Лекція 11. Вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям.

Лекція 11. Вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям.

План

1. Руховий режим як фактор зміцнення здоров'я.
2. Гіподинамія і її негативний вплив на зростаючий організм школярів.

1. Руховий режим як фактор зміцнення здоров'я

       Під активним руховим режимом розуміють регламентовану за інтенсивністю фізичне навантаження, яке повністю задовольняє біологічну потребу у рухах, відповідає функціональним можливостям нерівномірно розвивинутим систем організму, що росте, сприяє зміцненню здоров’я дітей та підлітків, їх гармонійному розвитку (С.Ф. Цвек, В.С. Язловецький, 1983). Потреба в русі, підвищена рухова активність є найбільш важливими біологічними особливостями дитячого організму. Недолік рухів є однією з причин порушення постави, погіршення функції стоп, появи надлишкової маси та інших порушень у фізичному розвитку; причиною уповільнення рухового розвитку, зниження функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем. Обмежена м'язова діяльність не тільки затримує розвиток організму, погіршує здоров'я, а й призводить до того, що на наступних вікових етапах школяр насилу освоює або зовсім не може оволодіти тими чи іншими життєво необхідними руховими навичками.

      Рух сильний біологічний стимулятор зростаючого організму, обов'язкова умова його нормального формування та розвитку. Хвороба порушує нормальний розвиток дитини. Неминуче обмеження рухливості є одним із проявів будь-якого захворювання. Вимушений спокій завжди несприятливо позначається як на загальному стані хворої дитини, так і на протіканні місцевого патологічного процесу. Заповнення вимушеного дефіциту рухів за допомогою дозованих фізичних вправ і правильної організації всього рухового режиму - є одним із головних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям. Рухи, які застосовуються у будь-якій формі, до тих пір, поки вони адекватні фізіологічним можливостям дитячого організму, завжди будуть оздоровчим і лікувальним фактором.

      Тільки тривале і систематичне застосування фізичних вправ загального та спеціального характеру, наростаюча тренованість, адекватна його функціональним можливостям, у кінцевому підсумку можуть забезпечити адаптацію організму до

навантажень і привести до ліквідації виниклих у результаті захворювання загальних і місцевих порушень.

      Навпаки, при гіподинамії (недостатність рухів) істотно порушується загальна життєдіяльність, гомеостаз і нормальні функції організму. При тривалому обмеженні рухової активності у дітей спостерігаються зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму. Різке зниження рухової активності викликає перекручення більшості фізіологічних функцій: загального і місцевого кровообігу, дихання, температурної симетрії, моторної і секреторної діяльності шлунка, діурезу та ін. Організація фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям має велике значення в охороні і зміцненні здоров'я підростаючого покоління. Активний руховий режим, створюваний під час занять фізичними вправами, стимулює ріст і розвиток організму, удосконалює фізіологічні механізми вегетативних функцій, підвищує резистентність організму до несприятливих факторів навколишнього середовища і патогенних мікроорганізмів. Можна сказати, що розвиток багатьох систем організму в цілому, а також його працездатність у період найінтенсивнішого зростання багато в чому залежать від організації рухового режиму.

     Найбільш виражено реагують на м'язову діяльність серцево-судинна і дихальна системи. Перша - перебудовує свою роботу і, пристосовуючись до значних навантажень, починає функціонувати набагато економніше не тільки під час м'язової діяльності, а і у стані спокою. Різні види м'язових навантажень впливають на легеневу вентиляцію, поглинання кров'ю кисню з повітря та виділення вуглекислоти з легких. Розширення і стиск грудної клітки, які ритмічно чергуються і забезпечують дихання, виробляються великою групою м'язів. Іноді вдих і видих можуть не збігатися з розширенням або стиском грудної клітини, що викликано тим чи іншим рухом або вправою. У цьому випадку легенева вентиляція відбувається за рахунок поверхневого дихання, отже,

газообмін у легенях неповноцінний. У процесі занять фізичними вправами збільшується сила дихальних м'язів, вдосконалюється газообмін у легенях і тканинах. Велике значення під час занять має свідоме узгодження рухів з диханням. При цьому швидше формується більш досконалий механізм дихання, оптимальну кількість і глибина вдихів і видихів.

    Під час виконання фізичних вправ встановлюється більш повноцінна координація між роботою м'язів і внутрішніх органів, удосконалюється їхня функція. Внутрішні органи починають працювати більш ощадливо, з меншими витратами.

    Велика роль рухової активності у профілактиці психічних розладів, які почастішали в останні роки серед цієї категорії дітей у результаті збільшення потоку інформації, прискореного ритму життя, інтенсифікації процесу навчання у школі. Природною реакцією на стрес, виробленої філогенетично, є реалізація складного поведінкового акту (реакція агресії, нападу, захисту та ін.) Можливості здійснення цього акту мають у своїй основі різке ерготропне перемикання.

     Нейрогуморальна природа ерготропного перемикання проявляється у гіперсекреції адреналіну, норадреналіну, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти пульсу і т. п. Активізація рухової діяльності дає можливість реалізувати це різке переключення і істотно полегшити боротьбу з наслідками стресових ситуацій. У даний час з'ясовано механізм впливу фізичних вправ на розумову працездатність школярів. Фізичні вправи, а також емоційні чинники, що супроводжують виконання вправ, збуджують підкіркові центри, і особливо ретикулярну формацію стовбура мозку, тонізують через них кору великого мозку. Підкіркові центри акумулюють енергію ефективних імпульсації, яка реалізується потім корковою діяльністю. Поліпшення діяльності клітин великого мозку під впливом активного відпочинку дозволяє розглядати останній як фактор підвищення розумової працездатності. Різноманіття рухів, що використовуються у навчальному процесі, чинить на організм дітей подвійний вплив (специфічний і не специфічний). Специфічний вплив виражається у прямій участі рухового

аналізатора в будь-якому навчанні: у здатності утримувати статичну позу; виконанні рухів, необхідних для розумової роботи, тобто рухів пальців і кисті при писанні; рухів очей, голосових зв'язок і артикуляції рота при читанні, переміщення тіла в просторі; маніпулювання з різними предметами. Друге, не специфічний', вплив полягає у тому, що м'язова діяльність викликає підвищення тонусу кори великого мозку, створюючи, таким чином, сприятливі умови не тільки для функціонування вже наявних зв'язків, а й вироблення нових. Відомо, що процес засвоєння знань є результат формування умовних зв'язків між багатьма областями кори мозку (зорово-слухових, зорово-відчутних, рухово-слухових і т. д.).           Обмеження рухової діяльності у дітей веде до недостатнього розвитку рухової (моторної) пам'яті, погіршення стану здоров'я і відображається на працездатності дітей.

     Рухова активність, будучи незамінним фактором життєдіяльності дитини; надає найбільш сприятливий вплив на організм, що росте тільки в межах оптимальних величин. Як недостатність, так і надлишок рухів призводить до патологічних порушень в організмі. Дане положення служить науковою основою для розробки гігієнічних норм рухової активності для дітей з ослабленим здоров'ям.

     Іншою особливістю гігієнічного нормування рухової активності є необхідність встановити не тільки мінімально допустиму величину, але й верхню - гранично допустиму. Коливання активності між даними величинами вважаються допустимими, оскільки не дають істотного впливу на здоров’я дітей і підлітків.   

     При нормованій руховій активності дітей і підлітків рекомендується поєднувати у наступні вікові групи: школярі 8-10 років, 11-14 років. У підлітковому віці при визначенні гігієнічної норми рухової активності необхідно враховувати статеві особливості. Експериментально встановлено, що здорові дівчатка і хлопчики у віці 8-11 років роблять щохвилинно в середньому 14-20 рухів, тобто 840-1200 рухів за І год і 15-20тис. кроків на добу. Максимальне число рухів за Іхв становить 225, за І год - 9000. Відсутність в режимі дня організованої

м'язової діяльності діти компенсують самостійно і, перебуваючи у вимушеному положенні (сидячи), за урок здійснюють до ЗО рухів ногами у хвилину.

      Потрібно пам’ятати, що рух за годину неспання розподіляються нерівномірно. Підйоми рухової активності (ю діяльності) виявлено у першій половині дня - 7-8 і 12-15 год. У другій половині дня м'язова активність збільшується у 15-16, 17-18 і 20-21год. Час підйомів рухової активності, очевидно, найбільш ефективні для організації занять фізичними вправами. У зимовий час рухова активність знижується на 30-40% у порівнянні з осіннім і весняним періодами. Враховуючи, що це зниження проявляється, перш за все, за рахунок самостійної рухової активності, істотно доповнює і регулюює добовий обсяг рухів, необхідно сприяти виконанню щоденних оптимальних норм рухів взимку переважно за рахунок організованих форм фізичного виховання. Рухова активність у кількісному відношенні у молодших школярів не однакова - вона нижча у дівчаток і складає 70-80% добової кількості рухів хлопчиків. Дівчатка менше рухаються самостійно, реалізуючи при цьому тільки 40% добової кількості рухів, за рахунок організованих форм виховання - 50-60%. Хлопчики, навпаки — 57% рухів роблять самостійно, а 43% - на різних заняттях з фізичного виховання. Для дівчаток потрібні інші методичні прийоми і більший обсяг організованих форм фізичного виховання у порівнянні з хлопчиками.

    Потрібно враховувати, що потреба дітей у русі в певній мірі задовольняється в умовах режиму школи самостійними, спонтанними рухами в обсязі 18-20%. Однак і самостійні рухи, поряд з уроками фізичної культури, не можуть повністю задовольняти потребу учнів у русі. У дні, коли проводиться урок фізкультури, за відсутності інших форм фізичного виховання, діти недоотримують до 40%, а без таких уроків - до 80% рухів. Але якщо вони пропускають уроки, не беруть участь у рухливих іграх при інтенсивній розумовій діяльності, то вони відстають у фізичному розвитку, гірше вчаться, часто хворіють. Урок фізкультури задовольняє добову потребу в русі на 20-40%. Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що для задоволення природної фізіологічної потреби молодших школярів у рухах добовий обсяг їх активних рухів повинен бути не менше 2 год, а тижневий - не

менше 14год. В даний час неприпустимо обмсжувити рухову иктивність учнів лише уроками фізичної культури. Гіподинамію можна повністю ліквідувати застосуванням всіх засобів фізичного виховання. Уроки фізичної культури розглядаються не тільки як можливі шляхи реалізації потреби в рухах, але, перш за все як збагачення учнів знаннями, вміннями і навичками виконання фізичних вправ, виховання потреби і звички до щоденних занять фізкультурою. При наявності такої потреби і умінь, отриманих на уроках, діти у години дозвілля самостійно займаються рухливими іграми, роблять ранкову гімнастику і, таким чином, отримують необхідний обсяг рухів.

2. Гіподинамія і її негативний вплив на зростаючий організм учнів

       Одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру. Знижена рухова активність, з одного боку - наслідок відхилень у стані здоров'я, з іншого - фактор, що підтримує хворобливий стан, або самостійна причина хвороби (С.П.Тихвинський, 1988).

       Мала рухова активність послаблює всі функції організму і є загальною умовою для розвитку більшості захворювань. Особливо негативно вона позначається на організмі, що росте. У дітей і підлітків в умовах їх зростання і розвитку вона призводить до відставання у фізичному розвитку, гіпоеволюціі всіх органів і систем (серця, печінки та ін.) У хронічно хворих дітей та підлітків зустрічається недостатній розвиток серця: його величини, м'язової маси, клапанного апарату (крапельне серце). Недостатньо розвиваються центральні і периферичні судини. Стан організму, що перешкоджає широкій руховій активності, дає і негативний психологічний ефект. Підліток з ослабленою фізичною підготовкою обмежується в одній з головних форм спілкування між людьми і сфер виховання - у фізичній культурі. Тому, у фізично ослаблених

підлітків часто спостерігаються негативні властивості характеру й особистісні особливості.

Низька рухова активність формує найбільш загальні особливості медико- педагогічної характеристики учнів, а саме:

• відставання у біологічному розвитку, статевому дозріванні, фізичному та інтелектуальному розвитку. Воно буває виражено в тій чи іншій мірі залежно від ступеня загального зниження рухової активності і конкретної форми захворювання. Відставання психічного розвитку виявляється у скрутному засвоєнні теоретичних предметів, слабкості уваги, пам'яті та ін.
• недостатній розвиток рухових якостей. При відхиленнях у стані здоров'я страждають усі фізичні якості, але в більшій мірі - витривалість до роботи великої інтенсивності. Іноді можуть не страждати швидкість і сила скорочення окремих м'язових груп при відставанні загальних швидкісних і силових якостей.
•  зниження загальних адаптивних властивостей організму, висока схильність до захворювань. Це виражається головним чином у схильності до простудних захворювань і до загострення хронічно поточних хвороб. При захворюваннях два і більше разів на рік організм слід вважати ослабленим. У таких школярів, як правило, є хронічно інфекційні осередки, які утворюються через ослаблення захисних сил, спостерігається погане заживання ран.
• ослаблення загальної працездатності, виявляється, в низьких показниках навчальної діяльності. Учні швидко втомлюються під час занять. Зрив адаптаційних і компенсаторних механізмів ослабленого організму, що призводить до загострення захворювання, може відбутися як під впливом значних фізичних навантажень, так і розумових, емоційних. Перевантаження легко викликаються несприятливими факторами середовища та умов праці. Це створює особливо високі вимоги до організації праці та відпочинку, дотримання оптимальних гігієнічних умов. Крім того, потрібні додаткові кошти, що знімають стомлення, що відновлюють працездатність.
• порушення функціональних властивостей організму і його систем, що носять загальний характер. Одним з порушень такого роду є ослаблення

функціонального стану центральної нервової системи. При гіподинамії підвищується і збудливість, і стомлюваність під впливом різних дратівливих факторів, порушується здатність нервової системи регулювати вегетативні функції (обмінні процеси, дихання, діяльність серцево-судинної системи і т.д.) З цим пов’язана загальна стомлюваність, дратівливість, нестійкість настрою і загального самопочуття і т.п. Порушення регуляції вегетативних функцій є причиною підвищеної реакції всіх функціональних систем організму на фізичні навантаження, і, в першу, чергу серцево-судинної системи. Іншим порушенням загального характеру є ослаблення функціонального стану серцево-судинної системи. Ряд захворювань безпосередньо зачіпає апарат кровообігу і саме серце.

       Будь-яке захворювання, що супроводжується гіподинамією, призводить до ослаблення серцевого м'яза, зменшення мережі капілярів в тканинах і до інших змін, що обмежують функціональні можливості серцево-судинної системи. Ці зміни визначають нераціональну реакцію серцево-судинної системи на фізичні навантаження: надмірне почастішання пульсу або підвищення кров'яного тиску, довгий період відновлення та ін. В умовах обмеженої рухової активності недостатньо розвиваються грудна клітка, що бере участь у диханні, недостатня дифузія газів у легеневій тканині через погано розвинену капілярну мережу малого кола кровообігу і т.д. Це створює недостатність функції дихального апарату при виконанні фізичних вправ і схильність легеневої тканини, бронхіального дерева до запальних захворювань.

    Загальним проявом порушення функціональних властивостей організму є також розлади з боку травної системи:

- Несприятливий стан опорно-рухового апарату. Загальна м'язова слабкість, гіпотомія і гіпотрофія призводять часто до порушення постави різного характеру, до зменшеної або надмірної рухливості суглобів, деформації стоп.

- Несприятливі особливості особистості. Ослаблені учні часто відрізняються замкнутістю, часом скритністю характеру, негативним ставленням до занять фізичною культурою. Вони представляють певні труднощі для вчителя рядом

особливостей характеру: невпевненістю в собі, боязкістю або, навпаки, примхливістю, агресивністю, вимогою підвищеної уваги до себе. Часто у таких учнів спостерігається підвищена емоційність, сексуальність (Е.Ш.Натанзон, 1984).

- Шкідливі звички. Відсутність залучення до систематичних занять фізкультурою і спортом сприяють формуванню таких шкідливих звичок, як куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин і т.п. У ослаблених учнів помітна пристрасть до пасивного проведення часу, до занять, що не вимагає фізичних навантажень, але емоційно забарвленим (азартні ігри, просиджування біля телевізора, біля комп'ютера або біля магнітофона і т.д.).      Необхідно враховувати, що такі звички, як к куріння, вживання алкоголю і наркотичних речовин сприяють виникненню функціональних змін різних органів і захворювань. При спробі відмовитися від куріння, вживання алкоголю і, тим більше, вживання наркотичних речовин з’являються суб’єктивні хворобливі відчуття і об’єктивні зміни в органах - запальні зміни в бронхах, шлунку, печінки та ін. Це викликає необхідність використання у боротьбі зі шкідливими звичками не тільки педагогічних засобів, але і медичних (Е.І.Аухадеев, С. С. Голі, М. Р. Сафін, 1986).

       Контрольні питання:

1. Руховий режим.
2. Рухова активність.
3. Особливість медико-педагогічної харектеристики учнів при низькій руховій активності.
4. Вплив гіподинамій на організм людини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Актуальні проблеми профілактичної медицини дітей та підлітків в Україні І Н.С. Полька, Г.М. Єременко, Т.О. Дибенко [та ін.] // Мед. вести. - 1997. - № 3. - С. 2-3.

2.Бондарук А.Т. Оцінювання рівня фізичного розвитку та його гармонійності у дітей молодшого шкільного віку / А.Т. Бондарук, О.А. Остапчук, Л.Й. Сидорчук // Медицина транспорту. — 2007. - № 3. — С. 51-53.

3.     Доповідь з питань репродуктивного здоров’я / За заг. ред. Н.Г. Гойди. - К.: Вид-во Раєвського, 2004. - 128 с.
4.     Маковкіна Ю.А. Інформативність існуючих методів оцінки фізичного розвитку та його гармонічності у дітей / Ю.А. Маковкіна, Л.В. Квашніна // ПАТ. — 2004.-№ 1.-С. 30-33.
5.     Фізична підготовленість та рівень адаптаційних можливостей у здорових дітей молодшого шкільного віку / Л.В. Квашніна, Ю.А. Маковкіна, А.В. Костенко, І.О. Калиниченко // Перинатологія та педіатрія. - 2007. - № 1(29). - С. 42-46.
6.     Характеристика здоров’я дитячого населення України І І.О. Слабкий, Т.К. Кульчицька, В.В. Лазоришинець, Н.С. Бедій // Современная педиатрия. - 2009. - №6 (28).-С. 35-40.