Краєзнавчий проєкт- дослідження "Іква-річка мого краю"

 

 

 

 

 

 

 

       КРАЄЗНАВЧИЙ

                                          ПРОЄКТ-ДОСЛІДЖЕННЯ

 

                             «Іква- річка рідного краю»

 

 

 

 

 

                                                                                 Виконали члени туристсько –                         

 краєзнавчого гуртка

 Наквашанського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

                                                                                  Золочівського району

   Львівської області

 Керівник Демидюк Л.Я.

 

 

 

 

Мета : дослідження долини річки Іква від витоків до села Накваша; вивчення топонімів краю; визначення впливу фізико-географічних компонентів на гідрологічний режим річки ; доведення необхідності її охорони та збереження .

Об̕ єкт дослідження: територія верхів̕ їв річки Ікви (притоки Стиру) в околицях села Накваша  Золочівського району,  Львівської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

Зміст

Вступ.

Розділ І.  Краєзнавчі дослідження річки Іква.

1. Топоніми краю. 
2. Літературні  дослідження Ікви.

Розділ ІІ.  Фізико-географічні компоненти ,які впливають на гідрологічний режим річки Іква.

1.Тектонічна і геологічна будова.

2.Рельєф.

3.Грунти.

4.Болота.

5.Лісова рослинність.

Розділ ІІІ. Загальні особливості долини річки Іква.

1.Елементи річкової долини.

2.Біорізноманіття у заплаві річки.

3.Екологічна ситуація.

 Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

            Вступ

  Вода- джерело життя.

  Перші поселення людей у рідному краї виникли на берегах прадавньої річки Іква.

  Важливою проблемою в Україні є зменшення водності на річках. Така ситуація спостерігається на річці Іква, яка протікає у нашому селі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Краєзнавчі дослідження річки Іква.

1.Топоніми рідного краю.

  Походження назви річки Іква.

  Походження назви остаточно не з’ясовано. Можливо це іллірійська назва, похідна від індоєвропейського «йти». Однак, таке твердження видається сумнівним. Дехто вбачає в гідронімі Іква звуконаслідування «золото, джерело», що не переконливо. Інші пропонують як паралель до назви Іква, назву р. Kwa на півдні Польщі. Гадають, що це версія інтерпретує назву Іква, як слов’янське з архаїстичним приставним jьˉ. Коренева назва «Хитатися, коливатися» <  українське «рухатися». Є версія, що назва Іква походить від слова вода (аква). Існує думка,що назва річки походить від тюркського

«ік», що означає ріка.

  Легенда розповідає,що колись на наші землі проходили кочові племена ,а місцеві жителі мужньо оборонялись від ворогів ,гонили нападників, рятуючи рідну землю. Відступаючи назад, кінь одного завойовника раптом спіткнувся і мало не впав,бо копито його опинилося у зарослому травою рівчаку ,наповненому водою. «Ік»(Річка)! −вигукнув вершник, −і в ту мить повалився із сідла на землю. Мабуть, і звідси назва Іква.

   Існує легенда, що потопаючи в болотах на коні, турецький завойовник, який переслідував місцевих жителів, кричав «Іква», що означає «рятуйте!» Є й інша думка про походження назви річки Ікви, від жаб’ячого квакання – «і-ква, «і-ква», «і-ква».

  Науковець Олег Гоцуляк висловлює припущення до індоєвропейського походження гідроніму Іква («ква» - «яруга»).

 

  За піщаним кар̕ єром с. Літовище, в урочищі Гутисько, знаходиться oдне верхів̕ я Ікви. Згодом витікає невеличка річка Семилітка – одна з приток Ікви .Через певну кількість років по̕ являється струмок ,а згодом− зникає. Бо на нашій території поширені карстові печери.

  Назва села Накваша тісно пов̕ язана з річкою Іквою. Перша письмова згадка про село відноситься до 1515року.Утой час  воно називалося Наріччя (вказує у краєзнавчих нарисах ,громадський діяч, Й.Застирець). А сучасна назва

«Накваша» походить від мішаних слів − українського «на» та латинського

«aqva»−вода.Тобто «(село)на воді», «(село)на річці».

 На лівому березі від витоку Ікви виникло урочище Береги. А біля с.Тетильківці – урочище  Рівці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

2.Літературні дослідження Ікви.

  Вважають що Іква витікає з джерела с Черниця. Як поетично зустріч з витоком Ікви описав письменник Микола Пшеничний у своєму щоденнику:«−Добридень, Іквонько…А у відповідь − легесенький плескіт води , сонячні зблиски на хвильках,наче позирки цікавих і з тривожних зіниць: хто ти , незнайомцю, звідкіля ,з якою метою добувся аж сюди, до моєї колиски?   Чи не скривдить мене рука твоя,чи не осквернить незайманості моєї? Бач , яка я маленька,квола, беззахисна перед тобою...

  Стаю на коліна,обережно нахиляюся до тремтливих уст джерела і цілую його.

−От ми зустрілися нарешті, Ікво, у тебе вдома ..»

 Інше джерело витоку знаходиться у сусідньому с. Паньківці. Його місцеві жителі називають Око. Навіть взимку воно не замерзає. Місцеві жителі вважають   це джерело витоком .Із джерела витікає права притока Ікви. Її назвали Правдою.    Микола Пшеничний зауважив  : «..як добре ,що річка його дитинства Правдою називається! І як гарно, що мою Ікву живить і притока з таким славним іменем.»

 

 Прикладом синівської відданості рідній природі може стати повість відомого польського письменника Леоніда Бучковського «Долина Щастя». Він народився у нашому селі Накваша на початку ХХ століття. Повість була видана під псевдонімом Павла Макітри. Бучковський підкреслював: «Моя Долина Щастя – це долина Ікви – великий храм. Простори простягнулися незайманими. Довкола розкинулись на чотириста, чотириста шістдесят метрів. Іква плине у доволі широкому руслі. У давніх свідченнях, навіть у Баранча, знаходила виділення Долини Щастя. Долина Щастя Ікви. Долина Щастя тому, що надзвичайно щедра».

 Навесні, коли наша Іква наповнювала заплаву талими водами, часто руйнувався старий дерев’яний міст. Леонід Бучковський так описує це явище: «Чоловіки зібралися на толоку бо міст зірвало на Ікві. Де і де буде толока? А на мості, на мості! Через півгодини з’явилося шістдесят мужчин. До швидкої роботи прийшли, бо треба ремонтувати міст на Ікві.»

 Вихований на національних традиціях польський поет Юліуш Словацький (поч.ХIХ ст.) Він народився у місті Кременець Словацький написав чудову поему «Іква і я»:

«Якщо ти будеш у моїй країні,

Де котить Іква хвилі свої сині,

Де гори пнуться у блакить високу,

Де дзвонить місто над сріблом потоку,

Де квітчані конваліями луки

Біжать по схилах до міського бруку…

Легке повітря, мов цілющу воду

Там пив з грудей я рідного народу.»

 

  Так може написати лише людина з невиснаженою поетичною фантазією, яка черпаючи наснагу із співучого і багатого на традиції, пісні та легенди краю,переливала своєму рідному народу найкращі почуття.

 Пам'ять про мелодійну річку Ікву приніс поет через все своє життя і одягнувши її в поетичне слово, розповів світові.

 І  куди б не мандрували разом з поетом, ми захоплюємося своєрідним світобаченням рідної землі.

  Наш земляк, Володимир Романич у своїй праці «Рідна Накваша моя» вказує, що: «У ХVI ст. село Накваша не виглядало так як тепер: хати невеличкі тулилися в долині, де розлилося величезне озеро,серединою котрого текла річка, названа Іквою. Озеро простягнулося попри села Черниця, Накваша, Тетильківці, Попівці, Крутнів і т.д.

 Вздовж понад озером на берегах росли лози, з яких селяни плели колиски,кошики. У воді , де було мілко ,росли очерети,там жителі прив язували свої човни. На південь пагорби були вкриті лісами.»

 Щоб дістатися з Підкаменя до Бродів ,треба було в Накваші переплисти озеро човном або паромом, за переїзд платили якісь монети…На паромі  могло поміститися дві пари коней ,запряжених у вози. Влітку ,чергували два чоловіки, які перевозили що потрібно від берега до берега».  

 Річка рідного краю села Накваші ще оспівана в піснях. Захоплюється красою Ікви колишній місцевий вчитель історії та музики Євген Степанович Богдан. Природа рідного краю під його пером набуває небуденної краси:

 

Навкруг видолинки й узлісся,

Поля плодоносні, мов май.

Стрункими рядами підвівся

Будівель добротних розмай.

Приспів:

Над Іквою спокійною,

На тихих її берегах

Безжурними і мрійними

Шкільні роки мчали мов птах

  У ХІХ ст.. у своїх працях згадує річку Ікву історик і теолог Садок Баронч.

  Згідно даних «Словника географічного» (1885р), будинки наквашанців простяглися «…у південній стороні над р.Іквою. На захід від них лежить група будинків Лукаша або Лугаші …

ІІ. Фізико –географічні компоненти ,які впливають на гідрологічний режим річки Іква.

  На гідрологічний режим річки впливають такі  фізико−географічні компоненти: тектонічна і геологічна будова, рельєф, клімат, грунти , рослинність. Між ними існує тісний взаємозв̕ язок.

1.Тектонічна і геологічна будова.

  Територія краю розташована на Східно-Європейській платформі. Фундамент платформи лежить на глибині 5-6 км. І перекритий різновіковими відкладами осадочного чохла Волино-Подільської монокліналі.  Верхню частину складає мезозойська теригенно-карбанатна  товща; неогенові вапняки, піски, глини та антропогенові льодовикові відклади.

   Геологічна будова має важливий вплив на формування русла, вона зумовлює підземне живлення річки. Басейн річки утворений легкопроникними породами (вапняки,мергелі,пісок,глина),тому значна кількість поверхневих вод переходить у підземні. Нашарування порід можна побачити у відслоненнях першої надзаплавної тераси Ікви с.Накваша.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2.Рельєф і корисні копалини.

  Долина території  Іви простягнулася на Вороняках. Це середня частина Гологоро-Кременецького кряжу,найбільш підвищена частина Подільської височини. Найбільша висота − г.Високий Камінь 440м. Висота витоків Ікви у с. Черниця− 314м, у с.Літовище− 407м, у с.Паньківці−228  м.

  Висота над рівнем моря с. Накваша ,де простягнулася наша Іква становить  293 м.

   Поверхня Вороняків складається з мергелю, крейди, вапняків, торфу, глини, багатьох мінералів, розчленованих долиною річки Ікви.

  Вороняки служать вододілом рік Прип̕ яті та Дністра,тому всі ріки краєвиду беруть початок на його розчленованих схилах.

  Виходи крейдяних мергелів утворюють переважно пологі схили .

  Четвертинні відклади складаються із лесу і лесовидних суглинків [ ].

  За характером поверхні територія являє собою складний схил вододілу південно-західної експозиції. Середня висота вододілів 380м. В рельєфі добре виділяються задерновані яри.

  Зустрічаються схили різної форми: від пологих до крутих (5-20^о), при чому на схилах розвинені  яри другого порядку. Саме в них відбиваються інтенсивні процеси вторинної ерозії, з виходом ярів у  прилягаючі орні землі. Бровки ярів чітко виражені  і служать природними межами  пасовищ на  крутосхилах. Місцями на дні невеликих ярів можна помітити конуси виносів щебенистого матеріалу – вапняку і мергелю.

  У південній частині  с. Накваша  зустрічається яр шириною 30-60 м., глибиною 2,4 м., в центральній частині 150-200 м. і 15-20 м., у нижній 100-180 м і 10-15 м..  Розвитку яру сприяють інтенсивні стоки дощових і талих вод. Змиву піддаються і самі грунти із наближенням до бровки яру.

  На даній території поширені карстові форми рельєфу. Подекуди у селах Черниця, Паньківці , Літовище, Накваща спостерігають  незначне просідання поверхні.

  Отже,рельєф відіграє важливу роль у формуванні річкового стоку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3.Клімат.

  Територія простягається у помірному кліматичному поясі. Пересічна температура січня становить – 4,5^о , липня + 18,6^о. Період з температурою +10^о становить 160 днів. Опадів 700 мм на рік, максимум у червні-липні. Середня висота снігового покриву 13 см. Накваша і навколишні села розташовані  у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Тип клімату –  помірно-континетальний. Він формується під впливом  Атлантичного океану (значна кількість опадів, швидка зміна погоди тощо),а також континентальних повітряних мас. Переважають західні вітри.

  На формування річкового стоку важливий вплив мають зміна температури повітря протягом року,розподіл опадів за сезонами,а також випаровування. Межень,паводки,замерзання води в річці –наслідки даних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   4.Ґрунти.

  Поширені сірі, слабо і середньо змиті супіщані, темно-сірі, опідзолені глеюваті,  слабо-, середньо  і сильно змиті, дерново-карбонатні слабо і сереньозмиті, крупнопилувато-середньосуглинковігрунти з виходами щільних карбонових порід. В межах середнього і слабо змитих грунтів побудовано  водо затримуючі вали.

  Товщина гумусового горизонту у слабо змитих від 20-28 см, а у середньо і сильно змитих він відсутній.

  Механічний склад верхнього шару ґрунтів різний: від супіщаного (сірі ґрунти), легко суглинистого (темно-сірі слабо і середньо змиті) до середньо суглинкового (темно-сірі сильно змиті і дерново-карбонатні).

  Спостерігається велика розорюваність території.

  Орні землі використовуються під технічні.зернові і кормові культури. На річкову мережу негативно впливає оранка грунту .

  Для збільшення посівної площі розорювали схили у прилеглі до річки селах(особливо у 70− 90 роках ХХст.).  Таке явище призвело до втрати грунтового шару у верхніх частинах схилів сіл Черниця, Микити. Внаслідок чого утворився товстий шар грунтових наносів у нижній. Він перекриває грунтові води, внаслідок чого дно долини презволожується ї заболочується .

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Болота.

  У 80роках ХХст. на території Накваші , Микитів розпочали необдуману меліорацію для осушення боліт .Тут в минулому столітті були невеликі природні озерця.

  Значні заболочені ділянки спостерігалися в урочищі  Саварин. Гідрологічна роль боліт дуже велика,тому що збільшується випаровування з їх поверхні і накопичуються значні запаси води. Отже,знищення боліт призвело до незворотних наслідків.

   6.Лісова рослинність.

  На схилах Вороняків простягнулися хвойно−широколисті ліси з переважанням буку й грабу. Підкамінського лісництва ліс виконує ,насамперед, водорегулююючу роль.

  Лісова екосистема виступає регулятором стоку,знижує запаси весняних талих вод (довше тане сніг та менше промерзає грунт).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Розділ ІІІ. Загальні особливості долини річки Іква.  

  Іква бере початок з джерела на північно-західній околиці с. Літовище на висоті 370 м. над рівнем моря. Поповнюється струмками с. Черниця (висота 365 м. над рівнем моря).

  Довжина річки в межах Бродівського району складає 18 км.

  Іква є правою притокою Стиру. Належить до басейну Чорного моря .

 1.Елементи річкової долини.

  Долина річки у верхів’ї коритоподібна з крутими схилами. ЇЇ ширина перевищує 5 кілометрів. Протікаючи через Вороняки долина звужується.

  У селі Накваша через річку прокладено бетонний міст.

  Швидкість течії складає 0,3-0,5 м/с.

  Річище слабозвивисте. Вимощене крихітними річковими відкладами. 

  Ширина русла с. Накваша від 3 до 4м.

   Глибина в літньо-осінній період – 47-50см, навесні 17-90см, взимку – 30-40см.

  Поблизу русла у селах Накваша і Тетильківці виникли штучні ставки.Став у Накваші почав пересихати .

  Весняне повноводдя починається наприкінці квітня і триває 30-35 днів. Рівень води збільшується на 0,5-1 м.

  Літня межень встановлюється в період з квітня до кінця вересня. В цей час спостерігається поступовий спад води, досягаючи мінімуму в кінці літа.

  Літньо–весняні паводки тривають біля 7 днів. Рівень води може збільшуватися на 0,5 м.

  Зимовий режим річки залежить від динамічних особливостей потоку і виходу підземних вод. Інколи Іква вкривається кригою під час сильних морозів. Товщина льоду досягає 15 – 40 см.  Льодовий покрив нестійкий і непостійний.

  Заплава переважно двохстороння, подекуди заболочена. Її ширина досягає від 100 до 650 м. У нашому селі Накваша добре виділяється перша і друга і третя надзаплавні тераси.На другій надзаплавній терасі прокладено дороги ,розкинулися сільські вулиці. Наша школа побудована на третій надзаплавній терасі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Біорізноманіття у заплаві річки.

  Заплава Ікви вкрита заплавними луками  (с. Лукаші). На незначних заболочених ділянках с Накваша, Тетильківці зустрічаються болотна рослинність та чагарники.

  На луках с. Накваша переважають багаторічні трави – мезофіти. У первинних луках с. Лукаші зустрічаються: ромашка, вівсяниця лучна, тонконіг лучний, стоколос безостий та ін. Є види бобових: конюшина повзуча, горошок мишачий. Зустрічаються: жаба трав’яна, ропуха звичайна, тритони, вужі. Є чисельні птахи. Серед яких найповажніший – лелека білий.

  На заболочених ділянках річкової заплави села Тетильківці проростають такі рослини: осика, вільха чорна, рогіз, аїл звичайний, жовтець, багно болотне.

  На суходільних луках можна побачити: кострицю, типчак, тимофіївку, райгрос, конюшину лучну та рожеву, горошок мишачий, дзвіночки польові, щавель. Дуже гарно, коли зацвітають великі ділянки коронарії зозулячої.

  Цікавий тваринний світ на берегах річки. Зустрічаються миші, полівки, хом’яки, жаби, ропухи, кроти. Вправно «господарюють» тут нутрія, видра річкова, бобри.

  Вторинні луки розорені.

  У штучних ставках с. Накваша, с. Тетильківці водяться карасі сріблясті, карпи звичайні, щуки, товстолобики, ротани, в’юни, молюски  (ставковики). Можна зустріти лебедів, річкових качок, лиски, курочок водяних, очеретянку, лелек.

  Ставки мальовничо прикрашені жовтими глечиками, ряскою  приборозенчастою , баговинням. Можна побачити численних комах (крилатих бабок, комарів, метеликів).

 

3.Екологічна ситуація .

  Чиста вода річки Ікви використовується жителями для побутових потреб, для напування свійських тварин.

Штучні ставки є місцями відпочинку і вилову риби.

Природоохоронна смуга знаходиться на відстані 2 м від русла. Води річки можуть зазнавати забруднення органічними сполуками під час водопою свійських тварин.

Низька культура деяких мешканців сіл приводять до засмічення побутовими відходами заплави та русла річки.

Прикро бачити як річка несе побутові відходи, які накопичуються біля мосту с. Накваші. Тому учні нашої школи часто проводять рейди «Збережімо нашу річку» (очищають русло і заплаву від забруднення).

З 20 по 22 вересня святкуємо День захисту малих рік. Проводимо трудовий десант на березі водойми. Організовуємо конкурси малюнків, фотографій. Протягом року досліджуємо стан річки. У березні – квітні проводимо екологічні заходи – розчищаємо джерела.

Висновки

Наша річка Іква – неповторна. Вона відіграє дуже важливу роль, формуючи ландшафт і служачи природною перешкодою. Вона була і є невід’ємною частиною рідного краю. Про це свідчать назви сіл Накваша і Лукаші, які виникли на її берегах.

У нашої річки своя дорога. Вона постійно мчить щоб злитися з Стиром, згодом – з Припяттю та величезним Дніпром. Вона живе за власними природними законами  з якими люди повинні рахуватися.

          Невелика річка нашого краю красива тим, що вже існує, живе і несе життя іншим. Іква – річка нашого дитинства. Вона слабка і беззахисна, але дуже гарна і приваблива. Іква зрошує спрагу землі  рідного краю. Наша річка завжди буде кликати нас до себе, чекаючи любові, захисту і допомоги.