Олена Каїнська
учитель зарубіжної літератури
Чишківської ЗЗСО І – ІІІ ступенів
Давидівської ОТГ
Львівська області
Позакласний захід
«Душа Японії»
Мета: подарувати дітям радість пізнання японської культури
Слайд 1. «Душа Японії»
Відео («Запрошуємо до Японії») 1хв
(Звучить японська музика, учні виходять на сцену з гілочками цвіту вишень)
Учень 1: Японська культура давно привертає увагу європейців своєю екзотичністю і неповторністю.
Учень 2: Душа Японії вабить до себе простотою, оригінальністю і неосяжністю.
Учень 3: Японці – загадка нашого часу. Це найпарадоксальніший народ. Їх життя, немов сцена, на якій вони грають кожен свою роль.
Учень 4: Це нація протиріч. В той час, коли створювалось мистецтво чайної церемонії проявлялась не з чим незрівнянна жорстокість.
Учень 5: Ті самі люди, що половину свого життя віддавали філософським роздумам, складали вірші, насолоджувались природою, присвятили другу половину свого життя розрубуванню своїх ворогів на шматочки і милуванню обрядом харакірі. Як це, друзі ?
Людина дивиться на вишні в цвіту,
А на поясі довгий меч ?
Хто ж такі японці ? Які вони ? В що вірять ? Чому поклоняються ?
Слайд 2.
Учень 6: Японія найменша азіатська країна, яка розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. На островах понад 200-і вулканів – 40 із них діючих, зокрема Фудзі, що є символом країни.
Учень 7: Для європейців Країна Світанкового Сонця відкрилась тільки у середині ХІХ ст до цього часу вона була закритою для іноземців. У період ізоляції Японія отримала творчий розвиток національної культури.
Учень 8: Японська культура - це неповторне самобутнє явище не лише для світової культури, але й серед ряду східних культур. І коли перед світом врешті- решт відкрилася багатюща культура Японії, вона дуже вплинула на подальший розвиток європейського мистецтва.
Слайд 3.
2. Вірування японців.
(На сцену зі складеними на грудях руками виходить четверо учнів).
Учень1: Японська релігія – сінто, тобто «шлях богів» стверджує, що все в світі одухотворене і є святим: вогнедихаюча гора, лотос, веселка після грози… Таких божеств 8 міліонів і всім вони поклоняються, називаючи їх «камі».
Учень2: Ці божества,вважається, живуть у каміннях, річках, деревах, рослинах. Японці поклоняються їм не через почуття страху перед навколишнім світом, а з почуття подяки та захоплення. Саме ця віра виховує відчуття природи і вміння насолоджуватися багатоликістю її образів.
Учень3: ЛЕГЕНДА « Коли богиня сонця Аматерасу розгнівалась на свого брата, вона сховалась до печери і земля вкрилась темрявою. Щоб змусити її покинути печеру перед нею поставили торій (сідало) і посадили на нього півня, а поруч помістили дзеркало. Коли півень прокукурікав Аматерасу, подумала, що час прокидатись і підійшла до виходу, а в дзеркалі побачила прекрасне обличчя. Керована жіночою цікавістю вона вийшла з печери і світло знову засіяло над землею»
Учень4: Якщо японці хочуть привернути увагу богів сінто, вони плескають перед храмом в долоні.
А коли вони звертаються до Будди, то мовчки схиляють голову зі складеними на грудях руками. Буддизм – друга релігія Японії, яка заснована на глибокому філософському вченні з теорією перевтілення душ. Дві релігії прекрасно доповнюють одна одну
Слайд 4.
3. Інсценізація чайної церемонії
Учень1: Чайна церемонія – Тя-но-ю. Вона вчить в буденному находити прекрасне. Це об’єднання мистецтва з буднями. Строго визначені рухи і поміркованість чайної церемонії створюють настрій душі, приводять людину у той стан, при якому вона дуже чуйно відчуває чарівність природи.
Учень2. Звучить японська народна мелодія
(Учень коментує те, що відбувається на сцені)
Число присутніх ідеально п’ять. В кімнаті напівтемрява. На кожному предметі печать часу. Кімната оформлена з вишуканою простотою. Тут дотримуються витончених правил: чай береться тільки зелений у вигляді дрібного порошку. Заварюють його в горнятку строгого стилю, швидко помішуючи віничком, поки не з’явиться піна. Нйпочесніший гість отримує чай першим. Випиває його повільно. Потім п’ють решта. Смакують, відпочивають, зосереджуючись тільки над смаком чаю.
Слайд 5.
4. Розповідь про мистецтво «ікебана».
( Дівчата демонструють ікебани і розповідають про них )
Учень 1: Ікебана - мистецтво створення композицій з квітів. Це слово перекладається так: «допомогти квітам проявити себе». Є багато видів ікебан. Найвідоміша – це морібана. Вона завжди пов’язана з якоюсь порою року. Для неї характерно 3 елементи, які символізують Небо, Землю і Людину.
Ось погляньте на цю морібану з весняних квітів. Ось ця квіточка посередині похилена вниз, але дивиться вгору – це людина.
Ці букети для філософських роздумів. У ньому японське мистецтво: «Думати очима». Давайте підемо о першому уроці ікебани у школі розповідають таку легенду:
Майстер чайної церемонії Рекю прославився на весь світ прекрасним садом, де росли повеліки. Полюбуватися ними вирішив сьогун Хедейосі, але коли він вийшов в сад, гнів заполонив йог – всі квіти були зрізані, сад був спустошеним. Але, коли він переступив поріг чайного будиночка, то побачив ікебану з одної єдиної квітки повеліки.
Майстер Рекю приніс в жертву всі квіти, щоб підкреслити їх красу в одній найкращій.
Учень 3: В наш час – це мистецтво набуває неабиякої популярності,особливо взимку, коли замість ялинки, люди створюють новорічні композиції. Через гілочку ялинки ми підкреслюємо красу цього дерева і зберігаємо йому життя.
Учень4: Але потрібно знати, що для японської ікебани обов’язкові такі критерії: простота, асиметрія, незавершеність сюжету. Бо завершеність несумісна з вічним рухом життя. Японці заперечують симетрію. Виразність на їх думку повинна бути скупою.
5. Танець квітів. На екрані відео «Квіти розквітають»
(Учень коментує…)
У Японії до квітів особливе відношення. Воно створювалось протягом багатьох століть історії в міфах, легендах. В давнину 12 день другого місячного місяця. Вважали святом всіх квітів,але кожного місяця вшановувалась у Царстві квітів якась одна квітка, яка саме розквітає в цей час. Традиційна японська музика підкреслювала красу і унікальність шести найулюбленіших квітів, їх богів і богинь. Особлива мелодія присвячена кожній квітці. М’які, прозорі мелодії виконуються на традиційних інструментах: Гудзен, Ді, Єрху, Пхяо.
( Хореографічна постановка )
1. Пробудження квітки Сливи
2.Пробудження квітки Абрикоса
3. Пробудження квітки Граната
4 .Пробудження квітки Лотоса
Слайд 6.
Учень 2: Найулюбленіше свято японців припадає на місяць квітень і називається «Свято милування цвітіння Сакури». Цілі родини приходять до садів з вишнями, щоб поринути у глибокі роздуми над змістом людського життя.
Тільки тиждень живуть і милують око біло-рожеві квітки, нагадуючи про швидкоплинність і красу людського життя.
( Звучить музика )
Учень 3: Мистецтво аранжування квітів – ікебана, чайна церемонія, японська кухня, бонсай – вирощування карликових дерев, японські єдиноборства: дзюдо, кендо, сумо набули популярності далеко за межами Японії.
Слайд 7. . Нецке
( Учень підходить до виставки мініатюрних скульптур )
Учень: Нецке – одне з унікальних японських мистецтв. Це виготовлення з дерева, глини, каміння мініатюрних скульптур висотою від 2 до 10см. Цим фігуркам притаманна емоційність, експресивність.
Погляньте на цю нецке. Перед вами три мавпочки: із затуленими очима, ротом і вухами. Таку нецке дарували на весілля японським нареченим: вони повинні були нічого не бачити, не чути та не сперечатись зі своїм чоловіком.
Головне для нецке : мініатюрність, глибокий філософський зміст.
Мовчазна, глуха, сліпа мавпочка є символом покірності.
Слайд 8.
Японські сади.
Учень1: У захоплені світ від японських садів, які зовсім несхожі на наші. Головними діючими особами у них є мох, пісок, каміння. Сади створюються для прогулянок та медитацій.
Найвідоміший сад - Рьондзи(15-ти каменів), створений у 13 ст.
Учень 2: Це площадка 30х10 метрів, де розміщено 15 каменів, оточених мохом і гравієм, розміщених п’ятьма групами ( в кожній по 5 каменів ). Є камінь господар і каміння гості, камені втікаючі і ті, що наближаються.
Учень 3: З якої сторони не подивишся – завжди видно тільки 14 каменів. В різні пори року каміння нагадує кожному своє: 5 островів, 5 вершин, тигрицю з тигрятами.
Учень 4: Ці камені передають безмежність нашого світу. Сад має гіпнотичну дію на людей, допомагає заглибитись, зосередитись, зрозуміти щось важливе і своє для кожного. Це загадка над якою багато хто замислюється. Вона неосяжна.
Слайд 9.
8. Японська поезія
Учень 1: Гасло японського життя: «Не створи, а найди і відкрий». Тайна мистецтва полягає у тому, щоб вслухатися у несказане, любуватися невидимим. Ці цдеї найбільше проявляються у поезії.
Учень 2: Найбільш відомі її жанри: хоку (хайка) і танка. Танка – дослівно «коротка пісенька» складається з 5 рядків. В трьох перших схована головна думка, а в останніх – висновок, завершення.
Сльоза, упавши на пісок,
Всмоктала в себе тисячу піщинок,
Яка вона важка
Ця намистинка – моя сльоза !
Хоку ж – це танка без останніх двох рядків:
Довгий, довгий шлях -
І ніхто не йде навстріч,
Лиш осіння ніч…
Учень 3: Шлях – найулюбленіше слово японців. Шлях осягнення воїна, святого, самовдосконалення. Рядочки танка і хоку – це тільки шлях для творчої уяви читача. Поет тільки відкриває перед тобою шлях. Написане закінчується, а лиш потім починається розуміння теми.
Учень 4: Одним з найвідоміших японських поетів є Мацуо Басьо, який походив з сім’ї самураїв. Він зробив переворот в японській поезії.
Інсценізація. Одного разу Басьо разом зі своїм учнем йшов рисовим полем. Учень побачив червону бабку і склав хоку:
Учень 5:
Відірви пару крил у бабки
І вийде стручок перцю
Учень4: Басьо сказав:
Учень6: Це не хоку. Ти вбив комаху. Якщо ти хочеш скласти хоку і вдихнути в нього життя, ти повинен сказати:
Додай пару крил
до стручка перцю -
І ти зробиш бабку.
Учень 4: Головне в його поезії – природа, яка приховує глибокі роздуми.
Учні під музику розповідають хоку
Ухоплюсь за колосок...
це розлуки мить.
Пелюстки гірської троянди?
Ні, це малий водоспад.
Слайд 10
9. Ісікава Такубоку.
Учень: Не можна оминути і національного поета Японії – Ісікаво Такубоку. Кожен японець знає і любить його танка.
Опанувати його стиль не зміг ніхто. Він відрізняється простотою і глибоким психологізмом. Одного разу він сказав: « Є особливі миті, вони не повторюються двічі. Я не хочу, щоб вони пройшли марно. Для того, щоб відобразити їх підходять коротенькі пісні, які можна створювати швидко… я пишу їх, бо люблю життя…»
Його танка – це своєрідний щоденник по якому можна вивчати його життя.
Учні розповідають танка.
1 Як сумно згадати
Колись називали мене
Дитиною з божим даром
Прийшов у рідне село і плачу…
2 Бувало пізнім вечором
Прийшовши з роботи до дому,
Вперше, що я зробив,-
Брав на руки сина
Тепер він мертвий…
3 Під рукою лікаря,
Яка встромляла голку
В груди мертвої дитини
Зібрались
Усі наші серця!
4 Попросив постелити
мені на веранді
Довга була розлука
У нас із тобою
Вечірнє небо…
Учень: Важким було життя Ісікави Такубоку. 13 квітня 1912 року він помер. Йому було тільки 26 років Квітень японці називають місяцем Ісікави Такубоку, а13 квітня – День його пам’яті.
Квітень – весняний місяць, тільки до квітня свого життя прожив поет, але його творчість стала початком, весною нової японської літератури.
9 Завершення вечора ( всі учасники виходять на сцену. Звучить музика. )
Слайд 11
1 Японські поети повторюють знову і знову, підкреслюючи своєрідність японської літератури.
2 Вдивляйтесь у звичайне і побачите незвичне.
3 Вдивляйтесь в просте і побачите складне.
4 Вдивляйтесь в частини і побачите ціле.
5 Вдивляйтесь в мале і побачите велике.
6 Вдивляйтеся, прислухайтеся не проходьте байдужими.
7 Японці багато в чому завдячують живописності своєї природи, яка зробила їх спостережливими, навчила прислухатися до навколишнього світу і до свого серця, навчила самозаглиблюватись.
8 А закінчити наш вечір хочеться словами «інттересай», що означає «повертайся».
9. Сьогодні ми кажемо японській поезії повертайся тому, що в наш час так необхідно бачити гарне і загадкове в простому, буденному – побачити складне і вічне.
Додатки: презентація та відео