павучок? 

   А) На лісовій галявині;

   Б) На лапі ведмедя;

   В) На гілці дерева.

2.Що зробив ведмідь з павучком?

    А) З’їв павучка;

    Б) Роздавив лапою;

    В) Відпустив павучка.

3. На що натрапили мисливці?

    А) На слід ведмедя;

    Б) На будинок павучка;

    В) На величезну яму.

4.Як допоміг павучок врятуватися ведмедеві?

    А) Обснував яму павутиною;

    Б) Заховав ведмедя за скелею;

    В) Закидав яму гілками.

5. Мисливці не помітили ведмедя, бо

____________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Встанови послідовність подій

      Павучок поліз скоренько до тієї  ями і швидко обснував її густою

      павутиною.

      Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

     Ведмідь все-таки пожалів маленького і відпустив. 

     Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій    

     барліг і глибоко заснув.

     Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

     Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю. 

7. Кого автор називав бурмило?Запиши.

________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Визнач і запиши головну думку твору. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота № 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота № 3

Усний переказ прочитанного твору (усно)

 

Совеня

       Неподалік від невеличкого будинку лісника у великому дуплі старої берези було гніздо сови. Під березою у траві Дем'янко і Миколка знайшли пухнасте сіре совеня з пошкодженим крилом. Воно безпорадно тріпотіло одним крильцем і тужливо пищало, бо не могло злетіти.

      Діти забрали маленького птаха. Дома вони перев'язали совеняті поранене крильце і посадили пташку в клітку. У клітці вимостили пір'ям м'якеньке кубельце. Дмитрик виніс велику клітку на ґанок. Кожного вечора біля ґанку з'являлась сова й перегукувалася зі своїм малям. Совеня відповідало їй протяжним писком.

      Незабаром крильце у пташеняти зажило. Діти віднесли совеня на волю, до рідного гнізда. (95 cлів)

 

План

1. Знахідка в лісі.

2. Допомога совеняті.

3. Перегукування сови з малям.

4. На волі.

 

 

 

Усний переказ прочитанного твору (усно)

Переконання ділом

       Якось мама послала мене в магазин. Вийшла я - і  не впізнала свого підʹ їзду. Світло-голубі стіни були розмальовані крейдою.

        Я зрозуміла, що це пустують малюки. Хотіла піти до них, присоромити, але передумала. Слова ж не завжди допомагають. Взяла відро з водою, ганчірку і вимила стіни.

        Через кілька днів усе повторилося. Втретє малюки прийшли подивитися на мою роботу. Соромно їм стало, і вони взялися допомагати.

        Відтоді  я подружилася з малюками. І дорослі нас уже поважають, і підʹїзд став чистим. ( 76 сл.)

 

План

                                          1.  Пустощі малечі.

                                          2. Слова не завжди допомагають.

                                          3. Переконання ділом.

                                          4.  Дружба

 

 

 

Усний переказ прочитанного твору (усно)

Вірний друг

        Зима. Сніжок запорошив річку, вкриту тонкою кригою.

        Сергійко з санчатами подався до крутого берега. За ним побіг його вірний собака Дружок.

        Сергійко сів у санки і вирішив зʹ їхати до річки. Але що це з Дружком? Він голосно загавкав і перепинив шлях хлопчикові. Сергійко штовхнув його. Тоді собака кинувся до річки. Під його вагою тріснула слабка крига. Дружок обережно відступив назад.

         Хлопчик зрозумів, яка небезпека його підстерігала.

         Тонкий лід не витримав би ваги людини. Ковзатися можна лише тоді, коли товщина криги досягне не менше 10 – 12 сантиметрів. ( 85 сл.)

 

План

                                     1. Зима.

                                     2. Сергійко вирішив зʹ їхати на санчатах до річки.

                                     3. Попередження Дружка про небезпеку.

                                     4. Собака врятував життя Сергійка.

 

 

 

Усний переказ прочитанного твору (усно)

Сад

           Добре прийнялися дерева у шкільному саду. Стоять стрункі кучеряві яблуньки, вкриті ніжними листочками. Вони тихенько шелестять, ніби дякують за турботу.

           Колись тут був пустир, що заріс бур ʹяном. Але школярі оголосили війну бур ʹянам.

В один із вихідних днів дітвора зібралася на шкільному подвірʹ ї.

           З лопатами і граблями діти рушили в бій. І хоч будяки боляче кололи ноги, дряпали руки, чіплялися за одяг, вони їх перемогли. Вирвали з корінням, вирубали і спалили. Потім перекопали весь пустир і посадили молоді деревця.

           Дбайливо доглядали їх , поливали, нищили шкідників. І ось зараз шумлять молоді яблуньки великого саду. ( 92 сл.)

 

План

                                               1.  Шкільний сад.

                                                2. Колись тут був пустир.

                                                3. Ми посадили сад.

                                                4. Шумлять яблуньки.   

 

 

 

 

Контрольна робота № 4

Тексти для перевірки сформованості навички читання вголос(усно)

ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ

   Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

   Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

   «І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?»

   Побачив пташку й питається: 

—  Скажи, будь ласка, як тебе величають?

   Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.

—  Мухоловка,— здогадався липень.

   Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно- брунатна. «Цікаво, — думає липень — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».  Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

—  Підберезник — здогадався липень.

   Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.

—  Усіх, усіх як треба звуть,— зітхає липень,— тільки чому мене липнем назвали?

—  Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.

—  Он воно що,— обурився липень,— липну до всіх...— І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що,— зрадів липень,— тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте. (230 слів)

(За Іриною Прокопенко).

Завдання після першого перечитування.

1. В яку пору року відбувалися події?
2. Чим був незадоволений липень?
3. 3 якою пташкою зустрівся липень? 
4. Як звали гриба? 5.Як пояснив пеньок. Чому липня так назвали?

6.Як дізнався місяць липень, чому його