КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20–30-Х РОКІВ XVII СТ

.
Учні мають навчитися :

• визначати причини та наслідки повстань 20–30-х років XVII ст.,
• • показувати на карті території, охоплені національно-визвольним рухом;
• • визначати хронологічну послідовність основних подій;
• • називати імена визначних козацьких провідників;
• • на основі історичних джерел аналізувати й узагальнювати історичні явища та події.
• витлумачувати   і доречно вживати поняття «національно-визвольний рух», «Куруківська угода», «Ординація Війська Запорозького».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Перебіг уроку

І. Підготовчий  етап.

1.Оголошення  теми та мотивація мети уроку

Епіграф уроку

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто вміє берегти минуле

І вміє шанувать своє сучасне,-

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

                                                           М. Рильський

Учитель   На початку 17 століття українське козацтво продовжує відігравати важливу роль  у зовнішній політиці Речі Посполитої.  Однак  після Хотинської війни  воно знову було обдурене польською владою. Чому ж козаки знову і знову піднімаються на визвольну боротьбу, та захищають інтереси простого люду? Чи зможуть вони досягти перемоги і правди ? Все це нам  потрібно  розглянути на уроці.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

Вправа  « Дата  -  подія, знайди  -  розкажи»

Учні по черзі працюють з картою, показуючи місця найважливіших битв   Хотинської  війни та вказуючи наслідки.

Прийом  « Постав питання»

1. До складу якої держави входило більшість українських земель на початку XVII ст.?

2. Яку політику провадила Річ Посполита щодо українців?

3. Яким було становище українського козацтва на початку XVII ст.?

4. Які  ознаки  мав соціально-економічний  розвиток  українських земель у складі Речі Посполитої на початку XVII ст.

5. Як розвиток господарства впливав на становище українського населення?

6. Яким було становище українських  селян?

 За допомогою прийому  « Коло ідей» та  на основі проведеної бесіди учні виділяють   причини національно – визвольних повстань 20 – 30 – х років

17 століття та записують їх у зошит

Орієнтовні  відповіді:

• Утиски козаків з боку польської влади.
• Скрутне становище селян.
• Переслідування  православних  міщан.
• Збільшення магнатського землеволодіння.
• Поширення фільварків на Південь України

ІІ.  Основний етап.

За допомогою  прийому «Спеціальні ролі»  учні обєднані у  три експертні групи ( дослідницько – біографічну, воєнно - історичну, краєзнавчу.). Групи заздалегіть  збирали  і готували матеріал з теми  підсумком чого стають виступи спікерів та представників груп.

Учні заслуховують повідомлення  дослідницько – біографічної групи про історичні постаті  Т. Федоровича, І. Сулими, П. Бута, Я. Остряниці, Д. Гуні.

Т. Федорович ( Трясило)

(рр.н. і см. невідомі) гетьман нереєстрових козаків ( 1629р.) і провідник козацької війни проти Польщі 1630 р. Виходець з козацької родини з Чигирина. Після Куруківської  угоди займав посаду корсунського полковника. Навесні 1629 року  на чолі загону запорожців ходив у Крим. Після того, як  гетьман Г.  Чорний  викреслив із реєстру 300 учасників цього походу, у березні 1630 року очолив  повстання  проти Польщі.

У боях під Переяславом розбив польські війська, змусив коронного гетьмана С Конецпольського вступити у переговори з повстанцями. Був зраджений старшиною, позбувся гетьманства. Незадоволений умовами угоди робив спроби підняти нове повстання. Не одержав нової  підтримки, подався на Дон. Де і коли покинув цей світ невідомо.

Іван  Сулима

Гетьман, провідник козацької війни проти Польщі. Належав  до давнього волинського шляхетського роду. Замолоду перебував на службі у коронного гетьмана С. Жулкевського. На початку 1620 років з невідомих причин залишив службу. Завдяки  природним здібностям швидко здобув авторитет у запорожців, неодноразово обирався кошовим отаманом. Був учасником і організатором багатьох сухопутних і морських походів проти  Криму і Туреччини. У 1635 році після повернення з походу  був обраний запорозьким гетьманом і очолив повстання проти Польщі. По - зрадницьки захоплений урядовими агентами, був страчений у Варшаві разом з своїми сподвижниками.

Павло Бут ( Павлюк)  (р.н. невід.  -12. 12. 1638р.)

Гетьман нереєстрового козацтва, провідник козацької війни проти Польщі 1637року. Чигиринський козак . Учасник походів  на турецькі фортеці у Чорному морі. Влітку 1635 року став одним із організаторів виступу Сулими, разом з яким здобув Кодак. Був засуджений до страти, але врятований канцлером Жадзиком, і призначений на королівську службу у чигиринський полк  Влітку 1637 року очолив  протипольське  повстання , яке набрало масового характеру. Після поразки, був виданий полякам і страчений у Варшаві.

Яків Остряниця  (р.н. невід. - 1641)

Запорозький  гетьман , провідник повстання проти Польщі 1638 року.

Народився у Полтаві.  У 1630 – х  роках був полковником реєстрового козацтва. Під час повстання Павлюка зібрав у Полтаві окремий загін. Після поразки повстання під Кумейками, відійшов на Січ. На початку 1638 року  був обраний запорожцями  гетьманом,  і підняв нове повстання.  Сам із головними силами рушив на Полтавщину. Пройшов виснажливі бої на Миргородщині  й Лубенщині.Зазнав поразки, і відступив на Слобідську Україну. Оселився на Чугуївському городищі Загинув 1641 року під час козацького заворушення.

Дмитро Гуня (рр.н. і см. невідомі)

Козацький гетьман, провідник війни проти Польщі 1638 року.

    За деякими відомостями вихідець з Полтавщини. Талановитий полководець. Після поразки Павлюка зумів вивести військо, відійшовши до Запоріжжя. Влітку 1638 року разом з Остряницею очолив  протипольське повстання. На останньому етапі війни був обраний гетьманом. Відбиваючись від поляків , спорудив неприступний табір  на  Старці. Завдяки цьому врятував значну частину козаків і зумів перейти на Слобожанщину.

Довідник з історії України  - К. : Генеза , 2001.

 Нова історія Полтавщини  - П.: Оріяна  - 2003.

Воєнний історик  №1   ( супроводжується показом карти)

У березні 1630року Т. Трясило рушає  з запорожцями ( 10 тис.) і виходить на волость. Одна частина козаків  мала підійматися по Дніпру, інша  йшла берегом. Рух  охопив усе Подніпров’я.  Здійснивши рейд по Правобережжю, Трясило переходить  на лівий  берег. Було укріплено табір під Переяславом ( 37 тис. чол.). Для придушення повстання виступає  С. Конецпольський з

12 тисячним військом. Наприкінці  першої  декади травня  польські війська підходять  і розпочинають  штурм табору.  Бої під Перяславом затягнулися на три тижні. В ніч на 20 травня  невеликий козацький загін проник до ворожого табору і повністю знищив 150 шляхтичів  так званої  золотої роти», яка охороняла штаб Конецпольського. Ці події отримали назву « Тарасова ніч». Опинившись у скрутному становищі С. Конецпольський запропонував 

Т Федоровичу припинити воєнні дії   на основі Куруківської  угоди   1625 року. Після того, як частина старшини погодилась на   запропоновані умови,

Т. Федорович відійшов на Січ.

Воєнний історик  №2   ( супроводжується показом карти)

На початку  1635 року Сулима виступив із Січі.  Частина козаків йшла по Дніпру, решта степом.  У ніч з 11  на 12 серпня козаки непомітно оточили фортецю Кодак. Саме ця фортеця була збудована  під керівництвом французького інженера Г. Л. де Боплана  згідно постанови сейму Речі Посполитої « Про припинення  козацького свавілля». Фортечний гарнізон був повністю вибитий, деревяні споруди спалені, вали зруйновані.  З – під Кодака   Сулима просунувся до Кременчука.  Але не знайшовши підтримки  реєстровців, повернувся на Запоріжжя.

Воєнний історик  №3   ( супроводжується показом карти)

1637 року Павло Бут зібрав 10 тисяч війська. Однак загони діяли неорганізовано були погано озброєні. Наприкінці грудня 1637польська армія очолювана М Потоцьким виступила проти бунтівників  Він взявся до відомої тактики  роз’єднання повстанських сил. 16 грудня об’єднані  сили повстанців атакували польську армію біля с. Кумейки  на Черкащині. Повстанців здивувала висока дисципліна козацького війська, яке йшло табором, вишикуване у 6 рядів, із чітким розділом на полки і сотні. Для козаків  бій склався невдало. Напіврозбиті вони відступили  до Боровиці, де потрапили в оточення і змушені були капітулювати. У бою під Кумейками загинуло 4800 козаків. Загальні втрати обчислювалися   в 6000.

Краєзнавець

Навесні 1638 року  справу Павлюка продовжив  Я. Остряниця. Запорожці перейшли до активних дій. Під Кременчуком запорожці розбили передову сторожу поляків і реєстровців. Головною метою козацького виступу було

« визволення народу нашого православного від ярма, тиранського ляхівського поневолення і мучительства». На початку квітня повстанці вибили противника  з Говтви. Укріпивши місто і замок, вони стали табором між річками Говтвою й Пслом. У 1615 році Говтва вже згадується як слобода на 25О дворів. Найбільшу відомість Говтва набула в час козацько-селянського повстання під проводом гетьмана Я.Острянина.. На початку травня під Говтвою відбулася битва, яка завершилася перемогою козаків (до речі, це єдина переможна битва із декількох, що були в різні часи на території Полтавщини). Говтва – це Острянинова війна. В ХУІІ столітті Говтва була дуже укріплена, місто було обнесено частоколом, в місті була фортеця. Тому Острянин, який  ішов походом лівим берегом Дніпра весною 1638 р. і дізнавшись, що назустріч йому виступив з військом Станіслав Потоцький, зайняв для оборони Говтву. Перемога під Говтвою була напередодні визвольної війни, очоленої Богданом Хмельницьким. У цій перемозі вагому роль відіграли говтвянські укріплення. Дві величезні могили-кургани на вершинах Шар-гори та сусідньої безіменної, на думку одних дослідників, були спостережними пунктами, за твердженнями інших – груповими похованнями (братськими могилами) загиблих у битвах.

Істориками до цього часу не встановлене точне місце битви. Найбільш вірогідно, що битва відбулася на підступах до Говтви із заходу на сусідньому з Шар-Горою підвищенні. Про це свідчать народні перекази і назви урочищ: Рубаний Ярок (де були порубані шляхтичі) і Топиршки (де були потоплені поляки - "топи вершки”, тобто бойові головні убори воїнів-кіннотників). У цій битві брали участь усі козаки Говтви.

Воєнний історик  №4   ( супроводжується показом карти)

Після відходу Остряниці, чимало повстанців  не припиняли боротьби. Новообраний гетьман Д. Гуня  втягнув поляків  у затяжні бої , щоб виграти час, оскільки мав звістку про прихід нових сил. Після інформації про прибуття до Переяслава  великого коронного війська, козаки перейшли на лівий берег Сули. Тут і розбили укріплений табір  « на стариці», тобто старому руслі. Опівдні 12 червня  до табору підійшла кіннота М. Потоцкого, а надвечір – С. Потоцького і І. Вишневецького. Табір не було взято. Поляки перейшли до тривалої облоги.  Нестача пороху і продовольства виснажували обидві сторони. 28 липня Д. Гуня  покинув табір і повернувся на Січ.  7 серпня 1638  року козаки припинили повстання.

Робота з історичними документами.

 За уривками історичних документів  визначте як зображали козаків у літературних творах.

Документ 1. Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю

(уривок з української народної думи)

Не схотіли пани-ляхи

Попустити й трохи,

Щоб їздили в Січ бурлаки

Та й через пороги.

Спорудили над Кодаком

Город-кріпосницю

Ще й прислали в Кодак військо,

Чужу-чужаницю.

Їде бурлак чи комашник

Порогом-водою,

Його лове чуже військо

Й оддає в неволю.

Зажурились запорожці,

Що нема їм волі

Ні на Дніпрі,

Ні на Росі,

Ні в чистому полі.

Обізвався серед Січі

Курінний Сулима:

«Гей, давайте, хлопці, зварим

Вражим ляхам пива!»

Добре Павлюк та Сулима

Ляхів частували –

Військо вибили дощенту,

Кодак зруйнували.

Документ 2. Тарасова ніч (уривок із поеми)

...Обізвавсь Тарас Трясило

Гіркими сльозами:

«Бідна моя Україно,

Стоптана ляхами!»

...Обізвався пан Трясило:

«А годі журиться!

А ходім лиш, пани-брати,

З поляками биться!»

...Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,

Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,

Ревнула гармата;

Прокинулись ляшки-панки —

Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки,

Та й не повставали:

Зійшло сонце — ляшки-панки

Покотом лежали.

Червоною гадюкою

Несе Альта вісти,

Щоб летіли крюки з поля

Ляшків-панків їсти.

Налетіли чорні крюки

Вельможних будити;

Зібралося козачество

Богу помолитись.

Закрякали чорні крюки,

Виймаючи очі;

Заспівали козаченьки

Пісню тії ночі, —

Тії ночі кривавої,

Що славною стала

Тарасові, козачеству,

Ляхів що приспала.

Вчитель  У березні 1638 р. польський сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорозького»

• Козаки позбавлялися права обирати старшин, заборонялося козацьке судочинство.

• Реєстрове козацтво скорочувалося до 6 тис.

• Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто на мав права йти на Січ.

• Козакам дозволялося жити тільки на території реєстрових полків.

• Два полки реєстрових козаків повинні постійно стояти на Запорожжі.

ІІІ. Завершальний етап.

  1.Продовжуючи  роботу в групах (за методом «Дерево рішень»), учитель     пропонує визначити  історичне значення козацьких рухів 20 -30 –х років

17 століття.

2. Рефлексія. Вправа « Одне слово»

Учитель на аркуші  А – 1 пропонує  зазначити те, що найбільше сподобалося на уроці.