Критичне мислення на уроках української мови та літератури

                                                                                                                          Каменська Лідія Валеріївна,

учитель української  мови та літератури Ганно-Опанлинського НВК  І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області

Критичне мислення на уроках української мови та літератури

                 Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвивати в них

  критичний спосіб мислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним.

                                                                                                                                                                                               Д. Дьюї

ВСТУП

У сучасному освітньому просторі дедалі більше уваги приділяється впровадженню інноваційних педагогічних технологій. Одне з чільних місць поміж них посідає технологія розвитку критичного мислення.  Адже сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який здатен до самоосвіти й саморозвитку, уміє використовувати набуті знання для творчого розв’язання проблем, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя та життя інших.                                                                                                                           

Таким чином, завданням учителя є розвиток в учня такого типу мислення, який забезпечить йому можливість адекватно оцінювати нові обставини, формувати стратегію подолання перешкод, уможливлюватиме пристосування випускника до нових, часом непередбачуваних, ситуацій.   І тому сьогодні  в суспільстві визначальним є вміння критично мислити.                                                                                                                                  А що таке критичне мислення?

Визначень критичного мислення є багато. Насамперед, це: самостійність суджень, логічність висновків, чітка аргументованість міркувань,  уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати, дискутувати, повага до поглядів апонентів, відкритість до сприйняття альтернативних думок, здатність генерувати нові ідеї, аналізувати процес мислення з метою його вдосконалення.

Про потребу розвивати критичне мислення говорили в різний час відомі педагоги та психологи. Американський мислитель Д.Дьюї стверджував, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в тому, щоб просто давати учням інформацію, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. В.Сухомлинський у своїх працях радив виробляти в учнів потребу пізнавати навколишній світ, залучати їх до здійснення складних розумових операцій:  аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; вчити дітей спостерігати, досліджувати, робити власні висновки.

Нині проблема розвитку самостійного, логічного, критичного мислення особливо актуальна.

Як виробляти в учнів уміння критично мислити на уроках української мови та літератури? Передусім треба навчити старшокласників працювати з інформацією, розвивати ті вміння та навички. Які допоможуть зорієнтуватися в сучасному інформаційному просторі. Учні мають уникати компіляції чужих думок, натомість на основі опрацьованої інформації навчитися формулювати власні судження, робити самостійні висновки, підкріплені переконливою аргументацією. Це допоможе їм у майбутньому мислити і діяти самостійно, незалежно. Людина зі сформованими навичками критичного мислення завжди відчуває внутрішню потребу опановувати нові знання, розвиватися і самовдосконалюватися. Критично мислити означає усвідомлювати, що світ змінний і плинний, а процес пізнання – безкінечний. Тому вчитель має формувати в учнів прагнення пізнавати цей світ.

Таким чином, можна зробити висновок, що критичне мислення – це складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях. Адже знання, що засвоює людина, яка критично мислить, постійно диференціюються й систематизуються з точки зору ступеня їх вірогідності та достовірності.

Критичне мислення – це мислення вищого і порядку, а це означає, що у процесі його розвитку особистість творчо оволодіває знаннями, уміннями і навичками.

А це означає, що критичне мислення - це необхідна якість, яка допомагає знайти особистості своє місце в житті, є одним із складників життєвої компетентності. Адже воно спирається на отриману інформацію, усвідомлене сприйняття власної розумової діяльності в оточуючому інтелектуальному середовищі.

Розвиток критичного мислення можливий за виконання наступних умов:

1) якщо педагог приймає різні ідеї, думки; підтримує активність учнів у процесі навчання; підтримує у них упевненість у тому, що вони не ризикують бути незрозумілими; вірить у кожного учня;

2) якщо учні відкриті для педагога, для розвиту педагогом і саморозвитку впевненості в собі, здатні усвідомити і зрозуміти цінність своїх ідей та думок; беруть активну участь у навчальному процесі; поважають різні думки.

Критичне мислення вважається одним із складників життєвої компетентності; орієнтація на виховання здатності до критичного мислення є однією з домінант освіти життєвої компетентності на відміну від традиційної освіти. Розглянемо можливості уроку критичного мислення у формуванні кожної окремої групи компетентностей.

 

РОЗДІЛ І. МОЖЛИВОСТІ УРОКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ФОРМУВАННІ ГРУП КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Соціальна:

- уміння робити вибір;

- уміння приймати рішення;

- уміння брати на себе відповідальність;

- уміння безконфліктно співіснувати.

Забезпечення активності учня:

- стимулювання пізнавальної активності;

- забезпечення співробітництва та мотивації діяльності;

- пошук шляхів розв’язання проблем;

- установлення причинно-наслідкових зв’язків;

- уміння використовувати власний досвід;

- розвиток розумових здібностей;

- формування адекватної оцінки та самооцінки.

Полікультурна:

- оволодіння досягненнями культури;

- розуміння інших людей, індивідуальності, їх відмінності за соціальними, національними, культурними та іншими ознаками.

Забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів:

- забезпечення взаємодії учнів;

- усвідомлення ролі предмета в розвитку культури;

- визначення ставлення до особистої діяльності та діяльності інших людей;

- повага до чужої праці;

- вплив освітнього середовища на розвиток учнів;

- співвіднесення навчання із власним досвідом;

- формування загальнолюдських цінностей.

Комунікативна:

          уміння спілкуватися усно, письмово, рідною мовою

Обговорення проблем:

- формування особистої точки зору;

- уміння її доводити, аргументувати;

- розвиток культури мовлення;

- адекватне ставлення до критики;

- стимулювання критичного мислення до себе;

- уміння адаптуватися у мовному середовищі (діалектна мова).

Інформаційна:

         уміння здобувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел

Використання різних джерел інформації:

- уміння опрацьовувати інформацію для отримання певного продукту;

- аналіз та критичне ставлення до інформації;

- самостійне опрацювання інформації;

- розуміння та усвідомлення інформації.

Саморозвитку та самоосвіти:

         готовність та потреба навчатися протягом усього життя

Узагальнення набутих знань:

- організація власних прийомів навчання та самоосвітньої діяльності;

- мотивація саморозвитку;

- залучення та збагачення власного досвіду;

- підтримка пізнавального інтересу;

- потреба в нових знаннях;

- співвіднесення теоретичних знань з практикою.

Продуктивної творчої діяльності:

готовність та потреба у творчості

- уміння побачити та сформулювати проблему;

- знаходити нові розв’язання;

 - діяти в нестандартних ситуаціях;

- активізація творчих здібностей учнів

РОЗДІЛ ІІ. ГРУПИ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ТА РОЗВИТОК ЇХ НА УРОЦІ

Яким чином реалізувати можливості предмета української літератури щодо формування основних груп компетентностей учнів:

Соціальна компетентність:

• Вибір викладачем завдань, що передбачають самостійний пошук їх розв'язання учнями.

• Надання учням можливості обрати варіант завдання чи шляху розв'язання проблемної ситуації або вправи.

• Надання учням можливості розв'язання нетипових ситуацій.

• Використання оцінювання та взаємооцінювання учнів.

• Знаходження різних шляхів вирішення проблемної ситуації.

• Залучення дітей до роботи в парах, групах.

• Використання індивідуальних, різнорівневих завдань.

• Надання учням можливості проявляти ініціативу.

• Планування заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів.

Полікультурна компетентність:

• Використання інформації з історії літератури, з історії розвитку мови.

• Розв'язування ситуацій історико-культурного та історико-соціального змісту.

• Розв'язування задач екологічного змісту.

• Повідомлення про внесок у літературу письменників неукраїнського походження.

• Наголошення на внеску в розвиток літератури українських письменників.

Комунікативна компетентність:

• Стимулювання учнів до висловлення особистої точки зору.

• Формування, розвиток та удосконалення вміння учнів формулювати мету особистої діяльності та підбивати підсумки за її результатами.

• Коментування учнями розв'язаних ними проблемних ситуацій, виконаних творчих робіт чи проектів.

• Застосування взаємодопомоги, взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.

• Організація парної, групової роботи.

• Підготовка учнями завдань, запитань для інших учнів на уроки та позакласні заходи.

• Випуск літературних стінних газет з метою популяризації знань з літератури.

• Забезпечення толерантного спілкування учнів у процесі роботи на уроці та в позаурочних заходах.

Інформаційна компетентність:

• Залучення викладачем додаткової інформації в процесі викладання літератури.

• Стимулювання учнів до використання додаткової інформації.

• Використання схем, таблиць як джерел інформації та складання схем, таблиць, планів як результату роботі учнів з інформацією.

• Навчання учнів співвідношенню теоретичних знань з конкретними життєвими ситуаціями.

• Навчання учнів інформаційного прогнозування.

Компетентність самоосвіти та саморозвитку:

• Використання випереджувальних завдань, що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

• Консультування учнів з питань самоосвіти.

• Організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предметних тижнів, що передбачають самоосвітню діяльність.

• Використання завдань з предмета, що передбачають пояснення учням певних питань.

• Залучення учнів до роботи консультантами, інструкторами, що підтримує їх самоосвітній тонус.

• Поради щодо використання додаткової літератури, участі в конкурсах, олімпіадах як засобів для самоосвіти.

Компетентність продуктивної творчої діяльності:

• Забезпечення наукового рівня викладання літератури.

• Використання творчих завдань.

• Створення проблемних ситуацій.

• Знаходження різних шляхів розв’язання проблемних та нестандартних ситуацій.

• Складання та розв'язування учнями тестів, контрольних питань, кросвордів тощо.

• Складання та інсценування учнями літературних казок.

• Залучення учнів до виготовлення демонстраційного матеріалу таблиць, схем; роздаткового матеріалу .

• Залучення учнів до участі в інтелектуальних конкурсах тощо.

• Залучення учнів до участі в олімпіадах.

• Залучення учнів до розробки та участі в заходах предметних тижнів.

Отже, формування компетентності учня здійснюється не тільки шляхом реалізації відповідного оновленого змісту освіти, але й вибором адекватних методів та технологій навчання. Однією з найрезультативніших технологіформування компетентностей учня вважається технологія розвитку критичного мислення. Вона універсальна, надпредметна, міждисциплінарна, дозволяє здобути такі вміння, як уміння працювати в різних галузях знань з інформаційним потоком; уміння висловлювати власні думки усно та письмово, чітко та коректно стосовно оточуючих; уміння формувати особисту точку зору, власну думку на підставі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв’язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою; вміння співпрацювати та працювати в групах.

Але сама по собі технологія не вичерпує арсеналу можливостей формування компетентності, до того ж без методів навчання літератури неможливо опанувати літературою, формувати відповідні знання, вміння і навички. Тому вважаю за доцільне у своїй роботі поєднувати елементи уроку критичного мислення та стратегії цієї технології з традиційними методами навчання літератури.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ УРОКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти о с н о в н и х етапів:

1. Розминка ( створення сприятливого психологічного клімату на уроці) замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Теплий психологічний клімат сприяє: кращому засвоєнню навчального матеріалу; підвищенню авторитету вчителя; психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання (постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому).

Актуальність етапу полягає в тому, що навчальний матеріал засвоюється краще, коли: учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них; чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

 3. Актуалізація (підготовка, заохочення до сприймання нового навчального матеріалу) – учні мають пригадати те,  що вже знають із теми, поставити випереджувальні запитання і визначити мету навчальної роботи. Це етап,  на якому слід мобілізувати знання, здобуті раніше. Актуалізувавши попередній досвід учнів на першому етапі уроку, словесник має логічно пов`язати його з новим матеріалом, викликати інтерес, зацікавити.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

4.Усвідомлення змісту (опрацювання нового матеріалу) – це той етап, коли школярі оволодіють інформацією й усвідомлюють її значення у процесі своєї діяльності під керівництвом учителя. Учням пропонують різні види роботи, які допоможуть ефективно засвоїти новий матеріал.

У курсі «Основи критичного мислення», що його розробила О.Пометун, передбачено розширений другий етап, який містить стадію «активного експериментування»: учитель пропонує учням виконати завдання, пов`язане із застосуванням знань і вмінь, якими вони оволодіють на уроці. Мета цього фрагмента уроку – учні мають визначати власний рівень знань і вмінь до початку спеціального навчання. Потім вони засвоюють теоретичні знання і виконують відповідні вправи – цілеспрямовано, у правильній послідовності:

На цьому етапі за допомогою вчителя учні:

- порівнюють свої очікування з тим, що реально пропонують вивчити;

- експериментують, пробують застосувати здобуті знання й набуті вміння на практиці;

- аналізують добутий досвід;

- переглядають свої очікування і висловлюють нові;

- визначають основне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

- простежують хід власних думок;

- роблять умовиводи і формулюють судження про вивчений матеріал;

- пов`язують зміст уроку з особистим досвідом;

- відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

 5. Рефлексія (перевірка, закріплення вивченого) – це етап уроку, на якому учні закріплюють вивчений матеріал, узагальнюють, що вони усвідомили протягом уроку. На етапі рефлексії кожен учень повинен визначати, що нового він дізнався на уроці, самостійно оцінити свою роботу та вказати ті види роботи, які, на його думку, дали найліпший результат. Учні визначають,  що вдалося виконати, які помилки було допущено, на якому етапі й чому. Отже, на цьому етапі вчитель має змогу:

- побачити, чи досягнуто мету уроку, з`ясувати, що допомогло чи завадило в її досягненні;

- визначити, які нові знання й уміння засвоїли учні;

- простежити, які завдання сприяли розвиткові тих чи тих компетентностей учнів;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- визначити, які труднощі виникали під час уроку і чому;

- спланувати наступні дії, за потреби скоригувати план.

Таким чином здійснюється самоаналіз уроку. Здійснюючи самоаналіз, можна використати різнокольорові картки емоційного настрою: «Мені радісно» «Я розмірковую» «Мені сумно» або смали:

На етапі уроку рефлексії доцільно використовувати технологію «Мікрофон».

- На уроці я дізнався…

- На уроці я навчився…

- На уроці мені сподобалися такі види роботи…

- Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для…

Така структура уроків допомагає вчителеві оптимізувати змістовий і мотиваційний компоненти навчальної діяльності. Дуже важливо обґрунтовувати кожен вид роботи. школярі працюватимуть із більшим інтересом, якщо усвідомлюватимуть його практичне значення. Вибираючи той чи той вид роботи, потрібно зважити, наскільки він сприятиме розвиткові самостійності учня, допоможе йому виявити  себе, розвиватиме творчі здібності.

 

РОЗДІЛ IV. МЕТОДИ, ФОРМИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ НА УРОЦІ

Як вписати дані етапи в структуру звичайного уроку?

Пропоную структуру уроку, яка виглядає приблизно так:

1) Організаційний момент;

2) Розминка;

3) Мотивація навчальної діяльності;

4) Оголошення теми та прогнозування очікуваних результатів;

5) Надання необхідної інформації;

6) Інтерактивна вправа;

7) Рефлексія.

Які ж види діяльності спрямовані на формування у школярів навичок критичного мислення на уроках літератури?

«Мозкова атака» – це ефективний метод колективного обговорення пошуку рішень, що здійснюється завдяки вільному накопичення ідей певної теми, вираження поглядів усіх учасників обговорення.

Метод «Символічне бачення». Ця стратегія полягає у знаходженні або побудові учнем зв’язків між об’єктом та його символом.

«Вільне письмо» використовується для того, щоб надати учням можливість в письмовій формі висловитися з проблемою і щоб надати учителеві оцінити думки дітей. Ці відповіді використовуються під час планування наступного уроку.

Сенкан – це вислів, який складається з п’яти рядків:

          Слово – тема (іменник).

Два прикметники (означення теми).

Три слова, які позначають дію, пов’язану з темою.

Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї).

Слово – висновок (синонім теми).

«Метод прес». Використовується на будь-якому етапі уроку.

Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

Пояснюю причину позиції: «Тому що…»

Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»

Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…».

Метод «Асоціативний кущ». Учні колективно створюють опорно-логічні схеми, ланцюжки, узагальнюючі таблиці.

«П’ятихвилинне есе» – невеличкий твір, який використовується наприкінці уроку, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми та дати можливість учителю проаналізувати, що відбувається в класі на інтелектуальному рівні. П’ятихвилинне есе ставить перед учнями два завдання: написати, що дізналися з теми; поставити запитання – «Що залишилося незрозумілим?». Ці відповіді вчителі можуть використовувати під час планування наступного уроку.

«Дискусія» (від лат. Discussio – розгляд) – обмін думками з певної проблеми.

Організація дискусії може бути пов’язана з груповою роботою. Результат дискусії залежить від ґрунтовного оволодіння учнями необхідною навчальною інформацією.

Можливий алгоритм проведення дискусії: постановка проблеми → формування груп учнів → розподіл функцій та завдань у групі → обговорення пропозицій щодо розв’язання проблеми → підбиття підсумків.

Методичними прийомами виступають такі: «Входження в урок», «Інтерактивні нотатки», складання схем, метод «Драматичні ролі», методики «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Після вивчення матеріалу в кожного учня формується свій погляд на подію. Ці види діяльності допоможуть з’ясувати, які позиції можуть існувати в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли тему, який матеріал їм найкраще запам’ятався. До того ж, кожен матиме можливість обґрунтувати свою позицію, порівняти міркувуання з поглядами інших.

Щоб навчитися критично і правильно мислити, необхідно навчитися ставити продумані запитання. Правильно сформульоване запитання може допомогти зіставити факти й проаналізувати свої думки. Запитання, поставлені з метою допомогти іншим, відомі як «запитання Сократа». Вони вимагають уважно слухати опонента, щоб оцінити його висловлювання та сформулювати логічні запитання.

Використання цих та інших прийомів створює можливості для формування в учнів навичок критичного мислення, які пов’язані з умінням добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, а також викладати результати її аналізу в стислій формі. Таким чином, учні на уроці охоплені активною творчою навчальною діяльністю, залучені до процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, обстоювати свою позицію.

 

ВИСНОВКИ

         Таким чином, можна зробити висновок, що здатність критично мислити

є навичкою, яку треба формувати, розвивати в навчальному середовищі.

Багато залежить від педагога, наскільки він забезпечив необхідні умови для розвитку критичного мислення. Але відповідальність за власне навчання та застосування критичного мислення, врешті, лежить на самих учнях. Середовище, створене викладачем на уроці, має надавати необхідні умови для критичного мислення, але мислити мають самі учні.

Для стимулювання критичного мислення, викладачеві потрібно:

- виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;

- дозволити учням вільно розмірковувати та приймати різноманітні ідеї та думки; цінувати критичні міркування учнів.

- сприяти активному залученню до процесу навчання;

- забезпечити учнів середовищем, вільне від насміхань;

- висловлювати віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження;

У свою чергу, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні повинні розвивати упевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей; брати активну участь у навчальному процесі; ставитись з повагою до різноманітних думок; бути готовим породжувати та відкидати судження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Критичне мислення на уроках української мови та літератури. / Упоряд. Крайня М.І. - Харків «Основа», 2009

2. Н. Скоморовська. Формування навичок критичного мислення на уроках літератури./ Н.Скоморовська // Дивослово. – 2013. - №3. – с.2-3.

3. http://oin.in.ua/vykorystannya-tehnolohiji-krytychnoho-myslennya-yak-zasobu-stvorennya-tvorchoho-mikroklimatu-na-urotsi-svitovoji-literatury/

4.  http://www.nmc.od.ua/wp-content/uploads/2015/09/Typik_2012.pdf