Коломийки. «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» – «перли розсипаного намиста»Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області
На попередньому уроці ми ознайомились із традиціями, побутом та звичаями засновників чумацького промислу, яке було пов’язане з розвитком зовнішньої і внутрішньої торгівлі на Україні. Дізналися про те, що в усній народній творчості, у художній літературі створено цілий розділ чумацьких пісень, приповідок, анекдотів, у яких постає образ мужньої, витривалої, стійкої, вірної людини, що бачила світи, людське горе, вміла перемагати всякі лиха в дорозі, боротися за щастя.
Сьогодні я запрошую вас у подорож на чумацькому возі до одного із найкращих міст Галичини – міста коломийок. Подорожуючи, ми відкриємо для себе нову сторінку світової панорами. Неофіційний статус міста – головне місто Покуття, ворота в Гуцульщину і Карпати. Інакше Коломию ще називають малим Львовом чи шматочком Відня. Причини, щоб її відвідати – особливі…
Причина друга. Саме в Коломиї є найбіль-ший у світі музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. Це єдиний український музей, що було занесено до Королівської енциклопедії Велико-британії як музей світових шедеврів. Оглянувши його експозиції, можна скласти собі уявлення про самобутність, побут, естетичні уявлення і мистецькі традиції гуцулів і покутян. Колекційні збірки музею нараховують приблизно 50 000 експонатів від періоду трипільської культури до сьогодення.
Четверта причина. Музей гумору «Весела оселя», яку 11 серпня 2011 року відкрив письменник-гуморист Микола Савчук. У ньому зібрано експонати про гумор, сатиру, карикатуру і комедію різних народів. Є тут жартівливі сувеніри, скульптури й фотографії; альбоми гумористичних гральних карт, візитівок, календариків, посвідчень, банкнот; карикатурні листівки; жартівлива карта України, смішний годинник, пластикова фігура знаменитого ЕКО (карикатуриста Едварда Козака), короткий реєстр смішних українських прізвищ та інша всяка всячина.https://www.youtube.com/watch?v=s. Zllfiic. TYA
Дослідження назви Коломия серед краєзнавців тривають вже 150 років. Одні вважають, що назва пішла від річки Мия, біля якої виникло перше поселення, чи божка Мия. Інші згадують про те, що в хорватській мові слово «коломийє» означає глибоку вимивину, наповнену водою, хоча найновіші дослідження переконують, що старі хорвати не заселяли Коломийщину. Є давня версія, згідно з якою назва міста походить від того, що тут мили кола (колеса) торгівці сіллю, які проїжджали через місто. Ще одна з версій говорить, що місто назване на честь першого галицького коронованого короля угорського роду Коломана. Ймовірно, що справжня розгадка походження назви міста схована в глибині тисячоліть. На це вказують перші три літери – «кол», які присутні в назвах багатьох міст і місцевостей ще з часів індоєвропейського розселення. Але що означає це слово – невідомо. Відповідь залишається за прийдешніми поколіннями. ЩО ОЗНАЧАЄ НАЗВА МІСТА?
Коломию інакше ще називають Франковим містом. Геніальний український літератор Іван Франко у 1880 році був ув’язнений у коломийській тюрмі. Саме тут він написав одні з кращих своїх творів та пережив в одному з готелів найважчий у своєму житті тиждень. Саме тут на залізничному двірці (вокзалі) він прощався зі своїм першим коханням – Михайлиною Рошкевич.
Важливою подією став для мешканців міста приїзд Івана Франка до Коломиї у січні 1912 року для прочитання поеми «Мойсей» (за ініціативи Леонтія Кузьми). Це був останній візит Каменяра до міста. На честь відзначення 100-річчя прочитання Іваном Франком поеми «Мойсей» у 2011 році в Коломиї було відкрито меморіальну таблицю з барельєфом пророка Мойсея. Франковим іменем названо коледж і вулицю, на міській ратуші та будинку медколеджу встановлено йому меморіальні таблиці, а 2012 р. на вул. В. Чорновола відкрили величний пам’ятник Іванові Франку роботи Василя Андрушка, Василя Гурмака та Олега Пріля.
Розпочнемо нашу розмову про популярний в карпатських регіонах фольклорний пісенно-танцювальний жанр – коломийку. Слово коломийка майже абсолютно співзвучне з назвою міста – Коломия, хоча існують різні здогадки, чому вони так називаються і чи вони постали якраз в Коломиї, бо ніяких переконливих джерельних доказів не збереглося, і дослідники стоять перед загадкою, якої не можуть розгадати. Залишається тільки робити логічний висновок із назви пісень і танцю, що вони все-таки мають зв'язок із містом Коломиєю. Науковці припускають, що його назва пов’язана саме з коломийськими околицями і що коломийки вже існували у ХV ст. А коломийкова строфа виникла понад 4000 років тому як спільне явище в музичному фольклорі індоєвропейських народів.
Нема також достовірності щодо часу - коли і при яких обставинах коломийки постали. Деякі дослідники пояснювали, що вони постали внаслідок застою української пісенності, мовляв, коломийки є наслідуванням різних зразків народної пісні. Проф. М. Сумцов писав, що «руський» селянин вибирав із різних форм і родів поезії - з колядок, гаївок, весільної та обжинкової пісні і старанно укладав із них коломийку. Із поглядами Сумцова не погоджувався відомий дослідник фольклору Володимир Гнатюк, що і сам записував коломийки й видав їх друком у трьох томах. Він казав, що в народній пісні не було ніякого застою, бо народ, поки живе, не перестає укладати пісні і співати в яких то не було б обставинах, добрих і поганих, бо в пісні народ висловлює свої переживання, веселі й радісні та сумні і прикрі. Тільки окремі пісні забуваються, коли змінюються обставини, але постають інші в інших умовинах, і вони завжди були оригінальні, свіжі й незалежні від інших зразків.«Коло думок»Крім В. Гнатюка, також Іван Франко та Філарет Колесса, обидва визначні дослідники народної пісні, розуміли їх як живий, невичерпний і безперервний процес, що ніколи не припиня-ється й не ослабає, а з того, що коломийки почали записувати у 20-х роках минулого сторіччя, не можна робити висновків, що вони тоді і постали. В. Гнатюк та інші дослідники мають дані твердити, що коломийки багато старші як їх записи. Ф. Колесса згадує, що вже в записах із кінця 17 ст. досить великим числом заступлені також танкові пісні... їх танковий характер виявляється у скочному ритмі та в короткій уривчастій формі.
«Коломийки — це немов розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце, і мерехтять, приваблюють своїм блиском… Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу, його життя від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали», — писав Іван Франко. Що ж це за жанр пісенної народної творчості, який порівнюють із коштовностями?
Сидячи біля багаття довгими вечорами, вони полюбляли розповідати різні історії-байки, як правило з сюжетами про потойбічні сили. Чоловіків, які володіли даром так званого «баю», спеціально запрошували на сімейні обряди, де вони повинні були відлякувати злих духів і приводити добрих. У гуцульській міфології нараховується біля двох сотень демонічних сутностей. Частина з них допомагає, а частина шкодить людям.
Наша Україна велика за територією, дуже різноманітна за природою. Є тут і безмежні степи, і густі ліси, і повноводі ріки, і величні гори. Це наклало свій відбиток і на людські характери. Опрацювавши матеріал підручника, ви дізналися, що коломийки за ритмом та мелодикою пов’язані з народним танцем. Степовики — більш спокійні, розважливі; жителі гір — швидкі, гарячі, запальні. Такі ж і їхні пісні. Але є і спільне — працьовитість, сміливість, почуття гумору, відданість рідній землі. У Карпатах на Західній Україні проживають такі народності, як гуцули, лемки, бойки. Вони мають свої особливі звичаї, традиції, що складалися протягом віків. Саме там виникли коломийки.https://www.youtube.com/watch?v=Db. BElq. Ff. Kg. I
Традиційно-побутовий танець, зокрема «Коломийка», основною фігурою якого було коло, є невіддільною частиною життя народу і сьогодні залишається одним із найстійкіших компонентів духовної культури. Жодна урочистість, сімейна чи громадська, не проходить без танцю. Танці, пісні, перевтілені професійною обробкою, органічно увійшли в репертуар багатьох народних самодіяльних ансамблів і завдяки інтенсивному розвитку кожен має можливість познайомитись із самобутнім танцювальним мистецтвом гуцулів. Коломийкові танці — це танці Гуцульщини, які існували з давніх-давен. Поширеною є думка, що цей побутовий танець походить від назви міста Коломия. Головний коломийковий крок у своїй будові поєднує три головні кроки гуцульського танцю: «тропіт», «переплітуха» (перехрещення ніг) і «гайдук» (викид ноги). Особливості танцю «коломийка» або «гуцулка»
Музичний супровід коломийки витриманий у дводольному розмірі. У взаємозв’язку трьох виражальних засобів — слова, музики і руху спостерігається єдність внутрішньої структури коломийки і генетично спорідненого з нею «кола». Виконання коломийкових танців супроводжується співом коломийок, рух при цьому стає стриманішим. Танцюристи приспівують, скандуючи короткі коломийкові строфи, зміст яких інколи розкриває зміст танцю. Коломийки можна поділити на давніші і новотвори.
Створюючи перлину української літератури — прекрасну пісню про кохання — повість «Тіні забутих предків», Михайло Коцюбинський, заглиблюючись у чарівний світ величезної й таємничої природи Карпат, допомагає читачеві збагнути своєрідний характер гуцулів — цього оригінального народу з багатою фантазією. Письменник вводить у текст і любовну, і побутову коломийку. Він подає їх як заспів до окремих епізодів, вводить у діалоги, вплітає час від часу в свою розповідь. При зустрічі з Марічкою Іван грає мелодію невідомої пісні. Із його мережаної дудки… з гори на гору, поточка в поточок лине коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, «як од неї плечима тріпають крильця…»: Ой прибігла з полонини. Білая овечка —Люблю тебе, файно, люблю,Та й твої словечка. Епізоди із к/ф «Тіні забутих предків»
Дослідники нараховують понад 25 тисяч коломийок. Видано чимало друкованих збірок, проте аудіо записів існує небагато. Вважають, що саме вихідці з Коломийщини розносили ці мініатюрні пісні по світу: солеторгівці – на Центральну Україну у ХV- ХVІІІ ст., заробітчани – в Румунію, Чехію, Угорщину, балканські країни у ХVІІІ -ХІХ ст., рекрути поширювали їх на місцях своєї служби в Австро-Угорщині у ХVІІІ - ХХ ст.; емігранти понесли коломийки на нові поселення до Америки, Канади, Бразилії та Аргентини.
Коломийки поділяються на такі основні цикли: Жартівливі коломийки. Весільні коломийки. Молодіжні коломийки. Коломийки про рідний край і красу природи. Коломийки про батьків та дітей. Дівочі та парубоцькі коломийки. Коломийки про залицяння та сватання. Політичні коломийки. Коломийки про вибір пари та зустрічання. Коломийки про розлуку. Коломийки про зрадливе кохання. Сусідські коломийки про гуцулів та бойків. Коломийки про гуляння та танці. Коломийки про працю та неробство. Коломийки про щире кохання. Пастуші та полонинські коломийки. Коломийки про старість та молодість. Коломийки про чари.
Коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. Вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. Адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. Коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя. Виразне читання або прослуховуванняколомийок «Дозвілля молоді».https://www.youtube.com/watch?v=u. Yh6yftks. WM
Ідея: возвеличення прагнення молоді весело проводити час (співи, танці, музика, різноманітні розваги). Паспорт твору. Основна думка: поки молодий — вмій організувати своє дозвілля, а допоможе в цьому коломийка, гарний настрій, риси вдачі.«Дозвілля молоді»Жанр: родинно-побутова коломийка. Тема: зображення молоді, яка вміє і добре працювати, і весело відпочити під спів коломийок.
Художні засоби:«Дозвілля молоді»Епітети: голос калиновий, золотенькі руки, сопілочка калинова. Порівняння: «Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело», знаю спiваночок, як трави та листу». Пестливі слова: калиноньку, сопілочку, голосненька, миленький, любочок, золотенькі. Риторичне запитання: «Ой де тота сопілочка, де тота, де тота, що ми з ночі пищала коло мого рота?»Повтор: «Сопілочка калинова …», «Ой бодай ся розколола сопілочка…», «Ой заграю у сопілку …», «Ой …»Риторичне звертання: «Сопілочко калинова». Гіпербола: «сопілочку чути на все село». Тавтологія: «Ой заграю у сопілку, заграю, заграю…», «Ой де тота сопілочка, де тота, де тота». Оклики: «Ой у любка до сопілки золотенькі ручки!»
Художні засоби:«Жартівливі коломийки»Епітети: зеленій полонині, баран чорний, файна дівка, файний легінь, Олена прибілена, добрі люди. Метафори: «посіяв файку жита…», «під припічком наорав…», «гарбузи латати». Персоніфікація: «украла муха», «ворона вкрала». Паралелізм: «Закувала зозулиця та й сіла на ґанок, Ішов Іван від Марії, загубив топанок», «Когут піє, когут піє, а курка кокоче, Стара мама блюда миє, бо дочка не хоче». Звертання: «Ой скажіте, добрі люди, чим …», «Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці». Пестливі слова: дівчаточка, паличенька, молоденький. Фразеологізми: «черпав воду саком», «стріляв птахи маком». Антитеза: «Чужі жони їдять сіно, а моя солому», «До півночі за дів-ками, до полудня — спати», «… вміє гуляти, А не вміє коло плота кілок затесати», «На роботі — замерзає, коло миски — пріє». Порівняння: «нікому так не добре, як мені самому». Тавтологія: «Ой мала я миленького, ой мала я, мала», «файна дівка, файна», «Когут піє, когут піє». Повтори (анафора): «Я гадала, що то …», «Ой…».
Молодиці – пшениці, віяв – насіяв, посторонком – ворком, саком – маком, городи шкоди, гнати – латати, перелазки – разки, хоче – поночі, вздріла – з'їла, ґанок – топанок, обичайка – величайка, смичок – язичок, схудне – полуднє, самому – солому, шкребе – хлебче, мала – вкрала, Андруха – муха, чорний – говорний, казати – спати, лінива – мила, кокоче – хоче, Митер – кілометр, гуляти – затесати, вбувала – бояла, обертали – повтікали, хворіє – пріє, всюди – люди. Відшукайте рими
Лінь («під припічком наорав»), корисливість («Підпирався ворком», неробство («черпав воду саком»), забудькуватість («загубив топанок»), хвалькуватість («гадала, що то хлопець, а то величайка»), балакучість («якби не язичок»), боягузтво («Миша в сіні шелеснула — вони повтікали»), хитрість («Коровиці не доїла — хвоста ся бояла»), п’янство («Най з ледаря і п'яниці посміються люди»). Назвіть риси, що засуджуються в коломийках
У 2016 році на фестивалі «Коломия» був встановлений рекорд України – 2507 осіб одночасно співали та танцювали коломийку. https://www.youtube.com/watch?v=y. Dq. LMk8cr8 UЦього року у Коломиї до 780 річниці від дня першої писемної згадки встановили новий рекорд. Там танцювали «Коломийку по-коломийськи». До встановлення рекорду запросили не лише коломийських танцівників, але й всі колективи, що приїхали на святкування.https://www.youtube.com/watch?v=TFmc. Mxh. IAPQ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА:1. Авраменко О. М. Українська література: підруч. для 7 кл. закл. загальн. серед. освіти: 2-ге видання, перероблене / О. М. Авраменко. – Київ: Грамота, 2020. – ст.13-14.ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа -URL: https://uk.wikipedia.org/wiki. URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/URL: file:///C:/Users/Дом/Downloads/Audiotour_Kolomyya-guide_ua.pdf. URL: https://spadok.org.ua/pokuttya/descho-pro-kolomyyky\URL: https://ocnt.com.ua/pobutovij-tanec-kolomijka-poxodzhennya-osoblivosti-j-vidi/URL: http://mukachevo.today/news/kultura/top-10_guculskih_skarbiv_ukrainskih_karpat_%28foto%29 URL: https://traditions.in.ua/pisni/kolomyiky. URL: https://go-to.rest/blog/zakarpatski-kolomijki/-URL: http://wiki.kubg.edu.ua/Файл: Коломийка_4.jpg. URL: https://www.youtube.com/watch?v=s. Zllfiic. TYAURL: https://www.youtube.com/watch?v=Db. BElq. Ff. Kg. I-URL: https://www.youtube.com/watch?v=u. Yh6yftks. WM