План роботи круглого столу : Ознайомлення з термінами суїцид та суїцидальна поведінка;Класифікації самогубств;Причини суїциду;Обговорення факторів ризику суїцидальної поведінки;Вправа «Історія життя»;Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді.
Самогу́бство (суїцид) — свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Суїцид — акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання. Суїцидальна поведінка - це прояв суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби, замахи. До суїцидальної поведінки зазвичай відносять завершені самогубства, суїцидальні спроби і наміри. Суїцидальні замахи — всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента. Основні поняття
Причини суїциду За рік в Україні понад 5 тисяч людей покінчили життя самогубством. Згідно з Державним комітетом статистики, на 100 тисяч осіб припадає 22 самогубства. Експерти відмічають, що суїцидальні спроби найчастіше скоюють молоді люди у віці від 14 до 29 років, що у більшості проживають у розвинених промислових районах. Самогубство можна розглядати як гостру реакцію дезадаптації, що виникає у відповідь на екстремальну ситуацію, в якій смерть здається найкращим виходом. Та не існує однієї причини, через яку людина позбавляє себе життя. Психологи в основному виділяють декілька факторів, що провокують суїцидальні думки:самотність;особистісна фрустрація і відсутність впевненості у завтрашньому дні;зниження економічного достатку;війна або втрата близької людини під час воєнних дій. Серед тих, хто має намір вчинити суїцид, від 70 до 75% тим або іншим чином розкривають свої прагнення. Іноді, це будуть ледве помітні натяки, часто ж загрозу можна легко розпізнати. Дуже важливо, що 3/4 тих, хто скоює самогубства шукають можливості висловитися і бути вислуханими.
. Фази суїцидальної активностіФаза роздумівзародження свідомої ідеї про самогубство, людина стає замкнутою, агресивною, втрачає інтереси. Фаза амбівалентностілюдина може ділитися своїми намірами з найближчими оточуючими, висловлювати натяки на скоєння суїциду. Фаза спроби суїцидупередбачає власне здійснення акту суїциду
1. Хлопець, якого все життя опікували мама, бабуся та дідусь (батька в родині не було), після 9-го класу збирався вступати до технікуму. Мати вирішила, що син уже дорослий, і розповіла про свій роман із колегою по роботі. Не усвідомлюючи реальної ситуації, хлопець пішов із життя. Обговорення:- Який мотив його поведінки?
2. Дівчина була винна гроші деяким особам і не змогла вчасно віддати. Під погрозами їй доводилося виносити з дому речі та гроші. Батькам вона про свою біду розповісти боялася ,бо за обман її карали. Опинившись, як їй здавалося, в глухому куті, дівчина вирішила заподіяти собі смерть. Обговорення:- Який мотив?
Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Попередження суїцидів полягає не тільки у піклуванні та підтримці, а і у здатності розпізнавати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні зміни у поведінці людини тощо. Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
Приймайте суїцидента як особистість. Припустіть. що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання..
Налагодьте турботливі стосунки. Необхідно турбуватися про людину, яка перебуває у відчаї. У цій ситуації не має часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Не засуджуйте таку людину, вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, - її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.
Не сперечайтеся. Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, оточуючі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі» тощо. Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають ще більшу пригніченість. Ні в якому разі не висловлюйте обурення, якщо ви присутні при розмові про самогубство. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину. Запитуйте. Запитання повинні бути прямі, наприклад,: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина обдумує самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити цю заборонену тему, то це може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої почуття і досягнути очищення.
Не пропонуйте невиправданих утіх. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з’явитися бажання сказати: « Ні, ви насправді так не думаєте», «Це швидко пройде». Не слід цього робити, адже причина, з якої людина посвячує у свої думки, полягає у її бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити ваші висловлювання, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її відчуття недовіри. Пропонуйте конструктивні підходи. Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти людині визначити джерело психічного дискомфорту. Необхідно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що вона може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про негативні емоції. Доцільно сказати: «Ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас». Якщо кризова ситуація і емоції названі, то слід вияснити, як людина вирішувала схожі ситуації в минулому. Це називається «оцінкою засобів вирішення проблем». Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращій» час у житті. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія?
Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різними, - від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко розробленого плану самогубства певним способом. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадійності і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик. Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику. Зверніться за допомогою до спеціалістів.
Важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволяти собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності. Вони кидаються у вир діяльності, просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегшення і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов’язаннями, після чого можна покінчити із собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи. Допоможіть учню адаптуватися в соціумі. Використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя. Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу, класному керівнику, педагогу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій ситуації.