Козацька держава Мета заходу: виховувати почуття гордості за свій народ, відповідальне ставлення до вивчення історії рідного краю.

Про матеріал
Мета: виховувати почуття гордості за свій народ, відповідальне ставлення до вивчення історії рідного краю. Обладнання: плакати із зображенням гетьманів, ілюстрації про Запорізьку Січ.
Перегляд файлу

Козацька держава

Мета: виховувати почуття гордості за свій народ, відповідальне ставлення до вивчення історії

рідного краю.

Обладнання: плакати із зображенням гетьманів, ілюстрації про Запорізьку Січ.

Перебіг заходу

1 - й  в е д у ч и й. Добрий день, шановні наші гості! Раді бачити вас у цьому святковому залі, дякуємо, що завітали на наше свято козацької слави.

2 -й в е д у ч и й. У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає часу,

тим яскравіше ми її уявляємо. Той, хто знає історію України, погодиться з нами, що однією з найяскравіших її сторінок стала козаччина. Сторінка ця писана не лише списами і шаблями, а  найблагороднішими та найсвятішими лицарями України.

1 -й  в е д у ч и й. Вона переконливо засвідчує високу духовність, культурні традиції нашого народу, його шляхетну вдачу та благородні звичаї. Виконують пісню «Ой на горі та й женці жнуть...» Україна — це земля наших предків. Це та земля, де ми народилися і живемо. Від тяжкої панщини, від усяких кривд селяни тікали світ за очі — у степи за Дніпрові пороги. Так виникло козацтво.

Козаки — це вільні люди,  Козаки — безстрашні люди.

Козаки — борці за волю,   За народну кращу долю!

2 -й  в е д у ч и й. Слово «козак» у перекладі з тюркської мови означає «вільна людина» або

«людина-вершник». Перші згадки про козаків сягають 1489 року. Козацтво виникло в південноукраїнських землях, які називали Диким полем.     Козаки користувалися угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. «Люди-вершники» об’єднувалися у загони і завдавали ударів татарам та туркам. Козаччина внесла в українське життя елемент хоробрості і завзяття. Виконують пісню «Розпрягайте, хлопці, коней».

1 -й   в е д у чий. Історична пам’ять поколінь, яка живе в серці кожного з нас, а також

численні праці істориків та дослідників зберігають пам’ять про козацьку славу. Відомий український історик Михайло Грушевський у своїй праці «Історія України-Русі» говорив про козаків: «Люди, що в Польщі щось не гарне вчинили, знаходили собі прихисток на Запоріжжі. І що далі, то більше їх туди приїздило.

Русаки звуть їх козаками запорізькими, а інші звуть їх низовими козаками, бо низько при кінці ріки Дніпра мешкають. Татари не можуть їх перемогти, навпаки — дари їм великі дають, щоб з ними мати спокій».

2 -й  в е д у ч и й. А ось яку характеристику дав козакам французький інженер Боплан, який упродовж багатьох років служив у польській армії: «І нічого простацького в них нема,

крім одежі. Вони дотепні і проникливі, вибагливі і щедрі, не жадні до великого багатства, страшенно цінять свою свободу: без неї не можуть жити і задля неї підіймають вони повстання. На зріст гарні, проворні, сильні. З природи мають добре здоров’я. Від хвороби вмирають дуже рідко, хіба в дуже великій старості. Здебільшого кінчають життя на ложі слави, вбиті на війні».

1 - й в е д у ч и й. А відомий російський письменник Микола Васильович Гоголь так писав про козаків: «Везде в них дышит эта мировая воля казацкой жизни. Везде видна та сила, радость, могущество, с какою казак бросает тишину и беспечность жизни домовитой, чтобы вдаться во всю поэзию битв, опасностей и разгульного пиршества с товарищами. Ни чернобровая подруга, пылающая свежестью, удерживающая за стремена коня его, ни престарелая мать разливающаяся, как ручей, слезами — ничто не в силах удержать его. Упрямый, непреклонный, он спешит в степи, в вольницу товарищей».

2 - й  в е д у ч и й. Центром козацтва стало Запоріжжя. Мабуть, ніхто не уявляє собі України без Запорізької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії, нашої демократії. Засновником Запорізької Січі першим кошовим отаманом був Дмитро Вишневецький — Байда. Він походив із роду давніх українських князів з Волині — з міста Вишнівця. 1550 року він прибув до козаків і під його керівництвом збудували собі запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиця серед Дніпра.

                                        1-й  в е д у ч и й

Славне військо запорізьке  Ти нам, лицарю, зібрав.

На острові, на Хортиці  Січ преславну збудував.

Даром славне товариство  Облягав татарський хан,

Лютий мусив завертати —  Не страшний нам бусурман.

То за це тебе, наш князю,  Весь народ славить в піснях:

Хто за рідний нарід гине,  Той завжди живе в віках.

1 -й  в е д у ч и й. Хто не знає Богдана Хмельницького?Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську, польську єзуїтську школи.Побував у турецькій неволі. Урятувавшись, пішов на Запорізьку Січ. Зажив поваги серед козацтва. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. У нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.

2-й  в е д у ч и й        Нашу землю ти прославив     Перемогами гучними...

Для Вкраїнської держави    Гартував козацькі сили.

Щоб не втратить булави,    Розум мав у голові,

Помилки складного часу     Не візьмем в державу нашу!

Ми Богдана не забудем,    Його слава з нами буде.

1 -й  в е д у ч и й. Запорізька Січ була першою козацькою державою зі своїм устроєм і законами. Всякому, хто б він не був, звідки і коли б не прийшов, вхід у Січ був вільний.

Чоловік мав ствердно відповісти на два питання: «У Бога віруєш?», «Горілку п’єш?». Друге жартівливе питання було свого роду тестом. Тому що Коран забороняв уживання алкогольних напоїв. А головною умовою перебування у Запорізькій Січі було сповідування православної віри.

2 -й  в е д у ч и й. Військові та адміністративні справи Січі вирішувала козацька старшина, до якої належали: кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар і військовий осавул. Кошовий отаман затверджував вибраних на раді всіх наступних за ним чинів, розподіляв військову здобич, вів дипломатичні переговори з сусідніми державами.Військовий суддя був охоронцем звичаїв і військових порядків. Військовий писар завідував усіма письмовими справами запорізького війська. Військовий осавул спостерігав за порядком між козаками в мирний час, а під час війни — в таборі. Стежив за виконанням судових вироків. Стежив за ходом битви.

1 -й в е д у чий. А ще козаки були надзвичайно дотепними, винахідливими і веселими

людьми. Виконують сценку. Виходять 4 чоловіки — козаки. Розсідаються на галявині.

1 -й  к о з а к. Слухай, а чому тебе прозивають Коржем?

2 -й к о з а к. Я дуже жвавий і моторний: одного разу проїжджали ми повз високу могилу, ми з хлопцями побігли на її вершину,оглянули все навкруги і стали спускатись. Товариші пішли утоптаною стежиною, а я надумав йти прямо, але Курган був дуже крутий, а трава суха, я оступився, впав і покотився вниз, як клубок або корж. «Коржем, коржем звалився!» — закричали козаки, і з того дня вже мене стали звати Коржем.

3-й  к о з а к (до 4-го). А розкажи нам, Шило, як тебе в козаки приймали.

4 -й  к о з а к. Та не хочу. Уже сто разів розказував.

3 -й  к о з а к. Ну то розкажи ще в сто перший, бо брат Корж цієї історії ще не чував.

4 -й  к о з а к. Та не буду.

3 -й  к о з а к. А що, браття-козаки, попросимо брата Шила, щоб він нам розповів.

К о з а к и. Попросимо, просимо.

4 -й  к о з а к. Ну то вже годі вам — уважу славне товариство. Було те давно. Було

мені лише 17 літ коли я і ще один хлопець з нашого села, звали його Іваном, прийшли

на Січ. От старші запорожці і стали нас випробовувати — давали нам різні завдання, а самі спостерігали, як ми з ними впораємося.  От одного разу наказали вони нам з Іваном наварити каші, та ще й приказали: «Дивіться ж, варіть так, щоб каша не була сира, але щоб і не перекипіла. А ми підемо косити. А коли буде каша готова, так ви виходьте на Курган і звіть нас — ми почуємо і прийдемо». А вже потім ми довідалися, що косити вони не ходили, а позалазили в очерет і спостерігали за нами. От наварили ми каші, і пішов Іван їх кликати: «Хлопці, — кричить, — ідіть кашу їсти. Та де ж ви, хлопці?» А вони не йдуть. Гукав він їх, гукав, а потім сів та почав скиглити: «От, занесла мене нечиста сила до цих запорожців! Краще було б сидіти удома при батькові та при матері! Ой, бідна моя голівонька! Який чорт заніс мене до цих запорожців!».

А козаки ж те все чують та й гомонять між собою: «Ні. Це не наш. Ступай собі до нечистого, нам таких не треба!» Аж ось я пішов їх кликати: «Гей, панове молодці, ідіть кашу їсти!» А вони ж не йдуть. Тоді я кричу: «Ну, то й чорт з вами, коли мовчите! Буду я один їсти кашу!»

І поки вони прийшли, я цілий казан каші з’їв. Вони мене питають: «Де ж твоя каша?» А я їм у відповідь: «Де вас чорт носив, панове! Звав я вас, звав і охрипнув, а потім, щоб каша не вистигла і не пропала, почав їсти». Переглянулися між собою запорожці та й кажуть:

«Досить тобі бути хлопцем — тепер ти рівний нам козак».

Виконують пісню «Зеленеє жито».

1 -й  в е д у ч и й. Ось такою славною була козацька держава та її сміливі громадяни —

козаки. Щирі і відкриті вони були до друзів, безжальні і невблаганні — до ворогів. Тож

шануймо пам’ять про них. На цьому наш захід закінчено, дякуємо всім за увагу, до нових

зустрічей!

 

docx
Додано
29 жовтня
Переглядів
18
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку