Кримьске ханство (всесвітня історія 8 клас)

https://wordwall.net/uk/resource/54635647/%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8 F

КРОССЕНССКримське ханство

Кримське ханство 14 березня. Класна робота

За допомогою маринки слів розкажи про Річ Посполиту в кінці 18 століття

Територія Кримського ханства охоплювала степові райони Криму, Причорномор’я, Приазов’я та Кубані. На початок XVII ст. ця держава залишилась єдиним спадкоємцем колись могутньої Золотої Орди. У другій половині XVI ст. васальну залежність від Кримського ханства визнала Мала Ногайська орда, що перекочувала на південноукраїнські землі з прикаспійських степів.

Саме ж Кримське ханство з 1478 р. перебувало у васальній залежності від османського султана. До того ж у безпосередньому управлінні Стамбула було Південне узбережжя Криму з центром у м. Кафа, а також низка фортець у гирлі Дніпра. Турецький султан постійно втручався у процес престолонаслідування правителів васальної держави, намагаючись не допустити на престол найбільш авторитетну постать із родини Гіреїв. До отримання ханських повноважень вони, як правило, жили і виховувалися при дворі султана, внаслідок чого не могли створити собі в Криму міцного підґрунтя й налагодити надійних зв’язків.

Час від часу всередині ханства виникали криваві усобиці між претендентами на престол. Цим неодноразово користувалися козаки і з задоволенням втручалися в татарські справи за обіцяну їм винагороду.

За формою державного правління Кримське ханство було станово-представницькою монархією. Хан, який стояв на чолі держави, володів широкими повноваженнями, був головою виконавчої і судової влади. За давніми звичаями хан обирався татарською знаттю на з’їзді — курултаї з династії Гіреїв. Проте вирішальне слово у його призначенні належало турецькому султанові.

За своїм державним устроєм Кримське ханство було децентралізованою державою, поділеною на сім бейліків, які очолювали могутні беї — голови найзнатніших родів. Вони мали свої війська й органи влади. Інколи беї відмовлялися брати участь у походах, проголошуваних ханами, або разом з іншими самостійно здійснювали походи. Влада хана обмежувалася Диваном — своєрідною державною радою з найвищих осіб ханства, що вирішувала найважливіші внутрішні і зовнішні проблеми, та муфтієм — головою кримських мусульман, другою за значенням особою після хана, що стежив за відповідністю ханських рішень нормам ісламу.

Усього за період існування ханства ним правило 47 ханів, з яких лише десять померло своєю смертю. У першій половині XVII ст. найдовше при владі був Джанібек Гірей (1610-1623, 1628-1635 рр.). Хоча він був людиною здатною до управління, проте цілковито підкорявся волі Туреччини і беїв. Усе його правління минуло у війнах з козаками і суперниками.

Золотою добою ханства було правління Іслама III (Іслам-Гірея) в 1644-1654 рр. Він тримався самостійно стосовно Османської імперії. У зовнішній політиці був рішучим і наполегливим, намагався утримувати рівновагу між Річчю Посполитою і Москвою. Такої ж політики дотримувався його попередник і наступник хан Мухаммед IV (1642-1644, 1654-1665 рр). Особливо негативно він ставився до Московії і завдавав їй ударів при першій же нагоді.

Заняття населення різнилися залежно від природних умов півострова. Татари Південного берега Криму славилися садівництвом і виноградарством. Тут вирощували близько 50 сортів винограду. Займалися також рибальством, тваринництвом, городництвом й вирощуванням тютюну. Населення північних схилів

Ясир (від тур. «полонений») — бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, московські й польські землі.

Кримських гір та степового Криму з другої половини XVI ст. перейшло до осілого способу життя, займалося землеробством й забезпечувало зерном весь півострів. Важливою галуззю господарства тут також залишалося розведення коней і овець. У той же час за межами Криму продовжувало розвиватися кочове скотарство.

Із XVI ст., коли кочовики-татари стали переходити до осілого життя, на півострові швидко почали зростати міста. Найбільшим був Бахчисарай, що з 1532 р. став столицею ханства. Міста були центрами ремесла й торгівлі. Торгували пшеницею, вином, продуктами тваринництва, рибою, ремісничими виробами. Предметом торгівлі був також живий товар — раби. Найбільший невільничий ринок був у Кафі. Загалом, за підрахунками істориків, через невільничі ринки Криму було продано до трьох мільйонів рабів. У той же час за висновками вчених розвиток землеробства сприяв зменшенню набігів і зростанню цивілізованості населення півострова.

Васальна залежність Кримського ханства від Османської імперії обумовлювала характер його зовнішньої політики, яка відповідала інтересам турецького султана. Тому кримські хани брали активну участь у походах турецьких султанів проти володінь австрійських Габсбургів та Речі Посполитої.

Найнебезпечнішим своїм противником Кримське ханство вважало Московську державу, тому неодноразово вступало в політичні союзи з Литвою, а згодом з Річчю Посполитою проти Московії. Кримські хани регулярно здійснювали більш або менш успішні походи на землі свого північно-східного сусіда. Своєю чергою, московські царі відправляли послів до Бахчисараю, відкуповувалися подарунками і грошима, водночас не припиняючи спроб відвоювати вихід до південних морів.

Повторимо…https://wordwall.net/uk/resource/54113457

Домашня робота. Опрацювати параграф 21, онлайн вправа: https://cutt.ly/Djo6nji