Культорологічний проект- бережіть духовність

Бережіть собори власних душ . Їх легко втратити і важко відшукати . Їх недостатньо просто пам’ятати , Ними потрібно жити і чимдуж Любити їх , як любить матінку дитина . Вони ж історія , ми виросли на їх очах . Вогонь в серцях у нас і на їх свічах . Вони – то вселюдська домівка , дорога хатина , Церкви , собори , храми – то шедеври , І кожен їхній найдрібніший штрих Зберіг тепло людського дотику й притих , Й тепер ми час від часу вловлюєм минулих літ маневри . Церкви – то міст між майбуттям й минулим , Єдиний вид зв’язку всіх поколінь , Що витримав вагу людських молінь , Й такий близький із виглядом понурим . Мостищино ! І твоє серце б’ється в багатьох церквах , В них велич і чарівність дивовижна , Їхня краса безмежна , вишукана , пишна . Вони її не втратили в віках . Келюх Ганна

Собори – єдність поколінь , моральність минулого і сучасного , історична пам’ять народу , яка не має права на загибиль . Собори – символи людського духу, чистоти , моральності . Це добро , краса , духовність .

Побудований : 1550 р. Архітектор : Бартоломій з Рогатина Стиль : романо-готичний. Маляр : Юліан Кричковський Освячено :8 січня 1604 р. єпископом  Матеєм Пстроконським. Храм має 5 вівтарів.  Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем . 2 каплиці - Св. Анни і Христа Розп'ятого. 

В 1648 р. сюди добираються повсталі козаки - і плюндрують святиню. Лише через 10 років храм знову освятить єпископ Андрій Тшебицький. В 1722р. з'являються ще два вівтарі. Відновлення костелу мало місце в 1902-1904 та 1913-1919рр. Храм не закрили навіть після Другої світової війни. В кінці 1970-х з костелу забрали неоготичний головний вівтар, змість нього деякий час був вівтар зі Старого Cамбору. Останнім часом його замінили на вівтар з перетвореного на церкву костелу в Мильчицях.

Костел Св. Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги Побудований : 1404 р . Архітектор : Габріель-Міхал Май Стиль : готичний Маляр Юліан Крупський , Міхал Лещинський .

Колись це був домініканський кляштор, заснований королем Владиславом Ягайлом ще в 1404 р. При чому не на пустому місці заснував монарх обитель - костел св. Катерини Олександрійської виник в Мостиськах ще в 1343 році! (Ця інформація з історії костелу, що висить в самому костелі, а от книга "Парафії, костели та каплиці Львівської області, Том І" не така категорична з датами: вона лише згадує, що храм вважався дуже старим вже в 1603 році. В XVII столітті кляштор славився своєю "чудотворною" іконою Марії Сніжної. Десь на початку цього ж століття домініканці ремонтують та оновлюють святиню. В 1631р. в храмі розмістили реліквії святих, які передали в дарунок домініканці з Кракова, а в 1633 р. головний вівтар було прикрашено образом св. Катерини. В 1705 році споруду перебудували брати-домініканці. Звідки їм було знати, що аж занадто прогресивний (і, до речі, молодець, що прогресивний!) автрійський цісар Йосип ІІ в 1788 р. скасує орден домініканців на теренах своєї держави. Монастир перетворився спочатку на військові казарми, а пізніше став в'язницею. При цьому сам храм стояв в ті роки закритим, аж поки не почав кар'єру складу сіна. В 1858 р. місто викупило в уряду і приміщення колишніх келій, і сам храм - і влаштувало у комплексі школу і податкову. В 1862р. було створено комітет зі справи реставрації костелу, а в 1880 р. завдяки старанням громади святиню знову повернули мостиським римо-католикам. Ксьондзом на той час був Роман Стояловський. А вже через рік, в 1881р., завдяки старанням отця Бернарда Любеньського редемптористи віденської провінції викупили монастирські будівлі. 13 травня 1883 р. отець Антоні Єдек правив в храмі першу месу після довгої перерви. Так розпочалася діяльність редемптористів у Мостиськах.

Новий храм почали будувати у 1898 році зусиллями мостиського препозита Альфреда Бялогловського та професора теології Івана Лабуди, уродженця Мостиськів. У вересні 1900 року новозбудований храм освятив Перемишльський єпископ Йосип Пельчар. Тоді ж було споруджено головний бароковий вівтар Св. Архангела Михаїла. У 1907 році в костелі встановили бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса Під час бойових дій Першої світової костел зазнав ушкоджень. Після її закінчення у 20-х роках ХХ століття храм передали сестрам-юзефіткам. Вони заклали в Закостеллі монастир і відкрили виховний заклад для дітей. Монастир разом з храмом закрито у 1948 році і повернуто віруючим у 1989 році. 

Бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса

Вигляд в середині костелу

На виїзді з Мостиськ у бік Львова знаходиться старе польське кладовище. Цвинтар примітний, передусім, тим, що тут знаходяться 4 каплички-склепи. Одна з них, споруджена у 1883 році, сьогодні використовується місцевими римо-католиками для богослужінь. 

У 1636 році в центрі Мостиськів збудовано філіальну каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. В період правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, а у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні у храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а в період незалежності колишній костел, а сьогодні - церкву Св. Покрови, передано української автокефальної. Зараз триває ремонт храму і покриття його полоченою бляхою...

У 1604 року власник містечка Гербурт видав дозвіл на будівництво церкви, яку було збудовано у 1611 році і освячено під титулом Св. Юрія. При церкві існувало братство, яким опікувалася Анна Могилянка - донька молдавського господаря Єремії Могили. Наданий нею у 1631 році привілей підтвердив у 1691 році польський король Ян ІІІ Собєський. Нову дерев'яну церкву на тому ж місці спорудили у 1735 році. Вона була безверхою, складалася з трьох зрубів та мала невеликі бокові апсиди при вівтарній частині. Значно ушкоджена у роки Першої світової війни, вона була відреставрована у 1920-роках. Але Другу світову пережити храму не вдалося. У 1991 році на її місці зведено нову муровану греко-католицьку церкву Св. Юрія.

Всупереч канонам, храм знаходиться не на узвишші, а навпаки, до нього прийдеться спускатися у долину річки. Перша церква на цьому місці була вже у 1600 році. Вона згадується у документів Яна Щесного Гербурта, власника замків у Добромилі і Кудринцях. У 1669 році парафія отримала ерекційний акт від польського короля Яна Казимира. Її права також були підтверджені королем Михайлом у 1671 році та воєводою волинським і старостою мостиським Яном Яблоновським у 1696 році.  Сьогоднішня Вознесенська церква була збудована у 1722 році. Свідченням того є добре збережений надпис на наличнику західних дверей. Храм тризрубний, одноверхий. Наву покриває чотирьохсхилий наметовий дах, увінчаний восьмигранним ліхтариком з маківкою. Церкву радянська влада закрила у середині 50-х років минулого століття. Храм повернули віруючим у 1989 році. 

Нова церква на Заваді  : Церква Миколая Чарнецького

Храм вознесіння Господнього в Мостиськах