Квест "Самоідентиність українського народу"

Квест для 6 класу

Національна самоідентичність і народні традиції українців

Вступ. Щоб по справжньому пізнати свій рідний край, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалась від покоління до покоління, безперервно розвивалась і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувались, поширювались, себто ставали традиційними.

Любов до батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, «патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства».

Особливо зараз, у нас час, це найбільш значуще. Нещодавно, 29 серпня був День Пам’яті захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме завдяки тим, хто поліг завдяки миру для нас, та боронить Україну зараз, у нас можливість сьогодні зустрітися, спілкуватися та жити у відносному спокої. Дякуємо їм за це.

Патріотизм та любов до Батьківщини показують не тільки чоловіки, а й багато жінок-військових, медиків, перекладачів, айтишників та інших спеціальностей захищають та допомагають тим, хто захищає. І я знаю, що багато мешканців селища Караван, а це ваші батьки, бабусі, та знайомі плетуть захисні сітки і допомагають всім, чим можуть. Багато людей, я в тому числі, донатять у ЗСУ, знайомим та не знайомим людям, які захищають кожен метр нашої землі.  І ось саме зараз багато з нас зрозуміли, як ми насправді любимо свою країну загалом, а особливо місто, рідну домівку. Ми з вами залишилися тут жити та сподіватися, що ту буде мир!

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але – звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому вона нерозривно зв’язана з звичаями народу.

Звичаї народу – це  ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а у його історичному минулому.

Народні звичаї та традиції охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристанища, бо він загублений для свого народу.

Звичай – загально прийнятий порядок, правило поведінки людини, що здавна склалося в процесі їхнього співжиття, увійшло в звичку, побут і свідомість певного народу, суспільної групи чи колективу.

Сам звичай, належить до тих незамінних механізмів, завдяки яким найоптимальніше передаються думки, почуття, звички попередніх поколінь, наступним, тобто – від батьків дітям.

Інакше кажучи, через систему звичаїв та традицій  кожен народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію у своїх дітях. Звичай вводить кожне нове покоління в те раціональне русло, по якому проходить діяльність попередніх поколінь «Звичай – то другий закон», кажуть в народі.

Основна сфера дії звичаїв – родинний побут. А тому педагогічна суть звичаю полягає в тому, що діти в його орбіту потрапляють змалку, як кажуть – з колиски, тобто тоді, коли вони найбільш піддаються виховному впливу. Народні звичаї дитина переймає, як правило, у сім’ї, від наймиліших, найдорожчих і найавторитетніших людей, яким найбільше довіряє – батька і матері, дідуся і бабусі, старших братів і сестер. Звичай прищеплює дітям моральні риси поступово. Дитина включена в систему усталених звичаїв, виховується відповідно до їх вимог, непомітно для самої себе, природньо й просто, без всякого насильства. Вона навіть не помічає, що її хтось виховує.

Саме у народних звичаях і традиціях в мистецькій творчості відбивається вся історія народу, культурні впливи, що їх народ зазнав, а все це відзеркалює психологію і спосіб життя народу в минулому. Через це, звичай уможливлює «тривкість нації, вічність її духа».

Українські звичаї вельми багатогранні. Своїми настановами вони охоплюють всі сторони, як родинного, так і громадського життя. В цьому можна переконатися навіть ознайомившись з простим переліком деяких з них. Це звичаї українців величати новонародженого, охрестити, колисати дитину, співати їй колискових пісень, пестити, пригортати та носити на руках; відзначати народні та релігійні свята; зустрічати гостей хлібом-сіллю на вишитому українськими візерунками рушнику; колядувати, щедрувати під час різдвяних і новорічних свят; співати веснянки на Великодні свята; білити стіни хат; дітям звертатись до своїх батьків через шанобливу форму «Ви»; онуки при відвідуванні дідуся й бабусі чемно вітаються з поцілунком стареньких у руку, а ті у відповідь гладять своїх онуків по голівках, цілують у щічки, щоб великі, здорові, чемні та розумні росли.

Педагогічні функції народних звичаїв настільки могутні, що можемо з повним правом називати родинну етнопедагогіку звичаєвою педагогікою.

Саме народні традиції дослідники розглядають як постійно діючий елемент народної культури, що концентрує колективний досвід та передає його з покоління в покоління.

Квест:

Я впевнена, що ви справжні українці та чудово знаєте свої звичаї і традиції. Я приготувала декілька станцій квесту з цікавими питаннями про Україну. Якщо ви виконаєте завдання, а я впевнена, що ми дружній, розумний клас, які разом зможуть все! Тож, вперед, бажаю успіхів!!!

1 зупинка:

По колу кожний назвіть епітети до України (мінімум 11)

2 зупинка:

Наступне завдання: продовж прислів’я:

1. Слово не горобець… (вилетить не спіймаєш)
2. Баба з воза ….- (кобилі легше).
3.   Береженого Бог береже,….. а козака шабля.  
4. Без вірного друга…. - велика туга.  
5. Боятися вовка… - в ліс не ходити.  
6. Праця годує а… (лінь марнує)
7.  Гостре словечко… (коле сердечко)
8. Гуртом і батька …добре бити.
9. Дарованому коневі в зуби …не заглядають.  
10. За дурною головою і ногам нема спокою.  

3 зупинка:

Гра «крокодил» по командам. Об’єднання за кольоровими палочками. Хто виграє, отримає невеликі призи.

Слова для гри:

1. Козак
2.  Верба
3. Дніпро
4. Мати
5. Школа
6. Наш клас
7. Україна
8. Родина
9. Друзі
10.  Гімн
11.  Борщ
12.  Лелека
13.  Рушник
14.  Вишиванка
15.  Пшениця
16.  Соняшник
17.   Соловейко

4 зупинка:

«Далі, далі, далі»

Ведучий. Командам необхідно дати якомога більше відповідей на поставлені запитання за 2 хвилини.

Запитання для І команди

1. Яку назву мала козацька держава, створена за дніпровськими порогами? (Запорізька січ)

2. Який із найдревніших знаків є малим гербом України? (Тризуб)

3. Яка назва гімну України. (Ще не вмерла Україна)

4. Як називалась перша слов’янська держава? (Київська Русь)

5. Як називається основний закон України? (Конституція)

Запитання для ІІ команди

1. Як звали сестру Кия, Щека, Хорива? (Либідь)

2. Які кольори державного прапора України? (Синій, жовтий)

3. Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці. (Гімн)

4. Назвіть велике зібрання творів Т. Шевченка. (Кобзар)

5. Що означає слово «козак»? (Вільна ,незалежна людина)

5 зупинка:

Завдання для всього класу:

Кожному назвати відомого українця.

Молодці! Ви чудово впоралися із завданнями та заслуговуєте на приз! Ось так цікаво ми довели собі, що національна самоідентичність існує! Ми всі українці, говоримо однією мовою та про одні речі! Мені хочеться, щоб незважаючи на нинішні умови і неможливість бачитися кожного дня традиційно у школі, ми завжди залишалися дружнім класом, такою класною родиною та чудовою командою, яка завжди підтримає один одного, буде поважати та прийде на допомогу, якщо треба.

Хочу подарувати вам такі чарівні ручки, які приноситимуть тільки відмінні оцінки!