Легенди про Чумацький Шлях. Додаток до уроку літератури у 7 класі : Чумацькі пісні. «Ой у степу криниченька».

Чумацький Шлях. Міфологія

Дороговказом для чумаків у їхніх степових мандрах – зоряною дорогою – служив Молочний Шлях, який чумаки називали Чумацьким Шляхом. Українська легенда говорить, ніби перші чумаки, їдучи з Криму, позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажах (возах). Господь переніс соляну дорогу на небеса. Із того часу чумаки знали шлях по сіль і додому. Ще вважали, що Чумацький Шлях – небесна дорога для людських душ. Праведні душі летять по цій дорозі в рай, а грішні – до пекла. Слугує Чумацький Шлях і птахам: по ньому вони восени відлітають до теплих країв, а весною повертаються.

Відома ще старовинна назва Чумацького Шляху: Становище, Стан. Ніби колись татарка напувала молоком свою дитину і ненароком пролила, воно розлилося на всі боки і забарвило півнеба білим. У давнину вірили, що Становище вщерть наповнене татарами, що вони станом стали і саме звідти роблять свої набіги.

За одним із вірменських міфів про Чумацький Шлях, бог Ваагн, предок вірмен, суворою зимою вкрав у родоначальника ассірійців Баршама солому і зник у небі. Коли він йшов зі своєю здобиччю по небу, то губив на своєму шляху соломинки; з них і утворився світлий слід на небі (вірменською «Дорога соломокрада»). Про цей міф говорять також арабська, єврейська, перська, турецька та киргизька назви (кирг. саманчынын жолу — шлях соломника) цього явища. Жителі Валахії вважали, що цю солому Венера вкрала у Святого Петра. Апо́стол Петро́ (грец. Πέτρος, лат. Petrus; ? — 64/67) — у християнстві один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, старший серед Його учнів.

Згідно  з бурятською міфологією, добрі сили творять світ, видозмінюють всесвіт. Так, Чумацький Шлях виник із молока, яке Манзан Гурме націдила зі своїх грудей і вихлюпнула вслід Абаю Гесеру, що обдурив її. За іншою версією, Чумацький Шлях — це «шов неба», зашитого після того, як із нього висипалися зорі; по ньому, як по мосту, ходить Тенгрі.  

 Аттіла спуститься Чумацьким Шляхом, якщо секеям загрожуватиме небезпека; зірки являють собою Чумацький Шлях, відповідно, називається «дорогою воїнів» (угор. Hadak Útja). За угорською легендою,

Етимологію слова Galaxias (Γαλαξίας) і його зв'язок з молоком (γάλα) розкривають два схожих давньогрецьких міфи. Одна з легенд розповідає про розлите по небу материнське молоко богині Гери, яка годувала грудьми Геракла. Коли Гера дізналася, що немовля, яке вона годує груддю, не її власне дитя, а незаконний син Зевса і земної жінки, вона відштовхнула його, і розлите молоко стало Чумацьким Шляхом. Інша легенда говорить про те, що розлите молоко — це молоко Реї, дружини Кроноса, а немовлям був сам Зевс. Кронос пожирав своїх дітей, оскільки йому було передбачено, що він буде повалений власним сином. У Реї зародився план, як урятувати свою шосту дитину, новонародженого Зевса. Вона загорнула в дитячий одяг камінь і підсунула його Кроносу. Кронос попросив її погодувати сина ще раз, перед тим, як він його проковтне. Молоко, пролите з грудей Реї на голий камінь, згодом стали називати Чумацьким Шляхом.. Бюст Зевса, знайдений в Отриколі, музей Піо-Клементіно

Стародавні індійці вважали Чумацький Шлях молоком вечірньої червоної корови, що проходить по небу. У Ріґведі Чумацький Шлях названий тронною дорогою Ар'ямана. Бхаґавата-пурана містить версію, за якою Чумацький Шлях — це живіт небесного дельфіна. Головними об'єктами спостереження в астрономії інків (що знайшло відображення в їх міфології) на небосхилі були темні ділянки Чумацького Шляху — своєрідні «сузір'я» в термінології андських культур: Лама, Дитинча лами, Пастух, Кондор, Куріпка, Жаба, Змія, Лисиця; а також зорі: Південний Хрест, Плеяди, Ліра і багато інших.

У кетських міфах, подібно до селькупських, Чумацький Шлях описується як дорога одного з трьох міфологічних персонажів: Сина неба (Єся), який пішов полювати на західний бік неба і там замерз, богатиря Альбе, який переслідував злу богиню, або першого шамана Доха, який піднімався цією дорогою до Сонця. У міфологіях сіносфери Чумацький Шлях називають і порівнюють з річкою (у в'єтнамській, китайській, корейській та японській мовах зберігається назва «срібна річка»: (в'єтн. Ngân Hà, нган ха), кит. трад. 銀河系, спр. 系, піньїнь: Yínhéxì, акад.: іньхесі, (кор.우리 은하, урі инха), (яп. 天の川, тен но кава)). Китайці також іноді називали Чумацький Шлях «Жовтою дорогою», за кольором соломи.

Хідатса і ескімоси називають Чумацький Шлях «Попелястим». У їхніх міфах йдеться про дівчину, яка розсипала по небу попіл, щоб люди могли знайти дорогу додому вночі. Шеєни вважали, що Чумацький Шлях — це бруд і мул, підняті черевом черепахи, яка пливе по небу. Ескімоси з Берингової протоки — що це сліди Ворона-творця, який йшов по небу. Черокі вважали, що Чумацький Шлях утворився, коли один мисливець вкрав дружину іншого з ревнощів, а її собака стала їсти кукурудзяне борошно, що залишилося без нагляду, і розсипала його по небу (цей самий міф зустрічається у койсанського населення Калахарі. Інший міф того ж народу говорить про те, що Чумацький Шлях — це слід собаки, яка тягла щось по небу. Ктунаха називали Чумацький Шлях «собачим хвостом», чорноногі називали його «вовчою дорогою». Вайандотський міф говорить про те, що Чумацький Шлях — це місце, де душі померлих людей і собак збираються разом і танцюють.

Фінська назва — фін. Linnunrata — означає «Шлях птахів»; аналогічна етимологія й у литовської назви. Естонський міф також пов'язує Чумацький («пташиний») Шлях зі пташиним польотом. Ерзянська назва — «Каргонь Кі» («Журавлина Дорога»). Казахська назва — «Кус Жоли» («Шлях птахів»).