КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ                                                                             

Своєчасне оволодіння мовленням - основа розумового розвитку дитини, запорука повноцінного її спілкування з оточуючими людьми. Різні відхилення в розвитку мовлення (вади звуковимови, порушення фонематичної системи, недорозвиток лексичної й граматичної систем, заїкування) негативно позначаються на сприйманні мовлення, висловлюванні власних думок дитиною і перешкоджають їй оволодівати правильним читанням та грамотним письмом. Цьому сприяють такі фактори, як невміння визначати звук у слові, труднощі в аналізі та синтезі слова.

Психологічні особливості  дітей з порушенням мовлення:

- нестійка увага;

- недостатній розвиток здібностей до переключення (порушений розподіл уваги);

- недостатня спостережливість по відношенню до мовних явищ;

- недостатній розвиток словесно - логічного мислення;

- недостатня здатність до запам’ятовування словесного матеріалу;

- недостатність самоконтролю під час мовлення;

- недостатня сформованість довільності у спілкуванні та діяльності.

У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку спостерігаються труднощі деяких вищих коркових функцій (слухомовленнєвого сприйняття, орієнтування в просторі) та особливості протікання інтелектуальної діяльності (підвищена виснажливість, нерівномірна працездатність, порушення мовленнєвої пам’яті). Наявність мовленнєвих порушень може спричиняти відхилення у психічній сфері дитини: підвищена збудливість, замкнутість, депресивні стани, негативізм, апатичність, психічна виснаженість.

Логопедія — наука про порушення розвитку мовлення,  подолання й попередження відхилень у мовленні за допомогою спеціального коректувального навчання та виховання. Логопедія тісно пов'язана із загальною і спеціальною психологією, психодіагностикою. Логопедові важливо знати закономірності психічного розвитку дитини, володіти методами психолого-педагогічного обстеження дітей різного віку. Використовуючи ці методи, логопед може диференціювати різні форми мовних розладів та відмежовувати їх від мовних порушень, пов'язаних з інтелектуальною недостатністю, емоційними та поведінковими розладами. Знання психології допомагає логопедові бачити не лише мовленнєвий розлад, а перш за все, дитину, правильно розуміти взаємозв'язок її мовленнєвих порушень з особливостями психічного розвитку в цілому. Це знання допоможе йому встановити контакт з дітьми різного віку, вибрати адекватні методи обстеження їх мовлення, сприйняття, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційно-вольової сфери, а також проводити більш ефективну лого-корекційну роботу.

Уроки вчителя-логопеда - це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності дітей; сприяє здобуванню знань через самостійну роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває операції мислення, вміння робити узагальнення; формує навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Ігрова терапія – це нетрадиційний метод подолання порушень мовлення. Це терапія за допомогою ігрової діяльності, використання гри для побудови між дитиною та дорослим таких стосунків, які дають дитині відчути себе особистістю.

Гра для дітей — це спосіб навчитися тому, чому їх ніхто не зможе навчити, спосіб орієнтації в реальному світі, просторі і часі, спосіб дослідження предметів та людей. Включаючись у процес гри, діти вчаться жити в сучасному світі. Гра допомагає дитині оволодіти цінностями культури, виробити певні навички. Коли діти грають, вони відображають особисту індивідуальність і ближче підходять до внутрішніх ресурсів, які можуть стати частиною їх особистості.

Гра є містком між конкретним досвідом та абстрактним мисленням, і саме символічна функція гри є особливо важливою. У грі дитина на сенсомоторному рівні демонструє за допомогою конкретних предметів, які є символами чогось іншого, те, що вона коли-небудь прямим чи непрямим чином відчувала. Іноді такий зв'язок очевидний, а іноді він може бути не явним. Гра являє собою спробу дитини організувати свій досвід, і з грою пов'язані ті моменти життя дитини, коли вона відчуває себе в безпеці і може контролювати особисте життя.

Гра є універсальною формою діяльності, всередині якої відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.  У процесі гри дитина розкривається, звільняється від напруги, відчуття пригніченості. Ігрова діяльність стає основним терапевтичним напрямком у роботі з дітьми, вона веде до розрядки почуттів. Під час ігротерапії стосунки з дитиною пристосовані до її можливостей, рівня її психічного розвитку. Саме це забезпечує позитивний терапевтичний ефект. Окрім того, гра впливає на всебічний розвиток дитини.

Гра є ефективним засобом подолання мовних порушень у дітей з інтелектуальною недостатністю. Для досягнення позитивного результату в роботі велике значення має контакт між учителем та дитиною, який забезпечується завдяки правильно організованій психотерапевтичній роботі. Тому перед тим, як гру залучати до процесу навчання дітей, потрібно ознайомитись із основними завданнями психотерапевтичної роботи. Це такі завдання:

- розробка прийомів для налагодження постійних контактів;

- спілкування дорослого та дитини у процесі гри;

- формування стійкої спільної діяльності;

- розширення емоційно значимих для дитини сфер навколишнього середовища;

- формування адекватних уявлень щодо функціональних властивостей предметів та явищ.

Специфіка роботи вчителя-логопеда полягає у тому, що він працює з дітьми, що мають особливі потреби. Ці діти мають різні розумові та психофізичні вади, саме вони найчастіше відстають і в мовленнєвому розвитку, у них слабка пам’ять, бідний словниковий запас, низькі або й зовсім відсутні навички аналізу й синтезу, порівняння, виділення суттєвого і несуттєвого. Перш ніж застосовувати ту чи іншу гру, потрібно продумати та підібрати ту гру, яка найбільше відповідає навчальній меті.  Логопед повинен дотримуватись таких вимог:

- ігрове завдання має за змістом збігатися з навчальним;

- мовний зміст гри - відповідати дидактичній меті уроку;

- зміст гри - бути посильним для кожної дитини;

- правила гри - прості та виразно сформульовані;

- підсумок гри - чіткий і справедливий.

Терапевтичні ігри сприяють розвитку координації рухів, точності дрібних рухів, посидючості, уваги, пам’яті, також формуванню просторово-часових уявлень, оптико-просторового гнозису, фонематичного аналізу, артикуляційного та конструктивного праксису, дає можливість розвивати різноманітні здібності дитини, його сприймання, увагу, мовлення.

Залежно від етапу і мети корекційного впливу ігри поділяють:

- ігри для розвитку фонематичних процесів;

- ігри для розвитку пасивного та активного словника;

- ігри для розвитку та корекції звуковимови;

- ігри для розвитку граматичної будови мовлення;

- ігри для розвитку фізіологічного та мовленнєвого дихання;

- ігри для розвитку для розвитку дрібної моторики рук. 

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій відбувається за такими основними напрямами:

- дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;

- навчальна діяльність підкоряється правилам гри;

- навчальний матеріал використовується в якості її засобу;

- у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;

- успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом;

- відсутність примусу будь-якої форми при залученні дітей у гру;

- принцип розвитку ігрової динаміки;

- принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей);

- принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;

- принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм;

- логіка переходу від простих ігор до складних пов'язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил.

Для вчителя-логопеда результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, умінь і навичок правильної вимови, засвоєння певних граматичних форм. Використання ігор в корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, дає можливість:

- забезпечити психологічний комфорт на занятті;

- забезпечити розвиток емоційно-вольової сфери дітей, їх морально-вольових якостей;

- активізувати і відновити вищі психічні функції;

- поліпшити слухову увагу і пам'ять, підвищити швидкість запам'ятовування;

- підвищити мовленнєву мотивацію;

- руйнуванню старих і набуванню нових навичок мовлення;

- застосуванню нових мовних навичок у повсякденному житті;

- поліпшити мовленнєвий розвиток.

З метою підвищення мотивації дитини до навчання логопед будує корекійно-виховну роботу з опорою на позитивне, створює сприятливу психологічну атмосферу для збагачення емоційно-чутливої сфери дитини, використовує знання особливостей кожної дитини, уважно ставиться до потреб (вчасно помічає втому, рівень працездатності),  створює захоплюючий світ для стимулювання пізнавальних мотивів та допомагає дитині повірити у те, що вона навчиться вірно говорити, формуючи у неї основу віри в себе, у власні сили.