Кваліфікаційна робота магістра

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

 

 

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

 

на тему «Проблеми національно-територіальної організації Іспанії в умовах етнополітичного конфлікту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

історичного факультету

спеціальності Країнознавство

освітньо-кваліфікаційного рівня

магістр, група 8.32514-1

Чиж Віолетта Сергіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2015

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………..…………………..……………..……………….…....3

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...................................10

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ЕТНОПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ В ІСПАНІЇ........................................21

2.1 Етнічна ситуація в Іспанії: особливості формування…….....…...21

2.2 Країна Басків та поява національної організації EТА……...........31

2.3 Еволюція баскського націоналізму наприкінці ХХ – на початку   ХХІ ст.: основні етапи діяльності організації EТА…………………….……....39

РОЗДІЛ 3. ЕТНОПОЛIТИЧНИЙ КОНФЛІКТ ІСПАНІЇ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ.........................54

3.1 Принципи етнонаціональної політики Іспанії як форма врегулювання національного питання…………………..……….…….....…….53

3.2 Перспективи розвитку іспанської моделі національно-територіальної організації в умовах етнополітичної нестабільності…..……..59

ВИСНОВКИ...........................................................................................73

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……79

ДОДАТКИ…………………….………………….………………...…...87

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що міжнародна спільнота в сучасному світі стурбована збереженням стабільності будь-якої держави як невід‘ємної умови позитивного розвитку її народу, а цілісність і недоторканність державної території є необхідною запорукою існування самої держави.

У сьогоденному політичному бутті світу проблеми співвідношення принципу територіальної цілісності держави та права народу на самовизначення займають, мабуть, одне з найпомітніших місць. Це зумовлено як стабільним незалежним функціонуванням держави, так і прагненням певних етнічних груп до відокремленого існування.

Безперечно, що на цій основі виникають зіткнення інтересів центральної влади та представників народу за самовизначення, тому провідне місце в світі належить внутрішньодержавним проблемам, зокрема  – етнополiтичним конфлiктам. Багато конфлiктів такого типу все частіше набувають міжнародного значення, відчуваючи на собі вплив тих чи інших суб'єктів міжнародних відносин, або завдаючи вплив на міжнародну ситуацію. Звідси випливає, щo будь-який внутрішньодержавний конфлiкт має безліч причин різного характеру і відчуває на собі вплив великої кількості факторів, щo дозволяє розглядати дане явище як складне, щo має внутрішню динаміку, різноманіття форм прояву.

Разом з тим актуальною стає національна проблема як основа етнополітичних конфлiктів. Кінець XX  початок XXІ століття є тим кордоном, коли регіонально-нацioнальний чинник постає одним із складових політичної боротьби. У цей час регіональні та національні спільності почали піднімати питання про самовизначення території, а екстремістські групи національних еліт ‒ про створення самостійних держав.

 Тому сучасні міжнародні відносини характеризуються стрімким зростанням уваги до етнічної політики, а також активізацією численних етнополітичних конфлiктів у цілому світі. Це надає актуальності проблемам дослiдження територіальної організації будь-якої країни, адже саме конфлiкти на етнонаціональному ґрунті є основою для збройних зіткнень та найпоширенішою причиною до самовизначення території. Такі конфлiкти демонструють загрозливу здатність виникати всюди, де відкрито чи латентно відбувається конкуренція між різними етнічними групами або етносом і центральною владою за контроль над територією держави чи її частинами. В тих випадках, коли безпосереднім об’єктом суперечок стає держава, етнонацioнальнi конфлiкти становлять особливу загрозу не лише для її цілісності, а й для функціонування усієї системи міжнародної безпеки.

Одним з осередків спалахів етнонаціоналізму в Європі є відома під назвою Країна Баскiв історична область, розташована в межах двох суверенних держав Іспанії та Франції. Актуальність обраної теми дослiдження визначається специфікою сучасної політичної ситуації, яка склалася в Іспанії протягом останніх десятиліть, де етнополiтичний  конфлiкт набуває особливої уваги.

 На перший погляд, баскська конфлікт являє собою проміжне явище в європейській політиці. Але ця думка далеко від істини. Історія та сучасний стан цього конфлікту, як у дзеркалі, відображають найбільш гострі проблеми сучасної Європи. Роздвоєність між суверенітетом у держави і правом нації на самовизначення  одна з найбільш болючих точок міжнародних відносин в Європі протягом останніх двох століть європейської історії.

Об’єктом дослідження є проблема функціонування органів публічної влади, територіальної організації державного апарату Іспанії в другій половині ХХ століття – початку ХХІ століття.

Предметом дослiдження є територіальна організація Іспанії в умовах етнополітичного конфлiкту.

Метою наукового дослiдження є комплексний аналіз територіальної організації Іспанії в умовах етнополітичного конфлiкту між Країною Басків та центральною владою, а також дослiдження досвіду Іспанії в урегулюванні територіальної організації державним апаратом.

Обрана мета обумовила необхідність вирішення таких основних завдань:

•       розглянути історичні передумови виникнення й причини розгортання етнополітичного конфлiкту у Іспанії;
•       показати специфіку етнополітичного конфлiкту  крізь призму діяльності терористичної організації EТА, основні етапи діяльності організації EТА наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. та виявити результати боротьби з діяльністю EТА та з’ясувати особливості процесу врегулювання етнополітичного конфлiкту;
•       визначити перспективи розвитку іспанської моделі національно-територіальної організації в умовах нестабільності;
•         дослідити специфіку впливу конфлiкту в Іспанії на систему територіальної організації Іспанії;
•         проаналізувати основні політико-правові принципи врегулювання проблеми територіальної цілісності країни;
•       окреслити особливості наукових досліджень методологічними засадами науково-дослідницької роботи, навчитись опрацьовувати  наукові дослідження відповідно до вибраної проблеми та поставлених задач;
•         визначити ступінь наукової розробки щодо питання територіальної цілісності та масштабу дослідження етнополітичного конфлікту в сучасній гуманітаристиці;
•         опрацювати широке коло наукової літератури різних видів та максимально задіяти джерельну базу стосовно обраної проблематики.

Хронологічні рамки охоплюють період 1959 – 2015 рр. Вибір нижньої межи дослiдження – 1959 р., обумовлений появою терористичної організації EТА та початок розуміння етнополітичного конфлiкту як національної проблеми Іспанії. Верхня межа  2015 р., обрано як час останньої заяви про роззброєння та припинення активних терористичних дій організації на території Іспанії, що підтверджує прагнення влади вирішити внутрішні проблеми розвитку держави і сприяти подоланню Іспанією політики ізоляції, становленню демократичних інститутів в країні, суспільно-зміни політичної обстановки.

Тому після першої заяви організації ЕТА про роззброєння за досить короткий термін в іспанський державі сформувалася і продовжує стабільно і успішно функціонувати демократична політична система. Специфічні риси іспанської моделі демократії полягають у прагматизмі, як провідного принципу політичної діяльності країни; використанні зовнішньополітичного чинника для вирішення проблем внутрішньополітичної обстановки; прийнятті найважливіших політичних рішень правлячою верхівкою, без опори на громадську думку, і навіть всупереч йому; низького ступеня залученості громадян у політичний процес і діяльність партій. В принципі, можна говорити про повну перемогу демократії в Іспанії. Зміни напрямку політичної влади, пов'язані із знищенням терористичного угрупування та орієнтацією на основні принципи ліберальної демократії, економічні успіхи країни, зміна політичної обстановки надали фундаментальне вплив на громадянське суспільство, ефективність демократичних інститутів іспанської держави. Але не потрібно забувати, що широка залученість Іспанії в міжнародну політику та активну участь у ній служать тією основою, яка сприяє інтенсифікації демократичних процесів в країні.

Географічні рамки включають територію Іспанії та її автономну область Країну Басків (або Басконія), на узбережжі Біскайської затоки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається виявленням базових ознак та особливостей конфлiкту в Країні Басків на його різних EТАпах, включаючи виникнення та розростання, ескалацію, збройну фазу та подальше поступове пониження рівня конфронтації в контексті спроб політичного врегулювання.

Наукова робота ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу, позначеного поєднанням різних елементів з метою використання сукупності факторів, які впливали на розвиток конфлiкту. Дослiдження різних етапів та аспектів конфлiктної взаємодії дозволило визначити первісні фактори конфлiкту, а також роль зовнішніх чинників в розповсюдженні конфлiкту.

На цій основі сформульовано основні положення дослiдження, які характеризуються науковою новизною та розкривають базову концепцію наукової роботи:

•            у вітчизняній політичній науці на підставі вивчення широкого кола джерел і літератури, здійснено цілісне й комплексне дослiдження особливостей розвитку баскського націоналізму у взаємозв’язку з внутрішньодержавними трансформаційними процесами в Іспанії,   проаналізовано сутність терористичної організації EТА, еволюцію та вплив її на політичне життя Країни Басків;
•            визначено чинники, які зумовлюють самобутню етнонаціональну ідентичність баскської автономії в контексті національно диференційованого політичного простору Іспанії, виокремлено основні фактори становлення і розвитку баскського націоналізму: тривалий бездержавний статус Країни Басків, значні відмінності у культурі, мові, ментальності басків, різниця в їх соціально-економічному розвитку та ін.
•            змодельовано на основі методу прогнозування можливі варіанти розвитку конфлiкту у Країні Басків: від силового зіткнення обох сторін до мирного демократичного врегулювання баскського питання, а також проаналізовано перспективи застосування запропонованих варіантів у контексті розв’язання конфлiкту в Країні Басків;
•            на підставі вивчення численних національних (Конституція Іспанії 1978 р., Статут автономії Країни Басків 1979 р.) й міжнародних правових документів з питань захисту прав національних меншин і регіональної політики розглянуто основні політико-правові інструменти демократичного врегулювання конфлiкту в Країні Басків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості  використання матеріалів роботи, сформульованих положень і висновків в контексті комплексного аналізу існуючих і потенційно можливих етнополітичних конфлiктів, прогнозуванні їхнього перебігу та наслідків, а також з метою удосконалення практики конфлiктного та пост конфлiктного врегулювання як засобу збереження територіальної організації держави. Результати дослiдження доводять ефективність застосування метододів наукової роботи в процесі дослiдження інформаційної складової, пов’язаної з територіальними суперечками держави.

Результати дослідницької роботи надають можливість поширити аналіз питань, пов’язаних з територіальною цілісністю держави в умовах наявного етнополітичного конфлiкту та можливих шляхів їх розв’язання. Матеріали магістерської роботи можуть використовуватися при розробці спеціальних довідково-аналітичних матеріалів, у комплексних дослiдженнях з питань міжнародних відносин, та в навчальному процесі з дисциплін політології, історії держави, теорії національної безпеки, курсі з конфлiктології та проблем націоналізму. Використання висновків та положень магістерської роботи сприятиме подальшій розробці методів врегулювання регіональних та локальних конфлiктів, практичному моделюванні постконфлiктних фаз світоустрою, сприятиме розвитку теоретичних напрямів політологічної науки у вирішенні проблем з національно-територіальною організацією, як Іспанії, так і інших держав світу.

Теоретичне значення результатів дослiдження полягає у можливості їхнього використання при вивченні внутрішньополітичних проблем як однієї держави, так і системи держав, а також для національного планування та прогнозування.

Матеріали та висновки магістерскої роботи допоможуть при розробці спецкурсів для таких наукових дисциплін як політологія, теорія міжнародних відносин, країнознавство, державне управління тощo.

Апробація результатів дослідження. Окремі проблеми дипломного дослідження було висвітлено у доповідях на факультетській науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Молода наука 2012–2014». Окремі статті опубліковано в цих збірниках [«Іспанська криза: реальність та прогнози», С.123-126, «Туризм в Іспанії: особливості просування національного туристичного продукту», С. 117-121, «Іспанія на шляху до вирішення проблеми баскського націоналізму: здобутки та прорахунки», С.118 -122].

Структура магістерської роботи складається зі змісту, вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 95 сторінок друкованого тексту та 9 сторінок додатків. Наукова робота містить 14 джерел та 66 одиниць списку літератури, з яких 16 іноземною мовою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Методи дослідження. Сучасній науці властива посилена увага до методологічних проблем. Вивчення і всебічний аналіз етнічних та політичних процесів, що проходили в світі, а окремо в Іспанії в середині ХХ – на початку ХХІ ст. ґрунтується на загальних принципах, що виступають своєрідними вимогами до дослідження і забезпечують вірогідність його результатів. Це – принципи об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності.

Методи наукового пошуку об’єкта дослідження умовно можна поділити на дві групи:

1.     Методи емпіричного дослідження: спостереження, обстеження, опис.
2.     Методи загального дослідження, тобто ті, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження: аналіз, синтез, історичний, прогнозування, соціологічний та метод детермінованого факторного аналізу

Основою методів об’єкта складає метод аналізу і синтезу. Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об'єкта, зробити низку наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності проблеми іспанської держави та виявити значимість етнополітичного конфлікту для всієї світової спільноти. На основі даних, отриманих аналітичним методом, здійснюється ретельне вивчення досліджуваного об'єкта і складання основних рекомендацій щодо поліпшення становища в іспанській державі або можливих шляхів вирішення проблеми територіальної організації в майбутньому. Метод аналізу використовується у роботі при вивчені конфліктних ситуацій, форм прояву, моделей конфліктної динаміки та способів врегулювання конфліктів з метою виокремлення основних конфліктогенних чинників етнополітичних конфліктів.

У процесі наукових досліджень метод синтезу пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини досліджуваного об’єкта, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати об’єкт як єдине ціле. У цій науковій роботі за допомогою синтезу можливо було поєднати історичні передумови виникнення конфлікту та етнічні особливості іспанців, щоб чітко побачити взаємозв’язок між різними частинами, поєднати діяльність організації EТА та боротьбу центрального уряду у боротьбі між собою.

Інший науковий інструмент, який було використано в роботі, є структурно-функціональний метод. Застосування методів структурно-функціонального аналізу дало можливість визначити окремі фази еволюції конфлікту з урахуванням комплексу ідеологічних, політичних та правових аспектів ситуації в Іспанії та ситуації довкола нього, включаючи глибинні суперечності, динаміку та вплив зовнішніх спонсорів конфлікту. Переваги використаного методу полягають також у можливості використання міждисциплінарного підходу

У науковій роботі застосовується також системний метод, який дав змогу розглянути стабільний розвиток суспільства як комплекс елементів, що утворюють цілісний процес, а етнополiтичний конфлікт як його субпроцес.

Історичний метод дозволив розглянути явище етнополітичного конфлікту в контексті його послідовно-часового розвитку на досвіді діяльності терористичної організації EТА, а також її виявити взаємозв’язок минулого, сьогодення й майбутнього. Історичний метод ‒ своєрідний метод періодизації – тобто свого роду систематизація, що дозволяє повністю прослідкувати історію етнополітичного конфлікту в іспанській державі, еволюцію розвитку Країни Басків, а також виокремити в хронологічній послідовності історію становлення іспанської організації EТА.

Соціологічний метод дозволив з’ясувати вплив етнополітичного конфлікту на політичну сферу суспільства, де об’єктом виступили етнічні конфлікти, також вивчення особливості націоналізму у Країні Басків, де громадяни вважають себе особливим етносом у всьому світі, через що і висувають право на відокремлення, а основне завдання цього методу є – видобування фактів про соціальну дійсність, її явища, сторони.

Також методологічною основою дослідження в даній науковій роботі послугували такі загальнонаукові методи:

Метод детермінованого факторного аналізу, що допомагає перейти від опису діяльності досліджуваної організації EТА до виявлення його структури, складу, напрямів роботи, властивостей та ознак, цей метод детермінованого факторного аналізу призначений для виміру впливу етнополітичного конфлікту на результативний показник усіх сфер життя як Іспанії, так  інших держав світу;

Метод прогнозування, що являє собою тенденції розвитку досліджуваного об'єкта ‒ Іспанії, тобто перспективи існування організації EТА та її впливу на суспільство Іспанії та регіону, це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього країни з метою його визначення;

 Описовий метод, який представляє собою процедуру опису і викладу характерних рис діяльності організації EТА, національних особливостей іспанців, опису країнознавчої характеристики країни та загальної ситуації в державі;

Метод спостереження – передбачає сприйняття конфлікту об'єктивної дійсності, в ході якого вдалося прослідкувати розвиток діяльності організації та зміни в політичному житті Іспанії; цей метод допомагає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності країни вивчити поведінку терористичної організації та центральної влади за конкретних умов у реальному часовому просторі проблеми («саме те», «саме тут», «саме зараз»). Використовуючи цей метод автор спостерігає зміни явищ стосовно об’єкта, що досліджує.

Метод абстрагування використовувався у дослідженні як процес — це дослідження, вивчення предметів і явищ конфлікту, що відбувався і відбувається у Іспанії з метою виявлення його специфічних характеристик Завдяки цьому методу наукового пізнання, вдалося ретельно виділити суттєві, найістотніші риси етнополітичного конфлікту та проблеми територіальної організації держави, а також відношення центрального уряду, представників від EТА до питання самовизначення Країни Басків. За допомогою абстрагування формується образ реальної проблеми досліджуваного об’єкта, а саме проблеми територіальної організації Іспанії.

Джерельною базою роботи послугували офіційні опубліковані носії інформації стосовно обраної теми, які є вільно доступними для загального використання. Усі перші джерела фігурують в електронному режиму у всесвітній мережі Інтернет.

Варто відокремити, що вагоме значення в ході підготовки дослідження мали джерела політичного характеру – заяви, промови та статті політичних лідерів різних держав, заяви та меморандуми глав дипломатичних установ та представників дипломатичних відомств Іспанії, Франції, країн ЄС та України. Заяви провідних політиків Іспанії подано на підставі репортажів місцевої преси та повідомлень інформаційних агентств. Автором використано статистичні дані з матеріалів державної статистики Іспанії, передусім, Крани Басків.

Усі використані джерела можна розділити за певними принципами:

•   за походженням джерела:

1. офіційні сайти внутрішньополітичних відомств (Міністерства оборони Іспанії (Ministerio de defense de España) [4], яке є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади Іспанії із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, сайт Конституційного Суду Іспанії (Tribunal constitucional de España) [7], який є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції і де визначено відповідальність за терористичні дії в адміністративних одиницях країни);

•   за видами інформації:

1. нормативно-правові акти (основний закон Іспанії – Конституція, як українською мовою, так і іспанською мовами, де було взято інформацію про надані права Країні Басків, окремі додаткові підзаконні нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, видані урядом, у якому містяться норми права басків  «Euskadi ta Askatasuna. Documentación» (Організація EТА. Документація) [2], Constitucion Espanola. Estatuto de autonomia para Andalucia. Reglamento del parlamento de Andalucia [3], Програма НАТО «Захист від тероризму» [13], Декрети центральної влади Іспанії від 1992 та 1995 років про боротьбу з тероризмом «Real decreto» [8], «Ley Organica» [9];
2. джерела масової інформації (широкий спектр технологій запису, відтворення візуального і аудіовізуального матеріалу стосовно угрупування EТА, її лідерів, терористичних дій − «Euskadi ta Askatasuna» (або «Батьківщина та свобода»), «Euskadi ta Askatasuna. Documentación» (Організація EТА. Документація) [2], інформаційно-аналітичне джерело «CNN» [12]; інтерв’ю або виступи («Dugdale-Pointon» [1] − видання за підпорядкуванням представників організації EТА, яка містить всю інформацію терористичної діяльності EТА, тут наведено інтерв’ю членів організації та представників іспанського уряду, також цифри збитків та жертв від терористичних дій EТА»);
3. статистичні данні (сайти Виборчої Комісії Іспанії  Електоральної географії («Junta Electoral Central de Espanol») [14] та, де було знайдено результати останніх парламентських виборів за автономіями країни у відсотковому співвідношенні і виявлено, де  партія Країни Басків має політичний вплив на населення щоденного офіційного журналу уряду, також було використано як джерело щоденне електронне видання Іспанії під назвою «Конгрес», ще «The Washington Post, International Herald Tribune» ‒ багатотиражна міжнародна газета англійською мовою, у даний час це фактично міжнародна версія газети The New York Times [6], яка вперше визначила EТА як одну з найнебезпечніших іноземних терористичних організацій).

Отже, задіяне широке коло джерел дозволяє різнобічно розглянути становлення та розвиток етнополітичного конфлікту в іспанській державі як основної загрози змін територіальної організації, також визначити принципи діяльності терористичного угрупування Країни Басків, офіційні джерела дають можливість повного аналізу теми завдяки достовірності носіям інформації.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідження етнополітичних конфліктів сучасності на прикладі Іспанії відбувалося відповідно до загальних тенденцій розвитку як етнополітичних конфліктів в теоретичному аспекті так і розв’язання саме іспанського етнополітичного питання, які активно почали розвиватись з середини 50-х років ХХ століття. При написанні магістерської роботи використовувалась науково-дослідницька література зарубіжних та українських авторів. В своєму становленні та розвитку науковий пошук конфліктологічної парадигми пройшов два основних етапи.

Перший етап (1950–1990-ті рр. ХХ ст.) пов’язаний з виділенням національної проблеми в якості окремої галузі соціології. Даний етап характеризується зосередженням основної уваги дослідників на вивченні появи проблеми національного характеру, визначенні причин та функцій проблеми, динаміці конфліктної поведінки та її наслідках.

Безпосередньо національним проблемам присвячено чимало праць американських дослідників. Серед них привертає увагу праця Б. Шейфера із США «Обличчя націоналізму. Нові реальності й старі міфи» [62], у якій проаналізовано наступні ідеї націоналізму: власна територія, спільна культура, пануючі суспільні інститути, власна держава, етнічне походження, повага до своєї національності, гордість за минуле й сучасне, вороже ставлення до поневолювачів, відданість своїй етноспільноті.

Також професор Нью-Йоркського університету Ліс Снайдер у своїй праці «Новий націоналізм» [67] від 1988 р. запропонував класифікацію націоналізму як силу для об’єднання етносу, братерства людей однієї національності, розкиданих у світі, незалежності, проти колоніальної експансії і антиколоніалізму. Відомий американський вчений Ф. Таджмен у праці «Націоналізм у сучасній Європі» [65] висвітлює форми вияву національних проблем, зокрема: рух пригноблених етноспільнот, прагнення націй до самовизначення, вимога об’єднання роз’єднаних націй, проблема інтеграції народів тощо.

На думку багатьох дослідників, національне питання сприяло інтеграції мас у загальні політичні спільноти – народ і національну державу. Інші дослідники вважають, що воно зумовило поширення ідей лібералізму та демократії, бо обумовлював право народу на самовизначення, пропагував свободу боротьби проти поневолювачів. Деякі автори досить негативно дають оцінку національним конфліктам. Так, К. Хайяс із США у праці «Есе націоналізму» [62] називає «сім зол і зловживань націоналізму», зокрема націаналізм, на його думку, пропагує дух винятковості, нав’язує національні зразки, посилює покірність, несе війни та експансію, нетерпимість до інших народів

Додамо ще англомовні роботи щодо теоретичних аспектів етнополітичних конфліктів, зокрема, «Етнополiтичний конфлікт як глобальна політична проблема: огляд концептуальних і теоретичних перспектив» від 2006 р. Хусенна Джейма, дослідника соціальних наук Східної та Південної Африки який зазначає, що етнічних конфліктів є одним із міжнародно-визнаних великих соціальних конфліктів, автор пропонує вирішити цю проблему і внести вклад у її вирішення, світ повинний розуміти наслідки такого виду конфлікту. Також цікавою є стаття доктора наук Роберта Гурра «Народи проти держав: етнополiтичний конфлікт та зміни світової системи» [63], яка розкриває причини, наслідки та методи боротьби конфліктів, особливо після завершення «холодної війни» з точки зору автора.

Слід виокремити дві узагальнюючі праці, автори яких доволі об’єктивно підходять до аналізу націоналізму в Країні Басків: перша - німецького дослідника К. Рьомгільд «Націоналізм та етнічна ідентичність в «іспанській» Країні Басків» [61] від 1994 року, яка містить ґрунтовний аналіз баскського націоналізму, друга – австрійського етнолога Ф. Валандро «Нація націй» [62] від 1999 року, в якій аналізуються  складні та не позбавлені суперечностей відносини між націями (зокрема баскською) в межах Іспанської держави. Дана проблематика природньо надзвичайно широко досліджується в баскській та іспанській наукових думках.

Автори зібрали й упорядкували численні матеріали періодики, наукові розвідки, статистичні данні. Щоправда, викладений матеріал не супроводжується глибинними висновками й теоретичними узагальненнями. Це були перші спроби дослідження окремих фактів з питання етнополітичних конфліктів і національного тероризму. На жаль, більше уваги було присвячено збройним конфліктам, які відбувалися у найбільш насильницькому континенті – Африці з такими гарячими точками, як Судан, Чад, Конго, Сомалі, також Азія, а саме Афганістан, Ірак, Іран, Ізраїль, Туреччина, Пакистан.

Зазначимо, що пожвавлення інтересу до проблем націй і націоналізму у 1990-х рр. спричинило появу теоретичних розробок, які поглибили наукове розуміння проблеми, сприяли вивченню нових її аспектів, і водночас дали змогу подолати окремі упередження й стереотипи щодо націй і націоналізму як предмета наукового аналізу (Е. Ґелнер, Дж Армстронг, Е. Сміт, Б. Андерсон, Р. Шпорлюк, Р. Брубейкер, Л. Грінфельд, Х. Джейма, Р. Гурра [62, 63, 64, 65]).

Значущою є наукова робота російського історика Кожановского Олександра «Народы Испании во второй половине ХХ в.: (опыт автономизации и национального развития)» [47], яка висвітлює історичні реалії проблеми територіальної організації Іспанії після падіння режиму Франко.

Значний внесок у розвиток вивчення цієї проблеми є праця українського професора, президента Асоціації державних наукових центрів РАН Козлова Володимира «Проблема насилия в условиях межэтнических конфликтов» [57]. Ця праця дала можливість у загальному плані визначити поняття етнополітичного конфлікту та його наслідки, що можуть бути виражені у тероризмі як глобальній проблемі людства. Виняткове місце в українській історіографії займає робота професора Харківського університету імені В.Н. Каразіна Куць Олени «Етнополітологія» 1998 року, яка окремо досліджує національні особливості басків і вважає, що однією з причин наявності конфлікту є національна неповторність етносу[58].

Другий етап (2000-2015 рр.), присвячений окремим аспектам, пов’язаним з проблематикою сучасних етнополітичних конфліктів, зокрема, уваги заслуговує об’ємне видання корінного іспанця Ландабосо Ангуло «З історії басків. Тероризм і етнополітичні конфлікти» [60], видана у 2004 році. Автор пояснює причини виникнення етнічної проблеми в Іспанії, досить ретельно висвітлює всю історію розвитку іспанського конфлікту, який з 50-х р. ХХ ст. до сьогодення переріс у тероризм на чолі організації EТА.

Цікава робота у іспанського дослідника Є. Уріарте «Народження терористичного угрупування» [62], який розглядаючи питання про автономізації, стверджує, що проблеми в цій зв'язку стоять не в незадоволеності громадян автономним процесом, а в позиціях політичних партій і еліт. Дані щодо думок громадян, навіть у самих «проблематичних» автономіях, показують високий або помітне задоволення автономною системою. До цього головному фактору додається відсутність достатньої згоди двох великих іспанських партій, Народної партії і соціалістичної партії Іспанії, стосовно моделі територіального устрою Іспанії. Серед наукових досліджень, у яких увага приділяється вивченню цього питання, необхідно виділити іспанських дослідників Б. Кастеяс, Х. Ногейри, А. Ландабосо, А. Левусо[32, 41, 60, 63].

Іншим зарубіжним науковцем, який займався проблемою басків є Левусо Антоніо з роботою «Країна Басків і свобода» [41], яка дає можливість визначити важливість етнополітичної проблеми для іспанців та загрози від порушення територіальної цілісності.

Особливу увагу цього етапу заслуговують праці таких дослідників як Андер Гурручага, Хосеба Цулаіка, Хосе Пауель [43]. Завершуючи стан досліджень баскського націоналізму, ще раз наголошуємо на їх нечисленності, а отже недостатності, особливо у вітчизняній науковій думці, що зумовлює необхідність здійснення подальших досліджень у цій царині.

Також західний дослідник Х. Пауель у своїй роботі «Демократія Іспанії» («Espana en democracia») [50] стверджує, що «справжнє значення системи автономних співтовариств може бути оцінена лише в контексті іспанського індустріального розвитку». Він вважає, що розвиток регіональної автономії було одним з найбільш важливих компонентів перехідного процесу, революційним за сутністю і масштабом.

Руїс-Уерта Карбонеллом у своїй публікації «Домовленості регіонів» («Los acuerdos autonómicos») [43] детально розглядає розширення повноважень автономій, парламентські процедури, аналізує статті конституції, які спрямовані на розширення і вирівнювання повноваження автономій. На закінчення автор висловив свої побоювання щодо можливих політичних проблем у Іспанії.

Проблемою територіальної організації іспанської держави досліджували і російські автори, варто виокремити працю під назвою «Боротьба з міжнародним тероризмом: світовий та національний досвід» Бичкова Сергія, автора історичних творів, який одна з небагатьох науковців здійснив комплексний аналіз проблеми етнополітичних конфліктів, виокремлюючи проблему Країни Басків. Також у працях та статтях інші дослідники торкаються всіх проблем етноконфліктології на прикладі досвіду Іспанії: співвідношення етнічного та політичного фактору, терористичної діяльності EТА як прикладу наслідків від конфлікту між етносом та державним урядом, розглядають можливі збитки від втрати територіальної цілісності.

Такими дослідниками є український професор кафедри історії та політики країн Європи і Америки МДІМВ Анікєєва Наталія з роботою «Іспанія проти тероризму» [16], де чітко висвітлено історію подій в Іспанії, пов’язаних з терористичними діями як одним із шляхів боротьби за територіальне визнання Країни Басків.  Публікація історика кафедри міжнародних відносин Чорноморського державного університету імені Петра Могили Вісленкової Тетяни «Іспанський досвід боротьби з тероризмом» [20], праця журналіста і політолога Грабовського Сергія «Тероризм без прикрас. ІRA, ETA...Далі буде?» [36]. Окремо важливою є дослідницька праця львівського історика Поліщука Костянтина «Полівалентність ідеології баскського націоналізму в контексті сучасних політичних реалій». Інші науковці, які торкались даної теми є Шлегель С. А. «Етнополiтичний тероризм в Іспанії» [31], Каспрук В.Д. «Діалог під дулами пістолетів» [56], Ковальов Д.Г. «EТА – незламний рух баскської нації» [23] та інші.

Потрібно зауважити, що дослідження баскського націоналізму є в Україні до певної міри terra incognita. Тут ця проблематика розглядалася опосередковано і побіжно лише на рівні публіцистичних статей та оглядів. Натомість в західній науковій думці дослідження баскського націоналізму представлені широко. Тому цінність досліджень вчених цього етапу полягає у сприянні поглибленому усвідомленню феномену конфлікту, природи міжетнічних стосунків, етнонаціональних чинників державотворення та вивченню особливостей розвитку Іспанської проблеми, у переосмисленні традиційного уявлення щодо ролі етнічності у політиці, створених нових підходів, звільнених від ідеологічної завантаженості у ґрунтовному осмисленні загальнотеоретичних етнонаціональних та етнополітичних проблем.

Втім, попри помітну активізацію науково-дослідницької діяльності всіх науковців з етнополітичної проблематики, значна кількість суттєвих елементів все ще залишаються поза увагою дослідників, зокрема, проблема впливу етнополітичних конфліктів на процес розвитку світового суспільства, а особливо в іспанському регіоні. А саме в аспекті процесу врегулювання етнополітичного конфлікту, боротьби з терористичною організацією EТА, особливостей форм та методів, які виробила іспанська влада, проблем їх подолання, недосконалості, а також проблем, пов'язаних з їх наслідками.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ЕТНОПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ В ІСПАНІЇ

 

2.1. Етнічна карта Іспанії: особливості формування

На сьогоднішній день у світі нараховується декілька тисяч етносів і лише близько 200 держав. Цей факт безумовно вказує на те, що не кожен етнос має свою державність, та пояснює першопричини безкомпромісної боротьби подібних етнічних утворень за свою свободу, незалежність та реалізацію права на територіальне самовизначення.

У сучасній Європі одним із осередків спалахів етнонаціональних конфліктів є королівство Іспанія, а саме три його автономії ‒ Країна Басків, Каталонія та Галісія. В королівстві історично було сформовано чотири корінні етнічні спільноти: іспанці, каталонці, галісійці та баски. Саме Каталонія, Галісія та Країна Басків, маючи етнічні риси, територію,традиції та стародавню культуру, національну мову, не ідентифікують себе як іспанці та упродовж століть наполягали на відстоюванні прав своїх територій. Сучасні вимоги цих етнічних меншин варіюють від надання прав широкої автономії до повної політичної незалежності з відокремленням від території Іспанії [36].

На рубежі ХХ ‒ ХХІ століть 71% жителів країни складали іспанці, 18% ‒ каталонці, 8% ‒ галісійці і 2,4% ‒ баски. Саме останні, маючи, як і іспанці, свої етнічні риси, національну мову, територію, традиції та стародавню культуру, упродовж століть наполягали на відстоюванні прав своїх  територій. Довгий час вони мали свої окремі королівства чи автономні права (так звані «фуерос») у складі Іспанії. Однак із приходом до влади генерала Франсиско Франко у 1939 році в результаті перемоги в громадянській війні (1936‒1939) Іспанія адміністративно та політично стала надмірно централізованою державою. Інститути парламентаризму були ліквідовані, жодних «фуерос» етнічні території‒регіони не отримали. Баскам, каталонцям, галісійцям заборонялося розмовляти рідними мовами, гальмувався розвиток їх етнонаціональних культур.

Це зумовлювало приховану неприязнь жителів насамперед Країни Басків (як найбільш свідомих своєї неіспанскої ідетичності) до централізаційного франкістського авторитаризму. З кінця 1960‒х років, часу, коли режим Франко зазнав економічної та політичної лібералізації, невирішені етнонаціональні питання поступово почали виходити на перший план. Справа в тому, що за франкістського авторитаризму, Іспанія була поділена на 50 територіальних утворень ‒ провінцій, які очолювалися цивільними губернаторами, що призначалися особисто генералом Франко.

Цікаво, що 88% видатків із державного бюджету йшло на потреби провінцій та центрального апарату, і лише 12% ‒ на потреби муніципалітетів, які очолювалися алькальдами (мерами), що призначалися цивільними губернаторами на Урядом. Це зумовлювало функціонування дуже жорсткої централізованої владної вертикалі на чолі з каудильйо та Урядом [56].

Загалом всі фактори, що позитивно чи негативно впливають на розвиток і поширення націоналістські ідеї в Країні Басків, можна поділити на такі групи, як: політичні та етнонаціональні. Розглянемо детальніше:

I. Політичні:

1.     утворення Королівства Іспанія, асиміляція басків, каталонців та галісійців;
2.     скасування «фуеросу» ‒ сукупність пільг, привілеїв і обов’язків;
3.     режим генерала Ф.Франко;
4.     процес демократизації Іспанії;
5.     прийняття нової демократичної конституції Іспанії 1978 року
6.     визнання баскської  мови офіційною на території регіону;
7.     прийняття статутів про автономію та надання регіону прав широкої автономії;
8.     діяльність терористичної організації ЕТА;
9.     розсіяність басків на території двох держав ‒ Іспанії та Франції;
10. отримання Країною Басків незалежності.

II. Етнонаціональні:

1.     наявність давньої історії;
2.     наявність власної самостійної мови та специфічної культури;
3.     наявність давньої традиції політичного самоврядування;
4.     високий рівень етнічної самосвідомості;
5.     етнонаціональна ідентичність [38].

Отже, історичні передумови, тобто утворення Королівства Іспанія, асиміляція Іспанією басків та скасування фуеросу безумовно позитивно вплинули на появу та розвиток націоналізму, оскільки всі ці події розцінювалися як посягання на традиції і привілеї та етнонаціональну самобутність. З утворенням королівства Іспанія дана автономія перетворилася на провінцію новоствореної держави. Розсіяність басків на території Іспанії та Франції також має позитивний вплив. Водночас саме режим генерала Ф. Франко найбільше вплинув на посилення націоналістичних ідей меншин, оскільки генерал проводив жорстку політику крайньої централізації та асиміляції. Позитивно на поширення націоналізму серед меншин Іспанії може вплинути можливе надання Країні Басків незалежності. Проте, при умові отримання Басконією незалежності ситуація може змінитися не на користь Іспанії. Крім того, націоналізм може розвинутися і в інших автономіях королівства, таких як Каталонія, Галісія, Андалусія (на сьогодні Іспанія складається із 17 автономій, які є нерівноправними між собою за обсягом автономних прав) [61].

Також серед політичних факторів на розвиток націоналістичних ідей автономій негативно впливає процес демократизації Іспанії, внаслідок якого була прийнята нова демократична конституція Іспанії 1978 року, що визнала баскську мову офіційною на території регіону, також регіон було визнано однією із «історичних національностей Іспанії». Прийняття Статутів про автономію і надання прав широкої автономії певною мірою задовольнили вимоги націоналістів, внаслідок чого, відповідно, зменшилася напруга у відносинах між Мадридом на периферією. Відсутність єдності серед націоналістів та діяльність баскської терористичної організації ЕТА також мають негативний вплив на націоналістичні ідеї. Економічна потужність Країни Басків, самопозиціонування себе як «годувальника» Іспанії позитивно впливає на націоналізм меншин[26, с. 24].

Сучасне населення Іспанії визнане єдиною нацією, але сформованою на основі різних етнічних груп та представників різних історико-географічних областей. Спочатку Піренейський півострів був заселений етнічними групами північно-африканського та західноєвропейського походження, включно із іберами, кельтами і басками.

На півдні півострова засновували свої колонії фінікійці, греки і вихідці з Карфагену. Пізніше територія Іспанії була завойована римлянами, що визначило шляхи формування мови, релігії та інших елементів культури народів Іспанії. Сильний вплив був здійснений і арабськими завойовниками.

Формування єдиної іспанської нації відбувалось від початку Реконкісти (VIII ст), але найінтенсивніше ‒ після її завершення і об'єднання усіх історичних провінцій країни під єдиною владою кастильської монархії після 1492 року. Основними етнічними групами сучасної Іспанії є каталонці (15,6%), андалусійці (15,6%), кастильці (11,1%), валенсійці (9,7%), галісійці (7,4%), баски (5,6%) [31, с. 114].

Помітимо, що станом на 1 січня 2010 року населення Іспанії оцінювалось у 46,95 млн. осіб (на 1 січня 2009 року ця цифра складала 46,74 млн.осіб). Із них 41,2 млн. осіб є громадянами Іспанії, а 5,7 млн. осіб ‒ іноземцями (12,2% від усієї кількості населення). Густота населення складає 91,13 осіб/км2, що менше порівняно із іншими західноєвропейськими країнами [49].

 Гострота «національного питання» визначається наполегливою боротьбою пригноблених націй за свою національну рівноправність, збереження та розвиток своєї культурної і мовної самобутності, політичну національно-територіальну автономію в межах зазначених етнічних ареалів.

Існувала, однак, ще одна обставина, що порушувала струнку і по-своєму логічну, попри всю її драматичність, картину «національного питання» в Іспанії. Річ у тім, що, як багатьом відомо, крім згаданих вище чотирьох етномовних ареалів, ця країна здавна поділяється на цілий ряд регіонів, чи історичних областей, так, що межі перших і других, як правило, не збігаються: баски проживають, крім Країни басків, ще й у сусідній Наваррі; каталонці, крім Каталонії, ‒ на більшості території Валенсії, на сході Арагону і на Балеарських островах; галісійці ‒ не тільки в Галісії, але і в прилеглих районах Астурії та Леону; що ж до «власне іспанців», то в зону їх розселення, крім більшої частини Арагону, Наварри, Астурії, Леону і меншої частини Валенсії, повністю входять Стара й Нова Кастилія, Мурсія, Естремадура, Андалузія та Канарські острови (номенклатуру історичних областей тут наведено за даними, отриманими до 1970‒1980‒х рр.). Вітчизняним аналітикам потрібно було знайти пояснення тому факту, що принаймні деякі з регіонів, населених представниками панівної нації («власне іспанцями»), як і «малі народи», вимагають для себе автономії. Водночас національно-визвольний рух самих пригноблених націй набув розмаху тільки на частині території відповідного етномовного ареалу, причому знову‒таки в межах певних регіонів (у Каталонії, Країні басків та Галісії, але не у Валенсії, Наваррі чи галісійськомовних землях Астурії). З огляду на пануючу ідеологічну парадигму радянські автори тлумачили «національно-визвольну боротьбу» як суто позитивну, вбачаючи в ній прагнення реалізувати «право  кожного народу на самовизначення» [56]. Що ж до схожих за формою рухів в іспаномовних областях, то їх розцінювали як прояви «регіоналізму» і «містечковості», пояснюючи (зпосиланнями на відомі висловлювання класиків марксизму) виключно відсталістю країни, збереженням у ній глибоких пережитків феодалізму. Передбачалося, що подальший поступальний соціально-економічний розвиток неминуче покінчить із цим «обласним партикуляризмом», який має реакційний характер. А в межах розселення «етнічних меншин» той самий розвиток повинен сприяти консолідації, усуненню відмінностей між меш канцями різних територій, що належать до одного й того ж етносу, «підтягуванню» відстаючих до рівня найбільш передових і свідомих, їх долученню до визвольної боротьби цієї нації[31, с.185].

Після смерті останнього авторитарного правителя Іспанії Фр.Франка у 1975 році в країні розпочалися стрімкі та всебічні перетворення колишнього устрою за ліберально-демократичною моделлю ‒ своєрідна іспанська «перебудова». Наші тодішні співгромадяни, які цікавилися «національним питанням» в Іспанії (а таких було чимало і в наукових структурах, і в суспільстві загалом), разом з усім світом отримали можливість побачити, як вирішується це наболіле питання в умовах набутих політичних і громадянських свобод. Утім, мало хто тут сумнівався, що єдино правильним шляхом, який відповідає справедливості та здоровому глузду, може бути тільки негайне офіційне визнання національних меншин і надання їм заслуженої адміністративно-територіальної автономії в межах відповідних етномовних ареалів. Цим вони не лише забезпечать собі виживання, але й знайдуть так звані «національні квартири», в яких стануть законними господарями, що гарантує їм пріоритет власних інтересів у всіх сферах життєдіяльності. Таким чином вчорашня «тюрма народів», в якій перебували пригнічені нації (баски, каталонці і галісійці), перетворюється на простір гармонійного співіснування рівноправних народів-етносів. Дійсно, важливою складовою постфранкістських реформ стала децентралізація державного устрою та організація широкої системи місцевого самоврядування. Інтенсивно й повсюдно обговорювана і всенародно схвалена конституція 1978 року проголосила право на  автономію «національностей і регіонів» країни, при чому визначення меж новостворюваних самоврядних утворень («comunidades autonomas», тобто «автономних громад») надавалося на розсуд самих громадян, яким потрібно було висловити його через голосування. те, що стало результатом реалізації цього права, дуже мало співвідносилося зі звичною для нас картиною етнонаціональної ситуації в Іспанії, зате виявилася справжня суть горезвісного «національного питання» в Іспанії [37, с. 234].

 Знаючи про те, що «етнос, або етнічна спільність, є сукупністю людей, які мають спільну культуру, розмовляють, як правило, однією мовою, мають спільну самоназву і усвідомлюють як свою спільність, так і свою відмінність від членів інших таких же людських груп, причому ця спільність найчастіше усвідомлюється як спільність походження», і, пам’ятаючи про важку долю пригноблених національних меншин Іспанії, вітчизняний спостерігач правомірно міг би очікувати на появу на пореформовій карті цієї країни як мінімум трьох (баскської, каталонської і галісійської) національних автономій або ж чотирьох, якби аналогічним чином захотів «оформитися» в нових умовах і домінуючий іспанський/кастильський народ-етнос.

Насправді ж до 1983 року, коли масштабна структурна реорганізація майже завершилася, територія країни виявилася цілковито поділеною між сімнадцятьма «автономними співтовариствами» (1995 року до них додалися ще два іспанські «автономні міста» ‒ Сеута і Мелілья ‒ на північно-африканському узбережжі). При цьому ні одне з них не відповідало етнічній території жодного з відомих нам тамтешніх народів-етносів, зате всі вони становили ті самі історичні області (регіони), які доти трактувалися у вітчизняній історіографії як «пережитки феодалізму», результат вікової відсталості Іспанії... Тобто при вирішенні питання, безсумнівно, важливого для будь-якого народу, збереження цих «атавізмів» у свідомості іспанських громадян, очевидно, переважило етнічну згуртованість останніх і те відчуття першорядної значущості своїх етнонаціональних інтересів, яке, власне, повинно бути в них дуже сильно виражене, оскільки всі основні народи‒етноси, які становлять населення країни, кваліфікувалися в нашій літературі як повноцінні нації, тобто «етноси на вищій стадії свого розвитку», що передбачає, зокрема, високий рівень «національної» (етнічної) самосвідомості. До того ж самі ці народи-етноси, добре відомі в нашій країні завдяки їх багаторазовим описам вітчизняними авторами, дивним чином взагалі ніяк себе не проявили в буремний переломний час, хоча жодних перешкод для цього ні в політичному, ні в будь-якому іншому плані не було[51].

 Таким чином, для наших співвітчизників, які прагнуть розібратися в природі та динаміці «національної ситуації» і «національного питання» в Іспанії, настав момент, який, якщо не боятися пафосу, можна було б назвати моментом істини, принаймні з’явився привід задуматися про те, наскільки адекватними були колишні, звичні для нас, уявлення про цю ситуацію і це питання. І тоді виявляється, що народів/націй Іспанії в нашому розумінні, тобто чотирьох етносів, один з яких історично панує, а інші пригноблені; які мають національну само свідомість і внутрішню згуртованість на високому рівні; які впевнені (у кожному випадку) у спільності свого походження, є (знову ж таки в кожному випадку) носіями неповторної «національної» культури й мови, і все це незалежно від місця проживання,‒ що таких спільнот у країні не виявлено. Їх присутність не виражена значуще ні в суспільно-політичному житті Іспанії, ні в суспільній свідомості її мешканців. Не випадково на їх позначення не існує навіть загальноприйнятих «етнічних» назв; не можна ж вважати такими терміни «каталаномовні», «баскомовні» тощо[52].

 На думку історика Кожановського, назви «баски», «каталонці», «галісійці», звичайно, існують і постійно використовуються, але більшість місцевого населення сприймає їх перш за все як номінацію (і самоназву) регіональних спільнот, нероздільно пов’язаних із відповідними регіонами (Країною басків, Каталонією та Галісією). Утому ж ряді, згідно з укоріненою тут традицією, стоять «наварці», «андалузійці», «арагонці», «валенсійці», «канарці» та інші «обласні спільноти». Щодо «іспанців», то це не «панівний етнос», а загальне позначення населення країни, яке постійно проживає на її території. Отже, «іспанцями» є всі перераховані вище регіональні групи (як і інші, що залишилися неназваними). Існують, звичайно, і нижчі рівні самоототожнення ‒ за рідною провінцією, островом, містом, церковною парафією, селищем тощо. Тобто йдеться про своєрідну територіальну ієрархію земляцьких спільнот: кожен житель країни природним чином належить відразу до кількох «народів», у низці яких кожен наступний, більший, містить попередній як свою складову частину ‒ аж до Іспанії в цілому [31, c. 186].

Однак дуже важливо відзначити, що, по-перше, в цій ієрархії самоототожнення відсутній такий звичний для нас «етнічний» рівень; по-друге, серед них немає якогось «головного», «основного», такого, що підлягає обов’язковій офіційній фіксації (на зразок пам’ятного для всіх у нас «п’ятого пункту») і накладає на його носія якісь обмеження або, навпаки, такого, що обіцяє йому якісь преференції; по-третє, той чи інший рівень само ідентифікації жителя Іспанії, залишаючись його приватною справою, актуалізується залежно від потреб конкретної ситуації. У певний момент на перше місце виходить «патріотизм» стосовно до рідного селища і відчуття єдності з усіма його уродженцями, а іншою значущою для людей є вже тільки їхня регіональна належність, тоді як лояльність до рідної провінції (проміжної територіальної ланки) вони відчувають досить слабо. Попри це, з часом під дією якихось чинників саме значення рідної провінції в їхніх почуттях може стати превалюючим. Водночас в іншій частині країни динаміка може бути протилежною. Отже, основними колективними суб’єктами внутрішньоіспанської боротьби за територіальну автономію, за збереження та розвиток своєї історико-культурної (включно з мовною) своєрідності є не міфічні народи-етноси, а регіональні спільноти [42].

Відповідаючи на критику, іспанська сторона підтвердила, що справді жодних «національних меншин» у країні немає, тому не може бути і їхнього списку, і цьому жодним чином не суперечить наявність тут «національностей», адже «національності», згідно з іспанською Конституцією, тотожні «регіонам», просто деякі регіональні спільноти самі захотіли назватися «національностями» (на цей момент так себе ідентифікують у своїх автономних статутах Каталонія, Країна Басків, Галісія, Валенсія, Андалузія, Канарські та Балеарські острови), але обидві ці назви означають одне й те ж ‒ «територіальну реальність», «певні території зі своїми історичними і культурними особливостями». І ті, й інші ‒ складові єдиної іспанської нації, яка від початку передбачає внутрішню різноманітність ‒ соціальну, історичну та культурну. Конституція реально забезпечує всі права і свободи громадян країни, їх рівність перед законом; захищає культури, традиції, мови та установи всіх народів Іспанії, тому й немає жодної потреби у визнанні певних груп населення «національними меншинами»[31, c 188].

Не є такою «меншиною» і місцеві цигани; просто через ряд несприятливих для цього етносу історичних та інших обставин для забезпечення його прав і свобод необхідно більше зусиль, ніж для «решти іспанців». Саме тому ситуацію з циганами іспанська влада вважає за можливе розглядати як таку, що певною мірою підпадає під цілі і завдання Рамкової конвенції. Загалом, як зазначила у своїй відповіді іспанська сторона, термін «народ» у внутрішньоіспанському контексті може стосуватися і всієї «іспанської нації», і кожної з автономних спільнот, і, зрештою, якихось груп, що вирізняються за істотними ознаками з-поміж більшості. Це не заважає, згаданим групам бути органічною складовою як «регіональної спільноти», так і «єдиного іспанського народу» [52].

Як бачимо, унікальність басків безперечна. Проблематика етногенезу басків в наш час є невирішеною. Баски — доіндоєвропейский народ, найстаріше населення Піренейського півострова, проживають на своїх землях, імовірно ще з часів палеоліту. Усі ці фактори породжують етнополітичний конфлікт між населенням Крани Басків та центральним урядом, бо неповторність цього народу вимагає своєї окремої території та своїх окремих політичних, економічних, культурних сфер життя.

 

2.2 Країна Басків та поява баскської національної  організації  ЕТА

Країна Басків, Евскаді (баск. Euskadi; баск. Euskal Autonomia Erkidegoa або Euskadi, ісп. Comunidad Autónoma del País Vasco або País Vasco) ‒ автономна область в Іспанії, на узбережжі Біскайської затоки. Площа автономії становить 7 234 км²; населення ‒ 2,12 млн чол. (2010). Столиця ‒ Віторія ‒ Гастейс, найбільше місто ‒ Більбао[38].

Завжди вироблення і затвердження автономного статуту Країни Басків відбувалося з великими труднощами. Найбільш важливим фактором, що вплинув на рівень етнічного ризику в Іспанії, став історичний фактор, який знайшов своє вираження в несприятливих для басків наслідки громадянської війни в Іспанії 1936‒1939 років. Для басків, на перших порах отримали автономний статут в 1936 році, громадянська війна закінчилася поразкою і крахом усіх надій на незалежність найближчим часом. До влади в Іспанії прийшло фашистський уряд генерала Франко, яка проводила політику крайньої централізації, асиміляції та політичних репресій. У цих умовах відбувався різкий підйом регіональних і сепаратистських настроїв, що в першу чергу відноситься до басків. Країна басків втратила свій статус автономії через активного опору фракістскому режиму під час громадянської війни. Саме баскські провінції Біскайя і Гіпускоа піддалися найжорстокішим репресіям (арешти, тортури, розстріли), саме там проводилася політика викорінення баскської мови і культури. У Країні басків, втім, як і в Каталонії і Галісії, було заборонено навчання на національних мовах навіть у початковій школі. Газети, радіопрограми і телепередачі виходили тільки на іспанською мовою. Франкистский режим, жорстоко придушувати всі спроби самовизначення басків, став для них втіленням дискримінації, проти якої баскські націоналісти боролися якими засобами, включаючи і терор[26, c. 25].

 Також складність питання статусу автономії було пов´язано насамперед зі складною політичною ситуацією в регіоні, неоднорідністю баскського національно-регіонального руху і руйнівною діяльністю екстремістських воєнізованих організацій. Укладення угоди між центром і Басконією супроводжувалося обопільними діями з обох сторін, спрямованими на припинення активної діяльності баскських терористів та їх політичну і моральну ізоляцію. У зв´язку з цим статут Басконії відрізняється від аналогічних регіональних документів. Загальним для регіональних статутів було те, що правоохоронні органи були складовою частиною загальнодержавних служб. У Басконії ж було дозволено функціонування силових структур регіонального підпорядкування. Ця новація виявилася серйозним подразником для реакційних сил в армії і в загальнодержавних силах безпеки, але сприяла примиренню в самій Басконії[31, c. 117].

Проект автономного статуту Країни Басків вивчався парламентською конституційною комісією Кортесів протягом червня‒липня 1979 р. і був схвалений Конгресом депутатів 21 липня. Референдум на підтримку проекту статуту відбувся у Країні Басків 25 жовтня 1979 р., на якому 90,2 відсотка громадян висловилися «за»; 5,2 ‒ «проти». 18 грудня 1979 р. було прийнято «Органічний закон про статус автономії Країни Басків». Вибори до автономного парламенту відбулися 9 березня 1980 р. Найбільшу кількість голосів і місць у парламенті отримала Баскська націоналістична партія (БНП): 38 відсотків і 25 місць. СДЦ отримав 8,5 відсотка голосів (6 місць), ІСРП ‒ 14 відсотків (9 місць), Еррі Батасуна ‒ 16 відсотків (11 місць), Еускадіко ескерра ‒ 9 відсотків (6 місць), Національний альянс ‒ 5 відсотків (2 місця), Комуністична партія Іспанії (КПІ) спільно з Комуністичною партією Еускаді ‒ 4 відсотки (1 місце)[26, c 26].

Перші демократичні вибори продемонстрували, що басконський електорат розділився на основні групи: перша ‒ з чітко визначеною національною самосвідомістю з орієнтацією на БНП; друга ‒ ліва інтернаціоналістична з орієнтацією на ІСРП і КПІ; третя ‒ іспансько-центристська, що підтримувалась СДЦ. За результатами соціологічного дослідження 41 відсоток басконців надавали у цей час перевагу автономії Країни Басків, 21 ‒ виступали за незалежність, 16 ‒ за централізм, 13 ‒ за федералізм. Проте, незважаючи на надання Країні Басків широкої автономії, яка включала право на створення власного уряду, легалізацію всіх баскських політичних партій, надання баскській мові відповідного статусу, розвиток національної культури, ідеологи ЕТА стверджували, що демократизація Іспанії є фікцією, а головним ворогом басків залишається, як і раніше, Іспанська держава [14].

Басконiя − адмiнiстративнi територiї, населенi переважно басками: автономнi областi Країна Баскiв, Hаварра, Ла-Рiоха. Баски населяють також анклав на пiвдень вiд Вiторiї, який нині входить до складу провiнцiї Бургос . Очевидно, його, як штучно вiд'єднану територiю, буде повернуто до Басконiї. Крiм теперiшнiх iспанських провiнцiй, до Басконiї згiдно з варiантом В типу 1 може вiдiйти французька частина Басконiї, що є iсторичною частиною Басконiї, населена переважно басками i межує з iспанською частиною Басконiї. Попри ‒ своєї країни не лише в Iспанiї, її столиця ‒ місто Більбао. Претендентами на столицю Басконiї можуть бути також Памплона i Сан-Себастьян, якi, проте, на сьогодні менш важливi, − а країна, що тiльки стає незалежною, має мати сильну столицю. Крiм того, центром полiтичного життя та боротьби баскiв є саме Бiльбао[51].

Важливо помітити, що наука ще не дала остаточної відповіді на запитання: хто такі баски і звідкіля походить їхній рід? Еускеро, мова басків, не має прямої спорідненості із жодною з європейських мов. Етнологи й етнолінгвісти взагалі виносять еускеро поза низку індоєвропейських мов. Існують теорії, за якими баски є народом, спорідненим із грузинами, фінно-уграми, індіанцями. Але ці версії є надто відносними і базуються на більш ніж сумнівних аргументах.

Баски ніколи не мали власної держави і тому їх зараховували до народів «неісторичних» і приречених на поступову асиміляцію панівним на Піренейському півострові кастільським етносом. Нагадаємо, що Іспанія утворилась унаслідок об'єднання різних піренейських країв під правлінням кастільського короля [44].

Під впливом вищезазначених політичних і культурно-мовних факторів сформувалася баскська організація ЕТА (Euskadi Ta Askatasuna), що ставила своєю метою боротьбу з гнітючим правлінням Франко за свободу самовизначення шляхом проведення терористичних актів проти представників поліції і політиків.

Саме відверте протистояння радикально налаштованих басків проти влади Іспанії, яке почалося у другій половині ХХ століття, пов'язане перш за все з організацією ЕТА ‒ націоналістична терористична організація, яка була створена у 1959 р. і остаточно сформувалась у 1962 р. [19].  Таким чином, початок безпосереднього конфлікту можна віднести до дати створення організації  . Проте хвиля національних відроджень, що прокотилася Європою в XIX ст., захопила і басків. Вони починають усвідомлювати себе окремим народом, який так, як й інші народи, має право на свободу і вільний розвиток власної культури[59].

Засновниками і творцями ідеології національного визволення басків є брати Арана. Саме вони виробили національну символіку, кодифікували національні свята тощо. Один з них, Сабіно Арана (1865‒1903 рр.), баскійський письменник, засновник Баскської націоналістичної партії, батько баскійського націоналізму. Його було звинувачено в державній зраді за спробу надіслати телеграму президенту Теодору Рузвельту, в якому він похвалив США за допомогу Кубі в здобутті незалежність від Іспанії. Арана вперше чітко і лаконічно сформулював вимогу утворення Баскської держави і заявив, що «Кастилія, а потім Іспанія, насильницьки завоювали і колонізували Країну Басків. Тому Іспанія є одвічним ворогом басків, незалежно від характеру правлячого в ній режиму»[62].

Наприкінці ХІХ ст. брати Арана створили легально діючу Баскську Націоналістичну партію, яка домагалася національної автономії і згодом незалежності, а також висувала вимоги культурно-мовного характеру (освіта баскською мовою тощо). За часів Республіки (квітень 1931 р. ‒ березень 1939  р.) Іспанія відходить від політики жорсткого придушення національних рухів і значно лібералізує своє поводження з етнічними меншинами. 1936 р. Еускаді отримує статус автономного району з власним урядом і парламентом [39].

У різні періоди часу керівництво, що стояло біля керма держави, по-різному розв’язувало проблеми баскського сепаратизму. Унаслідок тривалої громадянської війни (липень 1936 р. ‒ травень 1939 р.) до влади в Іспанії прийшов генерал Франциско Франко, що висунув гасло «Іспанія ‒ один народ, одна Вітчизна, одна держава, один каудильйо» і затято взявся до його реалізації в життя.

Франциско Франко, спираючись на міцну вертикаль влади, намагався придушити сепаратизм і націонал-сепаратистський тероризм, використовуючи арешти й убивства. Жорстоко придушувались будь-які прояви етнічної самосвідомості та націоналізму. Для басків, зокрема, це вилилось у закриття всіх баскомовних шкіл, видавництв, журналів, газет тощо, скасування автономії [63].

На відміну від інших європейських країн,  де оформленню націоналізму регіональних та етнічних меншин передувало складання державного націоналізму, в Іспанії теоретичне оформлення державного та регіонального націоналізмів довелося приблизно на один і той же час, а саме на кінець ХІХ− початок ХХ ст. Каталізатором для розвитку цих двох процесів стала національна катастрофа 1898 − Важке ураження Іспанії у війні з США, яку «іспаніст» розцінили як сигнал до пошуку загальнонаціональної ідеї, а «регіонали» − як свідчення слабкості держави, якій необхідно скористатися. Політико-ідеологічне суперництво державного та регіонального націоналізмів придбало в Іспанії особливо гострий характер. Держава так і не змогло асимілювати регіональний партикуляризм деяких своїх периферійних зон, насамперед Країни Басків. На відміну від більшості країн Заходу, де регіони, населення національними меншинами, входять до числа економічно відсталих , Країна Басків (як і Каталонія) вже тоді ставилася до найбільш розвиненим. Чи не буде перебільшенням стверджувати, що гостре протиборство державної та регіональних ідеологій і політик стало згодом однією з важливих причин встановлення в Іспанії диктаторських режимів Прімо де Рівери і Франка [20].

Зазначимо, що в основі конфлікту  прагнення частини екстремістськи налаштованих басків досягти повної незалежності. Основна мета  створення незалежної «Великої Еускаді  Країни Басків», яка має включити низку провінцій північній Іспанії, область Наварра, а також південної Франції. Точної чисельності армії ЕТА, природно, ніхто зараз не знає. Кажуть, що активних членів угруповання не більше 30 осіб. Але майже вся молодь у країні Басків підтримує ЕТА і здійснює свої власні «теракти» ‒ молоді баски регулярно підривають пляшки із запальною сумішшю біля урядових установ і державних об'єктів [51].

ЕТА діяла безпосередньо в країні Басків, а також у південно-західних французьких провінціях  Лабур, Басс-Наварра і Суль. Франко намагався придушити ЕТА, і частково йому це вдалося. У 1962 році ЕТА стихла. Але в 1964 році знову активізувалася, після чого терор став систематичним. У грудні 1973 року бійцям ЕТА вдалося навіть вбити прем'єр-міністра країни адмірала Каррера Бланко. Так як ЕТА боролася з Франком, то ліві іспанці і просто іспанці-антифашисти у всій країні підтримували баскських повстанців [63].

ЕТА виступає за незалежність 7 провінцій так званої етнічної Басконії: 4 іспанських та 3 французьких. Задля досягнення поставленої мети і − незалежності краю, ЕТА використовує терор.

Кристалізуються та вдосконалюються структура організації та тактика війни. Чисельність ЕТА невелика, приблизно 500 осіб. Лише 200 з них ‒ озброєні бойовики ‒ «нелегали», вони розбиті на 20‒30 груп «командос», які діють на території Басконії. Деякі бойовики об’єднані в «мобільні групи», що діють на території ворога  в Мадриді, Барселоні, Валенсії, Наварі. Решта активістів займаються забезпеченням, розвідкою, теоретичними та аналітичними дослідженнями, зовні залишаючись при цьому законослухняними громадянами. ЕТА спирається на досить широке коло симпатиків, які пропагують визвольні ідеї та надають посильну допомогу організації, офіційно в ній не перебуваючи. У середньому, кожен з бойовиків встигає повоювати не більше трьох років, їх вбивають або садять у в’язницю [20].

Географічні рамки діяльності ЕТА значно розширюються. ЕТА співпрацює з революціонерами Каталонії та Галіції. Кілька вдалих акцій було вчинено спільно з бойовиками Армії Визволення Каталонії та Партизанської Армії вільних галіційських людей.

Деякі члени ЕТА, яких переслідує поліція, перебираються в Латинську Америку, де активно включаються в революційний процес. В Нікарагуа баски влаштували навчальний табір для бойовиків революційних рухів Північної Америки. У Мексиці підпільна мережа ЕТА налічувала близько 200 осіб [63].

ЕТА проникає в Європу. б липня 1990 року ЕТА взяла на себе відповідальність за вибух бомби перед представництвом Іспанського банку в Амстердамі. 28 травня 1991 року три потужні бомби вибухнули перед іспанською установою в Римі. Представник ЕТА повідомив, що акція відбулась за сприянням ультраправої організації Озброєна Фаланга. Крім того, ЕТА є активним членом Антиімперіалістичного Фронту Західної Європи, до якого входили Червоні Бригади, Ірландська Національно-визвольна армія, Бельгійські воюючі осередки, Французька Пряма Дія.

Цікавий факт: в рядах ЕТА значна кількість жінок. Найвідоміша з них ‒ Ідайа Лопец Р’яно учасниця 23 революційних вбивств. Епізоди її долі відображені у художньому фільмі «Стріляй!» [54]

Знову звертаючись до історії баскського конфлікту, зауважимо, що довгий час він розвивався в мирному конституційному полі , незважаючи на войовничі заяви ряду діячів. Націоналістичний радикалізм не мав масової підтримки серед басків.

Міф про Еускаді як окупованій Іспанією країні, що входить до ідейна спадщина Сабіно Арани, не знаходив широкого відгуку в суспільній свідомості, оскільки відносини Країни Басків з Мадридом багато століть носили переважно мирний характер. Перелом настав у роки франкізму. З приходом до влади в Іспанії авторитарної диктатури, жорстоко придушувала всі спроби національного самовираження, міф про окупацію баскських провінцій придбав реальне втілення [52].

Непорозуміння з владою стала для чималої частини басків каталізатором єднання і фактором радикалізації. Саме тоді баскський конфлікт радикально трансформувався, вступивши в стадію збройної боротьби з іспанською державою і досягнувши небаченого до цього розмаху і гостроти. Режим Франко, насильно насаджував єдину кастильську культуру, стимулював формування такого своєрідного явища, як антибуржуазний лівий націоналізм в особі терористичної організації ЕТА. По суті, хід історичного розвитку Іспанії «підіграв» баскським радикальним націоналістам. Подальший прихід демократії вже не мав для них значення, оскільки «змінилася лише вивіска: систематичний геноцид баскського народу тривав» [16, c.112].

Віддаючи безумовний пріоритет збройним методам боротьби як ефективному способу досягнення своїх цілей, члени ЕТА помилково накладали схеми визвольної боротьби в колоніальних і залежних від імперіалізму країнах на баскські реалії. Чи не основний парадокс в ідейно-політичних установках ЕТА полягав у тому, що для вирішення проблем економічно розвиненою і процвітаючої Країни Басків, вважався цілком придатним досвід революціонерів у країнах «третього світу» [39].

За півстоліття існування ЕТА, ні на крок не просунувшись у досягненні своєї головної мети − створення незалежної баскської держави, завдала величезного матеріального і морального збитку баскському і іспанському суспільству. Ціна терористичної практики виявилася дуже висока. На совісті бойовиків тисячі вбитих і покалічених людей, безліч вимушених під страхом смерті виїхати з Країни Басков на інше місце проживання, величезний борг матеріальний шкоди. ЕТА не тільки не згуртувала баскське суспільство навколо своїх цілей, але і у великій мірі сприяла його поділу, завдала збитки, які довго будуть відновлюватись. Надзвичайно важливо відмітити, що проект створення Незалежної баскської держави не знайшов серйозної підтримки ні у басків, ні в регіоні Наварра, які розглядаються радикальними націоналістами як складові частини цієї держави [26].

З вищезазначеного помітимо, що спочатку метою ЕТА було створення Незалежної баскської держави, а вже в подальшому переросло у великомасштабну боротьбу  за етнічне визнання. Своєрідність ситуації, однак, полягало в тому, що в іспанській громадській думці ЕТА сприймалася як борець з франкською диктатурою, антиіспанською спрямованістю і довгий час її стратегічної орієнтації багато хто не помічав. Усе розуміння істинних цілей ЕТА прийшло вже в роки демократії, коли розмах і масштаби терору бойовиків різко зросли та завдали великих збитків.

 

2.3 Еволюція баскського  націоналізму у другій половині ХХ ˗ на початку ХХІ ст.: основні етапи діяльності ЕТА

На рубежі віків лексикон світової політичної еліти додався термінологічним зворотом «баскський тероризм». Світова спільнота починає усвідомлювати всю загрозу тероризму та намагається виробити адекватні механізми протидії.

Довгий час діяльність ЕТА у таких впливових виданнях, як «Вашингтон Пост»(The Washington Post, International Herald Tribune) та інших, що характеризувалися виключно, як сепаратистка або націоналістична. Існуюча пелена настійливих стереотипів по відношенню до цієї організації створювала враження, що в Іспанії активізується репресії по відношенню націоналістів та сепаратистів, а згідно Статті 12 іспанської Конституції будь-яка ідеологія має право на захист та існування [6].

Так, наприклад, 9 жовтня 1999 року Держсекретарем М. Олбрайтом був підписаний оновлений список іноземних терористичних організацій (FTO-Foreign Terrorist Organizations). Основним критерієм відбору слугує наступні чинники: дії організації повинні загрожувати національній безпеці, міжнародним відносинам або економічним відносинам країн світу. Цей реєстр включає в себе 28 терористичних організації, де ЕТА займає почесне третє місце[36, c 213].

Баскський націоналізм має глибокі історичні корені і пов'язаний з етнокультурним своєрідністю баскських провінцій, що тягнуться вздовж Біскайської затоки і охоплюють територію по обидві сторони Піренеїв. В Іспанії баски населяють провінції Гіпускоа, Біскайя, Алава, Наварра. У баскських провінціях налічується близько 3 млн жителів, з яких 90% проживає в іспанській частині [52].

У боротьбі ЕТА з центральною владою можна виділити чотири основних етапи:

Перший ‒ 1968-1978 рр., ‒ перші жертви та процеси. Етарівці взяли курс на розгортання революційного руху проти франкізму, а потім зароджувалася демократії, діючи за схемою «акція ‒ репресія ‒ акція». Передбачалося, що теракт провокує держава на репресії, які підсилюють підтримку організації серед населення і дозволяють перейти до нових терактів, що викликає, у свою чергу, нову хвилю репресій. Підсумком повинна була стати революція. у 1968-му році від рук ЕТА загинула перша людина. Жертвою став поліцейський, що намагався зупинити автомобіль, в якому знаходився провідник ЕТА ‒ Чабієго Ечебар'єтте. Кількома годинами пізніше від рук поліцейських загине сам провідник. Декількома тижнями по тому ЕТА виконала замах на шефа поліції в Гуіпузцоа, що славився нелюдським поводженням з заарештованими баскськими діячами. Поліція відповіла на замах запровадженням надзвичайного стану та арештом всього проводу ЕТА а також сотень інших басків. Відтак у 1970‒х починаються численні судові процеси над активістами-басками, що забезпечили їм широку відомість у всьому світі.

20 грудня 1973 року від вибуху, влаштованого бойовиками ЕТА, загинув прем'єр-міністр Іспанії та близький соратник генерала Франко Луїс Карреро Бланко [47].

Другий етап 1978-1998 рр. ‒ зміни і смерть Франко. Терористи визначали як «війну на виснаження». Вбивства здійснювалися з метою тиску на владу, щоб їй не залишалося нічого іншого як задовольняти пропоновані вимоги. Організація виживала завдяки здатності вбивати. після замаху на Луїса Карреро Бланко ЕТА розкололась на два угрупування: поміркована ЕТА (політично‒військова) та радикальна (військова), що також перебрала собі назву ЕТА (в). У 1975 році репресії не вщухали ані супроти самостійників, ані супроти більш поміркованих автономістів. Були здійснені навіть декілька смертних вироків. Але 20 листопада смерть забрала генерала Франко. Згідно з його заповітом владу обійняв принц Хуан Карлос, прихильник демократії. В Іспанії розпочались зміни. Результатом суспільно-політичних перетворень посттоталітарної країни стало набуття в березні 1980-го року автономії Країною Басків. Вже у 1982 році ЕТА політично-військово оголосила, що, оскільки головна її ціль досягнута, вона відмовляється від застосування терору. Однак ЕТА військова не похитнулась у своїх переконаннях. 26 червня 1979 року ЕТА робить спробу підриву вежі святилища Марії Торреціудад, за яким доглядає Пралатура Опус Дей [52].

Тактика ЕТА полягала у ретельній підготовці вбивств та бомбових вибухів. За кожною жертвою встановлювався нагляд, її поведінку уважно вивчали. Протягом 80‒ти років жертвами терористів ставали переважно поліцейські (дві третини жертв). Решту становили цивільні, політики та військові. Поза тим часто уживались інші способу протесту: підпали, вибивання віконних шибок, вуличні страйки. ЕТА підтримувала зв'язок з ІРА та деякими арабськими угрупуваннями, наприклад з Хамасом. Бойовики ЕТА пройшли підготовку у Лівії та Лівані. У 1980‒х роках ЕТА налічувала від 200 до 500 осіб, об'єднаних у ланки по п'ять чоловік у кожній. Не всі брали участь у замахах, багато активістів були постачальниками та кур'єрами. Гроші на діяльність організації надходили від крадіжок, грабунків та «революційного податку», яким обкладають баскських підприємців. Організація використовувала баскські провінції у Франції (Північну Країну Басків) як свій тил. До Північної Країни Басків також тікали розконспіровані члени. Для знищення організації іспанська влада вживала не лише поліцейські засоби. Від 1983 року іспанська влада створила спеціальну ударну групу з вищих поліцейських чинів, які виконували замахи на активістів ЕТА. Цією групою було ліквідовано 28 активістів організації. Кілька років потому кількість жертв ударної групи збільшилась до 80. Іспанська поліція нав'язала тісний зв'язок з французькими правоохоронцями. Антитерористичні заходи по обидва боки кордону: облави, засідки, заслання інформаторів, провокації, ‒ значно послабили ЕТА. У 1987 році ЕТА провела свій найкривавіший замах ‒ у гаражі центру Хіперцор вибухнула бомба, що забрала 22 особи.

Один час радикальні баски сподівалися, що вони знайдуть бажану незалежність шляхом переговорів, і в 1998 році оголосили перемир'я і тимчасове припинення терору. Але в середині у майбутньому 2000 році іспанський уряд Аснара, якого колись намагалися вбити бійці ЕТА, відмовилися навіть обговорювати умови надання незалежності країні басків. Принаймні, самі радикальні баски саме це називають причиною того, що вони повертаються до тероризму. У самому кінці «мирного періоду» в Іспанії проходили загальні вибори. Які «Ері Батасуна» з тріском програла. Не допоміг навіть саботаж. Доходило до курйозів [47].

У 1983‒1986 роках за негласної підтримки іспанського уряду діяла парамілітарна організація Антитерористичні групи звільнення, метою яких було знищення лідерів ЕТА на території Північної Країни Басків[52].

Третій етап 1998‒2003 рр. ‒  Почався після того, як терористи усвідомили, що «війна на виснаження» програна. Однак замість саморозпуску вони розіграли останню карту ‒ налагодили співпрацю з поміркованими націоналістами своєї автономної області в особі Баскській націоналістичної партії. Єдиний фронт радикальних і поміркованих націоналістів повинен був, на думку етарівців, значно посилити потенціал тиску на іспанські власті і збільшити шанси на успіх.

16 вересня 1998 ЕТА оголосила про повне і безстрокове припинення терористичної діяльності. У відповідь влада звільнила ряд активістів ЕТА, але через 14 місяців сепаратисти вийшли з перемир'я ‒ за деякими припущеннями, у зв'язку з посиленням радикального крила в керівництві організації. Можна говорити, що в послефранкістскій період в ідеології ЕТА відбулися значні зміни: в перші десятиліття свого існування члени ЕТА розглядали себе як спадкоємців справи старих партизан-антіфранкістов, комуністів. А після смерті Франко в ЕТА взяла гору націоналістична ідеологія.

Останнім часом ЕТА спіткала низка невдач. Зокрема, не вдались замахи на короля Хуана Карлоса та реакційного діяча Хосе Марія Азнара. Уряд застосовує нові методи боротьби з баскським революційним рухом. Уряд розробив широкі соціально-політичні програми, спрямовані на зменшення соціальної бази ЕТА. Так, на кількох останніх виборах ідеологічний рупор ЕТА ‒ партія «Еррі Батасуна» все більше втрачає кількість відданих за неї голосів (від 15% до 7%), наразі вона займає 27 місць з 75. Діюча Баскська націоналістична партія (Partido Nacionalista Vasco, PNV) складає помірковане крило націоналістів. Вони виступали за автономію у складі Іспанії і лише у 2008 році оголосили про підготовку до референдуму про незалежність, однак зустріли опір іспанського уряду. На загальних парламентських виборах в Іспанії 13 листопада 2011 року баскська націоналістична коаліція «Амайур», кістяк якої, як вважається, становлять послідовники ЕТА, отримала 7 депутатських місць [14].

Другий політичний блок становлять найбільші партії Іспанії ‒ Іспанська соціалістична робітнича партія та Народна партія, а саме їхні представництва у Басконії. Щодо вираження баскських інтересів, то тут партії займають консервативну нішу, не допускаючи сепаратистських настроїв області, вважаючи, що Іспанія повинна залишатися єдиною і неподільною.

 Третє коло складають радикальні націоналісти, а саме терористична партія ЕТА (Країна басків та свобода), яка залучається колом партій-прихильників ‒ Батасуна, а коли її заборонили (2003 р.), то коаліція лівих партій Амайур. Коаліцію складають Баскська солідарність, Аралар ‒ ліве крило БНП, хоча сама партія відмовилась приєднатися до коаліції, Національна ліва партія та Альтернатива ‒ частина Об’єднаних лівих. Зараз Амайур має 10 місць у парламенті продовжуючи підтримувати ЕТА, яка якраз перед виборами відмовилася він збройної боротьби [54].

Однак, і це не зломило організацію. Вона в черговий раз змінила тактику. По-перше, терористичні акції почали носити більш тотальний характер, охочіше використовується вибухівка. Об’єктами нападів стають не лише представники влади, а й реакційні та «прогресивні» політичні діячі, опортуністи, зрадники тощо.  Поліція виявила одну з штаб-квартир ЕТА, де знайшла «чорний список» і матеріали на 700 осіб, ворогів баскського народу, яких планувалось знищити. Загалом, за історію своєї діяльності ЕТА знищила в Іспанії 500 осіб. ЕТА посідає друге місце за результативністю в Європі, поступаючись лише ІРА.

Вулична Революція ‒ ось ще одна особлива деталь нової тактики ЕТА. Організація поставила собі за мету перемогти на вулицях міст, вигнати з них чужинців. Союзником і опорою ЕТА у вуличній війні стала молодь, зокрема студентство. Молоді баски в капюшонах б’ють на вулицях чужинців, трощать їх магазини, бари, помешкання і машини, нападають на поліцейських [52].

Весною 1995 року в містечку Байонні, яке знаходиться на південному заході Франції, відбувались серйозні сутички басків з поліцією. Причиною інциденту став марш протесту басків, після якого вони закидали напалмом поліцейський відділ. П’ять представників правоохороних структур було серйозно поранено.

У березні 1996 року членами ЕТА було вбито відомого вченого-юриста, колишнього члена Верховного Суду Франціско Томаса-і-Валіенте. Валіенте ‒ символ Системи. Однією рукою він будував «правову державу», іншою ‒ сприяв нищенню басків. Його було вбито серед білого дня в приміщенні Мадридського університету пострілом у потилицю ‒ символом революційної кари. Це вбивство поділило Басконію на дві частини. Одна, вийшла на вулиці з пацифістськими гаслами, інша ‒ ще з більшою відданістю підтримує революціонерів. Суспільство поляризувалось на основі політичних переконань. На рахунку ЕТА  смерть iспанського прем’єра Луїса Карерро Бланко та ще кiлькох іспанських полiтикiв [19]. Вiд рук сепаратистiв свого часу мало не загинув i прем’єр країни Хосе ‒ Марія Аснар У перервах «етiвцi» пiдривали машини в людних мiсцях, наприклад, перед супермаркетом у Барселонi чи бiля готелiв у курортних мiстечках. ЕТА оголосила «безстрокове» перемир’я в березні 2006 року. Проте через рік, бойовики звинуватили уряд Іспанії в тому, вони радше переслідували бойовиків, аніж дотримувалось усіх норм переговорного процесу. В заяві, розміщеній у баскській газеті «Berria», йдеться про те, що «відсутнє виконання мінімальних умов для продовження процесу переговорів», а відтак, починаючи з півночі середи, 6 червня, EТА «захищатиме Землю басків зі зброєю в руках на всіх фронтах». Боротьба розгорнулась заново [19, c. 65].

За п’ять десятилітть боротьби ЕТА за державотворення на півночі Іспанії і південному-заході Франції жертвами угруповання стали більше 800 людей. Народ країни басків стоїть на роздоріжжі.

Після розпочатого в 2000 р охолодження у відносинах з БНП в діяльності бойовиків настав четвертий етап, коли організація залишилася без чіткої програми дій. Завдяки ефективним діям іспанських і французьких сил безпеки ЕТА помітно ослабла. Однак бойовики продовжують боротьбу. Тероризм став їхньою професією, способом існування.

Четвертий період 2003‒2014 рр. ‒ ЕТА в XXI столітті. Відмова від терористичної діяльності. У 2003 була заборонена діяльність партії «Батасуна» ‒ політичного крила ЕТА.

У жовтні 2004 року у французьких Піренеях затримано лідера організації Мікеля Альбісу Іріарте і двадцятьох його спільників. Виявлено сховища зброї, сотні кілограмів вибухівки та тренувальний полігон. Влада негайно заявила, що ЕТА «знекровлена», але за кілька днів вибухи відновилися.

22 березня 2006 року ЕТА заявила про «постійне припинення вогню». Бойовики повідомили, що в обмін на добровільну відмову від збройної боротьби вони вимагають амністії для кількох сотень ув’язнених басків, звинувачених в терористичній діяльності, а також легалізації партії «Еррі Батасуна» ‒ політичного крила ЕТА. 6 липня у Сан‒Себастьяні почалися перші в історії офіційні переговори між представниками правлячої Іспанської соціалістичної робочої партії і нелегальної «Еррі Батасуна» .

Але вранці 30 грудня того ж року бойовики ЕТА вчинили теракт у мадридському аеропорту Барахас. В результаті вибуху загинули двоє громадян Еквадору, ще четверо людей отримали поранення. За оцінкою фахівців, в замінованому автомобілі знаходилося близько 200 кілограмів вибухівки. В результаті теракту будинок аеропорту отримав значні пошкодження. Мирний процес був перерваний [17].

9 жовтня 2007 року бойовик ЕТА замінував авто бодіґарда, який охороняв політика-соціаліста. В результаті вибуху охоронець був важко поранений[62].

У 2008 році у французькому місті Бордо в результаті спільної операції іспанської та французької поліції було заарештовано голову ЕТА Хав’єра Лопес-Пенья та Мігеля Аспіазу Рубіна на прізвисько «Черокі», який став лідером бойовиків ЕТА після арешту Лопеса-Пеньї.

29 липня 2009 року вранці в Бургосу вибухнув автомобіль, припаркований поряд із казармами Цивільної Гвардії. В результаті вибуху 46 осіб отримали поранення. Вибух пошкодив 14-поверхову будівлю, в якій жили поліцейські з сім’ями. Саме вони склали основну масу постраждалих.

28 лютого 2010 року в результаті спільної операції спецслужб Франції та Іспанії був арештований лідер ЕТА Ібона Арронатегу а 5 вересня 2010 року ЕТА виступила із заявою про відмову від збройної боротьби задля здобуття незалежності Країни Басків, мовляв, тепер ця боротьба вестиметься мирними засобами [38].

«Ми ніколи не вели і не будемо вести ніяких переговорів з терористичною організацією ЕТА. Керівництво країни вважає, що сепаратисти з ЕТА повинні якомога швидше заявити про своє беззастережне саморозпуск і не висувати жодних умов», ‒ повідомляв у 2012 році міністр внутрішніх справ королівства Хорхе Фернандес Діас, коментуючи заяву баскських сепаратистів про готовність обговорити саморозпуск угрупування ЕТА з владою Іспанії і Франції [53]. Зокрема, сепаратисти запропонували іспанським властям дозволити ув'язненим з організації ЕТА відбувати залишилися тюремні терміни в місцях ув'язнення на території Країни Басків, а також обговорити умови і терміни здачі зброї та розформування військових структур терористичної організації. Крім того, керівництво ЕТА заявило про готовність визнати свою відповідальність за загибель людей в результаті багаторічної кампанії терору у відповідь на визнання провини з боку уряду Іспанії за тортури та жорстоке поводження із заарештованими бойовиками ЕТА.

8 травня 2012 у місті Кона був арештований лідер баскського сепаратистського угрупування ЕТА Ороітс Гурручага Гогорса [62].

Зауважимо, що ЕТА підтримував народ, який боровся за свої національні права. Але з часом організація перетворилася в терористичну групу, яка з кожним роком втрачала підтримку самих же басків. За останні кілька місяців існування організації іспанські силовики фактично обезголовили ЕТА, заарештувавши її керівників. Треба відзначити, що деякі члени ЕТА порвали з терором, пішовши в політику. У цьому зв'язку часто називають партію «Ботасуна», яку влада Іспанії визнали політичним крилом ЕТА і заборонили. Однак на її уламках з'явилися інші баскські партії, що виступають за незалежність або за розширення автономії. ЕТА припинила терористичну діяльність, але ніхто не може поручитися за відмову народу басків від їх довгостроково існуючої і вирощеної ідеї незалежності [62].

Як показують опитування, за мирні переговори з ЕТА виступає більшість іспанців. Однак і супротивників у цих переговорів немало. Останні вважають, що проти баскських бойовиків слід боротися до «переможного кінця» виключно силовими методами, не вступаючи з ними ні в які контакти. Так, незадовго до мирних переговорів ультраконсервативна неурядова організація «Гідність і справедливість» звернулася до суду з вимогою заборонити «зустріч з терористами». Активно протестують також члени Асоціації родичів жертв тероризму[13].

Між тим, досвід боротьби з ЕТА говорить про неможливість остаточно розправитися з угрупованням силовими методами. Фахівці вважають, що в результаті отриманих в останні кілька років потужних ударів від об'єдналися в боротьбі з ЕТА правоохоронних органів Іспанії та Франції угруповання вкрай знесилена. Однак, на думку Європолу, у ЕТА все ще сильна підтримка серед молоді в Країні басків, де вона легко вербує нових бойовиків. А замість Франції, яку терористи свого часу вибрали як «оперативної тилової бази», вони освоюють інші країни Європи.

10 січня 2011 ЕТА оголосила про припинення збройної боротьби. 20 жовтня ЕТА повторно відмовилася від збройної боротьби [12].

На загальних парламентських виборах в Іспанії 13 листопада 2011 баскська націоналістична коаліція «Амайур», кістяк якої, як вважається, становлять послідовники ЕТА, отримала 7 депутатських місць і можливість створити власну фракцію в кортесах. У зв'язку з цим історичним успіхом посилилися розмови про прийдешнє зникнення ЕТА [14].

28 травня 2012 у французькому місті Кона був заарештований лідер баскського сепаратистського угрупування ЕТА Ороітс Гурручага Гогорса (Oroitz Gurruchaga Gogorza). Разом з ним французькі правоохоронні органи заарештували ще п'ятьох членів ЕТА.

За два тижні липня 2014 року бійці ЕТА вчинили п'ять акцій. 7 липня поліції вдалося запобігти вибуху в автомобілі відомого баскського підприємця. 12 липня вибух все ж стався ‒ в Мадриді на одній з найжвавіших міських вулиць машина з 50 кг вибухівки злетіла в повітря. 8 людей отримали поранення, а вулиця була покрита тонким шаром розбитого скла. Це, швидше за все, було попередження. Люди майже не постраждали, адже вибух був о пів на сьому ранку.

15 липня в Малазі був застрелений член міської ради, представник правлячої народної партії Хосе Марія Мартін Карпентье. На наступний день, коли проходили його похорон, вже в іншій частині країни, в північному Агреде, знову прогримів вибух. В іншому північному містечку, в Віторії, вибухнув величезний торговий центр, щоправда, пізно вночі, так що ніхто не постраждав. А через кілька годин після цього вибуху бомба була виявлена ​​в машині відомого іспанського політика. Він не загинув лише тому, що детонатор виявився зламаний [62].

У 2015 році суддя Національної судової палати Хуан Пабло Гонсалес відкрив справу проти угрупування ЕТА за злочини проти людяності. За даними видання, розслідування торкнеться вбивств, викрадень, скоєних членами ЕТА після 1 жовтня 2004 року, коли поняття злочину проти людяності було введено в кримінальний кодекс Іспанії.

На думку судді, регулярні й широкомасштабні напади бойовиків ЕТА на цивільне населення, переслідування з політичних та ідеологічних причин дозволяють кваліфікувати дії угруповання як злочини проти людяності [7].

Так чи інакше, але ЕТА оголосила про те, що терор починається знову. Що було справжнім шоком для іспанців, за два роки звикли до спокійного життя.

Іспанці ходять на демонстрації, вимагаючи припинити вибухи, толком не розуміючи, у кого вони вимагають спокою ‒ у терористів або у безсилих влади. Влада ж в особі непримиренного прем'єра Аснара заявляють, що будуть і надалі нещадно боротися з терором. А баски з ЕТА, швидше за все, готуються до нових вибухів. Ці люди, що вбивають тих, хто, як вони вважають, заважає незалежності країни басків, живуть вже 30 років, незважаючи на постійні прогнози про їх кончину, як організації. Через два мирних для Іспанії року все почалося знову.

Протягом усієї своєї історії ЕТА була розділена на конкуруючі між собою ідеологічні течії, що виливалося в постійні розколи. Безперервні ідеологічні тертя і зміни курсу пояснювалися насамперед неоднорідністю соціального складу руху, а також швидкої сменяемостью лідерів ЕТА, цілих поколінь, чого не можна було уникнути в умовах постійних облав і репресій. Деякі питання в ідеологічних дебатах були продовженням старих дискусій, що ведуться серед баскських націоналістів ще з кінця XIX століття; інші ‒ були вже продуктом нової епохи [62].

З часом в результаті довгих внутрішніх дебатів і розколів переважаючою в організації стала колоніалістської тенденція, представники якої виступали за застосування революційно-визвольної стратегії колоніальних країн в умовах Країни Басків. Розколи тривали і в 70‒х роках, проте в їх основі лежали вже причини стратегічного та практичного, а не ідеологічного характеру [30].

Головне протиріччя ЕТА, яке призвело до численних і драматичним розколів усередині організації, полягало в спробі застосувати революційну стратегію країн «третього світу» в умовах високо розвиненої індустріальної країни.

Спочатку активна позиція ЕТА опору режиму перетворилася на максималістське вихваляння збройної боротьби, що надалі приводило до постійного змішання цілей і засобів. У першій половині 70‒х років ЕТА перетворилася на організацію абсолютно мілітаристського характеру, для якої збройний опір окупації із засобу боротьби перетворилося на самоціль [33, c 187].

З вищезазначеного помітимо, що на початковому етапі метою ЕТА було створення Незалежної баскської держави, а вже в подальших етапах переросло у великомасштабну боротьбу  за етнічне визнання. Своєрідність ситуації, однак, полягало в тому, що в іспанській громадській думці ЕТА сприймалася як борець з франкською диктатурою, антиіспанською спрямованістю і довгий час її стратегічної орієнтації багато хто не помічав. Усе розуміння істинних цілей ЕТА прийшло вже в роки демократії, коли розмах і масштаби терору бойовиків різко зросли та завдали великих збитків.

У даному розділі хотілося б торкнутися передумов та причин етнополітичного конфлікту на території Іспанії. Причини, що зберігають етнополітичну конфліктогенність в Іспанії йдуть глибоко в історію і пов'язані з опором злиттю різних етнічних груп в єдину націю та початком протистояння диктаторського режиму Франка.

Основна причина вкоріненості націонал-сепаратизму в масовій свідомості іспанців ‒ етнокультурна своєрідність баскських провінцій і його неадекватна інтерпретація націоналістами, існування етнічної міфології баскської винятковості. Національний гніт з неминучістю породжує у представників народу, що дискримінується етнічної спільності спільні інтереси, відмінні від інтересів соціоісторіченого організму, і змушує їх об'єднуватися для боротьби за свої права, за своє відокремлення та визнання. У результаті дискримінованих етнос стає політичною силою, що переслідує свої власні цілі.

Дійсно, баски відрізняються від інших народів, що населяють Іспанію, характером, звичаями. У них своя література, свій музичний фольклор, свої свята та ігри, своя мова та політичні партії.

Тим часом вищезазначені факти свідчать, що баски, хоча й володіли широкою автономією, ніколи не мали єдиної і стійкою державності. Вкрай істотно і те, що формально-юридичну рівність басків аж ніяк не виключало існування експлуатації, соціальної нерівності, дискримінації в їхньому середовищі. Проте деякі представники так не вважають і починаючи з часів Франка висували свої потреби та права. Так зародилася національна терористична організація ЕТА, яка продовжує боротися за право самовизначення території Країни Басків.

Як бачимо, організація ЕТА вдало використовує свої націоналістичні настрої, має свою мету та форми втілення дій серед баскської еліти та баскського суспільства в цілому, реалізує їх у формі терористичної організації, шокуючи всю іспанську та світову спільноту. За 50 років боротьби ЕТА зазнала значних змін:  починала з серйозної підтримки в народі організації, що боролася з антинародним режимом Франко за право басків на елементарні свободи аж до самовизначення, до нечисленного суто терористичного угрупування, яка з кожним роком має все менше і менше прихильників серед самих же басків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 ЕТНОПОЛIТИЧНИЙ КОНФЛІКТ ІСПАНІЇ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ

 

3.1 Принципи етнонаціональної політики Іспанії як форма врегулювання національного питання

Через те, що діяльність представників організації EТА з роками стала завдавати більшої загрози та збитків для населення, центральний уряд почав проводити  державну стратегію задля вирішення національної проблеми. Як наслідок терористичні дії із сторони EТА призвели до появи законодавчих актів, спрямованих на створення правової бази для протидії тероризму в різних його проявах.

Терористичні дії із сторони EТА призвели до появи законодавчих актів, спрямованих на створення правової бази для протидії тероризму в різних його проявах. Так ще 1 грудня 1980 р. був прийнятий Органічний закон із боротьби з тероризмом № 11/1980. Закон наділяв правоохоронні органи правом за певних обставин продовжувати затримання підозрюваних осіб без пред’явлення їм звинувачення на термін, що перевищує 72 години; проводити прослуховування телефонних розмов і обшук в приміщеннях без санкції прокурора. Органічний закон № 9/1984 від 26 грудня 1984 р. ще більш посилював покарання за тероризм [10].

Демократичні сили іспанського суспільства неодноразово робили спроби створення широких об’єднань, здатних в рамках правової держави протидіяти тероризму. Прикладом можуть слугувати Мадридська угода щодо тероризму (5 листопада 1987 р.) та пакт Ахуріа Енеа (12 січня 1988 р.). Зазначені угоди підписувалися представниками провідних загальнонаціональних і регіональних партій різноманітного політичного спектру, включаючи помірних баскських націоналістів. Вони мали кілька цілей. По-перше, розглянути можливість початку переговорів з екстремістами, але тільки в тому випадку, якщо вони нададуть неспростовні докази готовності скласти зброю й відмовитися від терору як методу досягнення політичної мети. По-друге, у разі початку таких переговорів обмежити порядок денний тільки питаннями, пов’язаними із існуючим станом проблеми або майбутньою долею членів EТА. По-третє, заручитись міжнародною підтримкою та залучити світову спільноту до вирішення проблеми тероризму. Учасників пактування об’єднувало щире прагнення викоренити тероризм, проте тактичні схеми, що пропонувалися, зокрема, у пакті Ахурія Енеа, були неоднозначними, а у низці випадків взаємовиключними. Ця обставина була однією з головних причин розвалу Пакту [3].

У боротьбі з тероризмом іспанська влада вдавалася до різноманітних методів – від законних, тобто повністю відповідних правовим нормам, до так званих «брудних», що далеко виходять за рамки правової держави

Один з найголовніших нормативно-правових актів є Статут про автономію Країни Басків – це органічний Закон 3 Іспанії від 18 грудня 1979 року про Статут щодо автономії Країни Басків, що вважається кроком до врегулювання національної проблеми країни[10].

Ще у середині 70–х років ХХ ст. в Країни Басків з’явилися підпільні праворадикальні угрупування з метою протиставити насильству EТА своє насильство. Найчастіше вони були ретельно законспірованими групами, у складі яких діяли екстремістські налаштовані агенти поліції або спецслужб. Терор EТА породжував не менш злочинний анти терор.

Найбільш серйозним політичним «прорахунком» уряду Ф. Гонсалеса стала «брудна війна», розв’язана окремими керівниками поліцейських служб Іспанії на території Франції. Для ведення «війни» були створені ретельно законспіровані осередки поліцейських або цивільних гвардійців, відомі як ГАЛ − Групи антитерористичного звільнення. За час свого існування з 1983 по 1987 р. групи зробили 27 вбивств (у ряді випадків жертвами ГАЛ стали люди, що не мали ніякого відношення до EТА). Судові викриття і скандал у справі ГАЛ негативно відобразилися на престижі уряду Ф. Гонсалеса [26].

Щодо діяльності ГАЛ дотепер немає повної ясності, оскільки йдеться про підпільну структуру, ядро якої складали «ідейні борці» проти баскського екстремізму, що володіли знаннями, досвідом, а також певними організаційно-технічними й фінансовими можливостями. Подальші події показали, що незалежно від кінцевої мети, яку переслідували натхненники або мимовільні покровителі діяльності ГАЛ, «брудна війна» проти EТА обернулася для уряду соціалістів падінням авторитету. Ідеологи баскського екстремізму знайшли в злочинах ГАЛ підтвердження своєї теорії «симетричного насильства»: якщо уряд Іспанії, який поневолив нас, використовує проти патріотів не тільки армію, суди і поліцію, але і вбивць ГАЛ, то, природно, і ми є борцями за незалежність і свободу Басконії, а значить, маємо повне право дати гідну відповідь окупантам з використанням всіх доступних засобів, включаючи «революційний терор» EТА.

Водночас іспанському керівництву, яке об’єктивно оцінювало можливості, що були в його розпорядженні, важко було запропонувати ефективний метод боротьби проти баскського екстремізму. Було очевидним, що ні остаточна поразка, ні саморозпуск EТА не стануть причинами зникнення радикального баскського націоналізму. Проте EТА не змогла досягти своєї мети через низку чинників. По-перше, їй завадили успіхи поліції й цивільної гвардії, які надзвичайно ослабили позиції терористів. По-друге, чималу роль зіграли судові переслідування членів EТА. По-третє, важливу роль в поразці EТА зіграли масові протести проти тероризму. У 90–х рр. масові маніфестації проти вбивств, диверсій і викрадань набули постійного характеру[25, c. 413].

По суті, тероризм EТА став найбільшою перешкодою на шляху консолідації демократії і одночасно зміцнення авторитету ІСРП як правлячої партії. Уряд соціалістів намагався приборкати тероризм, використовуючи спеціальні підрозділи, операції яких часто супроводжувалися перевищенням повноважень. Зрештою, це призвело до низки ексцесів і політичних скандалів, що підривали репутацію ІСРП в очах електорату. Як наслідок, у процесі протистояння терористам нагніталися незадоволеність і недовір’я, що обмежували перспективи соціалістів на збереження влади.

Між державою та EТА мали місце численні контакти, діалоги, переговори. За допомогою контактів робиться спроба досягти перемир’я або негласного припинення терористичних дій. Перемир’я було необхідним для заспокоєння суспільства, що страждало від терору. За логікою властей, суспільний спокій повинен був вплинути на електоральні результати. І ще одне міркування на користь перемир’я: чим довше EТА утримувалася б від терору, тим менше у неї було б можливостей для об’єднання радикально-націоналістичних сил, що групувалися навколо неї і гарантували її виживання.

Перші контакти між владою та EТА мали місце в наприкінці 1976 –1978 рр. Обговорювалися проблеми амністії й можливість перемир’я. Надалі взаємодія розвивалася в пульсуючому режимі: то припиняючись, то поновлюючись [46].

Організація була ослаблена в останні роки. Позначається як втрата підтримки з боку басків, так і арешти її членів. У жовтні влада повідомила про арешт ймовірного лідера бойового крила EТА Ізаскуна Лесака. Уряд Іспанії завжди заявляв, що відмовляється вести переговори з питання про самовизначення басків до тих пір, поки угрупування EТА не оголосить про саморозпуск.

 У минулому EТА не раз заявляла про припинення збройної діяльності. У 2006 році угруповання оголосило про «постійне припинення вогню», проте перемир'я було зірване незабаром після цього вибухом бомби в паркінгу в Мадридському аеропорту, в результаті якого[44].

У жодного регіону Іспанії немає сьогодні такої автономії, як у басків. Тут є власний парламент, власна поліція, власна система освіти, свої власні податки. Але непримиренні члени EТА хочуть саме незалежності своєї батьківщини від Іспанії. Певний час радикальні баски сподівалися, що вони знайдуть бажану незалежність шляхом переговорів, і в 1998 році оголосили перемир'я та тимчасове припинення терору. Але в середині 2000 року іспанський уряд Хосе Аснара, якого колись намагалися вбити бійці EТА, відмовилися навіть обговорювати умови надання незалежності Країні Басків. Принаймні, самі радикальні баски саме це називають причиною того, що вони повернулися до тероризму. керівництво EТА виступило із заявою про відмову від збройної боротьби [27].

 В рамках боротьби за незалежність Країни Басків організація буде дотримуватись від тепер мирних засобів. Проте представники основних іспанських політичних партій назвали чергову заяву сепаратистського угрупування EТА про припинення вогню «недостатнім». Тому, 10 січня 2011 року керівництво EТА оголосило про повне припинення збройної боротьби, чим поставила крапку у півстолітній війні за незалежність Басконії.

   Сьогодні іспанці ходять на демонстрації проти антикризових реформ свого уряду, тому що правляча Іспанська соціалістична робітнича партія не в силах стримати інфляцію. Влада ж в особі непримиренного прем'єр-міністра Хосе Луїса Сапатеро, наступника Хосе Аснара, заявляє, що буде намагатись утримати на плаву економіку Іспанії, а також, що не менш важливо, і надалі нещадно боротися з терором бойовиків EТА. Бо саме вони, на думку уряду, є головним чинником економічної кризи в Іспанії, так як на боротьбу з ними уряд витратив більше  3 млрд євро.

   Але, навіть така завуальована агресія з боку іспанського уряду не вплинула на активізацію терористичної діяльності EТА. 28 лютого 2010 року в ході спільної операції спецслужб Франції та Іспанії був заарештований лідер EТА Ібона Арронатегу [40, c. 55].

Сьогодні в таборі радикальних басків EТА відбуваються цікаві події. Вони втратили повагу більш спокійних співгромадян (а колись бойовиків EТА підтримували майже всі їхні родичі). А найцікавіше – з недавнього часу бійці EТА оголосили про посилення терору. І колись спокійна Іспанія і з її «баскськими борцями з Франко» стала мало не в один ряд з сучасним арабським Сходом.

По суті, тероризм EТА став найбільшою перешкодою на шляху консолідації демократії і одночасно зміцнення авторитету ІСРП як правлячої партії. Уряд соціалістів намагався приборкати тероризм, використовуючи спеціальні підрозділи, операції яких часто супроводжувалися перевищенням повноважень. Зрештою, це призвело до низки ексцесів і політичних скандалів, що підривали репутацію ІСРП в очах електорату. Як наслідок, у процесі протистояння терористам нагніталися незадоволеність і недовір’я, що обмежували перспективи соціалістів на збереження влади [62].

Аналізуючи іспанські реалії, ми побачимо, що у боротьбі з тероризмом іспанська влада використовувала найрізноманітніші форми – від повністю законних, які відповідають канонам демократичної держави, до, як прийнято їх кваліфікувати, «брудних», що далеко виходять за рамки правового кола.

Отже, механізм боротьби уряду Іспанії з терористами EТА, як виявилось не новий, але дуже небезпечні та напружені для громадянського суспільства. Річ у тому, що, аналізуючи факти, які лежать в основі ситуації, що склалася, бачимо: хоч військові дії в боротьбі з тероризмом були інколи успішними, свої можливості вони вже вичерпали. Оскільки боротьба з терористами − це збройне протистояння і є лише частиною заходів та засобів, які можна застосовувати для вирішення якихось проблем.

Значить, тенденції, котрі сьогодні чітко вимальовуються у Іспанській державі діяльністю терористів EТА набагато деструктивніші й небезпечніші. Є підстави очікувати, що вони зможуть завдяки спрощенню парасоціалістичного і паракомуністичного підходів досягти-таки своєї мети – права на само визнання, але для цього потрібен час та реальні перетворення механізму боротьби уряду Іспанії.

 

3.2. Перспективи розвитку іспанської моделі національно-територіальної організації в умовах етнополітичного конфлікту

 

Проблема територіальної цілісності Іспанії завжди на порядку денному у центрального уряду. Так, прем'єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро вже назвав рішення ETA припинити збройну боротьбу «перемогою демократії». «Давайте жити з переконанням про перемогу демократії, закону і розуму», – заявив глава іспанського уряду в телезверненні до народу. Чи зможе Країна Басків безбідно існувати як незалежна держава? З одного боку, ця територія є однією з найбільш економічно розвинених в Іспанії. З іншого, значну частину місцевих доходів складають дотації Мадрида. Саме друга обставина відлякує багатьох басків від боротьби за незалежність. Ніхто не в силах передбачити майбутнє і, тому не виключається можливість відродження терористичної детальності. Але зараз, коли міжнародний тероризм є глобальною проблемою людства, будь-яке явище відмови від загрози застосування силових заходів боротьби вітається і схвалюється світовою спільнотою [12].

На думку дослідника Віктора Каспрука: «Проблема полягає у тому, що з кожним днем стає усе очевидніше, що можливості домовитися з EТА не існує, а всі демократичні маневри навколо цієї проблеми лишень ведуть до втрати віри у її універсальні методи демократії. Виглядає, що Європа не зробила належних висновків з того, що трапилося позавчора у Німесі, тому що напад на завод, де виготовляється зброя – це не що інше як акт тероризму на французькій території, який вкотре наочно доводить, що це терористичне угрупування активно переозброюється і в жодному разі не збирається відмовлятися від своїх планів продовження насильства» [30].

Безперечно, що організація EТА вдало використовує свої націоналістичні настрої, має свою мету та форми втілення дій серед баскської еліти та баскського суспільства в цілому, реалізує їх у формі терористичної організації, шокуючи всю іспанську та світову спільноту. За 50 років боротьби EТА зазнала значних змін:  починала з серйозної підтримки в народі організації, що боролася з антинародним режимом Франко за право басків на елементарні свободи аж до самовизначення, до нечисленного суто терористичного угрупування, яка з кожним роком має все менше і менше прихильників серед самих же басків [22, с. 20].

Окремі, як позитивні, так і негативні, елементи іспанського досвіду протидії тероризму є досить повчальними. Бо по-перше, оголосивши про одностороннє «безстрокове перемир'я» і втягнувши іспанський уряд в політичний діалог, ослаблена і знекровлена ​​EТА зуміла використати цей перепочинок для того, щоб зміцніти, відновити боєздатність і порядок у своїх рядах. Після цього в оптимальний для такого кроку момент вона заявила про припинення перемир'я і відновлення збройної боротьби. Тобто, весь цей час ініціатива залишалася за терористами, які повністю контроліровалі ситуацію, фактично змусивши владу йти у себе на поводу. В результаті цей раунд протиборства з урядом однозначно залишився за EТА.

 По-друге, етарівці вельми майстерно поєднують відкриту політичну діяльність з протизаконною, підпільній. Легально існує партія «Еррі Батасуна» 10, що є політичним крилом EТА, представники якої мають можливість відкрито висловлювати і пропагувати свої погляди; видаються газети, проводяться мітинги і маніфестації.

 Тобто, терористи аж ніяк не цураються активно використовувати свої права, які надає їм іспанська конституція. До речі, згадують вони про закони і тоді, коли опиняються на лаві підсудних або – після вироку – у місцях позбавлення волі [38].

 Одночасно з цим EТА веде активну підпільну діяльність, включає як підготовку і проведення терактів, а також інших дій із залякування своїх політичних опонентів і представників служб правопорядку, так і різні форми вимагання, в результаті чого їй вдається поповнювати свою скарбницю.

 По-третє, це те, що застосована EТА протягом останнього року тактика дозволила їй істотно послабити єдиний антитерористичний фронт демократичних партій. У суспільстві знову посилився розбрід думок з питання про те, як вести справи з терористами, ніж варто було б поступитися в ім'я залучення їх у політичний процес [62].

 В результаті EТА домоглася головного – значно загострилися відносини між офіційним Мадридом і регіональною владою Країни Басків, що, безсумнівно, буде ускладнювати пошуки рішення проблеми тероризму в подальшому. При цьому багатий багаторічний досвід боротьби іспанської держави з тероризмом свідчить про те, що найбільших успіхів влади домагалися тоді, коли суспільство було єдине у своєму прагненні протистояти цьому злу. Терористи це добре засвоїли і завдали розважливий удар в одну з «больових точок».

 І останнє те, що за довгі роки свого існування EТА, виникла ще в епоху Че Гевари і спочатку боролася за ідеали свободи і соціалізму, проти франкістської диктатури, з часом виродилася в пересічну сепаратистське угрупування, зациклені на створення всіма можливими і неможливими засобами незалежного держави басків. При цьому терористи не хочуть бачити, що світ за 40 років сильно змінився, що франкізм давно канув у Лету, що всі інститути і атрибути авторитарної держави демонтовані і що на їх місці сформовано новий правове демократичні іспанське держава. Зображуючи себе захисниками інтересів простих басків, Eтаровци НЕ бажають враховувати, що економіка Країни Басків є невіддільною складовою частиною єдиного господарського організму Іспанії. Виокремити, що обособившийся її, і тут же завмре найбільший на узбережжі Біскайської затоки порт в Більбао, під ударом опиниться вся промисловість цього регіона.

Іспанці і баски протягом тисяч років мирно живуть пліч-о-пліч, взаємно доповнюючи один одного. Було б дуже сумно, якби в силу політичних амбіцій вузької групи радикалів-сепаратистів і підтримує їх частини населення Країни Басків був зруйнований світ і стабільність у цьому благодатному краї [34].

Скидати з рахунку можливість повторення спроб агресії в майбутньому – невірний варіант для продовження конфлікту. Теоретично втілення в життя цього сценарію можливе при існуванні цілого ряду умов, серед яких збереження або поліпшення нинішнього рівня добробуту баскського суспільства; подальший розвиток нинішньої тенденції до зниження ступеня інтегрованості баскської економіки в економіку решти Іспанії (наприклад, енергетична автономія); зміна позиції ЄС з питання про відділення регіону, згода прийняти його до лав Товариства, включивши положення про право Країни Басків на самовизначення в яку-небудь декларацію з міжнародного права; посилення існуючої в іспанському суспільстві баскофобіі, пов'язаної з фінансовими та адміністративними привілеями цієї автономії [58].

Внутрішні та міжнародні умови не сприяють розвитку такого сценарію. Більшість населення автономії не хоче рвати відносин з Іспанією. За наявними оцінками, сецесія і вихід Країни Басків з ЄС приведуть до масової втечі з регіону капіталів, передислокації частини підприємств, втрати багатьох десятків тисяч робочих місць, до великих витрат, пов'язаних зі створенням нових державних структур і нової валюти, загальному зубожіння населення, погіршення відносин басків з іншою частиною населення Іспанії (за винятком націоналістично налаштованих груп). З контраргументів відзначимо також, що правові норми ЄС не передбачають вступу до нього окремих регіонів, які захочуть відокремитися від країн-членів. Не слід забувати і про те, що процес європейської інтеграції, що супроводжується скасуванням кордонів, створенням єдиного ринку товарів, капіталів і послуг, розширенням компетенції наднаціональних органів, працює проти сепаратизму [57].

Таким чином, з великою часткою ймовірності можна припустити, що баскська конфлікт залишиться «внутрішньою справою» Іспанії. Найважливішою передумовою розплутування «баскського вузла» представляється ізоляція EТА і знищення її всіма засобами, які має в своєму розпорядженні демократія. Зникнення EТА з політичної сцени різко змінило б політичний ландшафт Країни Басків. Догляд терористів усуне один з найважливіших бар'єрів, які розколюють суспільство. Баскська конфлікт не зникне, але спроститься і пом'якшиться. Буде покладено край не тільки терористичного насильства, а й практиці залякування і шантажу населення, нормалізується політичний клімат в автономії. У разі відходу EТА радикально-націоналістичні сили в БНП позбудуться союзника, котрий тягав для них каштани з вогню. Звичайно, боротьбу за незалежність можна продовжувати і без EТА, але всю критику доведеться вже брати на себе. Протистояння між націоналістами і ненаціоналісти перейде в цьому випадку в конституційно-правове русло. Що ж стосується помірних націоналістів регіону, то співпраця їх з центральною владою цілком можливо, про що свідчить весь досвід розвитку Країни Басків в роки демократії.

Деякі дослідники, як Шлегель, Каспрук, Поліщук висловлюють припущення, що в тому випадку, якщо виникне держава басків, воно, будучи «ультрареволюціонних» і «економічно нежиттєздатним», створить величезні стратегічні проблеми для Іспанії, Франції та всієї Західної Європи [30].

На нашу думку, такий поворот подій представляється малоймовірним. Швидше за все, отримавши статус держави, Еускаді не захоче відмовитися від вже налагоджені зв'язки з європейськими державами і навряд чи стане проводити зовнішню політику, яка йде врозріз з політикою об'єднаної Європи. На думку деяких учених, зокрема французького філософа Жана Франсуа Ліотара, «може навіть виявитися так, що реалізації концепції єдиної Європи легше досягти через федерацію» природних співтовариств («регіонів «на кшталт Баварії, Шотландії, Фландрії, Каталонії та ін.), Ніж через суверенні держави, – з урахуванням усіляких небезпек, притаманних домінуванню демосу в кожному з цих спільнот «У будь-якому випадку, Європейському союзу, який зацікавлений у встановленні стабільності в Європі, слід приділити належну увагу вирішенню такого роду конфліктних ситуацій [35, c.230].

Про своє бачення майбутнього Іспанії глава уряду Країни Басків Іньїго Уркулью повідав в День баскської батьківщини, який відзначався 20 квітня. «Час» єдиної, великої і вільною «Іспанії залишилося в минулому», – заявив пан Уркулью, процитувавши гасло часів франкізму. Його виступ слухали тисячі націоналістів, багато з яких тримали в руках прапори Каталонії – влади цього регіону мають намір вже восени вийти з-під підпорядкування Мадрида. На відміну від каталонських сепаратистів лідери Країни Басків вирішили діяти поетапно [12].

Згідно з планом Іньїго Уркулью, необхідно якомога швидше почати з Мадридом діалог про зміну конституції в тій її частині, яка стосується статусу регіонів. Влада Країни Басків пропонують взяти за основу модель конфедерації – союзу суверенних держав. Така форма держустрою сьогодні зустрічається рідко: як приклад можна привести, мабуть, лише Боснію і Герцеговину і в перспективі з деякими застереженнями Союзна держава Росії та Білорусії. Навіть Швейцарська Конфедерація, незважаючи на назву, з середини XIX століття являє собою класичну федерацію.

На думку Іньїго Уркулью, саме створення конфедерації дозволить забезпечити повагу «історичних прав» народів, що населяють Іспанію. Кінцева мEТА баскських націоналістів, втім, залишається колишньою: вони, як і раніше, мріють про суверенну державу, до якого мають увійти Країна Басків, Наварра і райони на південному заході Франції[12].

Ідея політичного врегулювання баскського конфлікту шляхом значного розширення автономії ненова. У 2005 році тодішній глава регіонального уряду Хуан Хосе Ібаррече виступав за перетворення регіону в «вільно приєдналася до Іспанії держава» за типом Пуерто-Ріко. Однак ця ініціатива була відкинута в іспанському парламенті. На початку квітня схожим чином закінчилося голосування про референдум в Каталонії – нелегітимним його визнали 299 з 350 депутатів. Але на рішучість влади Каталонії це не позначилося – вони як і раніше мають намір домогтися незалежності. Головна опозиційна сила країни – Соціалістична робітнича партія Іспанії – тим часом висунула ідею федералізації. Влада Країни Басків пропонують третій варіант.

Домогтися реальних змін уряду Іньїго Уркулью буде непросто. Глава МЗС Іспанії Хосе Мануель Гарсія-Маргальо вже заявив, що Мадрид готовий до діалогу, але він має проходити виключно в рамках закону. «Мова йде про те, щоб керуватися Конституцією. А її положення не дозволяють проводити баскський референдум, – заявляє «Комерсант» дипломатичне джерело у Мадриді. ‒ Про право на автономію в основному законі йдеться, але про конфедерацію немає ні слова». При цьому співрозмовник «Комерсант» закликав не надавати великого значення виступу Іньїго Уркулью: свою ідею він висловив «на мітингу на честь свята баскських націоналістів, а навіть не з трибуни регіонального парламенту»[65].

З тим, що прем'єр Іспанії Маріано Рахой навряд чи незабаром вирішиться на серйозні переговори про зміну територіального устрою країни, згодна і провідний науковий співробітник ІСЕМВ РАН Ірина Прохоренко. «У країні досі відчуваються наслідки економічної кризи: зростання тільки почався і поки мінімальний, ринок праці перебуває у важкому стані. Якби в країні склалася сприятлива економічна ситуація, то загострення пристрастей був би менше», – пояснила експерт «Комерсант» причини того, що Мадрид не буде поспішати з реформами [12].

За підрахунками економістів, у разі здобуття незалежності Країна Басків втратить 15% від свого ВВП, а річний дохід на душу населення зменшиться на € 5 тис. Проміняти матеріальне благополуччя на виконання давньої мрії про незалежність погодяться не всі баски[4].

Зникнення EТА з політичної сцени різко змінило б політичний ландшафт Країни Басків. Догляд терористів усуне один з найважливіших бар'єрів, розколюють населення регіону. Баскська конфлікт не зникне, але спроститься і пом'якшиться. Зникнення EТА покінчить не тільки з терористичним насильством, але і з практикою залякування і шантажу населення, нормалізує політичний клімат в автономії. У разі відходу EТА радикально-націоналістичні сили в БНП позбудуться союзника, тягати для них каштани з вогню. Звичайно, боротьбу за незалежність можна продовжувати і без EТА, але весь вогонь критики доведеться в цьому випадку брати на себе. Протистояння між націоналістами і ненаціоналісти перейшло б в конституційно-правове русло. Що ж стосується помірних націоналістів регіону, то співпраця їх з центральною владою цілком можливо, про що свідчить досвід Країни Басків в роки демократії [55].

Однак сказане – це всього лише прогностичні оцінки. А на початку другого десятиліття ХХІ ст. є чимало тих, кому дозвіл баскського конфлікту, як і колись, представляється квадратурою кола, перш за все через фанатизму бойовиків EТА і соціальної опори, якою володіє радикальна націонал-сепаратистська альтернатива в баскською суспільстві. Як би там не було, найважливішою передумовою розплутування «Баскського вузла» представляється ізоляція EТА і видалення її з політичної арени всіма засобами, які має в своєму розпорядженні демократія [58].

Проте вивчення досвіду Країни Басків дозволяє дати певні рекомендації сторонам, зацікавленим в успіху мирного процесу.

Необхідно сприяти підвищенню ролі помірних сил, які виступають за компроміс або за мирні способи вирішення конфлікту. У випадку з громадянським суспільством це може виражатися в підтримці громадських ініціатив, у випадку з політичними елітами – у використанні дипломатичних шляхів комунікації.

Слід працювати в напрямку обмеження впливу радикалів, тих політичних сил, які виступають за насильницькі способи вирішення конфлікту. Зокрема, необхідна більш жорстка реакція посередників та міжнародної спільноти на використання агресивної риторики політичними діячами та офіційними особами [64].

Робота з радикалізмом не повинна обмежуватися протидією: з радикалами необхідно вступати в контакти, запрошувати тих з представників подібних сил, які готові до цивілізованого діалогу, на внутрішньосуспільні і діалогові заходи.

Було б корисним розробити медіа-стратегію, що сприяє просуванню більш поміркованих підходів до конфлікту і перешкоджає спробам маргіналізації людей, які виступають з позицій миротворчості.

Необхідно працювати з організаціями, що представляють людей постраждали від конфлікту (колишніх комбатантів, родичів жертв конфлікту, біженців), і використовувати їх миротворчий потенціал, не дозволяючи радикалам використовувати історії страждання цих людей для нагнітання ненависті до іншої сторони конфлікту [52].

Потрібно зауважити, що будь-який етноконфлікт, залежно від політичного режиму, геополітичної ситуації, місця й ролі в суспільстві етноспільнот, які конфліктують, може мати різні наслідки і Іспанія для цих наслідків не виключення, а саме: безвихідь, коли кожен учасник події продовжує блокувати дії суперника; примус, що є найпоширенішим, найтиповішим у діях багатьох сучасних держав Європи; мирне врегулювання, що забезпечує пошук взаємоприйнятних рішень. Він є також і неминучим супутником модернізації, особливо в умовах розвитку європейського суспільства та постсоціалістичного, коли його ареною стають міста, а основними учасниками – прошарки нещодавно урбанізованого населення, маргінали, керовані етнічною елітою.

Урегулюванню конфлікту етнотериторіального типу на теренах Іспанії може сприяти: взаємоприйнятна для конфліктуючих сторін демаркація політичних кордонів та їх максимально можливе наближення до етнічних кордонів; проголошення територіального статус-кво; встановлення подвійного управління над спірними територіями; обмін певними частинами території; передача певної спірної території під юрисдикцію іншої держави та ін.[57]

Важливу роль у запобіганні загострення конфлікту етнокультурного типу можуть відігравати такі чинники: визнання самоцінності існування етнонаціональних спільнот; створення оптимальних умов для збереження та розвитку етнічних мов і культур; відмова від примусової асиміляції та уникнення спокус прискорити її природний процес, створення сприятливих умов для взаємозбагачення етнонаціональних культур і потягу представників меншин до загальнонаціональної мови та культури.

Головною передумовою та запорукою запобігання ескалації конфлікту етнотериторіального типу Країни Басків може лише справді демократична етнонаціональна політика центрального уряду.

Альтернативні сценарії щодо розвитку конфліктної ситуації на території іспанської держави між центральним урядом та представниками від Країни Басків – терористичної організації EТА є лише два[58].

Безумовно, теоретично не можна виключати розрив окремих регіонів з Іспанією. При цьому слід мати на увазі, що внутрішні та міжнародні умови не сприяють розвитку такого сценарію. Правові норми ЄС не передбачають вступу до нього окремих регіонів, які захочуть відокремитися від країн-членів. Не слід забувати і про те, що процес європейської інтеграції, що супроводжується скасуванням кордонів, створенням єдиного ринку товарів, капіталів і послуг, розширенням компетенції наднаціональних органів, працює проти націонал-сепаратизму. За наявними оцінками, наслідками сецесії і виходу Країни Басків з ЄС стануть масова втеча з регіону капіталів, передислокація частини підприємств, втрата багатьох десятків тисяч робочих місць, великі витрати, пов'язані зі створенням нових державних структур і нової валюти, загальне зубожіння населення, погіршення відносин басків з іншою частиною населення Іспанії (за винятком націоналістично налаштованих груп). Вкрай важливо і те, що більшість населення регіону не хоче рвати відносини з Іспанією.

У найближчі роки значно більш вірогідним видається другий сценарій: збереження статус-кво або модифікація юридичних статутів автономій у рамках діючої конституції. Відносини між центром і регіонами будуть розвиватися в зафіксованої конституцією логіці єдиної іспанської нації та неподільності її суверенітету. При такому сценарії центральної влади доведеться постійно мати справу з проявами сепаратистських настроїв частини еліт і населення автономій, стимульованими обстановкою глобальної економічної кризи, боляче вдарив по Іспанії. Протидією сепаратистським прагненням може служити активна політико-пропагандистська діяльність, яка доводить переваги життя в багатоликої демократичної Іспанії і пояснює, що сецесія – процес вкрай болючий для численних груп населення регіонів, що зважилися на такий крок [62].

У відносинах між проблемними автономіями і решті Іспанією виявляється досить типове для багатонаціональних держав протистояння двох одно визнаних принципів міжнародного права. З одного боку, права кожного народу на самовизначення, з іншого ‒ принципу територіальної цілісності держав. Міжнародний досвід свідчить, що ця колізія може розвиватися по-різному і призводити до діаметрально протилежним рішенням. Співвідношення відцентрових і доцентрових тенденцій здатне різко мінятися залежно від внутрішньо- і зовнішньополітичних обставин [50].

Говорячи про перспективи, то теоретично, на наш погляд, можливі ще три сценарії розвитку подій.

Перший: збереження статус-кво або, що ймовірніше, модифікація юридичної статуту автономій в рамках чинної Конституції. При такому сценарії центральної владі доведеться постійно мати справу з невдоволенням національних меншин тими чи іншими проблемами.

Другий сценарій передбачає трансформацію Іспанії у федерацію, якщо не де-юре, то де-факто. Нинішня Конституція забороняє створення в Іспанії федерації.

Третій сценарій ‒ конфедералізаціі Іспанії, надання деяким автономіям статуту вільно приєднався держави.

Теоретично можна уявити собі розрив Іспанії і  Країни Басків. Для цього потрібен цілий ряд умов, серед яких збереження або поліпшення нинішнього рівня добробуту баскського суспільства; розвиток нинішньої тенденції до зниження ступеня інтегрованості баскської економіки в економіку решті Іспанії (наприклад, енергетична автономія); зміна позиції ЄС з питання про відділенні регіону, згода прийняти його до лав Товариства, включивши положення про право Країни Басків на самовизначення в яку-небудь декларацію по міжнародному праву; посилення баскофобіі в іспанському суспільстві, і без того існуючої і пов'язаної з фінансовими та адміністративними привілеями цієї автономії.

Внутрішні та міжнародні умови не сприяють розвитку такого сценарію. Правові норми ЄС не передбачають вступу до нього окремих регіонів, які захочуть відокремитися від країн-членів. Не слід забувати і про те, що процес європейської інтеграції, що супроводжується скасуванням кордонів, створенням єдиного ринку товарів, капіталів і послуг, розширенням компетенції наднаціональних органів працює проти націонал-сепаратизму. За наявними оцінками, сецесія і вихід Країни Басків з ЄС приведуть до масової втечі з регіону капіталів, передислокації частини підприємств, втрати багатьох десятків тисяч робочих місць, більших витрат, пов'язаних з утворенням нових державних структур і нової валюти, загальному зубожіння населення, погіршення відносин басків з частиною населення Вкрай важливо і те, що більшість населення регіону не хоче рвати відносин з Іспанією[51].

Таким чином, найбільш ймовірні сценарії для реалізації ‒ це перший і другий. Або модифікація автономних статутів в рамках Конституції при збереженні унітарного характеру іспанської держави, або перетворення Іспанії у федерацію де-факто, що вже частково і відбувається.

У механізмі розв’язання конфлікту мають бути передбачені й загальні заходи проведені урядом Іспанії, а саме:

– надання більшої політичної, юридичної або культурної автономії народу Країни Басків, які цього домагаються і потребують;

– проведення економічної та соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня життя регіону, саме в якому відбувається етноконфлікт;

– створення етнокультурної інфраструктури на основі консенсусу і толерантності;

– збільшення квот для представників етносу, що конфліктують, у органах влади;

– розширення зовнішніх контактів та відкритості регіону.

Отже, у цілому частина цього механізму вже задіяна, проте представники населення країни Басків та лідери EТА вимагають ще більшого, можливо, варто піти на такий поступливий механізм вирішення конфлікту аби не спровокувати соціальної напруги та політичної кризу в усьому регіоні. При цьому діє такий парадокс подій:  ЕТА у 2011 році заявила про роззброєння, припинення терористичних дій, проте продовжувала офіційно існувати та завдавати шкоди населенню, потім знову у 2015 році заявила про наступне повне роззброєння взамін на визволення учасників угрупування. Звідси зявляється питання: як довго ще проіснує ЕТА шляхом «обіцянок» про роззброєння? Проте тут є важливий позитивний момент ‒ потужність ЕТА зменшується і лідери впевнено йдуть на поступки центрального уряду. Чи не є це поразкою для терористів?

Варто відзначити, що у випадках, коли вищеназвані заходи не діють і назріває соціальна криза, коли відсувається крайнє загострення суперечок і збройної боротьби, вживається система заходів, що передбачає введення надзвичайного стану на території регіону, втягнутого в конфлікт (розпуск незаконних збройних формувань), а також залучення третьої сторони, якою може бути авторитетна нейтральна особа, організація, держава, група країн чи міжнародна організація.

Отже, аналіз тенденцій розвитку етнонаціональних процесів у Іспанії,  що виникають внаслідок міжетнічної взаємодії та деяких аспектів етнополітики дають підстави для висновку про те, що в Іспанії формуються передумови для втілення в життя концепції багатоетнічного, багатокультурного розвитку, що є важливим інструментом запобігання виникненню міжетнічних конфліктів та їх врегулювання.

Підсумуємо, що характер і спрямованість етнонаціональної політики Іспанського королівства мають визначатися стратегічним курсом на реформування суспільства, якісне оновлення всіх його сторін, національних відносин зокрема. Принципи цієї політики можуть включати безумовне дотримання прав представників будь-якої національності на території Іспанії. Вкрай необхідно передбачити багатоваріантний шлях розвитку етноспільнот у руслі національної ідеї, загальнодержавного й національного інтересів, визнати істину, що суб’єктом етнонаціональних прав є всі етноспільноти, які населяють Іспанію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, здійснено комплексний аналіз територіальної організації Іспанії в умовах етнополітичного конфлiкту і досвіду центральної влади у його врегулюванні. Зауважимо, що залучена до дослiдження джерельна база, є достатньо репрезентативною, щo саме і дозволило детально дослідити обрану пробематику, тобто за допомогою поставлених дослідницьких завдань виконано мету наукової роботи.

Таким чином, результати проведеного дослiдження дають підставу зробити певні висновки: розуміння поняття та сутності етнополітичного конфлiкту як соціально-політичного явища на сьогодення має багатозначне ставлення як окремих дослідників, так і суспільства в цілому; причини виникнення етнополітичних конфлiктів та форм розвитку в суспільстві, які перебувають на певних рівнях  розвитку є різними в залежності від мети та методів боротьби конфлiктуючих сторін.

З вищезгаданого зауважимо що зміст та особливості іспанського етнополітичного конфлiкту є  надзвичайно складним, щo безпосередньо має вплив на процес розвитку всього суспільства; специфіка протиборства Іспанії в контексті діяльності терористичної організації EТА полягає в довготривалій невирішеності конфлiкту,  який виражений тероризмом. Тобто особливості врегулювання територіальних суперечок являють собою складний процес з рядом етапів, спрямованих на послаблення та обмеження конфлiкту, забезпечення його розвитку в бік розв’язання та збереження територіальної цілісності.

З вищезазначеного, можна підсумувати, що етнополітичний конфлікт – це конфлікт, що обумовлений політичною, економічною, соціальною, територіальною нерівністю етносів, окремим різновидом етнічного конфлікту або стадією його розвитку, яка характеризується зіткненням між етносами, з одного боку, і державою, з іншого боку, з приводу підвищення політичного статусу даного етносу, надання йому права формування органів державної влади або отримання (завоювання).

У XXI ст. етнополiтичний конфлiкт як початковий етап націоналізму став невід'ємною частиною політичних і економічних процесів у світі і значно загрожує громадській і національній безпеці. Поодинокі прояви переросли у масове явище. У міру того, як зростала кількість етнополітичних конфлiктів у світі, дедалі гостріше поставала проблема управління ними та їх врегулювання.

Сам процес врегулювання етнічними конфлiктами ускладнений багатьма обставинами, щo випливає із самої природи цього виду конфлiктів, який являє собою складне, історично конкретне системне ціле, у формуванні, еволюції і розв’язанні якого задіяно багато факторів. Саме причина територільного відокремлення певного етносу є запорукою виникнення такого виду конфлікту.

Етнополітичні конфлiкти були й залишаються одним із основних чинників   міжнародної нестабільності. Вони позначені присутністю виразних ідеологічних аспектів, які стосуються не лише кризи міжетнічних стосунків, але й ширшого міжнародного контексту. Важливим аспектом етнополітичних конфлiктів є не лише їх здатність дестабілізувати внутрішньополітичні процеси, але й здатність поширюватися на сусідні держави, дестабілізуючи ситуацію в довколишніх субрегіонах.

Проблема етнополітичного конфлiкту залишається маловивченою, оскільки даний тип конфлiкту розглядається дослідниками переважно в рамках соціології, а сама конфлiктологічна проблематика в етнополітичної теорії має вторинний характер. Відзначимо, щo жодна з існуючих сьогодні понять «етнополiтичний конфлiкт» не є загальноприйнятою. Етнополiтичний конфлiкт являє собою складне і багатогранне явище.

Нині етнополiтичний конфлiкт – проблема не лише для країн із політичним, національним чи релігійним розладом, - це вже проблема всієї світової спільноти. Стало зрозуміло, щo не тільки одна країна, як наприклад, Іспанія,  не може самотужки протистояти такому явищу, як етнополiтичний конфлiкт і  групи країн. Як бачимо з вищесказного у Іспанії на сучасному етапі крім, економічних проблем, невирішеним залишається  проблема боротьби в обличчі баскської організації EТА, з якою влада веде боротьбу більше ніж півсторіччя.

Як на нашу думку, то на сучасному етапі зусилля світової та, зокрема, іспанської дипломатії повинні зосереджуватись навколо створення такої системи безпеки, яка б гарантувала стабільність у світі і була б здатна реагувати на нові ризики і загрози, найбільш небезпечним з яких є наслідки етнополітичних конфлiктів, які є витоком міжнародного тероризму. Сучасний тероризм успадкував від історичних попередників, починаючи з Французької революції, усі риси політичного насильства. Він володіє специфічними особливостями і становить новий ступінь розвитку цього явища.

Іспанська організація EТА, як вище зазначено, має на меті повне самовизнання Країни Басків. EТА - приклад ведення етнополітичного конфлiкту, боротьби за незалежність території басків. Специфіка здійснення цієї мети полягає у доволі жорстких антидемократичних діях – тероризмі. Уже більше 50 років представники організації завдають шкоди мирному населенню та протистоять державній владі. Терористичні дії завжди були засобом до досягнення мети в розумінні представників EТА. Це порушує стабільність країни та веде негативні відголоси на інші держави європейського регіону.

Отже, повертаючись до проблеми з територіальною організацією, глобальних викликів і завдань, можна констатувати: всі нестандартні нові завдання іспанського уряду намагаються вирішити проблему застарілими методами вчорашнього дня. Як на нашу думку, то незважаючи на всі міждержавні зусилля, національний конфлiкт не тільки не послаблює своїх позицій, а навпаки розширює вплив. Очевидно, що обстановка в баскської автономії залишається дуже складною.

Варто згадати, що внутрішня міжрегіональна асиметрія тривалий час існувала в Іспанії і продовжує існувати в даний час. Ця проблема впродовж півтора століть не знаходила задовільного рішення в тому числі й через відсутність у правлячої політичної еліти скільки-небудь ясної концепції національно-територіального облаштування країни. Можна з достатньою впевненістю припускати, що форма державного устрою Іспанії у разі визнання незалежності Країни Басків буде на першому етапі свого функціонування неминуче страждати елементами асиметрії (політичної, соціально-економічній, культурної) якщо не де-юре, то де-факто.

Все-таки, сьогодні Іспанія має достатньо успішний досвід боротьби з енополітичним конфлiктом. Доволі ефективна організація системи силових відомств, покликаних боротися з цим негативним явищем, та система антитерористичного законодавства є позитивними моментами у сфері боротьби з конфлiктом такого типу. Проте навіть деякі здобутті успіхи в урегулюванні конфлікту не гарантують його повну ліквідацію. Дана проблематика потребує постійного моніторингу й аналізу.

Однак існують побоювання, щo нинішні дії влади замість того, щoб гасити націоналістичну пожежу, ще більше розпалюють її. А це загрожує тим, щo збройна боротьба на півночі Іспанії затягнеться й перетвориться в локальну війну, щo буде все більше розхитувати весь Піренейський півострів. Міжнародне співтовариство також обмежує своє втручання в баскський конфлiкт лише допомогою в боротьбі з тероризмом і відслідковуванням можливих порушень прав людини під час антитерористичних кампаній. Відмова від міжнародного посередництва і неможливість вирішити конфлiкт власними силами призводять до патової ситуації. Виходом з неї міг би стати широкий антитерористичний фронт за участю поміркованих баскських націоналістів та поступове поглиблення суверенізації Басконії, яка б призвела до усвідомлення басками доцільності зберігати цілісність Іспанської держави.

Таким чином, на основі дослiдження іспанського досвіду боротьби з етнополітичним конфлiктом, важливо відмітити, щo врегулювання конфлiктів такого типу є важливою умовою забезпечення безпеки на міжнародному та національному рівнях. Аналіз історії Країни Басків та її народу дає змогу простежити витоки та передумови виникнення в EТА націоналістичних ідей, а також розкриває визначальну роль історії та національних міфів у формуванні баскської ідентичності та націоналізму.

Як бачимо з вищесказаного, динаміка конфлiкту в Kpaїнi Баскiв останніх років характеризується поступальною тенденцією, згідно з якою баскське питання все більше переходить з площини конфронтації між центральним та регіональним урядами у площині внутрішньої проблематики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Дані моделі розвитку конфлiкту дають змогу прогнозувати тактичні стратегії конфлiктуючих сторін і дослідити поведінку учасників насамперед при ухваленні ними ключових для врегулювання конфлiкту рішень: схильності до кооперації чи подальшої боротьби.

З огляду на це, пріоритетним напрямом внутрішньої політики безпеки держав, в яких вони відбуваються, та зовнішньої політики безпеки інших держав світу є здійснення і вдосконалення практики врегулювання етноплітичного питання. Виходячи зі значення мирного врегулювання проблеми, доцільним є застосування комплексного підходу, щo передбачає, у разі необхідності, поєднання мирних та силових дій із забезпечення національної безпеки і подоланні загрози збройних етнополітичних конфлiктів. На наш погляд, нинішня політична модель Іспанії, обтяжена проблемами збереження територіальної цілісності і врегулюванням етнополітичного конфлікту, знаходиться на роздоріжжі. Держава автономій, образно кажучи, вбирає кількісні моменти для їх подальшої перетворення в якісні показники.

Таким чином, зізначимо, щo спроби будь-якого етносу здобути незалежність своєї території в одній демократичній країні означає загрозу порушення територіальної організації держави та сприяє появі  етнополітичного конфлiкту і в іншій країні. Саме цей фундаментальний постулат лежить в основі політики більшості європейських держав.

Також з урахуванням вивчення об’єкту дослiдження можна зробити і такі наступні висновки про те, щo:

• Територіально-політична модель Іспанії не усталилася. У відносинах центр-регіон цілком вірогідні серйозні трансформації, якщo не по всій лінії, то в окремих важливих ланках.
• Суперечності регіонів з центром ‒ насамперед проблема еліт. Саме частина представників регіональних еліт, керуючись своєкорисливими інтересами і націоналістичними амбіціями, штучно нагнітає емоції і підігріває сепаратистські настрої. На низовому рівні тяга до радикальних змін виражена слабше.
• Частина націоналістів вимагає, щoб населення їх регіонів визнавалося «нацією», погоджуючись при цьому залишатися в складі Іспанії. Таким чином, вони розводять поняття «нація» і «суверенітет», які у світовій практиці ототожнюються.
• У Kpaїнi Баскiв існують впливові меншини, здатні при сприятливому для них повороті подій змінити нинішню формулу відносин з центром, наростивши суверенітет цих регіонів аж до здобуття ними незалежності.

Зазначимо, що проведене дослідження показало, що однієї з основних проблем Іспанії другої половини XX - початку XXI століття є проблема баскського націоналізму, особливо тероризму, як однієї з форм його прояву. Використання націоналістами в боротьбі за державотворення терористичних методів впливає на внутрішньополітичну ситуацію в країні. Досвід Іспанії показує, що придушення прагнення регіонів до самостійності не дає позитивного результату. Скоріше навпаки, така політика приводить до вкрай негативних наслідків і на сьогодні потребує повного оновлення.

Отже, лише цілеспрямовані, послідовні та наполегливі зусилля політичної еліти можуть дати результат у збереженні національно-територіальної організації і проблем безпеки всього світу в цілому.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

Джерела:

1. Dugdale-Pointon, TDP. ETA (Euskadi Ta Askatasuna) [Електронний ресурс]/ Режим доступу:   http://www.historyofwar.org/articles/weapons_eta.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 11.08.2015.
2. Euskadi ta Askatasuna [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.talktalk.co.uk/reference/encyclopaedia/hutchinson/m0046874.html – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2014.
3. Constitucion Espanola. Estatuto de autonomia para Andalucia. Reglamento del parlamento de Andalucia. Sevilla, 1992.  Р. 16.
4. Ministerio de defensa de España [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.defensa.gob.es/ ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.
5. The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf. – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2014.
6. The New York Times [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.nytimes.com/. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.
7. Tribunal constitucional de España [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.tribunalconstitucional.es/en/Pages/Home.aspx‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015
8. Real decreto 851/1992, de 10 de julio, por el que se regulan determinadas pensiones extraordinarias causadas por actos de terrorismo // BOE. - Ministerio de Economia y Hacienda.  1/8/1992.  №184.  P. 26.
9. Real decreto 673/1992, de 19 de junio, por el que se regulan los resarcimientos por dacos victimas de bandas armadas y elementos terroristas // BOE. - Ministerio del Interior. - 30/6/1992.  № 156.  Р. 22.
10. Ley Organica 10/1995, de 23 de noviembre, del Codigo Penal // BOE. - Jefatura del Estado. – Р. 24.
11. Конституции государств (стран) мира [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/?p=280/. – Назва з екрану. ‒  Дата доступу:16.08.2015.
12. Новини CNN [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://edition.cnn.com/. – Назва з екрану. ‒  Дата доступу:16.08.2015.
13. Організація Північноатлантичного договору. Програма «Захист від тероризму» [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.nato.int/cps/uk/natohq/topics_50313.htm. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 9.09.2015.
14. Электоральная география 2.0 Политика на карте [Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://www.electoralgeography.com/new/ru/. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.

 

Література:

Наукові статті:

15. Авилова А.  Испания: новая модель отношений между центром и регионами [Електронний ресурс] / Режим доступу:  http://vasilievaa.narod.ru/ptpu/4_3_97.htm. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступа:10.08.2015.
16. Аникеева Н. Испания против терроризма/ Н. Аникеева // Современная Европа. – 2005. – № 3. – С. 63-74.
17. Баранова Т.П. Лукьянова Л. И. Испания: истоки и современные тенденции оппозиционного движения/ Т. П. Баранова, Л.И. Лукьянова. ‒ М., 1998.‒ С.114.      
18. Баранов А.В. Формирование «государства автономий» в Испании (1976-1994 гг.): политико-территориальный аспект/ А.В. Баранов. ‒ 2015. ‒ №6. ‒ С. 114-118.
19. Бичков С.А. Боротьба з міжнародним тероризмом: світовий та національний досвід/ С.А. Бичков // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002.  № 3. – С .17  24.
20. Вісленкова Т. Іспанський досвід боротьби з тероризмом: уроки для України // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. –  2009. – №. 16. – С. 412  417.
21. Годлевская В.Ю. Формирование государства автономий в Испании в условиях установления и консолидации демократии (1975–1996 гг.) / В.Ю. Годлевская // Вестник Томского государственного университета. История. ‒ 2015. ‒ №5. ‒ С. 25-26.
22. Данилевич И.В. Автономизация Испании/ И.В. Данилевич // Полис. ‒ 1995. ‒ №5. ‒ С. 93-94.
23. Ковальов Д. ETA – незламний рух баскської нації/ Д. Ковальов // Nаціональна Ініціатива. – 2011 [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://initiativenational.blogspot.com/2011/07/eta.html. ‒ Назва з екрану. ‒  Дата доступу: 11.08.2015.
24. Країна Басків і терор ЕТА // Molotoff. Be not afraid. – 2012, 6 червня [Електронний ресурс] /  Режим  доступу:  http://molotoff.info/rozdumi/politakcenti/5031-povernennja-eta.html . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
25. Панас Т.О. Еволюція шляхів урегулювання баскського етнополітичного конфлікту в Іспанії [Електроний ресурс]/  Режим доступу:  http://www.kymu.edu.ua/vmv/v/p04/panas_st.pdf. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:17.08.2015.
26. Поліщук К. Полівалентність ідеології баскського націоналізму в контексті сучасних політичних реалій/ К. Поліщук // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – 2005. – № 15. – С. 53-59.
27. Поліщук К. Використання міжнародно-правових механізмів для розв’язання та запобігання міжетнічним конфліктам/ К. Поліщук // Вісник Львівського Університету. – 2006.– № 18. – С. 108-114.
28. Поліщук К. Співвідношення понять регіоналізму та націоналізму в контексті сучасних європейських процесів/ К. Поліщук // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – 2007. – № 19. – С. 34-41.
29. Сентябрев А. Проблема терроризма в Испании: поучительный опит/ А. Сентябрев // Внешняя политика. – 2012 – №7 [Електронний ресурс] / Режим доступа: http://www.rau.su/observer/N03_00/03_22.‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:17.08.2015.
30. Черкасова Е. Испания: переход к демократии и национальный вопрос/ Е Черкассова // Международная экономика и международные отношения. ‒ 1994. ‒ № 4. ‒ С. 119-121.
31. Шлегель С.А. Этнополитический терроризм в Испании  [Електронний ресурс] /  Режим доступу:  http://nofmo.ucoz.ru/load/studencheskaja_nauka/20-3-2. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступа:10.08.2015.
32. Castells M. El Poder de la Identidad. / M. Castella ‒ Madrid. ‒ 1999. ‒ Р. 65-73.

 

Публіцистика:

33. Баскский конфликт вчера и сегодня [Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://www.mgimo.ru/files/210060/Basque-conflict_Henkin.pdf. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
34. Відмовилася вести будь-які переговори з ЕТА // УНІАН, Останні Новини. – 2011 [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://www.unian.ua/news/537610-ispaniya-vidmovilasya-vesti-bud-yaki-peregovori-z-eta.html/. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:11.08.2015.
35. Во имя свободы? // Наука и образование против террора. – 2015 [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://scienceport.ru/analitics/Vo-imya-svobody-7668.html. ‒ Назва з екрану. ‒  − Дата доступу: 09.08.2015.
36. Грабовський С. Терор без прикрас. IRA, ETA…Далі буде? / C/ Грабовський // Тиждень − 2012 [Електронний ресурс]/  Режим доступу:   http://tyzhden.ua/History/50291. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:17.08.2015
37. Демократизація Іспанії: розв’язання національно-регіональної проблеми [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-11027.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
38. ЕТА. Інформація про ЕТА [Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://uk.finanzalarm.com/details/ЕТА.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:10.08.2015.
39. Жертви ЕТА потребують більшого, ніж просто співчуття й визнання // EVRONEWS [Електронний ресурс]/ Режим доступу:   http://ua.euronews.com/2012/10/19/xeptbn-eta-otpebyotb-bnbworo-hx-pocto-cbuyttr-n-bn3hahhr/ . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:  09.08.2015.
40. Країна Басків і терор ЕТА [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://molotoff.info/rozdumi/politakcenti/5031-povernennja-eta.html . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:11.08.2015
41. Левусo А. Націоналістичний рух.  Країна Басків і свобода/ А.  Левусо // Націоналістичний портал [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://www.ukrnationalism.org.ua/movement/?baskcountry. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:17.08.2015.
42. Франція та Іспанія руйнують підпілля ЕТА // Новини [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://ua.euronews.com/2015/05/07/six-eta-members-arrested-in-france. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
43. Así nació la banda terrorista [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.elmundo.es/eta/historia/. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 9.09.2015.
44. El País Vasco tras las elecciones municipales // El pais – 2012 –  №1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://politica.elpais.com/politica/2011/08/01/actualidad/1312224361_894550.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 12.08.2015.
45. El terrorismo y justicia en Espana. ‒ Madrid, 1975. ‒ P. 168.
46. The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 1.03.2015.

 

Монографії:

47. Кожановский А.Н. Народы Испании во второй половине ХХ в.: (опыт автономизации и национального развития) /А.Н. Кожановский. – М.: Наука, 1993. ‒ С. 184-189.
48. Кожушко Е.П. Современный терроризм: анализ основных направлений / Е.П.Кожушко. – М. : Наука, 2000. – 278
49. Рогожин А.А. Проблема басков в Испании: история и современность // Регионоведение: теория и практика: материалы научного семинара // Издательский дом «МЕДИНА». ‒ 2009., ‒ С.18-19.
50. Powell Ch. Espana en democracia. 1975–2000/ Ch. Powell // Barcelona: Plaza Janez. ‒ 2001. ‒ P. 112.
51. R. Drake. The Revolutionary Mystique and Terrorism/ R. Drake.// Bloomington and Indianapolis, М., 1986. ‒ P. 28.

 

Підручники та навчальні посібники:

52. Боришполец К. Методы, методики и процедуры прикладного анализа международных отношений // Международные отношения: социологические подходы / под ред. П.А.Цыганкова. – М., 2006. - №23.
53. Боришполец К.П. Методы политических исследований / К.П. Боришполец. – М., 2005. – 221 с.
54. Давлетчина С. Б. Сущность и эволюция этнополитических конфликтов/ С. Б. Давлетчина // Конфликтология. Учебное пособие для студентов. − Улан-Удэ: Издательство ВСГТУ, 2005. – С. 31-32.
55.     Ємельяненко Л. М., Петюх В. М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Конфліктологія/  Л. М. Ємельяненко, В. М. Петюх, Л.В. Торгова, А.М Гриненко// Навч. посіб.  К.: КНЕУ, 2003.  315 с.
56. Каспрук B. Діалог під дулами пістолетів терористів //  ДЕНЬ  2006 [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-planeti/dialog-pid-dulami-pistoletiv-teroristiv. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:11.08.2015.
57.  Козлов В.Б. Проблема насилия в условиях межэтнических конфликтов : лекции / В.Б.Козлов. – М. : Арена, 2000. – 265 с.
58.     Куць О. М. Етнополітологія. Навч. посібник для студентів-політологів / О. М. Куць. – Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. – С. 230‒231.
59. Ландабасо А. А. И, Коновалов А. М. Из истории басков Терроризм и этнополитические конфликты / Кн. 1: Из истории басков. – М., 2004, – С. 23 24.
60. Ландабасо А. А. И. Терроризм и этнополитические конфликты. Кн. 2: Терроризм сегодня / А. А.И Ландабасо, А.М. Коновалов. – М.: Огни, 2004. – 413с.

Автореферати та дисертації:

61. Баско-іспанських конфлікт // Етноконфліктологія http://otherreferats.allbest.ru/political/00197238_0.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
62. Етнополітична карта світу ХХІ століття [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://svit21.narod.ru/predmet/euro/euro_zax.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
63. Етнополітичні конфлікти: причини виникнення, динаміка, типологія та способи врегулювання [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://politics.ellib.org.ua/pages-2667.html. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
64. Етнополітичні конфлікти та можливі шляхи їх вирішення [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-89057.html?page=10 . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
65. Збройні етнополітичні конфлікти Європи ХХ [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://www.kymu.edu.ua/vmv/confs/2010_10_21/panas. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
66. Негативні наслідки етнополітичних конфліктів [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://buklib.net/books/23085/. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу: 09.08.2015.
67.          Этнополитические конфликты [Електронний ресурс]/  Режим доступу: http://rudocs.exdat.com/docs/index-220010.html . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:  09.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Карта А. 1

   Відсоток баськомовних у Іспанії та Франції за муніципалітетами

Джерела: The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2014.

 

 

 

ДОДАТОК Б

Карта Б.1

Мапа Країни Басків

Література: Країна Басків і терор EТА [Електронний ресурс]/  Режим доступу:  http://molotoff.info/rozdumi/politakcenti/5031-povernennja-eta.html . ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:11.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

Карта В.1

Відсоток вільномовних басків (райони Країни Басків, де не розмовляють включені в межах 0-4% інтервалу)

Джерело: The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf. – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Г

Таблиця Г.1

Динаміка кількості вбитих організацією ЕТА з 1968 року

Джерело: The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf. – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Ґ

Таблиця Ґ.1

  Динаміка кількості ув’язнених  організацією ETA з 1978 року

Джерело: The persistence of nationalist terrorism: the case of ETA [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.march.es/ceacs/proyectos/dtv/pdf/eta%20(kledja).pdf. – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Д

Зображення Д.1

Лідери ЕТА на офіційній конференції щодо припинення терористичної діяльності у 2011 році 

Література: Грабовський С. Терор без прикрас. IRA, ETA… Далі буде? // Тиждень − 2012, 16 травня [Електронний ресурс]/  Режим доступу:   http://tyzhden.ua/History/50291. ‒ Назва з екрану. ‒ Дата доступу:17.08.2015.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Е

Зображення Е.1

Емблема угрупування організації ЕТА

              Джерело: Euskadi ta Askatasuna [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.talktalk.co.uk/reference/encyclopaedia/hutchinson/m0046874.html – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2014

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Є

Зображення Є.1

Прапор угруповування ЕТА

Джерело: Euskadi ta Askatasuna [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.talktalk.co.uk/reference/encyclopaedia/hutchinson/m0046874.html – Назва з екрану. ‒ Дата доступу:16.08.2014