Корекційні прийоми вчителя – дефектолога «Інклюзивно – ресурсного центру» в роботі з дітьми, які мають порушення зору

Консультація на тему:

Корекційні прийоми вчителя – дефектолога «Інклюзивно – ресурсного центру»

 в  роботі з дітьми,

які мають порушення зору

Корекційні прийоми при роботі з дітьми,

які мають порушення зору:

•            через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75-100 кд/м²;
•            приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня;
•            в унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим;
•            пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще;
•            давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане;
•            озвучуйте все, що пишете;
•            намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом;
•            з метою участі учнів з вадами зору у фронтальній роботі класу для них необхідно підготувати індивідуальний дидактичний матеріал, наприклад, картки, таблиці, схеми;
•            зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути папір матовий, а не глянцевий, шрифт великим і контрастним;
•            учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів;
•            з таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи;
•            доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків;
•            частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці;
•            стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить тексти до очей;
•            дитина може погано бачити вираз вашого обличчя, не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я;
•            не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо);
•            завжди називайте себе та інших співрозмовників, а також усіх присутніх і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте озвучувати свої же­сти та написи. Намагайтеся передати словами те, що часто висловлюється мімікою і жестами. Не забувайте, що звичний жест «там...» людина, яка не ба­чить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувайте щора­зу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його;
•            дізнайтеся, чи потрібно попереджати дитину про перешкоди під час руху (сходи, двері тощо). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підійти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спускаєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пере­суваючись, не робіть різких рухів;
•            за столом можна пояснити, що і де знаходиться на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 – шматок сиру, на 3 – салат, на 6 – хліб»;
•            необхідно навчити школярів орієнтуватися у приміщенні школи (до моменту, доки дитина не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, її слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форма­тах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, аудіо записи); дати можливість вико­ристовувати звукозаписуючі прилади і комп'ютер. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні сходинки, двері тощо);
•            не бійтесь  використовувати такі дієслова як бачити, дивитися, розглядати, називати якості об'єктів, які сприймаються зором, оскільки ці слова є такою ж частиною їхнього словника, як і зрячих дітей. Діти з порушенням зору за зазначених слів позначають свої методи ознайомлення з довкіллям (дотик, розглядання або послідовний зоровий аналіз);
•            діти з порушенням зору часто намагаються «приховати» або
  заперечувати свій дефект, інші ж, знаючи про поінформованість своїх
  однокласників про недоліки їхнього зору, почуваються дискомфортно при публічному виявленні їхніх проблем, тому краще підготувати
  дітей заздалегідь, щоб не викликати підвищеного інтересу і некоректні висловлювання;
•            посмішка або кивок головою як спосіб заохочення не завжди доступні дітям із порушенням зору. Краще покласти руку на плече або погладити її, словесна похвала ще важливіше, бо її чують інші діти;
•            діти з порушенням зору через наявні комплекси намагаються не
  привертати уваги до своїх проблем і соромляться попросити допомоги, вважаючи за краще самотужки переживати свої проблеми. У таких випадках потрібно постійно тримати дитину в полі свого зору і намагатись побачити та відчути, коли їй потрібна допомога.

Отже, аби дитина із порушенням зору могла нормально розвиватися  і навчатися у загальноосвітній школі, треба забезпечити їй належні умови.