КОРЕКЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

 

 

 

Україна

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент  науки і освіти  Харківської обласної державної адміністрації

 

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗЕЛЕНОГАЙСЬКИЙ  СПЕЦІАЛЬНИЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС (ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД – ШКОЛА – ІНТЕРНАТ І – ІІ СТУПЕНІВ)» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

____________________________________________________________________________

62460, Харківський р-н, обл.,  сел. Високий, вул. Театральна, 10, тел. 746 45 43, тел. факс 746 45 33

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРЕКЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соловей Ю. В.,

вчитель вищої

кваліфікаційної категорії

 

 

 

 

 

 

Харків

2018

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3 1 Корекційно-розвиваюче значення дидактичних ігор і вправ

у навчанні  учнів з розумовою відсталістю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6 1.1 Особливості застосування дидактичних ігор

на уроках математики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 1.2 «Я і Україна» у загальноосвітніх навчальних закладах

для дітей з розумовою відсталістю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18 1.3 Дидактичні ігри на уроках читання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 1.4 Залучення молодших школярів

до активної розумової діяльності через гру  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 1.5 Ігри та ігрові вправи в пропедевтичний період . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31 1.5.1 Розвиток слухового сприймання, мовного слуху . . . . . . . . . . . . . . . .32 1.5.2 Розвиток зорового сприймання. Розрізнення основних кольорів . . 38 1.5.3 Поняття про кількісну характеристику предметних множин . . . . . .41 1.5.4 Поняття про величину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42 1.5.5 Просторові поняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .43 1.5.6 Поняття маси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 1.5.7 Геометричні фігури (круг, трикутник) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 1.5.8 Часові поняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49 Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52 .

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Роки навчання у школі – це час становлення особистості. У процесі навчальної діяльності в учнів формуються світогляд, ідейність, цілеспрямованість, колективізм та інші важливі риси особистості. Успіх в цьому залежить не тільки від змісту навчально-виховної роботи і методів роботи педагога, а й від ставлення учнів до знань, учителів, школи, своїх навчальних обов’язків, тобто від пізнавальної та суспільної активності самих школярів.

Значення наукового дослідження дидактичних ігор для педагогіки якнайточніше передає висловлювання К. Ушинського, який вважав ігри могутнім виховним засобом. У грі відображена істинна потреба людської натури. “Велику послугу справі виховання зробив би той педагог, який у подробицях дослідив би якомога більше дитячих ігор і, випробувавши їх на практиці, проаналізував їхній вплив на дитячу натуру”, - пише великий педагог.

На межі двох вікових періодів – дошкільного і молодшого шкільного віку – актуалізується проблема забезпечення педагогічних умов для гармонійного й безболісного переходу дитини від гри до нової провідної діяльності – навчання. Ігрова діяльність є тим чинником, який сприяє розв’язанню зазначеної проблеми. У грі проявляються і через неї формуються риси, необхідні для навчання в школі.

 Ігрова діяльність має такі специфічні ознаки, як непродуктивний характер, наявність уявної ситуації, комунікативність, емоційність. Необхідними елементами уявної ситуації є роль із внутрішньо закладеними в ній правилами ігрової дії. Наявність ролей у грі зумовлює рольове спілкування дітей. Гра є творчою діяльністю, способом вільного застосування дитиною здобутих знань, їхнього осмислення та розуміння. Ігрова діяльність у навчально-виховному процесі початкової школи необхідна для навчання.

 Для того, щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси учнів, учитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій.

 Розв’язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості.

 Гра – самостійна діяльність, у якій діти вперше починають спілкуватися з однолітками: їх поєднують спільна мета, спільні зусилля для її досягнення, інтереси та переживання. Я активно використовую гру як прийом, що дозволяє вирішувати педагогічні, насамперед навчальні, завдання: для підвищення інтересу дітей до уроку, для посилення їхньої активності, для переключення уваги або відпочинку.

 Щоб ігрова діяльність на уроці була ефективною і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

• ігри мають відповідати навчальній програмі;
• ігрові завдання повинні бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
• відповідність гри віковим особливостям учнів;
• правила гри – прості і чітко сформульовані;
• дії учнів слід контролювати,
• своєчасно виправляти, спрямовувати;
• різноманітність ігор;
• залучення до ігор учнів усього класу;
• гра на уроці не повинна відбуватися стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.

Таким чином, дидактичні ігри - це не просто заповнення вільного часу дітей, а спланований і цілеспрямований педагогічний прийом для розширення і закріплення одержаних ними знань. В процесі дидактичної гри учні допоміжної школи вчаться на практиці самостійно застосувати одержані знання в нових, ігрових умовах, що благотворно впливає на їх розумовий розвиток. Свою навчальну роль дидактичні ігри виконують успішніше, якщо вони застосовуються в системі, що припускає варіативність, поступове ускладнення і за змістом, і за структурою, зв'язок з іншими методами роботи з формування уявлень і понять.

Запропонований матеріал допоможе організувати навчально-виховний процес так, щоб гра залишалася найчастішою формою діяльності учнів початкових класів. Її використання усуне авторитарну позицію вчителя, створить атмосферу доброзичливості, емоційного піднесення, вільного вибору. Гра викличе лише позитивні емоції та інтерес у молодших школярів при вивченні певних тем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧЕ ЗНАЧЕННЯ

ДИДАКТИЧНИХ ІГОР І ВПРАВ

У НАВЧАННІ  УЧНІВ З РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ

 

 

Труднощі в засвоєнні навчального матеріалу учнями допоміжної школи часто призводять до зниження їхнього інтересу до навчання. Причини цих труднощів різноманітні. Насамперед, як відзначає ряд дослідників (Т. Власова, Т. Дульнєв, М. Красногорський, В. Лубовський, А. Лурія, М. Певзнер), розумово відсталим дітям властива слабкість процесів збудження і гальмування, схильність до частого охоронного гальмування, недорозвинення другої сигнальної системи.

Психологи (К. Вересотська, О. Кудрявцева, І. Соловйов), дослідивши особливості сприйняття, виявили, що уповільненість його темпу у розумово відсталих дітей поєднується зі звуженням обсягу матеріалу, який сприймається.

Л.Виготський, С. Рубінштейн, А. Спіркін, Д. Ельконін вказують на недорозвинення мови розумово відсталих дітей, що обумовлено повільним формуванням і нестійкістю диференційованості умовних зв'язків в області слухового аналізатора.

Як відзначають М. Нудельман, В. Петрова, Ж. Шиф, у розумово відсталих дітей спостерігається дуже низький рівень розвитку мислення, тому що воно формується в умовах неповноцінного почуттєвого, мовного недорозвинення, обмеженої практичної діяльності. Слабкість мислення, яка заважає розумово відсталим виділити істотне при запам'ятовуванні матеріалу, зв'язати між собою його окремі елементи, різко знижує і якість їхньої пам'яті.

Дослідження І. Баскакової свідчать про нестійкість і слабкість переключення уваги розумово відсталими учнями. З огляду на всі ці особливості пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів, у спеціальній методичній літературі висвітлюються шляхи оптимізації навчального процесу у допоміжній школі на основі використання дидактичних ігор.

Всі дослідники відзначають не тільки навчальну, а й у більшій мірі корекційно-розвиваючу функцію дидактичної гри. В спеціальній дидактиці і методиці викладання окремих навчальних дисциплін у допоміжній школі однозначно визначається, що використання гри, ігрових ситуацій є продуктивним засобом розвитку аномальної дитини, корекції її пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер.

Відомі дефектологи А. Граборов, Г. Трошин високо оцінювали використання ігрової діяльності у вихованні та навчанні розумово відсталих дітей. Гру вони відносили до найбільш точних показників прояву дитячих здібностей, пізнавальних можливостей.

Дані дослідження І. Соловйова доводять, що певна корекційна робота з виховання пізнавальних інтересів, мотивів поведінки і діяльності розумово відсталих дітей дає позитивні результати. Важливу роль у цьому процесі виконує дидактична гра.

З досліджень дефектологів А. Катаєвої, О. Стребелєвої, Н. Соколової відомо, що розвиток ігрової діяльності в розумово відсталих дітей залежить від багатьох факторів: ступеня розумової відсталості, ігор та іграшок, пропонованих у дитинстві, умов виховання в родині, перебування у дошкільних установах тощо. Автори звертають увагу на те, що в процесі використання ігрової форми занять у дошкільній установі для розумово відсталих дітей перед ними вкрай необхідно ставити пізнавальне, навчальне завдання, незважаючи на те, що в дітей ще не сформовані ні пізнавальні інтереси, ні навчальна діяльність.

А. Смирнова відзначила, що гра є потужнім виховним засобом, що природно тренує сохранні сторони дитини та зменшує її недоліки.

Дослідження Л. Славіної показали, що в процесі гри інтелектуально пасивна дитина здатна виконати такий обсяг роботи, який їй зовсім недоступний у звичайній ситуації.

Відомі вчені-дефектологи Г. Дульнєв, В. Лубовський, В. Петрова рекомендували в корекційній роботі з розумово відсталими дітьми більш інтенсивно вишукувати такі форми завдань, які будували б їхню розумову активність, потребу в пізнавальній діяльності. На їхню думку, до таких завдань варто віднести ті з них, які вимагають використання почуттєвої сфери, опору на практичну діяльність і досвід учнів. До їхнього числа можна безумовно віднести дидактичну гру.

А. Аксьонова й Е. Якубовська вважають, що дидактичні ігри є одним з ефективних прийомів активного засвоєння знань і умінь на уроках рідної мови. Автори вказують на недоліки проведення дидактичних ігор на уроках, на роль вчителя в керівництві грою, на необхідність варіативності гри. На думку А. Аксьонової, гра не є тільки розважальним елементом занять.

Вказівки на позитивний вплив різноманітних ігор щодо конкретизації уявлень розумово відсталих учнів про навколишній світ знаходимо у роботах Т.Ульянової. На ефективність використання дидактичного матеріалу, різноманітних ігор, предметно-практичної діяльності дітей у навчанні математиці в допоміжній школі вказують у своїх роботах С. Забрамна, Б. Мершон, С. Миколаєва, М. Перова, А. Хилько.

За допомогою дидактичних ігор діти вчаться порівнювати та групувати предмети як за зовнішніми ознаками, так і за їхнім призначенням; вирішувати завдання. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, кмітливість. Тому їх можна використовувати під час вивчення будь-якої теми. Часто дидактичні ігри та ігрові ситуації є найкращим початком уроку.

Ігровий початок уроку. Казкові герої (Червона Шапочка, Буратіно, Гномик, Мудрий Дуб, Бабуся Множина, Дідусь Однина, Веселий Чомусик) допоможуть значно полегшити процес сприймання матеріалу, запам’ятовування мовних явищ, граматичних категорій іменника.

Повідомлення теми і матеріалу уроку у віршованій формі викличе неабиякий інтерес та допоможе учням без зусиль засвоїти правила, що вивчаються на уроці.

На етапі актуалізації знань дітям варто пропонувати дидактичні ігри репродуктивного характеру: «Засели будиночки», «Телефон», «Відшукай іменник», «Хто? Що?», «Іменники на одну букву». Увага гравців зосереджується на пошуках раціональних шляхів виконання завдань, допомозі одне одному. Учні вчаться правильно оцінювати свої ігрові дії, зіставляти їх із діями товаришів.

На етапі засвоєння нового матеріалу можна використовувати складніші ігри частково-пошукового характеру: «Чарівний стілець, «Лото», «Хто перший?», «Продовж ланцюжок», «Подай сигнал», «Утвори слово», «Пропоную - вибираю». Діти мають шанс відчувати, яким чином від якісного виконання завдання кожним учасником залежить виконання ігрового завдання партнером і зрештою – результат гри. На цьому етапі у школярів формується уявлення про важливість якісного виконання свого ігрового завдання.

Під час закріплення і повторення навчального матеріалу пропоную дидактичні ігри пошукового характеру: «Хто більше?», «Ланцюжок», «Однина і множина». Учні вчаться моделювати, аналізувати й оцінювати дії партнерів по грі. Позитивні стосунки між гравцями, вміння розподілити матеріал, уміння домовитись позитивно впливають на активізацію навчальної діяльності учнів.

На етапі контролю знань можна застосовувати творчі дидактичні ігри: «Кола на воді», «Весняні іменники», «Ідемо в ліс», «Ланцюжок загадок», «Квіти рідного краю», «Професія». Учні творчо виконують ігрове завдання. Опора на творчість передбачає зацікавленість учасників у результаті гри, прагнення виконувати ігрове завдання швидко і правильно.

 

 

1.1 Особливості застосування дидактичних ігор

на уроках математики

 

Ефективне викладення математики в початкових класах не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти зв’язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Засвоєння основ математики в початкових класах вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки.

Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності. Визначається велике корекційне значення дидактичних ігор та вправ для використання на уроках.

Першокласник у школі - найемоційніший учень. Для нього гра, казка, вигадка – це невід’ємна складова духовного життя. І вчитель має підтримати, пробудити в душі кожного цікавість до пізнання навколишнього світу, запалити вогники дитячої думки і творчості.

Видатний український педагог В.Сухомлинський у книзі « Серце віддаю дітям» писав: «Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень і понять». Гра виконує безліч функцій: розвиває пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, активізує інтерес та увагу дітей. Якщо не реалізувати у дітей пізнавальну активність, то потім вона зовсім може зникнути. Увага першокласників насамперед спрямована на ігрову діяльність.

Граючи, дитина спостерігає об’єкт та явища, порівнює їх, виявляє зв’язок між ними, міркує; розвиває вміння узагальнювати, аналізувати, абстрагувати; розвиває увагу, пам’ять, мислення, виробляє звичку зосереджуватися, працювати творчо, самостійно, натхненно.

Так, ігрове навчання не тільки допомагає створенню необхідної атмосфери для занять, а й знімає внутрішню скутість, сприяє соціалізації дітей, виховує в них почуття толерантності, розвиває навички спілкування та регуляції спільної діяльності. У грі дитина може виявити себе, самовиразитись і самоствердитись.

Я пропоную систему дидактичних ігор на уроках математики. У процесі роботи виявилося, що дидактичні ігри доцільно застосовувати до відповідного програмного матеріалу. Тому дана система включає такі підсистеми дидактичних ігор:

1. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням властивостей та відношень предметів.
2. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0.

3. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням практичних дій в межах 10.

4. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел другого десятка.

Розглянемо дидактичні ігри, пов’язані з вивченням властивостей та відношень предметів.

Гра називається «Скільки?»

Мета:  уточнити знання і уміння учнів називати числа від 1 до 10, лічити предмети. (пропоную учням дидактичну гру під час роботи з лічильним матеріалом.)

Матеріали гри: картки з цифрами, картки із зображенням різної кількості предметів, іграшки, набірне полотно.

Зміст гри.

Варіант 1. Виставляю на набірному полотні картки із зображенням, наприклад, зірочок і, показуючи кожну з них указкою, пропонує лічити хором. Потім указкою показує зірочки, починаючи з останньої, а учні хором лічать від останньої до першої. Звертаю увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи картки із зірочками по одній ( навмисно не по порядку), пропоную дітям знову лічити хором. З’ясовується, що і в цьому разі дістали те саме число. Потім учитель ставить на місце всі картки по одній, а діти вголос їх лічать. Після цього замінюю, наприклад, дві картки із зірочками картками з кульками і пропоную дітям лічити, скільки всього карток на набірному полотні. Коли діти дістануть знову те саме число пропоную всі картки із зірочками замінити картками з кульками і знову полічити. Виявляється, що і цього разу кількість карток та сама.

Варіант 2. Виставляю іграшки на столі або на карнизі дошки і пропоную учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати цифру, яку вони називають. Діти лічать у прямому і зворотному порядку, із заміною окремих іграшок.

Варіант 3. Учитель плескає в долоні кілька разів, а учні, полічивши кількість оплесків, мовчки піднімають картку з відповідною цифрою.

Варіант 4. Учитель плескає в долоні, учні також плескають і лічать оплески.

Варіант 5. Показую таблицю із зображенням різних або однакових предметів і пропонує мовчки полічити й показати відповідну цифру.

 

Поряд із виробленням умінь лічби значну увагу слід приділяти в цей період з’ясуванню відношень: «більше», «менше», «стільки ж». Учні ознайомлюються з даною відповідністю, а потім вчаться визначати, яких предметів більше, а яких - менше. Важливо, щоб відношення « більше» -« менше» з самого початку виступало у взаємозв’язку, щоб діти відразу ж усвідомлювали, що коли в одній з порівнюваних сукупностей предметів більше, то це означає, що в другій їх менше. Поступово учні навчаються з’ясовувати, на скільки в одній з груп предметів більше (менше), ніж в другій, що треба зробити, щоб предметів в обох групах стало порівну.

Тому під час вивчення теми «Порівняння груп предметів за кількістю» можна використати гру «Покажи «стільки ж», «більше», «менше»».

Матеріали гри: у вчителя і учнів набір карток з числами і різні предмети.

Мета:  з’ясування відношень: «більше», «менше», «стільки ж».

Зміст гри.

Варіант1. Учитель показує учням карточку з числом 3 і каже: «Більше», учні показують 4, 5 і більше предметів, або карточку із зображенням більш як 3 предметів. Коли вчитель говорить: «Стільки ж» і показує картку з числом 5, усі діти піднімають у руці 5 предметів, коли вчитель показує число 5 і каже: «Менше», учні показують 2 – 3 предмети і т.д.

Варіант 2. Учитель показує картку з числом і говорить: «Більше», «Менше», «Стільки ж», а учні піднімають картки з більшим, меншим і таким самим числом.

 

Під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів у просторі (посеред, позаду, під, над,на, за). Лічба предметів» можна провести гру «Назви своїх сусідів».

Учитель запитує дітей, хто сидить поруч з ними за партою, хто позаду, спереду.

За допомогою цієї гри у дітей формуються відповідні уявлення. Гру потрібно пропонувати учням після вивчення нового матеріалу. Це сприяє кращому засвоєнню даного матеріалу.

Гра «Хто це стоїть?»

5-6 учнів називають свої імена. Хто стоїть попереду? Після? Перед? Між?

Гра «Багато – мало - один»

У кожного учня на парті лежать лічильні палички (або будь-який інший матеріал: олівці, геометричні фігури, картинки із зображенням різної кількості предметів тощо).

Учитель називає слово: «багато», «мало», «один», а учні повинні мовчки показати відповідну кількість предметів.

Гру «Складемо візерунок» можна використати на уроці під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів (зверху, знизу). Напрям (вгору, вниз).

Мета: вчити учнів розміщувати предмети у просторі,  розширити уявлення про геометричні фігури, формувати навичка лічби.

За завданням учителя з геометричних фігур на парті в один ряд учні складають візерунок: 5 трикутників, під трикутниками – кружечки, над трикутниками – квадрати. Потім учні змінюють візерунок і розповідають, як вони розмістили геометричні фігури.

Дана гра вчить учнів розміщувати предмети у просторі, розрізняти предмети за розміщенням, ознайомлює з напрямками руху: вгору, вниз, розширюються уявлення про геометричні фігури, формується навичка лічби.

Для кращого уточнення таких просторових уявлень, як вище – нижче, довше – коротше можна використати гру «Вище – нижче, довше – коротше».

Зміст гри. Учитель пропонує всім учням швидко встати і, залежно від слів, сказаних учителем, показати нижче (вище), ніж він сам.

Варіант 1. Учитель показує нижче (вище) столу і говорить «вище» «нижче». Діти швидко піднімають руки значно вище (нижче), ніж показав вчитель.
Те саме стосується і слів «довше» - коротше». Вчитель показує учням певну відстань між долонями своїх рук і говорить «довше» («коротше»), а діти відповідно показують більшу (меншу) відстань, ніж у вчителя.

Варіант 2. Гра проводиться аналогічно до першого варіанта, але ускладнюється тим, що вчитель показує рукою висоту і каже «вище», а сам руку опускає нижче. Учень повинен зробити навпаки. Те саме стосується і «ширше – вужче». Ця гра, як правило, викликає пожвавлення, сміх, оскільки учні часто помиляються, і є дійовими засобами для знімання перевтоми.

 

Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0.

Вивчаючи нумерацію чисел першого десятка, школярі вчаться читати й записувати ці числа, порівнюючи їх, визначати місце кожного з чисел у числовому ряді, розв’язувати приклади на додавання (віднімання) одиниці тощо. А краще засвоїти даний матеріал допоможе гра «Більше, менше, порівну».

Матеріал гри: у кожного учня на парті набір знаків більше, менше, рівно, дрібні предмети, іграшки, картки із зображенням різних речей, трикутники, кружечки.

Зміст гри. Вивішується таблиця або відкривається дошка із заздалегідь підготовленими записами цифр.

Учням кожного варіанта треба на своїй парті розкласти предмети так, як показано в записах, і поставити потрібні знаки. Перевірити правильність виконаних дій можна запропонувати сусідам по парті, або це робить учитель, швидко пройшовши між партами.

Гра «Знайди свою пару»

Учитель роздає картки з цифрами, діти шукають пару, щоб доповнити число до 10.

Гра «Весела лічба»

На трьох однакових таблицях розміщені цифри від 1 до 10 у довільному порядку і різні за розміром. Троє учнів змагаються у швидкості називання чисел у порядку зростання або спадання.

Гра «Яке число задумане?»

Задумане число на 2 більше від 5. Відповідь діти показують на віялах або картках.

Гра «Збільшити і зменшити на 1».

Матеріал гри: картки з числами.

Зміст гри. Учитель підносить угору картку з будь – яким числом, а учні піднімають у лівій руці картку з таким числом, яке вийде в результаті збільшення даного числа на 1, а в правій руці – картку з числом, яке утвориться при зменшенні даного числа на 1. Скажімо, учитель піднімає картку з числом 7.

Учні повинні в лівій руці піднести картку з числом 6. У грі перемагають учні, які жодного разу не помилялися або помилялись найменше.
Щоб сформувати у дітей поняття про число і цифру 0, допоможе дидактична гра «Утвори числовий ряд».

Грають дві команди. У кожного учня картки з числами. За сигналом вчителя команди повинні утворити числовий ряд зліва направо (потім справа наліво). Виграє команда, яка швидко і правильно виконає завдання.

Дана гра проводиться на початку уроку, щоб підготувати дітей до вивчення матеріалу, повторити уже вивчений матеріал, тобто числовий ряд, розміщення чисел у ряді. Далі вчитель ознайомлює дітей із числом і цифрою 0.

Порівнявши нуль з іншими числами натурального ряду, діти встановлюють, що нуль менше від чисел 1, 2, …,10, тому має стояти в числовому ряді перед числом 1.

Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням практичних дій в межах 10.
Для кращого вправляння в засвоєнні результатів додавання вчитель пропоную дітям гру «Віднови числа».

Мета: вчити учнів вправлятися у засвоєнні дії додавання.

Зміст гри. Вчитель каже: «На снігу білочка записала приклади. Повіяв вітерець і частину прикладів засипав сніжком. Допоможіть білочці відновити числа в прикладах».

… + 2 = 4 …+1 =5

… + 2 =5 … + 1 =4

Дана гра пропонується дітям на уроці після вивчення нового матеріалу, щоб вони вправлялись у засвоєнні дії додавання.

Гру «Допоможи звірятам» використовую на уроці як для засвоєння дії додавання.

На дошці - малюнки звірят, під ними приклади.

- Білочка, зайчики, їжачок на уроці математики у лісовій школі роз-в’язували приклади. Підкралася хитра лисичка і вкрала цифри.

Допоможіть звірятам відновити приклади.

Один учень допомагає білочці, другий – зайчику, а третій – їжачкові. Перемагає той, хто правильно виконає завдання.

5 + = *
4 + =*  * = 5
* = 7 * = 6  4 + = *
6 + = *  3 + =*  2 + = *

Для засвоєння таблиць додавання і віднімання в межах 10 пропоную учням такі ігри: «Мовчанка», «Естафета», «День і ніч».

Дані ігри пропонуються на етапі усних обчислень.

Гра «День і ніч».

Задаю питання, а учні мають швидко відповідати на них.
- Число 7 зменшити на 5.
- Перший доданок 2, а другий доданок 6. Знайди суму.
- На скільки число 9 більше від числа 5?
- На скільки число 7 менше від числа 10?

Гра «Естафета»

Учні за чергою називають приклади таблиці додавання числа 4; таблиці віднімання числа 5. Виграє той, хто швидко і правильно назве відповідні приклади.

Гра «Мовчанка».

Мовчки показую указкою число зовні кола. Учні мовчки виконують відповідну дію над вказаним числом всередині кола і результат показують на числовому віялі. Виграє той, хто швидко і правильно покаже на числових віялах результати.

Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел другого десятка.

Гра «Продовж лічбу».

Мета: сформувати навички лічби в межах 20.

Зміст гри. Пояснюю учням зміст гри, продемонструвавши її для прикладу з одним з учнів. Вчитель починає лічбу (11, 12), учень продовжує (13, 14…). Далі називає будь – яке число (в межах вивченого матеріалу) і пропонує учням (то одному, то другому) продовжити лічбу. Перемагає той учень, який не помилився або ж допустив найменше помилок. Можна пропонувати і в зворотному порядку. Важливо підняти учнів і дати їм можливість показати класу, вміють чи не вміють вони лічити.

Використовуючи дидактичні ігри вже з першого класу на уроках математики я помітила, що у першокласників відбуваються відчутні зміни у його мисленні: розвивається уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки, доводити доцільність своїх дій.

Математика у початкових класах має як практичне, так і навчально-пізнавальне значення. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні у повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.

Найціннішими дидактичними іграми є ті, що вимагають від учнів самостійності. Для дитини з особливими потребами характерною є зневіра у своїх силах, знаннях. І щоб сформувати впевненість, самостійність, слід добирати дидактичні ігри, які б розвивали математичні уявлення та формували особистість.

 

 

1.2 «Я і Україна» у загальноосвітніх навчальних закладах

для дітей з розумовою відсталістю

 

Використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі початкових класів пояснюється їх сутністю: діти вико­нують навчальні завдання, що подаються в цікавій формі, і таким чином оволодівають уявленнями та навичками застосування набутих знань у нових ситуаціях.

Навчальний курс «Я і Україна» дозволяє застосовувати дидактичні ігри, спрямовані на всебічний розвиток особистості учня та корекцію його пізнавальної сфери (поліп­шення сприймання, пам'яті, уявлення, мис­лення, мовлення, уваги), емоційно-вольової та особистісної сфер.

Повільний та своєрідний розвиток таких психічних процесів, як сприймання, довільна увага, пам'ять у розумово відсталих молодших школярів ускладнює формування їх навчальної діяльності. Засвоєння навчаль­ного матеріалу вимагає багаторазового пов­торення, застосування варіативних вправ. Використання дидактичних ігор реалізує навчальну мету значно швидше та надійніше, ніж інші педагогічні засоби. Отже, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною.

Для молодших школярів в уроки на­вчального курсу «Я і Україна» доцільно вво­дити дидактичні ігри: 1) для розвитку та корекції пізнавальної діяльності (порівняння, відновлення та доповнення цілого, вилу­чення зайвого, узагальнення); 2) для розвитку мовлення; 3) для розвитку емоційно-вольової сфери (ігри-інсценізації, ігри з елементами сюжету).

Протягом уроку доцільно створювати кілька ігрових ситуацій чи організовувати урок у вигляді сюжетно-рольової гри. Доцільно

застосовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів - запам'ятовування складних правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які перед­бачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, довільну увагу. Під час проведення гри необхідно створювати відповідний емо­ційний настрій у класі. Переможців важливо відзначати. Використання віршів, прислів'їв, загадок під час проведення гри сприяє зас­воєнню навчального матеріалу. При цьому дидактичні ігри мають відповідати таким вимогам: 1) відповідати меті й темі уроку; 2) забезпечувати поглиблення, розширення та закріплення знань учнів; 3) коригувати та розвивати розумові, вольові, моральні можливості розумово відсталих молодших школярів; 4) відповідати віковим особли­востям дітей, бути доступними, забезпечу­вати поступове ускладнення операцій аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення тощо. Величезні розвивальні можливості набувають ігри під час екскурсій на природу. Розкрити перед дітьми різномаїття та красу довкілля, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання. Ігри з природничим матеріалом сприяють роз­виткові сприйняття певного аналізатора (дотик, смак, запах), мислення та уваги (виділення істотних ознак, їх порівняння та узагальнення); опису предметів та знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною та частину за цілим; групувати предмети за способом їх застосування; визначати послі­довність стадій розвитку рослин і тварин.

На уроках «Я і Україна», зокрема вивчаючи живу природу, використовую наступні ігри:

Урожай

Цю гру я використовую під час закріплення теми «Овочі та фрукти» у 3 класі.

Мета: закріпити знання учнями овочів та фруктів, вчити аналізувати та систематизувати.

Створюється дві команди. Одна з них «збирає» овочі, інша-фрукти. Збирати можна реальні предмети чи малюнки з їх зобра­женням.

Перемагає та команда, котра швидше виконала завдання.

Рослини

Для гри необхідно мати великі малюн­ки, на яких зображені сад, город, поле, луки, ліс, клумба (на кожній зображено шість рос­лин, які знають діти), та 36 маленьких малюн­ків із цими ж рослинами. Діти мають великі малюнки, учитель - маленькі. Учитель демон­струє та називає рослини. Діти знаходять названу рослину на великому малюнку та накривають його. Перемагає той учень, який першим накриє малюнок з відповідними рослинами.

Сад, город, поле, лука

Учитель кидає дітям по черзі м'яч і називає рослину. Учень, який спіймав м'яч, повинен швидко відповісти, де вона росте -у саду, на городі, полі, лузі.

Знайди пару

Варіант перший.

Учнів поділяють на дві команди: одній роздають листя, іншій - плоди. За сигналом учителя учні стають парами таким чином, щоб листя відповідало плодам.

Варіант другий.

Одна команда отримує коріння (цибуля, ріпка, морква, картопля та ін.), інша - бадилля.

 

Три однакових листка

Гру проводимо восени під час екскурсії. Для гри необхідні натуральні об'єкти чи предметні малюнки.

Учитель демонструє дітям листочок дерева, куща. Діти знаходять по три подібних листочки. Перемагає той, хто виконає завдання першим.

Збираємо букет

Мета: закріпити знання весняних квітів.

Для гри необхідно кілька великих ма­люнків, на кожному по одній квітці, паперові пелюстки різних квітів та малюнки квіткових стебел. Учитель демонструє великий малю­нок квітки, пояснює дітям, яку назву має квіт­ка, які в неї пелюстки за кольором, формою, розміром. Рекомендується використовувати вірші:

Пролісок

Я пролісок синенький

І перший навесні

Сказати вам раденький:

«Кінець! Кінець зимі!»

З-під снігу мій листочок

До сонця простягну

І ніжний мій дзвіночок

Вітатиме весну.

К. Переліспа

 

Конвалії

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

А як звуть їх - угадай?

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, не буду рвати -

Шкода їхньої краси!

М. Познанська

 

 

Півники

У квітник побіля хати.

Збіглись півники чубаті.

Через ті чубки, мабуть,

Їх і півниками звуть.

В. Лучук

 

На столах перед дітьми лежать малюн­ки із стеблами квітів. Діти повинні вибрати потрібні пелюстки, назвати їхній колір, форму і скласти квітку. Той, хто впорався із завдан­ням перший, вважається переможцем.

Орнамент із листя

Ця гра не тільки допоможе учням повторити і згадати назви дерев, а сприятиме розвитку мислення, уваги, пам’яті.

Для гри необхідне листя дерев. Учитель складає візерунок із листочків (наприклад,два листочки клена, один листок каштана і тому подібне). Учні продовжують викладати самостійно подібну послідовність. Гру можна провести у формі змагання двох команд. Кожна команда за заданим зразком складає візерунок.

Потрібно - не потрібно

Пропоную дітям гру: «Я хочу посадити овочі на городі. Картопля потрібна?». Діти відпо­відають: «Потрібна». Перераховую овочеві рослини, називаю також фруктові. Учні повинні вказати на помилку. Коли закінчили «висаджувати» овочі на городі, гра продовжується - «саджають» фрукти (ягоди) в саду. Під час перераховування фруктів називаю овочі. Перемагає той учень, який жодного разу не помилився.

Готуємо борщ

Для гри потрібні натуральні овочі чи малюнки з їх зображенням. Пропо­ную дітям приготувати борщ до обіду. Учні вибирають овочі, котрі необхідні для борщу (капуста, картопля, буряк, квасоля, морква, цибуля і т.п.). Серед овочів потрібно пропо­нувати також ті, які не потрібні для приготування борщу (приміром, огірки, кабачки).

 

Магазин

Для гри необхідні муляжі овочів та фрук­тів чи картинки. Діти в «магазині» вибирають товари самостійно, але касир-вчитель пропускає їх тільки за умови, якщо вони скажуть, що з чого можна приготувати, як виросли овочі, фрукти. Якщо відповідь не задовольняє касира, він не пропускає покуп­ця, який у цьому випадку радиться з дітьми і більш детально й точно відповідає на запи­тання касира. Діти можуть об'єднуватися по двоє-троє для спільної покупки. Тоді вони розповідають про неї разом.

 

 

1.3 Дидактичні ігри на уроках читання

 

Усім відомо, що саме процес читання на початковій його стадії – надзвичайно складний для дітей, особливо з тяжкими вадами мовлення, потребує від них значних розумових зусиль. А використання гри дозволяє навчатись у легшій, вільній формі. Ігри на уроках читання надзвичайно корисні. Вони сприяють розвитку в дітей спостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнення, які спрямовані на корекцію вад звукової сторони мовлення, дислалію, дисграфію. Саме завдяки грі вчитель може естетично оформити навчальний матеріал, а учень – емоційно сприймати його.

Завдяки ігровим формам занять вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити у свої сили. Наприклад, діти мають багато іграшок.

 Я пропоную дітям:

1. Навчи іграшку читати це речення, текст.

2. Чия лялька краще прочитає?

3. Яка іграшка хоче розповісти прочитане?

4. Прочитай своїй ляльці.

 Учні, які не дуже прагнули до серйозного й систематичного тренування та протестували проти вимог «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру.

 Водночас варто застерегти й від надмірного захоплення грою у навчанні дітей. Потрібно привчати їх виконувати завдання і в звичайній формі, показувати, що навчання – це не лише гра, а й серйозна, важка праця. Ось приклад деяких ігор, які я використовую на уроках читання.

Гра «Чарівний мішечок»

Набір предметів змінюється залежно від мети навчання: це іграшки, в назвах яких є потрібні літери; дрібні речі,які треба описати тощо.

Гра «Листоноша»

Діти отримують листи із завданням для складання невеликих оповідань за малюнком чи опорними словами. Гра для сильніших учнів.

Гра «Відгадай»

На столі розкладено 5-6 іграшок або предметних малюнків. Діти уважно розглядають їх і мають якийсь вибрати. Один учень повинен розповісти про цей предмет, не називаючи його, щоб усі інші здогадалися, про що йдеться.

Гра «Який предмет зайвий?»

Гра «Яка літера заблукала?»

1.Знайти звукову схему до предметного малюнка чи навпаки. (1-2клас)

2.Вибрати предметні малюнки, в назвах яких є тверді чи м’які приголосні звуки; 1, 2, 3-складові слова, з наголосом на 1,2, 3-му складі, що відповідають на питання «Хто?» або «Що?» й означають назву одного чи кількох предметів.

3.Робота в парах: складання діалогів (покупець – продавець, лікар – хворий; розмова по телефону тощо).

Гра «Мікрофон»

- Чого навчились на уроці?

- Яке завдання сподобалось найбільше?

- Чия відповідь сподобалась?

 

Гра «Ланцюжок» (4 клас)

Гру можна проводити з м’ячиком.

Для закріплення вміння аналізувати пропоную такі завдання.

Дібрати слово, якому відповідають такі ознаки:

    чисте, блакитне, безхмарне;

    круглий, гумовий, синій.

Назвати предмети, що відповідають заданій ознаці:

зелена (ялинка, трава, гусінь),

холодна (зима, вода, рука),

 білий (цукор, сніг, папір).

Знайти відповідне слово: білка (літає, бігає, стрибає), крокодил (повзає, ходить, плаває), слон (плаває, стрибає, ходить).

Вказати назви тварин, яким відповідають такі дії: бігає, гавкає, пасеться, мукає, літає, каркає.

Скласти речення, використовуючи слова з першого та другого стовпчиків (4клас)

Соловей  ґелґотати

Пшениця   щебетати

Гусак            шелестіти

Діти, які вміють робити звуковий аналіз, краще читають і без проблем пишуть диктанти, списують. Процес письма досить складний. Дитина чує певний звуковий потік. Щоб його записати, вона повинна розчленувати те, що чує, на окремі звуки, співвіднести звуки з певними фонемами, а фонеми перевести у букви. Тож для малюка з вадами мовлення цей процес важкий і тернистий. Щоб полегшити його, використовують гру «Живий звук».

Гра «Живий звук» (1клас)

Учитель. Мені недавно сказали, що звуки можна оживити і показати руками. Голосний – кружечок. Руки підніміть і з’єднайте над головою. Вийшов кружечок.

  Твердий приголосний – це рисочка. Поставте зігнуту в лікті руку перед грудьми.

М’який приголосний – дві рисочки. Поставте перед грудьми дві зігнуті в ліктях руки. Робота над вивченням лексики у школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток мовлення, вироблення навичок, свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів. Ураховуючи, що молодші школярі часто узагальнюють за несуттєвими ознаками, використовую вправи на конкретизацію понять.

Вправи на конкретизацію понять

1. Продовжте ряд слів (3клас):

 - квіти – це гвоздики, маки, айстри…

   - птахи – це дятел, ворона, ластівка…

 - риби – це окунь, карась, щука...

Закінчить речення: «Дерева – це…», «Транспорт – це…», «Одяг – це…»

Вправи на формування вміння узагальнювати

Доповніть речення (3клас):

1. Лікар – це людина, яка…

2.  Учитель – це…

3.   … - це людина, яка співає.

4. Шуба – це одяг, а чоботи - …

5. Дуб – це дерево, а ромашка - …

Закінчить речення, вибравши потрібні слова:

1. Письменник – це людина, яка пише… (книжка, картина)

2. Художник – це людина, яка пише… (книжка, картина)

 Отже, ігрові форми на уроці класного читання – це найважливіший шлях залучення дітей до навчання читання. Завдяки застосуванню цікавих ігрових форм, учні не помічають, як вони засвоюють серію важливих операцій, що лежать в основі читання. Після цього діти не помітно для себе навчаються читати. Основна дидактична мета всіх ігрових завдань, які я пропоную на уроці грамоти - навчити співвідносити звук і букву, а від так, - читати цілими словами.

 

1.4 Залучення молодших школярів

до активної розумової діяльності через гру

 

 

Рідна мова є, без перебільшення, основним предметом у системі навчально-виховної роботи у початкових класах. “Головне для початкового навчання рідної мови полягає в тому, щоб учні здобули практичні знання і вміння, усвідомили функціональну роль виучуваних частин мови та їх найважливіших граматичних категорій у мові та мовленні”,- зазначав М. Вашуленко.

 Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно та правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

 Особливо актуальним є застосування на уроках української мови дидактичних ігор. Адже саме дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми покращють ефективність сприймання школярами начального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

 Емоційність ігрових ситуацій спонукає школярів бути активними, виявляти винахідливість. Це підвищує працездатність і активність учнів, рівень спілкування та якість знань. У процесі дидактичних ігор важливо використовувати наочність. Форми наочності змінюються відповідно до етапу оволодіння знаннями.

 

 

 

 Оптимальний ритм навчання молодших школярів забезпечують такі особливості уроків:

• зміна кількості й тривалості начальної діяльності (доцільний темп навчання, врахування рівня розвитку учнів при визначенні змісту і форми уроку);
• зміна видів діяльності (зосередження уваги учнів на розв’язанні навчальних завдань, виконання пізнавальних вправ, запобігання втомлюваності дітей, урізноманітнення діяльності, підтримання навчального інтересу);
• гнучкість педагогічної позиції;
• динамізм у спілкуванні з молодшими школярами, вміння перевтілюватися, вчасно підтримувати досягнення дітей.

Іменник – це перша частина мови, яка з’являється у мовленні дітей. На уроках рідної мови учні четвертого класу розпочинають знайомство саме з ним. Та чи можна зробити такі уроки радісними і цікавими для учнів? Чи здатні вони розкрити творчий потенціал дитини? Ствердно відповісти на ці запитання можна в тому випадку, якщо навчання інноваційне, у ньому використано неординарний підхід, самостійний вибір, цікавий матеріал, ігрову ситуацію. Так в учнів формується стійкий інтерес до вивчення рідної мови. Адже мислення дитини, як зазначав В.Сухомлинський, починається зі здивування. Звідси – вимога до створення емоційного комфорту. Таку комфортність учнів на уроках у початкових класах забезпечує використання гри, ігрових ситуацій.

Гра «Телефон» (4клас)

Матеріали: картки іменників для вчителя.

Учитель читає іменники кожного рядка, учні повторюють їх у тій же послідовності. Переможцем вважається той, хто правильно повторить іменники.

Картки:

1. Перець, помідор, огірок, капуста.

2. Літак, автобус, трамвай, тролейбус.

3. Яблуко, абрикос, слива, вишня.

Гра «Іменники на одну букву» (4клас)

Матеріали: письмове приладдя.

Потрібно за 3 – 5 хвилин дібрати і записати іменники на одну букву.

Ведучий пропонує на певну букву дібрати і записати іменники, що відповідають на запитання «Що?» («Хто?»). Наприклад, на букву В: веселка, віник, ворота, велосипед. Переможцем вважається той, хто протягом визначеного часу запише правильно найбільшу кількість таких слів.

Гра «Лото» (4клас)

Матеріали: картки, червоні та зелені кружечки.

Потрібно закрити на картці червоним кружечком ті іменники, які відповідають на питання «Хто?», а зеленим – які відповідають на питання «Що?».

Кожному учневі роздають картки і кружечки. За сигналом вони починають закривати іменники. Переможцем вважається той, хто правильно виконав завдання.

Гра «Хто більше?» (4клас)

Матеріали: секундомір.

Ділимо клас на дві команди (4 і 3 учні), а діти по черзі (за 10 секунд) називають іменники, що відповідають на питання «Хто?»

Гра «Хто? Що?» (4клас)

Матеріали: малюнки будиночків із підписами «Хто?», «Що?», конверт із картками слів.

Потрібно прочитати з карток слова, розмістити слова-назви істот і неістот у відповідні будиночки із запитаннями.

Викликаний учень отримує конверт і розподіляє слова за групами у відповідні будиночки. Гру можна повторити кілька разів.

Картки:

1. Білочка, мама, клей, зошит, вуж, чобіток, учень.

2. Зозуля, вікно, книжка, бабуся, ведмідь, цукерка.

3. Жираф пенал, вінок, огірок, джміль, ластівка.

 

Гра «Ідемо в ліс» (4клас)

Матеріали: зошит, ручка.

Потрібно за 3 хвилини написати в зошиті іменники, що означають назви істот і неістот, які ми можемо назвати, перебуваючи в лісі. Учитель ділить учнів класу на дві групи: перша пише іменники, що означають назви істот, друга – що означають назви неістот. Переможцем у кожній групі вважається той учень, який написав найбільше іменників.

Гра «Засели будиночки» (4клас)

Матеріали: малюнки будиночків із підписами «Власні назви», «Загальні назви»; карки зі словами – власними і загальними іменниками.

Читаючи слово з картки, необхідно «поселити» його у відповідний будиночок, повторити правило правопису власних і загальних іменників. Викликаний учень читає слова з карток і розміщує їх у відповідний будиночок, коментуючи при цьому свій вибір. Гру можна повторити кілька разів, викликаючи різних учнів.

Картки:

1. Річка, Антон, Дніпро, озеро, вулиця, Карпати.

2. Ворскла, море, газета, Інна, Київ, гори.

Гра «Який? Яка? Яке» (4клас)

Учитель називає слово, що відповідає на запитання «Хто?» або «Що?»

Гравці записують і добирають до нього та записують слова, які є назвами ознак, відповідають на питання «Який?», «Яка?», «Яке?».

Наприклад: дуб старий, високий, гіллястий, товстий, зелений… Скільки слів запише гравець – стільки достає очок. За неправильну відповідь знімаються 2 бали.

 Відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти дітям усвідомити мову як матеріал передачі думки і змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержуватися норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитися майстерно оперувати мовою.

 

 

1.5 Ігри та ігрові вправи в пропедевтичний період

 

Завданнями добукварного та пропедептичного періодів у спеціальній школі є виявлення знань учнів, підготовка учнів до вивчення систематичного курсу предметів, засвоєння правил поведінки у колективі, корекція психо-моторних функцій дитини.

Діти з психофізичними вадами досить різноманітні за структурою дефекту, за характером і рівнем інтелектуальної діяльності, за особистими проявами, звичками та нахилами. У всіх цих дітей спостерігається порушення нормального розвитку психічних, особливо, вищих процесів: активного сприймання, довільної пам'яті та уваги, словесно-логічного мислення, узагальнюючої та регулюючої функцій мови. Для цих дітей характерні порушення просторових сприймань, працездатності і різноманітні дефекти моторної сфери.

Різні сторони психічної діяльності учнів пошкоджені не однаково. Правильно організоване корекційно-розвиткове навчання в великій мірі визначає подальше успішне навчання учнів.

В організації уроків в першому класі вчителю потрібно пам'ятати, що основними методами роботи на даному етапі є гра і вправи. В пропедевтичний та добукварний періоди гра, ігрові моменти переважають над вправами. Уроки за своїм характером повинні бути наближені до цікавої для дітей побутової та ігрової діяльності.

Складність дефекту учнів, необхідність корекції їх вад вимагають особливого підходу до ігор і вправ для дітей з інтелектуальними порушеннями.

Ігри та вправи розміщено з поступовим ускладненням завдань. Всі вони сприяють корекції правильної вимови звуків та слів, розвивають вміння чути, бачити, діяти за зразком, активізують словник дітей, розвивають мислення, пам'ять, уяву, м'язову систему.

 

1.5.1 Розвиток слухового сприймання, мовного слуху

 

Учень концентрує довільну увагу на об'єкті сприйняття, сприймає почуте мовлення, довільно запам'ятовує його, закріпляє в довготривалій слуховій пам'яті, пригадує, уявляє, відтворює.

Правильно артикулює сприйняті на слух звуки мовлення, слова з ними, активізує словник, розширює словник новими словами.

Виявляє вольові зусилля, активний щодо засвоєння навчального матеріалу, радіє правильно виконаному завданню, адекватно реагує на зауваження.

«Секрет»

Вчитель пошепки промовляє слова і пропонує дітям повторити їх так само: мушка – мишка, тин – син, сума – гума. Добиватись, щоб діти уважно слухали, промовляли слова тільки пошепки, чисто і чітко, в тій послідовності, яка була промовлена вчителем.

«Повтори правильно»

Вчитель називає слово, наприклад, «акваріум» і пропонує дітям швидко і чітко повторити його. Слова для гри; тролейбус, велосипед, парасолька, ґудзик, комп'ютер, кукурудза та ін.

«Повтори за мною»

Вчитель промовляє слово і пропонує викликаній дитині повторити його так само голосно, або тихо чи пошепки.

«Впіймай та назви»

Варіанти гри:

• діти по черзі «виловлюють вудочкою» (дістають з пакету) предметні малюнки і називають зображений предмет голосно, тихо, пошепки;
• називають предмет і визначають з якого звуку починається слово;
• позицію заданого звуку у слові ( на початку, в середині, на кінці).

 

«Хто більше назве слів»

Вчитель називає який-небудь звук і разом з дітьми підбирає слова, в яких він зустрічається.

Потім всі стають у коло. Один з гравців кидає м'яч. Той, хто впіймав, називає слово з цим звуком. За правильну відповідь гравець отримує заохочення.

«З якого звуку починається або на який звук закінчується слово?»

Вчитель пропонує назвати своє ім'я і визначити з якого звуку воно починається і яким звуком закінчується, з якого звуку починаються і яким звуком закінчуються імена однокласників.

«Виділи слово»

Вчитель промовляє слова і пропонує дітям плеснути у долоні, коли вони почують слова, в яких є, наприклад, звук [л], [л']. Це можуть бути слова: лисиця, листя, любисток, ластівка, жук, лелека, машина, сопілка та Ін.

«Назви та відгадай»

Ігровий матеріал: предметні картинки з зображеннями на них предметів, в назві яких є звук [ш], а також парні до них без цього звука, наприклад: шишка-листок, шапка-хустка, шарф-рукавиці, душ-мило.

Вчитель виставляє картинки і просить розповісти, що на них зображено.

Тоді просить назвати лише ті картинки, в назвах предметів яких на них зображено є заданий звук. Необхідно добиватися чіткої вимови слів та звуків.

«Що в мішечку?»

Ігровий матеріал: мішечок та предмети, в назвах яких є звук [ц]: синиця, цукерка, цвіркун, цеглина, вівця, заєць, а також: кубик, м'яч, ґудзик.

Повідомляю дітям, що у мішечку лежить багато цікавого. Пропоную комусь з дітей підійти і витягнути що-небудь. Повідомляю дітям назву предмета і прошу декількох дітей повторити назву.

З предметів, витягнутих з мішка, на столі залишаються лише ті, в назвах яких є заданий звук.

 

«Живий та неживий»

Ігровий матеріал: предметні малюнки з зображенням : щука, кущ, щиглик, дощ, щітка, лящ, щур, плащ, хрущ.

Показую малюнки дітям, чітко промовляю назву, добивась чіткого повторення слів і звуків дітьми. Потім пропоную розділити картинки на дві частини: живі і неживі предмети.

«Відбери предмет»

Ігровий матеріал: іграшки та предмети в назвах яких є звук [ч]: чайник, човник, м'яч, сачок, річка, а також: лялька, ведмедик, машина та ін.

Показую всі предмети і пропоную назвати лише ті, в назвах яких є заданий звук.

  «Що для чого потрібно?»

Ігровий матеріал: предмети або картинки: чашка, ключі, гачок, сачок, м'яч.

Завдання: чітко назвати предмети і пояснити для чого вони потрібні.

«Будь уважним»

Промовляю слова, в назвах яких є певний заданий звук, а також ті слова, в назвах яких цього звука немає. Діти повинні плескати у долоні, коли почують слово з заданим звуком.

«Підбери потрібні слова»

Промовляю слова, подібні за звучнням: кішка-кіска, ріжки-ніжки. Потім промовляю одне слово і пропоную дітям самим дібрати до нього інші слова, подібні за звучанням.

«Допоможи»

  Промовляю фразу, але не домовляю її у останньому слові. Діти повинні закінчити це слово.

Са-са-са укусила ніс о  са

Су-су-су заплету собі ко су

Си-си-си воду прине  си

Ла-ла-ла молоко ли  ла

Ли-ли-ли липку поли  ли

Ло-ло-ло їдемо в се  ло

Ша-ша-ша бігає ло  ша

Шу-шу-шу шубу просу  шу

Ра-ра-ра біга дітво  ра

Ру-ру-ру рака я бе  ру

Ри-ри-ри чітко гово  ри

Ро-ро-ро принеси від  ро

На-нана ми піймали ли  на

Ну-ну-ну я козу тяг  ну

Но-но-но підемо в кі  но

Не-не-не яблуко смач  не

Ні-ні-ні сонце у вік  ні

Ни-ни-ни червоні каву  ни

Ва-ва-ва ми вчимо сло  ва

Ву-ву-ву пісню знаємо но ву

Ви-ви-ви котика зло  ви

Ве-ве-ве корабель пли  ве

Ві-ві-ві зошити но  ві

Ко-ко-ко ми купили моло ко

Ку-ку-ку мама сіє му  ку

Ки-ки-ки достигають груш ки

Кі-кі-кі білочки верт  кі

Ти-ти-ти велика рос  ти

То-то-то тепленьке паль то

Ті-ті-ті вогонь у пли  ті

Та-та-та пташечка лі  та

Ту-ту-ту хату заме  ту

Те-те-те тополька рос  те

Ди-ди-ди вийди із во  ди

Ді-ді-ді хвилі на во  ді

Де-де-де мабуть, дощ бу де

Ду-ду-ду граю на ду  ду

Зу-зу-зу я візок ве  зу

Зе-зе-зе он слимак пов  зе

За-за-за йди додому ко  за

«Думай не поспішаючи»

Вчитель в цій грі перевіряє як діти навчилися чути і виділяти у словах, які він, назве певні звуки:

• підбери слово, яке починається на останній звук слова стіл;
• згадай пташок, у назвах яких є звук [с];
• підбери слово, яке б починалось на [к] і закінчувалось на [а];
• яке отримаємо слово, якщо до ні- додамо один звук
• підбери слова на один певний звук;
• придумай кличку собачці, щоб у назві був звук [у];
• назви у класі всі предмети, в назві яких є певний звук.

«Як Колобок вчився говорити»

Ігрова вправа проводиться у формі розповіді. «Коли Колобок спікся, дідусь і бабуся вирішили навчити його говорити. А почали вчити його говорити, поділяючи слова на частини. Ось, наприклад, о-са.Повтори, Колобочку.»

Вчитель пропонує допомогти навчити іграшкового Колобка говорити, повторюючи за ним слова по складах. Після кількох поділів слів на склади пропонує самостійно поділити нескладне для поділу слово.

«Знову про навчання Колобка»

Вчитель пропонує поділити на частини слова. Діти ділять слова на частини, використовуючи: поплескування у долоні, підкладання долонькі під підборіддя, використовуючи палички для лічби.

«Нова пісенька Колобка»

«Колобок навчився говорити, покотився по доріжці і, зустрічаючи на лісових доріжках звіряток, вирішив їх теж навчити говорити. Давайте допоможемо йому у цьому».Спочатку пропонуються для поділу двоскладові слова, потім трискладові.

«Магазин іграшок»

Ігровий матеріал: іграшки, м'яч, лялька, машина, собачка, Буратино, Чебурашка.

Кожному гравцеві дається завдання купити іграшку, в назві якої є два склади. Потім потрібно поділити назву іграшки на склади. Далі «продаються» іграшки, у назві яких є три склади.

«Листоноша приніс листа»

Ігровий матеріал: індивідуальні конверти, в яких лежать предметні малюнки. У назвах слів є 2-3 склади.

Всі діти отримують конверти з малюнками, уважно роздивляючись те, що на них зображено і по завданню відбирають ті, в назві яких є два склади, а потім три.

«Лист від пташок»

Ігровий матеріал: малюнки з зображенням птахів, в назві яких є 2-3 склади.

1 завдання: знайти картинку з зображенням пташки, в назві якої є 2 склади. Потім шукають слова з 3 складів.

2 завдання: дібрати слова, подібні даним.

«І знову про Колобка»

Колобок просить допомогти йому правильно сказати слово. Добираються двоскладові слова і в них навмисно вчитель неправильно ставить наголос.

1 завдання: уважно слухати слово і голосно повторювати за вчителем правильну вимову, виділяючи наголошений склад;

2 завдання: за допомогою паперових квадратиків білого кольору викласти схему слова ( два квадратики).

3 завдання: виділити голосом наголос, наголошений склад у схемі замінити на квадратик чорного кольору.

«Гра-естафета»

Діти промовляють слова з заданим вчителем звуком і передають один одному палочку-естафету. Потрібно визначити кількість складів у слові та місце наголосу.

«Казка «Ріпка» на новий лад»

Діти згадують казку «Ріпка» їм пропонується визначити кількість складів у іменах героїв, виділити наголошений склад, Кожна правильна відповідь надає більшої сили герою казки.

«Запишемо речення»

Ігровий матеріл: довга картонна полоска-речення, короткі картонні полоски- слова.

Вчитель виставляє на дошці декілька малюнків. Діти називають їх. Потім вчитель виставляє на дошці один малюнок, а над ним виставляє картонну полоску. Запитує, що намальовано (Котик). Полоска- це слово. Що вам відомо про котика? ( нявчить, муркоче, ловить мишей і т.д.). Кожне слово- коротка картонна полоска.

«Прочитаємо речення»

Ігровий матеріал з попередньої гри.

Вчитель просить дітей допомогти за допомогою полосок «записати» слова, а потім «речення».

«Розкажи про іграшку»

Ігровий матеріал: іграшки.

Вчитель показує іграшкового ведмедика і просить когось з дітей розповісти про нього. (Ведмедик волохатий). Просить учнів повторити перше слово (ведмедик). Педагог малює на дошці коротку лінію. Потім просить повторити друге слово. Малюється друга лінія. Так вчитель записує всю розповідь про ведмедика. В кінці кожного речення ставиться крапка. Можна підрахувати кількість слів у реченні.

«Складемо розповідь»

Ігровий матеріал: сюжетні малюнки.

Вчитель пропонує розглянути малюнок. Хто на ньому зображений? Що зображено? За допомогою коротких ліній одна дитина «записує» речення, а інша «читає».

 

1.5.2 Розвиток зорового сприймання. Розрізнення основних кольорів

 

Формування сприймання кольорів. Знаходження кольору за зразком, засвоєння назв кольорів. Класифікація предметів за кольором, виділення зайвого предмета. Формування у учнів навчальної діяльності: розвиток умінь слухати, діяти за інструкцією вчителя щодо вибору означеного кольору і його порівняння за зразком, використання дидактичного матеріалу. Уточнення назв кольорів, збагачення словникового запасу. Розвиток образної пам'яті. Наведення прикладів предметів означеного кольору.

«Зелений, червоний, жовтий»

Ігровий матеріал: картонні кружечки червоного, зеленого і жовтого кольорів.

Діти стають у коло, вчитель з трьома кружечками посередині. Вчитель дає команди: «Зупинись!», «Приготувались!», «Пішли!»- одночасно піднімаючи відповідний кружечок.

«Повітряні кульки»

Ігровий матеріал: папір з наклеїними вузькими різнокольоровими смужками, кола таких самих кольорів.

Попередньо на папір або картон наклеюють вузькі смужки 4-7 різних кольорів і вирізають з кольорового паперу кола такого ж самого кольору. Це палички, а кола- кульки. Кульки потрібно «прив'язувати» до ниточок одного кольору з кулькою.

«Знайди такий самий»

Ігровий матеріал: 4-6 кульок різного кольору.

Запропонувати дитині вибрати з 4-6 кульок точно таку саму, як і у вас у руках.

«Мозаїка»

Ігровий матеріал: для кожного гравця по 5 фішок любого кольору; картонні карточки з намальованими довгими і короткими полосками.

Гра в тому, щоб довжина позначалась кольором: довгі полоски, наприклад, зелені, а червоні – короткі. Вибрати по одній карточці і дитина викладає візерунок.

«Одяг для ляльки»

Ігровий матеріал: лялька з картону, декілька комплектів одягу для неї: синій, червоний і т.д.

Лялька кожного разу хоче одягти одяг різного кольору. Ускладнення гри: включення у комплекти одягу різних кольорів, відтінків.

Лото «Колір та форма»

Ігровий матеріал: 30 вирізаних геометричних фігур різного кольору і відтінків для ведучого, для учня по 5 фігур різного кольору.

Гра проводиться в декілька варіантів.

1 варіант: ведучий показує по 1 фігурі, а учень знаходить у себе таку ж саму і показує ведучому.

2 варіант: ведучий називає і форму, і колір.

«Якого кольору буває предмет?»

Ігровий матеріал: різнокольорові прапорці чи карточки.

Ведучий називає будь – який предмет і запитує якого він буває кольору. Замість відповіді учні піднімають прапорці чи карточки відповідного кольору.

«Підбери за кольором»

Ігровий матеріал: предметні малюнки, кольорові прапорці або карточки.

Дітям роздають предметні малюнки. У ведучого кольорові прапорці. Він піднімає, наприклад, червоний, а діти шукають у себе малюнок з зображенням предмета, який має такий колір.

«Підбери кольорові стрічки»

Ігровий матеріал: різнокольорові стрічки.

Вчитель прив'язує стрічки до перекладини стільця і пропонує викликаним учням показати стрічки відповідного кольору.

«Наведемо лад»

Педагог вибірково вкладає в конверти з силуетним зображенням рослин прямокутники. Гра починається з того, що пропонується дітям навести лад і розкласти прямокутники в ті самі конверти, де намальовані овочі, фрукти або квіти відповідного кольору.

 

 

 

 

 

1.5.3 Поняття про кількісну характеристику предметних множин

 

Формування сприймання множин предметів, які різняться великою кількістю предметів: багато – один, багато – мало (спочатку на одноманітних предметах).

Засвоєння і використання в мовленні слів, які відображають кількісні відношення. Розвиток мисленнєвих операцій аналізу і синтезу в процесі практичних дій з множинами: порівняння кількості, збільшування чи зменшування кількості на один.

«Порівнювання груп предметів»

Ігровий матеріал: набір геометричних фігур.

У кожного учня конверт з геометричним матеріалом. В один ряд на парті учні викладають 5 квадратиків. Нижче – 4 трикутники. Учням дається завдання визначити, однакова чи неоднакова кількість фігур.

«Поняття «один, багато»

На столі предмети. Яких предметів більше? Який предмет один?

«Потяття «однакова кількість, неоднакова кількість, більше, менше»

Ігровий матеріал: 2 конверти з зображенням однакових предметів, але різного кольору.

1 варіант: учні розкладають предмети з одного конверта зверху, а з другого – нижче. Порівняння груп предметів за кількістю. Їх може бути однакова чи неоднакова кількість.

2 варіант: на основі розглядання предметів з ігровим сюжетом розкриваються поняття, які вивчаються.

«Більше, менше, стільки ж, порівну, непорівну»

Ігровий матеріал: набір геометричних фігур або предметних картинок.

Покладіть кружечки, а під ними (або на них) – квадрати. Чого більше? Чого менше? Що треба зробити, щоб предметів стало порівну?

 

 

 

1.5.4 Поняття про величину

 

Формування сприймання розміру предметів: обстеження величини предметів шляхом накладання і прикладання; порівняння розміру трьох і більшої кількості предметів. Розвиток абстрактно – логічного мислення. Розвиток зорового сприймання величини предметів. Розвиток образної пам’яті.

  «Одягнемо ляльку»

Ігровий матеріал: 2 ляльки різного розміру, 2 комплекти одягу.

Пояснити учням, що лялькам холодно і вони хочуть одягтися, але переплутали одяг.

«Згорнути стрічку»

Влаштовуються змагання з згортання стрічки. Але стрічки мають бути різними за довжиною. Після змагання і пояснення причин програшу або виграшу (накладання стрічок однієї на другу і з’ясування довжини), учень починає звертати увагу на довжину стрічки, яку бере.

«Збір врожаю»

Ігровий матеріал: гудзики та коробки різного розміру.

Гудзики потрібно розкласти у відповідні коробки.

«Побудуємо башту»

Ігровий матеріал: кубики різного кольору.

Учень на власному досвіді впевниться в тому, щоб побудована башта була непохитною, унизу повинен бути великий кубик, вище – менший, а ще вище – ще менший. Згодом кубики можна поміняти на картонні фігури.

«Порівняй предмети»

Ігровий матеріал: іграшки або предмети різного розміру.

Запропонувати дитині визначити чим ці предмети схожі, а чим відмінні. (Ведмедик великий, а зайчик маленький).

 

 

 

«Високий – низький»

Учні йдуть по колу. Ведучий повідомляє про те, що зараз всі будуть проходити крізь ворота. Якщо буде повідомлено, що ворота низькі, потрібно буде нахилитись, якщо високі, то пройти так, як і зараз.

«Спортсмени шикуються»

Ігровий матеріал: 10 картонних полосок однакової ширини, що відрізняються за довжиною (від 2 см до 20 см).

Учневі пропонується розташувати спортсменів за зростом: від самого маленького до самого високого. Необхідно навчити його діяти послідовно: обрати спочатку найменшого, потім – найменшого з тих, що залишились і т.д.

«Побудуємо будинок»

Ігровий матеріал: по 3-4 комплекти вирізаних з картону деталей будинку.

В цій грі учень будує будинки з різного розміру частин.

«Скажи навпаки»

Запропонувати учневі пограти: «Я буду казати слова, і ти також кажи, але навпаки, наприклад, великий – маленький». Можна запропонувати наступні пари слів: товстий – тонкий, довгий – короткий, високий – низький.

 

1.5.5 Просторові поняття

 

Формування поняття простору на основі орієнтації в частинах свого тіла. Формування навчальної діяльності: орієнтування на робочому місці, на сторінках підручника, зошита.

Формування зорового сприймання просторового розташування предметів відносно один до одного.

Розвиток зорової, рухової пам’яті просторового розташування предметів.

«Візьми прапорець»

Ігровий матеріал: прапорці.

Вчитель пропонує учню взяти прапорець у праву руку, потім у ліву.

 

«Дзеркало»

Вчитель і учні стають один навпроти одного. За командою педагога діти піднімають праву руку, ліву руку, згибають у коліні праву ногу, ліву ногу.

  «Розмісти іграшку»

Дитина сидить за партою. Запропонувати поставити іграшку на парту, посадити її у верхній куток парти, у нижній куток.

«Вгадай, що загадали»

Вигористовуються іграшки. Вони повинні бути достатньо великі, щоб учень міг посадити чи поставити іграшку перед собою, за собою, збоку. Повідомляю учням, що ви загадали одну з іграшок, а йому потрібно сказати яку. Адреса іграшки, наприклад, така: позаду тебе, перед тобою, зліва, справа.

«Що де розміщено»

Перед учнем аркуш паперу або зошит, предметний малюнок. Запропонувати йому розмістити малюнок у ценрі, справа від центру, зліва від центру, у правий верхній куточок листка, у лівий верхній, правий нижній, верхній нижній.

«Скажи правильно»

Ігровий матеріал: аркуш паперу, з наклеїними малюнками.

Запропонувати дитині уважно подивитись і сказати, що зображено в цетрі (зайчик). Що зображено справа від нього, що зліва, зверху, знизу.

«Веселе коло»

Учні стають у коло.Відпрацьовуються поняття: поруч,позаду,попереду,за.

«Шикуйсь»

Запропонувати учням стати за зростом. Опрацювання понятть: вище, нижче, посередині, поруч, після, перед.

«Театр іграшок»

Ігровий матеріал; іграшки, які різняться величиною.

Обігрується сцена з любої народної казки. Опрацювання понять: у, за, поряд, після, перед, тут, там, попереду, позаду.

 

«Фізкультурний парад»

Ігровий матеріал: прапорці зеленого та червоного кольорів.

Діти стають у шеренгу або колонки. У правій руці учні тримають червоні прапорці, у лівій – зелені. За  командою педагога піднімають угору або праву руку, або ліву. Опрацьовуються поняття: правий, лівий, біля, попереду, позаду, після, перед, праворуч, ліворуч.

 

1.5.6 Поняття маси

 

Формування сприймання маси на основі зорового, тактильного, рухового обстеження. Розвиток загальної моторики шляхом зважування предметів на долонях.

Розвиток наочно-образного мислення. Розвиток абстрактно-логічного мислення на основі визначення ваги предмета, визначення однакових за масою предметів.

Розвиток пам’яті. Запам’ятовування слів, які визначають масу предметів.

«Зважування на долонці»

Покласти на долоньку учня по черзі предмети вагою 100, 200, 300 грамів. Запропонувати дитині відчути різницю у вазі і викласти предмети на парті від найважчого до найлегшого.

«Зважимо на обох долоньках»

Матеріал, як і в попередній грі. Але зваження відбувається на обох долоньках з послідовним викладанням предметів від найважчого до найлегшого.

«Знайди однакові за вагою»

Запропонувати з певною кількості предметів шляхом зважування спочатку на одній долонці, а потім на обох, знайти два однакових за вагою предмети.

 

 

«У аптеці»

Шляхом зважування на долоньках, як на аптекарських вагах, визначити найважчий предмет, найлегший, однакові за вагою.

«Що важче?»

1 варіант гри: розглянути предмети у класі і на око визначити, який предмет у класі важчий, який легший.

2 варіант гри: визначити вагу групи предметів: стіл-стілець, парта- стілець.

«Що легше?»

Ігровий матеріал: велике відро, маленьке відро, м’ячі різного розміру, повітряна кулька, книжка, зошит.

Визначити найлегший предмет.

«Хто найлегший або найважчий?»

Ігровий матеріал: малюнки пташок або звірів.

Визначити найважчого, найлегшого птаха або звіра.

 

1.5.7 Геометричні фігури (круг, трикутник)

 

Формування сприймання геометричних фігур на основі зорового, тактильного обстеження. Розвиток наочно-дійового мислення. Визначення форми предметів і окремих його частин сприяє розвитку аналізу та синтезу.

Розвиток наочно-образного мислення, образної пам’яті. Формування мисленнєвих операцій.

«Пізнай форму»

Організовується гра-змагання. Хто швидше перекотить кулю, кубик.

«Поштова скринька»

Ігровий матеріал: картонна коробка з прорізаними вікнами у формі геометричних фігур, «листівки»-геометричні фігури.

Дитині потрібно опускати «листівки» у свої отвори.

 

«Зроби візерунок»

Ігровий матеріал: набір геометричних фігур.

Потрібно викласти орнамент з одноколірних геометричних фігур (аплікація-зразок).

«Головоломки»

Ігровий матеріал: трикутники різного кольору і розміру, круги.

Викласти предмети: будиночок, човник і т.д.

«Магазин килимів»

Ігровий матеріал: набір геометричних фігур, білий папір.

Пояснити учню, який килим ви б хотіли мати: «В середині кружечок, згори 4 трикутники, знизу 3 трикутники, зліва 2 круги, справа 3 круги».

«Доповни ряд відповідною формою»

Ігровий матеріал: плоскі геометричні фігури.

На набірному полотні виставлені ряди геометричних фігур (різних за величиною). Учні повинні відшукати відповідну за формою і величиною, і доповнити кожен ряд.

«Що змінилось?»

Ігровий матеріал: геометричні фігури.

На набірному полотні три фігури, пропонується дітям запам’ятати послідовність їх розміщення. По сигналу діти закривають очі, а вчитель змінює форми місцями або забирає одну із них. Діти повинні сказати що змінилось.

«Підбери за формою»

Ігровий матеріал: карточки з зображенням геометричних фігур і предметів різної форми.

Виставляється карточка з зображенням, наприклад, круга: «У кого є круглі предмети?» Гра продовжується з іншою геометричною формою.

«Вгадай, яка це фігура»

Ігровий матеріал: геометричні фігури з картону.

Геометрична фігура описується, а інші учні повинні назвати фігуру.

 

«Назви предмет»

Вчитель пропонує назвати предмети, які мають форму круга. Діти називають предмети.

«Зайвий предмет»

Ігровий матеріал: набірне полотно, плоскі геометричні фігури.

Вчитель виставляє на набірному полотні геометричні фігури. В кожному ряду одна фігура відрізняється або кольором, або формою, або розміром.

Учні повинні знайти «зайву» фігуру і пояснити чому вони так вирішили.

«Назви фігури»

На наборному полотні з геометричних фігур викладені казкові герої. Учні повинні назвати  з яких геометричних фігур вони викладені.

«Знайди трикутники (круги)»

Ігровий матеріал: геометричні фігури, намальовані на дошці.

Учні повинні знайти і показати трикутники (круги).

«Зроби, як я скажу» (слуховий диктант)

Ігровий матеріал: конверти з набором геометричних фігур, аркуш паперу.

Вчитель пропонує учням покласти перед собою чистий аркуш паперу. Посередині покласти круг, зліва від нього-маленький трикутник, справа-великий трикутник, зверху-маленький круг і т.д.

«Зоровий диктант»

Ігровий матеріал: набірне полотно, індивідуальні набори геометричних фігур.

1. Вчитель виставляє на набірному полотні декілька геометричних фігур. Учні за зразком викладають у себе на партах геометричні фігури в тій же послідовності.

2. На набірному полотні вчитель виставляє фігури у вигляді орнаменту. Учні повторюють цей орнамент.

3. Фігури виставляються на набірному полотні на 20-30 сек. Учні повинні запам’ятати їх розміщення і викласти його на своєму індивідуальному полотні.

 

1.5.8 Часові поняття

 

Формування сприйняття часу на основі: практичної діяльності учнів, на основі природних об’єктивних ознак. Розвиток наочно-образного мислення. Послідованість частин доби. Формування цілісного сприймання доби.

Формування абстрактно-логічного мислення. Розвиток пам’яті на основі відтворення подій та природних ознак. Збагачення словника, розвиток зв’язного мовлення.

«Продовжуй»

Пропонуємо учневі продовжити речення: «Зараз ранок, а після нього буде…»

«Кольоровий день»

Набір з 4 картинок замінюється на кольорові карточки. Поястини дітям, що голуба карточка-ранок, жовта-день, синя-вечір, чорна-ніч. Закріплюється поняття доби.

«Гра з м’ячем»

Діти стають у коло, вчитель з м’ячем у центрі кола. Вчитель промовляє фразу, кидає дитині м’яч і просить фразу закінчити: «У школу ми прийшли…(сьогодні).» «День іменинника буде…(завтра)». «Вчора був понеділок, а сьогодні….», «Сьогодні вівторок, а завтра буде…»

«Повільно, швидко»

1. Дітям пропонується послухати музику і в залежності від темпу музики рухатися швидко чи повільно.
2. Показати дітям малюнки тварин і визначити, хто з них як рухається.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників від участі в грі. Для вчителя результатом є рівень засвоєння школярами знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин. Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі є метою пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов'язаний із зацікавленням. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють із використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне – значно продуктивніше. Органічне поєднання гри та навчання сприяє також усебічному розвитку, формуванню інтересу до знань.

Результативність дидактичної гри у формуванні інтересу до навчання.

Педагогічний пошук учителя-практика має завжди спиратися на досягнення сучасних навчальних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості, до яких насамперед належать дидактичні ігри. Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: «Чого я навчився?»

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину любити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні».

Саме в іграх розпочинається вільне спілкування дитини з колективом класу, порозуміння між учителем і учнем. У процесі гри виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, у процесі гри, дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

В. Сухомлинський говорив, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Гра має бути не епізодом, а проходити крізь усе життя дитини. Адже гра – це творчість, гра – це праця, а праця – це шлях дітей до пізнання світу.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 

1. Аикеева Н.П. Воспитание игрой: Книга для учителя. М. Просвещение – 1987 [5, с.12 – 15].
2. Артемова Л. В. Вчися, граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят: Кн. для вихователів дит. садків та батьків. -К.: Томіріс, 1995.- 112 с.
3. Бадер В. Розвиток мовлення під час роботи над реченням // Урок української. – 2001. - №6.
4. Басюра В.І. «Дидактичний матеріал з математики для 1 і 2 класів допоміжної школи»-К. «Радянська школа», 1986.
5. Бігич О.Б. Вправи з навчання техніки читання та письма українською мовою у початкових класах. – К: Ленвіт, 2006.
6. Богуславська Е.М., Смірнова К.О.- «Розвиваючі ігри» К., 1991.
7. Бондаренко А.К. Дидактические игры в школе. – М.: Наука, 2001.
8. Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. – 2001. - №1.
9. Гельфан Є.М., Рябінін Б.С. «Ігри та вправи для маленьких і великих» К., 1969.
10. Гуцан Л. Гра як засіб пропедевтичної профорієнтаційної роботи. // Початкова школа. – 2005. - №9. –[ 2, с. 51 – 52].
11. Дидактические игры и познавательные задания в 1 классе четырехлетней начальной школы: Пособие для учителей / Н. П. Подгорная, Н. М. Бибик, Н. Ф. Скрипченко. - К.: Рад.шк., 1998. - 63 с.
12. Жоржик О. Формування пізнавальної діяльності учнів у процесі спільної ігрової діяльності. //Рідна школа. – 2000. - №3 [ 1, с.37 – 39].
13. Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації // Школа. – 2004. - №7.
14. Клеменченко Д.В. «Збірник вправ з математики для початкових класів»- К. 1987.
15. Мельниченко І. Дидактичні ігри та цікаві завдання з математики за комплексною програмою "Росток». //Початкова школа. – 2011.№4 –[ 4, с.16 – 18].
16. Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. Савченко О. Я. - К.: «Початкова школа», 2002.-464 с.
17. Рижук В.І. Гра як метод навчання й виховання. //Початкове навчання та виховання. – 2005. №16 – 18 – [3, с.20 – 25].
18. Ульяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації // Початкова школа. – 2006. - №9.
19. Чумак Т. Ігрові елементи на уроках мови // Дивослово. – 2001. - №7.
20. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 2005. - №9.