Краса українського рушничка

КЗ «Орільський заклад дошкільної освіти

 (ясла-садок) «Калинка» Лозівської міської  ради Харківської області»

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

« Краса українського рушничка »

                                                                      Підготувала вихователь :

                                                                                 Тетяна Георгіївна Лихвар

Тема. Краса українського рушничка

Мета:

українознавство: закріпити знання дітей про Україну, її державні символи, продовжувати знайомити  із народними символами країни зокрема з вишиванням, як одним із видів українського декоративно-прикладного мистецтва, орнаментами вишиванок, поглибити знання про використання рушників у побуті; вчити описувати узори та малюнки на рушниках.

мовленнєве спілкування: вчити дітей відповідати на запитання повними реченнями,  послідовно та зв'язно розповідати про  вишивку  на українському рушнику; розвивати діалогічне  мовлення, увагу, пізнавальний інтерес до народних символів; формувати інтерес до історії виникнення народних символів країни.

образотворча діяльність: продовжити вчити дітей бачити самобутність та оригінальність українського національного рушника; сприяти розвитку інтересу до завдань художньо-естетичного  характеру;

застосовувати різні прийоми для розмальовування паперових рушників;
виховувати в дітей шанобливе ставлення до традицій українського народу, глибокі почуття любові до своєї Батьківщини.

Обладнання: Ляльки одягнені в українські національні костюми, дидактичні картинки з народними символами, пейзажі мальовничих міст України, відео-помічники.

Хід заняття

У коло всі разом ставайте

І посмішку передавайте.

На сусіда подивіться

Та йому ви посміхніться.

Другу ви ім’я назвіть,

Руку дружби протягніть.

     - Від ласкавих імен стало тепло як від сонечка. Давайте ми всі спробуємо перетворитися на сонечко й зігріти одне одного поглядом, промінчиками, посмішкою.
     - Сьогодні до нас прийшло багато гостей, давайте з ними  привітаємось.
     -  Діти, уважно послухайте  вірш-загадку, який підкаже вам, про що ж ми сьогодні будемо говорити:

На землі великій є одна країна

Гарна неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті,

І скажу до речі, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, і про синє море,

Про людей і квіти, то скажіть же, діти

Що це за країна?- Наша славна Україна.

Вихователь: Це є наша велика Батьківщина. Це край де живуть українці, український народ. Вона така ж рідна для людини, як і батько і мати. І є маленька батьківщина – батьківський дім, родина, мама, тато, дитячий садочок.

     - Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть.
     - Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів зберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність.
     -  Наша Україна – край мальовничий. Дивовижна природа рідного краю знайшла відображення в народних обрядах, традиціях, у нашій історії і творчості.
     Я запрошую вас вирушити в цікаву і незвичайну подорож. В мандрівку, в якій ми  пригадаємо  народні  символи  України.  Ця  подорож  познайомить нас  зі  скарбами,  якими   багата  наша  Україна.  Але  ці  скарби  незвичайні:        їх відчувають люди серцем і душею.
      - Заплющіть очі і під звуки чарівної мелодії ми перенесемося на золоті поля нашої Батьківщини.

Презентація скарби України

     Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі  ми щось привозимо додому. То ж слід повернутися не з порожніми руками.  Нас чекає  чарівна  торбинка. Для того щоб відкрити чарівну торбинку ми повинні відповісти на запитання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              - Назвіть державні символи України.  (прапор, герб, гімн)
     - Які народні символи ви знаєте ? (вінок, калина, верба, вишиванки, рушники)

     - Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті костюми, вишиті сорочки, й українські віночки.

Один із народних символів України знаходиться в цій чарівній торбинці.(дістає рушник)
-    Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб-сіль на вишиваному рушнику — ознака гостинності українського  народу. Жінки-українки з давніх давен любили чепурити свої хати рушниками. Було чисто і затишно скрізь.
     - Але рушники використовували не тільки для вбрання. Без рушників не обходилися різні народні обряди. Пригадаймо деякі з них:
     - з рушником і хлібом приходили в дім, де народилася дитина;
     - з рушником виряджали матері своїх синів в далеку дорогу;
     - рушниками перев’язували сватів;
     - стелили вишиваний рушник під ноги молодим, перев’язували їм руки, щоб вони все життя були разом;
     - хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічали дорогих гостей.
     У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія. А звідки взятися тій силі, як гадаєте? А сила рушника — в його візерунках, кольорах. Ось бачите, на рушнику є такі краєчки, або ще їх називають «вужики», «кривульки». Це знак води. А де вода — там життя. «Вужики» ще означають насіння. А ще на рушниках є квадрати, ромби. Це символ сонця або поля. Якщо добре подивитися, можна помітити на всіх рушниках два одинакові кольори. Які це кольори? Так, червоний і чорний. Що означають ці кольори? Так, чорний колір — це колір землі-годувальниці. Червоний — любов до рідних, один до одного, або колір калини — улюбленого дерева нашого народу.
     Як декоративна оздоба, рушник надавав хаті урочистості, святковості, національного колориту, затишності й привітності. Український рушник відзначається багатством декорування та орнаменту. Кожен регіон мав свої особливості.
     Діти, давайте розглянемо, з яких же дрібненьких елементів вимальовується така краса. (Розглядають лінії, прямі, колючі, як їжачок, як хвильки, лінії , що не перериваються, наче дощик малюємо, ромби, квадрати, прямокутники, коло). Всі ці елементи  в математиці називаються геометричними елементами. Ось з цих простих частин можна скласти візерунки, орнаменти, як з мозаїки.
     Але, на рушнику ми бачимо найбільше рослин. Які квіти ви впізнаєте на вишивках?
     Діти: Троянди, ружі, конвалії, чорнобривці, півники…

     Вихователь: А що за червоні ягідки аж горять?

     Діти: Кетяги калини.

     - А ще вишивали листя дуба та жолуді. Дуб дуже міцне то довговічне дерево, того бажали і людині. Що ще впізнали?

     Діти: Вишеньки, смородину, виноград, колоски.

     Вихователь: Всі ці елементи  називаються рослинним орнаментом.

А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, лебедів, півнів.

    - А тепер візьмемо рушник і подивимось, на яку фігуру він схожий?
     - Так, на прямокутник, так само, як і поле. Коли закінчувалися роботи в полі, жінки й дівчата сідали за полотно і вишивали його візерунками, немов засівали поле. Слова «поле» і «полотно» - навіть схожі за звучанням. Тож рушник – це витвір української, хліборобської душі.

     Росяничка — рушничок з яскравими квітами.

     Грайлик — рушничок із блакитними квіточками.

     Сімейний — великий рушник із барвистими квітами по краях.

     Утирач — рушничок без квітів з орнаментом.

     - Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.
     Вихователь: Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. У народі казали: «Де сяє вишиття, там злагода і добре життя».
Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.
А які ви, діти бачите кольори на рушниках?

 (Відповіді дітей).

 Про рушники складено багато прислів’їв:

• Рушничок на кілочку — хата у віночку;

• Хата без рушників — родина без дітей;

• Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати — буде чим гостей шанувати.

     Дидактична гра «Знайди рушничок»
     Діти, за описом вихователя, обирають відповідний рушничок і називають його.

Фізкультхвилинка
Ми крокуєм, ми крокуєм. 
Україною мандруєм.
Ось побачили Карпати,
Як вершини нам дістати?
Заглядаємо в озерця,
Не торкнутися нам до денця.
Далі ми йдемо поважно,
Сіли й слухаєм уважно

     - Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона.

     Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до землі, де народились і  живуть, до своїх оберегів.

     - Послухайте яка існувала легенда.  
     Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті, через багато років у хаті з’явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола.
     Збігали роки. Виросли дівчата справжніми красунями, були серцем добрі, усім допомагали, батьків радували та шанували. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, удачу і працьовитість. Ніщо не віщувало біди, але горе прийшло несподівано. Оселився серед цієї краси страшний Змій. Якось пролітав він над долиною, де дівчата вибілювали на сонці полотно, побачив їх і вирішив узяти у полон. Перетворившись на чудового метелика, він сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, усе далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри у непролазних хащах, де ані звір не проходить, ані пташка не пролітає. Метелика враз не стало. Усе почорніло, закрутилося, заревіло. Перед  ними став страшний Змій. Схопив дівчат і поніс у своє царство. Плачуть дівчата, а він регоче, реве, жалю їм завдає.  Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. Можливо, за цими волосинами  їх  знайдуть юнаки і вони повернуться додому. І сталося диво-дивне: добрий лісовий  дух  оживив  волосинки і перетворив їх на чорні  й червоні  ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки полонянок і ліг відпочивати.

     Тим часом юнаки дізналися, що дівчат украв Змій і вирушили в дорогу їх рятувати та з неволі  визволяти. Довго йшли вони полями, лісами. Раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм  слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.

     Викликали Змія на бій. Він вилетів розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. Не було у хлопців зброї, лише ниточки схрестили. І сталося диво: вони перетворились на міцні мечі, що відразу  відрубали по дві голови. Розправилися відважні юнаки зі Змієм, упав палац — і лише купка попелу залишилася від нього. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо-сорочки. З вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим лісовим духом дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

     3 далекого минулого прийшло до нас вишивання. Виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.
     Колись в Україні не було такої дівчини, яка б не вміла вишивати. Довгими осінніми та зимовими вечорами, молоді дівчата вишивали рушники, сорочки, хустки. Кожна намагалася вишити на рушнику такий малюнок, щоб він не був схожий на інший. Рушники берегли, їх передавали, як обереги з покоління у покоління. Дивовижні орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки  народних майстринь. Вишитий рушник можна порівняти хіба що з піснею. За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині, де вони ткали, вишивали, а під час роботи співали пісні. - А зараз ми уявимо себе такими майстрами і спробуємо намалювати рушнички.

Підсумок заняття:

- Сьогодні ми з вами здійснили подорож стежками звичаїв та традицій українського народу, поглибили знання про використання рушників у побуті; вчились описувати узори та малюнки на рушниках.

- Рушник. Він є гордістю нашого національного мистецтва, а милуються ним не лише на нашій землі, а й в далеких країнах. Він символізує не лише умілі руки, а й чисту душу, щирі почуття, і повагу до попередніх поколінь, безмежну любов та турботу про прийдешніх.

- А тепер давайте кожен ваш маленький рушничок обʹєднаємо в один великий, що стане символом єдності, могутності й краси нашої держави.

Використані матеріали

https://naurok.com.ua/i-divchatko-i-hlop-ya-mayut-pravo-na-im-ya-78668.html

https://www.facebook.com/170357090358054/posts/446757162718044/

https://a7d.com.ua/weekend/1224-rushnik-na-kilochku-khata-u-vinochku.html

https://www.youtube.com/watch?v=eJdH89ArE2Q