Круглий стіл «Україна на шляху до збалансованого розвитку. Підтримання й відновлення екологічної рівноваги природних екосистем»

Круглий стіл

«Україна на шляху до збалансованого розвитку. Підтримання  й відновлення  екологічної рівноваги природних екосистем»

 (для учнів 10-11 класів)

( інтегрований курс «Природничі науки»)

Розробила

Полякова Надія Володимирівна,

учитель біології та екології,

 учитель вищої категорії,

учитель - методист,

відмінник освіти України 

КЗ «Шарівський ліцей»

Валківської районної ради,

Харківської області

Мета: дати уявлення про підтримання й відновлення екологічної рівноваги через способи природокористуванням;

Розвивати навички  аналізу й синтезу теоретичного матеріалу;

Виховувати активну життєву позицію, зацікавленість у розв’язанні проблем і небайдужість до проблем природокористування як на регіональному так і державному рівнях.

Обладнання: презентації виступів.

В роботі круглого столу беруть участь:

1. Міністр екології Міністерства екології та природних ресурсів України.
2. Інспектор Державної екологічної інспекції України у Харківській області.
3. Юрист з питань екологічного права.
4. Народний депутат Верховної ради України.
5. Економіст.
6. Представники преси.
7. Представники громадськості.

Хід заняття

Ведучий. Доброго дня, учасники круглого столу. Ми з Вами зібралися сьогодні за цим столом, щоб обговорити надзвичайно важливе питання, яке стосується всього людства планети. Це усвідомлення того факту, що дуже скоро настане той час, коли не можна буде відвернути наслідки нераціонального й незбалансованого ( у соціальному, економічному й головне у екологічному) розвитку, якщо люди не навчаться розуміти численні складні та взаємопов’язані проблеми, що постали перед світом.

Представники преси. Доброго дня, я Кореспондент газети «Сьогодні», і мене , як і більшість наших читачів хвилює питання, чи існують на сьогодні якісь види управління природокористуванням, і чи можна взагалі керувати цим процесом?

Міністр екології Міністерства екології та природних ресурсів України. Дозвольте мені спробувати відповісти на ваше запитання.

Керування – це організація  й постійне підтримання взаємозв’язків між складовими керованої системи, спрямовані на досягнення накреслених результатів.

 У природокористуванні розрізняють керування природними системами й керування природокористувачами.

Керування природними екосистемами – це заходи, здійснення яких дозволяє змінити природні явища та процеси (посилити або обмежити їх) у бажаному для людини напрямі.  Керування природними системами ґрунтується на вивченні й використанні природних законів, насамперед екологічних.

 Керування природокористувачами – це забезпечення норм і вимог, що обмежують шкідливий вплив процесів виробництва й вироблюваної продукції на навколишнє середовище і раціональне використання природних ресурсів, їх відновлення й відтворення.

Керування природокористувачами спирається на юридичні й економічні (соціальні) закони.

Керування природними ресурсами може бути «жорстким» і «м’яким».

 Жорстке керування – це прямий, безпосередній вплив на природу, що грубо порушує природні процеси з допомогою технічних засобів, докорінна зміна механізмів і систем природи, наприклад оранка земель будівництво гребель на річках.

М’яке керування – це головним  чином непрямий  опосередкований вплив на природу з  використанням природних механізмів саморегуляції тобто здатності природних систем до відновлення своїх  властивостей після антропогенного втручання наприклад агромеліорація.

Жорстке керування дає швидкий і високий господарський ефект у формі зростання обсягів продукції або зниження  витрат на її виробництво,  але лише у відносно короткому часовому інтервалі.

Через певний час  неминуче настає розплата у вигляді наростання економічних та екологічних збитків. Прикладом є освоєння цілинних земель.

 Жорстке керування ґрунтується на перенапруженні або  граничному омолодженні  природних екосистем(наприклад, агроекосистеми)  і тому  вимагає заходів щодо підтримання екологічної рівноваги, які здійснюються переважно шляхом м’якого керування ( наприклад використання сівозмін).

Отже, максимальний еколого - економічний ефект можна отримати лише в результаті розумного поєднання жорсткої і м’якоЇ форм керування.

 Представник преси  Щиро вдячний вам за змістовне пояснення видів керування природними ресурсами, однак  пересічних громадян більше цікавить  питання про види керування природокористувачами.

Міністр екології Міністерства екології та природних ресурсів України. Я думаю, що краще на це питання вам відповість юрист з питань екологічного права.

Юрист з питань екологічного права. Керування природокористувачами може бути адміністративним (нормативно-правові та організаційно-управлінські важелі) та економічним.

Перш за все зупинюсь на нормативно-правових способах регулювання.

 Усі важелі народногосподарської природозахисної системи становлять єдине ціле й доповнюють один одного. Водночас кожен з них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому.

Дія правового і нормативного механізмів  проявляється  через загальнодержавне законодавство, а також через стандартизацію. Саме правове регулювання природокористування є одним з основних важелів управління цим процесом.

До правових основ охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування належить система державних заходів, що її закріплено в праві та спрямовано на збереження і відновлення природних ресурсів і поліпшення умов, необхідних для життя людини й розвитку матеріального виробництва.

До системи права у сфері раціонального природокористування входять:

• правове регулювання, збереження і відновлення природних ресурсів;
• державний і громадський контроль над виконанням вимог охорони природи й раціонального природокористування;
• юридична відповідальність правопорушників.

Сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єднаних спільністю об’єкта, предмета, працівників і мети правової охорони природи, утворює природоохоронне законодавство.

Як первинний документ у випадку розв’язання питань про застосування юридичної відповідальності використовується акт про порушення правил охорони природи. У сфері навколишнього середовища здебільшого застосовуються чотири види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова і дисциплінарна.

Існують певні форми законодавства, у тому числі  й природоохоронного: зокрема, такими є нормативні акти, що містять норми права з охорони природи й раціонального природокористування. Вони поділяються на закони і підзаконні акти.

Природоохоронне законодавство як важіль управління процесом природокористування почало формуватися в 1991 році, коли було прийнято Закон України «Про охорону навколишнього природного  середовища», де було сформульовано завдання природоохоронного законодавства (Розділ І, ст..1,3). Це -  регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, запобігання й ліквідації негативного впливу господарської та інших видів діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

До об’єктів державної охорони та регулювання використання на території України належать: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів, природні ресурси - як залучені до господарського обігу, так і ті, що не використовуються в народному господарстві впродовж певного часу, ландшафти та інші природні комплекси.

Міністр екології Міністерства екології та природних ресурсів України.

Хочу доповнити доповідь колеги про організаційно-управлінську систему регулювання. Це управління з охорони природи на всіх регіональних рівнях (державному, обласному, районних). Сьогодні в нас присутній інспектор Державної екологічної інспекції України у Харківській області. Думаю, що йому є що сказати.

Інспектор Державної екологічної інспекції України у Харківській області.

Державне керування в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, рада народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи , а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів (таким є Міністерство екології та природних ресурсів).

При цьому в Міністерстві було створено Державну екологічну інспекцію, що складається з регіональних  інспекцій. Основним завданням Державної екологічної інспекції є здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів. Ця структура має право:

• обстежувати підприємства, їхні обєднання, військові та оборонні об’єкти з метою перевірки дотримання вимог екологічної безпеки,виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів;
• обмежувати й зупиняти будівництво, реконструкцію, розширення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, якщо їхня діяльність здійснюється з порушенням природоохоронного законодавства;
• подавати позов про відшкодування збитків і втрат, завданих через порушення законодавства.

Контроль за дотриманням природоохоронного законодавства в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них вирізняються державні органи загальної, соціальної та галузевої компетенцій. Однією з таких організацій є ВЕЛ, яка має достойну репутацію у вирішенні природоохоронних питань як регіонального так і державного рівня.

 Ведучий. Отже, підводячи підсумки нашого засідання, хочу ще раз наголосити на тому, що Україна має крокувати шляхом  збалансованого розвитку. Підтримання  й відновлення  екологічної рівноваги природних екосистем одне з основних завдань для економічного і соціального розвитку не тільки українців, а й всіх жителів  планети. Пам’ятаймо про це, бо ми цього варті.