Контрольні роботи з літературного читання

Читання мовчки (4 клас, ІІ семестр)

1. Ведмідь і павучок

(Українська народна казка)

Одного разу після довгої мандрівки по лісу ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

• Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! - роздра­товано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?

• Даруйте, дядьку, я більше не буду, - почав благати павучок ве­дмедя. - Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
• Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? - здивувався ста­рий ведмідь. - Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб врятува­тися під мисливців. Ось-ось виб'ється із сил, як раптом угледів під ве­личезною скелею яму і скочив туди.

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й ста­ли неподалік від скелі.

• А може наш бурмило* сидить у тій ямі, що під скелею? - сказав один з мисливців.
• Туди він не міг залізти, озвався другий мисливець. - Хіба ти не бачиш - там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
• Це правда! - підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутилися та й пішли далі.

А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть пово­рухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути - по­дивитись, чи нема якоїсь небезпеки.

Лізе ведмідь з тієї ями і очам своїм не вірить - яма поснована гус­тим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.

• Бачите, дядьку, - озвався він до ведмедя, - якби не моє паву­тиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: "Старе добро не забувається".
• Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті, відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.(366 слів)

Бурмило* - жартівлива назва ведмедя.

2. Назви дійових осіб.                    3. Чому ведмідь відпустив павучка?

А) Павучок і ведмідь;   А) Бо він не їсть павуків;

Б) мисливці, павучок, ведмідь;       Б) бо павук дуже благав ведмедя;

В) мисливці, ведмідь.   В) бо ведмідь був добрий. 

4. Яка біда трапилася з ведмедем?    5. Яка головна думка казки?

А) Він потрапив у пастку;        А) Друзі пізнаються у біді.

Б) на нього напали мисливці;       Б) Кмітливість важливіша за силу.

В) на нього напали бджоли.       В) Старе добро не забувається.

6. Встанови послідовність подій

Павучок поліз скоренько до тієї  ями і швидко обснував її   густою павутиною.

      Постояли, покрутилися та й пішли далі. 

     Ведмідь все-таки пожалів маленького і відпустив. 

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у  свій барліг і глибоко заснув.

     Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

   Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і  вдячністю. 

7. Добери свій заголовок до прочитаного твору. Запиши, чому саме таку назву твору ти обрав (обрала).