Країни Бенілюксу в міжвоєнний період ( 1918-1939 рр.)

Країни Бенілюкс в період між світовими війнамипрапоргерб

Країни Бенілюксу є одними з найбільше індустріалізованих регіонів світу і мають ринкові економіки, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі. У зв'язку з прагненням країни забезпечити безпеку і протекцію власної торгівлі ці країни були піонерами економічної інтеграції, створивши Економічний союз Бельгія — Люксембург в 1921 р. У 1930—1932 роках робилися спроби економічного зближення союзу Бельгія — Люксембург та Нідерландів. Зокрема, 18 липня 1932 року Бельгія, Нідерланди та Люксембург підписали Конвенцію, яка передбачає стабілізацію з подальшою ліквідацією мит у взаємних торгових оборотах. Однак наслідки економічної кризи 1929-1932 рр. та тиск низки країн на чолі з Великобританією вплинули на негативний вплив і положення Конвенції не були реалізовані. Під час німецбкої окупації фашистський уряд інтегрували ці країни до економіки ІІІ рейху. Проте 21 жовтня 1943 року еміграційні уряди Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, що був у Лондоні, підписали валютну угоду з метою регулювання взаємних платежів у післявоєнний період та зміцнення економічних відносин з-поміж них (набуло чинності 24 травня 1946 року) — Бенілюкс. Цей союз забезпечує вільний рух людей, товарів, капіталу і послуг між трьома країнами, координує їхню політику в економічній, фінансовій, соціальній сферах, забезпечує дотримання спільної зовнішньоторгівельної політики. Таким чином, обравши шлях на Європейську інтеграцію ще в 1921 році, країни Бенілюксу раз і назавжди розв'язали питання пріоритетів економічних відносин країн регіону зі світом. Першопроходці в інтеграції, ці країни демонструють сьогодні чудові результати росту національних економік і найкращі традиції економічної співпраці через кордони. Інші країни ЄС просто не можуть вихвалятися такими результатами.

Адміністративний поділ Бенілюксу

Нідерланди. Бельгія. Люксенбург

Країни Бенілюксу мали довгу спільну історію. У середньовіччя, Нижні країни, які приблизно включають сучасні Бельгію та Нідерланди, включали в себе різні графства, герцогства та єпархії, що входили до складу Священної Римської імперії. Бельгія та Нідерланди були об'єднані в одну державу під владою Габсбургів в XVI столітті. Після поширення кальвінізму настала Контрреформація, що привела до розпаду країни під час повстання проти іспанського панування під керівництвом Вільгельма I Оранського. Після припинення французької окупації на початку XIX століття, Нідерланди перетворились на монархію під владою Оранської династії. У 1830 році Бельгія остаточно відділилась від Нідерландів й стала самостійним королівством. Люксембург перебував послідовно під владою Бургундії (1443 — 1506 pp.), Іспанії (1506 — 1684 pp.), Франції (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697—1714 pp.), Австрії (1714 — 1795 pp.), Франції (1795—1815 pp.). Віденський конгрес 1815 року, який завершив Наполеонівські війни, утворив Велике герцогство Люксембург і передав його управління на правах особистої унії королю Нідерландів. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бік Бельгії. 1839 року Люксембург розділився: західні валлонські регіони відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Люксембург набув незалежності в 1890 році. Під тиском ліберальних політиків країна в 1848 році була перетворена в парламентську демократію з конституційним монархом.

Віллем III (1817-1890 рр.) - король Нідерландів, великий герцог Люксембурзький, герцог Лімбурзький не залишив нащадків чоловічої статі тож престол перейшов до принцесси Вільгельміни в Нідерландах та Лімбурзі, а в Люксембурзі жіноча лінія не користувалася правом престолонаслідування у силу салічних законів і престол не міг перейти до Вільгельміни, тож Люксембург очолив принц Нассау Адольф.

Нідерланди

У ході Першої світової війни Нідерланди зберігали нейтралітет. Порушення Німецькою імперією в 1914 році недоторканності Люксембургу та Бельгії не тільки загострило міжнародний конфлікт, але й створило пряму загрозу окупації території Нідерландів. Однак, попри всі попередження та передбачення, цього не трапилося. Хоча Нідерланди не постраждали від військових дій — країні був нанесений важкий економічний удар. Парадоксально, але його завдали не Німецька імперія та її союзники, а неузгоджені дії з боку країн Антанти. Спочатку блокування в британських портах нідерландських кораблів, а потім відверта конфіскація цих кораблів зі сторони США та подальше використання ними їх у власних цілях не могло не нашкодити довірі один до одного. Неочікуване для всіх закінчення війни ознаменувалося зреченням від трону кайзера Вільгельма II та його переїздом до голландського міста Доорн. Родинні зв'язки з королевою Нідерландів Вільгельміною, а також авторитет на міжнародній арені останньої, дозволили втікачеві спокійно доживати свого віку, не побоюючись передачі іншим країнам попри прямі вимоги. Нідерланди дозволили жіноче виборче право у 1919 роцікоролева Нідерландів Вільгельміна (1890-1948 рр.)

Перша світова війна привела в Нідерландах до згортання деяких галузей виробництва, зростання в країні безробіття та інфляції. Це не могло не відбитися на положенні населення. Повсюдна нестача продуктів, особливо у великих містах, привела до так званих «картопляних бунтів», коли натовп нападав на крамниці, склади й баржі з картоплею, громив магазини та чинив опір поліції. Посилився рух страйкарів, пік якого припав на 1918 рік. Хвилювання охопили всю країну, й у травні 1918 року до нього приєдналися робітники стратегічно важливих підприємств: військового заводу в Хембрюге, конструкторські майстерні Делфта й військовий порт Амстердама. Поліція переслідує учасників «картопляного бунту», 1917 рік

Попри те, що перемога у війні була за Антантою, Нідерланди опинилися в скрутному становищі. Бельгія відкрито заявила про територіальні претензії до Гааги, зажадавши анулювання всіх договорів з 1839 року й вимагала передачі нідерландської провінції Лімбург. Уряду та королеві Вільгельміні коштувало великих зусиль в ході переговорів відхилити територіальні претензії Бельгії. Не в останню чергу цьому сприяли настрої серед самого населення Лімбургу, які виразили бажання залишатися нідерландськими підданими. Нідерланди, як і інші нейтральні країни, використовували війну для заробітку. Армії ворожих країн також користувалися послугами Нідерландів, особливо в питанні постачання продовольства

Дефіцит сировини на внутрішньому ринку, а також блокада транспортних шляхів, призвели до позитивного розвитку економіки. Відрізані від більшості зовнішніх ринків, Нідерланди були вимушені опанувати для себе нові галузі промисловості — чорну металургію в Північних Нідерландах, електротехнічну промисловість, виробництво штучного шовку та інші. Істотно збільшилося будівництво торгових кораблів: якщо в період з 1910 по 1914 роки флот налічував 84 тис. брутто-реєстрових тонн, то з 1914 по 1920 роки — 131 брт. За роки Першої світової війни золотий запас країни виріс у 4,5 рази. Тільки за три роки (1915-1918 рр.) до банків Нідерландів надійшло 400 тонн золотих злитків, переважно з Німеччини. До 1918 обсяг золотовалютного фонду перевищував у 2 рази загальну вартість всіх грошей, які були в Голландії і в колоніях.

На початку ХХ століття лише чоловікам із високими доходами дозволялося голосувати на виборах до парламенту. 1918 року під тиском соціалістів виборче право було розширено на всіх чоловіків. В 1922 право голосу отримали також всі жінки. Після внесення поправок у 1917 році до конституції жінкам надали пасивне виборче право, тобто право бути обраними. Велика депресія 1929-1933 років мала руйнівний ефект на економіку і тривала довше, ніж у більшості інших європейських країн. Економічна криза призвела до високого безробіття та бідності, а також політичної нестабільності.

У міжвоєнний період Нідерланди продовжували дотримуватись політики нейтралітету. З 1919 Нідерланди стали постійним членом Ліги Націй. У 1920-ті роки — влада країни переважно орієнтувалася на Англію, підтримуючи її зовнішньополітичний курс. З 1930 року починається зближення зі США. Нідерланди неохоче йшли на зближення з Великобританією та Францією, які протистояли Німеччині. Прихід націонал-соціалістів до влади в Німеччині викликав занепокоєння в Нідерландах, але збройний конфлікт із Німеччиною здавався малоймовірним. Уряд та населення вірили, що Німеччина знову виявить повагу до нейтралітету країни. Нідерландський уряд відхилив і пропозицію Німеччини укласти з нею договір, що гарантував нейтралітет Нідерландів (жовтень, 1937). Нідерланди першими визнали захоплення Ефіопії фашистською Італією. У 1936 був укладений німецько-японський «антикомінтернівський пакт», що дало привід Нідерландам побоюватися можливого захоплення Індонезії Японією. У 1937 році Нідерланди все ж таки ухвалили закон про збільшення армії, побоюючись агресії з боку Німеччини. Нідерландський уряд змушений був укласти угоду з Англією про спільний захист колоніальних володінь у Південно-Східній Азії.

Люксембург

Адольф I — герцог Нассау з 1839 до 1866 року, великий герцог Люксембургу з 1890 до 1905 року. Став першим правителем з династії Нассау-Вайльбургів. При цьому Бельгія запропонувала новому великому герцогу продати свої права на Люксембург їй, але той відмовив. Таким чином протестант Адольф Нассау-Вайльбург опинився на троні католицької держави Люксембург. В перші роки він стикнувся з низькою проблем, зокрема навіть не мав резиденції у Люксембургу. Тому тривалий час жив у своїх замках у Нассау. Маючі вже похилий вік Адольф I у 1902 році передав керування країною своєму синові Вільгельму.

Вільгельм IV — великий герцог Люксембургу з 1905 до 1912 року. З 1902 року фактично набув обов'язків монарха, виконуючи його функції. Проте, офіційно Вільгельм став великим герцогом тільки у 1905 році. На цей момент він вже був тяжко хворим. З 1898 року Вільгельм страждав церебральною недостатністю. У січні 1906 року він переніс серйозний напад цієї хвороби. Протягом року він не міг виконувати свої обов'язки. В цей момент король Бельгії Леопольд II запропонував йому продати свої права на велике герцогство, але Вільгельм IV відмовився. Намагаючись зберегти свою родину при владі, він вирішив змінити закон щодо спадкування корони великого герцога. Раніше на це мали право лише чоловіки. У 1907 році Вільгельм IV зміг умовити парламент затвердити новий закон, згідно з яким жінки отримали право наслідувати корону Люксембургу. Після цього спадкоємицею трону стала старша донька Вільгельма — Марія-Аделаїда .

Марія-Аделаїда, повне ім'я Марія-Аделаїда Терезія Хільда Антонія Вільгельміна — велика герцогиня Люксембургу у 1912—1919 роках. Коронація Марії-Аделаїди, яка відбулася 18 червня 1912 року, викликала великий ажіотаж у країні. Справа в тім, що вперше з 1296 року монархом стала особа, яка народилася у Люксембурзі. Проте діяльність нової великої герцогині не стала фактором, що об'єднав країну. Спочатку Марія-Аделаїда конфліктувала з парламентом. Після смерті ж прем'єр-міністра Пауля Ейсхена у 1915 році, який займав цю посаду ще з часів правління її діда, великого герцога Адольфа I, Марія-Аделаїда особисто почала формувати уряд. Це не дуже вдавалося молодій володарці держави. Тільки у 1915 році вона 5 разів розпускала кабінет міністрів. Внаслідок цього держава поринула у чвари. В цей же час розпочалася Перша світова війна. Велике герцогство стало місцем протистояння Франції й Німеччини. Ще раніше — 2 серпня 1914 року — державу окупувала німецька імператорська армія. Герцогиню було ув'язнено в Нюрнберзький замок, де вона перебувала до закінчення війни. Марія-Аделаїда 14 січня 1919 року зреклася трону на користь своєї сестри Шарлотти.

Шарлотта, повне ім'я Шарлотта Альдегонда Еліза Марія Вільгельміна — велика герцогиня Люксембургу з 1919 по 1964 рік. Шарлотта стала на чолі держави 15 січня 1919 року після зречення старшої сестри Марії Аделаїди. Під час референдуму 28 вересня 1919 року, що стосувався нової конституції, 77,8% населення Люксембургу проголосували за продовження велико-герцогської монархії із Шарлоттою як главою держави. З прийняттям конституції влада монарха дістала чітке регламентування.

Впродовж 1842—1919 років Люксембург перебував у митному союзі з Німеччиною. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішенням Лондонської конференції, що не завадило Німеччині окупувати Люксембург у Першу та Другу світову війну. Намірам ІІІ Рейху Гітлера анексувати Люксембург завадив загальний страйк 1942 року.

Бельгія

Леопольд II – король Бельгії з 1865 по 1909 рр. Відомий діяльністю із захоплення басейну річки Конго. За його вказівкою там були влаштовані різного роду комерційні компанії, які провадили жорстоку експлуатацію населення (до самого геноциду) й багатств регіону, а з 1885 до 1908 року існувала Вільна держава Конго, яка була особистим володінням і «бізнесом» короля (а не держави).

Альберт I – король Бельгії з 1909 до 1934 року. Альберт I набув найбільшої відомості й популярності в Європі (країни Антанти) під час Першої світової війни. Невдовзі після Сараєвського убивства, 3 липня 1914 року, в особистому листі Вільгельму ІІ Альберт повідомив його про нейтралітет своєї країни. Однак німецькі війська порушили нейтралітет Бельгії та вторглись на її територію. Альберт став, відповідно до 68-ї статті Конституції, головнокомандувачем бельгійської армії. Начальником штабу був генерал Салльєр де Моранвіль. За великої переваги супротивника бельгійцям довелось відступити й залишити Брюссель. Однак Альберту вдалось перегрупувати свою армію й затопити низовинний берег Ізера водою, відкривши шлюзи дамби (пораду дав французький генерал Фердинанд Фош). До кінця війни бельгійці на чолі з королем, незважаючи на нерівність сил, утримували невеликий плацдарм на своїй території. По війні Альберта продовжували вважати національним героєм.

Після завершення Першої світової війни Альберт зробив внесок до відновлення країни, що постраждала від німецької окупації. Він підтримував розвиток промисловості й торгового флоту. 1921 року йому надали звання фельдмаршала англійської армії. У 1-й третині ХХ століття в Бельгії запровадили загальне виборче право для чоловіків, 8-годинний робочий день, підвищили пенсії. Світова економічна криза 1929—1933 років охопила всі галузі бельгійської економіки; кількість безробітних зросла до 300 тисяч осіб.3 квітня 1925 укладено договір між Бельгією та Нідерландами про перегляд договору 1839 року. Скасування тривалого нейтралітету Бельгії та демілітаризація порту Антверпен. З молодості король захоплювався спортом, їздою верхи, альпінізмом та природничими науками. Щоденно читав праці з різних галузей — з літератури, військової справи, медицини, авіації. Водив мотоцикл і навчився пілотувати літак. Король, як альпініст, багато часу проводив у горах. У результаті нещасного випадку, зірвавшись зі скелі під час одного зі сходжень поблизу Марш-Ле-Дам, він загинув 17 лютого 1934 року у віці 58 років.