Мета: ознайомити учнів із процесом виникнення східнослов’янської писемності та розвитком української мови, з’ясувати значення заснування шкіл, проаналізувати основні здобутки давньоруської культури кінця Х — першої половини ХІ ст.; розвивати в учнів уміння робити певні висновки; формувати естетичні смаки учнів, потребу в збереженні культурних пам'яток минулого.
Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:здобувати та використовувати знання про розвиток культури Русі у визначений період;пояснювати поняття «кирилиця», «фреска», «мозаїка», «графіті», «ікона», «билина», «ініціал»;розпізнавати найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва;давати характеристику пам’яткам культури зазначеної доби.
Виникнення східнослов’янської писемності та розвиток української мови. Школи. Поява власної писемності мала надзвичайно важливе значення для розвитку східнослов’янської спільноти. Східні слов’яни мали власну писемність, або «руські письмена». Після запровадження християнства в Русі-Україні поширилася винайдена учнями братів-просвітителів Кирила і Мефодія абетка — кирилиця. Вона стала однією з двох абеток староцерковнослов’янської (або старослов’янської) мови, яка витіснила з ужитку давнішу живу народну мову. Святі Кирило і Мефодій
Найважливішою характеристикою становлення будь-якого народу є формування власної мови. Мовознавці вважають, що наприкінці III ст. до н. е. - на початку I ст. н. е. в слов’янському середовищі відбувалося поступове формування західнослов’янської і східнослов’янської мовних територій. На Півдні в VI - VII ст. почали увиразнюватися ознаки майбутньої української мови. Зокрема, тут стали використовувати в мові «м’який» г. Численні археологічні знахідки свідчать про широке поширення писемності серед різних верств населення Русі. Понад 400 написів знайдено на стінах Софійського собору в Києві. На одній зі стін собору вирізьблено абетку з 27 літер: 23 грецьких і чотирьох слов’янських - б, ж, ш, щ. Графіті зі стін Софійського собору
За часів правління Володимира в Києві для дітей князів і бояр було відкрито першу школу. За повідомленням літописця, князь Ярослав Мудрий заснував школу, де навчалося 300 дітей старост і священників. Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика (ораторське мистецтво) і граматика. Вивчали в Русі-Україні й іноземні мови. Кількома мовами володів Ярослав Мудрий, а його син Всеволод опанував п’ять іноземних мов.
Краще зрозуміти духовне життя східних слов’ян допомагає усна народна та музична творчість доби Русі-України. Усна народна творчість цього періоду надзвичайно різноманітна: билини, перекази, пісні, загадки, прислів’я, приказки, казки. Билина - пісня-сказання про знаменні події з життя народу і героїчні подвиги богатирів. У билинах оспівувалися воєнні перемоги київських князів і їхніх дружин. До найдавніших належить група билин про князя Володимира Красне Сонечко, який разом із богатирями Іллею Муромцем, Альошею Поповичем та Добринею Микитичем захищав Русь-Україну. Билини мали реальну історичну основу, прототипами їх героїв могли бути справжні історичні персонажі.
Найдавнішими серед східнослов’янських народних пісень є обрядові, які виникли ще в дохристиянські часи. Загадки, прислів’я та приказки відображають життєвий досвід і мудрість народу. До часів Русі-України належить виникнення казок про Змія Горинича, Кирила Кожум’яку, Вернигору, Котигорошка та багато інших. У них люди висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду.
Розвиток архітектури й образотворчого мистецтва. Археологічні та літописні знахідки свідчать про високий рівень розвитку архітектури Русі-України. Архітектура – мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будівель. Першою кам’яною світською спорудою в Києві був, імовірно, Ольжин двір. Першою кам’яноюцерковною спорудою Русі-України, як ви вже знаєте, вважається Десятинна церква, збудована на Старокиївській горі наприкінці X ст. Її підлогу прикрашали мозаїки з кольорового мармуру, а стіни були розписані фресками. На стінах церков дослідники часто знаходять графіті. Десятинна церква
Справжнім шедевром архітектури Русі-України вважається Софійський собор у Києві. Особливістю Софійського собору стало те, що його прикрашали одночасно мозаїки і фрески, хоча за візантійською традицією їх не поєднували в одному храмі. У мозаїках Софійського собору руські майстри використали смальту (кольорове скло) 177 відтінків. Близько 3 тис. м2 у соборі займали фрески.
До яскравих і неповторних явищ образотворчого мистецтва Русі-України, крім мозаїк і фресок, належить іконопис. Спочатку ікони завозили з Візантії та Болгарії, але згодом у Русі-Україні з’явилися свої майстри іконопису.Іконопис — мистецтвописання ікон; вид живопису,що має культове призначення.