Козацька педагогіка як засіб формування креативної особистості

1

Козацька педагогіка як засіб формування креативної особистості

 

Розділ 1. Національна свідомість – шлях до відродження духовності

   Засоби, традиції та принципи козацької педагогіки

Не секрет, що певна частина молоді сьогодні переживає кризу особистості: не ідентифікує себе з українським народом, не має суспільно - корисних ідеалів, почуття обов’язку, гордості, гідності, честі, патріотизму, самоповаги, нехтує національними інтересами.

У зв’язку з цим життєво важливою проблемою сучасної педагогіки, загальноосвітньої школи та інших навчальних закладів є відродження духовності, формування її у підростаючих поколінь. У наш час це головне завдання навчальної і виховної роботи серед молоді, причому існує потреба здійснювати розвиток особистості на широкій основі – у моральному, соціальному, інтелектуальному, світоглядному аспектах.

Завдання, яке ставлю перед собою, - знайти найдієвіші способи  формування креативної особистості, високоосвіченої, висококультурної, відповідальної, здатної регулювати свою діяльність.

 Запорозьке  козацтво – гордість  української нації. У процесі тривалого історичного розвитку передовою силою і формою духовного об’єднання суспільства в Україні було козацтво. В епоху козацтва було створено глибоку багатогранну духовність, що стала вершиною української національної культури.

 У козацькі часи нашому народові були притаманні високий рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті й звитяги, знання і бездоганне дотримання національних традицій і звичаїв. Ці якості потрібні українському народу і сьогодні.

 Традиції козацької педагогіки стимулюють трансформаційні процеси в напрямі до вдосконалення людиною свого освітнього та культурного рівня.

                                                                                                                                   2

Принципи козацької педагогіки орієнтують молоде покоління до чесних стосунків, гідних пам’яті роду та доброї слави предків.

Засоби козацького самоврядування знімають деякі проблеми щодо самоорганізації шкільного колективу, а також на користь спільній справі усувають хибні так звані «стандартні підходи» до виховання дитини; уникають чинників, що заважають оживленню способу зрощення креативної особистості, адже умова народження такої особистості – у справжній самоорганізації, а самоорганізація – це процес позитивної адаптації. 

Досвід козацького самоврядування та самоорганізації дитячих гуртків допоможе вчителеві користуватися такою важливою рушійною силою, як розуміння суперечності між досягнутим результатом і необхідним, спрямовує школярів не лише на раціональну самоорганізацію, але й бажання використовувати кожну вільну хвилину як для особистісного, так і для суспільно корисного розвитку з орієнтацією на такий козацький девіз : «Кожна людина є головним і єдиним перетворювачем самої себе і свого життя».

Треба пам’ятати, що формування особистості національно свідомого громадянина України – процес довготривалий, складний та важкий, особливо, коли він ускладнюється реаліями сьогодення. А тому слід забезпечувати цілісність виховання, яка вимагає залучення до участі у позаурочних заходах батьків учнів, представників сучасного українського козацтва тощо.

Традиції козацьких свят допоможуть учителеві вибрати адекватний соціальній ситуації педагогічний варіант, що у свою чергу визначить безумовну повагу до дитини, а також допоможе вчителеві уникати помилок у творенні креативної особистості, передбачить її розвиток відповідно до реалій світу: здоровою, мудрою, гуманною, підприємливою.

 Отже, система козацького виховання може бути самостійно регенерована (на основі взаємодії  сім’ї та школи) у предметно – практичній

                                                                                                                                   3

та особистісно рольовій діяльності шкільного колективу й запобігатиме появі у школярів почуття меншовартості, незначущості, неповноцінності, - а отже, нівелюватиме витоки девіацій та злочинних думок і вчинків; адже такий підхід допоможе кожному виховуватися самому. 

Розділ 2. Практичне впровадження елементів національної педагогіки у

       виховний процес

             2.1.Трансформація мети виховання в процесі зростання підлітків

Будь-яке виховання починається з визначення мети, якої буде прагнути

досягти педагог в процесі формування протягом років креативної особистості. У своїй виховній роботі я ставлю не єдину мету, до якої йду з року в рік: мета моєї виховної роботи трансформується в залежності від віку дітей, їхніх вікових психологічних особливостей, типу стосунків між однолітками, інтересів як у школі, так і за її межами, взаємин з батьками…

 І якщо у 5-6 класах доцільно говорити про загальне зацікавлення учнів історією свого народу, розширення уявлення про Запорозьку Січ, козацтво та його звичаї, традиції, формування почуття національної гідності, виховання поваги та любові до минувшини і сьогодення України, її культури, мови й мистецтва, то у 7-8 класах вже слід педагогічно забезпечувати процес формування національної свідомості учня-патріота, виховувати шанобливе ставлення до запорізьких козаків і спонукати до наслідування кращих рис їхнього  характеру: патріотизму, братерства, добродушності, безкорисливості та героїзму. У 10-11 класах мають бути  пріоритетними збереження і пропаганда історичної та культурної спадщини українського народу, його героїчних традицій, визначених у народних піснях, і сприяння формуванню в учнів високої патріотичної свідомості і національної гідності.

 Наступний крок, який пропоную зробити, - це дослідження класного колективу. І навіть якщо педагог працює з класом  не перший рік, раджу проводити моніторинг-аналіз зрушень щонайменше кожні 2 роки. Так, до 

 

                                                                                                                                   4

підлітків, які перейшли до 10 класу, можна застосувати методику «Прислів’я» (за методикою ДОІППО):

Мета: визначити рівень вихованості учнів, враховуючи особливості

 ціннісного ставлення до життя, до людей, до самих себе.

Хід проведення: учням пропонується бланк, на якому вміщено 60 прислів’їв.

Необхідно уважно прочитати кожне прислів’я й оцінити ступінь згоди з його змістом за такою шкалою:

 1 бал – згоден дуже незначною мірою;

 2 бали – частково згоден;

 3 бали – згоден;

 4 бали – майже повністю згоден;

 5 балів – цілком згоден.

Пропонуються такі прислів’я:

    А) щасливий той, у кого совість спокійна;

    Б) поганому виду нема стиду;

    В) з сорому очі не вилізуть;

    Г) комусь ніяково, а мені однаково;

    Д) краще жити бідняком, ніж розбагатіти із гріхом;

    Е) не про честь знати, коли нічого жувати.

Тест методики містить пари ціннісних суджень про життя, про людей, зафіксованих у змісті прислів’їв, суперечливих між собою за змістом. Так, наприклад, проаналізувавши відповіді учня на цей тест, можна зробити висновки:

    А,В – у вихованця духовне ставлення до життя;

    Б, Г – у вихованця бездуховне ставлення до життя (наведено тільки зразок питань).

Говорячи про виховний процес, варто зазначити, що інформацію для тематичних заходів добираю з художніх книжок, газет, журналів, але таким чином, щоб мовний матеріал для опрацювання був об’єднаний тематично

                                                                                                                                   5

(соціокультурна змістова лінія). Як правило, надаю перевагу темам, пов’язаним з історією України, звичаями, обрядами, традиціями, побутом  українського народу, народознавством.                                                                                                                  

2.2.Фізичне виховання – фундаментальна складова культури

       українців

Фізична культура – фундаментальна складова національної культури, бо вона вимагає дотримуватись здорового  способу життя й дає  людям здоров’я та творчі сили. А це конче важливо для гармонійного розвитку особистості.

Вітаючись між собою, ми говоримо: «Здоров!» чи «Здоровенькі були!», що має глибоке коріння в українській культурі. З давніх часів люди помітили важливу роль фізичних якостей в житті та побуті людини, розвивати які можливо було під час занять фізичними вправами, народними танцями та рухливими іграми.

Фізичні вправи, ігри та розваги наші пращури – українські козаки – пов’язували, як правило, з полюванням, ловлею звірів, рибалкою. Їхні дії та ігри імітують стрільбу з луку, метання каміння в ціль і на дальність, накидання аркана на дикого коня, метання списа у ведмедя, поєдинок з биком.

Ці вікові надбання нашого народу в фізичному вихованні не втрачають значення й сьогодні. Сила й витривалість, стійкість і спритність народ високо цінує і в наші дні.

Відомо, що козак – це лицар, мужній громадянин, який добре знає свою історію, своє коріння. Тому, щоб не втрачати ці традиції сьогодні, ми проводимо змагання серед учнів-козаків нашої школи - майбутніх захисників нашої держави (Додатки А,Г).

 Перед проведенням кожного виховного заходу дуже важливо передбачити підготовчі етапи. На цих етапах учні не тільки знайомляться зі сценаріями, необхідним обладнанням для його реалізації, але й обирають

                                                                                                                                   6

певні ролі. Найважливіше завдання вчителя – забезпечення активності школярів у процесі підготовки конкретного виховного заходу:

Під час святкових вечорів проводяться козацькі забави, змагання на краще знання історії, військово-козацьких традицій українського народу, козацького руху, життя, побуту та обрядів козаків, козацьких пісень, вікторини та конкурси за козацькою тематикою. У змаганнях можлива участь кожного учня – козака класу (Додатки  Б,В).

2.3. Напрями та зміст національно-духовного та військово -

      патріотичного виховання

Моя діяльність охоплює багато сфер учнівського життя. Разом з учнями активно вивчаємо національну культуру українського народу – пісні, прислів’я, приказки, а головне – це народні ігри та козацькі забави в позаурочний час. У 10 – 11 класах працюю за такими напрямами національно-духовного виховання:

• «Мій рідний край»

 Вивчаємо історію рідного краю. Знайомимося з рідним містом, здійснюємо пошукову роботу: зустрічаємося зі старшими людьми, збираємо їхні розповіді про минуле батьківщини. Матеріали історії рідного краю, Батьківщини розміщуються в шкільному музеї козацької слави.

• «Гей ви, хлопці,славні запорожці»

 Вивчаємо історію Запорозького козацтва - історію побуту, місця проживання запорозьких козаків. Вивчаємо кодекси лицарської звитяги та лицарської честі.

• Духовні цінності запорозьких козаків

 Піднімаю на належний рівень культ батька і матері, бабусі і дідуся, роду і народу, наголошую, що в Україні діти завжди зверталися до батьків тільки на «Ви». Обов’язково вивчаємо сімейний  родовід (виготовляємо «Родинне дерево»). Проводимо родинні свята: «З бабусиної скрині», «Роде наш красний» та ін. Пояснюю значення християнської віри

                                                                                                                                   7

для козаків (Бог оберігає незалежну Україну, надає їй духовних сил у боротьбі з ворогами). Ознайомлюю дітей з найпоширенішими молитвами козаків. Беремо участь у святкуванні Покрови Пресвятої Богородиці – найвизначнішого свята запорозьких козаків. Щороку відзначаємо 14 жовтня День Українського козацтва (Додаток Б ).

• «Козацькому роду нема переводу»

 Відроджую військово-спортивне мистецтво Українського козацтва. За допомогою бесід, розповідей, екскурсій до музеїв, походів виховую найкращі риси козаків: вірність і відданість Вітчизні, матері, народу; здатність до незламної дружби, нехтування небезпекою; відстоювання своєї волі, свободи народу.

 Вивчаємо і практично відтворюємо народні ігри та забави, де учні  міряються силою (Додатки А,Г ).

• «Козацькими стежками»

 Займаюся туристично-краєзнавчою роботою. З дітьми вивчаємо природу рідного краю. Проводжу походи по району, області, Україні – місцях, пов’язаних із козацькою славою; походи на природу «До козацького кулешу», де граємо у  козацькі забави; змагання з традиційних видів фізичної культури, а також пісні, танці, козацьке вогнище.

• Від козацьких забав до олімпійських вершин

Постійно і цілеспрямовано працюю над вдосконаленням фізичного стану підлітків. Проводжу роз’яснювальну роботу про необхідність відвідувати спортивні секції.

• «Слава козацька не вмре, не загине…»

 Відроджую  народні мистецькі традиції. Збираємо старовинні легенди своєї місцевості, прослідковуємо історію виникнення обрядів і свят кожної пори року: колядок, щедрівок, зажинок, обжинок, свята першої борозни тощо. При цьому зважаю на ту особливість, що козаками на Січі були лише чоловіки.

                                                                                                                         8

Отже, дівчатка відповідного віку паралельно створюють свій гурт, де передбачено їхню підготовку до самостійного життя. Жінка в минулому – вірна супутниця козака, берегиня свого роду, отчого дому, але при цьому в кожну важку годину жінка – воїн, вона може відстояти свою землю від ворога.

У позаурочний час (гурткова робота, виховні заходи, години спілкування…) пропоную низку конкурсів та тематичних заходів як для дівчат, так і для хлопців:

• «Хата моя, біла хата» 

Організовуємо зустрічі – бесіди з мамами, бабусями з метою дізнатися про роль жінки у сім’ї; збираємо фольклорні матеріали про сімейні свята та відновлюємо старовинні обряди: сватання, весілля, родини, хрестини…,збираємо матеріали старовини, предметів побуту, зокрема вишивки, гаптування, костюмів тощо. Створили музей народознавства.

• «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»

Ознайомлюю дітей із колисковими піснями, розучуємо їх. Провели вечір «Пісня моя колискова», «Бабусині казки», зустрічі з відомими жінками району, міста (криворізькою поетесою Любов’ю Барановою, ветераном Великої Вітчизняної війни Стеблиною Ліною Олексіївною); зібрали на  основі їхніх розповідей цікаві матеріали – оповіді, казки, легенди. Вивчаємо українські народні пісні, що співають у рідному місті, районі, упорядковуємо на їхній основі пісенні збірки «Пісні мого краю».

• «Ой, у лузі червона калина…»

Ознайомлюю дітей з найпоширенішими в Україні з давніх – давен рослинами – символами: калиною, вербою, тополею, мальвами, соняхами. Під час проведення весняного та літнього упорядкування подвір’я відтворюємо на пришкільній території народні  традиції озеленення.

• « І на тім рушничкові…»

 

                                                                                                                         9

На уроках праці, під час гурткової роботи навчаються учні декоративно – ужиткової майстерності, аранжування, української кулінарії. При підготовці до класних та шкільних заходів розвивають музичні та танцювальні здібності.

• «До глибин народної медицини»

Знайомлю учнів з секретами народної медицини, створюю разом з ними ділянки лікарських рослин біля школи, збираємо й здаємо лікарські рослини, збираємо легенди, казки про лікарські рослини, що ростуть в місцевості та їхні цілющі властивості. Під час виховних годин вчу надавати першу медичну допомогу у разі необхідності за допомогою лікарських рослин.

Розділ 3. Осмислення людиною духовних національних надбань –

       показник громадянськості  позитивної адаптації

Процес формування людини в кожній державі базується на загальнонаціональних цінностях, а не на абстрактному наборі фраз. Надбання козацької педагогіки – підґрунтя   національного виховання. Козацька мудрість як сума знань, набутих у віках, може бути сферою, яка допоможе осмислити суть патріотичного і громадянського виховання й дати достеменно правильне визначення призначенню людини-громадянина як засіб самокорекції через досвід, зібраний у національному просторі та часі. Людська культура через систему козацьких традиційних дійств є умовою і надбанням осмислення найвартіснішого досвіду, що зафіксований у людській пам’яті, задля соціальної адаптації, сучасної моралі.

Засоби козацького виховання – кістяк основних засад патріотичного та громадянського самовдосконалення. Козацькі звичаї та традиції спонукають підростаюче покоління до оберігання кращих історичних надбань нації й нагромадження їх для переосмислення підростаючим поколінням як умова справжнього життєстверджуючого національного прогресу. Ось чому

 

                                                                                                                                 10

неписані козацькі ідеали перебувають ще й сьогодні в пам’яті, мовленні та традиційних дійствах народу.

Отже, сьогодні в школярів необхідно виховувати глибокі почуття патріотизму, національної свідомості, етнічної та загальнолюдської гідності, морально-психологічні та духовні якості, забезпечувати високий рівень загальної культури та опанування народних знань (народної астрономії, медицини, агрології), народної естетики, моралі, мистецтв. А відтак,  виховавши ці якості дитини, ми отримаємо креативну особистість, здатну до творчого мислення іпродуктивної самореалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Розділ  1. Національна свідомість – шлях до відображення духовності

         Засоби, традиції та принципи козацької педагогіки                          1

Розділ  2. Практичне впровадження елементів національної педагогіки

        у виховний процес

       2.1. Трансформація мети виховання в процесі зростання

     підлітків                                                                                            3

                 2.2. Фізичне виховання – фундаментальна складова культури

                        українців                                                                                           5

                 2.3. Напрями та зміст національно-культурного та військово-

                        патріотичного виховання                                                                6

Розділ  3. Осмислення людиною духовних національних надбань –

                  показник громадянської позитивної адаптації                              9

Додатки                                                                                                                   11