Корекційно-розвивальні ігри для дітей 4-6 років: уява (з досвіду роботи)

Розвиток уяви у дітей старшого дошкільного віку

 

Література:

 

Розвиток уяви у дітей старшого дошкільного віку / Упоряд. І.В.Молодушкіна – Х.: Вид.група «Основа», 2011. – 159 с. – (серія «Творчому педагогу»)

 

Для формування правильного світосприйняття, психічного і фізичного здоров’я дитини дуже важливо розвивати її уяву. Пояснення цього процесу, його виникнення і розвитку представлено в даному посібнику. Батьки, педагоги, практикуючі психологи знайдуть у ньому цікаві та веселі ігри й вправи, які сприятимуть формуванню уяви, світорозуміння, світовідчуття дитини; допоможуть малюку радісно і легко розкривати свої творчі здібності, пізнавати світ і людей; розвиватимуть мислення, увагу, пам'ять; закладуть певну основу для успіху у дорослому житті.

 

Уява є однією з універсальних здібностей, властивих людині. Вона є основою, яка визначає поведінку і світогляд як дорослого, так і дитини-дошкільника. Уява допомагає адаптуватись до складних умов сучасного життя, що постійно і швидко змінюється. Дитина через уявну ігрову, побутову, творчу діяльність показує дорослому своє світосприйняття, світовідчуття, емоційну реакцію на світ, який її оточує.

Старший дошкільний вік є етапом інтенсивного психічного розвитку. Саме в цьому віці відбуваються прогресивні зміни в усіх сферах, починаючи від вдосконалення психофізичних функцій і закінчуючи виникненням складних особистісних новоутворень.

Розвиваючись, дитина засвоює нові психологічні риси і форми поведінки, завдяки яким вона стає маленьким членом людського суспільства. Відбувається побудова відносно стійкого внутрішнього світу дитини – особистості, яка здатна до подальшого розвитку і самовдосконалення.

Старший дошкільний вік – це вік, у якому активна уява дитини відокремлюється від практичної діяльності і починає її реалізовувати. Загальні особливості образів уяви дошкільника – їх яскравість, емоційність, легкість і швидкість виникнення – отримують нове значення, коли уяви починає підкорятися єдиній меті, брати участь у побудові і реалізації задумів. Ці особливості приводять до оригінальності проектів і цікавих результатів дитячої творчості. Уява дає можливість дитині не тільки пізнавати навколишній світ, а й творчо змінювати його.

Потреба у нових враженнях і спілкуванні з дорослими є важливим фактором розвитку уяви у старших дошкільників. Дорослий надає нову інформацію не тільки шляхом показу навколишнього світу і властивостей предметів, але й перетворюючи предметне середовище, створюючи уявні ситуації з використанням рухів, жартів, розігрувань, зображувальних дій, звуконаслідувань, повторів реальних дій у грі.

Творча діяльність дитини знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності її колишнього досвіду, тому що цей досвід є матеріалом, на основі якого діє уява, з якого створюється зміст фантазії.

Уяву, фантазію старших дошкільнят, їх творчість в іграх можна розглядати як прояв їхнього активного ставлення до нового і навіть вважати це доказом того, що такого роду активність є специфічною для них потребою. Проте наприкінці дошкільного віку фантазування дітей і їхня творчість в іграх значно знижуються і згасають. Це викликано тим, що з віком діти, наслідуючи соціально задані норми, неминуче стають великими «реалістами». Але активна позиція дитини щодо нового, розвиток уяви, реалізація творчих можливостей за певних умов виховання не тільки не знижуються, а навпаки, досягають  вищих рівнів.

Основний шлях виховання уяви дошкільників полягає в розумному, ненав’язливому керівництві побудовою і втілення задумів у різних видах діяльності, особливо у грі, малюванні, конструюванні.

Робота над розвитком уяви повинна бути системою поетапного навчання з поступовим наростанням складності і обсягу завдань, з урахуванням віку, психофізичного розвитку і індивідуальних особливостей дитини. заняття, ігри, вправи можуть проводитися як фронтально, так і малими групами (4-6 дітей) або є індивідуально. У завдання таких занять входить перш за все розширення кругозору дітей, збагачення їх сенсорного досвіду, «включення» всіх аналізаторів, розвиток і активізація мови, навчання оперування образами і уявленнями. Вадливою умовою розвитку уяви і розкриття творчих здібностей є створення загальної атмосфери комфортності і захопленості. Необхідно створювати ситуації, які спонукають дитину до самостійного пошуку, подолання встановлених шаблонів і знаходження оригінальних рішень. Займатися з дітьми необхідно так, щоб кожен із них зумів пізнати радість успіху і поділитися нею з іншими.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ УЯВИ

У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Що таке уява?

 

Що таке уява, напевно, знає кожен. Ми дуже часто говоримо одне одному: «Уяви собі таку ситуацію…», «Уяви собі, що ти…» Щоб придумувати, нам необхідно уява.

«Навіщо розвивати уяву у дошкільників? Адже вона і так набагато яскравіша й оригінальніша від уяви дорослого» - так вважає велика кількість людей. Це зовсім не так. Дослідження психологів свідчать, що уява дитини розвивається поступово, у міру накопичення нею певного досвіду. Усі образи уяви, якими б химерними вони не були, ґрунтуються на тих уявленнях і враженнях, які ми отримуємо у реальному житті.

Уява дитини бідніша за уяву дорослого через обмежений життєвий досвід. За допомогою уяви малюк пізнає навколишній світ і самого себе.

Основою уяви є образи. Образи уяви ґрунтуються на образах пам’яті, але істотно відрізняються від них. Образи пам’яті – це незмінні, по можливості правильні образи минулого. Образи уяви змінені й відрізняються від того, що можна спостерігати в реальності. Наприклад, коли дитина розповідає про те, що вона бачила в зоопарку страуса з довгою шиєю та короткими крилами, і це дійсно відбувалося у вихідний, звісно ж, це образ пам’яті. А якщо дитина розповідає, що вона бачила в зоопарку Змія Горинича, то це образ уяви.

 

Уява має декілька ступенів активності.

 

• Найнижчий ступінь виявляється уві сні, коли ми сприймаємо які-небудь картини або образи незалежно від свого бажання.

 

• Активніший рівень уяви виявляється під час читання, прослуховування художньої літератури, музики, споглядання картин. Це відтворююча уява: на основі словесного опису, умовного зображення або слухового сприйняття створюється образ. Відтворення того чи іншого образу залежить, з одного боку, від того, наскільки яскравим, виразним і чітким є словесний опис або умовне зображення. З другого боку, відтворення образу пов’язане з рівнем  розвитку уяви людини, а також з її знаннями і досвідом. Так, на музичному занятті дошкільникам пропонується назвати, який образ виникає під час прослуховування мелодії: так ступає ведмідь чи летить комарик, так щебече пташка чи гримить грім?

 

Уява дітей розвивається у грі. Діючи з реальними предметами, малюк починає вигадувати нереальну ситуацію. Наприклад, дитина скаче верхи на паличці – у цей момент вона вершник, а палиця – кінь. Причому важливо, що дитина не може уявити коня за відсутності предмета, придатного для скакання, і не може подумки перетворити коня на палицю, якщо не діє з нею.

Для дітей трьох-чотирьох років важливо, щоб предмет-замісник був схожий на той предмет, який він замінює. Так, граючись у чарівника, дитина як чарівну паличку використовує прутик. У старшому дошкільному віці уява може спиратися на такі предмети, які не схожі на ті, що замінюються. Наприклад, діти граються баночкою з-під крему, а уявляють при цьому кораблик. Поступово необхідність у зовнішніх опорах зникає. Відбувається перехід до ігрової дії з предметом, якого насправді немає. Цей предмет набуває нового змісту, і дії з ним уявляються подумки, без реальної дії. Це і є виникнення уяви як психічного процесу. Уявна ситуація повністю розгортається у внутрішньому світі дитини.

У старшому дошкільному віці дитина привчається створювати власні персонажі, оселяючи їх у внутрішньому світі. Діти вигадують собі уявних друзів, присутність яких скрашує повсякденне життя дитини. Ці уявні супутники дитячого життя – невидимки, хоча діти і називають їх по іменах, згадують їх у розмовах і граються з ними тривалий час у різні ігри, як із реальними партнерами. Вони допомагають упоратися зі страхами, замінюють їм друзів у періоди самотності, підтримують у них упевненість у правильності думок і дій. До 65 % дошкільників вигадують собі друзів. Такі діти більш товариські, менш соромі зливі, мають більше реальних товаришів. Уявні друзі допомагають дітям набувати соціальних навиків і вправлятися в спілкуванні. Під час спілкування з уявним другом діти програють і промовляють події дня, свої переживання.

Уява відіграє дуже важливу роль у житті дитини. З одного боку це політ фантазії, яка викликає бурю емоцій, а з другого – спосіб збагачення світу, який знімає тимчасові й просторові обмеження.

Уява – один з важливих психічних процесів, необхідних  для нормального психічного розвитку дитини. На думку вітчизняних психологів Л.С.Виготського, В.В.Давидова, А.І.Кирилової та інших, вона є основою людської творчості.

Т.Рібо розглядав уяву як процес створення уявлень, комбінування нового з елементів старого. Автор стверджував, що уявляти – значить зображати.

На думку Л.С.Виготського, уява складається у грі, яка відрізняється «створенням уявних ситуацій або перенесенням властивостей одних предметів на інші».

Д.Б.Ельконін розглядає уявну ситуацію в грі як модель соціальних відносин. Моделювання, узагальнення, схематизація, заміщення і перенесення дій на нові іграшки покладені автором в основу аналізу гри і уявної ситуації.

В.В.Давидов характеризує уяву як фундаментальну здатність, пов’язану «з умінням людини бачити ціле раніше за його частини … не провівши ще його детального аналізу».

О.Є.Кравцова характеризує уяву як один із цінних компонентів особистості, відзначаючи, що діти з розвиненою уявою краще справляються з афектами, є самостійнішими, успішнішими в навчанні в старших класах школи.

Уява – одна із фундаментальних характеристик людини. За допомогою уяви людина відображає реальну дійсність, але в інших, незвичайних, часто несподіваних поєднаннях та зв’язках. Уява перетворює дійсність і створює на цій основі нові образи.

Уява тісно пов’язана з мисленням, тому здатна активно перетворювати життєві враження, отримані знання, дані сприйняття і уявлення. Взагалі уява пов’язана з усіма сторонами психічної діяльності людини: її сприйняттям, пам’яттю, мисленням, відчуттями. Вона представляє собою спонтанну пізнавальну активність дитини у створенні нових уявлень. Ця активність відображається в показниках, які відповідають основним характеристикам уяви: здатності відтворити цілісний образ – уявлення за окремими елементами; створювати уявні ситуації шляхом перекомбінування елементів минулого досвіду і моделювання дійсності ігровими засобами; здатності відсторонятися і бачити уявне немовби збоку.

 

 

 

Показники створення нових уявлень:

 

• перекомбінування предметного середовища шляхом перенесення предмета в різні умови, використання його в новій функції або додавання йому нових, невластивих значень і назв (ігрове ставлення дитини до оточення),
• назва (представлення у вигляді предмета) безформних об’єктів,
• ілюстрація (деталізація) словесних повідомлень, розповідей образотворчими діями, малюнками,
• словесне «домальовування» (деталізація) короткого повідомлення або нечітко сприйманої події,
• моделювання ігровими засобами поточних подій, минулих вражень, словесних повідомлень,
• перенесення сюжету на інші іграшки; гра за схемою відомого сюжету,
• варіативність ігрових дій, урахування специфіки персонажа,
• відособлення позиції персонажа, діалог з іграшкою,
• діалог по телефону з неіснуючим абонентом,
• режисерська гра.

 

У широкому розумінні слова уява представляє собою здатність людської свідомості створювати образи і картинки. Лише завдяки уяві слова мають для нас сенс і асоціюються з конкретними предметами, об’єктами, діями.

За допомогою уяви ми створюємо уявлення. Цей процес є недоступним усім іншим п’яти людським відчуттям.

Уява відіграє величезну роль у здатності людини сприймати навколишню дійсність. Вона допомагає відновлювати у нашій пам’яті образи, яки ми бачили раніше, незалежно від того, скільки часу минуло відтоді. Уява в певному сенсі допомагає нам бачити і сприймати навколишню дійсність, а також співвідносити світ, який існує в нашій свідомості, з реальним світом.

Як же виникають образи уяви? Уява – пізнавальний процес, вона має в своїй основі аналітико-синтетичну діяльність людського мозку. Аналіз допомагає виділити окремі частини і ознаки предметів або явищ, синтез – об’єднати в нові комбінації. В результаті створюється образ або система образів, в яких реальна дійсність відображається людиною в новому, перетвореному, зміненому вигляді і змісті.

Основне значення уяви полягає в тому, що без неї була б неможлива будь-яка діяльність людини, оскільки неможливо щось робити, не уявляючи собі кінцевого і проміжних результатів.

У житті людини уява допомагає представити дійсність в образах, регулювати її емоційні стани, бере участь в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини, формуванні внутрішнього плану дій, плануванні і програмуванні діяльності.

 

Види уяви

 

У психології виділяють наступні види уяви:

 

• мимовільна (або пасивна), до неї відносять сновидіння, марення, галюцинації,
• довільна уява (або активна), це відтворююча або репродуктивна уява, творча уява, мрії, фантазії.

 

Процеси уяви можуть розрізнятися за ступенем довільності або навмисності. Крайнім випадком мимовільної роботи уяви є сновидіння, у яких образи народжуються ненавмисно і в найнесподіваніших поєднаннях. Мимовільною в своїй основі також є діяльність уяви, що розгортається в півсонному, дрімотному стані, наприклад, перед засинанням.

Довільна уява має для людини велике значення. Цей вид уяви виявляється тоді, коли перед людиною постає завдання створити певні образи, намічені самостійно або задані кимось. У цих випадках процес уяви контролюється і спрямовується самою людиною. В основі такої роботи уяви лежить уміння довільно викликати і змінювати потрібні уявлення.

Серед різних видів і форм довільної уяви можна виділити відтворюючу уяву, творчу уяву, мрію:

 

• відтворююча уява виявляється тоді, коли людині необхідно відтворити представлення об’єкта, яке повинно більш повно відповідати його опису. З цим видом уяви ми стикаємося, коли читаємо опис географічних місць або історичних подій, а також коли знайомимося з літературними героями. Слід зазначити, що відтворююча уява формує не тільки зорові уявлення, але й дотикові, слухові тощо,

 

• наступний вид довільної уяви – творча уява. Вона характеризується тим, що людина перетворює уявлення і створює нові не за наявним зразком, а самостійно, намітивши контури створюваного образу і вибираючи для нього необхідні матеріали. Творча уява, як і відтворююча, тісно пов’язана з пам’яттю, оскільки у всіх випадках їх прояву людина використовує свій попередній досвід,

 

• особливою формою уяви є мрія. Суть даного типу уяви полягає в створенні нових образів. При цьому мрія має низку істотних відмінностей від творчої уяви. По-перше, у мрії людина завжди створює образ бажаного, тоді як у творчих образах зовсім не завжди втілюються бажання їх творця. У мріях знаходить своє образне вираження те, що вабить до себе людину, до чого вона прагне. По-друге, мрія – це процес уяви, не включений в творчу діяльність, який не дає негайно і безпосередньо об’єктивного продукту у вигляді художнього твору, наукового відкриття, технічного винаходу тощо. Головною особливістю мрії є те, що вона спрямована на майбутню діяльність тобто мрія – це уява, спрямована на бажане майбутнє. Причому слід розрізняти декілька підтипів даного виду уяви:

• найчастіше людина будує плани відносно майбутнього і в своїй мрії визначає шляхи досягнення задуманого. У цьому випадку мрія є активним, довільним і свідомим процесом;
• але існують люди, для яких мрія є заміщенням дійсності (пасивна мрія). Їхні мрії залишаються тільки мріями. Одна з причин цього явища, як правило, полягає в тих життєвих невдачах, які вони постійно терплять. У результаті низки невдач людина відмовляється від виконання своїх планів. При цьому слід зазначити, що подібний тип мрії не може розглядатися тільки як негативне явище.. позитивне значення мрії подібного типу полягає в забезпеченні збереження механізмів регуляції систем організму. Наприклад, невдачі в практичній діяльності в більшості випадків сприяють формуванню негативного психічного стану, що може виражатися в підвищеному рівні тривоги, відчутті дискомфорту або навіть в депресивних реакціях. У свою чергу негативний психічний стан виступає як один з чинників, які обумовлюють ускладнення с соціально-психологічній адаптації людини, формування дезадапивних розладів. У цій ситуації пасивна мрія може виступати в ролі своєрідної форми психологічного захисту, що забезпечує тимчасовий відхід від існуючих проблем. Це сприяє певній стабілізації психічного стану і забезпеченню збереження механізмів регуляції у разі зниження загальної активності людини.

 

Слід зазначити, що ці типи мрії є активними, довільними і свідомими психічними процесами. Проте уява може існувати і в іншій – пасивній формі, яка характеризується мимовільною роботою уяви. Прикладом такої мимовільної уяви, як ми вже говорили, є сон.

Якщо довільна або активна уява пов’язана з вольовими проявами людини, то пасивна уява може бути навмисною і ненавмисною. Навмисна уява створює образи, не пов’язані з волею. Ці образи отримали назву марень. У мареннях найяскравіше виявляється зв'язок уяви з потребами особистості. Легко передбачити, про що маритиме людина, яка з хвилюванням чекає важливої для неї події. Людям властиво марити про приємне. Але якщо марення починають підміняти дійсність і переважати в психічному житті особистості, то це вже свідчить про певні порушення психічного розвитку людини. Переважання марень в психічному житті людини може привести її до відриву від реальної дійсності, відходу у вигаданий світ, що, в свою чергу, починає гальмувати психічний і соціальний розвиток цієї людини.

 

Психологічні особливості розвитку уяви у дітей старшого дошкільного віку

 

Уява закладається і починає розвиватися на дуже ранніх стадіях формування людини. Скоріше за все, цей процес зароджується ще до нашого з’явлення на світ. Дійсно, перші характеристики дитини спеціалісти фіксують, ще коли вона знаходиться в утробі матері: у ході досліджень ученими були зафіксовані такі самі альфа-хвилі, що й у маленьких дітей, які страждали галюцинаціями; сучасна техніка читає їх і під час спостереження за людиною, яка спить. Все це є безперечним доказом того, що уява починає формуватись у свідомості людини на дуже ранніх стадіях її розвитку.

Подальший розвиток уяви здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення відомого запасу уявлень, які надалі можуть служити матеріалом для створення образів уяви. Уява розвивається в тісному зв’язку з розвитком сієї особистості в процесі навчання і виховання, а також в єдності з мисленням, пам’яттю, волею і відчуттями.

Визначити якісь конкретні вікові межі, що характеризують динаміку розвитку уяви, дуже важко. Існують приклади яскравого раннього розвитку уяви. Наприклад, Моцарт почав складати музику в чотири роки, Рєпін і Сєров вже в шість років добре малювали. З іншого боку, пізній розвиток уяви не означає, що цей процес в зрілі роки знаходитиметься на низькому рівні. Історії відомі випадки, коли великі люди, наприклад, Ейнштейн, в дитинстві не відрізнялися розвиненою уявою, однак з часом про них стали говорити як про геніїв.

Не зважаючи на складність визначення етапів розвитку уяви у людини, можна виділити певні закономірності в її формуванні.

 

• Так, перші появи уяви тісно пов’язані з процесом сприйняття. Наприклад, діти у віці півтора роки не здатні ще слухати найпростіші розповіді або казки, вони постійно відволікаються або засинають, але із задоволенням слухають розповіді про те, що вони самі пережили. У цьому явищі достатньо  ясно видно зв'язок уяви і сприйняття. Дитина слухає розповідь про свої переживання, тому що виразно представляє те, про що йдеться. Зв'язок між сприйняттям і уявою зберігається і на наступному етапі розвитку, коли дитина в своїх іграх починає переробляти отримані враження, змінюючи в уяві сприйняті раніше предмети. Крісло перетворюється на печеру або автомобіль, кубик – на зупинку. Проте слід зазначити, що перші образи уяви дитини завжди пов’язані з діяльністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ у свою діяльність, навіть не дивлячись на те, що ця діяльність – гра.

 

• Важливий етап розвитку уяви пов'язаний з тим віком, коли дитина оволодіває мовою. Мова дозволяє дитині включити в уяву не тільки конкретні образи, але і більш абстрактні уявлення і поняття. Більш того, мова дозволяє дитині перейти від вираження образів уяви в діяльності до безпосереднього вираження їх в мові. Етап оволодіння мовою супроводжується збільшенням практичного досвіду і розвитком уваги, що дозволяє дитині легко виділяти окремі частини предмета, які вона вже сприймає як самостійні і якими все частіше оперує в своїй уяві. Проте через відсутність достатнього досвіду і недостатньої критичності мислення дитина не може створити образ, близький до реальної дійсності. Головною особливістю даного етапу є мимовільний характер виникнення образів уяви. Найчастіше вони формуються у дитини даного віку мимоволі, відповідно до ситуації, у якій вона знаходиться.

 

• Наступний етап розвитку уяви пов'язаний з появою його активних форм. На цьому етапі процес уяви стає довільним. Виникнення активних форм уяви спочатку пов’язане із спонуканням з боку дорослого. Наприклад, коли доросла людина просить дитину що-небудь зробити (намалювати дерево, скласти будинок із кубиків тощо), вона активізує процес уяви. Для того, щоб виконати прохання дорослої людини, дитина спочатку повинна створити або відтворити в своїй уяві певний образ. Причому цей процес уяви за своєю природою вже є довільним, оскільки дитина намагається його контролювати. Пізніше дитина починає використовувати довільну уяву без участі дорослого. Цей стрибок у розвитку знаходить своє відображення перш за все в характері ігор дитини. вони перетворюються на цілеспрямовані і сюжетні. Речі, що оточують дитину, стають не просто стимулами до розгортанні предметної діяльності, а виступають у ролі матеріалу для втілення образів її уяви. Дитина в 4-5-тирічному віці починає малювати, будувати, ліпити, переставляти речі і комбінувати їх відповідно до свого задуму.

 

Отже, у старшому дошкільному віці, коли з’являється довільність у запам’ятовуванні, уява з репродуктивної, механічної, відтворюючої дійсність перетворюється на творчу. Вона поєднується з мисленням, включається в процес планування дій. Дитина вже ставить мету і починає шукати способи її здійснення. Діяльність дітей набуває усвідомленого, цілеспрямованого характеру. Головним видом діяльності, де виявляється творча уява дітей і удосконалюються всі пізнавальні процеси, стають сюжетно-рольові ігри. У них діти помітно більше піклуються про відповідність своїх задумів дійсності. Старший дошкільник вже не задовольняється будь-якою річчю для будь-якої гри, а вибирає тільки те, що дійсно підходить для даної гри.

Важливе місце в розвитку уяви старших дошкільників крім гри посідає також будівельно-конструктивна і образотворча діяльність (малювання, ліплення, створення аплікацій). Діти охоче і багато малюють, даючи в своїх малюнках простір уяві, хоча і не можуть повністю реалізувати все, що в ній створюється. Тому частіше дитина в процесі малювання доповнює малюнок розповіддю, в якій виражає те, що не може виразити в малюнку.

 

Фактори розвитку уяви у старших дошкільників

 

На розвиток уяви дитини можуть впливати різні фактори: гра, різні види продуктивної діяльності, читання, освітня програма, за якою навчається і виховується дитина, креативні і особистісні якості педагога, батьків, тощо.

Серед факторів, що впливають на розвиток уяви дітей, рівень розвитку невербальної уяви самого педагога є дуже важливим. Освітня програма також є важливим компонентом, який забезпечує розвиток дітей, проте вона не гарантує його. Вихователю необхідно залучати певне мистецтво під час роботи з дітьми, проявляти креативність і творчість.

А.К.Маркова наводить ознаки творчої особистості що виділяються в літературі: здатність помічати і формулювати альтернативи, ставити під сумнів на перший погляд очевидне, уникати поверхневих формулювань; уміння вникнути в проблему і в той же час відірватися від реальності, бачити перспективу; відмова від орієнтації на авторитети; здатність побачити знайомий об’єкт з абсолютно нового боку, у новому контексті; відмова від категоричних думок, поділ на чорне і біле тощо.

В.В.Давидов до ознак творчості відносить здатність побачити ціле раніше, ніж деталі, здібність до перенесення функцій одного предмета на інший.

Ефективного вихователя, за А.Маслоу, відрізняє тенденція до само актуалізації. Головне завдання педагога, на його думку, полягає в тому, щоб допомогти вихованцю виявити те, що в ньому закладено, а не навчати його, «відливаючи» в певну форму, придуману кимось заздалегідь. Навчання, кероване ззовні, повинне поступатися місцем навчанню, що направляється «зсередини», завдяки чому відкривається шлях до само актуалізації особистості як вихованця, так і вихователя.

Творчі здібності педагога необхідні не тільки для реалізації програмових завдань і забезпечення входження дитини в певну людську спільність. Діти можуть наслідувати творчу поведінку педагога. На основі наслідування у них може розвиватися уява, творчі здібності.

Крім того на розвиток уяви дитини значно впливає її взаємодія з батьками. Необхідно відзначити, що соціокультурні умови, у яких ростуть сучасні діти, змінилися, на жаль, не в кращу сторону, і вони негативним чином впливають на спілкування дитини з дорослими. Зарубіжні дослідники М.Хайнеман і Т.Борбонус говорять про те, що у батьків «сьогодні все менше часу для дітей: у середньому в матері для нормальної розмови з дитиною залишається близько дванадцяти хвилин на день. Високе безробіття, тиск конкуренції і раціоналізації, що посилився, хворобливі збої систем соціального страхування роблять людину пригніченішою, безсловесною, байдужою». Учителі і батьки, вважають М.Хайнеман і Т.Борбонус, не витримують раптових соціальних змін, де місце дорослого, якому не вдається побудувати сумісну спільність з дитиною, займають телебачення і комп’ютер. Зарубіжні дослідники відзначають, що телеекран блокує творчі ігри – джерело дитячої рухливості, - не даючи дітям стимулів, необхідних  для формування рухових навичок і органів чуття. Творчі здібності, фантазія і інтелект дитини не можуть повноцінно розвиватися в умовах, де бракує необхідного різноманіття подразників.

Американські вчені Джером і Дороті Сингер виділяють такий фактор розвитку уяви дітей, як раннє читання. У 1992 році вони теоретично обґрунтування важливість раннього читання для розвитку уяви у дітей. вони відзначають, що діти, які у ранньому віці починають слухати розповіді й читання дорослих, не тільки краще володіють мовою, але і точніше уявляють собі дійсність.

Одним із найважливіших факторів, що впливають на розвиток уяви дитини старшого дошкільного віку, звичайно, є гра. Видатні вітчизняні психологи Л.С.Виготський і Д.Б..Ельконін відзначали, що уява дитини з’являється у грі.

Гра дитини, пов’язана з діяльністю уяви, виражає тенденцію, потребу в перетворенні навколишньої дійсності. Виражаючись через гру, ця здібність до творчого перетворення дійсності в грі ж вперше і формується. У ній є відходження від дійсності, але є і проникненням в неї. Тому все, чим гра живе і що вона втілює в дії, вона бере з дійсності. Під час гри у дитини формується уява, яка містить в собі певне відходження від дійсності і проникнення в неї, прокладається шлях від відчуття до організованої дії і навпаки – від дії до відчуття. Тобто в грі збираються, виявляються і через неї формуються всі сторони психічного життя дитини. у ролях, які дитина обирає для себе в грі, розширюється, збагачується і заглиблюється в її особистість, формуються властивості, необхідні для навчання в школі.

Основне значення гри, пов’язаної з діяльністю уяви, полягає в тому, що у дитини розвивається потреба в перетворенні навколишньої дійсності, здібність до створення нового. Спочатку уява невіддільна від сприйняття предметів і виконання з ними трудових дій. Дитина скаче верхи на паличці, і в цей момент вона вершник, а палиця – кінь. Але за відсутності предмета, придатного для скакання, вона не може в думках перетворити палицю в коня в той час, коли вона не діє з нею. У грі дітей 3-4-річного віку важливе значення має схожість предмета-заступника з предметом, який він заміщає. У дітей більш старшого віку уява може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на ті, що заміщаються. Поступово необхідність в зовнішній опорі зникає. Відбувається інтеріорізація – перехід до ігрової дії з предметом, якого насправді немає, і до ігрового перетворення предмета, додаванню йому нового сенсу і представлення дій з ним в думках, без реальної дії. Це є і зародженням уяви як с особливого психічного процесу.

Найважливіше значення в розвитку уяви дітей має рольова гра. В ігровій діяльності дитина вчиться заміщати одні предмети іншими, брати на себе різні ролі. Все це сприяє розвитку уяви. В іграх дітей старшого дошкільного віку вже не є обов’язковими предмети – заступники, так само як і багато ігрових дій. Діти вчаться ототожнювати предмети і дії з ними, створювати нові ситуації в своїй уяві. Гра може протікати у внутрішньому плані. У режисерських іграх, як у всіх творчих іграх, є уявна ситуація. Дитина проявляє творчість і фантазію, придумуючи зміст гри, визначаючи її учасників (ролі, які «виконують» іграшки, предмети). Предмети і іграшки використовуються не тільки в своєму безпосередньому значенні. Вони також виконують функцію, не закріплену за ними загальнолюдським досвідом (крісло стає автомобілем, а килим – дорогою в режисерські грі «Машиністи»). Діти охоче вдаються до іграшок-заступників в іграх, що говорить про розвиток їхньої уяви. Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає в тому, що через неї вона знайомиться з поведінкою і взаєминами дорослих людей, які стають взірцем для її власної поведінки. Так дитина набуває основних навичок у спілкуванні; якостей, необхідних для встановлення контакту з однолітками. Захоплюючи дитину і примушуючи її підкорятися правилам, відповідним узятій на себе ролі, гра сприяє розвитку відчуттів і вольової регуляції поведінки.

Формуючись в грі, уява переходить і в інші види діяльності дошкільника. Найяскравіше вона виявляється в малюванні і в складанні дитиною власних казок, віршів. Тут так само, як і в грі, діти спочатку спираються на предмети, які сприймаються безпосередньо. Складаючи казки, вірші, діти відтворюють знайомі образи і нерідко просто повторюють рядки і фрази, що запам’яталися. Нові казки діти складають із образів знайомих казок, а нове їх об’єднання створює фантастичну картину, не схожу на вже знайому.

Перетворення дійсності в уяві дитини відбувається не тільки шляхом комбінування уявлень, але і шляхом додання предметам не характерних їм особливостей. Так, діти в своїй уяві з азартом перебільшують або зменшують предмети.

Невпинна робота уяви - це один із шляхів. Який веде до пізнання і освоєння дітьми навколишнього світу, виходу за межі певного відокремленого особистого досвіду. Але ця робота вимагає постійного контролю з боку дорослих, під керівництвом яких дитина оволодіває умінням відрізняти уявне від дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вивчення розвитку уяви старших дошкільників

 

Тест «Сни тварин»

 

(автор: Краснощокова Н.В.)

 

Мета: визначати рівень розвитку здатності дитини прийняти точку зору іншого, перевтілитися в образ.

 

Обладнання: п’ять аркушів паперу, у куточку яких намальовано зображення тваринок, які сплять (їжачок, цуцик, зайчик ведмідь, білка), кольорові олівці.

 

Хід проведення дослідження

Дорослий дає дитині наступну інструкцію: «Намалюй на кожному аркуші те, що, на твою думку, сниться тварині».

 

Оцінка результатів

 

Результати кожної дитини можна віднести до одного з трьох рівнів розвитку здатності перевтілюватися в образ:

 

• високий рівень – дитина зображує об’єкт в «полі речей» (предметне оформлення навколишнього середовища, присутність додаткових деталей і предметів); може створити цілісну композицію згідно уявного сюжету; використовує в своїй роботі виразні засоби; робота відрізняється оригінальністю (не стереотипністю),

 

• середній рівень – дитина зображує об’єкт в «полі речей», але не може створити цілісну композицію відповідно до уявного сюжету; використовує виразні засоби, але робота характеризується відсутністю оригінальності,

 

• низький рівень – робота дитини схематична, характеризується відсутністю додаткових деталей (немає предметного оформлення навколишнього середовища); робота стереотипна.

 

«Геометричні фігури»

 

(автори Лаврентьєва Г.П., Титаренко Т.М.)

 

Мета: визначати рівень розвитку творчої уяви старших дошкільників.

 

Обладнання: різноманітні геометричні фігури, вирізані з картону.

 

Хід проведення дослідження

Дайте дитині наступне завдання: «Це нові іграшки. Цікаво, як з ними можна гратись? Покажи мені всі ігри, які ти зможеш вигадати».

Скільки функцій у незвичному матеріалі бачить дитина?

Як вона сприймає завдання?

Чи може пояснити, чому саме таку гру з геометричними фігурами вона пропонує?

Чи зверне увагу на розміри, колір, форму фігури?

Якщо дитині важко розпочати гру-імпровізацію самостійно, допоможіть їй. Розпочніть гру у дитячий садок чи у сім’ю. знайдіть фігури, яки були б дітлахами і дорослими. Покажіть, як можна розрізняти чоловічі та жіночі фігури (за формою, розміром, кольором).

Щоб визначити, як дитина навчається, як сприймає допомогу, наступного дня запропонуйте їй замість геометричних фігур кубики. Як вона грається? Які ігри вигадує? Чи може словесно сформулювати свій задум?

 

 

 

Оцінка результатів

 

• високий рівень – добрі результати; 9-12 функцій, які дитина бачить у фігурках,
• середній рівень – непогані результати; 5-8 функцій,
• низький рівень – погані результати; 1-4 функції.

 

«Намалюй що-небудь»

 

Мета: визначати рівень розвитку уяви старших дошкільників.

 

Обладнання: аркуш паперу, набір різнокольорових олівців.

 

Хід проведення дослідження

Попросіть дитину намалювати все, що їй заманеться. На виконання завдання відводиться 4-5 хвилин.

 

Оцінка результатів

 

Якість малюнка оцінюється за наступними критеріями:

• 10 балів – дитина за відведений час придумала і намалювала щось незвичайне, що свідчить про неабияку фантазію та багату уяву. Деталі і образи малюнка ретельно підібрані,
• 8-9 балів – дитина придумала і намалювала щоб доволі оригінальне, емоційне, кольорове. Деталі малюнка підібрані непогано,
• 5-7 балів – дитина придумала і намалювала те, що не є новим, але має елемент творчої фантазії, малюнок справляє на глядачів певне емоційне враження,
• 3-4 бали – дитина намалювала щось дуже просте, неоригінальне, фантазія простежується слабко, деталі не дуже добре опрацьовані,
• 0-2 бали – за відведений час дитина так і не зуміла нічого придумати та намалювала лише окремі штрихи і лінії.

 

Висновки про рівень розвитку уяви:

• дуже високий – 10 балів,
• високий рівень –8-9 балів,
• середній рівень – 4-7 балів
• низький рівень – 2-3 бали
• дуже низький рівень – 0-1 бал

 

«Зроби малюнок»

 

Мета: визначати рівень розвитку творчої уяви старших дошкільників.

 

Обладнання: малюнок, на якому зображено різні фігурні елементи.

 

Хід проведення дослідження

Запропонуйте малюкові, використовуючи ці елементи, придумати і намалювати якнайбільше фігур-зображень. Часу на виконання цього завдання відводиться 4-5 хвилин. Отже, зображення елемента може використовуватися в малюнку декілька разів.

 

Оцінка результатів

За кожну оригінальну фігуру нараховується 1 бал, а потім підраховується загальна кількість балів. Чим більше балів дитина отримає, тим краще в неї розвинута творча уява.

 

 

 

 

 

 

Комплекс ігор та вправ з розвитку уяви у старших дошкільників

 

Уява відіграє значну роль у формуванні особистості дитини. для її розвитку існують спеціальні ігри, що допомагають поступово засвоювати принцип заміщення одних предметів іншими.

 

«Для чого ці предмети?»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	набір із десяти звичайних, відомих дітям предметів: газета, котушка ниток, носова хустка, баночка з-під розчинної кави, поліетиленовий пакет, шкарпетка, подушечка для голок, глибока тарілка, парасолька тощо.
Хід гри	Дорослий бере який-небудь предмет, наприклад газету, і розповідає, як її можна використовувати. Так, її можна прочитати, в неї можна що-небудь загорнути, її можна покласти на лавку в парку, газетами можна розтопити піч тощо. Наводячи приклади, дорослий щоразу з допомогою дітей уточнює, які властивості газети дають можливість її так використовувати: наприклад – газетний папір добре горить; газета широка і м’яка – в неї можна щось загортати тощо. Дітям пропонується подумати, пофантазувати і назвати якомога більше варіантів використання відомих предметів, що послідовно пропонуються.

 

«Пантоміма»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	-
Хід гри	Дорослий розповідає дітям, що рухами тіла, рук, голови, очей тощо можна показувати різні дії і пропонує пограти в пантоміму. Завдання: Чиї дії я зараз виконую? (дорослий показує зразки дій регулювальника дорожнього руху, маляра, тесляра, скрипаля, боксера, водія автобуса, матері, яка гойдає дитину тощо) Покажи, що ти відчуваєш, коли: тобі в автобусі наступили на ногу, ти пішов з мамою в магазин і загубився, на вулиці дуже холодно, у тебе болить живіт, яскраве сонце світить тобі в очі. Покажи руками або пальцями: команду «Стій на місці!» команду «Йди за мною!» як ти свариш малюка пустуна, як ти стукаєш у двері, як ти прощаєшся, як ти затягуєш нитку в голку, як ти надуваєш повітряну кульку, як ти чистиш зуби, як ти розчісуєшся, як ти посилаєш рукою поцілунок.

 

«Веселі перевертні»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	набір запитань для моделювання ситуацій (добре-погано).
Хід гри	Цукерки: добре чи погано? Добре: вони смачні. Погано: якщо з’їсти забагато, можуть заболіти зуби і їх доведеться лікувати. Ліки: добре чи погано? Добре: вони допомагають вилікуватися від хвороби. Погано: багато пігулок – отрута. Музика: добре чи погано? Добре: під неї можна співати і танцювати. Погано: якщо працюєш, вона заважає; від дуже гучної музики можуть заболіти вуха і голова. Вітер: добре чи погано? Добре: у спеку освіжає, несе прохолоду. Погано: у мороз, якщо дме вітер, стає ще холодніше; сильний вітер може повалити дерева, зірвати дахи з будинків. Дощ: добре чи погано? Добре: допомагає рости врожаю. Погано: якщо сильно вимокнеш, можеш застудитися і захворіти. Кішка: добре чи погано? Добре: ласкава, м’яка, приємно муркоче, з нею можна гратися. Погано: може боляче подряпати.

 

«Що було б, якби...?»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	набір безглуздих припущень: що було б, якби …
Хід гри	Запитання до дітей: «Що було б, якби …»: ти раптом, прикинувшись, виявив, що ти не людина, а коник (метелик, крокодил тощо), усі люди стали ходити на руках, догори ногами, усе тверде стало раптово м’яким, люди не дорослішали, а завжди залишалися дітьми, ми ходили так швидко, що в одну мить могли опинитися там, де захотіли. Дорослий пропонує дітям по черзі вигадати наслідки цих неймовірних подій. Кожна дитина повинна побувати в ролі першого оповідача в колі. Гіпотези і припущення дорослий приймає без обмежень, критики і коментарів, але ставить запитання, спонукуючи деталізувати задум.

 

«Квітка, якої не існує»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей, формувати навички зображувальної діяльності, виховувати естетичний смак.
Обладнання	аркуші паперу, різнокольорові олівці або фарби.
Хід гри	Вихователь пропонує дітям закрити очі й уявити квітку, якої насправді не існує: вона може бути якою завгодно, мати яку завгодно форму, колір, розмір, аромат. Після цього дітям пропонується намалювати свою уявну квітку і назвати її.

 

«Чарівне коло»
Мета	розвивати творчі здібності дітей, логічне мислення, уяву; формувати кмітливість.
Обладнання	малюнок, на якому зображено три картинки круглої форми (м’яч, колесо, сонце) і три пусті кола; різнокольорові олівці.
Хід гри	Вихователь просить дітей звернути увагу на те, що м’яч, сонце і колесо мають круглу форму. Після цього дітям пропонується подумати, в які ще предмети можна перетворити коло, і намалювати їх, домальовуючи пусті кола на малюнку.

 

«Чарівний прямокутник»
Мета	розвивати творчі здібності дітей, логічне мислення, уяву; формувати кмітливість.
Обладнання	малюнок, на якому зображено три картинки прямокутної форми (телевізор, конверт, вікно) і три пусті прямокутника; різнокольорові олівці.
Хід гри	Вихователь просить дітей звернути увагу на те, що телевізор, конверт і вікно мають прямокутну форму. Після цього дітям пропонується подумати, в які ще предмети можна перетворити прямокутник, і намалювати їх, домальовуючи пусті прямокутники на малюнку.

 

«Зображуємо предмети»
Мета	розвивати уяву дітей; вправляти дітей в умінні створювати образ певного предмета за допомогою міміки, жестів.
Обладнання	малюнки із зображенням різних предметів (м’яч, книга, стіл, пензлик, рукавиці, ножиці, гвіздок, цукерка, вилка, килимок, ліжко тощо).
Хід гри	Вихователь розподіляє дітей на дві підгрупи. Кожна підгрупа отримує малюнки із зображенням різних предметів. Діти по черзі за допомогою жестів та міміки зображують предмети, які зображені на їх малюнках. Спочатку предмети зображує перша група, а друга група дітей відгадує. Потім групи міняються.

 

«Використовуємо по-різному»
Мета	розвивати уяву, творче мислення.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь називає який-небудь предмет і пропонує дитині сказати, як його можна використовувати. Наприклад, дорослий говорить «книга», а дитина називає варіанти: читати, розглядати малюнки, використати як підставку для іграшки і як річ, за якою можна сховати обличчя. Необхідно спонукати дітей до нестандартних відповідей.

 

«Буває – не буває»
Мета	розвивати уяву; формувати навички використання прийомів придумування небилиць.
Обладнання	сюжетні картинки.
Хід гри	Вихователь пропонує дітям прості ситуації, зображені на картинках, а діти відгадують, буває так чи ні. Педагог чергує реальні і нереальні ситуації. Наприклад «собака сидить біля будки», «собака літає небом» тощо. Після цього вихователь пропонує дітям придумати історії за картинками.

 

«Відповідай і передай далі»
Мета	розвивати уяву, мислення і мову, формувати почуття гумору.
Обладнання	-
Хід гри	Діти сідають у коло. Вихователь пропонує пограти в цікаву гру: «Ви будете по черзі мені на вушко відповідати на запитання – хто? з ким? коли? навіщо? куди? що робити? що з цього вийшло?» Вихователь записує відповіді дітей. після цього він читає розповідь небилицю, яка вийшла. Вихователь викликає по одній дитині, ставить питання і записує відповіді на папері.

 

«Наш винахід»
Мета	розвивати уяву; навчати дітей переносити якості різних об’єктів на початково вибраний предмет.
Обладнання	аркуші паперу, різнокольорові олівці.
Хід гри	Вихователь звертається до дітей із пропозицією побувати сьогодні в ролі винахідників. Потім дорослий разом з дітьми обирають предмет, який вони хотіли б винайти. Вихователь пояснює, що на цей предмет потрібно буде перенести якості і властивості інших об’єктів. Наприклад, дітям пропонують винайти незвичайне ліжко. Далі вони називають два-три слова, що не мають жодного відношення до ліжка, наприклад «миша», «крейда». До цих слів їм також необхідно дібрати по 4-5 якісних характеристик і, якщо це необхідно, позначити кожну якість яким-небудь наочним символом, зображенням (так дітям легше відтворювати і використовувати слова-прикметники): мишка – маленька, швидка, шкідлива, сіренька, писклява, крейда – тверда, біла, несмачна, різної форми. Тепер вихователь просить дітей перенести всі вище перелічені якості на початковий предмет – ліжко і з’ясовує: що це за ліжко? чим воно цікаве? де його можна використовувати? яка від нього користь? (діти дають відповіді, уявляючи цей предмет): маленьке ліжко – це ліжко, на якому можуть спати маленькі діти, хто на нього лягає, той швидше росте, швидке ліжко – це ліжко, на якому дуже швидко засинають і швидко прокидаються, тверде ліжко – це ліжко, на якому дуже зручно спати, воно ніколи не ламається, але його важко пересувати, бо воно важке. Той, хто спить на такому ліжку, виростає міцним, сильним і здоровим. Після того, як всі діти «винайдуть» нові ліжка, їм пропонується відобразити в малюнках винаходи, які їм більш за все сподобалися.

 

«Перевтілення»
Мета	розвивати уяву, здатність дітей бути іншими, формувати вміння перевтілюватися.
Обладнання	-
Хід гри	Діти зручно розташовуються на килимочку і по черзі «перетворюються» на певну річ. Тобто дитина називає якусь річ, уявляє себе цією річчю і від її імені починає розповідь про те, що її оточує, як вона живе, що відчуває, що її турбує тощо. Гру бажано проводити в затемненому приміщенні – це забезпечить більшу розкутість дітей і психологічний комфорт. Вихователь стежить, щоб «перевтілення» поступово ставали все більш глибокими, а учасники переходили від поверхневих, чисто зовнішніх описів до вираження настроїв характеру, почуттів.

 

«Відгадай перевтілення»
Мета	розвивати уяву, здатність дітей бути іншими, формувати вміння перевтілюватися.
Обладнання	-
Хід гри	Діти зручно розташовуються на килимочку і по черзі «перетворюються» на певну річ. Тільки дитина не називає річ, в яку буде «перевтілюватися». Вона уявляє себе цією річчю і від її імені починає розповідь про те, що її оточує, як вона живе, що відчуває, що її турбує тощо. А інші діти намагаються відгадати, в кого «перевтілилась» дитина.

 

«Відгадай, що я роблю»
Мета	розвивати уяву, творчі здібності, виховувати винахідливість, кмітливість, уміння перевтілюватися.
Обладнання	-
Хід гри	Діти діляться на дві підгрупи. В кожній підгрупі діти домовляються, яку діяльність вони зображатимуть. Одна підгрупа показує рухи, а друга повинна за рухами здогадатися, що діти роблять. Гра починається зі слів: «Де були ми – ми не скажемо, а що робили - покажемо». Цікавіше, якщо діти підгрупи виконуватимуть не однакові рухи, а різні, але пов’язані між собою за змістом: наприклад, одна дитина «вирізає», друга «шиє», третя «гладить», четверта приміряє тощо. Гра повторюється: ті, хто відгадав, тепер загадуватимуть.

 

«Хитрощі Мограни»
Мета	розвивати уяву, творчі здібності дітей, кмітливість, логічне мислення; формувати вміння знаходити вихід в складних ситуаціях, спілкуватись один з одним.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь пояснює умови гри: «Уявіть, що я – зла чаклунка Моргана. Зараз я пропонуватиму вам ситуації, а ви усі разом після невеличкого обговорення, знаходитиме рішення, як вийти з тієї або іншої ситуації». Приклади ситуацій: я, зла чаклунка Моргана, ув’язнила дітей в крижаний куб. як можна вибратися з крижаного будинку?  (діти можуть запропонувати наступні варіанти: розбити його, звільнити від чар, дихати на лід, доки він не розтане; вихователь уважно слухає всі варіанти дітей і відбирає найбільш відповідні), я, зла чаклунка Моргана, посадила щільним кільцем колючі рослини навколо дітей так, щоб вони не змогли вибратися (діти пропонують обрізати рослини, зробити підкоп тощо), я, зла чаклунка Моргана, залишила дітей на безлюдному острові (можна побудувати човен, визвати допомогу по мобільному телефону тощо), я, зла чаклунка Моргана, напустила на дітей сильний вітер (можна тепло одягтися або сховатися від вітру у будинку), я, зла чаклунка Моргана, вимкнула електрику, коли в дітей почався святковий ранок (можна пограти на інструментах, розповісти вірші, заспівати пісню, наспівувати мелодію під час танцю). Щоразу проводячи гру, вихователь може придумати різні нові варіанти ситуацій.

 

«Збираємося у подорож»
Мета	розвивати уяву, логічне мислення, увагу та довільність дошкільників.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь ділить групу на дві команди і знайомить дітей з умовами гри. «Зараз ми з вами готуватимемося до подорожі. Для того, щоб вирушити в подорож морем на кораблі, нам необхідно зібрати речі. Ви будете називати ці речі, але так, щоб слова, які їх позначають. Починалися з однією тієї самої букви. Давайте візьмемо букву «С». Команди починають по черзі називати слова, які починаються з букви «С»: серветки, сірники, сухарі, сумка, стрічка, санки тощо, а вихователь їх записує, і за кожне слово команді дається один бал. Якщо хтось з учасників назвав неправильне слово або повторив слово товариша, то команда штрафується на один бал. Після того, як буде підбито підсумок першого етапу, вихователь пропонує учасникам по черзі вибрати один із названих предметів і розповісти, як можна використовувати його в подорожі.

 

«Розкажи, що знаєш»
Мета	розвивати уяву, творче мислення, кмітливість та фантазію дитини.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь обирає який-небудь предмет і пропонує дітям скласти докладну розповідь про нього по черзі описуючи ту або іншу його властивість. Програє той, чий фантазія вичерпалася. Наприклад, квітка: Вона росте. На ній є листя. У неї є коріння У неї є стебло. Вона має приємний аромат. Восени вона в’яне. На квітку сідають комахи і збирають з неї нектар. Квітка може бути ліками. Квітка любить дощик тощо.

 

«Наслідки»
Мета	розвивати уяву, творче мислення, кмітливість та фантазію дитини.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь пропонує дітям подумати і сказати, що могло б відбутися у разі тієї або іншої нестандартної ситуації: Що було б, якби всі птахи не літали, а плавали? Що було б, якби завжди був ранок? Що було б, якщо б люди ходили на головах? Що було б, якщо б усі були дітками? Що було б, якщо б дощі зникли? тощо

 

«Чудо-тварина»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	аркуші паперу, різнокольорові олівці.
Хід гри	Дітям пропонується намалювати тварину, якої не існує насправді. Це буде тварина, яку кожна дитина придумає сама, а потім намалює її, розповість, як її звуть, де вона живе, чим харчується, який у неї настрій, з ким вона товаришує тощо.

 

«Якби я…»
Мета	розвивати уяву, фантазію, творчі здібності дітей.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь пропонує дітям уявити себе певним предметом і розповісти про себе від його імені, починаючи такою фразою: «Якби я був книгою (птахом, годинником, велосипедом, олівцем тощо), я б…»

 

«Як привітатись?»
Мета	розвивати уяву, кмітливість, вміння спілкуватися з іншими дітьми.
Обладнання	-
Хід гри	Діти становляться в коло парами. Вихователь пояснює дітям, що привітатися можна не тільки сказавши «Здрастуйте!» Існує дуже багато способів привітання людей одного з одним. Далі дорослий просить дітей привітатися один з одним багато разів, але кожного разу по-різному. Якщо дітям важко придумувати способи привітання, можна їм допомогти: «Ви можете, наприклад, привітатися ручками, а можете – носиками. А ще як ви можете привітатися? (спинками, животиками, плечима, вклонитися один одному, кивнути головою, розвести руки в різні сторони, плеснути долоня об долоню тощо)».

 

«Придумай слово»
Мета	розвивати уяву, увагу, швидкість реакції.
Обладнання	м’яч.
Хід гри	Діти стають в коло. Вихователь кидає м’яч кожній дитині по черзі і називає букву. Той з дітей, хто ловить м’яч, називає слово, яке починається з цієї букви

 

«Крокодил»
Мета	розвивати у дітей уяву, формувати уміння перевтілюватися, розуміти одне одного без слів, створювати позитивний емоційний фон в групі.
Обладнання	-
Хід гри	Вихователь ділить дітей на дві команди. Кожній команді необхідно придумати будь-який об’єкт або істоту. Потім учасники однієї команди зображують загаданий об’єкт, предмет або тварину без слів. Учасники іншої команди повинні вгадати і назвати те, що зображується. Дається 10 спроб. Виграє та команда, якій вдасться вгадати більшу кількість загаданих об’єктів живої та неживої природи.

 

«Ти – сонце, я - місяць»
Мета	розвивати у дітей навички абстрактного мислення, уяву; вчити їх створювати логічні ланцюжки з назв предметів, об’єднаних загальною ознакою. У грі можуть одночасно брати участь 5-6 осіб.
Обладнання	-
Хід гри	Діти сідають у коло. Перший гравець говорить будь-яку фразу на зразок: «Я – Сонце!». Завдання другого гравця – придумати свою фразу, що починається на «Я…», причому таку, щоб її ключове слово за змістом було якось пов’язане з сонцем. Значить другий гравець може, наприклад, сказати: «Тоді – я  Місяць». Наступає черга третього гравця,  який може, в свою чергу, сказати: «Я - зірка». Враховуючи те, що зіркою називається не тільки небесне тіло, але і знаменитість, четвертий гравець може перевести ланцюжок в інше русло, сказавши: «Я - співка» тощо. Грають до тих пір, поки не набридне, або до тих пір, поки не вичерпається дитяча фантазія. Спочатку дітям може допомогти дорослий. Його завдання - пояснити правила гри і стежити за тим, щоб фрази всіх гравців послідовно об’єднувалися за логікою. Освоївши гру, діти зможуть грати в неї самостійно.

 

«Загадковий ящик»
Мета	розвивати уяву дітей, вчити розпізнавати предмет за описом, грамотно формулювати питання, робити висновки на основі наявної інформації.
Обладнання	коробок (загадковий ящик) – за бажанням його можна замінити мішечком, сумкою або портфелем, - декілька предметів, знайомих дітям, невеликого розміру, які можна покласти в цей коробок (іграшковий зайчик, окуляри, чашка, книга, цукерка, мотузка тощо).
Хід гри	Перед грою вихователь кладе в коробок предмет, після чого урочисто вносить його до групової кімнати, показує дітям і ставить на стіл потім він пояснює, що коробок цей непростий: в ньому щось лежить (предмет). Але дістати цю річ можна тільки після того, як діти її відгадають. Ставити питання діти можуть по черзі. Питання повинні біти сформульовані так,  щоб на них можна було б відповісти «так» чи «ні». Наприклад: «Це паперове? Це їдять? Цим малюють? Це червоне?» тощо. Питання ставлять доти, поки предмет не буде відгаданий. Вихователь хвалить дітей за кмітливість і урочисто виймає предмет із загадкового ящика.

 

«На горищі»
Мета	розвивати дитячу фантазію, уяву, слухову пам'ять; вчити дітей запам’ятовувати ланцюжки із слів. Оптимальне число гравців – від 2 до 5 учасників разом з дорослим.
Обладнання	-
Хід гри	На початку гри вихователь нагадує дітям про те, що горище – це місце в будинку, куди складають старі речі, і тому, заглянувши одного разу на горище, ми можемо знайти там дуже різноманітні й подеколи несподівані речі. Далі починається гра. Правила її прості: дорослий пояснює, що зараз гравці по черзі розповідатимуть про те, які дивовижні і несподівані речі вони знайшли на горищі. Причому кожен гравець починає свою репліку словами: «Я забрався на горище і знайшов там…» (далі слідує назва якої-небудь речі, нібито знайденої на горищі). Другий учасник, розповідаючи про свою знахідку, повинен спочатку назвати річ, про яку розповів перший гравець, а потім вже назвати свою. Третій дитині, таким чином, доведеться назвати те, що знайшли двоє попередніх дітей, і тільки потім назвати свою знахідку. На практиці це виглядає приблизно так: Я забрався на горище і знайшов там печатну машинку. Я забрався на горище і знайшов там печатну машинку і старі капці. Я забрався на горище і знайшов там печатну машинку, старі капці й іграшковий пістолет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРЕКЦІЙНІ ІГРИ З РОЗВИТКУ УЯВИ

 

Корекційна гра «Вигадай казку!» (5 -6 років)

Мета : вчити створювати план – схему власного твору.

Матеріал : папір, кольорові олівці.

Хід

Запропонуйте малюкові вигадати власну казку на зазначену схему. Але спочатку дитина повинна намалювати схему казки. А потім, використовуючи свою схему, розповісти вигадану казку.

 

Корекційна гра «Збери картинку» (5 -6 років)

Мета :  розвивати вміння конструювати ціле з частин.

Матеріал : розрізані на частини малюнки.

Хід

 Розложити розрізану картинку  у вигляді цілої. Попросіть дитину уважно роздивитися її і запам’ятати, що і де на ній зображено. Потім перемішайте частини картинки і запропонуйте малюкові зібрати цілу картинку.

 

Корекційна гра «Серветки з візерунком» (5 -6 років)

Мета : розвивати просторову уяву.

Матеріал : дві карточки.

Хід

Перша серветка – дітям говорять, що в лівому верхньому кутку зображена серветка, зложена навпіл. Необхідно її подумки розвернути і визначити, як вона буде після цього виглядати.

Друга серветка – «розгорнути» серветку, зложену вчетверо.

 

Розвиток уяви в мовленні

 

1. Корекційна гра «Запишемо казку» (4 -5 років)

Мета : сформувати уявлення про те, що казку можна «записати» за допомогою малюнків з метою подальшого переказу змісту.

Матеріал : папір, олівці.

Хід

Дорослий пропонує дітям згадати та назвати свої улюблені казки. Нагадує, як важко розповісти казку самому і нічого не забути. І пропонує «записати» казку, але не літерами, бо діти цього не вміють, а малюнками : «Це для того, щоб потім дивитись на малюнки і переказувати казку, нічого не забуваючи». Для зразку дорослий малює схему якої  - небудь казки, одночасно згадуючи її зміст з дітьми. А потім пропонує малятам намалювати схему своєї улюбленої казки і переказати її.

2. Корекційна гра «Розшифруй казку» (4 – 5років)

Мета : вчити дітей вигадувати казку за запропонованою дорослим схемою.

Матеріал : набір схематичних малюнків, що зображують якийсь сюжет.

Хід

Дорослий демонструє дитині набір схематичних малюнків. Звертає увагу на зображення та їх послідовність. Дорослий пропонує дитині вигадати казку за запропонованою схемою – що було спершу, що потім, що трапилось далі і чим все завершилось.

Можливі варіанти до першого набору малюнків з коричневим фоном :

• Дівчинка заблукала в лісі, хлопчик прийшов їй на допомогу. Він допоміг знайти дівчинці дорогу додому. Діти разом граються.
• Дівчинка пішла до лісу шукати брата (друга). Вона знайшла його в лісі, і діти граються разом.
• Дівчинка пішла гуляти до лісу, познайомилася з хлопчиком і потоваришувала з ним.
• Дівчинка прийшла до лісу шукати новорічну ялинку, зустрілася з другом, який допоміг їй.
• Вередлива дівчинка пішла з дому, де з нею ніхто не хотів гратися. Зустрілася з хлопчиком. Діти потоваришували і добре гралися. І дівчинка  вирішила більше не вередувати, дружити і гратися з усіма дітьми.
• Якщо прочитати схему навпаки – діти гралися разом, а як прийшов час йти додому, то хлопчик пішов проводжати дівчинку. Коли вже показалася вдалі дівчинко ва хатка, то вона пішла далі сама, а хлопчик повернувся до себе додому.

Можливі варіанти до другого набору малюнків з рожевим фоном :

• Листочку набридло висіти на дереві, він полетів в небо, покружляв з товаришами і, втомившись, вони лягли на землю, як килимок.
• Вередлива дівчинка образила листочок : «Восени погано – холодно і сумно». Листочок з друзями вирішив довести, що це не так. Коли дівчинка йшла по осінньому килимочку і збирала листочки, то сказала : «Як гарно восени – красиво і цікаво».
• Дівчинка переживала, що не має подарунка мамі на день народження, і листочки вирішили допомогти їй. Вони відлетіли з дерева, прилетіли до дівчинки, до її ніжок. А дівчинка вибрала найгарніші листочки для осіннього букету – подарунка мамі.
• Листочки виросли та полетіли від мами – дерева. Деякі з них стали осіннім килимком, деякі залетіли їжачку до норки, а наш листочок потрапив у вазу до хати.

Схема навпаки – дівчинка збирала листочки, аж раптом подув вітерець, і листочки розлетілись. Вони кружляли в осінньому небі, і один листочок прилетів до своєї мами – дерева.

3. Корекційна гра «Казка за картинкою» (4 -5 років)

Мета : вчити складати казку за запропонованим дорослим малюнком.

Матеріал : сюжетні малюнки різного зміст, бажано казкового.

Хід

Запропонувати дитині роздивитися зображений сюжет і прокоментувати його. Потім подумати, що було перед зображеним сюжетом, а які події розвивалися після зображених. Висловлювання дитини об’єднати разом у закінчену казку, придумати їй назву і розповісти ще раз.

            4.Корекційна гра «Шкатулка з казками» (4 -5 років)

Мета : розвивати здатність дітей самостійно складати казку.

Матеріал : площинні кольорові геометричні фігури в коробочці.

Хід

Приготуйте коробочку і запропонуйте дітям вигадати з Вами казку. Той, хто починає, витаскує з коробки першу геометричну фігурку. Тепер потрібно придумати, хто чи що це буде в казці. Так, якщо дитина достала червоний прямокутник, можна розповісти казку про білочку чи лисичку. Після того, як перший гравець сказав 2 -3 речення, наступний витягує іншу фігурку, говорить, хто чи що це, і продовжує казку. Потім фігурку витягує наступний гравець і т.д. коли у кожного гравця буде по фігурці, то нові фігурки вони не витягують. Казка вигадується далі по черзі – кожен гравець вигадує дії зі своїм персонажем чи предметом, але так, щоб вони лягли в загальне русло твору. Коли казка закінчиться, розложіть на столі фігурки і попросіть малят згадати, яка фігурка яку роль грала. Похваліть малюків. Зверніть увагу на те, яку цікаву казку ви всі разом вигадали.

            5. Корекційна гра «Про кого вигадаємо казку?» (4 -5 років)

Мета : закріпити вміння дітей складати казку на певну тему, розвивати уяву в мовленні.

Хід

Запропонуйте дитині вигадати казку, кожен свою. Домовтеся про тему – можна, наприклад, вигадати казки про зайчат. Потім разом обговоріть, в якій ролі буде виступати зайчик : він може жити в лісі і дружити з тваринками, а може бути іграшкою, яку подарували хлопчику. Зайчик може бути трусливим, і навпаки – хоробрим. А можна вигадати казку про те, як важко помітити білого зайчики на снігу. І Ви, і дитина повідомляєте один одному, про що саме буде ваша казка. Через 2 -3 хвилини кожен розповідає свою казку, казки обговорюються і оцінюються. Високу оцінку отримує найбільш послідовна, деталізована і оригінальна історія. Казки можна вигадувати про що завгодно, важливо тільки спочатку пояснити дітям, що один і той же предмет чи персонаж може бути показаний з різних сторін, і казки тоді теж вийдуть різними.

 

Розвиток вміння творчо застосовувати набуті знання

 

• Корекційна гра «Буває – не буває» (4 -5 років)

Мета : вчити уявляти ситуацію і давати їй адекватну оцінку.

Хід

Ця словесна гра вимагає як словесної уяви, так  і здорового глузду. Дитині потрібно уявити собі ситуацію, яку дорослий змальовує словами, і сказати – чи буває те, про що йде мова. Якщо дитина відповідає правильно і ситуація має місце в житті, то треба відреагувати хлопком в долоні. Якщо ж ситуація не реальна, просто мовчки посидіти. Обов’язково чергуйте реальні та нереальні варіанти : «Вовк ходить по лісу», «Вовк сидить на дереві», «В каструлі вариться  каша», «В каструлі вариться чашка» тощо. Інколи помиляйтесь – це зробить гру цікавішою. Запропонована гра також розвиває увагу дитини.

 

• Корекційна гра «Кумедні малюнки» (4 -5 років)

Мета : вчити знаходити невідповідності у малюнку і пояснювати їх.

Матеріал : малюнки, зміст яких не відповідає дійсності.

Хід

Запропонувати дитині роздивитися малюнок і назвати помічені невідповідності. Подумати разом з дитиною, як таке могло статися, і цікаво пояснити невідповідність.

 

• Корекційна гра «Чого на світі не буває?» (4 -5 років)

Мета : вчити малят творчо застосовувати набуті знання.

Матеріал : аркуші паперу, олівці.

Хід

Запропонувати дитині намалювати те, чого на світі не буває, і Ви побачите, з яким задоволенням вона виконає це завдання. Попросіть дитину розповісти, що вона намалювала, і разом з нею обговоріть малюнок – чи дійсно те, що на ньому зображено, не зустрічається в реальному житті. Гра пройде веселіше, якщо Ви теж приймете участь у вигадуванні та малюванні.

 

Оригінальність зображення

 

• Корекційна гра «Живі фігурки» (4 -5 років)

Мета : закріпити вміння дітей визначати форму оточуючих предметів – кругла, квадратна, трикутна.

Матеріал : аркуш паперу з намальованими геометричними фігурками на кожну дитину.

Хід

Дорослий пропонує дитині назвати геометричні фігури та згадати відповідні їм за формою реальні предмети, що оточують нас. Звертає увагу малят на папір і пропонує побути чарівниками з чарівними паличками – олівцями – доторкнутися чарівною паличкою до геометричної фігурки, щось домалювати і «оживити», «розбудити» фігурку, щоб вийшло якесь зображення. Наприкінці обов’язково роздивитися дитячі малюнки з коментуванням авторів.

 

• Корекційна гра «Чудові перетворення» (4 -5 років)

Мета : вчити малювати зображення із рисочок, розташованих у різних напрямах.

Матеріал : картки з двома рисками різної довжини, олівці.

Хід

Дорослий демонструє дитині картку і пропонує придумати, що може бути на ній зображено, і домалювати картинку. Наприклад, полоски різної довжини можуть бути :

Хлопчиком з мамою,

Дівчинкою з кішкою,

Дядею з собакою тощо.

Малюнки потрібно роздивитися і обговорити, враховуючи їх відповідність картці, наявність сюжету, а також повноту, емоційну виразність та оригінальність.

 

• Корекційна гра «Чарівний ліс» (4 -5 років)

Мета : закріпити вміння дітей домальовувати так ,щоб вийшло оригінальні зображення.

Матеріал : папір, на якому окрім схематичних зображень дерев розташовані незавершені зображення, олівці.

Хід

Запропонуйте дитині намалювати чарівний ліс, а потім розповісти про нього цікаву історію. Нехай кожен домалює зображення так, щоб вийшла картинка лісу. Незакінчені фігурки можна перетворити на що завгодно – квіти, дерева, метелики, птахи, тварини тощо. Потім ви разом роздивляєтеся малюнки, слухаєте історію і відзначаєте найбільш оригінальні. Матеріали до гри рекомендується змінювати -  «Чарівне море», «Чарівна поляна», «Чарівний парк».