Козацька держава Мета заходу: виховувати почуття гордості за свій народ, відповідальне ставлення до вивчення історії рідного краю.

Козацька держава

Мета: виховувати почуття гордості за свій народ, відповідальне ставлення до вивчення історії

рідного краю.

Обладнання: плакати із зображенням гетьманів, ілюстрації про Запорізьку Січ.

Перебіг заходу

1 - й  в е д у ч и й. Добрий день, шановні наші гості! Раді бачити вас у цьому святковому залі, дякуємо, що завітали на наше свято козацької слави.

2 -й в е д у ч и й. У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає часу,

тим яскравіше ми її уявляємо. Той, хто знає історію України, погодиться з нами, що однією з найяскравіших її сторінок стала козаччина. Сторінка ця писана не лише списами і шаблями, а  найблагороднішими та найсвятішими лицарями України.

1 -й  в е д у ч и й. Вона переконливо засвідчує високу духовність, культурні традиції нашого народу, його шляхетну вдачу та благородні звичаї. Виконують пісню «Ой на горі та й женці жнуть...» Україна — це земля наших предків. Це та земля, де ми народилися і живемо. Від тяжкої панщини, від усяких кривд селяни тікали світ за очі — у степи за Дніпрові пороги. Так виникло козацтво.

Козаки — це вільні люди,  Козаки — безстрашні люди.

Козаки — борці за волю,   За народну кращу долю!

2 -й  в е д у ч и й. Слово «козак» у перекладі з тюркської мови означає «вільна людина» або

«людина-вершник». Перші згадки про козаків сягають 1489 року. Козацтво виникло в південноукраїнських землях, які називали Диким полем.     Козаки користувалися угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. «Люди-вершники» об’єднувалися у загони і завдавали ударів татарам та туркам. Козаччина внесла в українське життя елемент хоробрості і завзяття. Виконують пісню «Розпрягайте, хлопці, коней».

1 -й   в е д у чий. Історична пам’ять поколінь, яка живе в серці кожного з нас, а також

численні праці істориків та дослідників зберігають пам’ять про козацьку славу. Відомий український історик Михайло Грушевський у своїй праці «Історія України-Русі» говорив про козаків: «Люди, що в Польщі щось не гарне вчинили, знаходили собі прихисток на Запоріжжі. І що далі, то більше їх туди приїздило.

Русаки звуть їх козаками запорізькими, а інші звуть їх низовими козаками, бо низько при кінці ріки Дніпра мешкають. Татари не можуть їх перемогти, навпаки — дари їм великі дають, щоб з ними мати спокій».

2 -й  в е д у ч и й. А ось яку характеристику дав козакам французький інженер Боплан, який упродовж багатьох років служив у польській армії: «І нічого простацького в них нема,

крім одежі. Вони дотепні і проникливі, вибагливі і щедрі, не жадні до великого багатства, страшенно цінять свою свободу: без неї не можуть жити і задля неї підіймають вони повстання. На зріст гарні, проворні, сильні. З природи мають добре здоров’я. Від хвороби вмирають дуже рідко, хіба в дуже великій старості. Здебільшого кінчають життя на ложі слави, вбиті на війні».

1 - й в е д у ч и й. А відомий російський письменник Микола Васильович Гоголь так писав про козаків: «Везде в них дышит эта мировая воля казацкой жизни. Везде видна та сила, радость, могущество, с какою казак бросает тишину и беспечность жизни домовитой, чтобы вдаться во всю поэзию битв, опасностей и разгульного пиршества с товарищами. Ни чернобровая подруга, пылающая свежестью, удерживающая за стремена коня его, ни престарелая мать разливающаяся, как ручей, слезами — ничто не в силах удержать его. Упрямый, непреклонный, он спешит в степи, в вольницу товарищей».

2 - й  в е д у ч и й. Центром козацтва стало Запоріжжя. Мабуть, ніхто не уявляє собі України без Запорізької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії, нашої демократії. Засновником Запорізької Січі першим кошовим отаманом був Дмитро Вишневецький — Байда. Він походив із роду давніх українських князів з Волині — з міста Вишнівця. 1550 року він прибув до козаків і під його керівництвом збудували собі запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиця серед Дніпра.

                                        1-й  в е д у ч и й

Славне військо запорізьке  Ти нам, лицарю, зібрав.

На острові, на Хортиці  Січ преславну збудував.

Даром славне товариство  Облягав татарський хан,

Лютий мусив завертати —  Не страшний нам бусурман.

То за це тебе, наш князю,  Весь народ славить в піснях:

Хто за рідний нарід гине,  Той завжди живе в віках.

1 -й  в е д у ч и й. Хто не знає Богдана Хмельницького?Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську, польську єзуїтську школи.Побував у турецькій неволі. Урятувавшись, пішов на Запорізьку Січ. Зажив поваги серед козацтва. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. У нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.

2-й  в е д у ч и й        Нашу землю ти прославив     Перемогами гучними...

Для Вкраїнської держави    Гартував козацькі сили.

Щоб не втратить булави,    Розум мав у голові,

Помилки складного часу     Не візьмем в державу нашу!

Ми Богдана не забудем,    Його слава з нами буде.

1 -й  в е д у ч и й. Запорізька Січ була першою козацькою державою зі своїм устроєм і законами. Всякому, хто б він не був, звідки і коли б не прийшов, вхід у Січ був вільний.

Чоловік мав ствердно відповісти на два питання: «У Бога віруєш?», «Горілку п’єш?». Друге жартівливе питання було свого роду тестом. Тому що Коран забороняв уживання алкогольних напоїв. А головною умовою перебування у Запорізькій Січі було сповідування православної віри.

2 -й  в е д у ч и й. Військові та адміністративні справи Січі вирішувала козацька старшина, до якої належали: кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар і військовий осавул. Кошовий отаман затверджував вибраних на раді всіх наступних за ним чинів, розподіляв військову здобич, вів дипломатичні переговори з сусідніми державами.Військовий суддя був охоронцем звичаїв і військових порядків. Військовий писар завідував усіма письмовими справами запорізького війська. Військовий осавул спостерігав за порядком між козаками в мирний час, а під час війни — в таборі. Стежив за виконанням судових вироків. Стежив за ходом битви.

1 -й в е д у чий. А ще козаки були надзвичайно дотепними, винахідливими і веселими

людьми. Виконують сценку. Виходять 4 чоловіки — козаки. Розсідаються на галявині.

1 -й  к о з а к. Слухай, а чому тебе прозивають Коржем?

2 -й к о з а к. Я дуже жвавий і моторний: одного разу проїжджали ми повз високу могилу, ми з хлопцями побігли на її вершину,оглянули все навкруги і стали спускатись. Товариші пішли утоптаною стежиною, а я надумав йти прямо, але Курган був дуже крутий, а трава суха, я оступився, впав і покотився вниз, як клубок або корж. «Коржем, коржем звалився!» — закричали козаки, і з того дня вже мене стали звати Коржем.

3-й  к о з а к (до 4-го). А розкажи нам, Шило, як тебе в козаки приймали.

4 -й  к о з а к. Та не хочу. Уже сто разів розказував.

3 -й  к о з а к. Ну то розкажи ще в сто перший, бо брат Корж цієї історії ще не чував.

4 -й  к о з а к. Та не буду.

3 -й  к о з а к. А що, браття-козаки, попросимо брата Шила, щоб він нам розповів.

К о з а к и. Попросимо, просимо.

4 -й  к о з а к. Ну то вже годі вам — уважу славне товариство. Було те давно. Було

мені лише 17 літ коли я і ще один хлопець з нашого села, звали його Іваном, прийшли

на Січ. От старші запорожці і стали нас випробовувати — давали нам різні завдання, а самі спостерігали, як ми з ними впораємося.  От одного разу наказали вони нам з Іваном наварити каші, та ще й приказали: «Дивіться ж, варіть так, щоб каша не була сира, але щоб і не перекипіла. А ми підемо косити. А коли буде каша готова, так ви виходьте на Курган і звіть нас — ми почуємо і прийдемо». А вже потім ми довідалися, що косити вони не ходили, а позалазили в очерет і спостерігали за нами. От наварили ми каші, і пішов Іван їх кликати: «Хлопці, — кричить, — ідіть кашу їсти. Та де ж ви, хлопці?» А вони не йдуть. Гукав він їх, гукав, а потім сів та почав скиглити: «От, занесла мене нечиста сила до цих запорожців! Краще було б сидіти удома при батькові та при матері! Ой, бідна моя голівонька! Який чорт заніс мене до цих запорожців!».

А козаки ж те все чують та й гомонять між собою: «Ні. Це не наш. Ступай собі до нечистого, нам таких не треба!» Аж ось я пішов їх кликати: «Гей, панове молодці, ідіть кашу їсти!» А вони ж не йдуть. Тоді я кричу: «Ну, то й чорт з вами, коли мовчите! Буду я один їсти кашу!»

І поки вони прийшли, я цілий казан каші з’їв. Вони мене питають: «Де ж твоя каша?» А я їм у відповідь: «Де вас чорт носив, панове! Звав я вас, звав і охрипнув, а потім, щоб каша не вистигла і не пропала, почав їсти». Переглянулися між собою запорожці та й кажуть:

«Досить тобі бути хлопцем — тепер ти рівний нам козак».

Виконують пісню «Зеленеє жито».

1 -й  в е д у ч и й. Ось такою славною була козацька держава та її сміливі громадяни —

козаки. Щирі і відкриті вони були до друзів, безжальні і невблаганні — до ворогів. Тож

шануймо пам’ять про них. На цьому наш захід закінчено, дякуємо всім за увагу, до нових

зустрічей!