«Квітує талантами земля Охтирщини»

«Квітує талантами земля Охтирщини»

      Спадає на думку поезія Володимира Сосюри «Як я люблю тебе, мій краю вугляний...»:

Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
твій кожний камінець, твою билину кожну,
де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
що снилося мені в заграві заводській...

Коли доводиться в краях твоїх бувати,
од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь...
Щоб сили для пісень джерельної набрати,
я серцем до землі донецької тулюсь.

Ті верби над Дінцем, що я повз них проходив,
і рейок димний дзвін, і шахти на горі,
куди біжать, біжать вагончики з заводу,
смуглява дітвора, щасливі матері...

Це там, це там, це там зростали ми й любили,
і я горджусь, що я землі моєї син,
де силу мускулів машини замінили,
щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін,

Щоб він злетів орлом в простори наукові,
щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях.
Я шлю тобі слова безмірної любові,
донецький краю мій, на твій громохкий шлях.

Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою
і прокладай нову, іще не знану путь!
В майбутнє ідучи веселою ходою,
у щасті про свого поета не забудь.
1959

           Не можна втриматися від захоплення чудовою поезією  Володимира Сосюри, рядки якої торкаються самого серця: вона передає щирі душевні почуття, любов до рідного краю, замилування красою природи, гордість за його трудолюбивих доньок і синів. Напевно, кожна людина найбільше любить і цінує те місце, де народилась і виросла, де її коріння, рідні люди, де живе й працює.

           Ми живемо в місті з цікавою історією, із різноманітними мистецькими уподобаннями. Саме Охтирщина стала батьківщиною багатьох художників, композиторів та письменників.  Охтирка здавна славиться іменами людей, які посідають визначне місце в літературному житті України. Вулицями міста та стежками ланів і лісів Охтирщини ходили Григорій Сковорода й Павло Грабовський, Микола Хвильовий та Іван Багряний, Остап Вишня і Платон Воронько. Славу літературної Охтирщини примножували й примножують своїм полум’яним словом Катерина Квітчаста і Ніна Багата. У нашому місті колись побував і Тарас Шевченко. Є в Охтирці вулиці, провулки,  названі імена українських письменників: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Івана Франка, Григорія Сковороди, Миколи Хвильового.

         Під час вивчення літератури рідного краю учні 5-11класів із захопленням та задоволенням мандрують Охтирськими стежинами, які пов’язані з життям і творчістю  письменників – земляків.

         Завітаємо в село Грунь. Це батьківщина відомого гумориста Остапа Вишні. Цікаво не тільки досліджувати генеалогію цієї незвичайної великої родини, а й читати чудові твори письменника – земляка: гуморески, усмішки;  вірші про митця, великого майстра слова..

          Згадаймо ще одну грунянку – Катерину Квітчасту. Її лірикою не можна не захоплюватися, адже кожне слово – то велика любов до Охтирщини, до України, що проникає в душу.

          Не можна не згадати  Чернеччину, повязану з імям  Платона Воронька, і його дитячі вірші, твори, присвячені подіям Другої світової війни. Хвилюючими є спогади  про перебування Платона Воронька у дитячому містечку.

          Пропоную здійснити уявну подорож вулицями міста Охтирки.  Зупиняємось біля Покровського собору, поряд вулиця, що носить імя Павла Грабовського. У нашому місті пройшли юнацькі роки поета, він учився в церковній бурсі та гарно співав   у  хорі собору.

          Охтирчани памятають про славетного романтика Якова Щоголева. Повчальними є розповіді про навчання письменника в Охтирському повітовому училищі, про його захоплення неповторною красою річки Ворскли. Окрема сторінка - про життя Івана Багряного в Охтирці: його будинок, розташований по вулиці Грабовського, Покровський собор, де хрестили майбутнього письменника. Цікавим місцем, де охтирчани згадують письменника-земляка, є доглянута територія в центрі міста, де відкрите погруддя  до 111-ої річниці з дня народження Івана Багряного.

         23 серпня 2021 року в чудовому парку біля «Кнєжі» відбулося літературно-мистецьке свято з нагоди річниці заснування нашого міста. Відкрила його Міщенко Тетяна Іванівна, завідувач краєзнавчим музеєм, мистецтвознавець, знаючий і грамотний фахівець. Активну участь у заході взяли  член Національної спілки письменників України Ніна Павлівна Багата, поети  Анатолій Дудченко, Лана Діброва, Галина Чехута, Наталія Сафронова, Ірина Герасименко. З їхніх вуст пролунали чарівні вірші про рідну Охтирку,  про навколишні села та невимовну красу природи рідного краю. Зачарував присутніх майстерним виконанням пісень Марян Васильович Пуляк, заслужений артист України, завдяки якому світ побачив новий музичний шедевр – «Пісня мамина», створена у співавторстві з місцевим поетом Григорієм Комісаровим.

           Зачарувала своїми творами поетеса Лана Діброва, яка пише не тільки вірші, а й створює музику, прекрасно співає. Ця жінка сяє зсередини, випромінює тепло й любов. «Україно, моя доле!»- лейтмотив її творчості.

           Галина Петрівна Чехута вміло виплітає мереживо зі слів та літер і створює музику щастя. Одна з її збірок українською мовою має назву «Музика щастя». Улюблена тема – зображення краси природи, пейзажна лірика. Але сьогодні вона рідко звертається до неї, тому що філософська поезія стала стихією, роздуми охопили душу...

            Наталія Сафронова приїхала з Донецька. Творча публіка Охтирки імпонує їй. Глядачам припали до  душі її поезії «Тру шибку мокрими очима…»,  «Стікає літо, як кавун…» своєю безпосередністю, простотою, ліричністю. У деяких творах вона звертається до питань взаємодії людини і природи як розумних істот, запамяталися такі рядки: «річки вмирають потихеньку», «стежку затоптали буряни», «від теплоти і щедрості землі» тощо.

             Ірина Герасименко, педагог Охтирського ліцею, створює власні ліричні твори вже років тридцять. ЇЇ твори цікаві, сповнені глибокого змісту, містять елементи діалогу співрозмовників, споріднених душ, щиросердних, відвертих спілкувань людей різних вікових категорій і навіть поколінь.

             Твори Охтирських поетів увійшли до численних збірок «Муза вічна…», захопили присутніх учасників свята.

             Поділилася своїми творчими здобутками народна майстриня, справжня поетеса в душі, вишивальниця  Радько Лідія Миколаївна. Присутні на заході з неймовірним, величезним задоволенням і замилуванням розглядали вишиті нею рушники, портрети українських письменників, дізналися про її грандіозні плани на майбутнє.  Дійсно, квітує талантами Охтирська земля…

             Справжній калейдоскоп виразного читання творі поетів Охтирщини продемонстрували учні Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Б. Д. Антоненка-Давидовича Киричок Єлизавета, Коростошенко Катерина, Артем Євстафєв, Бегаль Діана та Саєнко Карина. Вони закохані в поезію, рідне слово, іноді роблять спроби самі римувати, вкладають у поетичні рядки власні почуття та особисте бачення наволишнього світу, природи, людських взаємин. Вони – активні учасники літературного життя рідної школи та нашого міста . Побажаймо їм успіхів і всіляких гараздів!

Олександр  Галкін

Відцвіла вже неба просинь, спів пташиний порідів.

Біля Ворскли ходить осінь, миє ноги у воді.

Вечорами зніма зорі, в простір кидає лункий,

На крутому косогорі мне ромашок цвіт п’янкий.

А світанками на лузі сині роси розсіва.

На гнучкому верболозі листя похапцем зрива.

В барвоцвітних чудо-косах, в теплих пахощах медів

Біля Ворскли ходить осінь, миє ноги у воді.

Катерина Квітчаста

 Ромашковий етюд

Відливає дзвони літо,  днів золотить куполи.

Теплотою в далеч світить  цятка сонячна бджоли.

Награє зелений коник  свій ромашковий етюд –

білі звуки не холонуть,  а за обрії пливуть.

І знов просився пензлик до руки,

або вуглинка - й на стіні повітки

перекликались мальовничі квіти,

махнувши на сільські лихі плітки.

Просився пензлик знову до руки.

«Не робить діла», - гомонить село, -

а все малює, кожен день малює!»

Землячка ваша творить подвиг, люди,

щоб вам видніше в темноті було.

«Не робить діла»,- гомонить село.

Анатолій Залавський

Рідна земле, люба нене!

Де б не був я, в серці щемом

Озивається синівська

До Охтирщини любов.

Монастир понад лісами

Вранці чистими сльозами

Умива красуня Ворскла

Й тихо лине до Дніпра.

Живи і розквітай,

О краю, дивний, милий!

Не згасне в серці

Любов моя!

Мов розсипане намисто,

Загубилось наше місто

Між чудовими лісами,

Де співають солов’ї.

В центрі міста - стрімко вгору

Шпиль Покровського собору

Звів Растреллі знаменитий, -

Ця краса чарує нас.

Розляглись на видноколі

Пшениці, жита і долі.

Наливає стиглий колос

Щедра матінка-земля.

В тих полях я бачу й нині,

Мов волошки, очі сині.

Запалили в серці промінь –

В тих очах я потонув.

Галина Будянська

До Охтирки іду

... Все залишу, нарешті, й у травні

Помандрую у рідні краї.

В шум вишневих садків, у Журавне,

В солов’їні, охтирські гаї.

Вже сади у цвітінні рожевім,

А дівчата - такі голосні.

Тут цінують усмішки вишневі

І Платонові мужні пісні.

Я покликана піснею тою,

Що звеличує край рідний наш.

Вишки нафтові там, за рікою, -

Трудової Охтирки пейзаж.

І, напевне, мене вже чекають.

Там, на вербах старих, журавлі.

До Охтирки іду, поспішаю

До перлини сумської землі.

Квітнуть зорі за тракторним станом,

Стрічка зблискує Ворскли-ріки...

Щастя Вам, дорогі охтирчани,

Незабутні мої земляки!

Григорій Кривоніс

Я живу в Україні

Я живу в Україні,

Біля Ворскли-ріки,

Що чарівна й понині,

Бо цілує віки.

Мій Охтирський край —

То травневий рай,

То пшениць урожай,

Запашний коровай.

Край духмяних лісів,

Щедрих нив і садів,

Праці нафтовиків,

Що дістались скарбів.

Охтирчаночок спів

Соловейком луна.

Рідні чуйні слова —

Мов водиця жива.

Слався, мій Ворсклокрай,

Працею земляків

І любов'ю надихай

Батьківщини синів.

Іван  Краснокутський

 Охтирчанки

Де березень віє крилатий,

Пухнасті хмаринки пливуть,

Найкращі в Сумщині дівчата

У місті Охтирці живуть.

Весною пропахли світанки,

Морозяні тануть сніги.

Такі чарівні охтирчанки —

Мов Ворскли квітучі луги...

Любуюся вами, дівчата,

Весь час — уві сні й наяву!

Ви — пісня Сумщини крилата.

Пишаюсь, що поряд живу...

Ви в серці моїм, охтирчанки,

Веселі, співучі, стрункі,

Чарівні, мов сонячні ранки,

Найкращі в Сумщині жінки.

Хай квітнуть над Ворсклом світанки

Весняні, духм'яні, п'янкі.

Чаклунки мої, охтирчанки —

Найкращі у світі жінки!