Єкскурсія "Єкскурсія історичними пам'ятками селища Борівське Луганської області"

Екскурсія історичними пам'ятками селища Борівське Луганської області.

«Чим краще ми будемо знати минуле, тим легше, тим більш глибоко і радісно зрозуміємо значення сучасного». У цих словах -  глибоке значення. Кожний народ має своє минуле, сьогодення та майбутнє. Будь-яке минуле готує собою сьогодення,  є неминучим кроком до нього. У всякому сьогоденні зберігаються риси минулого.

Борівське – це селище, яке має більш ніж 370 річну історію. Наші пращури – донські козаки подарували нам самобутню культуру, мову, традиції. Наша земля виростила та виховала не одне покоління видатних людей. Ми, члени гуртка «Подвиг», пропонуємо провести одноденну пішохідну екскурсію по селищу Борівське, з метою ознайомлення з видатними місцями нашої малої Батьківщини.

ІІ. Довідкові дані про екскурсійний маршрут: тематика, перелік населених пунктів та екскурсійних об’єктів в них, на який вік учасників розрахований маршрут, сезонність,  вид транспорту чи способу пересування, відстань.

Селище Борівське будо засновано на лівому березі Сіверського Дінця в середині XVII століття для захисту південних кордонів Російської держави від набігів  Кримського ханства. Одна з перших згадок про Борівське зустрічається у грамоті війська донського від 1672 року, де юридично оформлюється право його засновників «городок устроить и жить, как иные наши городки». Існує декілька версій походження назви «Борівське». Ми притримуємось версії, що вона походить назви річки Борова, притоки Сіверського Дінця. Спочатку називалось Борівським перевозом, потім станиця, містечко. З 1835 року село входить до Старобільського уїзду Харківської губернії, а з 1917-1977 рр. в Лисичанський район, в 1978-1989 рр. Попаснянський район Луганської області, з 1989 року відноситься до міста Сєвєродонецька. На території селища проживає майже 6 тис. чоловік.

 Тема екскурсії: «Моя маленька Батьківщина» включає в себе відвідування таких об’єктів:

1. «Пам’ятник воїнам-визволителям» - біля селищної ради.
2. Будинок культури
3. Братська могила та пам’ятник невідомому солдату
4. Озеро Піщане
5. Храм Святого Миколая
6. Музей «Історії селища Борівське»
7. Пам’ятник-меморіал мешканцям селища Борівське, загиблим під час Великоі Відчизняної Війни
8. Могилу воїнів 279-стрілкової дивізії перепохованих на місцевому кладовищі.

Екскурсія розрахована для учнів середньої та старшої школи. Краще її проводити під час сприятливих погодних умов: весною, влітку чи восени. Борівське знаходиться в 15 км. від міста Сєвєродонецька, до нього можна доїхати маршрутним таксі кожні 15 хвилин. Зупинка – вул. Червона (центр)

ІІІ. Схема маршруту.

IV. Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті.

1. Пам’ятник воїнам-визволителям біля селищної ради.

У 1975 році біля Борівської селищної ради, по вул. Червоних партизан , відкрито пам'ятний знак на честь 78 -й стрілкою дивізії (скульптор Орлов В.E. ). Із цегли викладена ; стіна, пофарбована в чорний колір і спирається на сріблястий п'єдестал. На чорному тлі виразно виглядає бетонна дошка з барельєфом бронзового кольору. У центрі барельєфа особа солдата з сумними очима – збірний образ захисників селища Борівське. Видна його рука , яка обіймає жінку. Образ жінки - матері виконаний в профіль. Праворуч напис:       «1 лютого 1943 воїнами 78 -ї стрілецької дивізії звільнено селище Борівське від німецько - фашистських загарбників».

2. Будинок культури.

Будинок культури був побудований у 60х роках ХХ ст.. Він є центром культурного життя селища, тут проводяться святкові концерти, конкурси, дискотеки для молоді. На базі БК створений фольклорний ансамбль, який зберігає і розповсюджує оригінальні пісні с. Борівське, які там можна прослухати.

3. Братська могила та пам’ятник Невідомому солдату.

У селищі Борівське по вул. Червоній розташована братська могила радянських воїнів , на якій в 1957 році встановлено пам'ятник , присвячений подвигу воїнів 38 -ї, 59 -ї гвардійських, 78 -ї, 259 -ї, 266 -ї, 279 -ї стрілецьких дивізій , 2-го спеціального полку службових собак , 44 -ї окремої інженерно-саперної бригади спецпризначення , 1 -й , 5 -й , 6 -й окремих штрафних рот 3 -ї гвардійської армії , 259 -го окремого батальйону зв'язку 37 -ї армії. На високому

п'єдесталі (нижня частина нагадує парапет ) вилиті в бетоні 202 прізвища загиблих, але захоронено там більш ніж 800 людей. На фасаді постаменту , на тлі червоного прапора - напис: «Вічна пам'ять героям , полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини». І все це завершує бетонна скульптура , пофарбована під бронзу. Солдат в шинелі притримує великий вінок правою рукою. Вінок з лавра і дубового листя - символ безсмертя. Встановлено 443 нових імені. І досі на День Перемоги сюди приїздять родичі воїнів-визволителів, щоб вшанувати пам’ять загиблих близьких їм людей.

4. Озеро Піщане

Історичні землі Борівського хтось образно назвав Луганською Карелією.  Чому так ? Можливо, від того, що, побувавши в озерному краї Півночі, несподівано виявив буквально в п'ятнадцяти хвилинах їзди від Сєвєродонецька заповідний озерний край.

Якщо запитати простодушного борівчанина на прізвище Непомнящий: «Як називається озеро, недалеко від церкви ? », то він може так і відповісти: «Ну, дик як, Царковная ... ( óзіра ) ...» Адже озеро поблизу церкви Св. Миколая називається Піщане або « Пішшаное » по- борівчанськи . Про що не слід забувати , особливо в Борівському . Але поки, слава Богу, іронічно введений персонаж, як і його прізвище, серед корінних борівчан не існує.

 У назві Піщане відображені властивості дна і берегів озера.

5. Храм Святителя Миколая.

Храм Св. Миколая був освячений у 1884 році Архієпископом Інокентієм (Борисовим). Будували його близько 10 років всім селом. Кожне подвір’я на протязі року  повинно було відробити на будівництві храму. Каміння для будівництва привозили з району Волчеяровки. Самі виготовляли цеглу та обпалювали високоякісне вапно. Підсобні роботи на будівництві також виконувались мешканцями селища. Архітектурна будова виконана в романському стилі.

З розповіді отця Валентина стало відомо, що даних про історію виникнення храму збереглося зовсім мало, тому що в 1932 році храм був закритий і весь архів було спалено разом із церковними книгами, багатьма іконами та начинням. Деякі ікони були сховані та збережені мешканцями селища. Одна з таких ікон є зараз у храмі Святителя Миколая. Храм після цього стали використовувати як клуб. В цей час був знятий дзвін, і його доля невідома досі. Але ж купол залишався цілим.

Під час Великої Вітчизняної війни, коли в селищі хазяйнували фашисти, вони зганяли в церкву молодь, яку потім відправляли до Німеччини. Під час обстрілу Борівського з Білої гори снаряд поцілив у купол і зруйнував одну із його колон. Так як він був у аварійному стані, його довелось розібрати, щоб він не зруйнував усю будову храму. Потім купол відтворили, але це тепер імітація того первинного. 

В храмі Святителя Миколая є чудотворна ікона Божої Матері Скоропослушниці. Прихожани помітили, що вже 10 років ця ікона оновлюється. Поступово освітлюється обличчя,  в очах з’явились зірочки, як у живої людини. Люди вірять в те, що ця ікона допомагає людям, зцілює їх від хвороб.

Щонеділі та у всі свята храм не залишається порожнім. Завжди багато бажаючих відвідати святиню, помолитися, поставити свічки, послухати священика, помилуватися храмом всередині й зовні. До речі, церкву можна побачити з усіх куточків селища, і в усіх куточках селища чути святкові дзвони.

6. Музей «Історії селища Борівське»

Музей СЗШ № 19 було відкрито 9 травня 1985 року, до 40-річчя звільнення СРСР від німецько-фашистських загарбників. На відкритті музею були присутні родичі воїнів, що загинули звільняючи Борівське, воїни – визволителі.        

У 1992 році музей було закрито, він  відновив свою роботу в 1995 році в новому приміщенні. Тепер музей розташований у приміщенні 52,54 кв. м.. Музей складається з 8 експозицій, у ньому працює 8 екскурсоводів. Серцевиною музею є його актів, від злагодженої роботи якого залежить поповнення фондів музей, і оновлення експозиції, і нові цікаві екскурсії. На базі музею працює гурток «Подвиг». Дві групи (молодша й старша) по вісім екскурсоводів музею постійно проводить різні за темами та змістом екскурсії для учнів школи, а саме: «Наші земляки – Герої Великої Вітчизняної війни», «Підпільно-партизанський рух», «Молода гвардія», «Звільнення міста, України» тощо. Члени гуртка «Подвиг» стали переможцями в міській та лауреатами в обласній краєзнавчій експедиції «Краса та біль України» (2 місце, робота «Остарбайтери»); посіяли 1 місце в міському конкурсі «Історія міст та сіл України». Екскурсії проводяться як для учнів і вчителів школи, так і для дорослих, ветеранів, громадськості селища, гостей, учнів з інших шкіл. В музеї проводяться зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і праці, уроки історії, правознавства, української словесності і інші заходи. Учні 5-11 класів беруть участь у пошуковій роботі, яка дозволяє їм поглибити свої знання, доторкнутися до «живої історії», а найголовніше – рости патріотами своєї держави, для яких небайдуже її минуле і майбутнє.

Перша експозиція присвячена історії заснування селища, основним заняттям жителів селища. Тут знаходиться посуд, меблі, вишивки, одяг, знаряддя праці наших предків. У нашому музеї є залишки глиняного посуду й знаряддя праці, що знайдені в районі озера Зановське і відносяться до періоду неоліту. На стенді представлений матеріал про  учасників революційних подій у нашому краї.

Друга експозиція присвячена подіям Другої світової війни в нашому краї.

На стендах фотографії воїнів 279 стрілецької дивізії, що підтримували оборону нашого селища. Також фотографії, листи, нагороди жителів селища, які брали участь у війні. Окремий стенд присвячений Героєві Радянського Союзу Агафонову Олексієві Івановичу, танковому екіпажу братів Попових, на ньому — матеріал про учасницю партизанського Попаснянського загону Кіру Петрівну Дєдову та фотографії, листи, бойовий шлях 78-й Стрілковій дивізії.

Третя експозиція була відкрита в 2000 році, в переддень 55-річниці звільнення СРСР від німецько-фашистських загарбників. Її назвали «Стіна Пам’яті». На стендах розміщені фотографії, листи, повідомлення про загибель, вдячні листи учасників тієї жахливої війни. На знімках і зовсім молоді люди, і вже побілені сивиною люди похилого віку. У 1983 році в Борівське приїжджали визволителі нашого селища — воїни 78 Запорізької дивізії. На стендах багато фотографій з цієї зустрічі. Книга про жителів Борівського, вивезених у Німеччину в роки війни. У написанні книги брали участь учні школи.

Наступна експозиція присвячена історії розвитку сільського господарства у нашому селищі. Тут розміщені фотографії першого голови колгоспу «Червоний партизан», колгоспників, їхніх будинків. У 1956 році колгосп був реорганізований у радгосп «Лісова дача». У музеї є фотографії і нагороди передовиків, матеріал про кращих людей радгоспу.

Історія розвитку освіти висвітлена на стендах наступної експозиції: Фотографії шкіл з к. ХІХ ст.. до сьогоднішнього дня, фотографії та матеріали педагогічних колективів з післявоєнного часу і до сьогодення.

Матеріали про афганську війну розташовані на наступній експозиції.  Там знаходяться особисті речі, фотографії воїнів-афганців, армійський альбом Позднякова Геннадія, який загинув в Афганістані. На його честь у нашій школі встановлено меморіальну дошку.

Історії розвитку охорони здоров’я  в селищі Борівське присвячені наступні стенди. Там розміщені фотографії і матеріали про медиків нашої лікарні. На стендах є фотографії колишніх випускників школи, що зв’язали своє життя з медициною.

Стенд «Людина – наше багатство» присвячений видатним людям селища. Серед жителів нашого селища є учасниця Олімпіади в Мюнхені Ніна Михайлівна Моргунова, академік Юрій Євгенович Хохлов, почесний працівник вугільної промисловості Нехороший Іван Харитонович викладачі вищих навчальних закладів, підприємці, робітники ПАТ «Азот».

Музей працює постійно, поповнюється експонатами.

В експозиції музею військова форма часів війни, листи з фронту (трикутники), спогади ветеранів, фотографії, предмети побуту, залишки предметів Великої Вітчизняної війни. Постійно поповнюється бібліотека пам’яті; це книги, даровані музею ветеранами війни, нашими односельцями, випускниками нашої школи. Музей відвідують гості школи і селища.

За матеріалами нашого краєзнавчого музею видано довідник «Видатні особи селища Борівське, Луганщини»  (укладачі Агафонов О.Й., Поздняков І.Ф., Скурідіна Н.І.) і книга «Діти війни» (укладачі Агафонов О. Й., Скурідіна Н. І.).

Щорічно екскурсоводи проводять близько 50 екскурсій, музей відвідують до 1000 чоловік. У 2005 році наш музей відвідав Доктор Марк Лепніц зі штату Техас США, який із захопленням зазначив: «Ця колекція показує реальне життя чудової країни і людей, які в ній живуть».

7. Пам’ятник-меморіал  мешканцям селища Борівське, загиблим під час Великої Вітчизняної Війни.

У 1995 р. біля борівської школи на рік 50 -річчя Великої Перемоги було споруджено пам'ятник -меморіал загиблим землякам. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися 1150 жителів селища. З них 561 людина віддала життя за свободу , честь і незалежність нашої Вітчизни.

На бетонній основі розташовані сім плит: перша - з бронзовим портретом - барельєфом Героя Радянського Союзу Агафонова Олексія Івановича , п'ять - з прізвищами земляків , полеглих на фронтах Великої Вітчизняної. На останній плиті зображений факел - символ Вічного вогню. Поруч розташовується невелика плита з білого мармуру, яка належить окремому солдату. Під

кутом від цього меморіалу , розташована плита з написом: «Вічна пам'ять полеглим землякам 1941 - 1945», а ліворуч на панелі - силует жінки: невтішної вдови або скорботної матері, вилитий з особливо міцного гіпсу. Її обличчя виражає безвихідне горе і в той же час незломлену духовну силу радянської жінки.

8. Могила воїнів 279-ї стрілецької дивізії, перепохованих на місцевому кладовищі

У 2007 р. на цивільному кладовищі п. Борівське проведено перепоховання 12 воїнів 279 -ї стрілецької дивізії. Їх імена увічнені. Мешканці селища з повагою і любов’ю доглядають за могилою воїнів.

Довідкова інформація.

Екскурсію можна замовити подзвонивши до школи селища Борівське за номером 9-98-65. Проводяться екскурсії у будні дні з 8:00 до 15:00. Так як більшість об’єктів знаходяться на відкритій місцевості, доступ до них можливий завжди. Шкільний музей організовує екскурсії за замовленням. Пообідати можна у шкільній їдальні, а також у теплий період року організувати обід біля озер Піщане або Зимовне.

Транспорт рухається з Борівського до Сєверодонецька через кожні 15 хвилин, з 5:30 до 20:00.

Література:

1. "Історія міст і сіл Української РСР Ворошиловградська область", 1976.
2. Фонди краєзнавчого музею Борівської ЗОШ № 19, м. Сєвєродонецьк, фотоальбом з особистих архівів.
3. Агафонов Олександр, Поздняков Іван, Скурідіна Ніна. Борівське (короткий історичний нарис про людей та справи для жителів і гостей селища). 3-е видання. Сєверодонецьк 2009.
4. «Береги фронтової слави», збірник про подвиги визволителів Сєвєродонецько-Лисичанського регіону у роки Великої Вітчизняної війни, під редакцією Полніцької Л. Б.
5. Розповідь настоятеля храму Святителя Миколая отця Валентина.
6. Место божьей благодати. Сєвєродонецькі вісті. 17 квітня 2009р. №31
7. О. Шатух «Озера Боровского края», газета «Мой город» 26 травня 2011 року.
8. Вихрова Т. В. «Наш край в составе Слободской Украины» (краеведческие записки Луганского областного краеведческого музея), выпуск 1, Луганск, 1993 год.
9. Сборник Далевско-Гринчевские чтения. Луганск, 1993 год.