Краєзнавча пошукова робота "Лялька мотанка - берегиня роду"

Про матеріал

Мета роботи - створити умови для збагачення індивідуального досвіду про українську народну іграшку та виготовлення ляльок; спонукати до відтворення та узагальнення своєї пошуково-дослідницької роботи з даної теми; розвивати пізнавальну активність, допитливість, естетичні смаки; виховувати любов до рідного краю, його традицій, промислів, бажання вивчати минуле, берегти та примножувати традиції українського народу.

Перегляд файлу

Красноградський навчально-виховний комплекс

(загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад) № 2 Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

Краєзнавча пошукова робота

Лялька-мотанка – берегиня роду

2017 рік

$D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171005_114920.jpg$

Творче об’єднання учнів та батьків 2-А класу

Красноградського навчально-виховного комплексу №2

«Народознавчик»

$D:\Наташа\My photos\1-а кл,\заказ\DSC_2652.JPG$

Керівник творчого об’єднання «Народознавчик»

Кізіченко Наталія Володимирівна,

вчитель початкових класів Красноградського НВК №2

тел. 0506192601

Список учасників творчого об’єднання «Народознавчик»

учнів 2-А класу Красноградського НВК №2

1.Алласов Руслан Айдінович

2.Бекетова Валерія Олександрівна

3.Бортник Максим Андрійович

4.Бурлуцька Катерина Юріївна

5.Гамар Єгор Володимирович

6.Гарбузов Кіріл Олександрович

7.Головачова Поліна Віталіївна

8.Дахно Назар Сергійович

9.Дітте Михайло Олександрівна

10.Донченко Костянтин Антонович

11.Закіпний Максим Антонович

12.Запорожець Поліна Володимирівна

13.Кізімова Валерія Олегівна

14.Ключніков Євгеній Віталійович

15.Кравцов Олександр Ігорович

16.Крятова Дар’я Сергіївна

17.Кумір Софія Олександрівна

18.Лабковська Аріна Олегівна

19.Лисенко Данііл Віталійович

20.Миколенко Вікторія Андріївна

21.Полудіна Діана Олександрівна

22.Порохня Борис Петрович

23.Порохня Руслана Петрівна

24.Прихідько Михайло Вячеславович

25. Сікіда Натан

26.Сябро Лев Юрійович

27.Тарабан Ілона Анатоліївна

28.Туніцька Марія Георгівна

29.Чичун Ростислав Русланович

30.Шкуть Аліса Андріївна

Керівник творчого об’єднання «Народознавчик»

Кізіченко Наталія Володимирівна

Є ляльок багато в мене:

в Люди платтячко зелене,

в Олі стрічки красивіші,

в Юлі очі голубіші,

в Галі кращі черевички,

в Маші симпатичне личко,

Катя вміє говорити,

а Оленочка – ходити.

Та з усіх ляльок гарненьких

лиш одна для мене мила:

її з клаптиків стареньких

я із мамою зробила.

Наталія Лукан

Мета. Створити умови для збагачення індивідуального досвіду про українську народну іграшку та виготовлення ляльок; спонукати до відтворення та узагальнення своєї пошуково-дослідницької роботи з даної теми; розвивати пізнавальну активність, допитливість, естетичні смаки; виховувати любов до рідного краю, його традицій, промислів, бажання вивчати минуле, берегти та примножувати традиції українського народу.

Зміст

І. Вступ

ІІ. Ознайомлення з історією виникнення ляльки-мотанки.

ІІІ. Творча майстерня. Виготовлення ляльок власними руками

ІV. Висновок

V. Додатки

Вступ

Ідея вивчення історії виникнення ляльки-мотанки виникла у нас після відвідування виставки дитячих робіт у Полтавському центрі дитячої та юнацької творчості (додаток 1). Ці обереги так захопили наших малюків, вони «засипали» нас безліччю запитаннями. Для задоволення потреб учнів у самовизначенні відповідно до їх інтересів та здібностей нами, керівником творчого об’єднання та батьками, було створено умови для оволодіння учнями практичними навичками пошукової роботи.

Активність учнів нас приємно вразила. Пошук цікавої інформації в інтернет-ресурсах, шкільній та районній бібліотеці, знайомство з майстринею нашого міста, робота творчої майстерні в класі. Частиною матеріалу ми поділимося в нашій пошуково-краєзнавчій роботі.

Ознайомлення з історією виникнення ляльки-мотанки

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.

Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.

Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.

Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...

Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому!

Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.

Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...

Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала, наприклад, недугу. Якщо писанкою «викочували» хворобу, то ляльку виготовляли тоді, коли треба було про щось швидко попросити або подія була значна. Знищували її, коли намагалися вилікувати людину чи прикликати дощ. Тобто її віддавали богам — вона ставала жертвою й могла заміщати собою живу істоту. Тому її обличчя було відокремлене від будь-якої особи, щоб ніхто не постраждав під час знищення мотанки — аби не зашкодити живим. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі — це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Ну, а в голівку мотанки часто зав’язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов’язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Тому мотанку пов’язують із уявленнями про життя й небуття, із досвідом минулих поколінь та їхнім зв’язком із поколіннями наступними.

Лялька-мотанка приходить у наш світ у якомусь образі, створюється з певною ціллю. Її виготовляли із різними побажаннями, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. І обов’язково, ці обереги несуть у собі позитивну енергетику.

Мотанка виконується виключно шляхом намотування, не має обличчя і несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона може бути плетена із соломи чи зовсім без застосування нитки, коли всі вузли закріплюються архітектонічно за рахунок того матеріалу, з якого робиться мотанка. Голова називається «куклою». Для неї шматочок тканини складається вузенько (як пасок або крайка), а тоді згортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

«Куклою» величають і перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб. Таке ж наймення у дитячої «пустушки» — хліба, загорнутого в полотнинку (її раніше давали до ротика немовляті). Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину, — це голова, що уособлює дух істоти. Приєднується вона дуже просто: до колодки, до трісочки, до кукурудзяного стебельця — будь-чого. Мотанка навіть може не мати рук — тільки обгортається тканиною. І тут уже годиться все, що знайдеться в господі. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Власне, тому українська мотанка позначена регіональними ознаками тієї місцини, де її виготовлено.

Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва - МОТАНКИ. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! І Не колоти її!

Види мотанок:

Лялька – пеленашка. Цих ляльок у родині робили найпершими, подружжя клало такий оберіг до себе у ліжко, щоб з’явилася дитина (додаток 2)

Нерозлучники. Особливість цих ляльок у тому, що в них одна рука, яка і поєднує молодят. Така іграшка є прототипом сучасної ляльки, яку саджають на весільну машину. У давнину нерозлучників прив’язували до воза на якому їхали молодята, і якщо хтось бажав молодим лиха, то це переходило у ляльок, а пара залишалася щасливою і жила без бід (додаток 3).

Семиручка. Така лялька, як правило, означала жіночу суть і свідчила про те, що жінка повинна встигати зробити декілька справ. Такий оберіг чіпляли на кухні, поближче до печі (додаток 4).

Лялечка – утішниця. Таку забавку ховали у скриню, тобто щодня дитині не давали нею гратися. Виймали тільки тоді, коли дитина плакала. На ручки їй вішали цукерки, маля гралося, з’їдало солодощі і утішниця ховалася знову у скриню (додаток 5)

Ляльки – забавлянки. Їх плели навіть діти. Гралися постійно. Таких ляльок у хаті було декілька, їх можна було підвішувати до колиски немовляти (додаток 6).

Зерновушка. Головним у родині, звичайно, був хліб. Ця лялька-оберіг символізувала щедрість врожаю і забезпечувала родині достаток. Стояла на видному місці, на покуті. Нею не гралися. В мішечках було зерно (додаток 7).

Трав’яниця. Ця лялька подібна до сучасної аромотерапії: у спідничку клали запашну траву на свій смак або за потребою і пристосовували біля ліжка, аби вдихати запах зілля (додаток 8).

Доречі, майстриня нашого міста, Дрінь Олена Сергіївна, виготовляє саме мотанки-травниці (додаток 9). За фахом вона швачка, тому одяг для ляльок шиє різноманітний й красивий. «Чому мотанки? Чому травниці?» - запитали учні. Пані Олена відповіла: «Дуже приємно дарувати речі, виготовлені власноруч, та ще й обереги, сакральні істоти, які створені з любов’ю, наповнені духмяними, лікарськими травами. Я отримую задоволення від виготовлення ляльок і залюбки дарую їх рідним і близьким людям».

Нам Олена Сергіївна теж подарувала мотанку-травницю, яку діти відразу ж назвали Оленкою і тепер вона займає почесне місце в нашій класній кімнаті. Наша берегиня! (додаток 10)

Найголовніша – лялька-мамка. Її робили найкращою, з лялечкою-дитинкою на руках. Таку ляльку мати дарувала заміжній дочці, аби та завагітніла. Жінка клала її під подушку і з часом у сім’ї з’являлося маля (додаток 11).

Творча майстерня. Виготовлення ляльок власними руками

Після пошуку й опрацювання інформації ми створили творчу майстерню з виготовлення ляльок-мотанок. Діти з допомогою батьків зібрали матеріал, підготували робочі місця. Після проведення пошагової інструкції з виготовлення ляльки-забавлянки ми почали майструвати. $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_125317.jpg$

$D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123812.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123807.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123801.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123755.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123749.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171004_123653.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171005_114750.jpg$ $D:\Наташа\My photos\С телефона\IMG_20171005_114703.jpg$

По закінченню роботи оформили виставку ляльок. Зацікавилися учні інших класів. А ми пообіцяли провести майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки, до того ж, розповісти про неї нам є що.

Висновок

Якщо ви хочете здивувати рідних чи друзів оригінальним подарунком чи виготовити сакральний оберіг для своєї оселі, то лялька-мотанка – це найкращий вибір. Саме вона уособлює мудрість віків, є національним надбанням, з історією якого повинен бути знайомий кожен українець. Та не думайте, що дарувати мотанки друзям-іноземцям неможна. Не тільки можна, а й треба! Щоб поділитися з ними часточкою нашої історії та культури.

Сучасна мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберігом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.