Краєзнавчо - дослідницька робота „ Через бісерне мистецтво – до душі великого майстра ‘’

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради

Корюківський Центр дитячої та юнацької творчості

Корюківської міської ради Чернігівської області

 

ТЕМА КРАЄЗНАВЧО – ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ:

«Через бісерне мистецтво – до  душі великого майстра »

Роботу виконала:

Литвин Софія Андріївна,                 

вихованка гуртка «Бісеринка»

Корюківського ЦДЮТ

Керівник гуртка:

Кокоша Алла Анатоліївна

 

 

 

 

 

2019 рік

Прізвище, ім’я автора творчої роботи:

Литвин Софія Андріївна

Навчальний заклад: Корюківська ЗОШ I-IIIст.№ 1, м. Корюківка,     Чернігівської області, індекс 15300

Клас: 5 клас

Рік народження: 11червня 2008 року

Домашня адреса: м. Корюківка, вул. Індусріальна  9

Вікова група: середня

          Прізвище, ім’я авторів краєзнавчо-дослідницької роботи:

         1.Литвин Софія  (автор)

         2.Вихованці гуртка «Бісеринка» (учасники акції)

 

 

Керівник: Кокоша А.А.

Посада: керівник гуртка

Контактний телефон: 0994876890

 

 

Консультанти:

1. Науменко Тетяна Валентинівна, провідний  бібліограф Корюківської центральної районної  бібліотеки.
2. Онищук Катерина Вікторівна , молодший науковий співробітник Корюківського історичного музею.
3. Железняк Олена Іванівна, майстриня керівник гуртків Корюківського ЦДЮТ

 

 

Вступ

У березні 2019 року вся Україна вшанувала пам’ять Олександра  Самійловича Корнієвського, - відомого на Україні і в світі майстра і бандуриста. Його музичні інструменти  відомі далеко за межами України. В історію української культури Олександр Корнієвський увійшов не лише як майстер музичних інструментів, насамперед бандур, а і як художник -оформлювач. Він оздоблював свої вироби різьбленням, інтарсією, інкрустацією, малюванням.(Додаток  1,2 )

    Геніальний майстер - самородок світового масштабу, кобзар - віртуоз  ХХ століття, гравер по металу, різьбяр по дереву, творець київської-чернігівської  бандури – цікава постать для маленького поліського містечка на Чернігівщині -  Корюківки. Олександру Корнієвському присвоєне звання «Почесний громадянин м. Корюківка», (Додаток 3,4)  його ім'ям названо вулицю у місті,   школу мистецтв. Корюківчани шанобливо відносяться  до Олександра Самійловича: відвідують Корюківський історичний музей,  концерти, які  присвячені його пам’яті , вихованці школи мистецтв малюють його портрети  (Додаток 5, 6, 7) .

З нагоди 130 річниці Олександра Корнієвського, в Корюківському Центрі дитячої та юнацької творчості вихованка гуртка «Бісеринка» -

Литвин Софія  проявила бажання більше дізнатись про талановитого майстра. Нашу зацікавленість  процесом роботи  підігрівала думка про те, що дана постать  не є якоюсь абстрактною, а безпосередньо пов’язана з історією рідного краю та міста Корюківки.               Зважаючи на направлення гуртка, цілком очевидним стало бажання дитини виготовити портрет майстра засобами художньої вишивки бісером. І таким чином вшанувати світлу пам'ять «українського Стадиварі» . Разом з цим вихованцям гуртка випала нагода краще ознайомитися з творчим шляхом митця та докладніше розкрити        один із видів декоративно-прикладного мистецтва -  бісерне рукоділля.

 Епіграфом до нашої краєзнавчо-дослідницької роботи слугуватимуть

рядки:   Душа митця глибока й таємнича,

               Така проста водночас і складна…

 

Назва краєзнавчо - дослідницької роботи :

„ Через бісерне мистецтво – до  душі великого майстра ‘’

Мета роботи:

Вишити портрет  відомого земляка – Олександра Корнієвського                                      засобами художньої вишивки бісером; вивчити життя великого майстра та зібрати  інформацію про його діяльність; ознайомитися з бісерним рукоділлям.

Мета дослідницької роботи містить в собі основні складові: практичну, розвиваючу та виховну. У ході практичної роботи над художньою вишивкою бісером вивчатимуться такі основні шви: “уперед голку”, “арковий” , “монастирський” та багато інших, які часто використовуються і в звичайній вишивці нитками. Зважатимемо і на підготовку та підбір необхідних матеріалів та інструментів, дизайнерське рішення, авторський підхід, кінцевий результат. При роботі чітко прослідковується і розвиваюча мета: розвивається образне, логічне мислення, навички роботи з комп’ютерною технікою та мережею Інтернет. Виховний момент - небайдуже шанобливе ставлення дітей до національних надбань та історії рідного краю, готовності до практичного застосування придбаних навичок для блага рідної країни.                                                              

Завдання, які ми постановили перед собою:

• вивчити історію вишивки та основні етапи його розвитку ; види художньої вишивки;
• детально ознайомитись із технікою вишивки;
• вивчити літературу та джерела інформації по даному питанню;
•  підібрати фото матеріал для майбутньої схеми;
• дослідити життєвий і творчий шлях видатного земляка, музичного майстра – О.С. Корнієвського.                                
• розвивати індивідуальні творчі здібності у ході виготовлення  виробу;

Перша частина роботи містить історичний екскурс в минуле давнього мистецтва художньої вишивки, друга – практична  -  це поєднання сучасних технологій    процесу виготовлення портрету за допомогою комп’ютерної програми «Бісерок 2.0», перетворення фотопортрета в схему для вишивання бісером. (Додаток 8)

 Щоб дізнатись історію вишивки бісером, відправимось у віртуальну подорож засобами ІКТ.

Вишивка бісером відома ще з давніх часів. Колись наші предки вишивали перлинками, пізніше почали скляним бісером різних кольорів. Цей стиль вишивки набирає популярності і в наш час. Хоча ця техніка вважається більш простою, все одно потрібно мати особливі навики, велике терпіння, трохи фантазії і тоді робота  вийде, безсумнівно, гарною та особливою.                                В наші дні зберігається інтерес до вишивки бісером серед багатьох майстрів, які виготовляють картини, ікони, прикрашають одяг. Якщо виконувати дійсно щось цікаве і варте, чого немає на сучасному ринку, такої унікальної є вишивка бісером.                           

 Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались «бусра», звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом торгівлі. На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані та письмові джерела.

Склоробство виникало 6000 років тому в Фінікії, про що розповідається у  легендах .Використовувався бісер і в Стародавній Русі. Перші відомості про це належать до 9 – 12 ст. Попередником бісеру на Русі були перли. Широкому поширенню перлинного шиття сприяла відносна доступність матеріалу, так як прісноводні молюски удосталь водилися в річках і озерах.   Іноземних гостей Росії дивувало широке використання перлів і бісеру в декоративних цілях, а також майстерність російських вишивальниць. Про них в кінці 16 століття писав шведський мандрівник Петрей: «В шиття вони досвідчені і вправні, так що перевершують багатьох вишивальниць перлами, а їх роботи вивозилися в далекі країни. «  Перша спроба в Росії створити власний бісер відноситься до кінця 17 століття, коли за сприяння венеціанських майстрів була організована майстерня з виготовлення бісеру. «Золотим століттям» бісеру в Росії були друга половина 18 і перша половина 19 століть. З нього виготовлялися найрізноманітніші вироби: церковні прикраси, гаманці і ягдташ, чохли для шкатулок, чорнильниць і чубуків – бісером вишивали ризи, сукні і навіть цілі картини.

У 30-50-і роки 20 століття мистецтво вишивки та бісероплетіння почало відроджуватися. У моді були розшиті стеклярусом сукні, сумочки і гаманці. У 60-і роки були популярні феньки в русі хіпі.  На жаль, в наші дні багато секретів старих майстрів втрачені. Але інтерес до бісеру  не згас.   

Види художньої вишивки

Види вишивки нескінченно різноманітні, як і шви для неї: гладь, хрест, розпис, тамбур, мережка, настил, гіпюр, графіка, шовковими стрічками, атласними стрічками, синеллю, шовком, золотом, ажурна вишивка Ришельє, бісером і багато іншого. Шви, що застосовуються окремо або в різних комбінаціях, створюють безліч варіантів вишивки: від плоскої до опуклою, від ажурною до килимової.

Основні техніки (стилі) вишивки бісером: монастирський шов ,основа такого шва - лінійний спосіб. Лінійна техніка – спосіб вишивки, використовуваний для відтворення візерунків, нанесених рядами. Кожен значок такого ряду – бісеринка певного кольору. Найбільш часто така техніка виконується «монастирським швом», який дуже простий у виконанні, особливо для початківців.   Для цього візьмемо голку із закладеною в неї ниткою, відповідного основі кольору, зробимо вузлик. З вивороту полотна вводимо голку в нижню ліву частину значка, витягуємо нитку, нанизуємо намистину відповідну кольором на схемі і заводимо її у верхній правій частині того ж кружечка. Підтягуємо нитку і вишиваємо до кінця ряду: голка з нижнього кута однієї частини йде у верхній кут інший, з нанизаним бісером потрібного кольору. В результаті у нас виходить красивий і рівний стібок, з бісеринками однакового нахилу. Щоб наша вишивка була більш надійною, першу і останню бісеринку кожного ряду ми прошиваємо два рази.

Закінчивши вишивати бісером перший ряд, переходимо до другого. Тут у нас буде зворотний порядок виконання вишивки: спочатку виводимо голку з правій верхній частині значка, потім нанизуємо бісер, і опускаємо голку в нижню ліву частину. Технологія вишивки третього ряду буде аналогічна першому.

Тепер розглянемо ще один вид шва, що дуже нагадує попередній, називається він вертикальним. За початок вишивання ми візьмемо верхній лівий кут роботи, а напрямок роботи буде чергуватися: верх – низ, низ – верх. Голку з ниткою виводимо на особу з точки в нижньому лівому кутку, одягаємо бісерину і виводимо в підставу верхнього правого кута.

З вивороту роботи, робимо стібок, повертаючи голку в правий нижній кут того ж значка. Надягаємо бісеринку, і опускаємо голку в нижню ліву частину вже наступної клітини. З вивороту знову виконуємо стібок, виводячи голку в нижню ліву частину наступної клітини. Завершивши ряд, переходимо на наступний, виконуючи його знизу вгору. Виводимо голку в уже звичне для нас нижнє положення, одягаємо бісерину і входимо у верхній правий кут. На виворітній стороні роботи, виконуємо горизонтальний стібок, виводимо голку в нижню точку лівого кута кружечка верхнього ряду.

Вперед голка. Кожна бісеринка в цій техніці закріплюється маленьким стібком з вивороту. Тобто, з обох сторін бісер однаково закріплений міліметровими стежками.                                                                                      

Арочний. Нанизується відразу кілька намистин, а закріплюється тільки остання. Наприклад, на кожні 4 намистині з вивороту кріпиться тільки 4-та між третьою і четвертою. Така техніка необхідна для створення плавності лінії.

 На початковому етапі роботи важливим моментом для нас стало - підібрати якісне фото майстра - бандуриста, що дасть можливість більш точно відтворити портрет митця. На жаль, якісного фото О. С. Корнієвського  у мережі Інтернет ми не знайшли.

Тоді ми вирішили звернутися до Корюківської районної бібліотеки, Корюківської музичної школи мистецтв та Корюківського  історичного музею. Саме у музеї ми і  знайшли якісний портрет О.С. Корнієвського.

Після цього і розпочалися наші перші важливі кроки  до майбутньої роботи. Робота у програмі «Бісерок 2.0» допомогла нам портрет Олександра  Корнієвського  розробити в схему вишивки.

Щоб більше дізнатися про відомого майстра, ми звернулися до бібліотеки : адже завжди цікаво дізнатись щось нове та корисне про оточуючі речі та поглянути на них з іншого боку у сучасному часі.

Робота в бібліотеці

Вихованка гуртка «Бісеринка», Литвин Софія, завітала до Корюківської Центральної районної бібліотеки. Зустрілася з Науменко Тетяною Валентинівною, яка працює провідним бібліографом. Саме вона і надала вичерпну інформацію та літературу по Корнієвському.(Додаток 9)                                                                                                  

Народився Олександр Самійлович Корнієвський 21 березня 1889 року на Чернігівщині. Ріс, жив, творив, працював у Корюківці. Він виготовляв музичні інструменти з клена, явора, горіха,берези, тополі, верби, іншої деревини. (Додаток 10) Тобто, ліс і дерева Полісся, що росли поруч, були тим матеріалом, з якого руки майстра створювали ліри, гітари, мандоліни, віолончелі, арфи, балалайки, цимбали тощо, а ще він виготовив 180 бандур.

Уже в сім років він самостійно виготовив свій перший музичний інструмент – скрипку. Пізніше став професійним столярем. Під час навчання в училищі, він самостійно відреставрував інструмент легендарного кобзаря Терентія Пархоменка.(Додаток 11) Після цього став отримувати безліч замовлень від виконавців і відомих колективів. Під час правління Сталіна був репресований, тому грав в таборах на власній бандурі. У 1962 році Олександр Корнієвський повернувся на Батьківщину. За своє життя він створив понад тисячу музичних інструментів.

 Корнієвський О.С. винайшов власну технологію підготовки матеріалу - від розпилювання колоди до замочування, висушування та зберігання деревини. 1906 року майстер першим хроматизував бандуру і увійшов в історію як видатний конструктор народних музичних інструментів і виконавець-віртуоз.
           Олександр Корнієвський впродовж 1917 - 1937 років розповідав людям про горе, яке прийшло в Україну після жовтневого перевороту. Закликав до боротьби.  У 1937 році Корнієвського заарештували «за пропаганду бандури» і відправили до сибірських і далекосхідних таборів. Повернувшись додому через чверть століття 72-річною людиною, знову захопився своєю улюбленою справою, яку ніколи і ніде не полишав.                                                                       

Його сім’я у 1943 році разом з тисячами корюківців згоріла у вогні Другої світової війни, тому невтомна праця рятувала його тіло й душу.
Виготовлені майстром інструменти мали приємний звук, і були гарні на вигляд.                                                                          

Гриф і деку бандури Корнієвський оздоблював народним орнаментом, а її головку – різьбленими зображеннями Т.Г. Шевченка, М.В. Лисенка та інших діячів української культури. Його репертуар складався з понад 200 творів: народні пісні і музичний супровід танців, славетні думи, навіть музика з опер «Наталка Полтавка» й «Запорожець за Дунаєм». Кобзар-лірник Василь Нечепа вчився у майстра-віртуоза його виконавській манері, грі «одбоєм». Василю Нечепі вдалося разом з Миколою Шудрею за допомогою Міжрегіональної Академії управління персоналом видати книжку про Олександра Самійловича Корнієвського «В рокотанні-риданні бандур»(Додаток 12). Це видання саме по собі є унікальним, як його герої і тематика. Василь Нечепа, котрий зацікавився історією створення українських музичних інструментів, часто їздив до Корнієвського у Корюківку , зробив фільм про нього. Саме Корнієвський порадив Нечепі майстра, здатного зробити потрібний артисту унікальний музичний інструмент. У 1987 році знаний в Україні майстер музичних інструментів               Микола Єщенко на замовлення Нечепи виготовив нову кобзу, яку за рік до своєї смерті бачив, тримав у руках і оцінив Олександр Корнієвський, і досі вона завжди разом з Нечепою. Микола Іванович Єщенко теж вважав  Олександра Корнієвського своїм учителем. 
           2009 року до 120 річниці від дня народження О.С.Корнієвськго делегація чернігівського земляцтва у Києві відвідувала Корюківку, де на той час вже працював музей Олександра Самійловича. Пройшов концерт за участі Національної капели бандуристів України, з якою виступав народний артист України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка, учень і продовжувач справи геніального корюківця - Василь Нечепа.

          Могила одного з найвідоміших українських кобзарів Олександра Корнієвського знаходиться в північній частині корюківського кладовища. Музикант помер в 1988 році, не доживши лише рік до свого 100-річчя.(Додаток 13)

Робота в музеї .

          У  Корюківському історичному музеї  ми побачили особисті речі, які належали О.С. Корнієвському. В наданні інформації нас консультувала молодий науковий співробітник -  Онищук Катерина Вікторівна. (Додаток 14)    Зі слів Онищук  К. В. ми дізнались, що Олександра Самійловича Корнієвського шанували граф Мусін – Пушкін, Саксаганський і Кропивницький, визнавав Олександр Довженко. Саме завдяки його  клопотанням, солдат Олександр Корнієвський  під час служби  у Глухові, на Сумщині, виконував  концертні програми зі своєю бандурою. Саме тут він утвердився як бандурист - віртуоз  і почав перекладати оркестрові п’єси для соло на бандурі. Стихійна раптовість у трактуванні викликала бурю почуттів. Він міг захопити, зачарувати, приголомшити. Слухати його хотілось без кінця. На одному зі своїх  ювілеїв  О. С. Корнієвський виконав 100 творів.

            Корюківська районна газета «Маяк» .

             У 2006 році у  Корюківській   районній газета «Маяк» виходить стаття  під назвою «Книга, дорожча від золота». Вона була присвячена  книзі « В рокотанні – риданні бандур». На Чернігівщині видання цієї книги отримала від авторів родина Корнієвських з Корюківки. І не випадково: у книзі йдеться про їхнього батька : відомого на Україні і в світі майстра і бандуриста - О. С. Корнієвського. (Додаток 15)

 Таких бандур ще не бачив світ... Це не книжечка, а книга справжня кобзарська енциклопедія. Великий формат, понад 450 сторінок тексту і ілюстрацій. І хоч автори -  упорядники вважають, що їхнє видання розраховане в основному на шанувальників кобзарської гри, професійних бандуристів-виконавців, учнів музичних шкіл та студентів мистецьких закладів, але її читати цікаво всім.

Газета «Сіверщина» 2012 рік

Стаття 10 років за «Крамольний інструмент». (Додаток 16)

 В Україні здавна шанували кобзарів, яких часто називали народною совістю. Головним  витвором  майстра стала бандура, яку він, постійно вдосконалюючи  із примітивної  до діатонічної кобзи, підніс на рівень концертного мистецтва. Свою останню, 180 –ту, двогрифну бандуру «Ювілейну» О. С. Корнієвський зробив у 90-річному віці.                                    

За виготовлення музичних інструментів митця засудили до 10 років далекосхідних концтаборів. А загалом він був відірваний від рідної землі на цілих 25 років. До рідних місць повернувся лише 1962 року. Непомірні податки  і загроза арешту змусили його  ще в 1929 році виїхати  з Чернігівщини до Лохвиці. Але це не захистило сім’ю від арештів.                      У 1937 репресували спочатку синів майстра Леоніда і Олександра, а потім і його самого. Трагічна доля спіткала й інших членів  родини: донька Віра  загинула в блокадному Ленінграді, а дружину 1943 року фашисти спалили в Корюківці у власній хаті. Тоді ж згоріла й велика колекція українських народних музичних інструментів, що їх майстер  виготовив за давніми зразками.                                                                                                                 Висновок

Отже, підбиваючи підсумки, стає цілком очевидно, що представлена на конкурс робота „Через бісерне мистецтво – до  душі великого майстра ‘’ стала для нас своєрідним трампліном у пізнанні як бісерного мистецтва, так і у вивченні цікавої історичної постаті нашого відомого земляка.

Простота  зображення на портреті народжує у душі загадковість і красу: не показуючи душі людини, він передає суворість і чіткість натури, гордовитість і своєрідність характеру. Працюючи над портретом, ми не лише отримували задоволення від роботи, а і дізналися багато нового про великого майстра  Корюківщини.  (Додаток 17)

 

Література

• М.Шудря, В.Нечепа «В рокотанні-риданні бандур» (Київ: МАУП, 2006)
• Ренат Польовий «Кобзарі в моєму житті»
• Корюківська районна газета «Маяк» 29 квітня 2006 року «Книга дорожча від золота»
• Репресовані бандуристи. http://uk.wikipedia.org/wiki
• Микола Славинський «Милостині кобзарі не беруть» (Віче №3, 2008)
• Газета «Сіверщина» лютий 2012 року. 10 років за «Крамольний інструмент».
• Корюківська районна газета «Маяк» 27 березня 2004року. «Майстер і віртуоз»
• Брошурка до 120 річниці О.С. Корнієвського. Майстра народних музичних інструментів, лірика почесного громадянина міста Корюківка.
•  Газета «Деснянська правда» 2006-№41 6 квітня. Про українського страдиварі.

Інтернет ресурси:

• http://studcon.org
• http://poradu.pp.ua
• https://beregynya.pp.ua/
• http://pivnich.info/tajemnytsi-zhyttya-kobzarya-oleksandra-kornijevskoho-video/

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтарсія, інкрустація на музичному інструменті (ювілейна бандура)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Корюківська музична школа мистецтв ім. О. С. Корнієвського

 

Корюківський історичний музей «130 річниця О.С. Корнієвський»

       Додаток 11                     

Додаток 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Книга «В рокотанні-риданні бандур»

Додаток 13

 

                                                        Корюківське кладовище. Похований біля сина О.О. Корнієвський

Додаток 14

          

Робота в музеї. Науковий співробітник молодший спеціаліст К. В. Онищук

Додаток 15

Корюківська районна газета «Маяк» 2006 рік.

Додаток 16

Газета«Сіверщина»

Додаток 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Портрет вишитий бісером О. С. Корнієвський.

Додаток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учасники. Вихованці гуртка «Бісеринка» в музеї. «130 річниця О. С. Корнієвського».