Коригуючі вправи при порушеннях постави

Р.С. Різник

«Коригуючі вправи при порушеннях постави»

Стан здоров'я дітей та підлітків знаходиться в епіцентрі уваги сучасного суспільства, тому що саме цей контингент становить майбутнє України, її трудовий резерв та інтелектуальний потенціал. Основні заходи галузі охорони здоров'я щодо збереження здоров'я дитячого населення скеровані на профілактику захворювань та своєчасне виявлення патології.

Причини появи викривлення хребта можуть бути як природженими, так і набутими. До природжених причин викривлення хребта відносять порушення нормального внутрішньоутробного розвитку, що призводить до недорозвиненості хребців, утворення клиновидних і додаткових хребців і інших патологій. Придбані причини викривлення хребта наступні: яке-небудь захворювання (рахіт, поліомієліт,  туберкульоз, плеврит, радикуліт), а так само травми (переломи хребта). Неправильне положення тіла внаслідок  фізіологічних особливостей людини (плоскостопість, різна довжина ніг або відсутність однієї з них, косоокість або короткозорість через які людина вимушена приймати неправильну позу при роботі) теж є причиною розвитку викривлення хребта.

Також, причиною, через яку виникає викривлення хребта, може бути професійна діяльність людини, при якій вона постійно прибуває в одній позі (робота за столом з постійно нахиленою головою, просто не правильна поза на стільці, звична неправильна постава). Варто зауважити, що при викривленні хребта порушується рівномірна тяга м'язів, що призводить до ще більшого викривлення. Ще однією причиною розвитку викривлення хребта є м'язи. Хребет може бути викривлений через різну розвиненість м'язів, при цьому це може бути обумовлено яким-небудь захворюванням. Сприяючими моментами для розвитку викривлення хребта є неправильне харчування, слабкий фізичний розвиток.

Порушення постави (ПП) є однією з ортопедичних патологій, що найчастіше зустрічаються у дітей і підлітків. Вони складають 90% усіх відхилень від норми з боку опорно-рухової системи молодших школярів.

 Кожна четверта дитина в Україні має порушення постави, у 5-6 осіб з тисячі - це сколіоз. Поширеність ПП і сколіозу серед дітей, за даними різних авторів, складає від 5,0% до 46,9%, при цьому саме ідіопатичні сколіози складають близько 80,0- 85,0% від усіх виявлених випадків сколіозу, а загальна кількість випадків значних деформацій хребта в популяції знаходиться в межах від 1,5% до 3,0%.

Найбільша кількість випадків деформацій припадає на вік старше 7 років, а з нозологічних форм при цьому домінують виражені ПП з деформаціями хребта - 34,9%. В школярів у віці від 10 до 17 років ПП виявляються в 94% випадків, це найбільше пов'язано з дефіцитом рухової активності.

З перших років навчання в школі рухова активність знижується на 50% і надалі продовжує неухильно падати. ПП несприятливо позначаються на фізичному розвитку організму, особливо на функціях кістково-м’язового апарату, серцево-судинної, дихальної та нервової систем, оскільки правильна постава є важливим показником здоров’я.

ПП - це не хвороба, але дитина з порушеною поставою знаходиться в групі ризику щодо розвитку ортопедичної патології хребта, захворювань органів дихання, травлення і т. д. У деяких роботах вказується на роль екологічних і природних чинників у формуванні й підвищенні рівня ризику розвитку ПП.

Ортопедична проблема порушень постави в дитячому віці посилюється, перш за все, невчасною діагностикою, а також неправильним вибором методу лікування та профілактики.

Сколіотична хвороба викликає складну деформацію хребта і грудної клітки, що має тенденцію до прогресування і досягає вищого ступеня до закінчення росту. У хворих на сколіоз розвивається фізична неповноцінність, порушується серцево-фізична реабілітація та судинна і дихальна діяльність, виникають глибокі фізичні та моральні страждання, у тому числі, внаслідок косметичних дефектів.

Діти молодшого шкільного віку, що мають ПП, відрізняються від здорових однолітків низьким рівнем морфофункціонального та фізичного розвитку. Існує великий ряд робіт, що присвячені проблемам формування постави, вивченню впливу ПП і сколіозу на функції організму дітей різних вікових груп, в яких вчені вказують на прогресування деформації хребта в молодшому шкільному віці, для якого характерні найбільші зміни антропометричних показників фізичного розвитку. До того ж в ці роки діти починають відвідувати школу, а в положенні сидячи зростає статичне навантаження на хребет, що при зниженому функціональному стані м’язової системи збільшує деформацію хребта.

Дослідниками встановлений факт розвитку порушень з боку серцево-судинної і дихальної систем у дітей із сколіозом навіть на початкових стадіях (I-II ступеня).

Порушення з боку серцево-судинної системи у дітей 7-15 років із сколіозом такі: знижені на 12-16% показники об'ємного кровотоку на кінцівках, в 3 рази частіше визначається дисфункція мітрального клапана, в 1,7 разу - регургітація на клапані легеневої артерії; також в даній групі дітей виявлено зниження функціональних можливостей системи зовнішнього дихання (особливо у дівчат), зменшення швидкості потоку повітря по бронхіальному дереву на рівні середніх та дрібних бронхів. Також достовірно частіше у школярів із сколіозом зустрічаються дискінезії жовчовивідних проток і патологія підшлункової залози.

Диспластичні зміни в хрящовій та кістковій тканинах хребта частіше поєднуються з сполучнотканими дисплазіями в серці та порушеннями судинного тонусу кінцівок.

Розроблені чисельні методи хірургічного та консервативного лікування; припинення або уповільнення прогресування деформації хребта є основним їх завданням, що стоїть перед дитячим ортопедом, але ефективність лікування залежіть як від ступеня деформації, так і від термінів виявлення патологічного процесу та звертань за спеціалізованою допомогою.

Проблема даної патології полягає в тому, що кількість дітей молодшого шкільного віку з ПП в даний час неухильно збільшується. Застосування засобів фізичної терапії (ФТ) - один з шляхів раціонального та ефективного лікування ПП.

Провідними засобами ФТ дітей з ПП є лікувальна фізична культура (ЛФК), масаж, фізіотерапія і загартовування організму. Усе вищезазначене обумовило актуальність даної роботи і дозволило визначити мету та завдання дослідження.

Відхилення від нормальної постави називається порушеннями або дефектами постави - вони пов'язані з функціональними змінами опорно-рухового апарату, при яких утворюються порочні умовно - рефлекторні зв'язки, що закріплюють неправильне положення тіла, а навик правильної постави втрачається. Постава може змінюватися у дорослих людей під впливом несприятливих робочих поз (кругла спина у слюсаря, токаря), однобічних занять спортом (постава боксера, велосипедиста, каноїста тощо), а також під впливом таких захворювань, як радикуліт, виразкова хвороба.

Порушення постави проявляється вже у дітей раннього віку. У шкільному віці відсоток дітей з ПП продовжує зростати.

Розрізняють три ступені ПП: I ступінь характеризується невеликими змінами постави, які усуваються цілеспрямованою концентрацією уваги дитини. II ступінь характеризується збільшенням кількості симптомів ПП, які усуваються при розвантаженні хребта в горизонтальному положенні або при підвішуванні (за пахвові западини). III ступінь характеризується ПП, які не усуваються при розвантаженні хребта.

Для дітей дошкільного віку найбільш характерні I-II ступені ПП, для школярів - II-III ступені. Порушення постави у сагітальній площини зі збільшення фізіологічних викривлень хребта: 1) сутула спина - збільшення грудного кіфозу зі зменшенням поперекового лордозу; 2) кругла спина (кіфотична постава); 3) кругло-ввігнута спина (кіфо-лордотична постава) - збільшення викривлень хребта як кіфозу, так і лордозу та кута нахилу тазу.

Порушення постави у сагітальній площини зі зменшенням фізіологічних викривлень хребта: 1) плоска спина - грудний кіфоз згладжений, а поперековий лордоз сплощений; 2) плоско-ввігнута спина - зменшення грудного кіфозу при нормальному або дещо збільшеному поперековому лордозі.

ПП у фронтальній площині: асиметрична постава (сколіотична постава) - характеризується змінами симетрії між правою і лівою половиною тулуба. Хребет являє собою дугу, повернену вершиною вправо або вліво, плече і лопатка з одного боку опущені, нерівномірні трикутники талії.

Лікування дефектів постави і деформації опорно-рухового апарату - комплексне. При виявленні дефекту постави слід негайно приступити до його ліквідації. Насамперед, треба організувати правильний режим дня, налагодити збалансоване харчування, застосувати ФТ.

ФТ використовується у вигляді лікувальної фізичної культури (ЛФК), Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології, лікування положенням тіла, лікувального масажу, загартовуванням, гідрокінезотерапії, фізіотерапії.

Головним діючим чинником серед них є фізичні вправи, а масаж і лікування положенням - додатковими. До засобів ЛФК належать фізичні вправи, які поділяються на такі: гімнастичні, ідеомоторні, спортивно-прикладні, ігрові.

Основними засобами лікування ПП є гімнастичні вправи, які підбираються відповідно до видів ПП:

1.Вправи, що забезпечують корекцію ПП, називають вправами, що коригують (КВ), а їх виконання призводить до усунення дефекту. Розрізняють симетричні і асиметричні КВ. При дефектах постави застосовуються тільки симетричні вправи. Виконання даних вправ сприяє серединному положенню лінії остистих відростків. При ПП у фронтальній площині виконання даних вправ вирівнює тонус м'язів правої і лівої половини тулуба, відповідно розтягуючи напружені м'язи і напружуючи розслаблені, що повертає хребет у правильне положення.

Вправи виконуються лежачи на спині, животі, без і з обтяженням для м'язів спини, черевного преса, верхніх і нижніх кінцівок. Наприклад: лежачи на спині, руки за голову, зігнути і підтягнути ноги до тулуба. Лежачи на животі, підняти тулуб, імітуючи плавання брасом, ноги від підлоги не відривати; лежачи на спині, зігнути ноги, руки вздовж тулуба, руками через сторони торкнутися колін, піднімаючи тулуб. Всі КВ виконуються в різних вихідних положеннях.

Але найбільш вигідні положення: лежачи на спині, на животі, колінно-долонне, колінно-ліктьове, вільні виси. КВ можуть виконуватися з предметами: гімнастичні палиці, гумові бинти, м'ячі, булави, обручі, скакалки.

2.До спеціальних вправ (СВ) при ПП відносяться вправи для зміцнення м'язів задньої і передньої поверхні стегна, на розтягнення м'язів передньої поверхні стегна і передньої поверхні тулуба (при збільшенні фізіологічних вигинів). Спеціальна корекція - це застосування коригуючих вправ для виправлення анатомічної та функціональної недостатності опорно-рухового апарату. Під активною корекцією розуміють свідоме і цілеспрямоване використання дітьми спеціальних, коригуючих вправ, що застосовуються в поєднанні з загальнорозвиваючими засобами фізичної культури. Під пасивною корекцією розуміється ряд спеціальних впливів, здійснюваних без активної участі дитини (пасивні рухи, лежання на похилій площині, масаж, корсети, спиноутримувачі та ін.)

При здійсненні методу активної корекції необхідно притримуватися наступних принципів:

1. Застосування спільного тренування з метою оздоровлення і зміцнення фізичного розвитку дітей та підлітків.
2. Проведення спеціального тренування опорно-рухового апарату та активізація функції дихання:
   1. мобілізація хребетного стовпа (збільшення рухливості в зоні викривлення);
   2. розвантаження (лежачи і стоячи на четвереньках) і витягування хребетного стовпа (розтягнення зв'язкового апарату і укорочених м'язів);
   3. принцип вигинання хребта в напрямку, протилежному викривлення, мобілізація його;
   4. вправи в балансуванні (рівновага в русі, рівномірне зміцнення м'язів тулуба та нижніх кінцівок);
   5. виховання звичної правильної постави;
   6. застосування симетричних і асиметричних вправ;
   7. розвиток механізму правильного дихання.

Вправи на розслаблення – ефективний засіб відновлення порушеної координації, нормалізації м'язового тонусу при його тривалому підвищенні. Розслаблення вимагає певного рухового досвіду, вміння напружувати м'язи.

При виконанні вправ на розслаблення досягається зниження тонусу не тільки скелетної мускулатури, але і одночасно гладкої мускулатури внутрішніх органів у зоні сегментарної іннервації. В розслаблених м'язах процеси відновлення відбуваються швидше після напруги.

Обов'язковою умовою фізіологічного розслаблення є зручне вихідне положення. Зазвичай рекомендується розслабитися в положенні лежачи, коли значно знижується статичне навантаження на м'язи тулуба, а потім проводити ці вправи в інших вихідних положеннях.

При дефектах хребта розслаблюючі вправи застосовуються при розвитку м'язових контрактур, для вирівнювання тонусу м'язів хребта, відновлення порушеної координації рухів і впливу на центральну нервову систему. При необхідності використовуються валики або інші пристосування, а також додаткові прийоми, що полегшують довільні розслаблення: струшування, погойдування, махові рухи в поєднанні з масажем. З метою посилення розслаблюючого ефекту застосовуються погладжування і вібрація.

Вправи на розтягування. Ці гімнастичні вправи застосовуються для переважного впливу на патологічно змінений зв'язково-суглобовий апарат з втратою еластичності і перш за все при контрактурах різного ґенезу. Методична складність активних вправ в розтягуванні полягає в необхідності уникати больових і неприємних відчуттів. До вправ в розтягуванні відносяться махові рухи, вправи із збільшеною амплітудою за допомогою спеціального інвентаря і обладнання – кругові вправи рук, вправи з булавами, палицями та ін. Різновидом вправ у розтягуванні є вправи в самовитягненні при дефектах постави та сколіозах.

Вправи для збільшення рухливості хребта. При проведенні коригуючої гімнастики доцільно по можливості збільшувати рухливість хребта. Слід пам'ятати, що виконання для цієї мети фізичних вправ можливе лише при попередній задовільній підготовці м'язового корсету та активній стабілізації сегментів з порушенням симетрії.

Вправи необхідно застосовувати з обережністю та під постійним лікарським контролем. Для мобілізації хребта застосовують повзання рачки, змішані виси і вправи на похилій площині. При виконанні цих вправ необхідно пам'ятати про небезпеку перерозтягнення зв'язкового апарату м'язів тому, що при недостатній підготовленості м'язового компонента і належній силовій витривалості, крім активного м'язового компонента, завжди присутній вплив ваги тіла на хребет.

Вправи для зміцнення м'язового корсету. До цієї групи гімнастичних вправ відносяться вправи для розвитку м'язів спини, черевного преса і бічних м'язів тулуба. Вони застосовуються для відновлення і нарощування загальної силової витривалості зазначених м'язів. Методика їх застосування – швидкісно-силова або статична напруга, при якій величина м'язової напруги досягає 70 % від максимальних можливостей. При швидкісних вправах напруга не повинна перевищувати 20 % від максимальних значень, але темп їх виконання – швидкий. Для формування м'язового корсета доцільно використовувати і статичну напругу – роботу м'язів в ізометричній напрузі, що забезпечує швидке нарощування м'язової маси при виражених дефектах хребта.

Вправи для формування та закріплення правильної постави. Ці вправи займають особливе місце в методиці коригуючої гімнастики, тому що нормальна постава є кінцевою метою проведення лікувально-профілактичних заходів. Для формування навички правильної постави провідне значення має пропріоцептивне м'язове почуття, тобто відчуття положення власного тіла в просторі, отриманого за рахунок імпульсації в центральну нервову систему від численних рецепторів, розташованих в м'язах і зв'язках. Тому при вихованні і закріпленні правильної постави звертається увага на розташування тіла в початковому положенні.

Формування правильної постави неможливо без чіткого мисленого і зорового уявлення про неї. Мислене уявлення формується зі слів методиста чи лікаря як ідеальна схема розташування тіла в просторі: положення голови, надпліч, грудної клітки, живота, таза, ніг.

3.Вправи на рівновагу і в рівновазі. Ця група вправ використовується при дефектах хребта для тренування вестибулярного апарату. Вони виконуються при зменшеній площині опори, зміні положення голови і тулуба, в стійці на одній нозі і сприяють формуванню і закріпленню навички правильної постави, тренують відчуття положення тіла в просторі. В процесі їх виконання формується схема положення тіла, що дозволяє надалі приймати задану позу. Ускладнення вправ досягається за рахунок поступового зменшення опори – стійка на одній нозі, на носочках, застосування снарядів (колода, вузька частина гімнастичної лавки), а також за рахунок переміщення центру ваги – піднімання рук, відведення ноги, використання булав, набивних м'ячів та ін. Рекомендується також частіше застосовувати різкі переходи від динамічної роботи до статичної, наприклад зупинку після ходьби, біг з прийняттям певної пози, основної стійки та ін.

Учнів з порушеннями постави необхідно навчити мистецтву розслаблення. З цією метою в групах коригуючої ритмічної гімнастики для школярів середнього та старшого віку до початку занять і наприкінці їх корисно проводити вправи на розслаблення з елементами аутотренінгу, який допомагає сконцентрувати увагу на виробленні стереотипу правильної постави. Перед початком занять учні розслаблюють свої м'язи, лежачи на спині, слухаючи голос вчителя, який повільно й владно вимовляє фразу: "М'язи розслаблені. Я встану, голову - вгору, плечі розгорну, трохи зведу лопатки, живіт підтягну, виправлю становище таза!" Учні подумки повторюють цю фразу, встають, приймаючи правильну поставу.

На додаток діти зі схожими порушеннями постави можуть попарно підійти один до одного, провести взаємоконтроль і корекцію положення надплеч, лопаток, хребта, таза.

4.Загально розвиваючи вправи (ЗРВ) використовуються при всіх видах ПП і викликають поліпшення кровообігу і дихання, покращують трофічні процеси. ЗРВ використовуються в різних вихідних положеннях, для всіх м'язових груп, виконуються з предметами і без них, з використанням тренажерів.

5.Дихальні вправи (ДВ) - направлені на покращення функції кардіореспіраторної системи. Дихальні вправи (ДВ) - це спеціальні рухи, що активізують функцію дихальної системи, що сприяють зміцненню дихальних м'язів, вправи на збільшення рухливості грудної клітки і життєвої ємності легень. Серед них розрізняють: динамічні і статичні ДВ. Динамічні - це такі ДВ, при яких акт вдиху і видиху поєднується з рухами кінцівок тулуба або з переміщенням тіла в просторі. До статичних ДВ відносяться ті, які не поєднуються з будь-якими рухами:

• рівне ритмічне дихання у спокої; поглиблення його;
• зміна типу дихання (верхньо, ​​середньо і нижньо-грудне);
• подовження або вкорочення фаз дихання з включенням пауз відпочинку і затримки дихання.

Вдих, по тривалості більш короткий, рекомендується завжди робити через ніс, а видих, більш тривалий за часом, виконується через ніс або рот. В останньому випадку видихати краще через злегка стиснуті губи.

6.Елементи спорту.

Останнім часом в лікувальних цілях фахівці рекомендують вправи ритмічної гімнастики. Головна причина такої переваги - в емоційності цих вправ, в тому, що вони сприрятливо впливають на психічну сферу людини з відхиленнями у стані здоров'я. Діти з великим задоволенням займаються веселими вправами, ніж вправами свідомо відомими як лікувальні. Саме тому ритмічну гімнастику слід розглядати і як найважливіший засіб обов'язкового комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів для школярів з порушеннями постави.

З метою профілактики та усунення порушень постави вправи ритмічної гімнастики найбільшу користь приносять тоді, коли їх проводять за групами, які комплектуються відповідно виявленим типам постави, а також з урахуванням статі, віку та рівня фізичного розвитку учнів. У таких групах завжди є можливість запропонувати кожному займатися виконанням комплексу тих вправ, які йому найбільш необхідні в даний момент. Тому, організовуючи заняття, вчитель фізкультури і лікар повинні ретельно обстежити кожного школяра з тим, щоб правильно віднести його до тієї або іншої групи і розробити для кожної групи відповідні завдання і комплекс вправ. Ідеальний варіант занять ритмічною гімнастикою для дітей з порушеннями постави передбачає наявність в приміщенні дзеркал, які дають можливість кожному стежити за своєю поставою як в стоячому положенні, різних вихідних положеннях, так і в русі. Все це полегшує розучування комплексу, а також збільшує лікувальний ефект гімнастики.

При порушеннях постави і при сколіозах особливого значення у фізичному вихованні набуває плавання, що поєднує дію водяного середовища, яка сприяє піднятю імунітета, з оптимальним фізичним навантаженням на опорно-руховий апарат і кардіореспіраторну систему. При плаванні можуть використовуватися різного роду підтримки та допоміжні засоби, що збільшують плавучість. Плавальні рухи і способи плавання підбираються відповідно до наявних порушеннями постави: для корекції сколіотичної постави використовують плавання стилем брас; для усунення порушень постави в сагітальній площині рекомендується кроль, батерфляй і плавання на спині.

Можна широко застосовувати різні вправи та ігри у воді (при цьому досягається ефективне розвантаження хребта та м'язів тулуба, у зв'язку з дією статичних і гравітаційних сил).

7.Лікування положенням (пасивна корекція хребта - підкладання валиків під фізіологічні вигини). Лікування положенням використовують на заняттях лікувальною гімнастикою під час пауз і при виконанні вправ.

Симетричні фізичні вправи– гімнастичні вправи, при яких зберігається серединне положення хребців. Електроміографія показує, що при сколіотичному вигині активність м'язів по обидва боки від хребців неоднакова. Отже, збереження серединного положення хребта, опір його відхиленню в бік більш сильних м'язів буде викликати більш сильне напруження в ту сторону, де м'язи ослаблені. Таким чином, симетричні за характером виконання фізичні вправи з точки зору м'язового тонусу асиметричні.

При симетричних коригуючих вправах відбувається поступове вирівнювання м'язового тонусу, усувається асиметрія, частково слабшає і піддається зворотному розвитку м'язова контрактура, що виникає на протилежній стороні сколіотичної дуги. Переваги симетричних коригуючих вправ полягають в стимулюванні процесів компенсації у хворих, у порівняльній простоті їх підбору. При їх проведенні методист повинен мати постійну можливість контролювати лінії остистих відростків, які доцільно зазначити розчином йоду.

Асиметричні коригуючи вправи дозволяють підібрати вихідне положення і м'язову тягу відповідних м'язів конкретно на дану ділянку хребта. Варіюючи положення тазу і плечового пояса, кут відведення рук або ніг, з урахуванням біомеханіки рухів можна досить точно підібрати асиметричні вправи для максимального зменшення деформації у фронтальній площині.

Серед інших коригуючих вправ особливе місце займають вправи для клубово-поперекового м'яза, які при нерівномірній довжині викликають відхилення відповідного сегмента хребта від середньої лінії. З'єднуючись в порожнині великого таза, клубово-поперековий м'яз прямує косо вниз, проходить під паховою зв'язкою і прикріплюється до малого рожна стегнової кістки. М'яз є згиначем стегна при положенні згинання в тазостегновому суглобі більш ніж на 60°, а при фіксованому стегні – є згиначем тулуба. При напрузі клубово-поперекового м'яза лордоз посилюється, а при розслабленні – зменшується.

Для тренування клубово-поперекового м'яза слід прийняти вихідне положення – згинання стегна і гомілки під кутом 90° в положенні лежачи на спині. За допомогою манжети на нижній третині стегна і блоку, через який перекинута тяга від манжети до вантажу, проводиться згинання стегна з приведенням його до живота. Тренування починають із 15–20 згинань при вантажі 3–5 кг, потім збільшують число загальних згинань, подвоюючи їх протягом перших двох місяців і потроюючи до шести місяців тренувань. Інший варіант тренування – робота м'язів в ізометричному режимі при утриманні вантажу. Початкове положення – те саме. На блоці закріплюється вантаж від 6 до 10 кг. Пропонується утримувати вантаж, не роблячи ніяких рухів. Початковий час утримання – 10 с, за 3 міс. доводити час утримання до 30 с, за 6 міс. – до 1 хв.

Профілактиці та виправленню будь-яких дефектів постави у дітей дуже допомагають чотири вправи, які слід виконувати 3-4 рази на день до їди або через 2 години після прийому їжі.

1. Стоячи на колінах, сісти на п'яти і зчепити пальці рук в замок за спиною. "Розкрити" грудну клітку і випрямити зчеплені руки. Зробити кілька вдихів-видихів, потім глибоко вдихнути. На видиху нахилитися вперед і не відриваючи таза від п'ят, витягнути руки назад-вгору перпендикулярно підлозі. Груди притиснути до колін (6-8 разів).
2. Сісти між п'ятами, руки зігнути за спиною, долоні скласти пальцями вгору (голова вертикально). Утримати цю позу 10-30 с (6-10 разів). Цю вправу можна виконувати і стоячи.
3. Сидячи на п'ятах на килимку (або стоячи), опустити плечі, витягнути одну руку вгору, а іншу зігнути за спиною. На видиху зчепити руки за спиною. Голову і корпус тримати прямо. На кілька секунд затримати положення, дихати рівно. Потім розслабити руки і поміняти їх положення (6-8 раз).
4. Сидячи на підлозі, широко розвести ноги, потім зігнути їх в колінах, скласти підошвами разом і притягнути п'яти до таза. Коліна треба опустити якнайнижче одночасно витягуючи хребет вгору. Утримати положення (4-5 с), дихання довільне.

Схема уроку фізкультури при дефектах постави

При проведенні оздоровчої та коригуючої гімнастики слід застосовувати різні вихідні положення, а при виконанні вправ домагатися правильної установки таза, хребта, голови, плечового пояса і ніг. Треба пам'ятати, що м'язи на стороні опуклості деформації розтягнуті і ослаблені, а на боці угнутості - укорочені і напружені.

Так, при сутулості і круглій спині великі і малі грудні м'язи стягують плечі вперед, а м'язи спини, особливо межлопаточной зони, розтягнуті і ослаблені. Головне завдання в цьому випадку зміцнити м'язи спини і розтягнути м'язи передньої поверхні грудної клітки. Голова при виконанні цих та інших вправ повинна знаходитися в правильному положенні, тобто в площині корпуса.

Вироблення навичок правильної постави - обов'язкове для всіх занять ЛГ. Вони здійснюється протягом всього курсу лікування, переважно вправами в балансуванні, під якими розуміється процес збереження рівноваги в динаміці.

Заняття ЛГ обов'язково поєднують ЗРВ, ДВ і СВ, вправи для формування та закріплення навиків правильної постави, вправи на рівновагу і в рівновазі, вправи на розслаблення і самовитягування, вправи для зміцнення м'язового корсету.

Корекції постави досягають за допомогою одночасного формування навички правильного утримання тіла. Це відбувається внаслідок розвитку м'язово-суглобового відчуття, яке дозволяє самостійно оцінити положення окремих частин тіла.

Для його розвитку використовують: тренування перед дзеркалом; контроль тих, хто займається, один за одним; вправи на виховання правильної постави, стоячи спиною до вертикальної площини (стіни, дверей), упираючись потилицею, спиною, сідницями, литковими м'язами, п'ятами; виправлення дефекту за командою фізичного терапевта. Динамічні вправи необхідно чергувати з вправами на статичне напруження, включати вправи на розслаблення і ДВ; самі вихідні положення також слід чергувати; вправи, що спрямовані на зміцнення м’язового корсета, необхідно поєднувати з вправами, що сприяють виправленню наявних дефектів постави.

Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в поліклініках, лікувальнофізкультурних диспансерах 3-4 рази на тиждень.

Зменшення кількості занять до 2 разів є неефективним. Курс ЛФК триває для дошкільнят 1-1,5 місяця, для школярів - 1,5-2 місяці, перерив між курсами 1-2 місяці. На рік дитина з ПП повинна пройти 2-3 курси ЛФК, що дозволяє виробити стійкий динамічний стереотип правильної постави.

Заняття проводяться у формі уроку, тривалістю 45-60 хвилин. Тривалість занять ЛФК для дошкільнят - 25-30 хвилин, для дітей середнього шкільного віку - 45 хвилин, старшого шкільного віку - 60 хвилин.

Тривалість заняття плаванням - 30-40 хвилин. Курс ЛФК складається з декількох частин, виділяють підготовчу (1-2 тижні), основну (4-5 тижня) і заключну (1-2 тижня) частини курсу ЛФК. Через кожні 2-3 тижня занять слід обновляти 20-30% вправ.

Для дошкільнят складається 2-3, для школярів - 3-4 комплекси ЛГ на один курс ЛФК. В підготовчій частині курсу використовують знайомі вправи з маленькою і середньою кількістю повторень. Створюється зорове сприйняття правильної постави і розумове її уявлення, підвищується рівень загальної фізичної підготовки. В основній частині курсу ЛФК збільшується кількість повторень кожної вправи. Вирішуються основні завдання корекції порушень постави. В заключній частині курсу ЛФК навантаження знижується. Кількість повторень кожної вправи - середня.

Масаж, що застосовується з метою лікування різноманітних захворювань і ушкоджень, називається лікувальним (ЛМ). Він є ефективним засобом функціональної терапії і тому використовується на всіх етапах медичної та фізичної терапії хворих.

Масаж при сутулості та круглій спині. При такій поставі зовні спостерігається розтягнутість паравертебральних м'язів спини і гіпертонус великих грудних м'язів. Звідси виникає завдання масажу: покращити трофічний метаболізм тканин м'язово-зв'язкового апарату усього тулуба і сприяти їхньому укріпленню; надати рефлекторної стимулюючої дії на стан внутрішніх органів розташованих у деформованих порожнинах; коригувати стан м'язово-зв'язкового апарату задньої та передньої поверхонь тулуба, надавши стимулюючої дії на м'язові тканини у зоні збільшеного кіфозу спини та зменшивши м'язове напруження у великих грудних м'язах.

Масаж при плоскій спині. Масаж при даному ПП буде носити загальнозміцнюючий характер і буде застосований по типу гігієнічного масажу передньої і задньої частини тулуба, з використання всіх масажних прийомів: погладжування, вижимання, поверхневі розтирання, розминання, глибокі розтирання, ударні прийоми.

Масаж при сколіотичній поставі. Масаж спини умовно складається з основної і спеціальної частин. Завданням основної частини є: покращити трофічний метаболізм тканин м'язово-зв'язкового апарату усього тулуба і сприяти їхньому укріпленню. Завданням спеціальної частини процедури ставиться: надати коригуючої дії на стан м'язово-зв'язкового апарату в ділянці викривлення хребта, зменшивши м'язове напруження у зоні увігнутості і надання стимулюючої дії на м'язові тканини у зоні опуклості. Тривалість сеансу масажу 20-25 хвилин, кількість процедур - 10 або 15-20 разів на курс лікування, повторення через півроку.

Фізіотерапевтичні процедури у дітей з ПП необхідно застосовувати в дозуваннях, що адекватні віку пацієнта, активності патологічного процесу, стану адаптаційно-компенсаторних механізмів, загальної і місцевої реактивності. Принципом фізіотерапії є своєчасне використання фізичних факторів, правильне сполучення їх, зручність в лікуванні.

Апаратна фізіотерапія. Із методів апаратної фізіотерапії застосовують індуктотермію у сполученні з електрофорезом кальцію і фосфору, електростимуляцію м'язів, ультрависокочастотну терапію (УВЧ), магнітотерапію, ультрафіолетове опромінення (УФО).

Гідрокінезотерапія. Ванни, басейн (аквааеробіка), струменевий душ, підводний масаж. До цієї групи можна віднести елементи кліматотерапії у вигляді морських купаній.

Пелоїдотерапія. В ФТ дітей з порушенням постави використовуються торф'яні, сульфідні, ілові, органічні ілові, прісноводні і сопочні грязі. В основі фізичної теорії покладений тепловій ефект дії грязі (розширення кров'яних судин, підсилення притоку артеріальної крові, активізація окисно-відновлюючих процесів і обмінних процесів). В результаті цього спостерігається десенсибілізуюча розсмоктуюча дія, що підсилюює репаративні та імунозахисні процеси.

Окрім теплового ефекту, відомо утворення слабого електричного поля між гряззю та кожним покровом, а також механічний тиск на тканини по типу масажу.

Хімічна теорія дії пелоїдотерапії пояснює механізм дії грязі за рахунок проникнення в тканини біологічно активних компонентів, що входять в склад грязі.

Виявлення ПП, а також оцінка ефективності ФТ у процесі виправлення постави, потребує ретельного систематичного обстеження хворого. При оцінці ефективності ФТ при усіх видах дефектів хребта необхідно орієнтуватися на поставлені лікувальні задачі.

Перш за все, оцінюється позитивна клінічна динаміка, тобто зменшення або ліквідація патологічних ознак. При цьому відбувається зменшення асиметрії тіла, нормалізація фізіологічної кривизни, кута нахилу тазу, вирівнювання м'язової сили і тонусу м'язів, відновлення нормальної рухливості хребта.

Покращення фізичного розвитку і усунення наявних деформацій встановлюється при поетапній оцінці зросту стоячи і сидячи, маси тіла, окружності грудної клітини і т. ін. (антропометричні показники, гоніометрія), шляхом порівняння їх з вихідними даними, а по можливості - з даними відповідних величин. Функціональний стан м'язів - розгиначів тулуба і м'язів черевного преса, які безпосередньо беруть участь у створенні м'язового корсету і підтримці правильної постави, визначається за допомогою спеціальних рухових тестів на визначення їх силової витривалості.

Електроміографія (ЕМГ) - метод реєстрації біоелектричної активності м'язів. ЕМГ може бути застосована для характеристики м'язової активності та ранньої діагностики уражень нервової та м'язової систем, у хворих з різними руховими порушеннями для визначення місця, ступеня і поширеності ураження, коли клінічні симптоми не виражені.

Обов’язкове проведення інструментальних методів, функціональних проб для дослідження стану серцево-судинної, дихальної систем, вестибулярного апарату, а саме - пульсометрії, тонометрії, проб Штанге, Генчі, МартінеКушелевського, вимірювання життєвої ємності легенів (ЖЕЛ), проби Ромберга, проби Руф’є.

Висновки:

1. Програми фізичної терапії складаються з визначенням відновлювальних завдань для кожного пацієнта. Їх завданнями є: формування і закріплення навички правильної постави, виправлення дефекту постави, стабілізація деформації хребта на ранніх стадіях, загальне зміцнення організму, поліпшення психоемоційного стану, підвищення м'язового тонусу, вдосконалення координації рухів, поліпшення функціонального стану серцевосудинної, дихальної систем.

2. Оцінка ефективності фізичної терапії при ПП орієнтується на поставлені лікувальні задачі. Проводяться лікарсько-педагогічні спостереження, антропометричні дослідження, функціональні проби, електроміографія та ін. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою алгоритму реабілітаційних заходів у дітей з ПП на санаторному етапі.

Складання індивідуального комплексу вправ з виправлення порушень постави вимагає ретельного аналізу причин їх виникнення, обліку віку, стану здоров'я, загального фізичного розвитку, фізичної підготовленості, а також змін з боку хребта і ступеня їх вираженості. При цьому кожен комплекс повинен включати вправи на розтягування і збільшення рухливості хребта, коригуючі вправи і формують м'язовий корсет, зміцнення як глибоких, так і поверхневих м'язи спини і живота, дихальні і виробляють навик відчуття правильної постави.

Використані джерела:

1. Голяка С.К. Профілактика порушень постави у школярів. Методичні рекомендації для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів. /С.К.Голяка, Н.Є.Галицька, М.В.Микитас. – Херсон: ХДУ, 2013. - 68 с.

2. Євмінов В. В., Шеремет Б. Г., Джуринський П. Б., Кудряшова І. М. Корекційне фізичне виховання з дітьми зі сколіотичними порушеннями хребта дошкільного і початкового шкільного віку з використанням профілактора Євмінова.

3. Круцевич Т.Ю., Контроль у фізичному вихованні дітей,підлітків і молоді / Т.Ю.Круцевич, М.І.Воробйов, Г.В.Безверхня. – К.:.Олімпійська література, 2011. – 224 с.

4. Лікувальна фізкультура при порушеннях постави. Засоби ЛФК. – Режим доступу: https://healthukrpro.ru/fizichna-kultura/50586-likuvalna-fizkulturapri-porushennjah-postavi-2.html

5. Спеціальні коригуючі вправи при дефектах постави [Електронний ресурс] – режим доступу: http://korysne.ostriv.in.ua/publication/code45CDF2851FA55/list-1420E79CF27.