Круть та Хвиць у пошуках непослухів

Сценарій вистави до Дня Святого Миколая для учнів початкових класів

«Круть  та  Хвиць  у  пошкакх  непослухів»

Під  звук дзвіночків  учні  виходять  на  сцену

 

Дитина:  Україна має празників багато, 

                 Та найбільш чекають всі одного свята. 

                 Коли зимонька надходить, земля замерзає, 

                 До діточок  у гості йде свято Миколая. 

 

Дитина: Все затихло на дворі, сяють зорі угорі,

                Всі чекають-виглядають  Чудотворця Миколая.

Дитина:  Темна нічка за шибками,  сніг біленький мерехтить,
                 Небеса блистять зірками, десь дзвіночок гомонить.

Дитина:  Миколай вже поспішає, а з ним ангели малі,
                 В кожну хату він загляне, бо дарунків хочуть всі.

Танцювальна  композиція  з  дзвіночками

З'являються два Ангели. Один несе тоненьку книжечку, другий товсту

 

1Ангел: Ох, я втомилася. Ця книжка така товста, що крила

опадають.  Доведеться везти вертольотом. А попереду ще багато праці.

 

2Ангел:   Так,  деякі  діти  до  останнього  дня  посилали  святому  Миколаєві

листи.  Всі  пишуть,  що  чемні,  але  чи  це  справді так? (Звертається до дітей) Ми ходимо поміж вами й перевіряємо,  чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.

 

1Ангел:  До однієї книжки - чемних, а до другої - непослухів.

 

2Ангел:  В  одній  книжці-  добрі  справи (і  показує  свою тоненьку  книжку). А  в  отій -  гріхи,  грішки  й  усякі  погані діла (показує  на  книжку  Першого Ангела).

 

1Ангел:  То це я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я  вже  двічі  з  неба  впала.  Але  тут  щось  не  так:  не  може  бути,  щоб  наші  українські  діти  були  такі  нечемні.  Ану,  почитаю. (Читає  напис  на товстій книзі)"РЕЄСТР ДЛЯ ЧЕМНИХ ДІТЕЙ". А покажи твою! (читає) "РЕЄСТР НЕПОСЛУХІВ".  Щось  ти  наплутала!  Дивись,  скільки  в  нас  добрих  дітей - ось  вони  сидять (показує  на  зал),  усміхаються  й  чекають  на  подарунки  Святого Миколая.  А  нечемних  зовсім  мало,  та  й  тих  ми  ще  перевіримо,  може, й  викреслимо з Поганої книжки.

 

2Ангел:  Як же це я переплутала ! Напевно, це вже чортики постаралися.

 

1Ангел:  А за те, що переплутавла - мусиш нести оцю товсту книжку!

(Передає свою книжку Другому Ангелові).

2Ангел: Добре вже, добре. Ходімо ж закінчувати свою роботу.

                                               Ангели  виходять

 

                З'являються  Два Чортики - Круть і Хвиць.

Круть: Ой, як тут холодно! (цокотить зубами). Я заздрю Вовкові, Лисиці й навіть Зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А в нас сама шкіра та кості. Я замерз, як чорт. 

 

Хвиць: Так, у нашій прекрасній батьківщині - Пеклі - дуже тепло. 

 аж гаряче. Я радий іноді вирватися з Пекла й побрикати по світі. (Брикають).

 

Хвиць:  Не забувай, що ми  сюди послані у  важливій справі.  Наш генеральний секретар 'Пекельного союзу' дав наказ наловити якнайбільше грішників. 

 

Круть:  А  як  не  наловимо...  То  пан  Нечистий-  нас  самих  на  гарячу 

сковороду  посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої  їжі - гарячої смоли. 

 

Хвиць:  Ой,  не  згадуй!  Тут  ніде  її  нема,  я  вже  зголоднів.  Одягнувся  якось  у школярську  форму й просив смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок гуми, і я нею ледве не вдавився. І як діти таку гидоту  їдять? Як воно їм зуби не повириває?

 

Круть: О! Дивися, хатина,  в  якій  діти  живуть,  давай  зазирнемо  у  вікно. Може, серед них є нечемні. На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок.  Наламаєм різок гарних  для нечемних, неохайних,

Неслухняних, злих діток. Поскладаєм у куток.

Хвиць:  Ми вже добре поклопочем - у воді солоній змочем!

                Ох, дістанеться добряче  дітям впертим і ледачим!

Збирають різки і ховаються за ялинкою

 

1 Ангел:  Так стараються чорти,  щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра - гріх,але ви не бійтесь їх.

 

2 Ангел:  Не грішіть, частіш моліться, й підуть чортенята звідси,

                 Аж за ними закурить,  в очереті затріщить!

 

                                        Входить Дмитрик

Дмитрик:  Я сьогодні був хорошим? Був. Тому собі попрошу у святого Миколая всього-всього і багато-багато.Що ж я хочу? Я хочу… планшет, новий телефон, новий велосипед, бо мій уже старий…

Круть:  (тихо)А стару шкарабанку ?

 

Дмитрик:  (прислухається)Хто гукає? Це ти, бабусю? Ні, то , напевно, почулося. Далі… Хочу тенісні ракетки, машинку на дистанційному управлінні…

Хвиць: (тихо) Може, різочок покласти?

 

Дмитрик, спантеличений, озирається, але тут заходить його сестра Оленка

 

Оленка:  Дмитрику, мама говорила, що треба іграшки прибрати.

 

Дмитрик: Тато хай поприбирає, а я чекаю Миколая.

 

Оленка:  Ну ти і ледачий! А ще хочеш подарунків від Миколая! Хіба різочку отримаєш!

                                Оленка йде. З'являється  Круть

Дмитрик:  Хто ти? Звідки тут узявся?

 

Круть: Що, Дмитрику, здивувався? Не знаєш мене? Я служу у Миколая, допомагаю йому подарунки розносити.

 

Дмитрик:  То ти приніс мені подарунки?

 

Круть:  Звичайно, я всім таким, як ти, розкладаю мої улюблені подарунки (в сторону) – різочки. Лягай, Дмитрику, швидше спати, щоб скоріше подарунки отримав. Іграшки можеш не складати, і уроки дороблювати не потрібно – завтра ж свято! А подарунки я тобі і так покладу! У мене їх багато! (показує різочки)

 

Дмитрик  лягає, а Антипко запихає під подушку різки.

Потім ховається. Заходить Оленка і будить брата

Оленка: Та прокинься вже, Дмитрику!

Дмитрик:   (тре очі, позіхає) Ти чого волаєш зранку?

 

Оленка: Та ще вечір, на годинник подивися!

 

Дмитрик:  О! Мої подарунки! Там, напевно, їх уже багато!  (виймає різки) Різки?!

 

Оленка: (задоволена) Це тому, що ти лінивий, неслухняний, вередливий, мамі не допомагаєш і домашні завдання не виконуєш!

 

Дмитрик:  Та хіба ж я такий поганий?  Вчора я старався бути хорошим…цілих 2 години.  Он Степанко  і Галинка  ще лінивіші від мене, а Сашко взагалі контрольну  на 2 написав.

 

Оленка: А ти не дивися на інших, відповідай за свої вчинки! Раз Миколай поклав тобі різки, значить, він краще знає, на що ти заслуговуєш!

 

Дмитрик:  А може, все ще можна якось виправити? Я зараз всі уроки зроблю, іграшки поскладаю і навіть посуд помию.

 

Оленка:  Спробуй. Але ж ти розумієш, що одна хороша справа не виправить цілий рік непослуху, хорошим треба бути кожного дня. Тоді, може, хоч наступного року отримаєш подарунки, а не різку.

 

Дмитрик:  А що мені для цього потрібно робити?

 

Оленка: Виконувати всі свої обов’язки: гарно вчитися у школі, складати свої речі, шанувати старших, не ображати молодших і слабших. А ще свій край і Батьківщину любити, як діти, які зараз виступлять перед нами. Їм Миколай точно принесе подарунки, а не різочки!

 

                                         Пісня «Нічка – чарівничка»

                          Після пісні на сцені з'являються ангели

1Ангел:  Радісно мені на душі, гарне покоління підростає, думаю, якщо всі будуть так любити Батьківщину, стане наша Україна щасливою і квітучою, і ніякі вороги будуть їй не страшні.

 

2Ангел:  Впевнена, що і Миколаю такі діти сподобаються. (помічає  чортенят)

 О, а ви хто такі?!

Крутько: Родом я із пекла,з різками гнучкими,

                  Мушу чемних цих діток  поробити злими.

Хвицька:Моє чортяче шануваннячко, любі чортята і чортички, гайда з нами до пекла. Я дуже добра Хвицька (гладить себе по животі, пи­шається хвостом).Усі знають, що з-поміж інших дияволенят — найгарніша. Животик у мене округлий, як кавунчик.

Крутько:Ні, це я – найгарніша!!! Подивіться на мій хвіст! Ніхто такого гарного хвоста немає! У-тю-тю-тю!  То як? Заведемо вас між чортів, пока­жемо вам всі наші маєтки, все госпо­дарство.

 

Хвицька: Не переконали? Не хочете! Там знаєте, як добре... Не треба нікого слухати, до школи можна не ходити. Обов'язків — ніяких! Не треба мити ані рук, ані вух. Не треба займатися фізкультурою.

 

Крутько:Ані тата, ані мами там нема, тож і слухати нікого не треба. Усі бігають табунами, брудні й чорні. Відрощують довгі хвости, куці роги. У пошані те чортенятко, яке найбільш ліниве — нічого не вміє...

Хвицька:То підете до пекла? Я з вас, знаєте, яких чортенят виховаю!

1Ангел: Не зваблюйте наших діток! Не підуть вони з вами! А якщо вам стало нудно то, краще пограйтеся з ними .

 

Крутько:  От зараз ми і перевіримо, які вони хороші, як гарно вони вчаться в школі. Ми задаватимемо їм питання, а вони, якщо це правильно, хай плескають в долоні, а якщо ні – голосно  кричать  «ні».

Питання

1.    Колобка з’їла лисиця?

2.    Святий Миколай приходить восени?

3.    Найбільша річка України – Уж?

4.    Україна – це Європа?

5.    Картина, на якій зображено природу – це портрет?

6.    Горобці відлітають на зиму у теплі краї.

7.    Коней перед далекою дорогою заправляють бензином.

8.    Карпати - це море.

9.    На Новий рік в кожній хаті прикрашають вербу

10.  Ваша  школа – найкраща?

 

Хвицька:   Справді, багато знають ваші діти.  Але ж це просто – лише так чи ні. А якщо ми їм завдання ускладнимо і загадуватимемо загадки, вони точно не впораються.

Загадки

Сніг  летить, мов  із відра.
Кажуть  всі, що це ... .

 

Його поряд хоч немає,
Та за ніс мене щипає.    (мороз)

 

Він летить до нас, як пух, одягає всіх в кожух,
Викликає радість, сміх. Його люблять, бо це - ... .(сніг)

 

Взимку з снігу народився, на подвір'ї поселився.
До морозів лютих звик  наш веселий  ... .(сніговик)

 

Зачепилася за стріху  дітворі малій на втіху
Водяна велика булька. Кажуть всі, що це - ... . (бурулька)

 

У святковій залі стоїть як картинка весела, зелена красуня — …(Ялинка)

 

Ой, зима все посріблила,світ весь ковдрою накрила.
З неба вже летять пушинки,всім відомо – це…(Сніжинки)

 

Крутько:  Ну що ж, ми програли, і мусимо знову самі повертатися додому, до пекла.

Хвицька:  А так  не  хочеться.

 

2Ангел:  Зачекайте, з  хвилини  на  хвилину ми  чекаєм  Святого  Миколая, залишайтесь  з  нами.  Він  знаєте  який  добрий,  для  всих  подарунки  принесе.

 

1Ангел:  До  того  ж  ви  не  такі  вже  й  капосні  та  злі. І  навіть  Дмитрика провчили.  Тепер  він  надовго  запам’ятає,  що  слід постійно  бути  вихованим  та  чемним.

 

2Ангел: А  наші  діти  поки  прискорять чарівні  хвилини  очікування  Святого Миколая.

                                       Танок «Тік – так».

Під  звуки  чарівної  музики  заходить  Святий  Миколай  з  ангелами

Крутько: Чую  кроки,  це напевно  вже  до  нас  завтав  Миколай.

Миколай: (входять Ангели,  які несуть великі мішки з подарунками) Тут ціль нашої дороги. Положіть ці мішки з подарунками, мої любі діти вже втомилися, дожидаючи нас. О, дуже погана дорога, а ще вітер, завірюха. Та й старий я вже дуже. Відкрийте, Ангели, свою книгу і прочитайте, що просять діти, зокрема Дмитрик  та  його  сестра – розумниця  Оленка. Чи варті вони на мої похвали і подарунки?

Хвицька:Так, святий Отче, ми залишились тобі сказати, що  всі діти, які тут зібралися - заслуговують на твою ласку. Всі, що записані у цій книзі,  мають отримати сьогодні подарунки.

Миколай: І ти тут вже, нечиста сило?

1Ангел: Святий  Миколаю,  прости  їх  сьогодні  на  честь  такого  великого  свята.  До  того ж  вони  розважали  дітей.

 

Миколай:  Ну  що ж,  тоді  хай  залишаються  та  допомагають  роздавати  подарунки  цим  вихованим  дітям.  До  того  ж, у них  буде  цілий  рік  попереду  навчитися  у  цих  дітей  бути  вихованими  та  чемними,  навчитись  дружити.

А  тепер  настав  вже  час  подарунки  всім  роздать.

 Подарунки

Миколай: Подарунки  всім  роздав?  Всіх  зі  святом  привітав?  Ну,  тоді  для  Миколая  гарну  пісню  заспіваєм.

 

                          Пісня «Миколай  крокує  до  нас»

Миколай:Погуляли ми чудово, але нам рушати час.

                   Та за рік обов'язково завітаємо до вас.

                   Ви ж, дивіться, будьте гарні, щоб слова не стали марні,

                   Не грішіть і не пустуйте. За своїм життям слідкуйте.Отож, любі діти,     нам пора прощатись. До зустрічі. Хай оберігає вас Господь!