сценарій випускного свята в початковій школі "Подорож у минуле"
Сценарій випускного свята для учнів початкової школи
Звучать фанфари
1-а ведуча: Слухайте! Слухайте!
2-а ведуча: І не кажіть, що ви не чули!
1-а ведуча: І не кажіть, що ви не бачили!
2-а ведуча: Сьогодні в нашій шкільній родині свято!
1-а ведуча: Свято? А з якої нагоди?
2-а ведуча: З нагоди закінчення початкової школи.
1-а ведуча: Ну що ж, тоді зустрічайте винуватців цієї події.
2-а ведуча: Злинь же, музико, в небо гучніше,
В добру пору лунай, в добрий час!
Вище голови! Йдіть веселіше,
Бо усі вже чекають на вас.
Музичний фон
В нашім класі – Лупащенко Олександра символ скромності й краси.
Любить все неординарне, мріє про життя безхмарне.
Кудрін Андрій Він характер крутий має, що сказати завжди знає.
Цей хлопчина не простак, на всі справи він мастак.
Тарасенко Маргаритка добра, ніжна, як хмаринка.
Щедра, щира і старанна, і працює непогано.
Справедлива, принципова, кожному знайдеться слово.
З нею в розвідку підеш – нізащо не пропадеш.
Здогадались хто ця перлина?
Так, звичайно, Бешлей Дарина.
Ілля Лясевич – хлопець показний. Танцюрист, спортсмен, артист.
До усього має хист.
Порядний, чесний і відкритий-
Цим усім він знаменитий.
Вальс
Даша: Добрий день, шановні друзі, раді вас вітати!
Всім бажаємо здоров'я й щастя повну хату!
Андрій: Ми прийшли вас привітати, про дитинство розказати.
Про життя наше щоденне, не святкове, повсякденне.
Ведуча. За чистим-чистим полем, за дрімучим-дрімучим лісом,
за далекою дорогою є чудове село Шевченківське ... В цьому селі є...
Даша: Оазис!
Ведуча. (радісно).Так-так! Оазис! Де буває тихо…
Даша: (з іронією). Інколи!
Ведуча. Весело...
Даша: Постійно!
Ведуча. Шумно...
Даша: Завжди!
Ведуча: ( до глядачів). Чи здогадалися ви, що це за місце?
Діти: (разом) Шевченківська початкова школа – сад!
Саша: Стоїть на горі будинок чудовий, і рідний він серцю, хоча і не новий.
Куди не поглянеш - тут всюди рідня, живе в цьому домі справжня сім'я!
Ілля: Ви із нами познайомтесь, зрозуміти не відмовтесь.
Наші думки поважайте, що не так-то вибачайте.
Діти. (по черзі). - Скромні!
- Привітні!
- Активні!
- Люб’язні!
- Артистичні!
- У нашому класі навчається 5 чарівних і чудових,
- Слухняних і неслухняних,
- Проте дуже симпатичних хлопців і дівчат!
- Ми встигаємо все:
- Читати книги,
- Отримувати «12» і «2»,
- Жартувати,
- Але ніколи не забуваємо про свої обов'язки!
—Веселий!
—Дружний!
—Пустотливий!
—Трішечки галасливий!
Ведуча: Але вже успішно засвоївший всі науки початкової школи.
Всі разом. 4 клас .
Пісня «Як же всім нам не радіти»
Учениця: А я чула, що сьогодні у нас останній урок...
Учень: Як то останній?!
Учениця: Ми прощатимемося з початковою школою.
Учень: От і добре! Я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться...
Учениця: А що ж далі?
Учень: Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.
Учениця: А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!
Учень: Щось мені вже не хочеться туди...
Учениця: Давайте краще у початковій школі залишимось, тут ми вже все знаємо, будемо всі відмінниками!
Учень: Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш...
Звучить «чарівна» музика. На сцені з'являється чарівник у мантії та з великим букварем під пахвою.
Чарівник: Хто тут згадував про повернення часу? Так-так, упізнаю... Це ж 4 й клас! То у вас сьогодні останній урок?
Учень: Пробачте, а ви хто такий?
Чарівник: Я — великий чарівник, охоронник книжкових багатств. А ще я можу повернути вас у минуле, щоб ви усе пригадали і не сумували. Ось бачите, у мене є чарівна книжка...
2-й учень: Та це ж букварик! Який же він чарівний?
Чарівник. Ще й який чарівний! Просто ви цього не знали. А якщо щиро вірити, то будь-яка річ може стати чарівною. То ви хочете помандрувати у минуле?
Діти: Так!
Чарівник. Тоді слухайте і запам'ятовуйте! Ви потрапите не у звичайне минуле, а у казкове, під назвою «Маленька країна», щоб пригадати все найцікавіше, що з вами сталося протягом останніх чотирьох років. У вас буде зовсім мало часу, але доведеться пройти випробування. А я буду за вами спостерігати. У добру путь!
Чарівник відкриває Букварик. Цокає годинник Лунає зворотний відлік часу (10,9,8...), потім звучить «чарівна» музика.
Дитина: Здається, ми вже перенеслись у минуле. А з чого все починалося? Ведуча: Давайте пригадаємо як все починалося. Увага на екран.
Презентація фото учнів
Даша: У день вересневий, як мрія, далекий,
Колись малюками прийшли ми до вас.
Хай линуть літа, наче в небі лелеки,
Здається, що вперше заходимо в клас.
Дзвоник
Дитина: Ой, мабуть, урок починається!
Дитина: Швиденько сідаймо по місцях!
Учитель. Доброго дня, любі діти!
-Привіт!
- Здоров!
- Добридень!
Учитель. Ви, мабуть, прийшли учитися?
Усі (разом). Так!
Учитель. А чого б ви хотіли навчитися?
Дитина: Я хочу навчитися розбирати і збирати свою машину.
Дитина: А я хочу бути тамадою на лялькових весіллях.
Дитина: А я буду лікарем! От навчуся всім уколи робити, тоді побачите!
Дитина: Та що ви кажете?! Треба учитися писати і читати, бо на роботу не візьмуть! Я навіть книгу приніс! Ось!
Учитель. Так-так! Що ж, я навчу вас і писати, й читати, і ще багато дечого, але спочатку вам потрібно стати справжніми учнями.
Ілля: А я знаю! Нам у школі щоб учитись, треба форму одягти.
Марго: Я взяла у мами туфлі. Макіяж зробила вправно.
Виглядати елегантно — головне для жінки правило.
Андрій: Я у татка взяв годинник й футболку з написом «Спартак»,
Щоб довести — час ціную і до спорту теж мастак.
Ілля: Ну а я приніс валізи і зимовий одяг свій.
Бо сюди прийшов учитись я на цілий довгий рік.
Учитель. Ой леле! Ну що ж, тоді правило друге. Щоб почуватися у школі впевнено, треба насамперед навчитися правильно збирати портфель.
Саша: Сумуватиму я дуже без улюблених ляльок.
Їх тому в портфель поклала і принесла на урок.
Їх на парту покладу, щоб учились до ладу.
Учитель: Ну, а що за хвостик там? Може, це гіпопотам?
Марго: Ні, то котик Леопольд. Будеш лізти — вкусить, от!
Учитель. Пам'ятайте, що навчання — шлях до світла, до пізнання.
Слухай, вчи, не грай, не спи — і розумним станеш ти.
Як задзвонить цей дзвінок - починається урок.
Даша: Та поступово ми звикали тримати ручки й олівці.
Вже нас контрольні не лякали, ми часто чули: «Молодці!»
Дитина: Ось і закінчився наш 1-й клас...
Чарівник. Поспішайте, любі діти! Ваш час швидко спливає!
Звук годинника. Потім лунає дзвоник.
Даша: Здається, ми вже у другому класі!
Ілля: А як же канікули?
Танок «Канікули»
Учитель: Ось, чуєте — вже пролунав дзвінок, запрошую вас, любі, на урок.
Хай про перші ваші кроки і круті стежинки
Нагадають нам сьогодні веселі смішинки.
Даша : В 7.00 борюсь зі сном, ліве око відкриваю,
Потім цілих п'ять хвилин правим оком я моргаю.
Час вставати. Ні, не буду! Краще в ліжку я побуду,
Ще полежу, потягнуся, потім мультик подивлюся...
Саша: Щодо спорту і до вправ — на зарядку мені начхать! В ліжку дриґаю ногами, потім кличу: «Мамо, мамо! Ти до мене поспішай, взуй мене і одягай!».
Марго: Вранці я не поспішаю, Ліжко я не застеляю, Надуваю губи:
-Нащо чистить зуби? Перед дзеркалом кривляюсь, Як вмиваюсь нашвидку — Бруд увесь на рушнику.
Андрій: У хаті в нас з недавніх пір
Завівся дуже дивний звір.
Живе собі і геть не йде,
Зовуть його: «не-знаю-де».
Учора, тільки я заснув,
Мої штани він проковтнув.
Та що там ті одні штанці!?
А кольорові олівці?
А мій улюблений блокнот,
А синій зошит мій для нот?
Хустинок п'ять, шкарпеток шість!
Та він мене вже скоро з'їсть!
Відстати я його просив,
Цукерки я йому носив, —
Усе дарма!
Прокинувсь — знов чогось нема!
Я за порядком стежить став,
В шухляду клав я олівці,
І вішав на стілець штанці...
Безладдя звів я нанівець — І звірові прийшов кінець!
Ілля: Юлько, будемо дружити? Буду твій портфель носити,
І додому проводжати, і від хлопців захищати!
— Добре, згода.
— То на здачу дай, перепишу задачу!
Даша: Ми, звісно, потроху дорослішали, а наші вчителі не покидали надію на те, що ми станемо учнями вчительської мрії.
Ведуча: До вашої уваги сценка «Мрії вчителя».
Музична сценка «Мрії вчителя»
Ведуча: Звісно, це все мрії, а насправді все відбувається ось так. Увага на екран.
Відеоролік
Дитина: І другий рік пролетів зовсім непомітно. Усі ми підросли, стали дорослими...
За сценою звучить голос чарівника.
Чарівник. Поспішайте, любі діти! Час спливає непомітно!
Звук годинника. Потім лунає дзвоник.
Ведуча: Ви у третьому класі...
Дзвоник знов для вас лунає
Й на уроки закликає.
Саша: Потроху ми дорослішали та вчилися хитрувати.
Мініатюра «У лікаря»
На сцені стоїть стіл, два стільці. До столу прикріплено напис «Кабінет лікаря». До краю сцени виходить Сергійко з портфелем, хапається за голову.
Сергійко. Що робити? Зараз буде контрольна робота з математики, а я нічогісінько не знаю, домашнього завдання не зробив. Як би мені уникнути того математичного лиха у вигляді контрольної? Вигадав! Піду до лікаря. Нехай він мені звільнення дасть.
Сергійко знімає з шиї шарф, обмотує ним голову. Потім проходить по сцені в один бік, потім в другий. Тим часом до столу сідає лікар у білому халаті. Сергійко підходить до столу.
Сергійко. Добрий день! Лікарю, можна до Вас?
Лікар. Добрий день! Будь ласка. Проходь, сідай. На що скаржимося, друже?
Сергійко: На контрольну. Ой! Тобто, я дуже погано почуваю себе.
Лікар: Де болить?
Сергійко: У грудях. Серце колотиться, як скажене. Мабуть, тиск високий, як у моєї бабусі. Погано чую та нічого не пам'ятаю, як мій дідусь.
Лікар:Температура є?
Сергійко: Є! Висока! Тредцять вісім і вісім.
Лікар: Ну, то не така вже й висока!
Сергійко: Ой! Піднімається! Все вища та вища. Вже сорок чотири та чотири!
Лікар: Дійсно, кепські справи.
Сергійко: Ось і я так гадаю, не можна мені на урок. Там контрольна з математики.
Лікар:Чому?
Сергійко: Я нічого не пам'ятаю. Мені тільки довідочка потрібна. Про звільнення.
Лікар: Кому ж я її дам?
Сергійко: Та я ж хворий! Ви що, забули?
Лікар: Назви хоча б своє ім’я.
Сергійко: Забув. Я ж Вам кажу, що дуже-дуже хворий.
Лікар: Ну, добре. Відкрий рота. Скажи: «А-а-арифметика!»
Сергійко: А-а-
Лікар: Все зрозуміло. Тяжкий випадок. Доведеться два тижні вдома просидіти.
Сергійко: (зраділо) Вдома?
Лікар: Так. З усіх ознак маємо унікальний випадок -- перевтомлення наукою. Треба частіше бувати на свіжому повітрі, гуляти. Можна відпочивати із книгою на дивані, дивитися телевізор. Але жодних уроків! Забороняю! А насамперед - з математики.
Сергійко:А з англійської можна?
Лікар: (замахав руками) Ні!
Сергійко: А з природознавства?
Лікар: У жодному випадку!
Сергійко: А з української?
Лікар: (категорично). Жодної вправи!
Сергійко: (розмотує зі своєї голови шарф). А на комп'ютері погратися?
Лікар: А хіба я не сказала? Обов'язково! Два рази на день: три години зранку та по обіді ще три години, якщо на вулиці дощ й у футбола ніде поганяти, то тоді й увечері ще три години.
Сергійко: (зраділо підскакує зі стільця). Дуже дякую, лікаре!
Лікар: Нема за що. Бувай здоровий, Андрійко Кудрін. Можеш іти.
Сергійко: Як іти? А довідка?
Лікар: Яка?
Сергійко: Звільнення від школи.
Лікар: А як же я можу її тобі дати? На чиє ім'я я її випишу, якщо ти своє ім'я забув?
Сергійко: (знову сідає). Ой! Здається, починаю пригадувати. Мене звуть Андрійко. Прізвище Кудрін.
Лікар: Дуже добре. Тепер пригадай, у якому класі ти вчишся. У першому?
Сергійко: Що Ви, лікарю! Хіба ж я малий? Я в четвертому вчуся,
Лікар: Це у тому четвертому, у якому зараз контрольна з математики буде?
Сергійко: Точнісінько! Звідкіля Ви знаєте?
Лікар: Розклад уроків на стіні біля кабінету висить. Тим більше, що в 4 почалася епідемія на запалення хитрощів.
Сергійко: Яке запалення?
Лікар:Не лякайся, з віком минеться. Але як згадуватимеш, довго сміятися будеш. А зараз, якщо пам'ять до тебе повернулася, прямуй до класу. Ось-ось дзвінок буде.
Ведуча: Як ви розумієте, після таких хитрощів доводилося вживати радикальних мір: виховну годину.
Сценка «Сучасний урок»
Лунає дзвоник.
- Доброго дня, діти. Сідайте. Сьогодні нам треба поговорити про навчання, узгодити деякі питання.
Музика (дитина заходить і сідає)
- Саша, перепрошую, в чому ти сьогодні прийшла до школи? Музика
- Минулого тижня учні здавали гроші на зошити. Даша, твої батьки знають про це? Музика
- Ілля, ти знову списав контрольну з математики. Тобі не соромно?
- Ну, а Марго у нас молодець. За останній тиждень жодної поганої оцінки.
Марго: Бо дідусь пообіцяв навчити мене керувати автомобілем.
-Яким?
Марго: Ось таким! Музика
-Ілля? Ти чому такий замріяний? Музика
-Даша! Анна Ігорівна скаржилася, що ви не здали зошити з англійської мови.
-Марго, чому ти вчора пішла з групи подовженого дня не доробивши уроки?
-Діти, що вам заважає вчитися? Що вам ще потрібно?
-Діти, ви хоч розумієте, що думають вчителі, дивлячись на вас?
-А ось Андрій молодець. Написав контрольну з математики краще всіх!
-Директор школи цікавиться, чим ви займаєтесь на уроці?
-Зараз у ваших головах має бути одне навчання, а у вас там що?
-Ілля, Зоя Володимирівна скаржилася, що ти погано поводив себе на уроці. Що треба зробити? Музика А чого ти смієшся, тебе не лякають твої оцінки? Музика
-Сашо, чому ти знову сидиш з телефоном? Швиденько його ховай!
-Даша, а ти чого смієшся? У тебе проблема з фізкультурою!
-Взагалі, мої шановні, вчителі на вас дуже жаліються. Про що ви думаєте?
-На цьому наша година спілкування закінчена. До побачення. Дзвоник
Чарівник. Діти, не гайте часу! Він майже закінчився!
Лунає дзвінок
Ведуча: Ось четвертий дзвінок вас в дорогу покликав.
І весело, й сумно усім водночас.
І як не хитруй, ви вже стали великі,
Всі перейшли у 4-й ви клас.
І ось, нарешті, після стількох зусиль, чотирьох років навчання та виховання – момент істини. Суд над учнями 4 класу.
«Суд над 4 класом»
Ведуча: Встати! Суд іде! (Всі в залі встають, заходить суддя й проголошує)
Суддя: Слухається справа 4 класу з обвинувачення в тяжких злочинах! В засіданні приймають участь:
Суддя - Солонько Олександра
Захисник – Салтикова Вікторія
Обвинувач – Назаренко Валерія
Свідок – Ніколайчук Діана
Підсудні – учні 4 класу
Слово надається обвинувачу!
Обвинувач: Шановний пане суддя, всі присутні! Подивіться на підсудних! Всім своїм життям – і суспільним, і особистим – протягом чотирьох років вони ганьбили звання школяра! В той час, коли всі діти грали на комп’ютерах, танцювали на святах, ганяли на велосипедах чи у футбол, вони ….. учились!!!
Суддя: Обвинувач, у вас свідок є?
Свідок: Через таких, як ви, нами зацікавились представники закону та адміністрація школи. Не було б вас, таких гарних, розумних, ми жили б спокійно!
Обвинувач: У чому їх злочин? Нехай вони самі відповідають!
Суддя: Підсудний Лясевич Ілля (встає), чи визнаєте ви себе винним у тому, що за чотири роки не отримали жодної двійки? (Відповідає) Сідайте.
Підсудна Тарасенко Маргарита, чи визнаєте ви себе винною в тому, що за цей час жодного разу не спізнились на уроки?
Підсудна Лупащенко Олександра, чи визнаєте ви себе винною в тому, що не ходили під час уроку до їдальні попити води?
Підсудний Кудрін Андрій, чи визнаєте ви себе винним в тому, що вели здоровий спосіб життя?
Підсудна Бешлей Дар’я, чи визнаєте ви себе винною в тому, що жодного разу не прийшли до школи з невивченими уроками? (Відповідає) Сідайте.
Обвинувач: Шановні, чи потрібні ще якісь слова? Здається, тут все зрозуміло і я потребую найсуворішого покарання!
Суддя: Слово захисту.
Захисник: Я хочу сказати, що треба надати їм останній шанс виправитись. Нехай продовжують навчання і, може нарешті, зрозуміють, що життя прикрашають не тільки праця і навчання.
Суддя: Спасибі захисту. Для оголошення вироку прошу всіх встати!
Підсудні Лясевич Ілля , Тарасенко Маргарита , Лупащенко Олександра , Кудрін Андрій, Бешлей Дар’я присуджуються до прощання з початковою школою та п’яти рокам навчання у середній школі. Вирок остаточний, обговоренню не підлягає!
Ведуча: Всім встати, суд удаляється.
Суд виходить.
Пісня «Круто ти попал»
Саша: Чотири роки дружно працювали,
Контрольні й тести гарно всі складали,
Навчились за собою прибирати,
І не смітити, й меблів не ламати.
Ілля: Було усяке серед нас: той у школі звик шуміти,
Той вірша не хотів вчити, той запізнювався в клас.
Марго: Останнє нині в нас побачення, нам сумно розлучатись з вами,
І просимо у вас пробачення ми найщирішими словами.
Андрій: Пустували не раз і не два, і уроки зривати уміли,
В Вас боліла від нас голова, а ви все одно нас любили.
Даша: І ту любов, що віддавали, серця дитячі зігріва,
За все ми вдячні Вам без ліку. Спасибі ніжне і велике.
Ведуча: А зараз подарунок від 4 класу всім вчителям нашої школи. Увага на екран.
Відеоролік
Ведуча: А зараз запрошуємо для привітання випускників директора Ірину Борисівну.
Виступ директора
Ведуча: Діти, всі ці роки з вами поряд були ваші батьки, які завжди підтримували та допомагали вам у навчанні. Вони також хочуть привітати вас.
Виступ батьків
Даша: У нас усіх прощальний настрій,
Ми схвильовані украй.
Скажем разом:
«Старша школо, здрастуй!
Початкова школо, прощавай!»
Танок «Опа, 5 клас»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку