Корекційно-розвиткова програма "Подолання негативних емоційних станів молодших школярів"

ЖИТОМИРСЬКИЙ ЦЕНТР ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ І МОЛОДІ

 

 

 

 

 

 

Подолання негативних емоційних станів молодших школярів

Корекційно-розвиткова програма

 

 

 

 

Автор:

Долгополова Олена Юріївна

                                                             практичний психолог ЦТДіМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Анотація

Вступ

 

Заняття №1 «Знайомтеся, це – Я!».......................................................................9

Заняття №2 «Справжній друг – який він?».................................................... 11

Заняття №3 «Справляємося з гнівом і образою»............................................13

Заняття №4 «Долаємо агресивність»................................................................16

Заняття №5 «Нестрашні страхи».......................................................................19

Заняття №6 «Нестрашні страхи» (продовження)...........................................21

Заняття №7 «Вчимося керувати собою»...........................................................23

Заняття №8 «Вчимося керувати собою» (продовження)…………………...25

Заняття №9 «Я і люди поряд зі мною»………………………………………..27

Заняття №10 «Я і люди поряд зі мною» (продовження)………………..…..29

Заняття №11 Підсумкове……………………………………………………….33

 

Лекторій для батьків

Управління гнівом……………………………………………………………….35

Дитяча агресивність……………………………………………………………..36

Дитячі страхи…………………………………………………………………….38

Дитячі капризи та істерики……………………………………………………...39

Дитяча жадібність………………………………………………………………..41

 

Список використаної літератури…………………………………………….43

 

 

 

 

 

Анотація

на корекційно-розвиткову програму

«Подолання негативних емоційних станів молодших школярів»

Емоції та почуття людини – це те, що наповнює її життя особливим смислом, збагачує духовний світ, дає змогу сприймати реальність через призму своїх переживань, насолоджуватися і радіти, засмучуватися і страждати, тобто жити повноцінним життям. Виховання емоційної культури дитини можна вважати одним із ключових пунктів виховного процесу сучасної школи.

Молодші школярі часто потрапляють до «емоційного полону», тому що, в силу віку, ще погано керують своїми почуттями. Лише у процесі дорослішання та особистісного розвитку в них поступово формується здатність усвідомлювати й контролювати свої переживання, розміти емоційний стан інших людей. Почуття дітей з часом стають стабільнішими глибшими. Особливість психології молодшого школяра полягає в тому, що він мало усвідомлює свої переживання і не завжди розуміє причини, які їх викликали.

Багато малюків у цей час потребують підтримки та допомоги, тому важливо, щоб дорослі зрозуміли проблеми та переживання дитини. Щоб дитина могла свідомо регулювати свою поведінку, її слід навчити її адекватно висловлювати власні почуття, знаходити конструктивні засоби виходу зі складних ситуацій. Основні проблеми виникають через несвідоме почуття «внутрішнього хаосу», пов’язаного з браком уміння аналізувати свої почуття. У молодшому шкільному віці особливо активно відбувається формування довільності, розвивається здатність до рефлексії. У цей період дитина може успішно вчитися опановувати свої емоції. На це і спрямовані заняття програми «Подолання негативних емоційних станів молодших школярів». Основою матеріалу є переживання дітей, їхні стійкі повсякденні стосунки, те, що їм близьке, зрозуміле. Неодмінною умовою занять є використання повсякденного досвіду учнів.

Завдання програми – допомогти дітям навчитися управляти власними емоціями, почуттями, контролювати емоційні реакції, осмислено регулювати їх, знаходити адекватні способи вираження почуттів та емоцій. Завдяки заняттям діти зможуть визначити свої почуття, розрізняти їх за інтенсивністю, керувати ними, усвідомлюючи та приймаючи різні емоції. Заняття дозволяють створити оптимальні умови для безпечного саморозкриття, дитини. Під час занять діти можуть набути досвіду самоаналізу, усвідомлення своїх почуттів, контролю над ними. Це сприятиме не лише збереженню психологічного здоров’я, а й особистісному зростанню.

Корекційно – розвиткова програма «Подолання негативних емоційних станів молодших школярів» складається зі вступу, одинадцяти занять, лекторію для батьків та списку використаної літератури.               

У вступі обґрунтовано актуальність теми програми, зазначено її мету, об’єкт, предмет, завдання. Вказано методи і форми роботи, структуру занять необхідні матеріали та обладнання, очікуванні результати.

У практичному блоці викладено заняття, які спрямовані на розвиток дружелюбності, комунікабельності, вміння контролювати власні емоції. Заняття складаються з малюнкових вправ, вправ на самопізнання та самовиховання, дидактичних ігор, графічних завдань, рухливих пауз.

У просвітницькому блоці пропонуються поради, рекомендації батькам, щодо подолання негативних емоційних станів дитини.

У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було розроблено корекційно – розвиткову програму.

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність: діти молодшого шкільного віку дуже емоційні. Основним джерелом емоцій для них є ігрова та навчальна діяльність (успіхи і невдачі у навчанні, взаємини в колективі, учать в іграх тощо).

Молодші школярі безпосередні, відверті у вираження своїх емоцій та переживань – радості, суму, страху, задоволення або незадоволення. Вони бурхливо реагують на події, які їх зачіпають і часто потрапляють до «емоційного полону», оскільки не можуть свідомо керувати власними почуттями. Емоції молодшого школяра дуже бурхливі, дитина легко втрачає рівновагу, виходить з себе, схильна до афектів.

Особливість молодшого школяра полягає в тому, що вони погано усвідомлюють свої і чужі почуття. Найлегше вони диференціюють ті емоції, які виникають у знайомих життєвих ситуаціях, проте не завжди можуть виразити свої переживання словами. Діти краще розрізняють позитивні емоції, ніж негативні.

Характер у молодшого школяра лише формується, тому має певні особливості. Наприклад, капризування, впертість – це своєрідна форма протесту малюка проти тих вимог, які ставлять перед ним батьки, школа. Імпульсивність, схильність діяти спонтанно, необдумано,  невміння поставити перед собою мету і долати труднощі - це зумовлено недостатньою сформованістю вольових процесів. Вольова сфера ще недостатньо розвинена, вони лише вчаться керувати власними емоціями.

Метою корекційно-розвивальної програми є навчити дітей вмінню диференціювати власні емоції, керувати своїм емоційним станом, справлятися з негативними емоціями і адекватно виражати свої почуття. Оскільки дитина молодшого шкільного віку здебільшого не здатна усвідомлено брати участь у корекційній роботі, адже не може чітко визначити суть своїх труднощів у емоційній сфері, то для підвищення ефективності роботи заняття проводяться в ігровій формі.

Також приділяється увага подоланню дитячого егоїзму, розвитку комунікабельності, дружелюбності, формуванню понять «справжній друг», «дружба».

Програма була апробована протягом 2017-2019 років на базі Житомирського Центру творчості дітей і молоді практичним психологом закладу. Програма є результативною, позитивно сприймається дітьми. Робота за програмою дозволяє навчити дітей розуміти свій емоційний стан, вчить контролювати та адекватно проявляти свої емоції, орім того, розвиває комунікативні навички дитини, дружелюбність, вміння спілкуватися з оточуючими.

 

Мета: подолання негативних емоційних станів молодших школярів, розвиток емоційної сфери дитини.

 

Завдання:

• навчити дітей розрізняти і усвідомлювати власні переживання;
• ознайомити учнів з основними почуттями та емоціями, як «позитивними» так і «негативними»;
• розвиток вміння виражати свої негативні емоції адекватним шляхом;
• навчити школярів прийомам емоційної саморегуляції;
• розвиток комунікабельності, дружелюбності, поваги до почуттів та емоцій інших людини.

 

Напрями роботи:

• формування знань про емоції;
• формування вміння адекватно виражати свої емоції;
• формування вміння керувати своїми емоціями.

Методи і форми роботи:

• малювання дітьми різних емоцій, почуттів, настрою;
• психогімнастичні вправи та етюди;
• обговорення ситуацій;
• бесіди;
• програвання різних варіантів поведінки;
• релаксаційні вправи.

Структура занять:

• програма складається з 11 занять та лекторію для батьків;
• заняття проводять з групою дітей (по 4-10 осіб), тривалість одного заняття – 1 година, періодичність 1-2 рази на тиждень, заняття може проводити практичний психолог або педагог;
• кожне заняття має свою мету. Заняття №1 і №2 присвячені знайомству дітей між собою, створенню сприятливої емоційної атмосфери і довіри, формуванню поняття «справжній друг», «дружба». Заняття №3-№8 мають на меті подолання негативних емоційних станів дітей, розвиток ефективного контролю над власними емоціями. Мета занять №9, №10 - розвиток комунікабельності, дружелюбності, самосвідомості; корекція асоціальних проявів поведінки. Останнє заняття – підсумкове. Його мета – актуалізувати отримані знання і навички, поділитися враженнями від роботи у групі.
• програма також доповнена лекторіями для батьків, в яких розкриваються причини дитячої агресії, імпульсивності, егоїзму тощо. Лекторії містять поради для батьків як допомогти дитині справитися з тими чи іншими негативними емоційними і поведінковими станами.

Матеріали та обладнання: ватман (фліпчарт), кольорові олівці, фломастери, фарби, альбом для малювання, клубок ниток,  різнокольорові стікери, м’яч, м’яка іграшка.

 

Очікувані результати:

• усвідомлення учнями важливості своїх почуттів;
• розвиток здатності до емоційної регуляції власної поведінки;
• формування довільності, навичок рефлексії;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №1 «Знайомтеся, це - Я!»

Мета: знайомство дітей у мікрогрупі, розвиток навичок спілкування, створення сприятливих умов для роботи, ухвалення правил роботи на занятті

Необхідні матеріали: клубок ниток, ватман (фліпчарт), кольорові олівці, фломастери, фарби, музичний супровід

 

Вправа «Чарівний клубок»

Психолог: «Давайте станемо у коло. У мене в руках клубочок, але він не простий, а чарівний. Він допоможе нам краще познайомитися один з одним. Ми будемо передавати його по колу, у кого в руках опиниться клубочок розповість нам про себе – як його звати, що йому подобається». Психолог першим починає знайомство з дітьми, таким чином показуючи, як виконувати завдання. Потім він розмотує клубок, береться за початок нитки, передає його дитині, що стоїть поряд. Діти передають клубок один одному, розповідаючи про себе і тримаючи у руках нитку. Коли клубок знову повертається до психолога він говорить: «Ось ми познайомилися один з одним. А тепер натягніть нитку і заплющте очі. Відчуйте, ви одне ціле і кожен з вас дуже  важливий».

 

Вправа «Закінчи речення»

Діти сидять у колі. Психолог повідомляє, що знайомство триває і пропонує дітям по черзі закінчити наступні речення:

• Я мрію про…
• Я вмію гарно…
• Я хочу бути…
• Я люблю читати…
• Я щасливий коли…

 

 

Обговорення правил поведінки на занятті

Психолог повідомляє, що під час занять важливо притримуватися простих правил:

• Бути активним і щирим
• Бути доброзичливим і поважати інших
• Не перебивати тих, хто говорить
• Берегти таємниці (не розповідати стороннім про почуте на занятті)

Правила обговорюються, уточнюються. Ухвалені правила записують і залишають на видному місці протягом усіх занять.

Вправа «Мій настрій»

Дітям пропонується розповісти про свій настрій. Його можна намалювати на папері певним кольором, порівняти з погодою, квіткою, твариною, показати мімікою або жестами. Все залежить від бажання та фантазії дитини.

 

Вправа «Танцюємо сидячі»

Сидячі, під веселу музику діти виконують довільні танцювальні рухи.

 

Рефлексія

Діти за допомогою 10 пальців оцінюють заняття. Важливо дати дітям висловитися, що їм сподобалося, чи бажають відвідувати заняття надалі.

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №2 «Справжній друг – який він?»

Мета: розвиток дружелюбності, комунікабельності, формування у дітей поняття «справжній друг»

Необхідні матеріали: різнокольорові стікери, ватман (фліпчарт), кольорові олівці, фломастери, м’яка іграшка або м’яч

 

Вправа «Добрі побажання»

Учасники по колу передають один одному якесь гарне побажання за допомогою міміки й жестів.

 

Вправа «Я хочу подружитися з…»

Серед бажаючих обирають ведучого. Він говорить «Я хочу подружитися з…» і описує зовнішність когось із присутніх дітей. Той, кого описав ведучий повинен себе впізнати, підійти до ведучого, посміхнутися і потиснути йому руку. Після цього він стає ведучим.

 

Вправа «Незакінчені речення»

Психолог пропонує дітям продовжити наступні речення:

• Справжній друг – це той…
• Друзі ніколи…
• Я хочу, щоб мій друг…
• Я гарний друг, тому що…

Вправа «Риси справжнього друга»

На дошці (фліпчарті, ватмані) робиться напис «Справжні друг». Психолог роздає дітям стікери з різними рисами характеру. Діти повинні вибрати ті риси, які, на їх думку, найкраще відображають поняття «справжній друг». Один з учнів виходить до дошки, прикріплює стікери з рисами і пояснює, чому саме ці риси було обрано.

Риси характеру: дружелюбний, терплячий, добрий, сердитий, уважний, чесний, ввічливий, брехливий, серйозний, відвертий, гостинний, надокучливий, злий, милосердний, агресивний, надійний, хитрий, вихований, гордий, життєрадісний, злопам’ятний, комунікабельний.

 

Вправа «Тільки разом!»

Дітям пропонують об’єднатися у пари і стати спина до спини. Далі потрібно постаратися повільно-повільно, не відриваючи своєї спини від спини товариша, сісти на підлогу. А чи зможуть вони так встати?

Обговорення вправи:

• З ким сідати і вставати було найлегше?
• Що було найважчим у цій вправі?

Вправа «Правила поведінки з ровесниками»

Психолог пропонує дітям встановити власні правило поведінки з друзями. Правила записують і залишають на видному місці протягом усі занять.

• Завжди звертайся до іншого на ім’я
• Дотримуйся правил ввічливості в спілкуванні: вітайся, прощайся, дякуй за допомогу тощо;
• Ніколи не підвищуй голосу на іншого, навіть якщо тебе хтось розсердив, спокійно намагайся з’ясувати, що сталося;
• Виявляй увагу, чуйність до інших;
• Ділися з друзями, не сварися через дрібниці;
• Якщо вчинив недобре, не бійся зізнатися в цьому, попроси пробачення, визнай свою помилку.

Вправа «Досягнення»

Психолог по черзі передає дітям м’яку іграшку або м’яч, кожен має продовжити речення «Сьогодні я зрозумів…»

Заняття №3 «Справляємося з гнівом та образою»

Мета: навчити дітей керувати своїм емоційним станом, справлятися з емоціями гніву та образи, адекватно виражати негативні емоції

Необхідні матеріали: м’яч, папір для малювання, кольорові олівці, фломастери, фарби

 

Вправа «Дзеркало»

Обирають ведучого. Психолог пропонує йому уявити, що він прийшов у магазин дзеркал з маленькою мавпочкою, яка сидить у нього на плечі. Ведучий стає у центр кімнати, а інші діти – «дзеркала» - розташовуються навколо. Мавпочка не може сидіти спокійно, постійно крутиться, а «дзеркала» одразу відтворюють її рухи.

 

Бесіда

Під час бесіди діти намагаються відповісти на такі запитання:

• Що може тебе розізлити?
• Як ти себе поводишся, коли сердишся?
• Що ти відчуваєш під час гніву?
• Назви слова, які ти говориш, коли сердишся?
• А якщо ти чуєш на свою адресу образливі слова, що ти відчуваєш, як поводишся?
• Що ти робиш, аби не сердитися?

Мета бесіди – визначити стратегію поведінки дітей у конфліктних ситуаціях, виявити, чи можуть діти справитися з негативними емоціями.

У підсумку, важливо наголосити, що обов’язково слід проговорити негативні ситуації з батьками або з друзями. Дітям слід пояснити, що існують адекватні словесні форми вираження гніву (наприклад, «Ти мене образив», «Я гніваюсь на тебе тому, що…»).

Разом з дітьми можна скласти  список «чарівних» речей, якими можна скористатися, якщо емоції гніву чи образи переповнюють.  Наприклад, чашка (у неї можна «викричати образу»), листки паперу (їх можна рвати та м’яти), пластилін (з нього можна виліпити фігурки того, хто образив, а потім переробити або зім’яти), олівці (ними можна намалювати неприємну ситуацію, а потім заштрихувати або перемалювати) тощо.

 

Вправа «А ти…!»

Діти стають у коло і кидаючи по черзі один одному м’ячик, називають один одного смішними необразливими словами. Наприклад, «Ти - огірок»,  «А ти – кавун!», «А ти – чашка!»…І так до тих пір, доки потік слів не закінчиться.

 

Вправа «Камінчик у черевичку»

Діти сидять у колі. Психолог просить їх пригадати ситуацію, коли у їх черевичок випадково потрапляв камінчик. Що відбувається далі? Спочатку його ніби не помічаєш, потім він починає муляти ніжку, все сильніше і сильніше. Ми відчуваємо біль. Тоді ми знімаємо черевичок і витряхуємо камінець. Проте на ніжці залишається ранка.

Наш гнів та образи – це камінці у черевичках. Якщо не вийняти їх вчасно, вони можуть стати причиною багатьох проблем. Психолог пропонує дітям подумати і сказати, чи ображені вони на когось, чи гніваються? Якщо так, то скажіть: «У мене камінчик у черевичку. Я ображена на Миколу, бо він сміявся над моїми окулярами». Якщо ж ні то скажіть: «У мене немає камінчика у черевичку».

 

Вправа «Прогноз погоди»

Психолог пропонує дітям намалювати таку погоду (або пору року), яка на даний момент відповідає їх настрою. Наприклад – літній сонячний день відповідатиме веселому гарному настрою, похмура осінь означатиме сум, сильний дощ, шторм позначає емоцію гніву тощо.

 

Релаксація. Вправа «Пташки»

Психолог: давайте уявимо, що ми – маленькі пташки. Ми вільно літаємо по лісу, вдихаємо його аромати, милуємося красою. Ось ми присіли на велику красиву квітку, вдихнули її аромат, а ось полетіли на самий вершечок берези, оглянули ліс згори. Подув легенький вітерець і ми полетіли до лісового струмка з чистою водою. Присіли на березі струмочка, почистили пір’ячка, попили прохолодної води і знову полетіли увись. Ще раз оглядаємо ліс, сильно-сильно  замружуємося, повільно розплющуємо очі.     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №4 «Долаємо агресивність»

Мета: навчити дітей справлятися з агресивністю, вмінню розслаблятися, керувати негативними емоціями, розвивати товариськість, дружелюбність

Необхідні матеріали: папір для малювання, кольорові олівці, фломастери, фарби, музичний супровід

 

Вправа «Хі! – Ха! – Хо!»

Учасники стоять у колі, тримаючись за руки. За командою ведучого (психолога) вони високо підстрибують догори тричі. Під час першого стрибка діти кричать «Хі!», під час другого – «Ха!», під час третього – «Хо!». Виходить смішне привітання один одного «Хі! – Ха! – Хо!». Після закінчення вправи всі аплодують один одному.

 

Вправа «Дикі звірі»

Кожна дитина уявляє себе якоюсь дикою твариною і протягом 3-5 хвилин зображує її. Дозволяється гарчати, шипіти, робити характерні рухи. По команді «Стоп» гра припиняється.

 

Бесіда

Психолог: на минулому заняття ми говорили про гнів і образу, про те як негативно вони на нас впливають. Сьогодні ми поговоримо про ще одну негативну рису – агресивність. Хто знає що це? Давайте пригадаймо, коли ми були агресивними? Що ми при цьому відчуваємо?

Агресивність – дуже негативна риса. Вона робить нас забіякуватими, дратівливими, впертими, заставляє нас ображати, принижувати інших, заважає бути хорошими друзями. Від неї страждають наші батьки, вчителі, кращі друзі, і, як наслідок, – ми самі. Тож давайте вчитися приборкувати цю «норовливу гостю». Ми вже знаємо, як можна долати гнів та образу. А позбавитися агресивності можна, виконуючи такі прості вправи:

• під час сильного роздратування сильно стиснути руки у кулаки, напружити м’язи рук, потім поступово розслаблятися, «відпускаючи» негатив
• можна уявити себе левом! Красивим, спокійним, врівноваженим, впевненим у своїх силах! Голова гордо піднята, плечі розправлені. У нього твоє ім’я, твоє тіло, ти – лев!
• сильно-сильно надавити п’ятами на підлогу, все тіло, руки, ноги напружені. Слід уявити себе могутнім деревом, дуже міцним, з сильним корінням, що уходить глибоко під землю…Тобі ніщо не може вивести з рівноваги, ти спокійний і могутній
• якщо ти починаєш сильно сердитися, постарайся зробити 5 повільних вдихів і видихів, а потім повільно порахуй до 10

Вправа «Голка й нитка»

Діти стають один за одним. Перша дитина – голка. Вона бігає, міняючи напрямки. Решта біжить за нею, прагнучи не відставати.

Під час виконання вправи доречне використання музики.

 

Вправа «Вулкан»

          Психолог пропонує дітям намалювати вулкан. Що може трапитися з тими, хто знаходиться поблизу вулкана під час його виверження? Знайдіть способи виверження вулкана, безпечні для оточення і його самого.

 

Вправа «Посварилися два півники»

Двоє дітей закладають руки за спину, стають на одну ногу і, підстрибуючи, намагаються вдарити один одного плечима, роблячи різкі рухи вперед.

Обговорення вправи:

• Через що могли посваритися півники?
• Чи добре півникам, які б’ються?
• Як їм помиритися?

Важливо, що у ролі «півників» побували усі учасники групи.

Релаксація. Вправа «Звуки прибою»

Психолог: давайте уявимо, що ми лежимо на теплому піску, відчуваємо приємний легенький вітерець…Ми заплющуємо очі і відпочиваємо на березі моря. Промінчик сонця торкнувся наших ніжок, ніжки розслаблені і теплі. Промінчик торкнувся животика, стало ще тепліше, приємніше. Промінь торкнувся наших щічок, носика, нам тепло, ми вдихаємо свіже морське повітря…Ми дихаємо рівно, глибоко, слухаємо пісню морських хвиль…Повільно розплющуємо очі, потягуємося.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №5 «Нестрашні страхи»

Мета: зниження тривожності, подолання страхів; створення атмосфери захищеності та взаємодовіри, зняття емоційного напруження

Необхідні матеріали: фліпчарт (ватман), папір для малювання, кольорові олівці, фломастери, фарби

 

Вправа «Приємні спогади»

Діти сидять у колі і кожен по черзі розповідають, що гарного трапилося з ними цього ранку (наприклад, «Я з’їв смачний сніданок», «Мама побажала мені гарного настрою» тощо).

 

Бесіда «Що таке страх?»

Психолог: Діти, що таке страх? Як ми можемо зобразити це відчуття мімікою та жестами? Які приказки про страх ви можете пригадати? Як ви їх поясните?

На заняттях ми будемо вчитися долати наші страхи або спробуємо…подружитися з ними. І ви побачите, що наші страхи маленькі, часом смішні, проте зовсім не страшні.

Під час обговорення треба наголосити, що ті чи інші страхи переживають і дорослі, і діти. При чому вони необов’язково боягузи. Просто бувають ситуації, коли трапляється щось неприємне, непередбачуване. І кожна людина може навчитися долати свій страх.

 

Вправа «Чого я боюся?»

Психолог пропонує дітям намалювати те, що їх лякає. Потім, за бажанням, діти демонструють свої малюнки, а товариші відгадують, що це за страх.

 

 

 

Вправа «Корисні страхи?»

Психолог пропонує учням подумати і сказати, чи існують корисні страхи? Чи таке відчуття, як страх взагалі ніколи не потрібне?

Необхідно, щоб кожна дитина висловила свою думку і аргументувала її (наприклад, якщо немає страху, то можна поранитися, обпектися, потрапити під автомобіль тощо). Відповіді записуємо на фліпчарті (ватмані).

Психолог: як бачимо, страх також може  бути корисним. Деякі страхи оберігають нас від багатьох неприємностей. Роблять нас більш обачними, уважними, розсудливими.

 

Вправа «Вітерець»

Діти сидять зручно і заплющують очі. Один з дітей гладить усіх по спинці, він – «вітерець». Потім діти повинні розплющити очі і вгадати, хто був вітерцем. Бажано, що у ролі «вітерця» побував кожен учасник групи.

 

Рефлексія

Діти по черзі відповідають на питання:

• Сьогодні на занятті я зрозумів, що…
• Мені сподобалося (не сподобалося) заняття, тому що…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №6 «Нестрашні страхи» (продовження)

Мета: зниження тривожності, подолання страхів; створення атмосфери захищеності та взаємодовіри, зняття емоційного напруження

Необхідні матеріали: папір для малювання, кольорові олівці, фломастери, фарби

 

Вправа «Усмішка по колу»

Діти сидять у колі, взявшись за руки, посміхаються одне одному і тиснуть долоньки

 

Вправа «Кольори і звуки твого настрою»

Діти сидять зручно, заплющують очі і уявляють колір і звук, який найкраще відображає їх настрій у цю хвилину.

Обговорення: який колір ви уявили? Який звук? Вам було холодно чи тепло?

 

Вправа «Подолай свій страх»

Психолог: На минулому занятті ми вже говорили, що кожному з нас інколи буває страшно. Страхи переживають усі, це нормально, оскільки у житті людини є багато непередбачуваних або неприємних ситуацій. Давайте зараз заплющимо очі і пригадаємо ситуацію, коли вам було дуже-дуже страшно. Через деякий час розплющте очі.

Обговорення: діти, за бажанням, розповідають про те, що вони уявили, передають свій емоційний стан.

Психолог: а тепер той страх, про який ви розповіли, давайте намалюємо на папері. Свою роботи необов’язково показувати іншим.

Коли малюнки завершено, психолог пропонує дітям зробити з цим малюнком те, що захочеться: розірвати, замалювати, зім’яти, розтоптати тощо.

Обговорення: що ви відчували, коли розповідали про свій страх? Чи легко було його намалювати? Що ви відчули, коли зіпсували малюнок?

 

Релаксація. Вправа «Веселка»

Психолог: діти, заплющте очі і уявіть блакитне високе небо. Світить яскраве сонечко, проте десь далеко-далеко шумить веселий дощик…І на небі з’являється красуня-веселка. Пройдіть під нею, доторкніться до її різнокольорових промінчиків. Ось ви торкаєтеся до червоного і жовтого промінців, вони гарячі, нам стає тепло і спокійно. Ось ми торкаємося синього кольору, відчуваємо його прохолоду. Погляньте ще раз на свою веселку. Повільно розплющте очі.

 

Вправа «Побажання»

Діти беруться за руки і прощаючись, бажають одне одному щось приємне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №7 «Вчимося керувати собою»

Мета: подолання емоційної нестриманості, імпульсивності, егоїзму, розвиток самоконтролю, уваги

Необхідні матеріали: музичний супровід

 

Вправа «Поділись своєю радістю»

Діти сидять у колі, кожен з них по черзі говорить, що для нього є радістю. За допомогою усмішки і потиску долоньки дитина ділиться своєю радість з сусідом праворуч.

 

Вправа «Будь уважним!»

Гравці ходять по колу, психолог домовляється з ними: коли він скаже слово «зайчики» усі повинні стрибати, коли слово «коники» - бити ногою об підлогу, «раки» - задкувати, «птахи» - махати руками, наче крилами, «лелеки» - завмерти стоячи на одній нозі.

 

Вправа «Егоїст»

Психолог: мама принесла до чаю три тістечка. Хлопчик узяв собі одне тістечко, а про інші сказав: «Ось ці два я з’їм увечері». Мама подумала: «Мій син - егоїст».

Обговорення: як ви гадаєте, хто такі егоїсти? Що мав сказати хлопчик? Як би на його місці вчинили ви?

 

Вправа «Мишоловка»

Діти стають у коло, беруться за руки і підіймають їх догори – це «мишоловка». Один з дітей – мишка. Вона бігає через мишоловка, а у цей час діти вимовляють лічилку: «Один, два, три, чотири, дружно мишку ми зловили» (двічі), після чого опускають руки, намагаючись зловити гравця- «мишку».

 

Вправа «Заборонений номер»

Гравці стоять у колі. Вибирається цифра, яку не можна вимовляти, замість її вимови гравець плескає в долоні. Наприклад, заборонений номер – цифра 5. Починається гра, коли перша дитина каже «один», друга продовжує рахунок і так до п’яти. П’ята дитина мовчки плескає в долоні п’ять разів. Шостий говорить «шість» і.т.д.

 

Вправа «Запам’ятай свою позу»

Діти стоять у колі або у різних кутках зали, кожна дитина повинна стати у будь-яку нову позу і запам’ятати її. Коли зазвучить музика, всі діти розбігаються, з її закінченням вони повинні повернутися на свої місця і стати у ту саму позу.

 

Вправа «Кошеня»

Психолог: заплющимо очі та уявімо, що ми маленькі кошенята. Лежимо на килимку і муркочемо свою улюблену пісеньку. Нам тепло та затишно. Нам гріє спинку ласкаве сонечко. Ми мружимося, потягуємося, повільно розплющуємо очі.

Після виконання вправи діти діляться своїми відчуттями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №8 «Вчимося керувати собою» (продовження)

Мета: подолання емоційної нестриманості, егоїзму, розвиток самоконтролю, уваги

Необхідні матеріали: кольорові олівці, м’яч

 

Вправа «Колір твого настрою»

З великої коробки кольорових олівців дітям пропонують обрати той, який найкраще відображає їх настрій.

Обговорення: чому у тебе сьогодні такий настрій? Ти б хотів змінити його протягом цього заняття?

 

Вправа «100 м’ячів»

Діти стають у коло, в руках ведучого – м’яч. Він кидає його комусь з учасників, попередньо «змовившись» з ним очима. Той, спіймавши м’яч, перекидає його іншому, попередньо спіймавши його погляд. Завдання гравців – піймати погляд іншого і не допустити падіння м’яча на підлогу.

 

Вправа «Слон і крокодил»

Діти довільно ходять кімнатою. Коли ведучий (психолог) говорить «слон» всі повинні широко розвести руки в сторони, зображаючи великого слона; якщо ведучий говорить «крокодил», всі плескають рукою об руку, зображуючи пащу крокодила. Коли ведучи говорить «жирафа» діти повинні підняти руку високо вгору, зображуючи шию жирафи. Під час гри ведучий називає одну тварину, а показує іншу, щоб заплутати дітей.

 

Вправа «Хочу – і все!»

Хлопчик прийшов з мамою до магазину, щоб купити спортивні кеди. У магазині спортивних товарів продавалися ще й новенькі велосипеди – красиві, блискучі. «Я хочу цей велосипед!» - сказав хлопчик. Мама тихо відповіла, що зараз у неї немає грошей для такої покупки. «А мені що до цього!», - крикнув хлопчик і тупнув ногою, - «Я хочу велосипед! Негайно!». Мама озирнулась і побачила, що покупці і продавці дивляться на її сина. Вона потягнула його за руку, щоб швидше вивести з магазину, але він підігнув під себе ноги і впав на підлогу. І ось він лежить на брудній підлозі, гупає по ній кулаками, калатає ногами повітря і повторює плаксивим голосом: «Хочу! Негайно! Хочу – і все!»

Обговорення: вам сподобалася поведінка хлопчика? Чому? Що йому належало зробити? Щоб зробили на місці хлопчика ви?

 

Вправа «День і ніч»

Якщо ведучий (психолог) говорить «День» діти довільно пересуваються по кімнаті, бігають, граються. Коли ведучий скаже «Ніч» діти мають завмирають у довільній позі. Гра повторюється декілька разів, поступово час, коли діти стоять непорушно, збільшується до однієї хвилини.

 

Вправа «Дерева»

Психолог: давайте уявимо, що ми дерева, піднімемо руки вгору, тягнемося високо-високо. Покачаємо руками із сторони в сторону, ніби дме сильний вітер і розкачує гілки. Покажемо, як дме вітер «Шшшш-шшшш»…Гілочки опали вниз і ніби метуть по землі…Потім знову підіймаються високо-високо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття № 9 «Я і люди поряд зі мною»

Мета: розвиток комунікабельності, дружелюбності, самосвідомості; корекція асоціальних проявів поведінки; створення доброзичливої атмосфери в групі

Необхідні матеріали: папір для малювання, кольорові олівці, фарби або фломастери

 

Вправа «Привітання»

Психолог пропонує дітям, пританцьовуючи, привітатися один з одним різними частинами тіла: великими пальцями, ліктями, колінами, вухами тощо.

 

 Вправа «Хто це?»

Психолог пропонує дітям намалювати автопортрет, на звороті потрібно вказати 10 своїх найважливіших рис характеру. Після виконання роботи малюнки збираються. Далі психолог зачитує риси і завдання дітей – за рисами визначити автора.

Обговорення: Які риси ви вважаєте найважливішими? Чому? Чи хотіли б якісь риси змінити? За якими рисами ви одразу впізнали когось? За якими рисами одразу впізнали вас? Чи є ці риси позитивні?

 

Вправа «Ябеда»

Хлопчик заважає малювати дітям, які сидять за столом. Він забирає собі чужі олівці, псує чужі малюнки. Діти проганяють його. Хлопчик із плачем біжить до вчительки і скаржиться, що його скривдили.

Обговорення: Чи мав право хлопчик скаржитися на дітей? Чому? Якби інші діти так само кривдили його, як би він почувався?

 

 

 

          Вправа «Чотири стихії»

Усі гравці сидять колом. Ведучий домовляється з ними: якщо він скаже слово «земля», усі повинні опустити руки вниз; слово «вода» - витягнути руки вперед; слово «повітря» - підняти руки вгору; слово «вогонь» - обертати руки в ліктьових суглобах. Хто помиляється, той вибуває з гри.

 

Вправа «Нахаба»

Хлопчик сів на лавочку під вікнами будинку і голосно ввімкнув музику на мобільному телефоні. Через деякий час з під’їзду вийшла жінка і попросила хлопчика перейти в інше місце або зменшити гучність. «Ти граєш саме під нашими вікнами, а в мене тільки-но заснула маленька дочка». – «А мені то що! Де хочу, там і сиджу!» - сердито промовив хлопчик.

Обговорення: Чому хлопчик заважав іншим? Чи правильно він повівся? Як би вам зробили подібне зауваження, як би ви вчинили?

 

Вправа «Врятуй пташеня»

Психолог пропонує дітям уявити, що в них на долонці лежить маленьке, беззахисне пташеня. «Зігрійте його своїм подихом, ніжністю, теплом. Уявіть, як би ви піклувалися про нього, щоб зробили. Воно було зовсім слабеньке, та завдяки вашій турботі зміцніло, стало сильним. Розкрийте ваші долоньки і випустіть птаха на волю. Пташка радісно злітає. Що ви можете сказати їй на прощання?»

 

Рефлексія

• Діти сидять у колі. Усі по черзі закінчують речення:
• Сьогодні на занятті я навчився…

• Сьогодні на заняття я зрозумів…

 

 

Заняття №10 «Я і люди поряд зі мною» (продовження)

Мета: розвиток комунікабельності, дружелюбності, самосвідомості; корекція асоціальних проявів поведінки; створення доброзичливої атмосфери в групі

Необхідні матеріали: папір для малювання, кольорові олівці, фарби або фломастери

 

Вправа «Привітання»

Діти стоять у колі і вітають один одного приємними словами-побажаннями.

 

Казка «Гидке каченя»

Психолог пропонує дітям прослухати казку «Гидке каченя» Ганса Крістіана Андесена.

Психолог зачитує казку вголос або ж прослуховується аудіо запис казки.

«Було це колись влітку. Стара качка висиджувала чергове своє потомство. Вже з’явилось на світ шість гарненьких каченят. Залишилось діждатись одного. Це яйце було найбільше.

Каченятам дуже хотілось дізнатись, що ж там за лопухами, які прикривали їхнє гніздо. Та мама-качка не дозволяла їм далеко відходити від себе. Каченята галасували так, що їх крик почула стара гуска, яка проходила мимо. Побачивши яйце, на якому сиділа качка, гуска голосно сказала:

— Послухайся мене, краще покинь його. Це не качине яйце. Воно більш схоже на індиче чи страусине. Таке величезне! Індича ніколи не навчиться плавати.

І подибала далі. Та стара качка не звертала уваги на слова гуски, а терпляче сиділа на яйці. Через деякий час воно затріскотіло і з нього вилупилось довгоочікуване пташеня. Але воно було зовсім не таке, як всі інші, а велике, сіре і якесь жалюгідне. Каченята стали з нього глузувати, обзивати гидким. Та мама-качка заступалась за нього. Для неї воно було таке ж гарне і миле, як і всі інші діти.

Качка попрямувала до води і перша стрибнула туди, а за нею слідом хлюпнулись і всі каченята. Вони старанно перебирали лапками і пливли. Не відставало від них і гидке каченя. Та коли качка із своїм виводком прийшла на пташник, то всі його мешканці — кури, гуси, індики, стовпилися навколо сірого каченяти і заходились його штовхати, клювати. Дівчинка, що годувала птицю, навіть відштовхнула його ногою і розсипала зерно подалі від гидкого каченяти.

З цього часу в каченяти розпочалось важке життя. Одного разу воно вибігло до озера, де в очереті жили дикі качки. Тут його не проганяли, але й дружити з ним ніхто не хотів. Каченя вже звикло, що всі насміхаються над ним і називають виродком. Та тільки б не проганяли його, дозволили зостатись на озері і жити тут. Через деякий час дикі качки полетіли. Каченя знову залишилось саме. Йому було дуже сумно і самотньо.

Одного разу каченя побачило на озері прегарних білосніжних птиць. Вони величаво плавали по озеру. Воно дивилось на них і подумки заздрило. Тим часом лебеді, так звали тих птиць, махнули крилами і полетіли.

Дні минали, і потихеньку прийшла зима. Для каченяти настали нестерпно важкі часи. Цілими днями воно плавало без відпочинку, щоб не дати воді замерзнути. Багато бід і неприємностей спіткало каченя тієї зими. Не раз стояло воно на порозі смерті і лише чудом залишилось живим.

Та ось нарешті настала весна. Каченя навчилось вже добре літати. Одного разу воно опинилось на тому самому місці, де вперше побачило лебедів. Каченяті дуже хотілось побачити тих птахів знову. Так воно й сталось. Причаївшись в кущах, воно з заздрістю спостерігало за величними птахами, які плавно плавали по озеру. Набравшись сміливості, каченя вирішило підпливти до цих птахів. «Нехай вони мене краще заклюють за мою потворність. Краще смерть, ніж знущання качок і курей, ніж самотність і зимова холоднеча» — вирішило каченя і випливло із своєї схованки.

Тут сталося диво. Прекрасні птахи оточили гидке каченя.

— Ніколи ми не бачили такого прекрасного лебедя, — промовили вони.

Каченя глянуло в воду і побачило там себе — прегарного білого лебедя. Гидке каченя не могло повірити своїм очам, але це була правда. Лебеді прийняли його до свого гурту і юний лебідь став окрасою їхньої зграї. Люди, які приходили до озера погодувати лебедів, не переставали захоплюватись його красою».

Обговорення: Чи сподобалася вам казка? Вона сумна чи весела? Як ви гадаєте, чому усі мешканці пташиного двору проганяли від себе каченя? Як почувало себе каченя? Які риси характеру притаманні каченяті? Чи хотіли б ви опинитися на місці каченяти? Чому? Чи ви колись поводили себе так само по відношенню до інших дітей? Як потрібно ставитися до маленьких?

 

Важливо кожній дитині дати висловитися, аргументувати свою думку.

 

Вправа «Добра тварина»

Дітям дається завдання вигадати і намалювати найдобрішу казкову тварину, назвати її лагідним ім’ям і нагородити яким-небудь чарівним вмінням. Малювання проводиться під спокійну тиху музику, яскравими олівцями, фломастерами або фарбами. Потім влаштовується конкурс на найдобрішу казкову тварину. Переможець отримує приз (цукерку, наклейку-смайлик, маленьку іграшку тощо)

 

Вправа «Прощання»

Діти стоять колом, тримаючись за руки. Потискаючи один одному долоньки і дивлячись в очі, діти говорять своєму сусіду справа «Я бажаю тобі…», «Дякую тобі за те, що…».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття №11. Підсумкове

Мета: підбиття підсумку проведених занять, отримання зворотного зв’язку від групи

Необхідні матеріали: папір для малювання, кольорові олівці, фарби або фломастери, квіти-ромашки зроблені з картону

 

Вправа «Подарунок»

Діти сидять у колі і по черзі дарять один одному «подарунок», показаний за допомогою міміки і жестів.

 

Вправа «Я можу, я не можу, я спробую…»

Дитина кладе свої долоньки на розкриті долоні психолога і говорить:

• «Я можу» - розказує про те, що любить і вміє робити…
• «Я не можу» - говорить про те, що важко вдається…
• «Я спробую і зроблю» - розповідає, що якщо докласти зусиль – усе вийде.

Вправа «За що я люблю себе»

Діти малюють квітку ромашку з багатьма пелюстками. На кожній пелюсточці дитина пише ті цінні риси, за які вона себе любить і поважає.

По закінченню вправи важливо, щоб кожна дитина презентувала свою роботу.

Вправа «Колективний малюнок»

На ватмані діти малюють портрет усієї групи і за допомогою кольорових олівців, фломастерів, фарб виражають емоційний стан групи і кожного учасника піл час занять.

Обговорення: Як малюнок передає ваші емоції та почуття у групі? Чи подобається він вам? Щоб ви хотіли побажати вашим друзям? Що нового ви дізналися про себе на заняттях? Як ви гадаєте – чи змінились ви після занять?

 

Вправа «Добра істота»

Психолог пропонує дітям стати у коло і взятися за руки. «Ми – одна велика і надзвичайно добра казкова істота. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. Коли ми вдихаємо – робимо крок уперед, видихаємо – назад. Але ця тваринка не лише дихає, в неї ще чітко і рівно б’ється велике і добре серце. Стук – крок уперед, стук – крок назад…Ми всі візьмемо собі частинку подиху і серцебиття цієї тваринки»

 

Вправа «Квітка бажань»

Дітям роздають квіти, зроблені з картону. Діти загадують бажання «Я хочу, що би квіточко, допомогла мені…» і записують їх на пелюстках.

 

Вправа «Враження і компліменти»

На різнокольорових листках паперу діти анонімно пишуть свої враження від занять і компліменти-побажання своїм товаришам. Листочки з враженнями і побажаннями складають у дві посудини. Далі діти по черзі виходять у центр кімнати і, беручи по одному папірцю з кожної посудини, вголос зачитують враження і побажання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекторій для батьків.

                                      Управління гнівом

Багато дорослих, не кажучи вже про дітей, не можуть висловити, що відбувається у них на душі або справитися зі своїм емоційним станом.

Молодші школярі дуже емоційні. Їх емоційний розвиток значно випереджає мовний, тому дитині складно висловити свої відчуття. Оскільки вольова сфера дитини ще недостатньо розвинена, їй не вдається стримувати негативні емоції.

Проте приховувати свої емоції, стримувати їх дуже шкідливо. Наслідком цього є неврози, агресивність, проблеми у спілкуванні. Навчити дитину виражати негативні емоції без шкоди для оточуючих - завдання батьків.

Емоційна розрядка необхідна для збереження здоров’я (фізичного і психічного), а вміння розповісти про свої проблеми сприятиме встановленню контакту з оточуючими і розумінню самого себе.

 

Щоб навчитися справлятися з гнівом можна використати наступні вправи:

• намалюйте разом знак заборони «СТОП». Домовтеся, що коли дитина почне сильно сердитися, ви одразу дістанете цей знак і вголос скажете «Стоп!». Використання даної методики потребує тренування протягом декількох днів, щоб навичка закріпилася;
• навчіть дитину виражати гнів у адекватній формі. Розкажіть, що потрібно проговорювати усю негативні ситуації з батьками. Поясніть, що існують словесні форми вираження гніву: «Я ображений», «Це мене розсердило»;
• для подолання гніву використовуйте «чарівні речі», які завжди під рукою (чашка, в яку можна кричати; м’яти і рвати листки паперу, кидати їх у мішень; подушка «Бобо» - її можна бити, кидати тощо).

 

Дитяча агресивність

Агресивність – фізична або вербальна (словесна) поведінка, спрямована на завдання шкоди кому-небудь.

Як агресивність проявляється у дітей?

• крик, плач, кусання, тупання ногами внаслідок батьківський заборон;
• фізичний напад на ровесника, конфлікти через іграшки;
• якщо батьки нетерпимо відносяться до поведінки дитини, то можуть сформуватися символічні форми агресивності: впертість, істерики, ниття, непослух тощо;
• у молодшому шкільному віці для хлопчиків характерні фізичні прояви агресивності є більш характерними, ніж для дівчаток. Це пов’язано з тим, що останні більше бояться покарань і осуду з боку дорослих, тоді як до агресивності хлопчиків ставляться більш терпимо;
• прояви агресивності у дівчаток мають більш «соціалізовані» форми, дівчатка більш схильні до вербальної агресії – плітки, образи, погрози, критика тощо

Чи завжди агресивність – це погано?

Ні, не завжди. В агресивності є свої позитивні риси, які необхідні для життя – наполегливість, прагнення до перемоги, бажання досягти мети, подолати перешкоди. Тому виховні заходи мають бути спрямовані не на повне виключення агресивності з характеру дитини, а на обмеження і контроль її асоціальних форм, і заохочення позитивних проявів.

Причини дитячої агресивності

• реакція на фрустрацію – намагання подолати перешкоди на шляху до задоволення потреб;
•  «навчена» поведінка, коли дитина дія агресивно наслідуючи зразок поведінки батьків, кіно- і телегероїв;
• на прояв агресивності також впливають біологічні фактори – особливості нервової системи, біохімічні фактори, спадковість

Попередження агресивності

• батькам слід давати дитині можливість віддати свою енергію – нехай вона побавиться одна або з приятелями; не давайте дуже активній дитині сидіти без діла, нехай її енергія витрачається у «мирних» цілях (спорт, гуртки тощо);
• не допускайте перегляд фільмів і телепередач із сценами жорстокості та насилля у присутності дитини;
• допоможіть дитині знайти друзів, навчіть його спілкуватися з ровесниками – так дитина швидше засвоїть загальноприйняті правила поведінки;
• не карайте дитину фізично;
• демонструйте дитині особистий приклад позитивної поведінки: не допускайте при ній спалахів гніву, образ, погроз, розмов про помсту кривдникам тощо

Пам’ятайте, що ваша любов, тепло, турбота – найкраща профілактика агресивності. Нехай дитина щоразу відчуває себе любленою, потрібною і важливою для вас.

 

 

 

 

 

 

 

Дитячі страхи.

З першими проявами страхів у малюків ми стикаємося, коли їм виповнюється декілька місяців. Дитина може злякатися, навіть побачивши незнайоме обличчя. З віком дитячих страхів стає все більше. Існує залежність – чим вищий інтелект дитини, тим більшу кількість страхів вона схильна переживати.

Найбільш поширений дитячий страх – страх темряви. Тут спрацьовують два механізми утворення страхів:

• перший – «я залишився один» - пов'язаний із страхом втратити маму, до якої дитина дуже прив’язана;
• другий –  уява дитини у темних кутках кімнати малює страшні фантазійні образи

Що ж робити батькам?

• не відносьтесь до дитячих страхів як до капризів, не соромте і не сваріть за них, не карайте за «боягузтво»;
• не принижуйте значення страху для дитини, не ігноруйте її скарги. Дайте дитині відчути, що ви її чудово розумієте. Зазвичай, пояснити дитині, що «монстрів не існує» не можливо;
• обговоріть з дитиною її страхи. Мета батьків – зрозуміти причини дитячих страхів і усунути їх або вчасно звернутися до спеціаліста;
• відволікайте дитину. Наприклад, якщо у дитини почалася паніка, переключіть її увагу на гру або спостереження за чим-небудь;
• не займайтеся «закалюванням». Наприклад, якщо дитина боїться спати сама і темряви, то не закривайте її у кімнаті «щоб звикала». Цим ви ще більше налякаєте дитину. Наслідки такого «виховання» ще гірші – неврози, заїкання, відхилення у розвитку. Якщо дитина боїться темряви залиште двері у її кімнату напівзачиненими, встановіть у кімнаті маленький нічник, подаруйте дитині іграшку-«захисника», з якою вона буде спати тощо.

Дитячі капризи та істерики

Було б чудово, якби діти завжди слухалися дорослих і робили лише те, що їм дозволяють. Але ідеальних людей не існує і діти не виключення.

Дітям інколи властиві припадки бурного прояву емоцій, коли вони падають на підлогу, кричать, б’ють оточуючих тощо.

Як правило, така поведінка виникає як реакція на батьківські заборони (не можна гратися у калюжі, чіпати іграшки) або на відмову купити щось (іграшку, шоколадку). Інколи в основі такої поведінки лежать фізіологічні фактори – дитини втомлена, голодна.

Виділяють чотири основі причини дитячих істерик:

• дитина хоче привернути увагу дорослих;
• не хоче підкорятися дорослим;
• прагне взяти гору над ними;
• мститься дорослим за те, що не люблений і ображений

Що робити, якщо відбулася істерика?

• якщо істерика почалася у відповідь на відмову або заборону дорослого, батьки не повинні одразу ж відміняти своє рішення, краще твердо сказати «ні» (звичайно, у тому випадку, якщо заборона дійсно необхідна);
• не рекомендується у моменти люті підіймати дитину з підлоги і насильно брати її на руки;
• будь-які моралі, вмовляння у момент дитячої істерики недієві – дитина вас просто не чує;
• небажано у момент істерики залишати дитину саму – це може бути небезпечно;
• батькам варто навчитися контролювати й власні емоції. Часто у стані гніву батьки кричать або б’ють дитину (не розраховуючи силу удару), а потім переживають сильне почуття провини;
• коли емоційне напруження дитини знизиться можна спробувати відволікти її, переключити увагу на якусь дію або предмет.

Як будувати свою поведінку з капризною дитиною?

• власною поведінкою подавайте дитині приклад – вмійте стримати своє емоції і дитина буде наслідувати вашу поведінку;
• уникайте крайнощів. Не можна дозволяти дитині робити все, що заманеться, але й не можна все забороняти. Чітко вирішіть для себе, що можна, а що ні, узгодьте ці правила з усіма членами родини;
• приділяйте дитині достатньо уваги, щоб вона не почувала себе покинутою. Але дайте зрозуміти, що інколи у вас існують й інші справи, це необхідно прийняти;
• пам’ятайте, що для правильного емоційного розвитку і впевненості у собі дитині потрібно 8-10 ласкавих і дружніх батьківських обіймів, і декілька схвальних поглядів щодня;
• пам’ятайте, що істеричні прояви найчастіше пов’язані з прагненням дитини привернути до себе увагу, викликати жаль або співчуття. Тому приділяйте достатню кількість уваги дитині, дайте їй відчути себе любленою, потрібною, важливою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дитяча жадібність

Те, що ми називаємо жадібністю, час від часу проявляється у кожній дитині – не поділилася цукеркою, не дозволила дітям у дворі погратися новою машинкою. В дитячому віці ця якість не буває постійною, вона не властива природі дитини. Жадібність проявляється у конкретній ситуації і виникає з певних причин.

Маленькі діти егоцентричні, вони не вміють співпереживати і не розуміють іншого. Проте з віком дитина поступово вчиться ділитися з іншими, розуміючи, що інакше її відторгнуть.

Проте небажання дитини розлучатися з привабливими для неї речами має глибоке коріння. У молодших школярів відбувається становлення власного «Я». Тому для дитини так важливо мати власне місце в домі (окрему кімнату або хоча б місце за столом, полицю у шафі), особисті речі, іграшки. Ці речі ніби стають частиною самої дитини. Якщо хтось посягає на її речі, дитина сприймає це як вторгнення у особистий простір. Батькам важливо це розуміти, і тоді у діях дитини ви побачите не жадібність, а прагнення відстояти себе і зберегти межі власних володінь.

Часто дитина проявляє жадібність з тими, до кого відноситься з недовірою, побоюванням. Буває, жадібність провокують поганий настрій, капризування.

 

Що робити батькам для профілактики конфліктів?

• якщо дитина не бажає ділитися, розкажіть їй, що відчуває інша дитина, яка хоче погратися її іграшкою. Можна запропонувати малюкам на якийсь час помінятися іграшками один з одним, організувати спільну гру;
• хваліть дитину за те, що дозволила помалювати своїми олівцями, поділилася цукеркою тощо. Чим частіше ви хвалитимете дитину за щедрість, тим охочіше вона ділитиметься з іншими;
• знайдіть з дитиною місце, де б вона могла покласти іграшки, якими не хоче ділитися. Якщо до дитина чекає в гості друзів, обговоріть, якими іграшками вони будуть гратися, і відкладіть ті, які дитина боїться зламати.
• не беріть на прогулянку яскраві, дорогі іграшки;
• якщо між дітьми виник конфлікт через іграшку, заберіть її дайте зрозуміти, що не віддасте, доки вони не домовляться між собою, як будуть гратися;
• чим частіше ви називатимете дитину жадібною, тим частіше вона думатиме, що вона погана і її ніхто не любить.

Пам’ятайте! Дитина має право на повагу до своєї власності. Діти не зобов’язані ділитися з усіма своїми речами. Не можна примушувати дитину ділитися тим, що належить лише їй без її згоди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Богдана Скрипець, Надія Герц. Розвиток емоційної молодших школярів з неповних сімей// Психолог. - №4. – С. 18-21
2. Громова Т.В. Страна емоций. – М.:Перпектива, 2002 – с.29
3. Заняття психолога з малятами/ Упор. Т. Гончаренко – К.:Шк.світ, 2005. – 128 с.
4.  Карпенко З.С. Експерсивна психотехніка для дітей. – К.: НПЦ «Перспектива», 1997. – 96 с.
5. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.
6. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. Программы эмоционального развития детей дошкольного и младшего школьного возраста: Практическое пособие — М.: Генезис. 2002. — 208 с.
7. Лютова К.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб.: Издательство «Речь», 2005. – С. 92
8. Максимов А. Сказки для тебя. – М., 2008
9. Образцова Т.Н. Психологический игры для детей. – М., 2005. – 170 с.
10. Почуття. Емоції: Комплект наочних посібників для дошкільних закладів і початкової школи. – Х.:Ранок, 2006.
11.  Разрешение конфликтов: игры и упражнения. Практ. Пособие. Вып.1/ В. Казаченок, О. Казак, Е. Клочко и др. – Мн.: Минскктиппроект, 1996. – 54 с.
12. Розвивальні та корекційні заняття психолога/ Упоряд. Т. Гончаренко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с.
13. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 165-190
14. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: психотехнические упражнения и коррекционные программы. – М.: Новая школа, 1995
15. Ткач Р.М. Сказкотерапия детских проблем. – М., 2010. – 128 с.
16. Тренинг по сказкотерапии: Сборник игр и программ по сказкотерапии/ Под ред. Т.Д. Зинкевич-Евстигнеевой. – СПб.: Речь, 2002. – 208 с.
17. Хухлаева О.В. Тропинка к своему Я: Уроки психологии в начальной школе. – М.: Генезис, 2001. – 304 с.
18. http://www.unicef.org/ukraine/ukr