Країни Азії в міжвоєнний період (1918 – 1939 рр.)

Про матеріал
Автор пропонує конспект для самопідготовки учня (студента) з елементами додаткових матеріалів для ефективного засвоєння навчального матеріалу. Матеріал адаптовано до підручника "Всесвітня історія" для 10 класу за редакцією Гісема О.В. та Мартинюка О.О. (рівень стандарту). Вид.-"Ранок", 2018р.
Перегляд файлу

Конспект самопідготовки

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: «Країни Азії в міжвоєнний період (1918 – 1939 рр.)»

 

План заняття:

1. Розвиток Японії в 1918 – 1939 рр.

2. Китай в міжвоєнний період.

З. Національно-визвольна боротьба в Індії.

 

1. Японія вступила у І світову війну на боці Антанти. Її участь в бойових діях обмежилась окупацією німецьких володінь у Китаї та басейні Тихого океану. В 1920 – 1921 рр. в країні виникає економічна криза, зумовлена конверсією воєнного виробництва та зубожіння села. Це привело до посилення демократичного руху, активізації страйкової боротьби, появи Комуністичної партії (1922 р.) та Робітничо-селянської партії. Це змусило уряд піти на поступки трудящим: було запроваджено загальне виборче право для чоловіків, легалізовано діяльність профспілок, створена система соціального забезпечення. Це сприяло становленню багатопартійності та парламентської системи.

 Після І світової війни загострилась боротьба великих держав за вплив в Південно-Східній Азії та басейні Тихого океану. Розв’язанню проблем, що виникли, повинна була посприяти міжнародна Вашингтонська конференція 1921 – 1922 рр.

 

           Згадай:   Які рішення були прийняті на Вашингтонській

                                             конференції? На які поступки була змушена

                                             піти Японія США та Великобританії?

 

 Економічні труднощі, піднесення лівих сил, невдачі у зовнішній політиці сприяли активізації правих: в квітні 1927 р. уряд Японії очолив генерал Танака представник експансіоністських та мілітаристських кіл країни.

 

 

Запам’ятай:   червень – липень 1927 р. – відбулась Східна конференція у Токіо, на якій було прийнято меморандум генерала Танаки – план захоплення Китаю, Монголії, а в перспективі – країн Південно-Східної Азії та басейну Тихого океану.

 

 Світова економічна криза 1929 – 1933 рр. загострила політичну ситуацію в Японії. В 1931 – 1932 рр. в країні відбулося декілька спроб військових переворотів, що мали профашистський характер. Ці спроби встановити військову диктатуру не мали успіху, але підштовхнули японський уряд до активних дій:

-         в 1931 р. Японія розпочала вторгнення до Маньчжурії;

-         у липні 1937 р. Японія розпочала „велику китайську війну”;

-         в 1938 р. японські війська вдерлись на територію СРСР в районі озера Хасан, але були розбиті;

-         в 1939 р. Японія напала на Монголію, але на р. Халкін-Гол зазнала поразки від об’єднаних радянсько-монгольських військ.

 

 Таким чином, провідні політичні кола Японії, опинившись в складному економічному і політичному становищі, обрали курс на проведення агресії. В 1936 р. японський уряд заключив з Німеччиною „Антикомінтернівський пакт”, направлений в першу чергу, проти СРСР.

 

    Поміркуй:   Що привело до політичного об’єднання

                                                            Японії з Німеччиною? Яким шляхом вони

                                                            намагались реалізувати свої плани?

 

2. В 1912 р. після Сіньхайської революції Китай було проголошено республікою. У країні була створена Національно-народна партія – Гоміндан на чолі із  Сунь Ятсеном.

 

  

Історичні персоналії: Сунь Ятсен (1866 - 1925) – китайський                                                            революціонер, політичний і державний діяч.

На початку 90-х рр. ХІХ ст. закінчив англійський медичний інститут в Гонконзі. В 1894 р. створив революційну організацію Сінчжунхой, у 1905 р. – Тунменхуей. Вождь Сіньхайської революції 1911 – 1913 рр., перший (тимчасовий) президент Китайської республіки. У 1912 р. заснував Національну партію – Гоміндан. У перший половині 20-х років очолив уряд Китайської республіки в Гуанчжоу.

 

Але добитись головної мети -

політичного об’єднання Китаю –

Сунь Ятсену так і не вдалося:

більшість території країни опинилась

під контролем Великобританії, США,

Франції, Японії. У 1919 р. на

Паризькій мирній конференції було

прийнято рішення про передачу

Шаньдунського півострова Японії

(колишня німецька колонія). Це

викликало обурення китайців і

привело до появи „Руху 4 травня”,

який мав відверто

антиімперіалістичну

направленість і активізував

національно-визвольну боротьбу в

країні проти засилля іноземців.

 30 травня 1925 р. у Китаї

розпочалась революція, що мала

національно-визвольний,

антиімперіалістичний характер

 

Запам’ятай:  1925 – 1927 рр. –

національна революція в Китаї.                           Північний похід національно-

                                                                                                           революційної армії                                                                                                                                                                                                                       

 

 

 

           

В квітні 1927 р. головнокомандуючий армії Гоміндану Чан Кайшиі розірвав союз із комуністами і встановив режим особистої влади.

 

Історичні персоналії:  Чан Кайші (1887 - 1975) – політичний,                                                            військовий і державний діяч Китаю. Закінчив військову академію в м. Токіо. Учасник Сіньхайської революції 1911 – 1913 рр. Один  із лідерів Гоміндану, з 1922 р. – начальник  штабу гомінданівської армії, з 1928 р. –                                                     генералісимус. Президент Китайської республіки в 1928 – 1949 рр. Після перемоги комуністів у 1949 р. залишив континентальний Китай і очолив         

гомінданівський уряд Тайваню.

 Період його правлінням в Тайвані супроводжувався бурхливим економічним розвитком.

 

          Це привело до розв’язання війни між Гомінданом та КПК. У 1930 – 1934 рр. армії Чан Кайші здійснили п’ять походів проти радянських регіонів, утворених комуністами. Рух за встановлення радянської влади в Китаї зазнав поразки.

У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун.

                

 Історичні персоналії: Мао Цзедун (1893 - 1976) – політичний діяч,

 член компартії з 1920 р., Голова КНР у 1954 – 1976 рр.

 Йому вдалося об’єднати розрізнені партизанські армії комуністів і перебазувати їх до Північного Китаю. Японська агресія 1937 р. змусила КПК і Гоміндан припинити бойові дії між собою і об’єднати сили для спільної боротьби проти японців.

 

Поміркуй: Чому так і не вдалося досягти політичного                                                            об’єднання Китаю та звільнитись від  впливу  іноземців?

 

3. Індія, як і раніше, продовжувала залишатись колонією Великобританії. Національно-визвольну боротьбу індійського народу за свою незалежність очолила партія Індійський національний конгрес (ІНК), яку очолив М. Ганді.

 

 

Історичні персоналії: Ганді Мохандас Карам чану  (Мохатма)

 (1869 - 1948) – ідеолог і один із лідерів індійського національно-визвольного руху. В 1888 – 1891 рр. навчався в Англії, отримав найвищий адвокатський ступінь. У 1893 – 1914 рр. жив в Південній Африці, боровся проти расизму. В 1915 р. повернувся до Індії і згодом очолив партію Індійський національний конгрес. Розробив теорію ненасильницького опору колонізаторам. Вчення Ганді (гандізм) стало програмою національно-визвольної боротьби. Керував боротьбою за незалежність Індії впродовж  20 – 40-х рр. Вбитий індуїстським релігійним фанатиком.

 

Запам’ятай:    гандизм – одна із форм національно-визвольної боротьби, яка базується на мирних засобах боротьби – страйках, мітингах, демонстраціях, бойкотах, маршах протестів, тобто кампаніях громадянської непокори.

 

 Перша хвиля громадянської непокори відбувалась в 1920 – 1922 рр. Вона була викликана незадоволенням індійського населення законом про управління Індією та законом Роулетта, що передбачав покарання за антиурядові акції.

 Друга кампанія громадянської непокори розпочалась в 1930 р.

 

Запам’ятай:

- 26 січня 1930 р. – ІНК проголосив День                                                         незалежності Індії;

- березень 1930 р. - „соляний похід” М. Ганді.

 

 Піднесення національно-визвольного руху змусило англійський уряд прийняти Акт про управління Індією (Конституція Індії), який розширив права місцевих законодавчих органів, але не змінив статусу країни – Індія і надалі залишалась колонією Великобританії.

 

Запам’ятай: 1935 р. – прийняття Акту про управління Індією.

 

Подумай: Чому М. Ганді не підтримував збройних форм                                                       боротьби за незалежність країни?

 

 

 Домашнє завдання: [1]  - §§21-23; дай відповіді на поставлені запитання.

 

 

docx
До підручника
Всесвітня історія (профільний рівень) 10 клас (Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О.)
Додано
18 червня
Переглядів
275
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку