Креативні та інноваційні технології на заняттях історії

Креативні та інноваційні технології на заняттях історії

Укладач: Костюченко К.М., викладач історії та суспільних дисциплін,          спеціаліст вищої категорії ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України» Немішаєве 2021

Анотація

 Стаття вказує на роль наочності під час вивчення дисципліни на вимоги до її оновлення відповідно до нових стандартів, використання пам’яток, динамічних історичних карт, «хмар слів» на заняттях історії. Використовуючи інформаційні та інноваційні технології у своїй роботі, можна опрацювати на занятті більший за обсягом об’єм матеріалу, подати його цікаво, доступно, не перевантажуючи студентів. Під час таких занять вони активніше працюють та показують кращий результат. Дана робота стане в нагоді викладачам різних дисциплін.

Креативні та інноваційні технології на заняттях історії

Із здобуттям незалежності 24 серпня 1991 року, з переходом на Болонський процес Україна зіткнулась з багатьма проблемами. Головним завданням освітян є застосування інновацій в старшій школі і вузах. На початку ХХІ століття суспільство вступило в важливий період свого розвитку – еру інформатизації. Студенти все частіше користуються мобільними телефонами, планшетами та іншими гаджетами, головне призначення яких для названої категорії населення на сьогоднішній день полягає у розвагах та іграх, хоча можливості у використанні набагато ширші. Саме тому перед педагогами загальної середньої та вищої освіти постає завдання забезпечити навчально-виховний процес якісними електронним засобами навчання. Внаслідок цього одним із актуальних питань залишається використання ресурсів мережі Інтернет у навчальному процесі. А новітні технології, як віртуальні, веб, хмарні допомагають змінити навчальне середовище, а також зробити освіту більш доступною.

 Одним із шляхів модернізації освітньої системи України вважають упровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій і методів. Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу [5, с.105]. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська).

Вузи завжди були місцями творчості, однак у 21 столітті з'явились набагато вищі вимоги до навчальних закладів - стати креативною навчальною спільнотою, де студенти долучаються до виробництва креативних знань на всіх її рівнях. Згідно з Лісабонською декларацією про європейські університети (від 2010 р.), основна мета - створити нові та удосконалити існуючі університети Європи, як інституційне середовище, що сприяє розвитку творчості, креативного мислення та інновацій.

За словами Річарда Флорида, ключ до креативності полягає в формулі, яка включає три "Т": технологію, талант і толерантність. Згідно з цим припущенням, ЗВО є основним креативним капіталом регіону, оскільки вони забезпечують принаймні два, наприклад, талант і толерантність, або ж навіть і всі три "Т".

За даними Всесвітнього економічного форуму, до 2020 року креативність стане однією з трьох найважливіших навичок, які роботодавці цінуватимуть у своїх працівниках, поряд із критичним мисленням та комплексним вирішенням проблем.

Згідно з дослідженням від Adobe, що провели серед 1000 навчальних закладів - 96% погоджуються з тим, що креативність - цінна навичка для суспільства. А 78% стверджують, що креативність є важливою у їхній кар'єрі. Майже 68% вважають, що креативність - це те з чим вони народились і те, чому можна навчитись, а 71% зазначає, що поряд з математикою чи фізикою, має бути такий предмет, як креативне мислення. Понад 78% бажають бути більш креативними, а 32% не відчувають себе комфортно, мислячи творчо на роботі.

Відповідно до компетенцій, визначених експертами у 2017 р. на Світовому економічному форумі в Давосі, креативне мислення входить у ТОП-5 компетенцій найближчого десятиліття. За словами Джиммі Уейлса, креативне мислення - це спосіб мислення, при якому людина здатна відрізняти інформацію від фактів, а з урахуванням нових реалій, дана компетенція стає особливо затребуваною.

Едвард де Боно, британський психолог та письменник, що розробив систему організації мислення "Шість шапок мислення", наголошує на тому, що креативність та креативне мислення заохочує людей мислити поза сталими партнерами та дивитись на речі з іншої точки зору. Основними навичками креативного мислення є: генерування ідей, відкритість до нового, уява та цікавість, розсудливість і дивергентне мислення (пошук різних рішень для вирішення однієї і тієї самої проблеми).

Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на студента для формування цілісної, а не «часткової»  особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток студента, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання в закладах освіти.

Сучасний викладач добре розуміє, що настав час справжніх випробувань, пошуку нового змісту освіти, творення таких педагогічних систем, які б наповнювали новим життєтворчим, духовним змістом навчання й виховання не просто студента, а творчої особистості.

Тільки особистісно зорієнтована педагогіка, спрямовує викладача на розв’язання проблем, спонукає до творчості, до нових способів мислення та опанування сучасних освітніх технологій.

Виховання в педагогіці тісно пов’язане з предметним навчанням, з постійними прикладами і системністю. Інформація сама по собі не навчає дітей. Але, якщо інформація несе в собі ще й моральні складові, проходячи через чуттєве сприйняття студента, вона легко запам’ятовується, і що важливо, виховує його. Викладач не тільки передає знання, але і допомагає студентам стати кращими людьми.

Зараз прийшло нове покоління дітей, з новими життєвими завданнями. Вони повинні щось змінити на планеті на краще. Передові вчені вважають, що їх місія – підняти культуру і духовність на землі на більш високий рівень. Новому поколінню потрібна нова педагогіка. Інноваційна педагогіка є саме такою. Становлення й розвиток культурної гуманістично спрямованої людини, формування людини з високим почуттям обов’язку і відповідальності, здатної і готової відстояти свою соціальну позицію, прийняти потрібне рішення – це основне завдання всіх освітян. За допомогою інтерактивних технологій навчання, що сприяють розвитку активності, критичного мислення, самостійності, відповідальності, розумінню інших людей та співпраці можна підготувати фахівця, що буде конкурентоспроможним на сучасному ринку праці завдяки своїй соціальній та професійній компетентності.

Застосування наочності на заняттях з історії

як метод навчання

Як засвідчує практика, а також результати наукових досліджень наочність відіграє велику роль в процесі засвоєння студентами знань. На підставі безпосереднього сприйняття  предметів або з допомогою зображень (наочності) в процесі навчання в студентів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле.

До змісту наочності входять:

• монументальна наочність: монументальні історичні пам’ятки минулого та історичні місця;
• речові історичні джерела;
• спеціально виготовлена предметна наочність (макети моделі, реконструкції предметів побуту, праці);
• образотворча наочність (учбові картини, репродукції);
• умовно-графічна наочність (схематичні малюнки, історичні учбові карти, аплікації, логічні схеми, графіки, діаграми, таблиці);
• технічні засоби навчання (учбові кінофільми, діафільми, відеофільми, аудіо, відео та комп’ютерні компакт-диски).

Предметна наочність створює зразки справжніх історичних пам’ятників. Вона дає можливість студентам відчути колорит епох “зануритися в історію”.

Важливе місце серед унаочнення займають учбові картини та навчальні плакати. Вони поділяються на типологічні, культурно-історичні і такі, що відображають конкретні події.

На занятті картина, або плакат використовується з різною метою: як першочергове джерело знань або як зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстративне доповнення розповіді або як засіб закріплення.

Для розкриття якого-небудь процесу демонструється відразу декілька картин, наприклад, щоб показати зміну архітектурних пам’ятників в різні періоди історії.

Послідовність роботи з картиною або плакатом на занятті є такою:

1. Викладач відкриває або вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить по опису того, що зображено на ній.
2. Дає студентам час для ознайомлення з картиною.
3. Починає розповідь, вказує місце і час дії.
4. Дає загальний опис обстановки, на фоні якої розгортається дія.
5. Виділяє деталі і конкретні особливості.
6. На завершення робить загальний висновок, вказує на суттєві ознаки.

Учбові картини можна застосувати з метою закріплення і узагальнення знань студентів.

На заняттях можуть застосовуватись аплікації. Аплікації – це вирізані з картону і розмальовані зображення типових для епохи, яка вивчається з предметів або представників різних суспільних груп.

Сучасна комп’ютерна техніка дозволяє створювати аплікації нового покоління в електронному вигляді у середовищах графічних редакторів типу Photoshop або CorelDraw. В подальшому, після виведення їх на друк на звичайний папір або кодоскопічну плівку вони можуть демонструватись в аудиторії.

Аплікації повинні з’являтися на дошці і змінювати одна одну в процесі викладу, допомагаючи розкрити важливі сторони фактів і послідовність розвитку подій. Поява кожної нової аплікації концентрує увагу студентів на конкретні дії, створює зоровий образ.

Часто використовують таблиці, діаграми, графіки, логічні схеми.

Останні являють собою креслення, яке відображає важливі ознаки, зв’язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для наочного порівняння різних історичних подій, показу тенденцій їхнього історичного розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Схеми дозволять подати наочне зображення узагальнених уявлень, які допомагають студентам засвоїти сутнісні ознаки історичних понять. Пояснюючи матеріал, викладач послідовно записує на дошці зміст ланок і позначає зв’язки між ними.

Поступовість відтворення схем полегшує їхнє розуміння. За допомогою схеми викладач демонструє ланцюжок своїх міркувань.

Урок історії сьогодні схожий на калейдоскоп або витвір мистецтва, в якому не останню роль відіграють «Хмари слів» – це такий вид роботи, який дозволяє створити на уроці ситуацію успіху, зацікавленості, активізує процес навчання та сприяє кращому засвоєнню знань.

Хмара тегів (хмара слів, або зважений список, представлений візуально) — це візуальне подання списку категорій (або тегів, також званих мітками, ярликами, ключовими словами, тощо). Зазвичай використовується для опису ключових слів на веб-сайтах, або для представлення неформатованого тексту. Ключові слова найчастіше являють собою окремі слова, і важливість кожного ключового слова позначається розміром шрифту або кольором. Таке уявлення зручно для швидкого сприйняття найвідоміших термінів і для розподілу термінів за популярністю щодо один одного. 

Навіщо створювати хмари слів?

У будь-якому завданні повинен бути сенс. Освоїти сервіси по створенню "хмар слів" зовсім не довго, але з чого скласти ці хмари, що з ними робити далі? Як ці хмари допоможуть вирішувати завдання навчального плану?

Можливості використання хмари слів у навчанні пов'язані, наприклад, з тим, що: 

• в хмару можна записати тему уроку, яку студенти повинні визначити; 
• попросити скласти пропозиції щодо визначеної теми, «хмара» виступає в якості опорного конспекту; 
• можна запропонувати студентам прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку; 
• скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів з хмари; 
• створити словникову «хмару» на основі невеликих нещодавно вивчених навчальних текстів, і попросити студентів пригадати, про що були ці тексти, і в якому саме контексті використовувалися слова; 
• показати «хмару», складену зі слів, узятих із незнайомого тексту, і попросити здогадатися про його зміст;
• перетворити нудний текст в цікаву головоломку;
• написати зашифровану листівку другові;
• зробити "хмарку" підказок до історичного диктанту, кросвордів тощо;
• повторити основні поняття теми, що вивчаєтся.

Це тільки деякі варіанти використання "хмар тегів/слів". Кожен викладач може додати до свого арсеналу вправ найрізноманітніші ідеї.

Сучасний викладач добре розуміє, що настав час справжніх випробувань, пошуку нового змісту освіти, творення нових уроків та удосконалення своїх знань. Сьогодення спрямовує викладача на розв’язання проблем, спонукає до творчості, до нових способів мислення та опанування сучасних освітніх технологій.

Отже, наочні засоби навчання, зокрема мультимедіа технології, як найбільш ефективний і багатофункціональний засіб, що інтегрує в собі досить широкі, розпорошені освітні ресурси, може забезпечити формування і прояв ключових компетенцій студента, насамперед, інформаційної і комунікативної.

Можна виділити наступні особливості даної технології:

• якість зображення – яскраве, чітке і кольорове зображення на екрані;
• зручне пояснення виду роботи з різним обладнанням;
• легке усунення недоліків і помилок у слайдах;
• детально пояснення матеріалу або розгляд лише базових питань теми залежно від підготовленості студентів; коригування темпу подачі й об’єму навчального матеріалу;
• достатньо добре освітлення під час демонстрації презентації робочого місця студента;
• значне підвищення рівня використання наочності на занятті;
• зростання продуктивності заняття;
• встановлення міжпредметних зв’язків;
• можливість організації проективної діяльності під керуванням викладачів інформатики і викладачів-предметників;
• зміна ставлення студентів до персонального комп’ютера: студенти починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише як засіб для гри.

Долучити студентів до світового банку знань – одне з найважливіших завдань сучасної освіти. Тому використання комп’ютерної системи стає невід’ємною складовою вивчення будь-якої дисципліни.

Методика використання мультимедійних технологій у процесі вивчення матеріалу сприяє наступному:

1. посиленню мотивації навчання студентів;
2. вдосконаленню системи управління навчанням на різних етапах заняття;
3. зростанню якості навчання і виховання, підвищенню інформаційної культури студентів;
4. підвищенню рівня обізнаності студентів щодо сучасних інформацій технологій;
5. демонстрації можливостей комп’ютера не лише як засобу для гри;

Заняття з мультимедійним супроводом допомагають ефективно вирішувати наступні дидактичні завдання:

• сформувати мотивацію до навчання взагалі;
• засвоїти базові знання з предмета;
• сформувати навички самоконтролю.

Дану технологію можна розглядати як пояснювально-ілюстративний метод навчання, основним призначенням якого є організація засвоєння інформації на основі поєднання навчального матеріалу з його зоровим сприйняттям.

Відомо (дослідження інституту Євролінгвіст, Голландія), що більшість людей запам’ятовують 5% почутого і 20% побаченого. Одночасне використання аудіо- і відеоінформації підвищує запам’ятовування до 40-45%. Ще 2400 років тому Конфуцієй наголошував: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».

Під час використання на занятті мультимедійних технологій структура заняття принципово не змінюється. У ньому, як і раніше, зберігаються всі основні етапи, а змінюються, за необхідності, лише їх тимчасові характеристики.

Необхідно відзначити, що етап мотивації в даному випадку збільшується і несе пізнавальне навантаження. Це необхідна умова успішності навчання, оскільки без інтересу до здобуття знань, без уяви і емоцій немислима творча діяльність студента.

Студентів привертає новизна проведення мультимедійних занять. У аудиторії під час таких занять створюються умови для активного спілкування, за якого студенти прагнуть висловити думки, вони з бажанням виконують завдання, виявляють цікавість до матеріалу, що вивчається. Студенти вчаться самостійно працювати з навчальною, довідковою та іншою літературою з дисципліни. Дана технологія може використовуватись для анонсування теми заняття, як супровід до пояснення вчителя, як інформаційно-навчальний посібник та для контролю знань.

Тому застосування інформаційних технологій створює широкий спектр можливостей для реалізації дидактичної мети, розвитку творчості, формування образного мислення та виховання.

Список використаних джерел

1. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи: монографія /Л. І. Даниленко. – К.: Логос, 1998. – 140с.
2. Білоконна Н.І. До проблеми використання інформаційних технологій у навчальному процесі / Н.І. Білоконна, С.П. Білоконний // ІІ Славянские педагогические чтения: Тез. докл. междунар. конф., 16-18 окт. 2003г. – Тирасполь, 2003. – С. 49-53.п
3. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Ред. В.М. Мадзігон. – К.: Наукова думка, 2003. – 98 с.
4. Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група BHV, 2006.
5. Педагогіка вищої школи - Т. I.  Туркот – К. 2011.– 340 с.
6. Пометун О.І, Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002. – 186 с.
7. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний заняття. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. пос. - К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 192 с.
8. Сиротинко Г. О. Інноваційний розвиток освіти: проблеми переходу від теорії до практики / Г. О. Сиротинко // Управління школою. – 2005. № 1. – С. 15–18.
9. Короткова М.В. Наглядность на уроках истории. – М., 2000.
10. Ляшенко, Б.М., Чорней, Н.Б. Електронні презентації Microsoft PowerPoint у навчальному процесі // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка – 2015. – № 25. – С. 27-30.
11. Миронюк С. Використання технічних засобів навчання в теорії і практиці викладання історії // Історія в школі – 2000. – №2. – С. 12-14.
12. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. – Харків: Видавництво група «Основа» – 2007. – С.86-134.
13. Хуторской А. В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика: науч. изд. / А. В. Хуторской. – М. : УНЦ ДО, 2015. – 222 с.
14. Шабуневич Н.А. Использование видеоматериалов при изучении истории // Преподавание истории и обществоведения истории в школе. – 2010. – №5. – С.57-62.
15. Дементієвська Н.П. Проектування, створення та використання навчальних мультимедійних презентацій як засобу розвитку мислення студентів // Інформаційні технології і засоби навчання, 2017. – № 2. С. 55-58.